| Сторінки (1/68): | « | 1 | » |
Історія для якої і часу примарні кордони. Чи допоможе щось залишитися людиною у не людських обставинах?!
Він –Курд, вона – Зоя. На скількох сторінках їхні життя?
Перепетії життів людей у війні.
"А війни безжальної сильний вітер,
Пелинав цим смутком забравши час.
На перехресті долі згадається усе забуте,
Знайдеться усе, що втрачено для нас"
https://booknet.com/uk/book/serce-u-vinvina-u-serc-b360907
Дуже буду вдячна за будь-якиі відгуки. ) Дякую
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926971
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021
Моя новела на сайті Букнет. Дуже боялася оприлюднити мою першу спробу у прозі. Хто полюбляє читати– ласкаво прошу на Букнет.Буду вдячна за кожну висловлену думку.
https://booknet.com/uk/book/nezvichaina-v-obimah-duha-b359678
На перший погляд звичайна дівчина, але та, яка не боїться втрати себе. Життя перед вибором? А можливо це життя без вибору?! Чи воно і є —вибір?!
Наслідки дитячої прив'язаності.
Можливо це більше ніж кохання , – записане у формулу дружби. Коли обривається мотузка долі, що залишається після?!
На реальній основні.
https://booknet.com/uk/book/nezvichaina-v-obimah-duha-b359678
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
Моя новела на сайті Букнет. https://booknet.com/uk/book/nezvichaina-v-obimah-duha-b359678
Дуже боялася оприлюднити мою першу спробу у прозі. Хто полюбляє читати– ласкаво прошу на Букнет.Буду вдячна за кожну висловлену думку.
На перший погляд звичайна дівчина, але та, яка не боїться втрати себе. Життя перед вибором? А можливо це життя без вибору?! Чи воно і є —вибір?!
Наслідки дитячої прив'язаності.
Можливо це більше ніж кохання , – записане у формулу дружби. Коли обривається мотузка долі, що залишається після?!
На реальній основні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925666
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
НЕ У ТВОЇЙ БІЛИЗНІ
А ти учора брехав мені так убого про дощ у Парижі.
– А я сиділа, тримаючись гордою, та не подаючи вигляду, що я сама у цій "французькій білизні".
Та я тобі не здавалась сміливою і навіть внятною,
–А ти настільки "на собі",
Що і не відчував на мені аромату Гренуя і м'ятного.
А хто вона твоя чергова подружка, жертва удушливих фраз?!
Та не бійся, я уже забула про дощ, жодних образ.
На обличчі скуйовджена посмішка,
А крізь скло келеха не потрібно і твоїх чергових гримас.
Я і так не буду упертою,
Не потрібно жодних прикрас!
Не потрібно і про цей дощ у Парижі,
Твоїх слів відфільтроване, не міцне вино.
Не будемо про нього....
Я не у твоїй білизні,
–У "парижській" ,
Та ти б усеодно не впізнав, і не говори, що – давно!...
А ти учора мені брехав так старанно, проте убого, так тільки й міг,
Та жодне "тобою французьке слово" не впало ні до душі ні до ніг.
2021 р.
автор Ірина Шипа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021
Твій дим був для мене отрутою ,
Дихала чадом,ходила повугіллі роззутою .
Втикались в ребра віти, гілля ,
Та підкидала в багаття,
Летіла мов тля.
І за тим лісом горіли вогні
Не стало літа , осінні дні .
І диму чорного чаду, мов " зілля" ,
Не відчувала я того вугілля.
Боліли ноги, ребра мені.
Не ліс , не ти--
Отрута в пітьмі.
Ірина Шипа
03.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021
А где ты был, когда я умирала,
И бежал под кожей по моих венах искрами ток.?
Ти даже не знаешь, как тело дрожало
И душу вели за поводок.
Ты больше не смей выворачивать на изнанку.
Я больше не буду в объятиях рубашки твоей.
Последний раз ее прижимала ,
И вены уже не стучали под кожей моей.
И что-то было ,
Да! Было как будто!
До слёз, что ж удачный и ловкий шутник.
Пусть будет ещё
Ещё одно утро
Душа неловко зацепилась за воротник.
А где ты был, когда я умирала!?
И часть души в землю я отдала
Для меня это - все,
Для тебя слишком мало,
Разорву ту рубашку, которую в прок
берегла
Знаешь, больше не будет утра,
Мое тело солгало -
Ведь я умерла.
Не говори, не стоит!
Все было как будто...
И сжатым комом закороченный ток.
А где Ты был когда я умерла?
Отобрав тот первый,
Как мой последний глоток.
Ірина Шипа
23.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920090
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2021
Серед трави болотно - зеленої, що по коліна,
Там де не ростуть фіалки, лише мох.
В просякшій тій землі, що п'ят не гріла.
Вона читала до кінця той епілог.
У не зручному місці, де не звично,
Ловила суть минувших її днів.
Вона чекала все немов прозріння,
Початку тих нових доріг.
Що ще палала та земля, її немає.
Тонуть піски під кригою снігів.
Шукаючи те нове починання
Своїх рядків між темних книг...
Багряний ліс- ця ароматна хвоя,
Не залишав у спокої її.
А їх могло би бути двоє: вона і він.
Серед трави болтно- зеленої, що по коліна
Сівши в солом'яний стілець
Край блідо - рожевого плаття, того, що не гріло,
Холодними п'ятами втоптала в сиру землю--
Все звівши нанівець.
Ірина Шипа. 12. 09.2019
#поезіяукраїнською
#сучаснаукраїнськапоезія
#поети
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
Тільки заради себе встигнути хоч на градус,
Сильніших випити дощів цього неба,
Втамувавши тремтіння від того, що ми не разом.
Іншого вже не треба, більшого вже не треба,
Лиш нестримно обривати фіранки з ситцю
Обірваних, не досказаних фраз від тебе.
Спокій мій не втамує,
Спокою мого не час.
Під звуки гітари тремтіння
На підвіконні самотній вальс.
Тільки заради себе встигнути хоч на градус
Всі випити дощі цього неба,
Що висохло передвчаснно.
Це свято лише для тебе,
Зібравши усю склотару
І більшого вже не треба,
Цей дивний вальс під гітару..
Ірина Шипа 03.09.019
#поети
#пишувірші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
Заходить вітер цей сторонній пасажир.
Куйовдить й грається з її волоссям.
І не минаючи ні сукні ні гардин,
І не дверей, що грюкають там і голосся.
Не чути тиші серед незнайомих голосів.
І їй все плутається між її думками.
Душевний всесвіт спорожнілих стін,
Й валізи, що переповнені речами.
На тім столі від зв'язки ключів чверть.
Вона ж забрала лиш свої від серця.
Поряд ключів майже порожній там конверт
І кілька слів на клаптику паперу.
Закрила вікна й світлу смерть.
Через поріг подолана та відстань.
Пилиться той лист, все шкереберть.
Останній мій вагон і кінець міста.
Валіза лиш з речами і вода,
Одна ще переповнена книжками.
І поряд цей попутник бе збілетний пасажир,
Що грається з волоссям і думками.
Ірина Шипа 17.09.2019
#поезіяукраїнською #поетика
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020
Падає листя торкаючись тієї води
Спогади розлітаються, розбігаються кругами, плямами.
Ти напевно уже не приходиш сюди?
-Усе вже тепер загороджене брамами.
А я як боюся сюди підійти,
Це так боляче немов зіниці торкаються світла.
Те листя летить і торкає мої дроти,
Немовби серце уже збилося з ритму.
У світі калюж мільше ніде не знайти
Важко збагнути, що каміння падало у воду ту,
Воно єдине лишилось незмінно між нами.
Того дерева коріння пішло в глибину,
Листя падає, летить між дротами.
Заросли ті стежки
Зіллям нового полину
Та на корі тій досі не загоїлися шрами.
Ірина Шипа
20.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020
Вірш до картинки на завдання #pro_zori_завдання
Ну привіт, моя нірвано!
Солодким медом змастила вуста.
А я й без цього безмірно пяний,
Без твоєї посмішки душа пуста.
Як ти посміла на мій шлях стати,
Така відірвана від землі?
Твій аромат і твої ніжні п'яти
Сплутали кроки мої мов в пітьмі.
Ці рвані джинси, рубашка, кеди
І цього заходу шкірою поцуплений блиск.
Така ти ніжна, й така ти нестерпно- терпка.
Тобі так личить з сонця медовий зиск.
Ірина Шипа
#українською
#поезіяукраїнською
#поетисучасності
#спілкаписьменників
#віршіукраїнською
#поетичнийконкурс
#спілкапоетів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020
Твій дикий норов, твоя харизма -- моя любов
Крізь призму сирості і невризми,
Моя присутність тут знов і знов.
Але її ти не відчуваєш-
А я сиджу навпроти тебе.
А ти відсторонено не помічаєш
Сидиш, у чашці чай з молоком мішаєш
Спокійно дивишся крізь вікно на шосе.
В пустому залі не горить запальничка
І без окурків твоя попільничка.
Твій дикий норов, твоя харизма -- моя любов.
А я дивлюсь крізь виделки призму і бачу мов.
Уже тікаю від магнетизму безслівно, безмовно, ком!
Двері...
Шосе...
Залишки твого егоцентризму
Чай з молоком.
Ірина Шипа. 03.09.019
#поети
#поетиукраїни
#сучаснаукраїнськапоезія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020
Самі найкращі вірші
Падають, як завжди на клаптик паперу,
Який де небуть у кишені плаща.
Під ливнем на площі, у якомусь там сквері.
Глибокої осені...
Що там.....Зими!
І розмиті ті літери якісь тай зникають,
Ніде не мине лиш суть,
Самі найкращі вірші відчувають,
Вони мов по венах від серця течуть.
І де би ти, не блукав у ті миті..
І навіть, якби лапаті сніги,
Усі ті слова нічим не розмити
І не розвіяти навіть золи.
Відчуті слова завжди лунають.
Вони ловлять тебе за плече
І байдуже зовсім, що каплі стікають
І по складці вода до кишені тече....
Ірина Шипа 20.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019
Та хіба хто знає, що вона ледве дихає...
Що для неї це повітря давно уже мертве.
Час поселився у просторі
І немає виходу
Всі двері зачинені,
Та й вона давно не б'ється уперто!
А за фіранками осінь,
Давно не змінює фарби.
І всі подихи свіжого кисню давно полишені.
Час іде, а вона у листопаді ходить колами, марно.
Тихими кроками давно пішла з життя тих, кому не потрібна, --Давно облишила!
Час поселився в просторі
І немає виходу.
Всі двері зачинені,
Всі двері підперті.
Тай хіба є сенс у тому диханні?
Якщо повітря для неї давно уже мертве... Ірина Шипа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2019
Лілова наче павутина під дощем.
Там заховались мрії в пелюстки.
Він вже пройшов , він щез.
Лиш тінь від крапель мов крапки.
Розмок папір ...
Усе поглинула вода
Стихія дивна і прозора.
Потоки стержнів олівців --
Графітові сліди у колах.
Так тихо стало,
Тільки аромат
Продовжує слова і нині--
Ліловий, ніжний снігопад
Пелюстками лоскоче вії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2019
Він ніколи мене не любив,
Швидко пішки по серцю узутий.
Ніби вітер і біль майже стих,
Але важко повітря вдихнути.
Чорне небо не плаче дощем,
Воно є, просто є надімною.
Я чиїмось обгорнуся плащем
І заплачу під тою стіною.
Я для нього така!
Й не така...
Лиш дорога з цікавим камінням.
А в душі в нього інша й була.
А я загорнуся в цей плащ, від тремтіння.
Ірина Шипа.06.07. 2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2019
Це просто осені розвіяні думки...
Шліфує вітер знову лисття у сторіччі.
Обірвані листки і пелюстки
Летять донизу в пошуках узбіччя.
І шелесту мелодія сумна
Під вечір не стиха лунає далі.
Це просто лиш проходила вона,
Знов підметавши всі дороги й магістралі.
В саду залишені яблука гнилі
І по обіду від зеніту помандрувало сонце.
Залишив крісло хтось в тіні,
Та вже сухе гілля над ним схилилося до долу.
Шліфує вітер листя, як завжди,
Воно летить донизу в протиріччі
Це просто осені розвіяні думки--
Пожовкле лисття,
Що на тому кріслі.
Ірина Шипа 31.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843656
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 31.07.2019
Ніч змінює почерк....
У когось зникає стирання якихось рядків,
І ніби кроки не лишають ніяких слідів і бруду.
Ти просто був тим, ким бути хотів
Насправді тасуючи обличчя скрізь і усюди.--
І думає кожен: не знає ніхто, який же я звір?!
Тільки в темряві змінюють зір лише люди!
І на світі існує не одна сотня лінз,
Та якщо вже відверто між нами:
Не очима, душею ми бачим усюди і скрізь
І ті стерті рядки між чиїмось словами....
Нас засліплює ніч
І не наша у цьому вина.?
Так потрібно, щоб ми вчилися з помилками?
Може й в темряві люди змінюють зір,
Та завжди є той,
Хто бачить якими ступаєм слідами.
Ірина Шипа 30.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843599
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2019
Беру я слухавку,
Там вітер
До болю нагадав твій голос.
Просила ж більше не дзвонити
І ти дотримав своє слово.
І я змогла також мовчати,
Та вже змовчати більш не в змозі
З тобою хочу розмовляти,
Та ти попутник не по дорозі.
І я змирюся з цим напевно,
Мабуть колись таки я зможу,
Але здається все даремним,
Мені ж лиш голос твій допоможе.
Та лід холодний не розтопити
Ні навесні, ні в теплу осінь.
Візьму в дорогу я банку з джемом
Можливо інші його попросять.
Візьму обійми свої найближчі
І теплу, теплу зимову ковдру.
У телефоні там вітер свище,
А ти мовчиш...
Дотримав слово.
автор Шипа Ірина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2019
Про момент з життя Лесі Українки
Зів'ялі пелюстки- загублене минуле
Мої сльози бачили лиш твої листи.
Пам'ять та пожовкла, іншої не треба,
Більшого не треба, більше не кажи!
Вітер крізь вікно засипає очі,
Все піском мете той піщаний дух.
А твої листи розлетілись пухом,
Позбирати б їх сили віднайти.
Сльози у очах,
Зів'яло, все минуло.
Тим минулим дихали ті твої листи.
Ти мовчи, мовчи!
І не треба у слух,
Ти мовчи, мовчи,
Більше не кажи!
А мені б ще сил,
Сил зібратись з духом,
Зачинити протяги і писати знов.
Пелюсток пожовклих
Досі ще присутній тут сильний аромат.
Це твої листи пахнуть ще трояндами,
Це твоїх листів неповторний сад.
Ті твої рядки сльози мої бачили.
Й в пам'яті кружлятимуть наче- наче пух.
Знов сюди..
І тут..
Завжди відчуватимуть,
Тих твоїх листів тут присутній дух.
Ірина Шипа 07.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2019
Кажуть, дощ --він так схожий на сльози,
Його бачить навіть незрячий.
Він так глибоко душу зволожить,
Допоможе, ніхто й не побачить.
Сонце падало, та в тінь заховалося -
Отака вже буває негода,
Що в душі ніхто не розкаже -
Отака вже буває погода.
І слова всі на світі мовчатимуть,
Навіть вітер ще не шумітиме.
Дощ є дощ--
Він такий необачний,
Крізь проміння, навіть, він литиме.
Кажуть, дощ -- він так схожий на сльози
Лиш холодний, а не гарячий.
Кажуть, дощ - він так схожий на сльози,
Його бачать навіть незрячий.
Ірина Шипа
07.05. 2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2019
Кожного дня фрагменти пам'ять намотує, мов кіно-плівку.
Пам'ятаєш, мамо : я ще посиджу поряд твого вікна!
Ти холодне пальто зняла,
Ти промокла уся до нитки,
Я долоні твої зігріла..
День картинками в пам'яті,
Уривками сна.
Чорно-біле,
Минуле біжить куди?
Поясни?
Не кіно...
А я відмотати хотіла,
День той,
Ті кожні дні.
Зачини, зачини, мамо, протяг!
І знову і знову згадка настане,
Ми зупинимо кадри прожитих днів і часів.
День за днем...
А ти дощ пам'ятаєш, мамо,
Як промокла до нитки уся тоді?
Кожного дня фрагменти пам'ять на мотує, мов кіно-плівку.
Усе так само і день той, ще ніби вчора,
Насправді -- давно.
А ти знаєш, мені нагадало це, мамо,
Чорно-біле фото
З кишені того пальто
Ірина Шипа
19.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2019
Це кимось вже розведені мости...
Вже перекрили шлях,
Раптово обірвавши кроки.
Без заперечень й зайвих слів,
Так мовчки попрощались
Ненароком...
І обернувшись спинами до всіх,
Одне - до - одного, до всього світу,
Побігли до своїх доріг,
Босоніж і роздягнені до нитки.
І порожнеча в кожного вона тепер своя.
З сухим мовчанням і пішли за вітром.
Це кимось знов зруйновані шляхи..
Чому? вже не можливо зрозуміти..
І перекрили, враз..
І обірвали так раптово все і ненароком.
За вітром,
Кожен став на новий шлях.
Не гріх!
Але ж з жалем глибоким,
Але, але ж з сльозами на очах..
Й до болю стерли ноги
Ті ненависні кроки.
Це кимось знов розведені мости,
Розірвані шляхи,
Зруйновані дороги...
Ірина Шипа 13. 02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2019
Не кричала и не плакала,
Вечной тишиной стало застывшие время.
Не поднималась...уже не падала,
Лишь молилась еще на коленях.
Она вырвала дни из памяти,
Расстрелявших ее душу.
Вот, что на вечно умерло - вымерло.
Тишина лишь закапала уши.
С одиночеством не соскучишься,
Вечный спутник одного дыхания
Воздуха хватит и все получится,
Откричавшая...
Вдохи плавные.
Ірина Шипа 09.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824769
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.02.2019
Вітер з піском сьогодні танцював
В цей літній вечір сповнений турбот.
Прозорі хвилі відблиски зеркал,
Під вітром цим утворювали узори.
Закінчувався день, уже минувший майже.
Розпечена під сонце стежка простелилась.
З під ніг брищить пісок гарячий, ще гарячий
І вітер з ним танцює тихо.
Закінчується день, уже минувший майже...
Цим літнім вечором, що сповнений турбот
Шипа Ірина 09.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
Згоріла ніч, до попілу уся
І правда увірвалася у ранок
Холодний він, холодні ті слова
Були і є і іншою не стану
Згоріли миті ті, що ще були,
Згоріли мов папір, усе зі тліло.
А над свічкою так дрімала ніч
А під кінець погасла,
Сиро..
Згоріла ніч до попілу уся
Так холодно, так холодно
Так сталось..
А правда непомітна в темноті
Над ранок явно знову так чекала.
Шипа Ірина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2019
Ірина Шипа :: БРЕНДИ
В світі речей прозорих і липких,
Втратили суть,
По колу, по колу.
Бренди!
Немов би повісивши бірку...
Але це по суті, не зробить вас новим.
В світі очей не чутливих до болю.
По серед усього, це втратило цінність,
Сльози...
Нема їх й не варті нічого,
Інше все в вартість,
А це стало тінню.
А вона і він свою маму продадуть за обновку,
Навіть на цьому поставивши ціну.
Важливі слова легко ковтають,
Важливіша стала ціна, а не цінність!
В світі речей загубили вагомість,
Загубили ту суть, що речі - це тлінність!!!
Загубили ту суть і що тут казати.
Схотіли б знайшли інше,
Якби шукали.
А так лиш тіла, лиш тіла,
О, Боже!
--- Краще душі свої одягали.
Шипа Ірина 04.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2019
В світі речей прозорих і липких,
Втратили суть,
По колу, по колу.
Бренди!
Немов би повісивши бірку...
Але це по суті, не зробить вас новим.
В світі очей не чутливих до болю.
По серед усього, це втратило цінність,
Сльози...
Нема їх й не варті нічого,
Інше все в вартість,
А це стало тінню.
А вона і він свою маму продадуть за обновку,
Навіть на цьому поставивши ціну.
Важливі слова легко ковтають,
Важливіша стала ціна, а не цінність!
В світі речей загубили вагомість,
Загубили ту суть, що речі - це тлінність!!!
Загубили ту суть і що тут казати.
Схотіли б знайшли інше,
Якби шукали.
А так лиш тіла, лиш тіла,
О, Боже!
--- Краще душі свої одягали.
Шипа Ірина 04.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Малина рожевою кровю
Палила долоні мені.
Я в пересудді з любоввю,
У долі роздоріжжя одні...
Горіло розжарене сонце,
Розвіяні коси були.
Все палало промінням від злості,
Натомлені руки мої.
Була на одинці з думками,
Була на розмові зі світом.
Та тіліьки нема сенсу в карми,
Знов чинити та не розуміти.
І все я бездумно швиряю,
Нічого воно не навчило.
Рожеве вино знов ковтаю
Під сонцем мов кров закипілу.
02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2018
Он когда -то мне сказал..
Боже меня это даже встревожило.
Где б он ни был, кого б не искал,
Ему все на меня похожие.
Моих волосы, запах и солнечный цвет,
Что с ветром играет лучами.
Со спены я похожа на всех,
А он этого не замечает.
Я такая как все,
А он говорит...
Что действительно я особенная,
Только тревожыт меня тот момент,
Что посреди поиска копий,
Он потерял подлинную!
27.01.2017
Шипа Ірина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817621
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2018
Без строку давності моє кохання, що до тебе.
Нехай простить, не хочу прогнівити небо.
Забути все давно уже повинна,
Та це кохання завжди беззупинне.
І так було і є, і буде,
Бо вже не в силах я його забути
Якщо кохання справжнє, воно вічне.
І давність лиш його увіковічнить.
вересень 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2018
Це не дощ на обличчі моєму…
Це не сніг у долонях моїх…
А давай, ми серця розіб’ємо,
Щоб не чути їх більше усіх.
Я прошу, ти мене не торкайся
Це ж не сльози – це просто вода!
Ти до неї іди, повертайся
Бо тобі вже потрібна вона?!
Ти не думай, ні я не плачу,
У долонях розтоплений сніг…
Моє серце розбив необачно,
А на пам’ять уламок зберіг…
січень 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2018
Ще нагадує про тебе вітер
Ще шепоче він так тихо пам’ятай: пам’ятай!
І не смій цей спогад загубити,
Але зустрічі зі мною не шукай.
Він повторює все сказане тобою.
Залишає присмак гіркоти
Ці слова немов переді мною,
Зупиняють, не дають піти.
І в обіймах теплих, я закривши очі,
Слухаю цей шепіт і мовчу
Я хотіла і забути хочу,
Але вітру я цього не відпущу.
квітень 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018
Я обійму це дзеркало біля стіни,
Яке читало тихо мої сльози,
Яке в собі тримало радісне й сумне
Тих днів, коли ставала божевільна зовсім.
Я обійму і я згадаю все,
Розчарування кожної хвилини
Воно читало радісне й сумне,
У цій кімнаті де холодні стіни.
січень 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018
Я постійно думаю про те,
Чого ми варті і що слід робити,
Я кого плоду у нас яблуня росте,
І чи не будемо собою ми цей світ гірчити,
Чи ми живем, чи так вбиваєм дні,
Чи то буття під наглядом,
Чи то свобода?
Ми ж всі наповнені жаль не лише добром
І гіркотою розбавляєм святу воду.
Чи ми живем, чи виживаєм у війні,
Про це я думаю постійно, беззупинно.
Розносить вітер наш рожевий цвіт
Добра і зла,
Усе на половину...
02.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817055
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2018
В моє вікно вже знову заглядає місяць,
І сни потрібно бачити давно
І знову вечір, вже година пізня,
А у думках старе кіно.
Минуле я читаю ніби повість,
Хоч вирвані із нього сторінки.
А за вікном зі мною місяць знов говорить,
Мов плівку перекручує думки.
січень 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2018
Колишні друзями не залишаються,
По іншому дивляться оде-одному в вічі.
І хоча на завжди і на вік прощаються,
Кохання дихає у спину відчаю.
Та є і ті, що прикриваються дружбою,
Такий обман і так переконливо..
Їх пульс навмисне лишає подиху,
Їх серце на мить лишає свідомості!
Коли вони рабтом зустрічаються поглядом...
Коханих ми друзями, так називаємо,
Тільки стосується це інших речей.
Колишні ж друзями не залишаються,
Це самообман,
Цих зустрівшихсь очей.
Шипа Ірина 31.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2018
Він пив мене немов причастя.
Я не наситилась ним досі, ні!
А він вже в інших обіймах щастя
Ковтає подих, шукає погляд.
Я ним палала й не догоріла,
Чогось чекала, чогось хотіла.
Та не судилось так тому бути.
Відчув і більше не хотів чути
Моє благання і покаяння
У нього інша, я не остання.
Смарагдом сяють в тобі її очі,
А я благаю і жити не хочу
Хтозна, чи знайду своє місце пристанку.
Твоє серце притулок,
Для мене тільки до ранку…
Він пив мене щоночі, наче причастя
Та щастя не я , не я його щастя…
листопад 2013р. автор Шипа Ірина (Сваржевська)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2018
Они любили друг-друга молча,
Так, как будто другие ничего не знают
И в душе его сквозняк бродил холодный,
А она в подушку очень часто рыдает.
Они любили друг-друга безумно,
Как будто предназначены друг-другу на этом свете.
Но только с болью томится утро
В чужих городах и в разных постелях.
Такие глупые, гордые, странные,
Такие разные и похожие.
Все же прощая каждые глупости,
Притворялись чужими до невозможности.
Они любили друг-друга по прежнему
Действительно искренни по настоящему.
Но только гордость диктовала правила,
Убивая все,
Делая их очень несчастными..
Березень 2017.
Шипа Ірина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816528
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.12.2018
Между нами сейчас что-то больше,
Мы чувствуем огонь изнутри.
Я стала намного дороже,
И роднее и ближе.
Молчи!
Я прошу, не говори мне не слова,
Я хочу наслаждаться ощущением этим,
Ты видь слышишь. мы просто горим,
Как два солнца на этой планете.
Ты во мне заблудился как вор
Среди ночи, средь тёмного неба.
Между нами всё до сих пор,
Даже то, чего раньше не было.
17.12.2016
Шипа Ірина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816525
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.12.2018
Господи, какой же холодный снег,
И ветер слегка студит плечи.
Мне бы сейчас.. И пересеклись пути
С одной минуты до вечности.
Господи, какой же холодный этот ветер!
Но с ним бы сразу стало б теплее.
Этот снег волосы намочил,
Мне бы, мне бы к нему скорее.
Мне бы в нежности его утонуть
Легкое, теплое головокружение.
Ветер, холодный,
Я к нему убегу!
Ты замети следы по скорее!
Шипа Ірина 2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816421
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2018
Ищите ту без которой не возможно дышать
И взгляд на других вас уже ни чуть не взволнует
Целостность будите рядом вы ощущать
Тепло без которого уже не возможно..
Ищите её пусть сотни у вас на пути
Вы встретив ее на других не променяете
И чито касания вашей холодной руки,
Оставить холодной её и дыхание.
Вы ждите ее нерозменевайтессь на пустоту
Ищите ту, без которой вы просто не видите...
Ту душу каторая заменит вам целый мир
Вы встретив ее одиночества уже не услышите.
Ищите ту, без которой не дышите вы
Видь не согреетесь холодом просто случайностей..
Ищите ту душу которой дышите вы
Без которой невозможно дышать..
Которой не будет хватить как дыхания...!!!
Шипа Ірина 2018 листопад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816418
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2018
На твої вії впала сивина,
Прокинулась печаль в твоїх долонях
Ось бачиш, що була я не сама,
Життя не зникло разом із тобою.
Бувало важко, плакала в вісні,
Та щастя на долонях зупинилось.
А мрії, що про тебе сипалися до землі,
Крізь пальці падали із неба.
Від тебе вже пішла весна
І згадка імені , мого забилося у скронях.
На твої вії впала сивина,
А щастя загубилося в долонях.
січень 2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2018
Твій постріл в душу камнем в груди.
Болить, не зажива ось та печаль.
І дивнем гостем у холодну стужу,
Крадеться сум без совісті на чай.
Той постріл зачепив мені надію
І струни тріснули, лише одні смички...
Замовкли скрипки вже старої істини
І в долю вніс свої ти завитки.
І я замерзла, гостів всіх непрошених
Впускаю в душу на гарячий чай
Холодним сумом вже із ніг підкошена,
І задзвеніла по підлозі нержавіла сталь.
жовтень 2013 р
автор Ірина Шипа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2018
Она жила и уже не мечтала,
Влюбиться так, что ничего не слышать,
Влюбиться так, что тишина как капля
И ничего не слышать, лишь только как он дышит.
Его туманы, его обманы,
Гасили пламя ее надежды,
Мы все грешны,и одно наказанье
В любви мы все бываем слепы.
Зачем ей это, и так холодные руки
С ним жизнь игра в свои капризы.
Она смеялась и лились слёзы,
Не просто капли за все ошибки.
Она жила и уже не хотела
Влюбиться так , и без объяснений
Но так бывает
Не на земле, ни на небе
А так бывает, что гдёто между!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816158
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2018
Твои мысли простужены мной,
И в душе метель вьюжная.
Потерявшая она покой
Ищет тепла ей нужного.
Думал отболеешь ты до утра
За ночь, за месяц - не получается.
Температуру уже не снять
И дрожь холодная все не кончается.
Это небо ты молишь,
Этим небом ты был наказаний
Тем дождём, что падал с ресниц,
Когда глаза мои плакали.
И я знаю, что ты имел в веду.
Забыть смогла, но не у всех получается...
В твои мысли снова приду.
И я знаю, с этого любовь начинается.
И я знаю этот круговорот.
Оказался и ты мной завьюженный,
И я знаю этот холод убьет,
Но я согрею тебя мой простуженный!
12.12.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816157
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2018
По холодному вікні, по пожовклій, сірій рамі
Вниз скотилися сумні, її сльози... не останні.
І ніхто не знав чому, і ніхто не бачив смутку,
Тихі спогади її у душі, там позакутках
І при місячному тлі, виривалися на волю
ЇЇ болісні й сташні, тихі сльзи...гірка доля.
Скільки ще думок в вікно викине її страждання,
Він пішов давно- давно, у минулому, із рання!
Звечоріло за вікном,
Знов вона сидить самотня,
Спершись на холодне сіро-жовте підвіконня.
І загублені слова незабутими зостались.
Він залишив їй лиш дощ,
Й незабудки, що зів'яли...
квітень 2013 р.
автор Ірина Шипа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2018
Простыла осень,
Совсем простыла
И не согреться уже у огня.
Сгорели листья,
Остатки дыма,
Ещё клубяться у плеча ..
И в ночь холодную душа ободрана,
Стояла тихая и ждала..
Ну как согреться ей в эту погоду?
Я прогнала его, прогнала!
Из мыслей по ветру...
Пойду я по миру,
Простывшей осени здесь места нет..
И всё ж промокшая
И вся продрогшая,
Ладони грела над пеплом тем.
Но листья сожжены
И не по можешь им..
И не сгорает плечи остывший дым...
Шипа Ірина
20.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816046
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2018
Поцілунок дощу- ніжний дотик води.
Цей дотик нізчим не зрівняти.
Він холодний терпкий, навіть трохи п’янкий,
Та я буду за ним сумувати.
Я відчула на звук, я відчула на смак,
Я у нім впізнаю твою душу.
Я стоятиму тут, нікуди не піду.
І нестерпною стане ця суша.
Я цілую краплини,
Він цілує мене,
Як хотілось колись цілуватись...
І по трохи іде, залишає мене,
Залишає слізьми умиватись.
березень 2013 р автор Шипа Ірина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018
Очі онлайн...
І серце повне кофеїну,
Це заспокоює ще більш, ніж чай зеленого відтінку.
І під замком усі слова,
Між німотою ритм сердечний.
До страху зведена печаль.
І погляд на мізерне фото безкінечний.
І більш нічого...
В чашці сіль замість солодкої турботи,
І в середині землетрус,
В цю мить в онлайні твої очі,
Але нічого, як завжди...
Добірна доза кофеїну,
Знов зберігає у мені спокійний ритм,
Майже беззмінно.
квітень 2013 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018
Неужели все уходит в пустоту?
Жаль без возврата
я сегодня поняла, как я люблю
Также поняла лучше не надо.
А вчера я поняла, что не нужна,
Что не нужна в серез,
Лишь по -нарошку
Эти слёзы исчезнут в темноту,
Уже ведь очень поздно.
И в этот вечер всё наперекосяк
И в эту ночь наперекор своим желаниям
Поняла, ну почему молчал,
Тишина как расставание
Не нужна по-настоящему ему
Лишь на время, до какого-то рассвета
Пусть все будет просто, как ему
Но душа уже моя раздета..
Шипа Ірина 2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815736
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.11.2018
Я сегодня проснулась с болью..
Все опять и опять все снова...
Я боялась тебя потерять
Отпустила, но не била готова.
Знаю, я развела мости,
Все счастливей тебя сделать хотела.
Делала больно,
Но ты терпел..
Эта боль тяжелее чем тела.
Я наверное не так поняла,
Может ни это тебе било нужно
Я сожгла все мости, сожгла
Но душе вить не равнодушно.
Может правда счастливый ты?
Я увы этой правды не знаю.
Я сама развела мости,
С этой болью теперь засыпаю....
Бить не нужной тебе не хотела.
И так трудно бить равнодушной!
Вспоминаєшь ли ты меня?
Не хотела..
Но так это нужно!...
ШИПА ІРИНА 2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815735
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.11.2018
Ми такі різні, ми схожі на гілки дерев,
що хиляться, що ломляться,
Бо їх гойдає вітер.
Колись нехотілося бігти до тих тенет,
Що тепер називають великим, щасливим містом.
Ми такі різні, ми підняті на висоту,
та не всі, хтось до землі опущений....
Але торкаємо всі одну пустоту,
У сі зростаєм однією пущею.
Ми такі різні,
Хтось малює з нас пейзаж, чи портрет,
Та усі харчуємось однією сушністю.
Ми такі різні.
Ми схожі на гілки дерев,
Що хиляться, що ломляться.
Та хтось проростає новим кущем,
А хтось все життя вітру молиться.
25.11.013.
Ірина Шипа ( Сваржевська)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815678
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2018
А она как всегда рыдала,
На кухне и сегодня ночью.
Лишь бы никто не слышал,
О той боли что душит молчя.
Совсей силы рыдала сильно-тихо
И не звука, почти не звука,
Закричать бы на пол района
Эти слезы не просто мука!
А за ним, а за ним хоть в омут.
Этих глаз несомкнулись ресницы,
До утра лишь бы видела губы,
Эти губы.. и теплое имя,
Ну какой же он нежный и грубый..
И опять кран с открытой водою
И на всю и со всей той дури,
Ну и что, то что все проснутся?!..
Шепот тихих сльозы не сволнует.
Она сильная..
Но вот так каждой ночью,
До утра свет..
Глаз несомкнувшых ресницы,
Вытирает холодной ладонью
- Жаль, он и сегодня, даже уже не приснится...
Ірина Шипа( Сваржевська)
12.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815676
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.11.2018
Они теперь друг -друга обнимали холодом, так больно
И чтобы смог согрется, что жь, решилась отпустить..
Ее же серде наполнялось застывавшей кровью,
Наверное не смог он так любить.
И он легко забыл и все и номер,
Везде поставил блоки, и сквозняк уже не затворить..
Забыл слова, голос и почерк,
А так хотелось чтобы не смог он отпустить.
Но всё уже, холодное молчанье
И не нашел он в сердце тёплые слова
Она теперь с дождем лишь говорит печально,
Простывшым голосом, едва.
Шипа Ірина 2018 листопад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815501
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2018
Первый снег неистово падал...
Ты вчера так откровенно посмотрел мне в глаза
Но я мысленно просила не надо, не надо..
Мы случайно встретились с тобою вчера.
Ты зачем-то каснулся моей руки
Первый снег он видь знаешь, холодный...
Много лет утекло, прости!!
Ты все помнишь, ти!?
А я думала ты забыл..
Первый снег неистово падал..
Только, знаешь сегодня ростоял почты
Десять лет как уже розошлись пути,
А ты зачем-то помнишь ещё все снегопады!!..
Шипа Ірина( Сваржевська) 19. 11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815500
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2018
Вона в напівтемряві дихає
Сірістю днів,
Серед буднів втрачає життя
По секунді.
Він живе і не мріє зустрітися їй
На тій вулиці зовсім безлюдній.
Він вже майже забув її запах і колір очей,
Та ще досі в долонях волосся
Він і був і не був у житті її десь
Посеред свят, вихідних і буднів.
Вона згадує часто його, коли спить
І в тій темряві дихає снами
На світанку вони уже сотні ночей
Розминаються тими шляхами.
автор Ірина Шипа 29.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2017
Хіба кохання?
Це підробна хіть.
Якщо й правдива, то вона фальшива.
Коротка пристрасть мов магніт.
А потім що?
Відторгнення від тіла..
хіба я хочу, ти хіба хотів?
Ти витримаєш це,
Чи я хіба це зможу?
Я зможу, я втечу туди
Де річка стає у бурхливе море.
Не буде спокою. а буде каламуть.
Потужні хвилі не таке вже й горе.
Вони ж мене від тебе вбережуть,
Що б не з орав душі моєї поле.
Хіба кохання?
Це підробна хіть
І двоє станемо все тими ж ми плюсами.
Пристрасть жорстока,
Це жорстока річ
І жаль, що вона зветься почутями.
07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2017
Ему ведь совсем не больно
Она лишь одна из тех,
Тех многих, что волей-не волей
Он стремился просто польстить.
Наверное любя самолюбие
Своё до исконов, глуши
Но только на заброшенных улицах
Нет места для его души.
Эму ведь наверное не больно?
А ты глупая, думаешь он твой...
Но ведь станет и ему довольно, просто играется с тобой?
И что-то излечить, не время
Порочную бискрайность его души
На заброшенных улицах в темени,
Он роскается в своей лжи.
01.2017 р.
Шипа Ірина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743288
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.07.2017
Я много раз падала душою с крыш,
Глубокое чувство стыда и обиды,
Невыносимо когда стоишь,
И тянет толи в верх, толи в низ как магнитом.
Ну а сзади, сзади одна пустота,
Полумрак и солнца рассвет.
Только ангел, он не дурак,
Отпустить просто так не посмел.
И всю волю в руке надо держать,
Когда стучишься в сотни дверей.
В этом мире всем не до тебя
И иногда мало бить просто смелее
Странное чувство стоять возле тех крыш,
На краю ещё о чем то мечтая
И совсем не больно вот так вот в низ,
Душа вить лёгкая
Она привыкает.
26.01.2017
Шипа Ірина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742935
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2017
Неужели все уходит в пустоту?
Жаль без возврата
я сегодня поняла, как я люблю
Также поняла лучше не надо.
А вчера я поняла, что не нужна,
Что не нужна в сёрйоз,
Лишь по -нарошку
Эти слёзы исчезнут в темноту,
Уже ведь очень поздно.
И в этот вечер всё наперекосяк
И в эту ночь наперекор своим желаниям
Поняла, ну почему молчал,
Тишина как расставание
Не нужна по-настоящему ему
Лишь на время, до какого-то рассвета
Пусть все будет просто, как ему
Но душа уже моя раздета..
Шипа Ірина 2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742934
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2017
В этом безумном мире,
Я прожила бы снова и снова.
Только б глаза твои видеть,
Кажется на все готова.
Каким же все было не важным,
Что было до и даже после
Наверное мы были несчастны?!
А счастье узнали после.
И двое в пустынном вагоне,
Средь лиц таких же нам не знакомых,
Столкнулись два сердца возле
Ночного, ночного перрона.
А все началось ёщё раньше,
Не с слов и не с разговора.
А началось ёщё все с молчанья,
Все возле того же вагона.
И в этом безумном мире,
Не могли не жить, не дышать не мыслить
Пускай с опозданием, не поздно
Нашли ещё тогда свой смысл.
И я прожила бы снова и снова,
Как чистый лист белый бумажный
И я точно на все готово!
Не сможет сказать так каждый!
Пусть возле того же вагона,
Кто то двое,
На том же перроне..
И столкнутся два сердца нечастных!
Которые найдут свой смысл,
И сразу поймут, как это важно..
25.01.2017
автор Ірина Шипа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722651
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.03.2017
Я много раз падала душою с крыш,
Глубокое чувство стыда и обиды,
Невыносимо когда стоишь,
И тянет толи в верх, толи в низ как магнитом.
Ну а сзади, сзади одна пустота,
Полумрак и солнца рассвет.
Только ангел, он не дурак,
Отпустить просто так не посмел.
И всю волю в руке надо держать,
Когда стучишься в сотни дверей.
В этом мире всем не до тебя
И иногда мало бить просто смелей.
Странное чувство стоять возле тех крыш,
На краю ещё о чем то мечтая
И совсем не больно вот так вот в низ,
Душа вить лёгкая
Она привыкает.
26.01.2017
Шипа Ірина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722650
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 10.03.2017
Твои мысли простужены мной,
И в душе метель вьюжная.
Потерявшая она покой
Ищет тепла ей нужного.
Думал отболеешь ты до утра
За ночь, за месяц - не получается.
Температуру уже не снять
И дрожь холодная все не кончается.
Это небо ты молишь,
Этим небом ты был наказаний
Тем дождём, что падал с ресниц,
Когда глаза мои плакали.
И я знаю, что ты имел в виду.
Забыть смогла, но не у всех получается...
В твои мысли снова приду.
И я знаю, с этого любовь начинается.
И я знаю этот круговорот.
Оказался и ты мной завьюженный,
И я знаю этот холод убьет,
Но я согрею тебя мой простуженный!
12.12.2016 р.
ІРИНА ШИПА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717263
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.02.2017
Она жила и уже не мечтала,
Влюбится так, что ничего не слышать,
Влюбится так, что тишина как капля
И ничего не слышать,
Лишь только как он дышит.
Его туманы, его обманы,
Гасили пламя ее надежды,
Мы все грешны,и одно наказанье
В любви мы все бываем слепы.
Зачем ей это, и так холодные руки
С ним жизнь игра в свои капризы.
Она смеялась и лились слёзы,
Не просто капли за все ошибки.
Она жила и уже не хотела
Влюбится так , и без объяснений
Но так бывает
Не на земле, ни на небе
А так бывает, что гдёто между!
26.12.2016
Шипа Ірина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
Ще у ньому свербит тобою.
Пилом покриті твої сліди.
Ти дорікала йому не любовю,
А може просто не любиш ти?
І ти не знаєш і ти картаєш
Коли його, коли себе.
а так, як ви ніхто не кохає,
Але не дано вам збагнути це.
То він сумує, а ти смієшся.
То ти сумуєш, а він глухий.
І надто пізно та все минеться.
Ну може й правда, що він не твій.
Ну може й правда, що не судилось.
І хто тут винний?
І суті нема.
Але у ньому свербіж неспинний.
Навколо пустка і скрізь пітьма.
Холодні вікна і брудні штори.
Все досі в бруді і бруд у нім.
А по підлозі, а по підлозі
Видніється стежка твоїх слідів.
07.2014
Автор: Ірина Шипа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017
Беру я слухавку,
Там вітер
До болю нагадав твій голос.
Просила ж більше не дзвонити
І ти дотримав своє слово.
І я змогла також мовчати,
Та вже змовчати більш не в змозі
З тобою хочу розмовляти,
Та ти попутник не по дорозі.
І я змирюся з цим напевно,
Мабуть колись таки я зможу,
Але здається все даремним,
Мені ж лиш голос твій допоможе.
Та лід холодний не розтопити
Ні навесні, ні в теплу осінь.
Візьму в дорогу я банку з джемом
Можливо інші його попросять.
Візьму обійми свої найближчі
І теплу, теплу зимову ковдру.
У телефоні там вітер свище,
А ти мовчиш...
Дотримав слово.
автор Шипа Ірина
12.01.2015 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2017
Он запомнил её почему-то,
Среди тысячи, сотен других.
Она снится ему лишь под утро,
Тех минут не много таких.
И сползающие серые тени,
Что касались когда - то плеча,
Никогда ему не заменят,
Той что снится ему без конца.
Он запомнил её,
И как будто,
Уже знаком с ней очень давно,
Не встречавшись, не на минуту
Он запомнил её лишь лицо
И скользящие серые тени,
На полночи, не более того,
Никогда ему не заменят,
Той, что сердца коснулась его!
автор Шипа Ірина
26.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715767
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2017