Jonathan

Сторінки (1/5):  « 1»

Пісні Давнього Риму - Горацій. Томас Бабінгтон Маколей (переклад уривку)

I
Ларс  Порсена  з  Клузія
Богам  поклявся  всім
Що  кривди  не  зазнає  більше
Тарквінів  славний  дім
Поклявшись  Девʼятьом  Богам
День  зборів  вибрав  він
І  відрядив  гонців  своїх
На  північ,  південь  ,захід  й  схід
Щоб  скликати  воїв.

II
На  північ,  південь,  захід  й  схід
Гінці  щодуху  мчать
І  чують  села  і  міста
Як  посланці  сурмлять.
Ганьба  тому  з  етрусків,
Хто  вдома  ще  сидить,
Коли  Порсена  з  Клузія
В  похід  на  Рим  спішить!

III
І  пішими  і  верхи
З  усіх,  з  усіх  країв
Ідуть  війська  з  величних  міст,  
Та  з  золотих  ланів
З  поселень  тих  суворих
Що  хмар  ховає  плин
В  краю  орлів,  серед  вершин
Могутніх  Апенин

IV
Із  Волатерри  древньої
В  чиї  величні  дні
Гіганти  збудували  форт
Владикам  давнини
З  морської  Популонії,
Де  бачать  вартові
З  дозорних  веж  Сардинії
Вершини  снігові

V
Від  узбережжя  Пізи
Де  хвилями  несуть
Триреми  Масаліїські
Рабів  у  дальню  путь
Де  Кланіс  швидко  плине,
Через  ліси  й  долини,
Де  у  вінці  високих  веж
Кортони  горді  стіни

VI
Дубів  могутніх  корені
Пʼють  Аузера  плин
І  безліч  оленів  на  схилах
Кімінійських  гір
Між  всіх  річок  Клітумнус
Відрада  стадарів
І  вабить  озеро  Болсена
Мисливців  на  птахів


VII
Замовк  сокири  стукіт
Де  Аузер  біжить
Не  гонить  оленя  на  схил
Відважний  слідопит
Без  нагляду  на  луках
Блукає  білий  віл
І  не  лякають  стріли  птаство
Болсенських  берегів

VIII
Цьогоріч  в  Ареціо
Врожай  старі  зберуть
На  річці  Умбр  хлопчаки
Овець  у  брід  женуть
В  чавильнях  винних  Луни
Дівочій  сміх  дзвенить  
В  той  час  як  військо  їх  батьків
В  похід  на  Рим  спішить!

IX
І  було  тридцять  віщунів
Мудріших  в  тій  землі
З  Царем  Парсеною  молились
І  день  і  ніч  вони
Щовечора  й  щоранку
Читали  той  сувій
Де  настанови  й  заповіт
Боги  лишили  свій

X
І  ось  всі  тридцять  як  один
Небес  віщують  волю
Вперед  вперед  Ларс  Порсено,
Вперед  ,  Боги  з  тобою!
Іди  і  славу  поверни  
У  Клузій,  в  царський  дім
Розібʼєш  золоті  щити,  
Впаде  проклятий  Рим!

.........

XXVI

В  гіркому  смутку  Консул,  
Звертається  до  всіх
Похмуро  оглядає  мур
І  військо  ворогів:
«Іде  загін  передовий,
Зустрінем  їх  мечем!
Якщо  ж  вони  захоплять  міст,
Як  місто  збережем?»

XXVII

І  слово  взяв  Горацій,
Міської  брами  страж:
«До  кожного  на  цій  землі
Смерть  прийде  у  свій  час!
Й  немає  смерті  краще
Ніж  та,  що  ти  зустрів
За  попіл  своїх  предків
І  храм  своїх  Богів»

XXVIII
«За  свою  рідну  матір,
Що  не  спала  ночей
І  за  дружину,  що  твоїх
Виношує  дітей!
Й  за  дів  святих,
За  берегинь  одвічного  вогню
Нехай  же  зрадник  Сектус,
Знайде  тут  смерть  свою!

XXIX
«Зруйнуймо  міст,  пан  Консул,
Відправ  людей  своїх!
Я  ж  кличу  собі  в  поміч  двох
Зустріти  ворогів!
Там  на  вузькій  стежині  втрьох
Є  проти  тисяч  шанс
Тож  хто  зі  мною  стане  в  стрій?
У  бій  я  кличу  вас!»

XXX
Піднявся  Спурій  Ларцій
Рамнійців  гордих  син
«По  праву  руку,  каже  він
З  тобою  піду  в  бій!»
І  дужий  встав  Гірміній,
І  мовив  вирок  свій
«По  ліву  руку  стану  я
З  тобою  піду  в  бій!»

XXXI
"Горацій",  мовив  Консул
"Як  ти  сказав  -  роби!"
І  проти  тисяч  ворогів
Втрьох  рушили  вони
Бо  римлянин  для  Риму
Ні  злота  ,  ні  землі,
Не  жалкував  й  життя  віддать
В  ті  стародавні  дні!

XXXII
Понад  усе  тоді  була
Держава  для  усіх
Заможні  помагали  бідним
Ті  ж  поважали  їх.
Ділили  землю  чесно
і  здобич  на  війні
Братами  були  римляне
В  ті  стародавні  дні!

XXXIII
Сьогодні  ж  лиш  ненависть
Між  римляни  кипить!
Трибуни  ворог  знаті
Знать  бідного  гнобить
Гарячі  ми  у  сварках,
Холодні  у  борні.  
Тому  й  не  бʼються  так  як  бились
В  ті  славні  давні  дні!

.......

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025


Наші шляхи

Я  бачу  сонце,  в  небі  де  вщухла  гроза
Цінуймо  завжди  ці  рідкісні  миті
Цінуймо  завжди  те,  що  нашим  шляхам,
Судилось  прийдешнє  разом  зустріти

Цінуймо,  що  наші  з  тобою  імена
В  Книзі  Долі  мінливій  записані  поруч
І  що  дорога  кохання  відкрилася  нам
Й  дорогою  тою  ми  підемо  опліч

Я  вдячний  тобі  що  ти  зі  мною  
І  вдячний  за  те  що  не  забуваєш
І  я  кажу  одній  тобі
Я  вдячний  що  ти  мене  кохаєш  

Давай  не  забудем  ці  радісні  дні
Коли  ми  з  тобою  теплом  оповиті
Це  неймовірно  та  нашим  шляхам
Судилось  прийдешнє  разом  зустріти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025


Єрусалим

Минуле  та  прийдешнє  тут  межують.
Де  вічність  править,  а  віки—  мов  дим!  
Тебе  народ-вигнанець  не  забуде,
Новий  і  древній  наш  Єрусалим!

Вночі  на  небі  безліч  зорь  над  нами,
Але  одна  затьмарює  усі!
Зорі  твоєї  промінь  не  згасає,
Вона  нам  сяє  де  б  ми  не  були!

Допоки  ми  на  чужині  блукаєм
Дороговказом  вдалині  вона  
В  Сіон  нас  кличе,  де  ти  нас  чекаєш,
Де  наша  міць  і  воля  ожива!

І  ми  піднімемось  й  вернемось  незабаром
До  твоїх  пагорбів,  до  твоїх  древніх  стін!
Де  святість  жиє,    віра  -    не  вмирає,
Де  буде  ХРАМ  величний  над  усім!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025


Залізні мечі

І  прийде  день,  день  гніву  і  день  суда,
Коли  Всевишній  спитає,  чи  є
Хоч  десять  праведників  в  цих  осередках  зла?
І  буде  шукати  але  не  знайде
І  мовчатиме  пустеля  Негев  і  село  Гроза,
Будуть  мовчати  Кфар  Газа,  Буча,  Беері  і  Сдерот
Іди  і  не  обертайся  щоб  не  перетворитись
На  соляний  стовп.
І  будуть  палати  земля  і  небо  далеко  за  виднокрай
Здіймається  меч,  два  вістря  дáно  тому  мечу
І  будуть  молити  пощади  та  не  буде  її  ворогам
І  будуть  молити  про  дощ  але  не  буде  дощу.
Вже  пише  небо  на  ваших  стінах  вогняні  письмена  
Пораховані  й  зважені.    Вас  і  ваше  поріддя    чекає  смерть.
Полумʼя,  попіл  і  сірка  зійдуть  на  ваші  міста
Полумʼя,  сірка  і  попіл.
‎.  אֶמֶת

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024


Пані Фортуна

Бувають  дні,  коли  рвуться  натягнуті  струни
Бувають  дні,  коли  замість  голосу  хрип
Коли  норовлива  Пані  Фортуна
Уходить  від  нас  і  зникає  у  далях  пустих

Один  з  таких  днів  між  нами  звів  перепони  
Й  залишив  в  серцях  холод  засніжених  гір.
І  ось  кохання,  як  пташка  співоча  з  полону
Від  нас  відлетіла  за  сяючий  небосхил

І  мої  кораблі  пішли  на  дно  в  червонім  морі  вина,
І  мої  пісні  загрузли  в  пітьмі  за  порогом
І  тиша  тепер  –  подруга  єдина  моя
Й  щасливі  дні  я  загубив  за  рогом

Бувають  дні,  коли  рвуться  натягнуті  струни
І,  як  на  зло,  немає  вже  запасних
Коли  норовлива  Пані  Фортуна
Уходить  від  нас  і  зникає  в  далях  пустих

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024