| Сторінки (1/37): | « | 1 | » |
Сонце домовилось з тобою на весні,
світити трохи більше у розчинені вікна,
робити солодшими слова прісні,
бути поруч, щоб ти ніколи не зникла.
Небо не вміє сказати тобі «ні»,
може від того, що надто далеко,
втратило міру, висить ніби в сні,
бо знає, що в тебе завжди все легко.
Дощ розворушив фіранки німі,
зайшов у кімнату й вогко чекає,
а ти наче свічка, тремтиш у пітьмі,
байдуже, що все навкруги намокає.
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2018
Тонка рука ще досі у волоссі ніжно тоне,
і подих ще торкається плеча краплиною дощу,
але ж ти тільки твір, що потребує охорони,
а я тебе не захищу …
Сліди як тінь, ще й досі залишаються на тілі,
і голос променем вривається у спокій сну
але ти тільки міф, що плентає без цілі
а я шукаю глибину …
В долонях шум – старий магнітофонний
по венах тягне болісну струну
але ти тільки звук - останній забобонний,
що має сенс, коли залишив – ту одну.
© #КорицяМедова, 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018
Тримай мене за руко люба мамо,
дивись у висоту і голову не опускай.
я йшов, закоханий в країну до нестями,
бо знав, що ворог нищить славний край.
Тримай мої слова глибоко в серці,
Не плач, коли мене забере тінь,
я не піддамся у запеклім герці,
бо знаю, то для наших нових поколінь.
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776296
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2018
Малюю твій портрет спогадами і сміхом.
На щоках розіллю трохи густої фарби,
приємного кольору меду з горіхом
і здається, що то майже всі скарби,
які б мені хотілося мати назавжди.
Та й власне стати художником – просто,
коли уявити, що я б малювала лише тебе,
щасливого, стрункого, середнього зросту,
з гострим поглядом – рівним як лінія стебел,
що біжить по мені і впевнено стає між ребр.
© #КорицяМедова, 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2018
на вечір за ґрати
в арешті доспати
до ранку
залитись клітинками
в небо
пограти
у решту людей
зав’язатися вузлом
зв’язатися з поганим
зламатись чи зламати
хоча б щось
а далі – в далі
#КорицяМедова, 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773827
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2018
Чесноти. Щоразу нанизуємо на нову сторінку.
З життя знаємо, що їх важко вберегти, як і жінку,
що для тебе – усе. І яку втрачаєш, бо дуже любиш.
Свобода. Щоразу на космічній швидкості мчиш
до того моменту, коли об’являють зупинку,
і ти зупиняєшся, щоб знайти ту саму частинку.
Втрата. Бо відпустив … І нехай твоя поведінка
надто не логічна, але ти чекаєш дзвінка,
малюсінького сигналу світу, як фетиш.
Розлука. Ходить як набридлива миш,
що ніколи не їсть сиру, не має спочинку,
з життя знаємо, що її не зловиш як і жінку,
що для тебе – усе. І яку втрачаєш, бо дуже любиш.
Свобода. Щоразу на космічній швидкості мчиш …
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2018
Незалежно від території –
не залежуйтесь!
Обирайте спільні траєкторії –
не обмежуйтесь формулою:
Я– Захід, Ти – Схід
(чи навпаки).
Як сказав би мій дід:
«Тепліше – де рука до руки!»
#КорицяМедова, 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2017
Напиши мені листа заплетеного почерком вітру,
надішли з літніми зливами, щоб дійшов до осені.
У вересні я розплету твою чуттєву палітру
і стану трохи вразливою, але то все від сині
з твоїх очей, що накрапала кляксами на папір.
Скільки б не намагалась, не можу її втримати.
Вона вислизає крізь долоні, і я ніби загнаний звір,
що шукає рятунку в кутку, але його не отримати.
Не забуть писати частіше, бо яка ж то осінь без листів.
Ти кажеш падатиме листя і від його шелесту стане любо.
Але ж я чекаю. Мені мало просто фейсбучних постів,
Чуєш, хлопче, пише листи –не веди себе грубо.
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
Бабця спекла пиріг,
Котик на поріг приліг.
Сидить котик муркоче,
Пирога він хоче.
– Дай, бабцю шматок,
бо я чемний коток.
Бабця дала пирога
та й шматочка вже нема.
Бабця спекла пиріг,
Собака прийшов на поріг.
Сидить собі і гавкоче,
Пирога він хоче.
– Дай, бабцю шматок,
я ж тобі вірний дружок.
Бабця дала пирога
та й шматочка вже нема.
Бабця спекла пиріг,
Півник до дверей прибіг,
Стоїть, ку-ку-рі-ко-че,
Пирога він хоче.
– Дай бабцю шматок,
заспіваю співанок.
Бабця дала пирога,
Та й шматочка вже нема.
Бабця спекла пиріг
Горобчик вилетів з під стріх.
Крутиться цвірінькоче
Пирога він хоче.
– Дай і мені шматок,
принесу тобі квіток.
Бабця дала пирога,
Та й шматочка вже нема.
Бабця їсти Пирога,
а його вже й нема.
Куди ж зник пиріг?
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743059
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.07.2017
А в очах ще й досі потоп і негода,
непідкорена буря, що прагне жалю.
І якась божевільна блакить-насолода,
непідкупно купує мене. Чи може я сплю?
Задрімну на канапі з бокалом вина,
що розлилось дурманом у мої думки.
Та жене корабель вперед, хоча й мілина
затягує вниз, найкращі рядки.
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2017
Ми досить дорослі, щоб не вірити долі, яка наче пух тополиний летить,
сідає на землю бездумно, і так само бездумно піднімається вгору,
Змішується з хмарами, інколи стає між парами, але то лише на мить.
А далі ранковими випарами знову тягнеться вниз. Шукає опору.
Але марно. Вона не вміє бути спокійною, покірною, тихою …
Буває сяде біля когось на лавці, торкнеться легко руки
Здається, що, все – назавжди тут. І накриває крихкою втіхою,
Доки не дмухне вітер, а далі чуття, ніби хімічні сполуки,
Що прагнуть підірвати такий ідеальний хвилинний світ,
Який знову прожитий і відданий їй на поруки.
Ми досить дорослі, та вкотре самі на обід …
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2017
Як тонкий олівець, що стесаний рівно і гостро,
ти підеш навпростець, по твердому як камінь папері.
Поламаєш кінець. Відновитися буде непросто.
Але ж ти молодець, бо один з тих диво чорноперів,
що виводить кроки крилами, а буває й думками.
Пливеш під вітрилами по папері, ніби шалено летиш,
Крутими схилами, закарбовуєш пошук словами,
проштрикуєш серце вилами, і далі в дорогу спішиш.
Виводиш стежки тонкими жилами, а потім мовчиш.
Мовчиш, аж доки не попустить тебе вино і сльози,
і знову кроки твої стануть крихкими як химери.
Затихнеш. Знімуть вроки, а далі втішні прогнози,
ти підеш навпростець, по твердому як камінь папері.
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741050
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2017
На поклик північного вітру летіла загадкова птаха,
крізь спеку дня чи темінь ночі –невтомна Андромаха,
тягнулась до найвищої гори, котра вросла у хмари.
Її гукали спритні явори, що листям бавились у пари,
а вона не слухала голосів, не бачила щирого сміху,
бо її серце із полярних полюсів – чи то на сум чи то на втіху
виривалося, рішуче трималось осторонь неї і її бажань,
а все неминуче тихо ставалось, без довгого шлейфу терзань.
На дощову погоду, загадкова птаха летіла в поле,
шукала дивну вигоду, від того, що мокро довкола.
А потім рахувала кожну краплю дощу на своїх крилах,
що стікала ніжно в темну гущу по її пір’яних вітрилах
лоскотала усе навколо і щоразу народжувалась знову,
і здавалось ніби магічне коло взяло її природу за основу.
На кожну гілку, що була її домом, вона сідала ніби востаннє,
Любила весну з її молодим громом. Якесь таке дивне кохання.
Хоча по правді, у неї усе було незвично, але з такою щирістю,
що хотілося так і собі, та навіть гіпотетично –це було б дурістю,
бо дивна птаха, ще жодного разу не зробила когось щасливим,
вона не тримала образу, а в незручні ситуації чекала зливи,
щоб повернутися до того моменту коли усе починалось,
залишити колір цементу по собі, щоб легше забувалось.
2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735157
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2017
В мами і тата АПЕЛЬСИНІВ,
була шість АПЕЛЬ-синів.
і одна дочка –
Апельсиночка.
6 апельсинових синів,
росли сильніші за слонів,
а апельсинова дочка,
цвіла собі як квіточка.
© Кориця Медова, 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733107
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.05.2017
А я про тих, кому було самотньо в січні,
котрі ще вірили у речі, що для двох,
але її слова і звук його – не вічні,
запам’ятав їх тільки Бог …
ЇЇ думки – нові мазки у полотні
для соціального портрету…
Його вина у тому, що не міг без болю.
Вона редагувала завтра і газету,
А він у помилках шукає волю …
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
Я сидітиму з тобою на одній гілці, навіть, якщо вона зламається.
Це не проблема, адже, той, хто падає – той і піднімається.
Я летітиму за тобою, навіть, якщо матиму одне крило,
бо суть не у крилах, а в вірі. Впертій і прямій, як твоє чоло.
А ще можна не приймати норми, триматись осторонь законів,
вчитися відчувати серцем, бачити крізь тінь, вірити в драконів,
І це все дуже круто, бо людина - жива, коли помиляється.
Я сидітиму з тобою на одній гілці, навіть, якщо вона зламається.
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2017
Так легко загубитися між потягів,
застрягнути каменем між перонами,
і рухатись навпомацки крізь протяги
кроками, милями, мільйонами,
щоб дістатись останніх вагонів,
і застрибнути в котрийсь із них,
бо ти як вітер, котрий не з тих,
що чекає попутних циклонів …
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2017
Дивачка-риба жила в канаві десь у самому центрі міста.
Вона далеко не свята, але їй до болю в зябрах жилося тісно,
у тій воді, де плавають такі як вона, зліплені із срібного тіста.
І ще знала риба артиста, який здавався їй святішим від інших, звісно.
А той артист любив приходити до неї уночі і годувати суницями,
хоча риба вже вкотре нагадувала, що вона не буває голодна
та він ніколи не слухав, співав їй, а вранці губився між п’яницями,
збирав свої пісні з її канави, і плакав, бо риба до нього холодна.
І риба плакала, бо не вміла бути ні голодною, ні теплою …
Але своєю риб’ячою душею щиро вірила, що коли-небудь ...
А такі як вона, із срібного тіста, називали її безнадійною дурепою,
бо знали, що риба – має бути рибою і в цьому риб’яча суть.
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2017
Будь моєю анархією
Існуй автономно від людей
І нехай безліч ідей
З твоєї голови
Виросте в еко-систему
Продіряв моє тіло наскрізь
Відклади точку відліку
Веди особисту хроніку
Щоб я міг зчитати
Усе з твого лиця
Розпочни дробитись зірками
Холодними але п’янкими
Я зшию тебе нитками
Щоб жодного разу
Не втратити більше ніж мав
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2017
Ти ще й досі з епохи Відродження,
так палко чекаєш народження
нового Петрарки чи Шекспіра,
що інколи віра – стає життям.
В тобі є щось від жінок Леонардо,
личать плаття кольору бордо,
а волосся пахне м’ятою і миром,
щиро хочеться назвати тебе святою.
Ти могла б переказувати Декамерон,
стати обличчям церковних ікон
у римському соборі Святого Петра.
Але ти – та, котра народилася самотньою.
© #КорицяМедова, 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2017
Знаєш як бути святою «НІКИМ»?
Як невидимий херувим благословляти ноти,
щоб спочатку жила музика, а потім я,
хоча з нею – ми сім’я, а ти – це завжди ти.
Ховається праведне небо на долоні,
бо в тебе – потреба бути Богом,
а ти холодом цілуєш мої скроні
і звуки епілогом душевної муки
рухаються туди де тобі тепліше,
у черзі «БУТИ ПОБАЧЕНОЮ» стає світліше.
А я боюся залишитись втраченою,
опускаюся нижче…
У списку «Речей про головне»
мене не омине доля предмета,
не капне сльоза із твого портрета…
Бо музика і я – cім’я, а ти – це завжди ти.
© #КорицяМедова, 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2017
Давай полежимо на березі неба,
полетимо ластівками як посланці Феба,
заспіваємо крилами голосом Сирени,
погріємось на хмарах як два аборигени.
Засмагнемо до кольору стиглого апельсину,
під вечір замотаємось в холоду ряднину,
а вранці прокинимось від гулу джмелів.
І далі в політ, бо дух захмелів!
Впадемо на верхівці червоного клена,
сядемо на гілку, розбудимо Діогена.
Разом з дощем – стрибнемо у зливу.
Зліпимося краплями до наступного дива.
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2017
Вона сиділа на даху Парижа,
вдихала запах вітру і вина,
вологі очі мокрого престижу,
вдивлялись в душу де завжди зима.
Вона оділа чорний капелюх,
вітала ґречно принців із Версалю,
втікала від щоденних чорних мух
в поезій гостроту зі смаком Провансалю.
Вона вичікує хвилини, щоб злетіти,
втоптати тіло в значення подій,
вплестися у букет де мертві квіти,
висять сумними фарбами немрій.
© #КорицяМедова, 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2017
На городі є гора,
що видніється з двора,
соковита і бадьора,
то ж гіганська помідора!
На городі є горбок,
більший він за огірок,
простягнувся на бочок,
то ж великий кабачок.
На городі є горбинка,
має довгу стебелинку,
позбирай її в торбинку,
то ж корисна квасолинка.
На городі безліч гір
і горбів, що бачить зір.
Не лінуйся, помагай,
бо збираєм ми врожай!
© #КорицяМедова, 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719210
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.02.2017
Осіння весна – не квітне й не гріє,
приходить й шукає тепла, як і ми,
десь глибоко в серці море сіріє
і холодом віє з боку зими.
Осіння весна – молода і вродлива,
не винна, що в сутінь туманну іде,
гримить і заводить поранена злива,
листками і мохом дорогу пряде.
Осіння весна – не чекає й не гляне,
на того, хто мовчки ззаду стоїть.
Вона одягає щось сильно багряне
і просить притулку в минулих століть.
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2017
Вона прийшла в салатовій спідниці
і по-весняному пахла свіжим салатом.
Її солодкого сміху зі смаком кориці,
як для випадковості, надто багато.
Вона сиділа абсолютно безслівно,
чекала, щоб серце позбулося спокою.
Я переклав її мовчання майже дослівно,
а вона вперто залишилась одинокою.
© #КорицяМедова, 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
Не зімкну своїх очей
ось вже декілька ночей.
Хочу зіроньку впіймати,
щоб її намалювати.
А вона ж така далека
і зловить її не легко.
Та у мене визрів план:
«Я візьму води стакан
на віконце покладу,
сяду нишком у саду.
Прийде зіронька попити
встигну я стакан схопити».
Заберу стакан з вікна,
а там зіроньки нема.
Де ж вона?
© #КорицяМедова
2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717494
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.02.2017
Муха-Задеруха нікого не слуха,
у кухні літає, смакоти шукає.
Заглянула до стакану
та й попала у сметану.
Махає крильми
дзижчить : «Поможи»!
© #КорицяМедова
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717298
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.02.2017
Ми любили бути молодими
і дивитися на сонце у Львові.
Ходити малими кроками
по ринковій площі стікати
потоками щастя у кишені
прохожих левів.
По-справжньому ставати котами
слухати тарам-там-тами у кнайпах
блукати кавовими Альпами
в сінях ранку вставати
звичними рухами збирати речі
у дорожній рюкзак…
© #КорицяМедова
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717288
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.02.2017
В ставку де купався Івась,
жив незвичайний Карась.
Був дуже добрий співак,
знав його спів кожен Рак.
І якось той хлопець Івась
почув як співає Карась.
«Невже щось зі мною не так»,
– тривожиться бідний хлопчак.
Поближче підкрався Івась,
співав голосніше Карась.
Вправний же рибний мастак,
йому б ще метелик і фрак.
Слухав би й далі Івась,
та угледів хлопчину Карась.
«Давно, ти стовбичиш отак?»
– питає в Івася співак.
«Недавно», – каже Івась.
«Ти любиш співати?» – питає Карась.
Хлопчина каже, що так,
значить хороший з тебе козак.
Співає і далі в ставочку Карась,
йому помагає хлопчина Івась!
#КорицяМедова
2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716441
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.02.2017
На клітинному рівні ми надто схожі,
щоб бути розділеними.
Нас наділено різними генами,
але душевно ми з тобою є цілим чи цілими.
На людинному рівні ми не вельможі,
щоб бути недільними.
Нас поділено рівною волею
і словами до крові близькими і спільними.
На перетині часу ми як сторожі,
з серцями палкими і цільними.
Нас зав’язано в вузол на міцно,
але ми невільно є завжди вільними.
© #КорицяМедова
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017
Спокій. За вікном, за дверима, за шафою, за столом, за мною …
і хотілося б сто крапель серцево-судинної відвертості перед зимою,
а не має ні вина, ні вини, ні віри. Пустує бездушевна сполука стіною.
Хоча в словесній оболонці злуки чи вже й розлуки, ще живиться римою.
Це така моя непрозора проза, що постійно рветься до високої поезії,
і часто бракує відвертої сміливості, чи може навіть зухвалої агресії,
щоб «ЗА»бути, щоб нарешті бути «ЗА» межею циркової процесії,
бо я і так вдало граю і метаю ножі, навіщо ж мені зайві експресії.
Все ріжу тонко – торт, яблуко, тканину, папір, довіру,
інколи навіть втрачається адекватна людині – міра …
але скільки ще таких втрат буде в моєму довгому житті,
бо наступні сто років самотності не за Маркесом, за мною.
© #КорицяМедова
2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2017
Якби вона могла словами промовчати,
а він зумів зробити більше ніж вона,
тоді, напевне, їм би було, що сказати,
а так – він сум, вона – його сумна.
Якби він міг не йти, а почекати,
вона, щоб не чекала, просто йшла,
тоді, напевне, їм би було, що втрачати,
а так – винна вона і він – її вина.
Якби вони могли не тільки загубитись,
щоб далі бути й битися об лід,
а зрозуміти, що важливо помилитись,
для того, щоб знайти себе як слід.
© #КорицяМедова
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2017
Давай востаннє віршуватимемо до посиніння?
Ти активно, як чоловіча піна для гоління
проникнеш у щетинні пори дівочих хотінь,
і скажеш все те, що Янь не сказав своїй Інь.
А я по-осінньому мокра від холодної зливи,
з губами, що цвітуть кольором спілої сливи,
промовлятиму слова мого найкоротшого вірша.
відчуваю, в словах, я за тебе не гірша …
Скажу і піду ...
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2017
Я переходжу на цикорій і міняються траєкторії руху думок,
я виходжу на новий рівень не кавового розуміння світу
і мені бракує не спільно пройденого літа, але ще крок і я забуду.
Я забуду все те, що сказала тобі і те, що ти мені не сказав.
Я переходжу на цикорій, бо моє серце вмирає від кави,
Я його безнадійно люблю, як тебе, і воно таке дурне як ти.
і дивно, що те серце ще й досі буває комусь цікаве,
бо воно лиш спалює мости і час від часу вигоряє само.
Я переходжу на цикорій і користі від цього по самі вуха,
хоча в середині задуха, ніби в останній день Помпеї,
і через трахею крадеться щось неймовірно гірке …
але життя – воно таке, а я переходжу на цикорій …
© #КорицяМедова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2017
Вона втікала потай в те місце, де жив лише спокій.
Щоразу складала речі в валізу, ніби прожиті роки.
Лягала спати майже над ранок, і пилa із світла соки.
Її шукали серед русалок та пошук був надто широкий.
Вона обирає рожеві хмари й ніколи не дивиться в боки.
Її спинити то марна справа, бо ціль її надто висока,
Зламати можна замки і замок, і дати ліктем в око.
Але прийде новий світанок розлиє свіже мокко.
Нікого в світі вона не кидала, але була одинока.
Не мала віри і сили не мала, хоч тінь її рівна й глибока.
Вона ходила струнко як лама, робила маленькі кроки.
Сідала в центрі старого вігвама – ловила вайфай і пророка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2017
Від моря до берега майже хвилина,
тримай оберіг мій щаслива людино.
Пливи, не згубивши його у глибині,
будь вірний собі, а не сірій рибині.
Навчися пірнати, десь ген поза хмари,
обріж всі хвости, що малюють примари,
тримай своє серце на шиї в кулоні,
не будь у дешевого страху в полоні.
Не хвилі щоденно хвилюють твій дух,
а рибні турботи й можливість задух.
Іди, бо солоність роз’їсть твої тіло …
Ти з болем мовчиш, але ж наболіло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715039
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2017