| Сторінки (4/391): | « | 1 2 3 4 | » |
ЗБИРАЮ ЩАСТЯ ПО КРАПЛИНІ
З аясніє ранок сонячним промінням
Б осоніж пройдуся в росяній траві
И всміхнуся небу, привітаю сонце,
Р адісно зустріну новий день землі.
А зроблю розминку – подякую Богу,
Ю доль свою розвію, попрошу добра
Щ асливою була щоб прийдешня пора.
А настане днина – її не змарную,
С умувати ніколи, хвилини летять…
Т ож, завжди приємний труд у кожній стезі,
Я к в нагороду радість за плоди її.
П о краплині щастя руками збираю,
О дарю нужденних пригорщами тепла
К ращою щоб доля у людей була.
Р адості хвилини людям розділю,
А сумні розвію, як сіру золу,
П існю й щире слово хай душа почує…
Л ише ясно, світло - геть погань і зло!
И в нагороду посмішка - як ларець,
Н аповнить й зігріє зневіру сердець...
І світиться щастям хай кожне чоло.
В.Ф. - 20.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
А чи було так, чи приснилось,
Що природа разюче змінилась,
Наче побувала на балі
В яскравій та чарівній шалі.
Там ходило поникле літо
Збирало ще останні привіти,
А багряна і розкішна пані
Мов царівна, була в пошані.
Павутинки, як струни, грали
У цвіркунів - з квасолі цимбали -
В тамади - у його хороводі,
Сливи й гарбузи були в моді.
Здивувалась – не треба грошей,
Бо збирався врожай весь у кошик!
А той кошичок довго в’язали
У вересні нам показали…
Подивіться мов, добрі люди,
Що у кошику вашому буде,
А чи повненький він, чи порожній -
Оцінка сім'ї нашій кожній!
По труду вашому заслуга
Не грішіть на ворога й друга,
Час до осені марно не гайте,
Що надбали, то те збирайте!
Бо пов’язане все у природі,
Труд колись був і зараз у моді.
В.Ф. - 30.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Присвята
Я не буду сльози лити, як колись, Ользі Степанівні -
бо вони ще у дитинстві запеклись. Першій Вчительці,
Не давитиму на істини прості – моїй життєвій Зіроньці
Відлетіли роки юності – не ті…
Лиш згадаю із теплом – любов’ю
наш підростковий шкільний час,
Вашу мудрість й доброту до нас,
як ловила кожне Ваше слово я,
Перша Вчителько, Ви Зіронько моя!
В. Ф.- 02.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Жартівлива пісня - присвята
Чи то старість, чи ще ні - людям "осіннього віку".
Ми уже не на коні…
Кінь гарцює мимо нас -
Зів’яв молодості час.
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Казав дідо, що прийде,
Ще й любити буде,
Чи заснув десь в холодку,
Щось не видно ніде…
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Ой біда, чи не біда,
Душа моя молода
Порох у порохівниці
Не стріляє – досажда.
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Що то буде далі в нас
Чи вода, чи може квас?
Не гадаймо на тій гущі –
Люби, діду, мене дужче!
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
В.Ф. -19.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
І навіщо прощатися з літом -
Не будитиму думи сумні ...
Квітуватимуть розовим цвітом,
Як тюльпани мої навесні.
Скажу йому лише: “Бувай, красне!
Ми зустрінемось десь у ті дні,
Як зігріє нас сонечко ясне,
Про тебе складатиму пісні”
Нехай летять вони над землею
Радість сіють в садах і полях,
Щоб родиною жити своєю,
Щоби усмішки на вустах…
Уже осінь із щемливим смутком,
Бо ж підводити підсумки час,
А чи літечко було з прибутком?
Чи не марно дзвеніло для нас?
Щедре літо, тобі поклонюся,
Душі вдячність за твоє земне…
Мудрість осені багряно - руса
Полонила давно вже мене…
Не завжди є літечко красним,
Осінь теж не в одній маячні
Ви для мене обоє прекрасні,
Як дві зірочки в височині,
Що літають десь високо в небі
На крилатих, гривастих вітрах
Повертаються лиш при потребі,
Бо природи підходить свій час.
В.Ф.- 05.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
Ой саду-саду, багряний саду
Зніми з серденька мого досаду
Заполонило душу кохання
Нема спокою, аж до світання.
Душа німіє, болить серденько
Він поруч ходить, та не близенько:
І не обніме, і не пригорне,
Наче та нічка ходжу я чорна,
Бо він кохає подругу мою
Серденьку лише завдає болю.
Подруга ніс від нього воротить,
Він же за нею по п’ятах ходить.
Ой саду-саду, багряний саду
Зніми з серденька мого досаду
Порадь, садочку, як маю жити
Нараз відрізать, чи вік любити…
В.Ф. – 01.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887773
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Я гордо навчуся чекати,
Окріпне зболіла душа…
Забудемо старі обіди,
Не будем про наші обіти,
Невсилі тебе не кохати...
Знаю- прийдеш, кохання моє!
Розквітне земля на світанку,
Зорею всміхнеться небо,
І більшого нам не треба,
Бо жадані, щасливі ми є!
З тобою будемо плекати
Обіцянок наших зЕрно ,
А більшого нам не треба,
Бо дано людям від неба -
Кохати… кохати, кохати...
Надіюсь на зустріч весною,
Більшого нам і не треба –
Ходити у сивих росах
Вдихати свіжість покосів
І будеш ти поруч, зі мною!
Можливо ти прийдеш улітку,
Коли почуття дозріють…
А більшого нам не треба -
Кохатись в зірковому небі
І марити з сим зоресвітом.
Я вірю у зустріч сьогодні -
Мої почуття, як світло,
Як промінь, що із темряви,
Бо вже терпкий запах отави
У раниму нас кличе осінь...
В.Ф. - 17.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Подивись, дитино, в’ється он дорога-
Це сердець надія і душі тривога.
Знала та дорога і радість, і горе -
Зустрічала рідних, розбивала долі…
В радості хвилину і важку годину
Лиш одна дорога не знала спочину.
Щастям зустрічала, гнала біль у спину
Її льодяними мочило дощами,
У хвилини радості – щастя сльозами.
Тепер, синку, виходжу з тобою сюди,
Щоби зустріти радість, напитись снаги.
В.Ф.- 01.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Антипла - ГІ-ГІ - аторські частівки
Плагіат наш, плагіат, Написала аж три слова -
Чи у ціль, чи невпопад Своя річ, і своя мова -
Глянеш прямо, чи назад – Однодумці, мов той рій…
Скрізь і всюди – плагіат! Плагіаторству в нас бій!
* * * * * *
У сім’ї скандал, не лад – Як вночі виходив у сад,
Глава замітив плагіат, Хтось ногою дав під зад,
Не спить вночі, всяке дума, Аж зірки в очах світили…
Дитина личком вся …у кума. Скрізь і всюди – плагіат!
* * * * * *
Чи у будні, чи у свято, Получив солдат наряд -
Жінки забули про наряд: Неспокійний в нього нрав -
Одні халати і штани - Командира «круту річ»
Скрізь і всюди – плагіат! Плагіаторством назвав.
* * * * * *
Купив дядько автомат – Скоро осінь – час до жнив ,
Засвистали… плагіат! Плагіатор вже ожив!
Он у Гані та Ірини На стовпах знайомі морди
На плечах такі ж висять. В обіцянках усі бігборди.
* * * * * *
Включив «Ті Ві» наугад, Каже дідусь про дівчат:
Скрізь і всюди – плагіат! "Нащо здавсь той плагіат"...
Знайомі маски – одні шоу, Бігав до них, як жеребчик -
Коли ж буде що то нове? Тепер хвилює результат!
В.Ф. - 10.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
Ой не шуми, вітре, не вій,
Бо на жінці нема лиця,
Висихає і криниця
Без любові бо важко їй.
Гляне жінка у віконце,
А милого нема й нема.
Не одна пройшла зима…
Де ж коханий, моє сонце?
Повертайсь хутчій додому,
Дивись, он дітки підросли!
Ще малесенькими були,
Коли їхав ти в дорогу.
Гірко криниці без води,
Таке й щастя у людини,
Як без повної родини.
Ти не вій, вітре, не гуди…
По вінця буде криниця!
Об’єднаються родини
В мирну, щасливу годину!
Вій, вітре, в радість, до лиця!
В.Ф.- 05.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Присвята
моїй подрузі Катрусі В.
на День Народження
У кожного Д/нюхи родзинка своя
Про це тобі, Катю, повідаю я,
Бо днів наших світлих не так вже багато
Хай щастя, здоров’я – по вінця у хату!
З тобою несемо ми чашу свою –
Крокуємо гордо в жіночім строю!
І як би не було: чи легко, чи важко,
Хай повною буде і миска, і чашка!
Нехай лише щастя та сміх із очей,
Здоров’я не знає безсонних ночей!
А друзі, щоб в радість: по буднях, у свято,
Надійних – з десяток, не треба багато!
В.Ф. – 30.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Нашої юності чудові, ніжні дні -
Ясні!
При місяченьку ти зізнавсь у коханні
Мені.
Життя всміхалося, як сонце, молоде,
Але…
У парі не судилося прожити нам
Цю мить.
Тягнулись довгим потягом сумні літа,
Вода…
Перегоріло і погасло, не ятрить -
Щемить…
Як громовиця та, через десятки літ –
Привіт!!!
Заквітувало небо й вся земля, бо я –
Твоя!
Ми зберегли наше кохання, як кришталь,
Не жаль
Років, котрі збігли з життя часом, бо ми -
Разом!
Осінь гріє любові нашої вікно -
Давно.
Жага кохання в серцях і теплі гами,
З нами!
Ми пронесли ці почуття через років
Життя.
В.Ф. - 17.08. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Добро і світло переможе
Не завтра, через місяць, може,
А може навіть через рік
Тільки не закривай повік,
Не опускай лиш рученята,
Бо затягне та сірість клята,
Знайде де в тебе слабина
І буде гнути, аж до дна…
Життя - це вічна боротьба,
Он у верблюда два горба
В людини їх і не злічити…
Якщо достойно хочеш жити -
Долай оці постійні старти
Життя складне – не гра у карти,
Тут добре треба попотіти,
Щоби збулось, що захотів ти
Відчуєш перемоги смак -
Не думай, що ти вже мастак,
Бо завтра може так захмарить,
Не угадаєш – звідки вдарить…
Тримай завжди на пульті руку,
Щоби долати заздрість й скуку.
Люби життя - від землі й неба,
Воно для тебе, лиш для тебе!
В.Ф.-27.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
́Колись любив я ходити лугом Слова для пісні
Тепер ходжу лиш через гай,
В житті доріжок так багато,
Яку захочеш – вибирай!
Пряма дорога не захопила,
Лише вказала вірний путь,
А ту, що в’ється круто вгору
Не може серденько забуть.
Ще юним хлопцем приворожила,
Спокій забрала із душі,
Чого-чого пряма не мила?
Для чого серцю манівці?
Чому не склалося, сам не знаю,
Любов у серці таки є...
В думках пройдуся отим лугом -
Спокійно на душі стає.
Колись любив я ходити лугом
Тепер ходжу лиш через гай,
Доріг в житті нашім багато,
Серцем єдину вибирай!
В.Ф. – 03.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882996
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Присвята
всім любителям риболовлі
Чимало людей люблять цей тихий вид відпочинку. Щоправда, не завжди він тихий, але … якщо постаратися і встати раненько, коли ще сонечко потягується десь за горизонтом – то тихий… і насолода неймовірна… Хіба тільки десь очеретина схитнеться від ще сонної пташини, чи пролунає перше «ку-ку-ріку» раннього півня. А так - красота: спокійна дзеркальна вода, бо ще вітер її не колише - десь спить в верболозах - вранішня прохолода і тишина… Така тиша, що й сама ступаю обережно, щоб не розбудити когось з тутешніх жителів природи…
Вибираючи містинку, «нюхом чую», що вона для мене. Не потрібно великого простору, щоб закинути дві вудочки недалеко від берега…
Наді мною іноді знайомі шуткують, що могла б ловити рибу у ванні. Могла б, кажу, тільки зимою, а влітку люблю насолоджуватись світанковою красою навколишньої природи.
Та й , взагалі, якщо стати на позицію лінивого обивателя, то можна лежати на дивані до обіду, навіщо та риболовля, тим більше, що пенсії достатньо, щоб купити раз на тиждень карася, коропа чи білого амура на одну - дві сковорідки… Але ж це зовсім не те… і не для мене…
Тут, на природі, душа співає і карасик, який купиш в магазинах, чи на базарі зовсім не смачний, бо не знаєш де і коли він впійманий…
Улюблену наживку роблю завжди сама. Це невеличкий кусок тіста з білої муки, яєчного білка і пару капель запашної олії. І рибі приємно, і мені до вподоби така наживка. Прямо відчуваю себе «інтелігентною рибачкою».
Отож, присяду тихенько на вибраній містинці коло води, закину вудочки і жду… Поплавок хить-хить, карасик скуб-скуб… і вже поплавок лягає над водою… Не спішить карасик ловитися, мабуть також щось відчуває… Коли раптом… смик- смик-смик і потягнуло поплавок на дно… Помалу витягую щось важкеньке… і очам не вірю… На гачку гойдається черепаха… Заглотила гачок так, що сама не справлюся, щоб її зняти з гачка, не поранити. Зову на допомогу чоловіка. Разом знімаємо черепаху з гачка і випускаємо у ставочок з проханням більше не попадатися…
Крім карасика, наживку із тіста полюбляє коропець і білий амур.
Білий амур – це моя улюблена риба. У ньому менше кісток, ніж в карася і м'ясо ніжно-біле. Правда його впіймати важко, але іноді попадається на гачок.
Зі всіх видів ставкових риб його тільки купляю, щоб відвести душу, коли хочеться риби, бо на риболовлю їздимо тільки влітку.
Пам’ятаю випадок на одному ставку. Сидять рибаки, вже сонце припікає, а риба не ловиться, хоч уже всілякі наживки перепробували… І тут вудочка стріпнулася, наче прокинулась від сну. Поплавок легенько почав віддалятися. Тягну до себе і відчуваю, що щось величеньке на гачку. Вода взялася хвилею, чим визвала цікавість у сусідів - рибаків. Показалася голова рибини, а в мене думка - хоч би не зірвався… хоч би витягнути з води… Коли витягнула, то в деяких чоловіків щелепи відвисли. Красавчик, білий амур, дістався жінці. Це було незабутнє враження…
Коропець також ловиться на тісто, але він по особливому клює. Так спокійно, наче ліниться, роблячи услугу рибаку. Його треба вміти ловити, щоб не зачепитися вудочкою десь під берегом в очереті, чи під кущем верболозу.
Хоч бувають виключення і тут. Колись витягла коропа із середини ставка. Думала, що зачепилась за корягу, бо поплавок туди потягнуло. Як почала витягувати, то перша думка була, що це чобіт, чи великого розміру черевик, що часто буває у наших ставках.
Завжди стараюся дякувати Господу за те, що дав можливість побути на природі; ставку та водиці –за відпочинок, з надією повернутися до них знову, незалежно від того впіймала, чи не впіймала рибину...
А як цікаво спостерігати за ставковими жителями. Ось виглядає любопитна голова жаби і моститься на поплавок, щоб на ньому погойдатися. Друга жабка виглядає з ряски і всідається за метр-півтора від берега. На її голівці прилип листок верболозу, закривши одне око. Як тільки кумедно вона старалася лапками його зняти, наче кішка, що вмиває голову й вуха. Це була неймовірна картина.
Жаль, що не сфотографувала, бо на рибалку не беру телефону, люблю тишину і спокій.
В. Ф. – 01.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882370
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
А день біжить, і ніч повзе...
Хтось зупинивсь, хтось обійде
Висить життя тоненька нить,
Як оступився в нім на мить…
Чому накоїв – не пита …
Осудить словом – страмота!
І відверне зверхньо лице,
Крутий і білий, мов яйце,
А в житті є гострі грані...
І вам відомо, пани й пані,
Що не застраховані ми,
Як від сумИ, так і тюрми…
В.Ф. - 02.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
В’ється річенька, в'ється річенька вздовж дороги, слова для пісні
А в коханої, а в коханої босі ноги.
Босі ніженьки, ласкаві руки
Не знає серденько, не знає серденько про розлуку…
Біжать ніженьки, біжать ніженьки по кам’яниці
І б'ють пальчики, і б'ють пальчики до кровиці.
Кохані рученьки обнімають,
Який розлуки час, який розлуки час ще не знають…
В обіймах річенька, в обіймах річенька з берегами,
Що ж це сталося, що це сталося поміж нами…
В воді хлюпочуться лиш гусята,
Коли ж скінчиться та, коли скінчиться та війна клята…
В.Ф. – 03.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881833
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
Коли б мені сови розум,
Ще й крила орла
Я б в своєму курятнику
Першою була.
А то прийшла молодуха
Худа, як билина,
Лапи, наче у страуса,
В хвості лиш пір’їна.
Щось белькоче, наче індик,
Лапами дригає
Нас, заслужених несучок,
Мов не помічає.
Якби мені сови розум,
Ще й крила орла
Я б в своєму курятнику
Лад тай навела.
Півні в мене не ходили б
В чужі огороди,
Своїх домівок береглись
Не робили шкоди.
Запровадила би для них
Ще й трудовий оброк -
Даром не трясти повітря-
Навчати діточок.
Увела би люстрацію
В курячій громаді,
Було б видно, хто несеться,
А хто тільки гадить.
Голосистий і дзьобатий
Курячий народ
Поважав би чесну працю
Зась… в чужий город!
В.Ф.- 26.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
Люблю щире мовчання слова,
А очі добрі і ласкаві
Тоді ідилія, як в казці -
Щаслива казка, наче нова.
Люблю важку правдивість слова,
Серце не знає тут спокою -
Шукає істину душа -
Життя сторінка оживає…
Люблю, коли слова по суті,
Тоді достойно їх сприймаю -
Чи ранять, а чи пестять слух
Вони назавжди незабутні…
В.Ф.- 17.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
Горобці стали сміятись - У травневому саду
Скрізь одна картина, Квітне любов і ласка
То опудало у масці, Вуркочуть, як голубки,
Чи жива людина? Але… мішає маска.
* * * * * *
Чогось мила, як хмаринка Молодий ще риболов
Каплями пролилась, Задививсь на щуку…
Цілувались через маски - Без маски страшна вона,
Мабуть розсердилась… Ще відкусить руку!
* * * * * *
На вулицях одні маски, Кума ласкава була
На екранах шоу-маски… Ще до карантину,
Набридають народу, Загнуздалася у маску -
Лиш обіцянки і казки. Стала, мов скотина!
* * * * * *
Самогону нализався В магазинах лиш вапно
Агроном наш Степан, Для дерев купляли,
Дихнув раз у чистім полі - Як продати інвентар
Зів’яв раптом весь бур’ян! Продавці не знали…
* * * * * *
Купив масок п’ять десятків, У маршрутці з переляку
Щоб було не мало, Баба учудила,
Закрив вуха, рот і очі – Колорадів респіратор
Як же їсти сало? Й дві маски наділа.
* * * * * *
Добру справу робить маска, Ой думали депутати,
Теща не бурчить – це казка! Що народу розказати…
Жінка теж миліша стала, Знімемо маски, закінчимо шоу
Хоч би масок не знімали! Розкажем народу казочку нову…
В.Ф. – 27.05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
Ой настало літо,
ой прийшло вже красне
Чом же ти сховалось,
сонце, тепле ясне?
Чом не грієш землю,
не радуєш око?
Чи смутку не чуєш,
там в небі високо?
Ой раде б я зігріти
і землю, ще й око,
Та маю проблемну
велику мороку...
Затягнули хмари
кольчугою небо,
Не дають світити,
їм мене не треба...
Лиш на вітер буйний
ще маю надію
Він, як друг надійний,
мене зрозуміє…
Ми з вітром у парі
морок цей розвієм
Щедрістю й теплом
на добро засієм,
Щоби була радість
і любов, і світло,
Щоб земля, як квітка,
під сонцем розквітла.
В. Ф.- 01.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Ой в полі пшениця, як рута, зелена
Кохана дівчина, наче ружа, в мене.
Ой в полі пшениця вибиває вуса,
Чом дівчина, як ніч, мов світом забута?
Розійшлись дороги нашого кохання,
З вечора до ранку - надія й чекання…
Ой в полі пшениця, вже зазолотилась
Дівчини голівка сивиною вкрилась…
Розлука коханих – не для душі скерцо…
Де ж ти, мій соколе?.. Як ти, моє серце?..
Ой в полі пшениця налилася зерном,
Хай доля коханого додому поверне...
Засвітилась радість на щасливих лицях,
Ой рум’яні короваї з свіжої пшениці!
В. Ф. – 15.05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Ой зустрів я жінку, жінку, наче писанку
Її полюбив би, вона ж, як та лисонька…
До неї лише пригорнусь, подавай їй шубку!
На годинку задрімаю, з іншим моя любка.
Ой що то за жінка, вона, наче та дзиґа
Не кохання гаряче – пісна мамалига…
Сходжу до сусідки за доброю порадою
Хай серце заспокоїть цілою командою.
Тільки став на поріг – Тобі ми всі радії!
Дітки обступили дружною громадою…
- Ой, таточку рідненький, купи нам по тачечці!
Вас ми покатаємо, як півника й качечку.
Тут вже понесло мене… – Чи таке буває,
Щоб рідного татуся півнем називали?
Ще й не встидаються! Лише одні усмішки,
Поважали б татуся хоч на грам, хоч трішки…
Отаке жіноцтво! Мов наглі, кусючі оси!
Достали так своїм «купи», що ходжу вже босий.
В. Ф.-23.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Надворі теплі весняні дні. Сонечку радіє перша квіточка, листочок, травичка…
Радію і я, бо як же не радіти! Просипається природа від довгого зимового спання, кожного дня появляється щось цікаве, новеньке. Подобрішали обличчя людей, більше сміху і радості на вулицях міста.
Це на вулицях, бо природа оживає і заряджає людей позитивом… А зайдеш у квартиру і віє якоюсь пусткою, чогось наче немає, хоч все на своїх місцях і, слава Богу, всі живі і здорові…
Згадую той радісний «тук - тук», яким зайчатко зустрічало нашу сім’ю...
Було це в далекі дев’яності роки… Тоді виживали люди хто як міг, бо необхідні продукти були в магазинах по талонах: цукор, ковбаса, масло і навіть спиртні напої… Куди не підеш, куди не поткнешся, всюди черги… Можна простояти в черзі пару годин і не взяти ковбаси чи цукру, бо перед тобою закінчилися в магазині продукти, їх не вистачило на всю чергу… Хтось із кінця черги не видержував… Давай, кричить продавцю, менше відпускай товару на кожну людину… Крики, сварки… і сміх, і гріх… А завтра чергу за продуктами знову треба зайняти, відпроситися з роботи, або просто “тихенько вибігти”, щоб начальство не замітило.
Дякуючи Господу – пережили ці голодні роки…
А купони які були! Їх видавали працівникам по місцю роботи замість грошей. По 3-5 стандартних листів паперу, на якому були розпечатані ці купони. Кількість листів паперу залежала від вартості самого купона, і, зрозуміло, від заробітної плати того чи іншого працівника. Люди бігали за продуктами з пачками купонів з одної черги в іншу. Сумно навіть згадувати… Напевне, добре працювала тоді паперова промисловість, як говорить героїня «Службового роману»…
Пережили і ці викрутаси державного безладу…
Люди брали земельні ділянки, їх називали, як в мексиканських серіалах – фазендами, щоб хоч якось забезпечувати своїх рідних продуктами. Було в нас у ті роки дві «фазенди». Одна - в одному кінці міста, друга – в іншому… Від міста кілометрів за десять - п'ятнадцять. То тепер машина майже у кожній сім’ї – як спосіб швидкого переміщення, а в ті роки машини були розкішшю… Ми їздили велосипедами на свої фазенди. І дитина з тобою на велосипеді, і в мішках всяку огородину везеш. Поки доїдеш, то не один раз пОтом умиєшся… Де ще таку романтику можна знайти! Але … це ж молодість! Сюди - туди повернешся і вже втому, як рукою зняло…
Якось пізньою осінньою порою поїхав чоловік сам велосипедом на огород. Треба було зібрати залишки моркви і буряків. Холодно, сиро, надворі мряка, дощик… Чоловік вискубує з мокрої землі всяку огородину і хукає на руки, щоб трохи зігрітися. Коли раптом перед ногами маленький сірий клубочок… вже так він замерз, що не втікає – тільки дивиться своїми карими оченятами і тремтить… Поділився чоловік своїм одягом, вкутав сіренького і привіз нам у квартиру…
Тоді й появився у нас Зайчик… Ой було радості і переживання! Маленьке звірятко нічого ще не вміє: не їсть, не п’є, всього боїться…, але, як гласить народна мудрість – голод – не тітка… Помаленьку стало привикати до нового життя. Поселили його в клітку з металевої проволоки, дно якої вимостили сухою травою.
Недалеко від нас протікає річка Сумка, то травичку для зайчати збирали ми всі з великим задоволенням, навіть тоді, коли її замітало снігом. А зайчатко привикало жити в нових умовах. Навчали його пити… спочатку вмочували пальці у воду і воно помаленьку, злизуючи воду з пальців, навчилося вже самостійно пити. З їжею проблем не було: свіжі морква, капуста, можна окраєць хліба, а ще – попросити у дітей те, що вони самі їдять. Дивиться тобі в очі, мов каже, коли ти вже поділишся зі мною. Не передати словами, як приємно ділитися їжею з зайчатком…
А скільки радості і сміху було у нас, як наставала пора звірятку гуляти! Випускаємо з клітки – спочатку несміливо стрибає: "стриб і стриб", бо треба з кішкою подружитись, щоб його не царапала… Потім дружно, наввипередки побігати, а як набігається, хоч з кішкою, хоч з дітьми – передніми лапками дістає до колін тому із сидячих, кого більше любить, покладе голову на коліна і дивиться своїми карими оченятами людині в очі - так просить, щоб його гладили…. Довгі вушка опустить на коліна, аби тільки гладили його по голівці.. Таке миле і вдячне звірятко…
Завжди нас зайчик зустрічав, коли поверталися додому хто з школи, хто з роботи. Зіпнеться передніми лапками на клітку і барабанить ними…
Сусідка, що жила через стінку, так здивувалася, коли вперше побачила, як зайча барабанить. Я, каже, думаю собі, ну що ви там постійно печатаєте… І дійсно, звуки були такі ніби хтось печатає на друкарській машинці. В ті роки документи печатали на друкарських машинках, бо перші комп’ютери ще тільки почали появлятися на великих підприємствах і в організаціях.
Скільки років минуло з тих пір, а ми з теплотою згадуємо і сусідку, якої давно немає, і зайчика, бо від нашої сусідки пішла назва зайчатку. Ми назвали його Зайчиком – Барабанщиком.
Зайча росло - підростало і дуже прив’язалося до людей. Нікого не боялось, завжди можна було гратися з ним, як дорослим, так і дітям. До нас приходили друзі дітей, знайомі і наші друзі, щоб побачити цього потішного Барабанщика. Декілька разів дітки групами приходили до нас додому, а коли було тепліше на вулиці - брала Зайчика і відносила через дорогу в дитячий садочок, бо в цей садочок ходила наша дочка і вже навчалася в другому класі. Перші три роки у цьому садочку навчалися всі дітки, а потім переходили в загальні школи.
Яка ж була радість, коли збиралися дітки і кожному хотілося хоч доторкнутися до зайчати! Погладити спинку, доторкнутися пальчиком до його носика, чи вушка…
А воно не втікає від дітей і довірливо дає себе погладити. Так ми підростали всі разом з осені до весни…
Стали говорили про те, що нашому Барабанщику вже тісно в клітці, і в квартирі тримати його дальше не годиться. Ходили ми придивлялися на Станцію юних натуралістів, щоб зайчика туди віддати, але спочатку було трудно змиритися з розлукою. Дочка, як заходить про це розмова – зразу в сльози…
Наші друзі, в яких батьки жили в приватному будинку і вирощували кроликів, жартували, пропонуючи обміняти зайчика на два кролики. Донька почала на них поглядати насторожено з під лоба, і казала, що вони тільки й думають, як би швидше з’їсти нашого Зайчика…, тому згодом погодилася, щоб відвезти його на Станцію юних натуралістів.
Назви СЮН одержали тому, що поруч з дорослими, які там працювали, школярі також трудилися, допомагаючи годувати і прибирати за птахами, рибками та різними тваринками. Вони ще проводили різні спостереження з керівниками груп цих станцій, навіть маленькі екскурсії всім бажаючим. Тому цих дітей називали юними натуралістами.
Сумська Станція юних натуралістів розміщалася майже в центрі міста. Це була велика територія в красивому мальовничому районі, де збиралися багато дорослих і дітей, щоб подивитися на домашніх і диких тварин, птахів, мавпочок, папуг, рибок. У кожного виду тварин чи птахів була своя простора територія, де вони жили і гуляли. Можна було їх погодувати, приносячи корм з собою, а рибок і папуг - можна було навіть там купити.
Так, провідавши пару разів мешканців Станції, ми дійшли згоди, що нашому Зайчику - Барабанщику буде там просторніше і краще, і відвезли його туди весною.
Вже зеленіла перша травичка, зігрівало сонечко своїм теплом, а на душі було холодно і сумно… Гріла тільки надія, що Зайчику там буде краще.
В. Ф.- квітень 2019 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875061
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Роздзвенілись сади
Птахів переливами,
Гаї та луги рознесли мелодії ті,
Лише груша стара
Ще дріма в самоті.
Сонцесяйно навкруг
Все збудилось від сну,
Квітує наша земля - на снагу окриля!
Одна груша сумна,
Я тепер нічия…
Ми родина одна:
І дитя, і земля !
Мимолітне все пройде… глянь - любов навкруги!
Красу весна несе -
Викинь хмурі думки.
В.Ф. - 25.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Ой чого, ти хмелю, до землі схилився?
Молодий козаче, чому ти зажурився?
Під щедрим врожаєм плечі мої гнуться,
Через мене молодого дівчата скубуться:
У першої – ніжки, у другої – личко,
А третя, як колобок, ростом невеличка!
Що маю робити, яку з них обрати…
Ані вдень, ані вночі не дають поспати!
Як був ще зеленим, я все пнувся вгору
Шишки мої підростли - хилюся додолу.
Молодий козаче, така наша доля,
Нічим тобі перейматись поки твоя воля.
В. Ф.- 20.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2020
Захотілося Данилу
мерзлого в петрівку...
Жінка йому вже набридла,
знайшов собі дівку.
А дівуля, ще та краля,
при повнім параді,
є на що подивитись
спереду ще й ззаду...
Оцінила швидко Даню
на сім з плюсом балів
і вихором у копицю
із ним попетляла…
Де взялася громовиця,
в копицю як торохне!!!
Без штанів біжить Данило:
і крекче, і стогне...
- Нащо мені, бідоласі,
отака рахуба!
Залишився без штанів,
обсмалило чуба.
В. Г. - 20.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872988
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.04.2020
Люблю я руки,
які пахнуть хлібом.
Люблю родину,
що з онуком - дідом
гуртом зібралась
за дружнім обідом...
І лише щастя
цінувати вміє,
на вітер слова
порожні не сіє.
В.Ф. – 15.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Зі святом Благовіщення,
Шановне Товариство!
ЩАСТЯ ВАМ І НАСНАГИ !!!
Захотілося кохання, Продається в магазині
Та мішає маска - Насіння на грядки.
Проріж дірки «рот і очі» Буде хтось “гребти руками”-
Не любов, а казка! Не купиш лопатки!
* * * * * *
Люди ходять, мов привиди, Комусь хочеться народ
Аж лячно і смішно… Довести до сказу…
Не впізнала вчора кУма, Закручують гайки туго,
От було потішно! Щоб… усіх і зразу!
* * * * * *
Із лопатами народ – Тим, кому за шістдесят,
Весна надихає! Нічого гуляти!
Натягли маски на лиця, Як поїли раз на тиждень -
А зад загорає! Треба більше спати!
* * * * * *
Забагнулося рішуче Боремося з вірусами
В магазин сходити, І самі з собою…
Узяв чувак бочку пива Хай же лихо це пройде,
Ніяк в масці пити! Як мороз весною!
Не читайте ці частівки,
Прошу Вас, у масках!
Крапля сміху хай лікує,
Доброта і ласка!
В.Ф. - 07.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871072
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.04.2020
Заясніли луги вербою й калиною, Слова до пісні
А трави в росі, мов пелена на очах…
Ти скажи, ти скажи, де поділись роки
Хто коли підкосив стрункість мого плеча.
Хоч весна нагадає наші юні літа
Де ми ходили дібровами й лугами
Ох думки, ці думки, що розбилось у нас,
Чому не склалось кохання між нами,
Чому сталося так, що безкрилий я птах
Лише душею пригорнусь із тобою...
Ти, лебідка моя, у далеких краях,
Наше кохання, як туман над водою...
Ті гарячі слова «я не твій»… «не твоя»!
Пролунали мов грім... як клятва в двобої…
І печуть, і ятрять ті слова, як тягар,
Збігло немало літ, а немає спокою…
Верболози квітують, до себе нас звуть,
Калина в чеканні, мов я, за тобою...
Не барись, лиш згадай і мені посміхнись,
Повертайся, кохана моя, з весною!
В. Ф. – 05.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870952
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2020
ШАНОВНЕ ТОВАРИСТВО,
УСМІХНІМОСЯ !!! З Днем сміху ВАС!
Коли я підросту вже, прийде до мене кіт
Животик мій почеше, дасть мишку на обід...
Я буду з ним ласкава, не скажу горде «ні»,
Щоб не торчать самотньо, як кактус у вікні.
До нього замурличу, вмощуся на плече
Бабусі тепла пічка не гріє - вже пече…
Його я від роботи старатимусь спасать,
Щоб не стрибав до кішок за день разів по п’ять.
І діток у нас буде, аж семеро котят,
Як у бабусі квіток, що у горшках стоять!
За ним, як за стіною, сидіти залюбки
Весняною порою такі мої думки.
В.Ф. - 20.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870215
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2020
Я задивилася з вікна, як йде до нас пані Весна
Така чарівна і велична, порою теплою незвична.
Я задивилася з вікна, як з вітром грається вона
Вітер плете із сонця коси, ширяє краса в неба просинь.
У подолі весни - первоцвіт, березень першим їй шле привіт.
Ой весно, весно - надії квітка, не поспішай так дуже швидко!
В тебе старші є брати, тепло і щедрість їм розділи...
Я задивилася з вікна, як сніг хотів приспати весну
Вона озвалась птахів співом... З промінням сонця я воскресну!
Теплом повіяло навкруг, віконце радісно відкрилось...
І я тихенько помолилась…
В небес просила благодаті
На мир і хліб у нашій хаті…
В. Ф. - 22.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
Присвята
Леоніду Новоградцю
в честь повернення до КП Ой де ж той цар наш, цар Леонід,
Забув одноклубників і свій обіт…
Обіцяв вірно державі служити,
Щоби народу було краще жити.
Ой що ж ти, Царю, забув про справи,
Чи тобі, Царю не до держави?
Ти нас залишив, сам десь за морем,
Чи ти не знаєш про наше горе?
Князьки зелені рвуться до влади
Нема в державі спокою й ладу…
Одні воюють, інші стрибають
Собі корони лише приміряють…
Всякими вірусами народ страхають,
А твою челядь нізащо вважають.
Повертайся, Царю, мерщій до влади,
Бо нашу землю продадуть… гади.
А нас по миру пустять з торбами,
Були щоб у світі ми лише рабами.
P. S. Послання нашкрябала твоя стряпуха
Повертайся, Царю, щоб не були в ..… по вуха.
В. Ф – 15.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868435
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.03.2020
П- олосує небо райдуги тонами,
О- звалися леготом зграї журавлів,
В- ітерець шарпає гнізда під дахами,
І- з паперу човники, мов флот з кораблів…
Я- нтарно фарбує сонце ніжні віти,
Л- аскає теплом ще дрімливу бджолу,
О- зимі відблискують, наче малахіти,
З- апахло весною, її первоцвітом,
А- ж від аромату кружиться голова!
П- аморозь вмостилася на віти зела,
А сонце щедріє - не жаліє тепла!
Х- ороводи водять качки в очереті:
О- глядини селезнів і свого гнізда.
М- ій край розквітає! На дворі весна!
П- осміхнись, народе, жайвору у полі!
Р- розправ дужі плечі, до роботи час!
А- воля і слава - на щасливу долю,
Ц- нотлива Україно, радість бо у нас,
І- з весною миру! Хай всюди - на гаразд!
В. Ф.-12.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868303
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 17.03.2020
Присвячення
Любові Івановій
до Дня народження
Що ті роки, як душа молода
І досвідом гарним тільки цніє,
Як те свіже фруктове вино,
Котре з роками лише міцніє.
Бажаю в сріблясті Ваші роки
Хай будуть надійними гирі:
Помірно - достатку, щастя, тепла,
Багато - любові, здоров’я і миру!
За щедрість душі, за “потішну тану”
Вклоняюся мудрості Вашій чолом!
Любити і вірити не перестану,
Черпаю Ваш досвід, зігрітий теплом.
В. Ф. - 15.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868301
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.03.2020
[b][b]Зі святом усіх НАС красивих!!![/b][/b]
Ой на горі вітер дме, Чи то свято, чи не свято,
А в долині тихо… Лежу в самотині…
Ховай, теща, самогон Чогось милий мій товчеться,
Щоб не було лиха! Наче кіт на глині!
* * * * * *
Чемпіони у нас Ой не йдіть, дівчата, в баню -
Хлопці, наче коні! В бані репетиція -
Бутси - по стадіону, Відмивається від взяток
Труси - на балконі. Місцева поліція!
* * * * * *
До нашої тай до Лери, Не дзвони, не прибіжу,
Гуртом ходили кавалери Навіть не надійся!
Любили в ній одне містечко… Твоє рильце в пушку
Стрибали у квітучу гречку. Спочатку відмийся!
* * * * * *
Як у нашому саду Святкували цілий місяць -
Добряче насіння! Все водили хоровод …
Хто збирає плоди, Потрусили всі запаси -
А хто… лиш коріння! На дієту… весь народ!
* * * * * *
Просипайся, народ, Загорівся миленький,
Час до купи, в хоровод! Не терпиться йому,
Хай буде жіноче свято Прибігли до скирти -
На любов й щедрість Зім’яли лиш солому…
Б А Г А Т Е ! ! ! В.Ф.- 05.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867278
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.03.2020
Дві голубки, дві подруги Присвячення
Крилами тріпочуть моїм милим дачницям,
На світанку – до роботи, бджілкам-трудівницям
Вечір – сум скорботи… Н.Івановій та К.Москаленко
Дві подруги, дві голубки
Разом до криниці –
Без голубів сизокрилих
Несмачна водиця.
Дві голубки, дві подруги
Остались без пари,
Голуби їх відлетіли
У блакитні хмари…
Озвуться дощем рясним,
То променем сонця
Дві подруги, дві голубки
Сумують в віконцях.
Важко гордим в самотині…
Не ті уже крила…
Зігрівають думки душу
Про давнє та миле.
Дві голубки, дві подруги
Туманом сповиті,
Лише дружба їх міцна
Житиме навіки!
Дві голубки щось вуркочуть,
Розправляють крила,
Де ж ти, молодість наша?
В чому життя сила? В. Ф. - 04.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867054
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.03.2020
Ой очі-очі, кохання очі
Нема спокою вдень, ні в ночі.
Душі політ й голови хміль…
Розчарування і серця біль…
Ви все мовчали, очі мовчали
Слова, мов скарб, десь заховали.
Що ті слова… як вуста й очі,
Немов метелики тріпочуть…
Чому глухий наш прощання час?
Неначе світ цей, він не для нас…
Полин лиш очі виливають,
Як ми любили, вони ж знають…
Де ті слова розпорошились,
Коли в очах любов світилась?
Чому вуста лиш німотою,
Коли прощався із тобою…
І залишилось несказанним
Все найдорожче, довгождане…
У самотині біль утрати,
Чому кохання тай скривати?
В.Ф.-14.02. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2020
- Бабусю, повідай чому так буває,
пташина і та на гілляці співає,
у нас, мов королівство холодне й чуже…
Співати розучились, радіти? – Авжеж…
життя, мій розумнику, прісне настало,
коли нема миру – хорошого мало…
Сум у кожній душі… чому тут радіти?
Без рідних залишилися родини, їх
війна забрала... розуміють навіть діти…
- Розкажи, матусю, чому скучно всюди?
Чом не чути сміху, невеселі люди?
У саду калина похилила віти,
тільки лиш радіють дошкільнята-діти?
Адже, так красиво, дивись - встало сонце,
простягає руки, загляда у віконце…
- Соколику-синку, моя ти кровина,
не кожна родина проснулась щаслива…
Там, де сходить сонце, йде війна проклята
знищує красу цю, ще й забрала тата…
Не радіють люди - не всім веселитись,
днині оцій теплій вже не повторитись…
Не кожна матуся тай навчала сина,
що любов і щастя, вірність - це красиво!
Щоби шанувались, не цурались роду,
щоб цвіла калина навіть у негоду…
- Не журись, рідненька! Дай зміцніти крилам!
Буде в нас, матусю, доленька щаслива!
Цвістиме калина… радість витатиме,
бо тільки хто любить, той оберігатиме!
В.Ф.- 02.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865580
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.02.2020
Ой казала доньці мати
Баламута не кохати
Ти, матусю, запізнилась,
В баламута я влюбилась.
В баламута я влюбилась,
Ще й зоря не засвітилась -
Баламуте, баламуте -
Завтра там, сьогодні тута,
Не встигаю за тобою,
Нема серденьку покою.
Як погляне, - неба очі…
Ніжки танцювати хочуть!
На часок лиш відвернуся -
З ним вже Зося і Маруся!
В баламута я влюбилась,
Ще й зоря не засвітилась -
Баламуте, баламуте,
Як же мені тепер бути?
Ти, як півень, в своїм стаді
Всі дівчата тобі раді!
Із дівками хороводиш,
Кожній зуби заговориш,
Не поможе мудрість зріла,
Як кохання загорілось.
В баламута я влюбилась,
Ще й зоря не засвітилась -
Баламуте, баламуте -
Завтра там, сьогодні тута,
Не встигаю за тобою.
Нема серденьку покою.
Ти, матусю, була права
Бо кохання, - як отрава,
Баламуте, баламуте…
Ще не боса, вже й не взута…
В.Ф. – 22.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864945
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.02.2020
Сидів над зошитом хлопчина
На вільну тему твір писав
Все, що на серці накипіло
Юнак у творі виливав…
Не маривсь космос і польоти,
Банкіром мріяти не став,
Він бачив дійсне сьогодення,
Про нього твір свій написав…
Я хочу чистим простирадлом
Всю землю застелить від бід:
Любов’ю, світлом її гріти,
Щоби радів усенький світ,
Щоби дитячі ніжні ручки
Тягнулись до батьків обох!
Панує хай добро та ласка,
Хай береже Вкраїну Бог!
Я хочу бути тим знаменом,
Котре єднає всенький люд…
Для кого честь своя та совість
Не є десь там, а в нас… отут!
В.Ф.- 07.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864130
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.02.2020
Зажурилась у лузі калина,
Що без пари – самотня вона…
Вітер гне її, дощ періщить,
А надворі дрімає зима…
Чи зима розгубила десь чари,
Де розкидала білі сніги?
Морозець зрідка лиш пощіпає…
Бач, без снігу немає снаги!
А живому, як серцю людини,
Так потрібна снага до життя!
Неповторна ж бо кожна хвилина
Промайне… і нема вороття…
Що то є за життя без любові,
Коли світла і ласки катма?
Скам’яніє і жінка й калина,
Мов билина у полі, одна…
Чи цвістиме у лузі калина,
Коли сонця й тепла їй нема?
Чи щасливою буде та жінка,
Як без милого скніє сама?
В.Ф. - 13.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863368
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2020
Баба сердиться на діда:
- Берись за роботу!
Годі тобі зображати
На лиці скорботу…
Хіба тобі не казала,
Що сусідка Текля,
Самогону як скубне,
То, мов чорт у пеклі!
Нащо дав їй апарат -
Сам іще настроїв…
Тепер маєш результат -
Бачиш, що накоїв?
Гнала Текля самогон,
Брала на міцність пробу,
Спотикнулась за поріг
І врізалась лобом…
Розірвало апарат,
Знесло мідні труби
Ніхто навіть не чекав
Такої рахуби…
Дід сидить… ні слова з уст..
- Чого ти надув губи ?
- Може нам пригодяться,
Десь хоч мідні труби…
- Нащо, скажи, клопіт цей?
Текля, з розбитим лобом…
Ти, діду, з апаратом,
Сидиш, як над гробом…
Здай обломки на метал,
Для чого ці труби?
Купиш з пенсії новий –
Розкатаєш губи!
В. Ф. - 15.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862119
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.01.2020
Що ж ти, зимонько, тай натворила
Всі рекорди вже, мабуть, побила!
Все гуляєш в осіннім жупані
Одягни кожушок, прошу, пані!
Потруси з кожушка білим снігом,
Щоб луна обізвалася сміхом,
Хай радіють дорослі й малеча,
Що ти сірість прогнала старечу!
Школярі так канікули ждали -
Лижі й санки вже пилом припали!
Ти розвіяла їх сподівання,
Бо яке ж по грязюці гуляння!
І тварини з такої нагоди
Заблудились у примхах погоди!
Повисовували носики з хати -
Стали дружно весну в гості звати.
Он, Яринка, мале дошкільнятко,
Умостила на санках курчатко...
Кмітливо йому розповідає,
Що без снігу зима не буває…
Де ж ти, зимонько, так загулялась,
Чи до осені - весни помчалась?
Хоч порадуй нас хуртовиною,
Стели білою скатертиною…
Прошу, вкрий землю снігом пухнастим
Дай можливість спокійно поспати,
Як під снігом вона відпочине –
Нагодує всю нашу родину.
В.Ф . - 14.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861260
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.01.2020
Випав перший сніжок -
Хочеться кохати!
Заведу свій драндулет
Тай помчуся з хати!
Завірюха мете…
Вітер в вуха свище…
Не підводь мене, браток,
Лети – драндулище !
Лети, орле мій, лети –
Не страшні нам ями!
Загорілася любов
Восени між нами!
Що нам куці, сірі дні,
Що морозні ночі?
Серце, наче той вогонь,
Кохатися хоче!
Проскочили через луг,
Залишилась річка…
Он на річці маячить
Кладка невеличка!
Розігнались зо всіх сил,
Стрибнули на кладку…
Драндулет мене підвів –
Не зробив зарядку!..
Душ, як в річці прийняли,
Зуби цокотіли,
Перехтілось кохати –
Не було вже сили…
Драндулет мене підвів
Дав таку осічку!
Взяти силою не зміг
Малесеньку річку!
Тягну вгору драндулет
Нічого сказати…
Який дурень зимою
Захотів кохати!
Драндулет мене підвів,
Ну його до бісу !
У курник його загнав,
Сам на піч залізу,
Відігріюсь на печі,
Не сумуй, мій орле –
Подрімаєм до весни –
Кохання підожде!
Он сміється пів села!
Смійся, добрий люде…
Перемелеться хай все –
Любов кріпка буде!
Відігріємо боки -
До тебе загляну…
Будем разом творити
Кохання оману!
В.Ф.- 22.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860740
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.01.2020
[b] З[/b] Новим 2020 роком усіх вітаю!
Безмежного щастя бажаю!
Щоби мирно Вам жилось
І хотілось, і моглось!
Хай в кожній душі пісня лунає!
[b]Н[/b] е поспиш так солодко на сіні [b] Р [/b]адісно проводжу майстер –класи,
В дощові, холодні дні осінні! Наливайте побільше квасу!
Валянки я взую, Ой… розбухло вище ніг,
До дівчат помандрую… Я терпів, скільки зміг…
Не страшні вже й морози зимні! Не змагаюся тепер із часом!
* * * * * *
[b]О [/b]диноке серце не втрачай надію! [b]О [/b] х вже ця мода! Ну й картинки!
Рік Новий хай любов’ю засіє! Наче старі обдерті будинки…
По вінця щоб радості, Мов собачі кватирки
Юним і старості, На колінах он дірки…
Хай завітні здійсняться мрії! Рвані джинси тепер не новинка!
* * * * * *
[b]В [/b]сметані карасів до обіду, [b] К[/b] оли лист календаря опаде,
Закортіло Данилу – сусіду! Новий рік у кожну хату прийде!
На ставок сходив, Хай засіє добром,
Черевика зловив, Миром і теплом!
Сидить-бурчить на невістку Ліду! Здійсниться хай бажання золоте!
* * * * * *
[b]И[/b] вже не зняти спокійно втому… [b] О [/b]сипається листя зі дуба
Такий шум, як в якомусь дурдомі У милого також рахуба!
На калину я сів, Світить лисинка,
Почув страм, а не спів! Наче писанка -
Горобці цвірінчали в соломі… Припорошило бороду й чуба!
* * * * * *
[b]М [/b]и приготуємо стільки блюд, [b]М [/b]рія у кожного з нас є своя…
Щоби ситий був усенький люд! Тільки дружною будь сім"я!
І салати, й голубці, Здоров’я, віри -
Котлети, й риба у яйці! В лиху днину -
Гостинно зустрінем МИРУ САЛЮТ! Любімо рідну Україну!
В.Ф.- 29.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020
Чогось мені не пишеться,
Туманом смуток ложиться…
Десь радість заблудилася -
Добро, любов не множаться…
Повсюди хмурі личенька,
Зневіра в душах сіється…
Коли ж омана в серденьку
У кожному розвіється?
Коли засяє сонечко –
Зігріє душу ласкою?
Щоби родина кожная
Повірила у казку ще...
Де люте, ненависне зло,
Добро перемагає…
Нехай же прийдешній 2020 рік
Любов’ю засіває!
Щоби радість - мир і спокій -
В серцях наших селилися,
Щоб України личенька
Від щастя засвітилися!
В.Ф. - 19.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
Події… люди… гілля голе…
Душа - на скиби, мов те поле,
Сумна пора… гірчать новини,
Як наші «Секонд – магазини»…
У неба сині - чорні хмари
Пливуть, неначе ті примари…
Що сталося в світлій родині,
Чом розбрелися … не єдині?
В.Ф.- 05.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857960
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.12.2019
І хоч уже вляглися емоції від коментаря К. Собової за моїм твором «О, вірний друже», та думки не дають спокою… Розповім про нашу першу вершину сімейного достатку дев’яностих років минулого століття. Він заслуговує на повагу і світлу пам'ять! Німецький «Фольцваген», теж називають народною машиною, але куди там йому до нашого «Запорожця», якого пестили ніжними словами, називаючи вухастим, горбатим, трудягою і тому подібне. Він по будь-якій дорозі може проїхати, бо… як тоді, так і тепер, дороги залишились будь-які… Німецький такого б не витримав, а наш просто орел! Як не перемахне калюжу чи яму, то навіщо тоді ми… допоможемо! Це дійсно «робоча лошадка», справжній трудоголік! На ньому можна все і всіх перевозити, підпихаючи його ззаду, і він покірно слухається…
Так і появилася в нас у дев’яносто п’ятому році вершина сімейного достатку - вухастий «Запорожець» на тридцять кінських сил… Це був кайф, справжня насолода! Пересісти з велосипеда, на якому перевозиш мішки з картоплею, у машину – це дуже велика різниця, як то кажуть одесити... Ми, сумчани, цю різницю теж зрозуміли, і повністю солідарні з одеситами...
Отож, пішов чоловік зранку на базар, а вже перед обідом знайомилися з тим, що купили… Червоний колір, всередині чистенько…для мене більше нічого й не треба… Правда, він вже БВ (бувший у використанні), але… хіба ми не купляємо на наш сімейний бюджет інших БуВ речей? Який бюджет – такі речі… Он півтора року назад купили бувшу пральну машинку, (приблизно за цю ж ціну, що Запорожця) і, дякувати Господу, ще працює…
Десь тижнів зо два – три ми, щасливі, їздили на огород за десять кілометрів від міста. Раділи, що їздимо машиною, що не треба тягнути велосипедів по грязюці в дощову погоду. Це ми, дорослі, раділи! А як же діти? Вони були влітку на Київщині у батьків і все виглядали, коли вже тато з мамою приїдуть…
В ті роки головним зв’язком було листування… поки напишеш листа, відправиш, то пройде декілька днів, а може цілий тиждень. Ще через тиждень одержиш відповідь і будеш знати всі новини села чи міста… Не той зв'язок, що тепер… дзвони, скільки заманеться, бо майже в кожного у кишені своя мобілка.
Прийшла пора відпусток, збираємось на Київщину до дітей, до рідні…
Чоловік сумніватися став, чи їхати «Запорожцем», чи добиратися автобусами… В якійсь мірі розумію його сумніви: що нема досвіду водія, що дорога далека… але… для чого тоді машина, якщо на ній не їздити? Це одно, а друге – літечко надворі! Встанемо раненько і поїдемо тихенько! Це ж, все таки, не в руках тягнути сумки, та й машина в тридцять кінських сил, теж не один кінь! Коротше – перемогла жіноча логіка, хоч до цих пір ніхто, навіть науковці, не можуть зрозуміти жіночої логіки… на те вона жіноча, а не чоловіча…
На Київщину добралися благополучно. Встали раненько, щоб не по жарі їхати, бо двигун у тридцять кінських сил все таки часто перегрівається. Правда, у дорозі зупинялися через кожні 30-40 хвилин: чоловік то спереду заглядає у машину, то ззаду… нехай заглядає – він водій, головне, що ми їдемо!
Скільки було радості у наших дітей, як побачили тата з мамою перед селом на «Запорожці»! Раділи діти, раділи батьки, родичі та сусіди, бо приїхати з Сумщини на такій машині це майже подвиг!
Як все приємне швидко пробігає, так і нам прийшов час збиратися в дорогу. І тут почалося… та ви ж приїдете через рік… візьміть ось гостинці: одягу сумки дві, сала 3 трьохлітрових банки, молока літрів 10, яєць 7 десятків і все інше.
- Це ж не в руках нести, а машиною тихенько довезете…
Тут рідна тітка прийшла проводжати і також з гостинцями: і яйця, і сир, і сметана і чого тільки нема… Через пастовень біжить з ціпком старенька баба Марфа, сусідка наша… і теж у торбинці свіжі яйця 3-4 десятків, ще щось там у баночках…
Ну як же не взяти, хоч половину гостинців – обидяться… Вони ж пам’ятають, якими смачними карамельками чи сумськими пряниками їх ми вгощали …
«Запорожець» уже перегружений далі нікуди… залишилось хоч нам якось вмоститися…
На прощання ще бабуся з дідусем принесли гарбузів і шукають місце, куди б їх запхнути, бо внуки дуже люблять гарбузову кашу. Просимо… кажемо, що на огороді в нас такі самі ростуть…
- Це кращі, бо дідусь вирощував якісь сортові… Запхнули три гарбузи… Ледве виїхали з двору…
Вже сонечко височенько… дорога далека… потихенько їдемо… Обганяємо коней з возами, велосипедистів, навіть якісь тракторці… Проїхали сусідній Яготинський район, вже попереду видно Пирятин. Повернули благополучно з київської траси на Суми. Тут частіше зупиняємося, перегрівається двигун і практично немає дороги – одні ями … Але ж їдемо! Радіємо, що не стоїмо на одній нозі в підвішеному стані переповненого автобуса з дітьми та сумками…
Кілометрів за шістдесят до міста Ромни наш «Запорожець» почав чмихати… Вже йому і те, і се – нічого не допомогає - заглох… Почали його пхати на гору, може з гори покотиться і заведеться двигун… не помогло… Водії зупиняються, дають консультації, чимось стараються допомогти…
Я з дітьми під деревами коло посадки, обідня пора…припікає сонце… Пообідали, нагулялися в полі… Кругом, куди не поглянеш, відцвітають соняхи… красота!
Вже й до вечора недалеко, а машина не заводиться. Чоловік хоче відправити нас автобусом, ми не збираємось залишати його самого.
Зрозуміло, що машину нам не завести… Вихід один - просити когось з водіїв, щоб на тросі дотягнув нас поближче до Сум…
Мудра поговірка, що світ не без добрих людей…
Водій хлібної машини погодився дотягнути нас додому, а це - десь кілометрів сто сімдесят… Знайшли якусь мотузку, прив’язали нашого «вухастого» ззаду до машини… і полетіли… Дійсно, що полетіли… бо водій хлібовозки, «ще той орел» він ями перелітає, не дивиться, що подаємо сигнали… Звідки йому знати, що за рулем Запорожця водій без досвіду, який прикипів до того руля руками і грудьми, щоб не врізатись ззаду у хлібну машину чи зустрічний транспорт… Нашого «Запорожця» підкидало, як м’яча на футбольному полі…
Десь під ногами качалися і підстрибували гарбузи, бутилі з молоком… пригорнула дітей і молилася… Спасибі, Господи, вже проїжджаємо Ромни… через місто швидко не поїдеш – передишка для душі…
Тільки виїхали за місто – знову «летимо70 кілометрів»…. Вже десь під вечір зупинилися в селі , за 20 км від Сум. Водію хлібовозки потрібно було щось там вирішити, він пішов по своїх справах, а ми, буквально «повилазили», щоби дихнути свіжим повітрям…
Ну що таке якихось 20 кілометрів, в порівнянні з тим, що вже подолали? Благополучно «дотягнулися» аж під наш будинок, і як поставили «Запорожця», так він стояв місяців зо два… Ніхто до нього не заглядав...
Поміняли йому потім двигун з тридцяти на сорок кінських сил і знову «почали гарцювати»… тільки вже не на такі далекі дистанції…то він нас тягнув, то ми його…
Так появляється сивина і достається досвід…
Проїжджаючи знайомі місця, з теплотою тепер згадуємо, як десь підпихали, а десь витягали наш перший автомобіль «Запорожець»…
В.Ф.–07.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857285
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.12.2019
Ой хвалила свиня гуся, Неспокійно на душі,
Що в гарнім він пір’ї! В ріці темна вОда -
Разок крякнув гусачок – Усе щуки намутили -
Пір’я… по подвір’ї. Хижацька порода!
* * * * * *
Серед ночі в нашій гречці Велике сталося ЧП
Звуки невідомі, У нашій громаді…
Мабуть миші смакували - Юбки одягли жінки,
Зосталась солома... Чоловіки раді.
* * * * * *
Що за шум і що за гам? Сивогривому гуляці
Ми налили по сто грам. Тай нема спокою,
А як дужче розійдемось, Як побачить молодицю,
То із дуру ще й поб’ємось! Трясе бородою.
* * * * * *
Ой як легко нашим спинам, Чим різниться рід меншИх
Вітер в мішках свище – Нашому людському?
Не вродила в нас картопля – Вони лижуть хвіст і зад
Одне лиш картоплище! Собі… більш нікому!
* * * * * *
Наш Юрась, ще той мастак, Ой, ветлікар Митрофан
“Візує” документи… Якийсь зеленуватий!
Його семеро жінок З заду підліз до корови
В черзі на аліменти. Уколи їй давати…
* * * * * *
Митрофан упав у транс - Умовляв мене Грицько
Все у хаті свище - Приходь кататись на коні…
Закрили його в коморі - Я подумаю, як краще,
Виліз на горище! Може вдень? а мо’ вночі?
В.Ф.- 30.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856953
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.12.2019
О, вірний друже, милий друже,
Скучатиму по тобі дуже…
Були ми добрі, щирі друзі:
І в роботі, й на досузі…
З тобою, в унісон серця,
Ми прожили четверть життя.
Не завада - тахікардія,
Лиш на дружбу вся надія…
Я так любив тебе! Кохав!
Зимою і в жару вкривав,
Щоб ти не мерзнув, не хворів
Жалів завжди тебе, як вмів…
Свої пісні тобі співав,
Щоб ти не часто доставав…
Був, щоб здоровий, не чихав –
Нащо мені таке лихо…
Від халепи тебе рятував,
Як праве вухо відірвав,
Як очі гасли – не світився -
На тебе навіть трохи злився!
А як застряли ми у ямі –
Згадав я тут про рідну маму!
А хто, скажіть, і не згадає,
Як в тебе силоньки немає?
Жінки цього не розуміють...
Вони тоді лише радіють,
Коли друг тягне, мов ті коні,
Що їх і вітром не догониш!
Ми так дружили довгі роки
Крутіші появились поки…
На нас поглядають із боку -
На що, мовляв, така морока…
. . . . . . .
Сміятись, не спіши, не смій!
Бо «Запорожець»- друг це мій!
Він, хоч наївний, необачний -
За досвід йому щиро вдячний!
В.Ф. - 27.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856445
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.11.2019
Ой падали зорі з неба
Тай в копицю сіна,
Не питай мене, миленький,
Чого я несміла.
Була б сміла – полетіла
Прямо до копиці,
Надавала б тобі добре
По твоєму лиці,
Щоб зі мною й подругою
Ти не хороводив,
Щоби двох нас через очі
З розуму не зводив.
Ой падали зорі з неба,
Аж в очах рябіло!
Не питай мене, подруго,
Чом таки вже сміла.
Замакітрив голівоньки
Тай обом подругам
І гуляє зі третьою
У травах над лугом.
Ой падали зорі з неба -
Загадай бажання…
Нехай буде у житті
Лиш щире кохання!
Щоби тебе, баламуте,
Намочив дощ й виправ,
Щоб, на кінець, одну з нас
Ти для себе вибрав.
Ой падали зорі з неба,
Подругам на щастя…
Хай же того баламута
Нам забути вдасться!
Чи такий наш баламут?
Чи ми всі такії?
Ой нелегко шануватись
В літа молодії !
В. Ф.- 17.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855945
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.11.2019
Квіти, мої польові,
Як вам живеться на волі?
- Усе, як в людському житті,
В кожної з нас своя доля…
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Вранішнє поле дзвенить,
Маком червоним сміється.
Он трудівниця - бджола
Ромашок нектар збирає...
У небі десь жайвір співа,
Колосу пісня лунає…
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Вітрець бурштиновий пилок,
Підіймає до піднебесся.
Не лише у небі блакить
Волошки сміються, як очі,
Нам коники - стрибунці
Музики, аж до пів ночі.
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Поле - душі благодать,
Маком червоним сміється.
Тихенько метелик усівсь
На вуса хлібного колосся,
Наливайтеся соком жита,
Щоб з врожаєм удалося!
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Бо хлібне поле - життя,
Що майбуттям відгукнеться!
Я квіти не буду збирать,
Лише налюбуюсь доволі,
Нехай же багатство й краса
Дружать на хлібному полі!
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Вранішнє поле дзвенить,
Маком червоним сміється.
В. Ф. – 01.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855282
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2019
Посилала теща зятя
У ліс по опеньки:
- Назбирай, Васю, грибів
Для мене гарненьких.
Захотілось скуштувати
Їжі від природи,
Колись я не упускала
Такої нагоди…
Пам’ятай, опеньки різні!
- Добре, моя нене.
-Тонконогі, лопухасті,
Як ти оце в мене, -
То ранні будуть опеньки.
У них ще на ніжках
Манишка біленька.
Пізніх легко назбираєш
Такі товстоногі
Вони сім’ями ростуть
На пеньках, край дороги…
Поклала теща тормозок,
Стрибнув зять на «Яву»
Коло себе куму вмостив,
Яка ждала над яром.
В лісі, наче на базарі -
Народу - більше грибів!
Хоч би тещі назбирати,
Скаже, що не захотів…
Про ранні годі говорить,
Усюди - народ кругОм,
Може пізніх назбираю
Товстоногих, вечерком.
Як місяченько вже зійшов,
Збирав гриби в крапочку.
Те, що шукав, зятьок знайшов
Для рідної мамочки!..
Переступив лише поріг -
Впав, захропів у ліжку...
Малюйте, тещо, вже сама
Грибочкам манишку...
В.Ф. - 22.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854703
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.11.2019
Щось не спиться мені, Чи то вчора дощ пролив,
Мов кусають блохи А чи було сухо?
Жінка солодко хропе – В кума мокрі лиш штани
Піду до Явдохи. Ще й зів’яло вухо!
* * * * * *
Як у нашої Матрони Ох які ви, жіночки!
У мішку аж два мільйони! Гарні, мов жарптиці!
Два мільйони зерен проса - Груди, наче гарбузи,
Буде каша з них хороша. Бе Те еР – сідниці!
* * * * * *
Чудять наші депутати Була в нашого Вавила
Їм не треба вже зарплати, Сильна зброя – круті вила!
Добре б вони учудили, Ворушив ними солому -
Якби пільги відмінили. Скінчилося все на тому…
* * * * * *
Я не вірила йому - Як же весело у нас
Тільки інтуїції, В нашому потічку!
Бо він служить не мені, Раки щуку наказали -
Лиш своїй поліції. Кинули у річку…
* * * * * *
Співав півень кабану, Ой, біолог наш Кузьма,
Як з корита смачно їв Сіріший від зайця,
- Розширяй бізнес коритний, За хвоста впіймав бика
Співатиму на весь хлів! І рахував яйця!
* * * * * *
Із досвідом он крутій - Зосталося в нас лавкове
Знає своє діло - Радіо безплатне,
Він у вухах дірки б’є Дуже любить смакувати
Може... по всьому тілу. Про життя приватне!
В. Ф. -27.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853743
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.11.2019
Чи цінуємо життя у шкільні роки,
Коли ми малі й молоді наші батьки?
У цьому віці бунтуємо й ахаєм,
Бо життя повзе для нас черепахою.
Як усім хочеться швидше вирости,
Стрімголов із радістю у життя піти.
Обійнятись зі всією Планетою
В роки юності літати ракетою.
Уже дорослі ми – віддзвенів дзвінок -
Доля піднесе нам ще не один урок…
Бо життя - наче велике колесо,
То підніме різко вверх, то - до пояса…
Закрутилося воно, завертілося,
Щось збулося в нім, а щось забулося.
Чи моглося нам, чи не хотілося,
Чи ладком жилось, чи може не вмілося.
Як нам любилося і з ким дружилося,
Де складалося, а де розбилося,
Радість і щастя як в серце стукали,
Чи сова у cірі дні лиш пугукала?
У нас життя одне, як рідна матінка,
Розцвіла - дозріває його маківка,
Молоденьке наливається зерно -
Відлетіла молодість - не повернеш...
Бува, повіє в житті різким холодом,
То засипле його, наче золотом…
Небо не завжди є тільки безхмарним,
Так і наше життя не бува лиш гарним...
Вже не бунтую давно, і не ахаю,
Бо роки не повзуть черепахою…
Я люблю життя, кожну грань його і мить!
Хоч не плине час повільно, він летить!
…………………………………
Коли осінній вік – це по секрету я –
Життя летить уже, наче ракетою…
Не гадатиму, який ще його сюрприз:
Чи підніме вверх, чи опустить лише вниз…
В.Ф. - 11.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2019
слова до пісні
Земля промерзлая, листва осипалась,
Чому ти, доленько, гіркая випала?
Чом не солодкая, хоч би підсолена
Чому гірчиш, чому, роками зболена?
Приспів:
А нічка темная,
Нічка не зоряна
Чом же, ти доленько,
Прісно заорана?
Прісно заорана,
Вітром розвіяна,
Зерном любові чом
Тай не засіяна?
Чому ходжу один, хоч і кохалося?
Росте у мене син, чому не склалося?
Уже пташина й та у гніздах виросла,
Свого не звив гнізда… на серці пустота...
Приспів:
А нічка темная,
Нічка не зоряна
Чом же, ти доленько,
Прісно заорана?
Прісно заорана,
Вітром розвіяна,
Зерном любові чом
Тай не засіяна?
В.Ф. – 08.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851482
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2019
Напевне, є дуже мало людей, які не люблять ліс… Воно й зрозуміло, бо в кожної людини свій смак. Більшість людей любить воду, щоб побути коло неї, зарядитися спокоєм, або поплавати, можна й порибалити.
Мені подобається і ліс, і вода. Влітку з вудочками – до води – на світанкову рибалку, а як тільки підходить осінь – в ліс – на тиху охоту…
І зовсім не важливо, чи упіймаєш карасика, чи назбираєш грибів, а головне - побувати наодинці з природою, налюбуватися красотою світанку біля води, або походити між соснами по м’якенькому моху, надихатися сосновим повітрям.
А повітря!... Аж голова кружиться! Вдихаєш… і не надихаєшся, таке воно легке, чисте та смачне… Не те, що в місті… де транспорт, хімзавод, «інші друзі» природи…
Особлива любов до Низівського лісу, що кілометрів за двадцять від міста Суми в напрямку до Лебедина.
Як же тут гарно у сосновому лісі! Куди не глянеш, стоять рівненькі, задумливі в своїй красоті, сосни. Десь високо у гіллі хвої заплелося промінням осіннє сонце. Правда, деякі промінці пробиваються крізь хвою і радують світлом і теплом, як грибочків, так і грибників. А мох під ногами, наче ковдра, що накрила землю. Колись, у молоді роки, здавалося, що мох однаковий всюди. Якщо уважно роздивитися, то навіть в одній місцині можна розрізнити декілька його видів.
Тихо... Свіже повітря і спокій... і грибний запах… Тут збираємо польські та білі гриби. Ще можна на вирубках у ліщині назбирати опеньків. Також ростуть підберезники, рижики, маслюки, але цікавлять польські та білий.
Не поспішаючи, переходимо з однієї місцини на іншу… гриби біганини не люблять… Іноді здається, що гриби навіть ховаються від людей, які шумлять та бігають у лісі, наче коні. А як приємно, коли знаходиш перші грибочки! Обов’язково треба подякувати Богу і Землі за таку щедрість і радість…
Часто буває, що вже витоптані місцини, видно, що позбирані, або позбивані гриби, бо їздимо збирати десь о дев’ятій - десятій годині ранку, коли вже «основна маса грибалок» набігається. Іноді назбираємо відро чи навіть двоє відер польських грибів, а ще як знайдемо з десяток білих – задоволення, аж зашкалює! Буває, що знаходимо, щоб тільки понюхати: то переросли, то червиві, то позбирані, але задоволення побути у лісі не затьмарюється кількістю зібраних грибів.
Є у нас поговірка, що гриби, які призначені нам, завжди нас ждуть, дочекаються і будуть нашими. Не потрібна тут зайва біганина, і лишній шум…
Ще можна грибникам попробувати перевірити на практиці мій спосіб збирання грибів. Із лісових дерев більше всіх люблю сосну.
Не дуже вірю гороскопам, але сосна, за гороскопом Друїдів, це дерево людей, які народилися в період з 19 по 29 лютого, з 24серпня по 2 вересня, тобто це частина людей, які народилися під знаком Водолія, Риби та Діви. Так як я - Діва, моє улюблене дерево - сосна, то не можу з впевністю стверджувати, що в даному випадку переважає: моя любов, чи гороскоп. Можливо, все разом взяте.
Коли вже трохи в лісі находжуся; і ноги, і очі просять відпочинку – зупинюся, виберу саму красиву сосну, обніму її, задираю голову у верхів’я і прошу «Сосна-сестричка, підкажи де ростуть грибочки»- спрацьовує майже завжди. Тільки опускаю голову до землі, подивлюся уважно в різні сторони і зразу знахожу гриби... Ще можна, збираючи гриби, промовляти, «де один росте, там і другий» і так далі, наскільки вистачить сили.
Виключення бувають, коли вже зовсім «не пахне грибами», тоді хоч проси, хоч не проси - немає грибів і крапка: не грибний сезон, чи рік.
Потрібно дякувати Господу і лісу, що побули тут і надіятися, що знову сюди повернетесь.
В цьому році літо не радувало дощами і вересень тільки в другій половині декілька разів полив дощиком, тому грибний сезон розпочали в жовтні. Захотілося подивитися, що ж там у лісі робиться, вдихнути свіже соснове повітря.
А ліс чарує красою і неповторним різнобарв’ям. Тепло, тихо, під ногами м’який вологий мох. Здається, є всі умови для росту грибів, але… грибів немає. Недавно пройшли дощі, стоять подекуди калюжі. Мабуть, ще треба підождати, ще виростуть, як дасть Бог теплу погоду.
Обходили майже всі знайомі містинки, надихалися сосновим повітрям і знайшли лише декілька переростків польських грибів. Із двома грибами, які були в корзинці, зібралися вже додому. Підходимо до машини… дякуємо Господу, лісу… надіємось зустрітися через тиждень. Жаль, кажу, що тільки два грибочки, і… тут така картина… майже під самими колесами машини ростуть маслюки. Ще молоденькі, тільки попробивалися крізь мох і пісок…
Вже, щоб посмакувати, грибочків назбирали... і, наче в добрій казці - раділи і сміялися до сліз…
В.Ф. - 09.10. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2019
Закружляло листя по сивих стежинах
І щемливо в душу журбу засіва,
Якби не піддатись настрою сумному,
Бо ще попереду осінь золота...
Всміхається сонце ніжно - колисково,
Ще бабине літо зігріє теплом...
І дощик у небі чаклує любов нам,
Розмочує черствість... наповнить добром.
Осінню цю втому швидше б пережити...
І зимовий сон з його холодами...
Під зонтиком мир нам принести додому,
Тільки щоб радість була поміж нами.
Стоптані ногами ще не всі доріжки,
Ще цвістимуть квіти у нашім саду!
І розквітне любов, прив'яла з роками,
Зустрінемо весну, весну не одну…
В.Ф.- 02.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
Хай Вами посіяне - добром плодоносить,
А життя лише радість і любов приносить!
Всім Вам від щирого серця бажаю міцного здоров"я!
Нехай задумане вдається вдень і вночі,
Щоб Ваші очі посміхалися натхненно,
А смак життя і молодість душі
Нехай квітують нескінченно!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850574
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 06.10.2019
Щиро вітаю з Днем Ангела Любов Іванову, Надію Башинську, всіх Вас, дорогі наші Віри, Надії, Любови, Софії !
Нехай Ангели завжди Вас оберігають, щоб Ви були здоровими, щасливими та успішними. Всім іменинницям бажаю миру, радості, творчого натхнення! Щоб у серці кожної із Вас буяло тепле літо, щоб усміхалися, як червоні ягоди калини, зігріті любов’ю і теплим сонячним промінням.
З повагою до Вас – Віра.
30.09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849828
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.09.2019
30 вересня -День Ангела
Віри, Надії, Любові, Софії.
Присвячую цей вірш Вам,
шановні іменинниці!
Розпустила осінь золотаве волосся,
Павутинням райдуги воно поплелося.
Сіло на берізки, тополі й калину
До садів добралось і лягло в долину.
У долині калина - дівиця червона,
До землі похилила соковиті грона.
Туман, ще безвусий, її забавляє
І ковдру до ніг ягідкам простилає.
Ягоди сміються, немов маленькі діти,
Чому такій перині тай не порадіти?
І не переймаються, що коротка днина,
Чом стоїть зажурена матінка - калина…
А в небі лелеки, аж душу навпіл крають…
Ягідки червоненькі про це ще не знають,
Що той легіт пташиний – це пісня сумна,
Що їх усіх назавжди розлучить вона…
Птахи ще повернуться ранньою весною
І наповнять радістю зустріч із тобою
Розцвітеш, ягоди будуть - твоя ноша!
Не сумуй, калинонько, дуже я прошу…
В.Ф. - 15.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2019
Добре нам, морякам, Тракторист мій все гарцює:
У рідному просторі, дир-дир-дир та дир-дир-дир,
Як десь вляпались на суші - Вийду заміж я швиденько
Відмиємся в морі. Бере допоки бригадир.
* * * * * *
Жінки все перебирають Молоді і круторогі
Сукні та спідниці, У нас депутати,
Чоловіки обсуджують Вміють кнопки лиш давити -
Жіночі сідниці . Остались без зарплати.
* * * * * *
Курка в гречці знеслася, Як голодній кумі -
Ще й витовкла просо… Чоловіки на умі,
Тепер півень на яєчка Так і нашому Миколі,
Поглядає скоса. Що пів року вже на волі.
* * * * * *
Дощ холодний моросив, Самогон – хороші ліки
Як ти мене попросив Всім рекомендую!
Приготовить теє блюдо, Поліцаї весь забрали,
Що від нього жарко буде. Залишивши дулю.
* * * * * *
Ой затьохкав мій миленький, Я cвоєму соловейку
Як останній соловей… Крутий гонор зіб’ю…
Залишити мене хоче, З кабаном вже погуляла -
Ще й своїх троє дітей! Йому свинку народжу!
В.Ф. -17.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849300
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.09.2019
У житті, як на довгому полі:
Сонце ясне, і дощ, і гроза
Й реп’яхів, і колючок доволі,
Й взагалі - непотрібна буза.
Все в людській перемішане долі...
Кажуть, що доля сміливих любить,
Хто не боїться всяких проблем.
Нерішучий себе сам загубить,
Як життя в нього йде тягарем.
Слабих духом вона не голубить…
Любов і віра – душі основа -
Нас до світла ведуть без вагань.
Це не є тимчасові обнови -
Це твердість духу, добра і знань-
Для людської душі не окови…
Віра сильною робить людину,
Любов гріє серця повсякчас -
Вони завжди у трудну годину
Знадобляться, як світло для нас.
І поведуть у щасливу днину…
Не шукайте любов за морями,
Не губіть віру в далеких краях,
Живуть вони, отут - поміж нами
У знайомих стежинах, в садах…
І мережать із часу нам гами…
В.Ф. -17.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Співав, співав соловейко
У зеленім лузі
Співав, співав соловейко
Моїй лиш подрузі,
А подруга, така гарна,
Усе жартувала,
Вона хлопця - соловейка
Того не кохала.
З ним подруга фліртувала
І ляси точила...
В небі вона лиш сокола,
Сокола любила.
Сокіл бравий той далеко -
Високо літає,
Й подругу свою земную
Він рідко згадає.
Ой подруго, моя рідна,
Що ж ти наробила?
Нащо нам, мила подруго,
Тай серця розбила…
В.Ф. - 20.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847990
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2019
Де два береги любуються річкою,
Де весло нерозлучне з човном -
Розцвітають привітні Суми -
Найкрасивіше місто над Пслом.
Візитною карткою є тут Альтанка,
Що вітання шле світлим чолом
В ній об'єднано минуле й новітнє
Про чарівне місто над Пслом,
Про сумчан, закоханих у своє місто,
Скверів і парків розквіт кругом,
Церков і соборів променистих
Працьовитого міста над Пслом.
День народження ми святкуємо разом.
Щирі вітання й гарячий привіт
Місту, що поважніше мене
Всього лише на три сотні літ.
Нездоланне ти ні в спеку, ні в холод –
Нерозлучні ж бо весла з човном!
Тож квітуй, кохай та розвивайся,
Найкрасивіше місто над Пслом!
В.Ф. - 07.08. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846866
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2019
Ти все зможеш - не здавайся,
Дівчинонько мила!
Кинь сушити свою душу
І не складай крила.
Розправ спину, витри сльози
І вперед – до бою!
Збери силу – дивись в небо
Не дружи з журбою.
Подивись – високо в небі,
Як парить пташина,
А ти – сильна українка,
Ти ж бо є людина!
Досить сльози проливати,
Опускати руки,
Гарне личенько зів’яне -
Не впадай в розпуку.
Відчай і сльози гони геть,
Нам вони не друзі !
Вмийся ранньою росою,
Мов калина в лузі,
Хай розквітне твоє личко,
Як ромашки в полі!
Буде радість, щастя буде
У твоїй ще долі!
В.Ф. – 23.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019
Нічка опустилася – тайна скрізь краси,
А я все розчісую бороду й вуси
Чи ти вийдеш, милая – мамі не кажи,
Боюсь, обскубе мені бороду й вуси.
Може повернутися додому назад…
Чогось моє серденько б’ється невпопад.
Я до тебе милая, сам не свій бреду
Шкода буде вуса й пишну бороду.
Як же мені хочеться голос твій почуть
Та до свого серденька швидше пригорнуть,
Як згадаю мамочку – серце в п’ятах десь,
Бо вже потолочені гречка та овес…
Нема сили мучитись – у собі носить,
Приплетусь до матері руку попросить
Нехай зважить нашії щирі почуття
Ми ж начнемо вкупочці новеє життя.
Краще жить безвусим та без бороди,
Тоді буде серденько на місці завжди…
Квітнуть - наливаються гречка і овес!
Зібрався у радості рід вже наш увесь!
В.Ф. -14.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844995
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.08.2019
Ой, кума моя, скажу, мов чогось об’їлась,
Ще два дні назад дружили, сьогодні – побились.
І все із-за пустяка, за якусь дрібницю!
Поскубла мені волосся, попекла сідниці...
Було б чого кричати і корчити драму,
-Ти ж казала, що поїдеш провідати маму!
Побудеш там днів зо п’ять, а може – неділю...
Чого ж так примчалась швидко? Бісове ти зілля...
Ми із кумом веселились, не гаяли часу,
Вчора вечором прийшов й приніс мені квасу...
А як сонце заглянуло у наші пенати
Кажу, куме, просипайсь! Треба вже вставати…
Тебе добре нагодую, голубе, із ранку
Не забудь он на вікні опустить фіранку…
Де взялася тут кума, мов якась чортяка,
Вікна цеглою побила, щось іще патяка.
- І чого ти розходилась на зорі - світанку?
Це кум забув опустити на вікні фіранку…
В.Ф. – 07.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844351
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.08.2019
Як часто в житті доводиться зустрічатися з цим словом - МЕЖА…
Межа байдужості, черствості, навіть жорстокості… Вже не буду багато говорити про межу бідності, у якій половина населення нашої країни. Боляче дивитися на стареньких людей, які ледве зводять кінці з кінцями, намагаючись своїми силами вирощувати хоч щось на земельних ділянках…
Самотній дідусь трудиться, сапаючи грядки. Ледве сам з допомогою ціпка ходить, та він надіється, бо як посадив, то обов’язково виросте. Там, біля дороги, бабуся крім огородніх овочів, насадила ще мальв і чорнобривців. Бо як же без квітів, без цієї краси? З ними можна поговорити одинокій людині, полюбуватися ними, відпочити душею…
Куди не поглянеш, всюди старше покоління… середнє також є, але мало… Молодше покоління тут буває, коли треба провідати когось, погуляти на природі, або вже допомогти зібрати вирощений урожай… А взагалі - то, філософія у молоді одна – навіщо горбатитись, якщо можна купити…
Все не купиш… Не купиш теплоти людських відносин, чуйності, любові, здоров’я… Без них на світі не знаю, чи хоч рОботи виживуть. Та й наша родюча земля позаростає бур'янами від такого відношення до неї. Коли і як ми перейшли оту межу, що так байдуже дивимось, як ростуть чагарники вище росту людини на наших родючих землях? Чагарники на землі можна повиривати, разом закотивши рукави..., а як вирвати той бур'ян, що насіявся в душі людини? Що робити з чагарниками людської душі?
Згадалося, як років п'ятнадцять назад приїхали дідусь з бабусею в обласний центр скаржитись на сусіда за межу. Перебиваючи один одного, розповіли, що сусід заліз у їх землю і межу переділив. Чи дійсно так було, чи ні, важко було їх зрозуміти, бо вислухавши одну сторону..., потрібно обов'язково вислухати другу. Спір йшов за декілька квадратних метрів землі… З їхньої бурхливої розповіді виходило, що винуватими були тут всі: нотаріус, який оформляв документи, судді, які розглядали цю справу. Вони приїхали з районного містечка за сотню кілометрів, а діду і бабусі десь років під вісімдесят було кожному.
Тоді випадковим свідком їхньої скарги була і я. І так, не по-собі, так якось боляче і прикро стало за них і за себе… Знову між сусідами перейдена МЕЖА... Межа довіри, взаєморозуміння, добросусідства...
Надворі тихі, сонячні осінні дні… Бабине літечко надворі… Подумалось, що напевне, більша частина людей у такому віці сидять десь у парку, чи у своєму садочку і радіють тихим сонячним дням, які так швидко минають… Чого ж не сидиться цим людям? Чи варто сперечатися з сусідами за тих пару квадратних метрів землі, коли самим уже скоро за МЕЖУ… Мені б діждатися пенсійного віку, знайшла б собі тихі і мирні клопоти… Так роздумувала я тоді…
Діждалася… Хоч турботи на пенсії не завжди бувають спокійними, але завжди нагадує про себе МЕЖА… МЕЖА добросусідства, поваги, взаєморозуміння, бо ніхто крім нас самих, навіть найвищі судові органи, не вирішить, як бути і жити у світі з цією МЕЖЕЮ…
МЕЖУ цю вже нікуди не передвигнеш, не заросте вона бур’яном, якщо закладена з любов’ю ще в ранньому віці…
В.Ф. - 17.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843543
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.07.2019
Полюбила я Максима, Івана й Данила,
Довела мене любов до вірьовки й мила.
Максим утік,
Іван - у крик…
От така вона любов! Гірка і немила!
Серед ночі на балконі Тракторист мій все гарцює,
Реготали, наче коні… Тиждень вдома не ночує,
Дід водою їх полив – Не сумуватиму я,
Більше шуму наробив, Завела солов’я -
Тепер плачуть діти сонні. Хай пісню нашу він почує…
* * * * * *
Артисти, наче колоради, Як був милий молодим,
Всі лізуть у депутати. Була в нас красотище
Пропадай усе, Наступила зима -
Хай бур”ян росте! Сплю тепер сама -
Кину дачу і буду я співати! Він лише носом свище!
* * * * * *
Захотілось сала діду у Петрівку, У долині, ген за гаєм,
Розлюбив бабусю і сватає дівку. Свою любку зустрічаю.
Мабуть перегрівся, Їй співаю пісні,
Чи чогось напився… Мов бик навесні.
І таке буває, як в голові дірка! У корів череді її я узнаю.
* * * * * *
Ой не чути гарний спів, Не пройдеш уже спокійно містом -
Лише сварки з різких слів. Красуються кандидати своїм хистом.
Один – вправо, Молоді і старенькі,
Другий – вліво… З досвідом і зелененькі,
Всі мов об’їлись кавунів! До фінішу біжать артист за артистом.
В.Ф. – 17.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842885
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.07.2019
Плаче моя Україна -
Рік шостий минає,
Ворог топче рідну землю
Спокою немає.
Не плач, не плач, Україно,
В жару й люті морози -
Ворогам ще віділлються
Гіркії наші сльози.
Ще рашист не раз завиє
Від спогадів кровавих...
Він у сні навіть побачить
Наших хлопців бравих.
Не плач, не плач, Україно,
В жару й люті морози -
Ворогам ще віділлються
Гіркії наші сльози.
Захищають вони землю
Життя не жаліють,
Бити клятих ворогів,
Українці вміють.
Не плач, не плач, Україно.
В жару й люті морози-
Ворогам ще віділлються
Гіркії наші сльози.
Український наш народ є
Хоробрий, завзятий,
Неньку рідну захищає
Від ворогів проклятих.
Не плач, не плач, Україно,
В жару й люті морози -
Ворогам ще віділлються
Гіркії наші сльози.
Посміхнися, Україно!
Умийся вже росою!
Хай засвітить ясне Сонце
Для всіх - хто з тобою!
В.Ф.- 25.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841981
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2019
Якось у літньому ярочку
Сидів Шакал у холодочку
Сидів собі, мов у раю,
І думав думу він свою...
Чого так тихо навкруги?
Не чути співу... Ні ноги
Якогось Зайця, чи Косулі?
Одні кричать лише Зозулі.
Якимось сумом повіває,
Коли Зозуля лиш співає…
Отак сидів Шакал, сидів
(Він перед тим Зайчат поїв)
Думки Шакала були кволі,
Морило в сон його поволі.
Раптом з гори… Гілляка впала
Прямо на голову Шакала... Він на весь ліс дико завив
Такого шуму наробив,
Що листя сипалось з дерев,
Бо уявив, що він тут – ЛЕВ!
Не довго страх він наганяв -
Прийшов і Лев - його прогнав…
Кінець у баєчки простий -
Подумай, хто ти є такий,
Чи ти є Лев, а чи Шакал,
Щоби не був такий фінал.
В.Ф. - 05.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841587
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 11.07.2019
Чи вже люблю, я ще не знаю
Там соловей у зелен-гаю
Виводить пісеньку свою -
Люблю, люблю – тебе люблю!
А я ходжу і серце краю,
Чи вже люблю, я ще не знаю…
- Нащо гнітючі й сірі дні?
Скажи мені, скажи мені,
Чого ти заміж не береш?
Не зізнаєшся… душу рвеш...
- Згадай, колись у чистім полі
Збирали ми ромашки долі…
Жайвір все пісню нам співав,
Бо він кохав, він вже кохав!
А я любив, чи не любив…
Сумний ходив і все мовчав,
Я ще не знав…
- Ти все чекав, чогось чекав!
Зістаривсь міст наш через став
Отой де в юності гуляли,
А ти чекав, ти все чекав!
Давно гніздо лелеки звили
У тім саду, де ми ходили…
Вже відцвіла калина в лузі,
А ми з тобою лише друзі…
Я теж чекала… у зимній холод,
Коли покоси полягли…
Чекала, що прийдеш, коханий -
Побратись так ми й не змогли…
У дні ясні, аж до смеркання
Чекали звечора й до рання
Двоє… Усе чогось чекали…
А доля їх не поєднала...
В.Ф. - 20.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2019
[b]Л[/b] ише забється серце нове
[b]Ю[/b] рлива рождаєся любове,
[b]Б [/b] риниш ти, неначе пульс Землі
[b]О[/b] двічнеє життя! Тобі сонети
[b]В[/b] еликі і малі творять поети.
[b]В[/b] есною, як зашумлять луги,
[b]Р [/b]озмаєм забуяє навкруги,
[b]Я [/b] трити душу журба не буде
[b]Т [/b]и – люби, люби на повні груди!
[b]У[/b] смішкою сонце зустрічай,
[b]Є[/b] мкою буде хай кожна душа!
[b]С[/b] вітло і щедрість серця візьми
[b]В[/b] місти всю любов-доброту в ларець,
[b]І[/b] наше єднання - сильніше пітьми!
[b]Т[/b] и лише повір, що ти є творець!
В.Ф. 10.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839850
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 24.06.2019
Це затишне і гарне містечко,
Що на південь від Сум недалеко
Згадую завжди я з теплотою -
Поріднило воно нас з тобою.
Тут привітні живуть й добрі люди,
Тут завжди так було, так і буде:
Щире слово і зустрічам радість
Хоч у юності, а хоч на старість.
Охтирчани мої, охтирчани,
Ви у мене завжди у пошані!
Колеги, кланяюсь Вам до землі -
Друзі вірні та знайомі мої.
10. 11.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838442
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 11.06.2019
Чогось мама хмурить брови Захотілося Миколі
Татусь скоса погляда, Базікати про любов,
Зятю скоро тринадцять Дістав гроші із заначки
Не така вже я мала! І по пляшку він пішов.
* * * * * *
Було хороше мені, Натягнули депутати
Як я їхав на коні. Вишиті сорочки,
Повернувсь на правий бік Ледве двигають ногами,
І коняка зразу втік. Круглі, наче бочки.
* * * * * *
У бабусинім садочку Щось свекрусі не лежиться
Смачненькі черешні, І сват крутиться давно,
Як ми всі поласували - Надивились перед сном
Висять одні клешні! Мексиканського кіно.
* * * * * *
Ой сміялась курка з качки, Зарядка для позитиву -
Що короткі ніжки. Сідницями у кропиву!
Сама має дві пір’їнки, Може голову освіжить
У півня - ще й ріжки! Ще й підкаже, як нам жить!
Не піду за молодого -
Бідний, білобрисий -
Вийду заміж за старого,
Він багатий, лисий.
22.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837861
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.06.2019
Моїй внучці Аннушці
Мале внуча запитало
Якось у бабусі
- Чи змія кусає,
Якщо в неї голови
І лапок немає?
Чого вона вигинається,
Як ота пружинка?
Не знайду я де животик,
А де в неї спинка...
Посміхнулася бабуся:
- Змій не пам’ятаю,
Щоб були без голови…
От лапок - немає!
- Пішли, бабцю, покажу тобі
Де живуть зміюки.
Хотіла я принести,
Взяла одну в руку.
Змія дуже так крутилась
Із руки упала,
Швидко - швидко поповзла
І в дірку сховалась.
- Чого вони качаються?
Їх кусають блохи?
Може шампунь їм купити,
І помити трохи?
- Подивися, скільки дірок -
Там живуть зміюки!
Я їх зовсім не боюся,
Хоч три візьму в руки…
- Зміюки ці не страшненькі,
Сміється бабуся.
Черв’ячки це земляні -
Помічники маленькі.
30.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837435
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.06.2019
Так хочеться ще встигнуть всюди,
Бо так було раніше й буде!
Ще планів цілий океан..
А тут брат-тиск у вуха свище -
Лягай швиденько на диван...
Напевне, треба вже звикати,
Частіше в паспорт заглядати -
Таки не п'ять десятків літ…
І друг-склероз у гості лізе,
Любовно шле мені привіт.
Завжди нема чомусь спокою,
Кудись біжу, бурчу порою,
Неначе всюди негаразд…
Хто б дав під зад мені ногою,
Щоби дружила з головою!
25.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837116
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 31.05.2019
Ой піду я бережком
По травневих росах
Там, де милий вже кладе
Першії покоси.
Занесу йому поїсти
Нехай відпочине.
Розігне тоненький стан
І розпрямить спину.
Ой піду я бережком
По травневих росах
Хай погляне коханий,
Яка стрічка в косах.
Дарував цю стрічку він,
Як ми ще стрічались.
Бережу я до цих пір,
Хоч давно побрались.
Сонне сонце піднялось
Вмилося росою,
Яке щастя посидіти
У траві з тобою!
Подивився навкруги -
Сяє травень в росах -
Запашна трава лежить
В свіженьких покосах...
Коло річки бережком
Жінка ноги росить…
Яка ж гарна моя мила
З стрічкою у косах!
10.05. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836648
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2019
Зібралася на весняне,
Спортивнеє свято
Наша публіка весела
Й роками багата.
У травичці два онуки
Жучків розглядали,
На кущику внучка з дідом
Павучка гойдали.
А бабусі – щебетухи,
Роками багаті,
Готували щось смачненьке
За столом у хаті.
Було весело, цікаво,
Сонце добре гріло
Компанія веселилась,
Як собі хотіла.
Пограли дружно у футбол,
Набігались в травиці,
Із криниці принесли
Свіжої водиці.
У дитячому садочку
Дітки розповіли,
Як провели вихідні
І що зрозуміли.
- Суперово! Каже Вітя
За столом подрузі,
Нагулялись із м’ячем
Ми гуртом на лузі.
Запитали і Марічку.
- Класні були гонки,
Як дід бабці у водичку
Підлив самогонки!
12.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835631
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 15.05.2019
Оженився старий дід-
Воли та корови -
У жіночки молодої
Лише чорні брови.
- Навіщо нам ті воли?
Нащо ті корови?
Тут змарнію я сама
І вицвітуть брови.
Давай все це продамо,
Купим нову тачку.
Любитиму я тебе,
Мопсика – собачку.
Може б воно так було,
Якщо жінка кепська,
Та у діда в голові
Іще варить клепка.
Він з волами працює,
Подоїть корови,
Йому жінка немила,
Сил нема на брови.
Добре, коли лад в сім’ї -
Милі чорні брови,
Як доглянуті стоять
Воли та корови.
14.03.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835354
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.05.2019
Не дивуйтеся, люди, Задивився я на Машу,
Чого ховаю очі. Яка красотуля!
Помішала Васю з кумом Хотів обняти за бочок -
Тай посеред ночі. Вона тиче дулю!
* * * * * *
Розгорілися у нас Оженився старий дід -
Гарячі дебати - Одна срамотище!
Самостійні будемо, Жінка з хлопами гуляє,
Чи нас будуть мати... А дід носом свище.
* * * * * *
Ой сподобалась мені Розболілась голова
Кумася Матрона. Ще й праве вухо.
Десять зубів золотих, Лежу собі та думаю
Не треба мільйона! Буде дощ, чи сухо.
* * * * * *
Мій миленький постарів Якщо буду в Зе- зелен саді,
Зробився маленький… Покажу я всій громаді !
Полечу я до Петра – Якщо буде По- рошенко-
Він хоч веселенький. Затягну пояс гарненько…
* * *
Висіяла гречку й овес,
Щоб Пегас підносив до небес.
Щоби було весело нам удвох,
Посадила квасолю ще й горох.
01.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834570
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.05.2019
Хмари сумні, непривітні
Вкрили небесну блакить,
Аж мерзнуть руки у квітні,
Чомусь телефон мовчить.
Наче зима вже далеко
Бутон вибива тюльпан,
Мостяться в гнізда лелеки
Лиш холод не відступа.
І до рожевих пелюсток
Крадеться мороз вночі,
Засумували весною
Любимі мої паничі.
Людині, як і природі,
Так хочеться вже тепла,
Щоб Віра, Любов, Надія
В кожному серці жила. 17.04.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2019
Квітень вже на дворі
Місяць світла, сонця,
І радісних турбот.
Боже, дай нам миру,
Щоби був щасливим
України народ,
Щоб спокійно вийшов
Землю засівати,
Ростити достойні
Щедрі врожаї.
Дай тепла і ласки
У кожнеє серце
Ми ж, Боже мій милий,
Діточки твої...
Щоб з новим врожаєм
Росли й наші діти
В спокої й теплі.
Щоб любов і ласка
Серця лікувала,
Щоб не сум, а радість
Була на Землі. 01.04.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2019
Заспівала моя мила,
Як пташка весною,
Що не хоче зустрічатись
Більш вона зі мною,
Що сусід її Микола
Так гарно танцює,
І до неї щовечора
Клинки підбиває.
Тепер ходжу і думаю,
Щось робити мушу...
Потрясу того Миколу,
Як з плодами грушу!
Почешу я йому боки
Добре кулаками,
Щоби знав, як загравати
З чужими дівками!
07.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831366
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2019
Дід у березні проснувся, Захотілось закадрити
Як наш кіт і кози… Гарну молодичку!
- Злазь, бабуля, швидше з печі, Як проснувся з бодуна -
Пострибаєм в лози! Баби Дуні личко…
* * * * * *
Ой любила, так любила, У лісочку на поляні
Майже усі ночі! Кабани валялись п’яні.
Сім раз в зуби получила Самогонки кум нагнав,
Ще треба під очі! Добре їх почастував.
* * * * * *
Рекламують депутати Надоїдлива свекруха,
Лише свою платформу. Як отії блохи.
Похудали, поблідніли, Достає, як сонце сходить,
Утратили форму! Ще б поспати трохи.
* * * * * *
Скоро йтиму з милою Якась музика незвична
На масову тусовку. В сусіда через стінку…
39 претендентів, Мов сидить він на горшку,
Всі неначе з шовку. Чи має другу жінку.
* * * * * *
Як женився, то потів, Чоловік мій гоноровий
Як ті активісти! Любить лиш репризи.
Повна хата дітей, В спальні все порозкидав,
Що ніде присісти! Як побачив ризи.
23.03.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830126
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.03.2019
Росла – цвіла калинонька
У лузі зеленім,
Як дівчина молоденька
У батька і нені.
Квітнуть сонце помагало,
Цвіти – розвивайся,
Молодий клен коло неї,
Радій та кохайся.
Шепталися дві подружки,
Що клен гоноровий.
Красень має гарний стан
І листя чудове…
Швидко росли, виростали
Вже он осінь котить…
Дві подруги біля клена
Зігрітись не проти.
Опадають клена шати
І нічим зігріти.
Нема гонору й тепла
Ніде правди діти.
Пощіпало теж калину
Осіннім морозом…
Вона в ягодах міцніла
Не втратила розум.
А ягідки червоніють,
Аж душа співає!
Поруч з нею дуб розлогий
Стоїть. Він кохає…
Чи та ягода солодка,
Морозом прибита?
Чи та жінка є щаслива -
Туманом сповита?
Не всі ягоди солодкі -
Морозом прибиті…
Жінки лише ті щасливі,
Що теплом зігріті.
12.03.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828871
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2019
СОРрі (sorrу)
Переклад однойменного
Вірша Є. Познанського
Як той жук із Колорадо,
Звідкіля взялось це горе?
Там, де треба і нетреба,
Всюди лізе слово "sorrу".
Зачепив в трамваї жінку,
Чи зі другом різко спорив
Ти, ледве посміхнувшись,
Говориш привітно "sorrу".
Із-за моря незамітно,
Як і всякий інший хлам,
Це маленьке слово "sorrу"
Нащось знадобилося нам.
Як в чужім якомусь місті
Дуже часто у розмові,
Замість слова « вибачайте»
Ми почути можем "sorrу".
Скільки ще таких злодіїв
В українському просторі…
Крадуть слова десятками,
Нам підсовують лиш "sorrу".
Пробачте, але скажу я,
Хоч англійський у фаворі,
ЗаSORRYли свою ми мову,
І не тільки… Проте, "sorrу".
Мову Шекспіра знати - круто,
Але, невже ми, у просторі
Нашої мови, чому-то,
Не знайшли заміну «sorrу».
Таких прикладів багато…
Псують мову, ось в чім горе !
Не судіть надто суворо
Вибачте, тільки не «sorrу» !
27.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828503
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.03.2019
Запитав якось Микола
Свою половину
- Восьме березня це свято,
Чи не свято нині?
Переніс би святкувати
Я його на літо,
Коли тепло, і земля
Квітами облита.
Тоді б вивів тебе в гай -
Красота, тай годі!
Які захочеш вибирай
В гаю, чи в городі!
А то бреду по грязюці
За тою лозою,
А ти носа відвертаєш,
Щось не так з тобою.
Дарував ще ту мімозу -
Це ж бур’ян, тай годі!
Її повно скрізь росте,
Вже є в огороді!
Відмінити треба моду
Дарувати квіти,
Бо жінки такі капризні,
Як маленькі діти.
Я носив снопами лози
Ще й оту мімозу,
Із жінками щось не те –
Становляться в позу!
Нема, кажуть, в мене шарму…
Подавай їм рози!
Може б ви пішли задарма
По болоту в лози?
05.03.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019
Запитав у продавця
Садовод Микола
- Розкажи мені до ладу,
Що таке руккола?
Це трава така, чи плід,
Як його вживати?
Можна їсти на обід,
Чи лише смоктати?
Продавець - ще той жучок,
Він сказав Миколі,
Що потрібно її їсти
Лиш у вузькім колі...
Тоді буде сила та,
Що аж гори зносить.
І жіночка не одна
Рукколи попросить.
Накупив повний мішок
ЇЇ наш Микола.
Тепер, куди не поглянь,
Скрізь одна руккола.
Тільки шуму наробив
Дурний той Микола...
Нема картоплі в городі,
Лиш одна руккола...
15.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827298
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.03.2019
Вечір... Опустилося сонце із неба
Й тихенько весь світ засипає.
Лиш дід, як той бусел, тупцює
Самотньо, йому вже спокою немає.
В дворі сновигає, загляне у хату,
Наче щось загубив. Шукає…
Не чути голосів веселих
І сміх дітвори, як колись, не лунає.
Журба і розлука давно вже усілись
На плечі згорблені й кволі.
І гнуть до землі без пощади.
Пітьма... Уже не видно світлої долі.
А було так затишно: весело й дзвінко,
Діти були, онуки й жона…
Не стало дітей і дружини,
Бо всіх розметала ця проклята війна.
Присіло, дрімає десь сонце у полі
І залишило небесну блакить…
За що так сувора до діда ти, доле?
Чом душа його плаче й болить ?
10.12.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826592
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.02.2019
Коло річки сивий кінь
П’є холодну воду
Задивився вдалечінь
В дощову негоду...
- Ой, ти коню, коню
Тай срібляста грива,
Чи була у тебе
Доленька щаслива?
Чи знав ти простори
І щастя свободи?
Чи один лиш хомут
В жару і негоду?
- Була моя молодість
Весела й щаслива,
Бо поруч подруга -
Струнка, злато грива.
Дружно гарцювали
З нашим возом - щастя,
Думали - гадали,
Що в житті все вдасться.
Не ваблять простори -
Не стало подруги...
Вже мені всерівно -
Радість, чи наруги.
Стоїть кінь біля води,
Аж мороз по спині...
Усе згадує свою
Подругу єдину.
17.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826204
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2019
Капризні наші чоловіки, І не спиться, не лежиться,
Як маленькі діти. Аж чешуться вуха!
Прийшла додому в новій шубі Скільки можна ще терпіти,
Чому б не радіти… Як засне свекруха.
* * * * * *
І яка тут рибалка Задивилася на Васю,
В морозну погоду! Мене очима тішив.
Примерзають поплавки - Як побачив мій жених -
Вирізаєм з льодом… Обом синців навішав.
* * * * * *
Замакітрив дід бабусі Як я міг так лоханутись!
Сиву голівоньку У ногах судома…
Думала, що її любить – Прибігаю серед ночі,
Дід сватає доньку! Жінки нема дома!
* * * * * *
Не для мене Васильок, Мій миленький, як бичок,
Оплата мізерна! В клумбі мочить пісок.
Ненароком ухватилась, Я з собакою стою,
Як бобові зерна… Щоб змінить його струю.
* * * * * *
Засвітилися вогні… Вибирали ми обранців
Мабуть, вже Європа! Багатих, небритих…
Це контакти перепутав Тепер маємо ми все:
Наш електрик Стьопа Роги, ще й копита…
* * * * * *
Пролетіла по всім світу Ой, погляньте, у Данила
Новина бентежна, Виросли вже другі крила!
Що у нас у президенти Треті роги він спиляв,
Черга вже безмежна. Як ще першу жінку мав!
04.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825472
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.02.2019
Як були ми молоді,
Веселі й здорові
Любили нас парубки
Гарні, чорноброві.
Давно збігли ті роки,
Як весняні води,
Не залишили нічого
Від краси і вроди.
Дісталися нам у спадок
Мудрість і терпіння,
Плоди нашої любові –
Золоте насіння.
Осінь вже повернула
До лІта сідниці,
Рідко хто поглядає
На наші спідниці.
Голови посивіли,
Як хмари дощОві,
Не запитує ніхто
- Де ж ви, чорні брови?
Не сумуємо давно
За тими роками,
Ще пів осені й зима
Залишились з нами.
І хоч сиплеться пісок
Й ноги не гарцюють,
А душа і серце ще
Співають й танцюють!
По сніжку дружно йдемо
ЛітА замітає….
Кожен з нас своїм піском
Дорогу прокладає…
Щоб не впали молодІ,
Хай сміло крокують!
За прожитими літами
Нехай не жалкують!
24.01.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824644
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.02.2019
Чи прийшла уже весна?
Замурчали коти.
Кумцю, люба щебетухо,
Під бочок хоч впусти.
Я тихенько примощусь,
Гарно заспіваю,
Подарую тобі все
Чого сам не маю.
Борщу з м’ясом навари,
Щоб була лиш сила
Та, що двадцять літ мене
До дівиць носила,
А прийде твій чоловік,
То втечу із хати.
Тебе, кумонько моя,
Буду вік кохати.
03.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823997
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.02.2019
На пенсії він давно, та весь час у роботі
Помагаю, каже, людям в їх вічній турботі.
Творчість дуже я люблю, прямо поважаю
Заповіти й доручення всім людям складаю.
Зайшла бабця в кабінет і тихенько присіла.
- Три дні збиралася до вас, нічого не їла.
Допоможіть, прошу вас, дайте хоч пораду,
Розділити як добро на родичів громаду.
Нотар за справу взявся охоче. Провіряє,
Світла пам'ять у бабусі, чи її немає.
Як ділили - розділяли, в очах потемніло…
Помічниця нудьгуючи, мало не зомліла.
Необачно положив їй на коліно руку
Розвіяти захотілось із обличчя скуку.
А дівчина, не на жарт, гнівом запалала
І старому ловеласу прямо так сказала
- Не дзвоніть мені, вас прошу, і не шліть привітів
Голова ваша затьмарилась від тих заповітів.
Для доручень ви собі іншу підшукайте
Чи здоровий в неї розум - її провіряйте.
02.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823001
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.01.2019
Перестали ми сміятись, І нащо, скажіть із ранку,
Самі винуваті – Мені рахуба отака!
Ходим, ледве тягнем ноги, Сонна вибігла із хати
Мов чимось напхаті. І присіла… на їжака !
* * * * * *
Новорічні свята в нас Ой впаду! Який орел,
Це важка робота: Як гарно посміхається!
Олів’є, сир, голубці - В зуби «двинули» йому
До сьомого поту. Рот не закривається.
* * * * * *
Помінявся, мабуть світ, Зимові свята у нас -
Чи щось інше стало. По два їх і зразу !
Сьому бабу міняє Боря, Наготовили салатів
Усе йому мало. По свинячім тазу.
* * * * * *
Вже доїли ми козу, У сусіда – деревій,
Осталась лише шкура. В мене росте гречка.
Моя зшила полушубок Любитиму тебе вічно -
Стрибає, як дура. Почеши яєчка.
* * * * * *
Вредне бісове створіння! Прибіг кум до куми,
Що ж ви наробили? Що казати, не знає.
Не встиг зайти до куми - - Ти вже куме, щось роби,
Жінці доложили… Як Петра немає.
* * * * * *
Закінчилися свята, У синів такі жінки,
Настала відлига. Як у горлі кістка.
Василь так назасівався - Якщо зробиш щось не так -
Язиком не двига… Це, мабуть, невістка.
15. 01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821555
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.01.2019
На курорті лікування,
Рано зранку, до смеркання:
Хто лікує ноги й спину,
Хто п’є воду безупинно,
Хто сидіти в ваннах мусить,
Хто грошима всюди трусить,
Під б’юветом хто співає
Й про «Нафтусю» забуває.
Хто на танцях скрізь гарцює,
А хто й дома не ночує…
Хто в походи різні ходить -
Це здоров’ю не нашкодить.
Аж кипить життя курортне,
Романтичне! Неповторне!
Молодички дві із ранку
Росять ноги до сніданку,
За ними гарні молодці –
По стежині назирці.
- Що шукаєте в травиці?
Чи не xолодно роситься?
- Як гуляли ми вночі,
Загубили тут ключі.
- Вам не лячно так ходити?
На зміїв можна наступити?
Он погляньте в кущі тії,
Там кубляться лише змії.
- Ми тих змій не боїмося,
У них мудрості вчимося.
Вже самі, як тії змії:
І кусючі, і прудкії.
- Ви, бачу, гострі на язик!
До таких я ще не звик.
- Їди, козаче, по дорозі,
Не брудни ти душу й нозі.
Не відмиєш їх потОм,
Ти гарячим кип’ятком.
Ось таке життя курортне!
Романтичне, неповторне.
04.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821132
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.01.2019
[b]Л[/b] ину в далекий край, де квітувала
[b]Ю[/b] ність наша, років розмай. Сльозою
[b]Б[/b] рались очі у мами. Хилила голову,
[b]О[/b] бличчя ховала, коли з журбою
[b]В[/b] дорогу далеку нас проводжала
[b]І[/b] на чужині шануватись казала.
[b]В[/b] же, як зорі, роки ті далекі. Діти
[b]І[/b] внуки, наче лелеки, до бабці летять.
[b]Р [/b]азом щоб зігрітись, щоби порадіти,
[b]А[/b] ж голоси їх веселі далеко дзвенять.
[b]Д[/b] ружно живіть і світіть! Лиш не тлійте!
[b]В[/b] іра і правда хай буде глава,
[b]А[/b] коли важко - вистоять умійте!
[b]К[/b] ажу своїм дітям мами слова
[b]Р[/b] адійте життю, як раділа бабуся.
[b]И [/b]хоч у мене, як лунь голова
[b]Л [/b]юбити і вірити не розучуся…
[b]А [/b]нашій бабусі – пошана й хвала.
19.12.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820475
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 07.01.2019