| Сторінки (1/45): | « | 1 | » |
Україна буде жити
Як сіль в безмежнім, грізнім океані,
Життєві сили розтопились в тілі.
І стало важко жити Україні,
Піднять не може, крила онімілі.
Століттями ділили і ламали.
Кайдани зради, навіть, одягли.
За золото купляли й продавали –
Продати дух козацький не змогли!
І дух козацький ще вирує.
В сльозах, вогонь надії, не втопити.
Життя чи смерть? Питання вас турбує?
Квітуча Україна буде жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215791
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2010
Он хвиля блакитна лебідку гойдає,
Та в небо, чому так, вона поспішає? …
Кохання, як вітер, мінливим буває
І часто трикутник гіркий виникає.
І рветься душа вже на дві половини
Там зрада і радість у серці віднині.
Тривожать, бентежать знеболену душу,
Шалені думки зупинити не змусиш.
Це він і я, між нами ти
Не можеш пристань у душі знайти.
Бринить то здрастуй, то прощай
І радість ти міняєш на печаль.
Втікаєш, сполоханим птахом, від себе,
Як біла лебідка, ховаєшся в небі
Де місяць танцює на білій хмарині,
А зорі чарівні у колі єдинім.
Із давніх давен помилки пробачають.
Пробачити зраду – ганьбою вважають.
Трикутник, зрадливий, життя не прикрасить,
Палкі почуття у душі лиш погасить.
Чи він, чи я, а може ти
В коханні пристань може не знайти.
Тривога серця, біль душі,
Людину залишають в самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2010
Дума про думи
Думи. Думи налітають,
Не сховає від них мур.
Змієм серце обвивають,
Завдають йому тортур.
Думи. Думи неспокійні
В серце б’ють набат:
Смерть і сльози, лихо, війни,
Не лунає сміх малят.
Думи чорні, як темниця,
Нам мурують злоби тин.
Душі чисті, як світлиця,
Уповільнюють свій плин.
Думи світлі в небо линуть,
Даль і зорі манять їх.
Зупиніться на хвилину,
Подаруйте радість, сміх.
Нам дарує юність мрії,
Ніжне, чисте почуття.
Той щасливий, хто зуміє
Зберегти їх все життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198678
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2010
* * *
Зробили муху із слона.
Вичерпна відповідь сповна.
Питання виникає тільки,
А мух із нього вийде скільки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197690
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2010
* * *
Говорять: «За щастя боротися треба,
Щоб птахом на крилах, піднятися в небо».
Отримати лиш перемогу не просто,
Чим запекліший бій, тим страшніша помста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197689
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.06.2010
Кінь удачі
Кінь удачі, не Пегас,
Пробігає мимо нас
Кожен день і кожен час,
Незважаючи на нас.
Мусиш ти коня піймати,
Міцно-міцно загнуздати
І верхом на ньому мчати,
Щоб удачу завжди мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197499
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.06.2010
* * *
Кохання суть – це доброта душі,
Бо людям прагнеш щастя дарувати:
Гармонія прекрасних почуттів
І серця солов’їний, ніжний спів ...
Кохання суть – не брати, а давати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2010
Ти прийди
Ти прийди, коли зимно надворі
І морози діймають тріскучі.
Ти прийди, як весною чудові
Скрізь сади вже буяють квітучі.
Ти прийди, коли променем сонце
Ніжно-ніжно до тебе торкнеться.
Ти прийди, як до тебе віконце
Шелестінням листочків озветься.
Ти прийди, коли місяць і зорі
Від хмаринки до хмарки стрибають.
Ти прийди, коли хвилі прозорі,
Як перлини сріблясті, сяють.
Ти прийди, коли вітер ліниво
На деревах листочки колише.
Ти прийди, коли поле сонливо
У знемозі від спеки ледь дише.
Ти прийди, коли темна біда
Посміхнутись тобі заважає.
Ти прийди, коли кров молода,
Твоє серце хвилює і крає.
Ти прийди. У вечірній час
Від бажання палкого згораю.
Ти прийди! І кохання нас
Переповнить від краю до краю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2010
Ми забули Бога
В золоті тенета закували душі.
Охололо серце, там вогонь погас.
Ми забули Бога, сором нас не душить –
Павутиння з серця вже зірвати час.
Хай прозріє розум, оживе сумління
І вогонь у серці запалає знов.
У зерна любові виросте коріння,
Запанує в світі злагода й любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197057
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2010
Глибинні почуття
Говорять: «Богом, доля нам дається».
Чому творець один, а долі різні:
Одні спокійні, тихі – інші грізні?
– Не може бути так! – мені здається.
Життєвий шлях у кожного єдиний,
Бо в серці є глибинні почуття:
Любов і гнів, образи й співчуття -
Вони керують вчинками людини!
Завжди вирують скрізь гучні події.
Бринить струна – глибинні почуття
Перевернути можуть все життя. –
За мить вже інші погляди і дії.
В серцях у нас, як той гірський потік,
Глибинні почуття бурлять, вирують.
Будують долю нам, або руйнують –
Байдужі їм посада, стать і вік.
Гартують, чи ламають, нашу волю.
Вони в душі породжують бажання,
Надії, віру, мрії, сподівання.
Глибинні почуття формують долю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194477
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2010
Весняний день
Лунають звуки сонячного дня,
На крилах вітру линуть в даль ясну,
Хмарини тінь мандрує навмання,
Вітаючи заквітчану весну.
Цілують бджоли квіти у чоло,
Нектар весни ховають у долоньці.
Солодкі, ніжні пахощі його
Дозріли швидко на веснянім сонці.
Наповнили повітря ароматом
Весняні запахи. Бузок п’янить,
А бджоли піснею розносять садом
Весни казкову і чарівну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193661
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2010
Соната вічного кохання
Коли, як свічка, день погас,
А ніч росою листя вмила,
Чумацьким шляхом мчав Пегас,
Розправивши могутні крила.
Космічна музика лилася –
Соната вічного кохання.
Земля у тишу одяглася,
Сміливо, навіть без вагання.
А повний місяць появився,
Зоря сховалася в хмарину.
Пегас на Землю задивився,
Чи то у роздуми поринув.
Торкнувся подихом крила,
Замріяно, душі поета
І в нього в серці ожила
Ця музика в словах сонета.
Чарівно в пісні пролунали -
У танці закружляли зорі.
Світанок співом привітали
Птахи, в різноголосім хорі.
Берізка ніжно затремтіла,
Прокинулася від чекання.
В сонеті по землі летіла
Соната вічного кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193453
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010
Красива собака, це – Коллі!
По вулиці сумно бреде.
Жила вона довго в неволі,
А кинули, й що її жде?
Жила в невеликій квартирі,
А діти водили гуляти.
Були всі привітні, і щирі -
Могла вволю їсти та спати.
Як діти із нею дружили?
Любили за шию тримати,
І за поводочок водили,
Й любили із рук годувати.
Прогулянці Коллі раділа.
Лишатись сама не хотіла,
Щенят вона дуже хотіла,
Родити їх, жаль, не зуміла.
І Коллі бувала сумною,
Уваги ніяк не звертали.
Сама забавлялася грою,
Коли на прогулянку брали.
Вона і стрибала, і бігла,
Хотіла свій біль вгамувати,
В житті покохати не встигла,
Не має вона цуценяти.
Таке вже собаче життя
І шерсть її посіріла.
Так склалось у неї життя,
Що швидко вона постаріла.
А люди вчинили жорстоко
І дітям теж діла немає.
Лишили стару, одиноку -
Від голоду хай пропадає.
Раніше їй воля все снилась,
Високий, красивий був ліс,
Вона там у зграї носилась,
Собака поїсти приніс.
Лишилась вона одинока,
Не знає куди тепер зайде.
Як часто людина жорстока,
Притулок собаці не знайде!
08. 02. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3342
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.07.2004
Легкий, пухнатий сніг кружляє,
І сильний вітер звідусіль,
Навколо землю одягає
У сніжно–білу заметіль.
Під білим снігом ліс і поле,
Їх неможливо відрізнить,
Лунає дзвінко так, навколо,
Як лід над річкою тріщить ...
Я снігом глибоким іду,
У спину вітер підганяє.
Я рідне місце не знайду,
Бо сніг і час його ховає.
Не буду більше милуватись
Я квітами запашними в лузі,
Не буду я їм посміхатись,
Як милій і вірній подрузі.
Не буду вже більше ходити,
Я серед некошених трав,
Не зможу і друзів зустріти,
Що з ними в дитинстві я грав.
Не буде мене зустрічати
Уранці похилений дах,
А пісню лиш буде співати
Нам ранньою весною птах.
Іду я засніженим садом,
А думи, сумні в голові
Проносяться, як зорепадом:
- Це не кінець! Ми ще живі! 31. 01. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3341
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.07.2004
Важкі опускаються хмари
Так низько над нами пливуть,
Закрили собою Стожари
І спати ніяк не дають.
А може, то думи посіли,
В душі неспокійній моїй,
Розвіяти ще не зуміли
Сумних і далеких подій ...
А серце миритись не хоче,
У синю полинуло даль,
І птахом злетіти вже хоче,
Та крил я не маю, а жаль.
Я б землю навіки покинув,
У небі летіти – не йти
І в інші світи б я полинув,
Щоб правду там, щиру знайти.
Бо може десь-там за світами,
В далеких - далеких зірках
Спілкуються справді, з богами
І правду тримають в руках.
Не знаю, чи правда приснилася,
А може це хтось підказав,
Моя голова прояснилася
І відповідь раптом узнав.
Буває, що правда колюча,
А іноді “правда” – брехня,
І правда буває болюча -
У неї високе звання.
Та іноді правда нам шкодить,
А іноді правда ще спить,
Чи може світами десь бродить,
Щоб людям спокійно не жить.
Ти правду ніде не сховаєш,
Хоч скільки її не ховай,
Коли ти про це пам’ятаєш,
То марно вже часу не гай.
Ця відповідь хай налякає
Хто правду далеко сховав,
Бо він, навіть, гадки не має,
Що кривду повсюди саджав.
І кривда Землею крокує,
Озлоблює душі людей,
А правда мовчить і сумує,
Не в змозі розправить плечей.
Прожити обманом, хто мріяв
І правду від інших ховав,
Він кривду для себе посіяв,
Плодів лише ще не зібрав.
04. 02. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3340
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.07.2004
Я білий цвіт калини
Вже бачу в далині,
Оманливі хвилини,
Приснилися мені.
Налитий, стиглий колос
На вітрі шелестить,
Твій ніжний, тихий голос
На вухо шепотить
Про нашого синочка,
Якого вже немає -
“Ти ластівка маленька” ,
Це серце пам’ятає.
Мені тебе дорослим
Так важко уявити
І тільки в сні прекрасним
Продовжуєш ти жити.
Усміхнений твій ротик,
Милі ручки твої,
Немов лагідний котик,
Ніжать очі мої.
Події обірвались,
Було це лиш у сні.
Надії не здійснились
І не здійсняться, ні!
Події обірвались
І образи не ті.
У сні ми зустрічались
Вже в іншому житті.
У сні моїм продовжилось
На мить твоє життя,
По іншому зложилося -
Назад немає вороття !
02. 02. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3339
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.07.2004
З дитячих літ я пам’ятаю,
Бабусі рідної слова.
Її я образ забуваю,
Та не забуду ці слова:
“Своя у кожного дорога,
Запам’ятай ти вислів цей, -
Талант в людей - завжди від Бога,
А горе – горе від людей.”
В дитинстві я не розумів,
Бабусі, мудрі ці слова,
Тепер, коли вже посивів
Відчув - була вона права.
“Життєвий шлях – важка наука” –
Скажу онукам я колись.
Лиш жаль невидима ця “штука”
Підносить часто нам сюрприз.
Життя мов матінка “балує”
І ніжно пестить як дитя,
Нас обнімає та цілує,
Аж огортає забуття.
То наче бідну сиротину
Уже лишає сам–на–сам,
Чужу, не бажану дитину,
Що кличуть люди всі “байстрям”.
Воно тоді до нас байдуже:
Нема уваги, а ні ласки,
Або голубить, та не дуже
І одягає нові маски.
А ми продовжуємо жити
І головного ще не знаємо -
Життя не вміємо цінити
І маємо лиш те, що маємо.
Життя красиво, щоб прожити,
Не, значить, поле перейти.
Із горем довго не дружити,
А вірний шлях в житті знайти!
04.01.2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2915
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.06.2004
На деревах листя всихає,
У повітрі тихо літає,
Восени так лише буває,
І дощу давно вже не має.
Висихає від спеки річка,
У ній тане вода, як свічка,
І повітря пашить, як пічка,
Спека вдень, немов, довга нічка.
У степу пожухла травиця,
Ще не стигла в полі пшениця
І комахи зникли, та птиця –
Їх не поїть більше водиця.
У долині міраж видніє,
І безхмарне небо синіє,
А від спеки думка німіє –
Тихо, навіть, вітер не віє.
І земля, як камінь стала,
Навіть роса давно пропала,
Це природа нам нагадала,
Щоб людина все пам’ятала.
21. 06. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2914
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.06.2004
Дівчата весною
Співають подрузі
І пісня луною
Лунає у лузі.
Їй щастя бажають,
Бажають їй долі,
Веснянку співають: -
Гуляй ще на волі.
Вона вже не буде
Із ними гуляти,
А буде гніздечко
Своє будувати.
Із милим, коханим
Сім’ю будувати.
Сім’ю будувати,
Малят колисати.
Хай виростуть діти
І будуть здорові,
На радість, як квіти,
Їх діти чудові.
22. 01. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2537
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.06.2004
Первенець літа рум’яний,
Бажаний місяць, жаданий.
Півонія й мак цвіте –
Літо прийшло золоте.
Червень – це полудень року.
Сонце пече – припікає,
Ґедзь де-не-де вже літає –
В полудень спека буває.
Люди заводять знайомство,
Звірі виводять потомство,
Спіє в саду полуниця
Та зеленіє пшениця.
Бджоли вже плодять черву,
Косять у полі траву,
День перевершує ніч –
Знають старі про цю річ.
Іноді червень – гнилець,
Сіну приходить кінець.
Дощ заливний поливає
Й сонця тоді не буває.
Червень – чудова пора!
Дощ хай іде чи жара,
Раді чудовій красі –
Літо стрічають усі!
8.06.2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2536
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.06.2004
Мільйон років, напевно, минуло,
І подію цю людство забуло.
Тоді Раєм Земля ще була,
Пишним садом розкішно цвіла.
А Боги на Олімпі жили,
Вони заповідь людям дали:
- Щоб у злагоді вічно жили,
На Землі всі щасливі були.
Там богиня Венера бувала.
І кохання для них дарувала,
Щоб маленьких дітей колисали,
Насолоду від цього лиш мали.
Подарована Богом їм доля
І була необмежена воля -
Що хотіли - могли все те мати,
Неможливо лиш це передати.
Тільки зорі на небі світилися
І з любов'ю з Олімпу дивилися,
Як дітей маленьких навчали,
Та як Бога свого поважали.
Їсти людям набридло та спати,
І богами вже мріяли стати,
Щоб Олімпом самим керувати:
(Можна заповідь іншу складати).
Аж високі дерева шуміли,
Навіть ріки глибокі темніли -
Із-за хмар лиш Боги виглядали,
Бо такого від них не чекали.
Адже люди закони писали,
Бо себе вже богами вважали.
Що робити їм забороняли –
Все це люди собі дозволяли.
І вже пишним розквітли в них цвітом.
Над земним понеслося це світом:
Всюди зрада, розпуста, скандали,
А такого Боги не чекали.
Треба вжити Богам застороги,
Бо звернули з прямої дороги,
І рішили людей покарати:
- На людей треба горе наслати!
Від образи Венера скривилася,
Бо вони з подарунка глумилися.
Без жалю розтоптали кохання,
Не було в них і каплі вагання.
Навіть щастя продовження роду
На тілесну міняли вже вроду.
Тільки радість тілесних утіх -
Не кохання, привабило їх.
І рішає посланців послати,
Щоб зухвалих людей покарати.
Неслухняних таких - налякати
І не дати спокійно їм спати.
Хто не зможе її зрозуміти,
Його тіло повинно хворіти,
А душа так безжально боліти
І спокійно йому не сидіти...
Лиш століття як дні пролетіли,
Зрозуміти її не зуміли
І Венери маленькі посланці,
У ночі нас шукають і вранці.
Серед нас ці мікроби гуляють,
Як “хвороба кохання” їх знають.
Раз Венера вже попереджала –
То багато хвороб нам прислала.
Є запалення в нас викликають
І родити вже забороняють.
Мають й іншу велику відмінність -
До людей кримінальну прихильність.
Вірус Герпеса всюди встигає
І всередині й зовні буває.
Перетворюється на пухлину,
Проникаючи в кожну родину.
А розпусна стара, старовинна,
Та полює й полює невпинно,
Гіппократ нам її описав,
А Гален цю хворобу назвав.
Монстр безносий у кров проникає,
Тихо мозок в людей випиває
І нестримний вже біль їх проймає.
У стражданні людина вмирає.
СНІД останнім Венера послала,
Бо терпіти вже сили не мала.
Ця коса багатьох покарає,
Вона втоми ніколи не знає.
СНІД пізнати ніяк неможливо,
Людям знати це дуже важливо.
У засаді сидить він роками
І полює тихенько за нами.
Нам цю кару Венера послала,
Щоб людина про це пам’ятала,
У коханні розбірлива стала
І цю заповідь не забувала!
23-24. 03. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2535
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.06.2004
(Своїм батькам присвячую)
Після довгих, важких і туманних доріг,
Сизокрилим птахом із далекого краю,
Я до вас повертаюсь на рідний поріг,
Де з любов’ю на мене, я знаю, чекають.
Тату і мамо, я в боргу перед Вами,
Все життя перед Вами, я буду в боргу,
Та жаль, зрозумів я це лише з роками
І чомусь не згасити у серці журбу.
Щоб ніколи й ніде заблукати не зміг,
Від весни, до весни у житті допоміг
Мені Ангел Ваш добрий: від лиха зберіг,
Материнський надійний, святий оберіг.
Наша хата ввижається часто мені,
Своїм серцем я лину до рідного дому.
Не вмирайте, молю, ви потрібні живі.
Як не буде батьків, то не стане і дому.
11.04.2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2533
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.06.2004
Зустрілись неждано з тобою
І нам не забути цей час,
Сьогодні ми раді обоє -
Ця зустріч поєднує нас.
Нам місяць ясніше сіяє
І зорі вгорі мерехтять,
Як голос твій ніжний лунає -
Дерева про нас шепотять.
Для мене цей вечір святковий –
Хай усмішка щастям сіяє,
І погляд твій ніжний, чудовий
У душу мою проникає.
Лиш серце так ніжно тріпоче,
Немов сизокрилий той птах,
А ти розлучатись не хочеш,
Читаю в твоїх я очах.
Вуста соковиті, солодкі
І голос такий чарівний,
В ці зустрічі милі, короткі,
Як приз у житті головний!
23. 01. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2396
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.06.2004
Лиш ранесенько до віконця,
Заглянуло проміння сонця
І прокинулося малятко,
Миле дівчатко – янголятко.
Дзвінко голосочок лунає,
Очицями маму шукає.
Наче, мамі хоче сказати,
Щоб швиденько йшла до маляти.
Уже рік тебе звати Дашка,
Ти для мами – маленька пташка.
Ти для мами – ніжне зайчатко,
Діду й бабі – миле внучатко.
Твої очі – волошки в житі,
Щічки – яблука соковиті.
Мила, ніжна усмішка сяє,
І теплом серця зігріває.
Твої ручки теплі, м’якенькі,
А брівки – шнурочки тоненькі.
Твій голосок лунає тихо,
Ти мамі – надія і втіха.
Лиш ранесенько до віконця,
Заглядає промінчик сонця
І прокидається малятко,
Миле дівчатко – янголятко.
9.12.2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2395
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2004
Відламана гілка калини
Зів’яла, хоч вона й зацвіла.
Не стало малої дитини,
Як шкода, що мало жила.
Маленьке та миле дитятко
У землю так рано пішло,
Немов, на асфальті зернятко
Засохло та вітром знесло.
Жаль втратили милу дитину,
Що слід у житті залишила,
Як шкода, що в чорну годину
Життя її смерть погасила.
27.03.2004 р.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2394
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2004
У одній окрузі дивна чутка пішла:
“Розмовляти навчити потрібно осла”.
За послугу дивну таку, хан, чи барон,
Обіцяв заплатити аж цілий мільйон.
Люди в різних кінцях говорили: “Брехня!,
Говорити навчити не можна осла.”
Та один чоловік уваги не звертав -
У палати до хана він попрямував.
А над ним насміхались: “Навіщо возня,
Ти попробуй примусь говорити осла.”
А чоловік у вуса тільки посміхався
І пояснювати нічого не збирався.
Заключили угоду, ніхто й не почув,
Як побачили - назад чоловік повернув.
На шнурочку він, за собою, вів осла,
А на спині, з грошима, валіза була.
Зупиняє цікавий його молодик:
“Нерозважливо я, поступати не звик
І свою цікавість хочу задовольнити,
Що примусило вас цю дурницю вчинити?”
Чоловік посміхнувся, а потім сказав:
“Такого моменту дуже довго чекав,
Щоб навчати осла, я вдосталь часу маю
І валізу з грошима в руках я тримаю.
За п’ятнадцять років я, або хан помре,
Та здохне швидше осел, бо не доживе.
Знай, що мові навчати осла, не збираюся,
А грошима, до того часу, скористаюся!”
30.04.2004 р.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2277
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.06.2004
Відмінно закінчили школу
І мрії в майбутнє вже звуть,
Красуні у вальсі шкільному
Сьогодні повільно пливуть.
Нам полум’я в сутінках сяє,
Упала на землю роса,
У танці над нами кружляє
Русява, ще з бантом, коса.
Під музику серце співає,
Сьогодні не хочеться спати,
Ми підем, де небо палає,
Ранкову зорю зустрічати.
Тумани пливуть над водою,
Лунає десь спів солов’я,
Зі школи твердою ходою,
Крокуємо гідно в життя.
Нам школа дорогу вказала .
В який не полинеш ти край,
З вершини свого п’єдесталу,
Про школу свою пам’ятай,
1. 06. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2205
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2004
Біль у душі, що посилаєш нам, Боже,
Дуже важлива для людини турбота
І подолати його нам допоможе
Наполеглива й виснажлива робота.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2092
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2004
Різні на світі бувають речі:
Є легкі; - є, як тягар на плечі.
Від таких – виникає пожежа: -
Душа горить, не горить одежа.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2091
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2004
Не буває диму без вогню.
І вогню без диму не буває.
Не підложить у житті “свиню”,
Тільки хто по-справжньому кохає.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2090
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2004
Не глузуйте з товариша!
- Моя вам порада: -
Для ворога це радість,
А для друзів – зрада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2089
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2004
Кохання всі рани лікує,
Дарує нам радість життя,
Фортеці та мури руйнує –
Не знає воно каяття.
Кохання нам щастя дарує,
Наснаги в житті додає
І шлях у майбутнє торує,
Як справжнім кохання це є.
Та часто буває омана,
В коханні ридає душа
І серце палає, як рана –
Не варте воно ні гроша.
Лиш хто перешкоди здолає
І знайде кохання своє,
На крилах кохання злітає –
Кохання всім сил додає!
10.05.2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2071
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2004
Не силою капля камінь точить,
Тільки постійністю, день за днем.
Україну підкорити хочуть
Вороги, не мечем і вогнем.
Бо від води камінь розсипається,
Через століття – це вже пісок.
Україна стогне та здригається,
Коли відривається “кусок”.
Знаю, що камінь душі не має –
Мертве тіло не може кричати.
Україна – людську душу має,
Вона не в змозі довго мовчати.
Чужинці Україну топтали,
Її хотіли в рабство віддати,
Вороги, навіть, гадки не мали,
Що Україну їм, не здолати!
Довгі роки, великі знущання,
Були в українського народу:
Муки, біль, пригноблення, страждання –
Вони кров проливали, як воду.
Та не змогли рани віковічні
Мого народу волю зламати,
Україну – пани “пересічні”
Довго в рабстві не в змозі тримати.
Україна - наша Рідна Мати
Вона матиме духовні сили,
Коли буде свій народ навчати,
Як любити свій Рідний край, милий.
Україна – свободолюбива,
Свою незалежність уже має
І Україна буде щаслива,
Упевнено курс на це, тримає.
29. 04. 2003 р.
Пересічні - рядові, звичайні, посередні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2070
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2004
Ми у дорозі де б не бували,
Рідного дому не забували -
Ми говорили: “Здрастуй мій дім!”,
Ще й посміхались радісно всім.
Батько і мати нас зустрічали,
Наче дітей, маленьких, вітали -
Радісний сміх заповнив їх дім,
Знову всміхнулось щастя усім.
Бо не забули ще, ні,
Рідного дому вогні.
Радує рідний нас дім,
Й щастя дарує усім.
Ми всі давно дорослими стали,
Рідного дому лише не стало.
Більше ми не всміхаємось їм,
В інший вже повертаємось дім.
Діти вже наші повиростали,
Тісно їм в домі нашому стало,
Може малий їм батьківський дім? -
Сниться дорога дітям моїм.
Не забувають хай, ні,
Рідного дому вогні.
Радує рідний їх дім,
Й щастя дарує усім
Наші батьки, нас, як виглядали?
Сумно сьогодні в домі нам стало.
Як там живеться дітям моїм?
Не повернулись діти у дім ...
Діти далеко де не бувають,
Дому свого, хай не забувають.
Нам говорять лиш: “Здрастуй мій дім”,
Завжди ми раді будемо їм.
Сяють їм хай вдалині,
Рідного дому вогні.
Радує рідний їх дім,
Й щастя дарує усім
27. 10. 2002 р.(30.05.2004 р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2051
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2004
Вересень. Закінчилось літо,
Непомітно осінь ступає,
У повітрі “бабине літо”,
Білим снігом, тихо кружляє.
Ранок. Видніється лиман,
А в очереті вітер свище,
Уже розвіявся туман,
Бо піднялося сонце вище.
У долині стоять лелеки,
Залишили свого порога,
Не буде вже літньої спеки,
Важка їх чекає дорога.
Сумують, що осінь прийшла,
Проймає нічна прохолода,
Не буде вже більше тепла ...
Яка-то була насолода.
Не позбутися їм тривоги
І мерзнуть від холоду ноги.
Де спати, указали боги -
Стовпи, що стоять край дороги.
Вечором на стовпи сідають,
(Так і від ворога втікають),
На одній нозі засинають,
Наступного ранку чекають.
Для лелеки життєві роки,
Будуть подібні на всі ті,
Де сон тривожний, неглибокий
У повсякденній суєті.
Лелеки, для нас ви далекі,
У вас інші цілі й мета,
Ідеї Карнегі, Сенеки –
Вам філософія не та.
Якщо стоїть нестерпна спека,
Сохне трава, води немає,
Для лелеки - це небезпека,
Без води живе помирає.
Чи сіє з неба тихо мжичка,
Не піднімається крило,
Тремтить душа, хоч невеличка,
Водою пір’я залило.
У вирій потрібно летіти,
Вас холод чи спека вбиває,
Зимою в холод, де сидіти,
Коли смерть навколо літає?
І ви линете на чужину,
У далекий, далекий край,
Щоб зберегти свою родину,
У дорозі не відставай.
Скільки вас у дорозі гине,
Як долаєте довгий шлях
І тільки клекіт сумно лине,
Далеко, в синіх небесах.
Сховатися вам на чужині,
Знаю, що не кожному вдасться,
Повернетесь назад чи ні,
Залежить від вашого щастя.
Не забути рідні оселі
І не зупиниш плин думок,
Як сім’я лелеки весела,
Літала на рибний ставок.
Не забути вам Батьківщину,
Де вчились малими літати.
Чудову, квітучу, єдину,
Що в нас Україною звати!
14. 09. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2050
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2004
Сонячний день, ми на річці купались
І все обнімались, і цілувались,
Радісно сонце всміхалось до нас.
Твої лагідні очі,
Мов зоря опівночі,
В серці моєму тонули щораз.
Люба, дівчина мила,
Вечірня зоря,
Серце ти полонила –
Кохана моя.
День промайнув, і нам треба прощатись,
А ми обнімались, і цілувались,
Місяць і зорі дивились на нас.
Твої ніжні обійми
І палкі поцілунки –
Ми зупинити не можемо час.
Обрій далекий, світанок стрічає,
А ми обнімались, і цілувались,
Місяць і зорі сховались від нас.
Більше ми не прощались,
А у двох повертались,
Сонце ранкове, зустріло вже нас.
10. 11. 2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2049
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2004
Як тільки на серце лягає тривога
І туга крадеться у душу мою,
Я їду додому, вже кличе дорога,
Щоб знову побачить батьків і рідню.
Я їду додому, до рідної хати,
Це рідко вдається зробити мені.
Чекають на мене, ще батько та мати,
Старенькі мої, що сумують одні.
Хай падає з неба чи дощ, чи завія,
Погана погода вже скоро мине.
Хай згине тривога, живе ще надія,
Що батько та мати чекають мене.
У мене вже іній біліє на скронях
І сіткою зморшки вкривають чоло,
Я їду до мами, де в теплих долонях
Відчую я ніжність, любов і тепло.
Я їду додому, до рідної хати,
Це рідко вдається зробити мені.
Чекають на мене, ще батько та мати,
Старенькі мої, що сумують одні.
12. 11. 03 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1977
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2004
Якось жінка до Семена
Заглянула в очі.
“Віддаси життя за мене?” –
Мовить серед ночі.
А Семен їй: “Цить кохана!
Що ти тут бурмочеш.
Хочеш, щоб мене не стало?
Іншого вже хочеш?”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1976
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2004
Літа пливуть, як човен по воді,
Ми не будемо більше молоді,
Лиш перше кохання й мрії мої,
Залишились у твоєму човні.
Нам було на той час тільки шістнадцять,
На сьогодні минуло років двадцять,
Твої ніжні слова, обійми, ласки,
Зачарували мене, немов казки.
Перше в житті неповторне кохання:
Тремчу від млосного сподівання,
Як квітка свіжа, запашна, яскрава,
Від щастя хвоста розпустила – “Пава”.
Я нареченою для тебе стала,
Бо по справжньому тебе я кохала
І ми часто поверталися вранці,
Люди говорили, що ми коханці.
Довго жила в таємничій напрузі,
Не розповідала вірній подрузі,
Що згодна нести я своє кохання
Милому на край світу, без вагання.
Я вірила палким словам твоїм,
Ніжним і лагідним рукам твоїм,
Будувала в уяві своє щастя
І не знала, що мені це не вдасться.
Коли тебе в армію проводжала,
Вірила, сподівалася й чекала,
А ти зрадив наше палке кохання,
Лишилося в мене лише страждання..
Ти повернувся, була в тебе жінка,
З горя я закам’яніла, як стінка,
Бо покинули “життєдайні сили”,
Тільки гіркі сльози лилися, милий.
Мені з відчаю спершу було тяжко,
Потім збагнула: жити буде важко,
Та тільки нещастя гартують душу,
З болем у серці жити мушу.
Люди зустрічаються, розлучаються,
Деякі, згодом, лише посміхаються,
Бо кохають, щоб потім розлюбити,
А інші не хочуть на світі жити.
Згодом із поразкою я змирилася
І в мене сім’я своя утворилася,
Не було лише палкого кохання,
Померли надії та сподівання.
Сильне кохання не завжди буває,
А розбите серце часто страждає,
Як ранений птах, угорі літає,
Потім на землі повільно вмирає
Тобі жити щасливо не судилося,
Об сімейні рифи щастя розбилося,
Бо жінка тебе назавжди покинула
І в далекі краї швидко полинула.
Який сенс оглядатися назад -
Швидко облітає квітучий сад
І тільки погані чоловіки,
Шукають коханок усі віки.
Може, ти перше кохання згадав,
Чи від самотності засумував,
Чому мені знову шлях перетнув
І скривджену душу перевернув?
Раніше хотіла з тобою бути,
Потім намагалась тебе забути,
Навіть не хотіла про тебе чути,
А ти мене захотів повернути.
Говорив мені, що ти помилився,
А потім довго на мене дивився
Та ніжно руки й вуста цілував,
Говорив, що мене одну кохав.
Я хотіла від слів твоїх відбитися
Та серце мені не хоче коритися,
Моя душа вже рветься на частини
І я боюся тяжкої провини.
Що грішній жінці на світі робити,
Як із тягарем на серці прожити?
Кохання своє від усіх сховаю,
Страждаю, бо знову тебе бажаю.
Ви простіть мене грішну жінку, люди,
Не знаю, що зі мною тепер буде,
Поганого я не хочу робити,
Як мені на світі білому жити?
25 – 26. 08. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1975
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2004
Я грішна жінка, простіть мене люди,
Мене лайте, кляніть тепер усюди,
У мене сім’я, чоловіка маю,
Тільки молодого хлопця кохаю.
Для мене лиш ясний промінчик сяє,
Теплом, ніжністю мене зігріває,
Таємницю подружці доручаю –
Теплій подушці, сльози проливаю.
Від чоловіка кохання ховаю,
Боляче мені, я мучусь, страждаю,
Уже дітей красивих, милих маю,
Що робити мені тепер? Не знаю.
Дивлюся, як чоловік дітей любить,
Він ніжно їх гладить, пестить, голубить,
Моє кохання належить другому,
Душа моя рветься до нього. Чому?
Можливо, що хлопець палко кохає
І серце моє лише це відчуває,
Він тіло моє та руки голубить,
Я знаю, це кохання нас погубить.
Чому в кохання нема перспективи,
А палкі почуття, це не мотиви?
Я хотіла бути вільна, як птиця,
Та лише в клітці, маленька синиця.
Ох, дітей шкода й чоловіка жалко
І він кохав мене колись теж палко,
Турботи та злидні кохання з’їли,
Скандали наше життя отруїли.
Чому з роками стаємо черствими,
Рідні люди, а стаємо чужими?
Іноді доводиться вовком вити,
Що необхідно без кохання жити.
А моє серце рветься на частини,
Нещасливішої нема людини,
Боже мій! Дай пораду, допомогу,
Укажи мені шлях, вірну дорогу.
Щоб могла щасливо, спокійно жити,
Ростити дітей і розуму вчити,
Взаємне кохання завжди я мала
І більше сім'я моя не страждала.
15. 08. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1974
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2004
Я одинока, як морж на льодині,
Загинуть не дайте грішній людині,
Укажіть мені шлях, вірну дорогу,
Дайте пораду, або допомогу.
Хіба людина приходить страждати?
Вона повинна красиво кохати,
Ваші погляди відчуваю всюди,
Чому мене засуджуєте люди?
У мене ім’я красиве - Світланка,
Та тільки всі називають коханка,
Лише трохи побудьте в моїй шкурі,
Вам не позбутись душевної бурі.
Як передати вам, що відчувають,
Коли по-справжньому сильно кохають,
Він буде, знаю, з своєю сім’єю –
Я самотня, з гіркотою своєю.
Жонатого чоловіка кохаю,
Боляче мені, я плачу, страждаю.
Але про все на світі забуваю,
Коли милого свого зустрічаю.
Мені говорить, що пізно зустрілись,
Наші серця без нас порозумілись,
Є в нього радість, що має він сина,
Найбільше щастя, то рідна дитина.
Та часто серце огортає туга,
Не маю щирого, вірного друга,
Довго дивлюсь на дитячі коляски,
Може чекаю дитячої ласки.
Я ненавиджу себе, що кохаю,
Коли зустріну його вся згораю,
Лиш поцілунків, обіймів чекаю,
Далі мені, що робити, не знаю.
Зронила сльозу гірку та солону,
Вирватись хочу з твого я полону,
Твої слова всі фальшиві, як звуки,
Що завдають лиш душевної муки.
Щоб біль свій, і горе швидше забути,
І дружиною щасливою бути,
Рідних дітей щасливо ростити,
У Бога долі я буду просити.
24. 07. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1973
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2004
Три троянди
Три троянди мені червоні
І поцілунок, перший свій,
Ти дарував їх на пероні,
Єдиний і коханий мій.
Три троянди, перші троянди
У душу запали мені,
Три троянди, ніжні троянди,
Я бачу ночами у сні.
Наша зустріч була недовга
І полинули ми у світ,
Нас манила тоді дорога,
Лиш лишився троянди цвіт.
Роки пролетіли, ми знову
З тобою зустрілись на мить
І сім’ю збудували нову,
Ми довго чекали цю мить.
Кохання приніс із собою,
Єдиний і коханий мій,
По життю пройдемо з тобою
Для наших маленьких синів.
05. 02. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1945
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2004
Рідний край.
За обрієм рідне село,
Я чайкою лину до нього,
Снігами давно замело
Дитинство моє босоноге.
Милий, добрий, рідний край
Серце й душу ти не край.
Часто-часто вдалині
Вишні стиглі, запашні,
Мами, ніжність теплих рук,
Сльози зустрічей, розлук,
Радощі, жалі –
Душу тривожать мені
В години сумні.
Старий не забуду я двір,
У ньому в дитинстві ми грали.
Минали роки, та повір,
Ми завжди його пам’ятали.
Уже не повернеш назад
Той спів солов’я на світанку,
Старий черешневий наш сад
Й пісні, що лунали до ранку.
24.04.2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1943
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2004
Ранок у лісі.
Ліс прокидається раптом від сну,
Ранок чудовий ступив на полянку,
Сонячний промінь ожив на світанку –
Радо зустріли всі теплу весну.
Тишу ранкову порушує спів:
Іволги соло звучить під сопілку,
Білка стрибнула із гілки на гілку –
Кожен радіє, що ранок зустрів.
Грається вітер на дубі листочком,
Зайчик сховався в траві за горбочком –
Пахне й п’янить із росою трава.
Сонце пригріло, з’явились турботи,
Кожен спішить до своєї роботи –
Ранком лиш спати лягає сова!
15.05.2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1942
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2004
Про себе.
Закінчив я факультет радіотехнічний
У вузі, що називають Політехнічний.
Довго працював на виробництві в КБ
Та зрозуміти не міг я часто себе.
Замріяний погляд линув у синю даль –
Не розумів я тоді, що шукав, а жаль.
Коли розвалили “Союз” – не сумував,
Що чекало мене в майбутньому – не знав ...
На іншому працюю тепер виробництві –
Не в поезії – в приватному будівництві.
Перший вірш написав у п’ятдесят два роки.
Не знаю, як наважився на ці кроки.
Чому так пізно почав я вірші писати? –
Одному Богу, мабуть, дано про це знати.
22.05.2004 р.
P.S. Мабуть тому, що:
Люблю я кожну пору року,
У них є смерть і є життя,
А я несу вже, крок за кроком,
Своє життя у небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1941
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2004