| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Тиша парком бродить. Каруселі
Ледь колишуть болісне чекання.
Їх відкрити думи невеселі
Просить осінь з вечора до рання.
Плаче, бідна, тихо сльози ронить
На старе поржавлене залізо.
Клякнуть каруселі в обороні,
Бо літати вже занадто пізно.
Лічать час, що їм лишив на згадку
Хрускіт у пазах і сни-видіння,
Поки осінь пришиває латку
На калюжу шовку темно-синю.
Тиша лине запахом шанелі,
Аж переповняючи алеї.
Ринуть в сон глибокий каруселі,
Щоб порятуватися від неї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017