| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Тихіше… Вже квітнуть сніги.
Зоря зігріває солодким ментолом...
Пірнули в криштальні безодні луги,
І сплять небеса під тяжким ореолом…
Тихіше… Вже синя пастель
На хмарі морозній заплющила очі...
Лише білосніжність безкрайніх пустель -
Самотній ліхтар, що освітлює ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
Невже ти не бачиш? У неба очі вже посивіли.
Нудьгує Осінь, нанизана на чужі вітри.
Убивця я. А у тебе напрочуд убивчі крила.
Коли їх вдягаєш, щоразу хтось з нас горить.
Гарячий попіл з багаття вростає в думки і плечі.
Потвора-дощ. Нас загасить. Сам – утече.
Коли ти поряд, я вбивчо мовчу. Й, до речі,
Я обережно збираю росинки з твоїх плечей.
Невже ти не знаєш? Це небо завжди буває босим.
Ступає стрімко. Як я, розчавлює сни й комах.
Це я прозора. А в тебе напрочуд яскраві роси.
Коли ти літо, я сплю на твоїх запашних плечах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
Я не ображена і не сердита...
То просто плаче за опалим листям вітер.
То просто холод пробирає тіло.
А я, здається, іншого хотіла...
Весна минула. Де її шукати?
Ні, я не плачу. Тільки б десь сховатись.
І не сумую за вчорашнім літом –
Мені б лиш руки у теплі зігріти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2017
Одного дня зустріла я світанок
В передчутті пустельних міражів.
Горнувся до землі липневий ранок,
Але чомусь не вистачало слів.
Серед кисневих масок – задихалась.
Хотіла йти – заплуталась в траві.
А на зорі все так же прокидались
Сумні суниці й квіти польові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017
А дощ мовчить. Криклива німота
Мене сьогодні зовсім не лякає.
Ти теж мовчиш. Закоханий в міста.
Чому ж від мене й з міста – утікаєш?
Вікно. Тривога. І душа скляна.
Аж дзенькає. Розіб’ється, шалена
Минувся рік? Чи вік? І знов весна.
Ти тільки згадуй іноді про мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017
Океани змінюють визначені береги,
Речі втрачають рідкісні імена,
Люди топчуть усе навкруги,
Та життя не мина. Не мина!
Солов'ї співатимуть в вирі століть.
Моря завагітніють хмарами,
А людина? Людина чи вистоїть?
…І бувають же такі марення?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721450
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2017
Я відчуваю біль тривожних душ,
Збираю мрії моря, зорі літа.
І хвиля пам’яті здіймається чимдуж,
Щоб в вирії далекі долетіти.
Твоє сум’яття, як морська вода,
Схвильовано – солоне і прозоре.
І вже співає осінь молода
Про листопади, про чуттів покори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Так дивно. Ніби й не було.
Неначе пристрасть душу й не діймала.
Усе минулось. Часом заросло.
Це просто ніч про ніжність нагадала.
І не самотньо, хоч уже й зима.
Нема образ на чужиликість вулиць.
І краплі сумнівів також нема,
Хоч ніжність більше так й не повернулась.
Вже не хвилюєш серце більше ти,
Мені - тебе, тобі - мене замало.
Втрачати віру болісно завжди.
Та й це мене, напевно, не зламало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Чуєш подих століть. Передзвонні чиїсь голоси
Все звучать і звучать, у серцях ритмомрії грають.
Завмираєш здивований від цієї земної краси.
Задивляєшся в небо – вростаєш в пташині зграї.
Не мовчи. Говори. Говори. Майорить
І у вирі зірками бризкає -
Просто небо живе!
Просто краще все видно згори.
Просто вічність.
Ванільна Зима.
Просто все дуже близько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2017
Мої спогади пахнуть медом, чебрецем. Та мені все мало.
Хоч від тебе тікаю в весни, щохвилинно біжу кудись.
Мені майже вдається жити, щоб не вірили й не тримали,
Щоб зрадливі червневі зливи не нашіптували: «Спинись!»
Я до спини тулила крила, намагаючись полетіти.
Щогодинно і щосекундно забувала твої сліди.
Але знов зацвіли тумани, обнадіяли зеленню жито.
Прошептала байдужа осінь, що мені це не до снаги.
І тепер моя боса втома зупинилась на роздоріжжі.
Об стерню поколовши ноги, перетнувши твою межу,
Вже не хочу лишатись в літі і ховатись у травах ніжних.
Та проте до зими твоєї вже ніколи не побіжу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2017
Наш сад тоді малиново зацвів.
Рядками соняшники біля хати стали.
На блокпостах тепер вмирають горобці
(аби ж то тільки лиш вони вмирали!)
…Калюжа крові. Де ти, Спас - Ісус?
Побач же нас Ти із свого огрому.
Я тут. Я поряд. Хочеш віднесу
На крилах осені до батьківського дому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720641
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2017
Все вже було: і війни, й береги,
І неба стрічка, вплетена у коси…
Усе ще буде: друзі й вороги,
Й натхненні перші світанкові роси…
І ти, і я. І сталь чужих очей.
Ти тільки вір, що ніжність не зникає.
Ти тільки йди углиб п'янких ночей,
Ти тільки знай, що я тебе кохаю!
І осінь хай розлуку нам несе,
Відколосилось в нашім полі жито…
Я вірю в нас. Ти також. Й попри все
Шалено, до нестями хочеш жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017
Лягли на долоні мереживні тіні зірок,
Сп’янілі вітри пелюсткові збивають завії…
Буденність – всього лише втома самотніх думок,
А ніч випадає. Так тільки можливо для мрії.
На зоряних крилах злітає чарівність. Мовчиш.
Що сон, як співають над небом органи?
Буденність – всього лише втома людської душі…
І тільки вночі й можливо загоїти рани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720242
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.02.2017
Ти повз мене пройшов непомітно,
Поспішав до свойого дому.
Твої ранки, мов маки розквітлі,
Відганяли нав’язливу втому.
Ти мені не всміхнувся радо,
Навіть поглядом не потішив.
Зник твій образ за тихим садом
Молодих білосніжних вишень.
Місяць зиркав в мої віконця
Із нічного, байдужого неба.
А душа захлиналась від сонця,
Що лишилось мені від тебе.
І думкам легковажний вітер
Щось співав про якісь висоти.
Я багато блукала світом,
Але досі не знаю, хто ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017