| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Знов серце змінило такт,
Знов згадую про тебе.
Ти мій серцевий інфаркт
Ти моє вічне кредо.
Ти хвороба хронічна моя,
Ти мій вірус у венах.
Може я вже не доля твоя,
Та ти завжди на моїх теренах.
Ти одвічна пам'ять моя,
В якій достатньо болю,
Ти назавжди любов моя
Я з тобою не хочу на волю.
Не приходь більше до мене
На початку першої ночі
Я завжди тікаю від тебе,
Але всюди ці карі очі.
Віддайте серце мені,
Поверніть усе до останку.
Ви вже вкрали крила, що на спині
Мені не дожити й до ранку.
Не прокинусь, не доживу,
Але й там буду знати,
Що ти зі мною граєш у гру
В якій нам обом - не програти.
~Голуб К.~
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017
"Ох, захисник мій, захисник"
Ох, захисник мій, захисник !
Так тяжко мовити слова...
Хоч і не чула я твій крик,
Та чула, що таке війна...
Ох, захисник мій, захисник !
Я відчуваю страх той, у твоїх очах
Він нібито і був, як блік,
Та досі тоне у моїх сльозах.
І коле сильно уліворуч,
Коли так тяжко жити
Тій матері, що носить фото сина управоруч,
А зліва - за нього молитви.
Та хай мине, Боже, хай мине !
Як той весняний вітер..
І біль, і страх, хай все бере
І мчить кудись там на Юпітер.
А нам, тут нічого боятись,
Ми маєм армію солдат.
І кожен з них за все готовий взятись,
І кожен з них - нам рідний брат.
Відвага, мудрість, сильний дух,
То все про тебе, захисник.
Для тебе ціль, то як той пух,
І наче був, але так швидко зник.
І серце сумнівів немає,
За твою вірність і відданість народу.
Я просто добре знаю,
Що в українців - мужність зроду !
Ох, захисник мій, захисник !
Пробач, що почала я про погане,
Але з думок - це не мине й через вік,
Воно завжди нам серце ране..
Ох, захисник мій, захисник !
Відверто дякую за це життя.
За те, що ти не втік,
Коли знов почалась війна.
~К. Голуб~
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2017
Цей світ не для мене
Занадто болю й страждань
Цей світ не для мене
Занадто незагоїних ран.
І ось я бачу
Як скоро впаду я до низу
Я й тоді не заплачу
Я в сльози не влізу
Мій охоронець
Завжди мене рятував
Він, як добороволець
Руку завжди подавав
І ось я бачу
Як крила його впали
Мене берегли
Себе не врятували.
"Любий, ти де літав ?"
Невже у кохання влізли
"Чого крила ти не сховав ?"
Їх безжалісно згризли.
Так, були помилки
Та втрачав лише пір'ячко
А тепер зів'яли вони,
Як та літня квіточка
Пробач, пробач
Така наївна дура..
Ти за крила не плач
Я тобі їх повернула
Віддала життя
Щоб крила тобі повернути
Тут не потрібна я,
А ось ти повинен бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017