| Сторінки (1/78): | « | 1 | » |
Його штормило
Він не знав від чого,
Чи то від чаю чи від відчаю,
Але робив дурниці,
Бо бачив її зіниці замість своїх.
Хотів втекти і втопитися — не годен, бо сам на дні.
Її очей.
Її всього живого.
І не може встати.
І жодної речі сказати.
То взяв тай спалив!
Лише кого?
(с) Ольга Баландюх, 08.11.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020
Самотнє дерево в полі
Сягало корінням Небо,
Верхів'я цілувало Землю.
І бачило воно не так як всі,
І знало, що це прекрасно,
І знало, бо звикло,
І думало, що так і має бути.
А вітер взяв і перевернув дерево!
Зобачило воно все в інших перспективах.
Страшно, бо не звично,
Страшно, бо не знаєш як просто стояти, а це те, що ти вмів все життя і те, що ти робив.
А чи це так правильно деревам бути? Догори, до Сонця личком?
А що було до того?
Тож бачило гілля комахи різні і тварини дивні, і гомоніло з ними, і чаювало, і купа квітів-трав було навкруги!
А тепер бачить щось крилате. А! Птахи! Але ж чужі! Такі далекі!
Засумувало воно за кролями в своїм гіллі, за мишками та їжачками.
Тепер стоїть як всі і гине.
Бо вітер так схотів, а дерево наївне увірило. Не всі вітри хороші.
Реальність живе в тобі, а не у думках інших.
Вибирай свою.
(с) Ольга Баландюх, 07.11.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Проміння віднайшло Сонце.
Пелюстки — Квіти.
Планети свої Зорі.
Говорили.
Тілами.
Вільно, без сорому та лукавості.
Краса правди та щирості народила мистецтво.
Очі малювали світ кольорами, бо бачили.
Світ говорив мовчанням і Земля наповнювалась мудрістю.
А що таке слово, коли є дія?
А дія, що тягне Тебе на кроки втрати свого коханого гедонізму та его?
Любов? Самопожертва? Дурість?
Воно те, що керує тим, що є справжнє, тим, що підробити неможливо, те, яке стоїть в кутку, в тиші, але його сяйво яскравіше за міріади короткочасних пафосних ламп.
І те, що не згасне, аж поки не погасиш його Ти.
Поки не зробить цього хтось, кому те світло більше не потрібне.
І нема кому світити.
Нема.
...проміння віднайшло Сонце і все спочатку.
(с) Ольга Баландюх, 03.11.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Зі мною осінь говорила
Казала:
— «Трохи ти чудна!
На себе листя начіпила
І ходиш, мов сумна весна!»
— «Я не сумую, люба осінь,
Я квіти через світ несу,
Позаплітаю в руді коси
Тепла гірського принесу.
Поназбираю дикі трави
Прикраси з них собі зроблю
І на побачення до Сонця
Коханого я полечу».
Заслухалась жовтнева осінь
Із хмар сплела мені вінок,
Зайшла тихенько в моє серце:
їй снились тисячі зірок.
(с) Ольга Баландюх, 24.10.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Карпатське море.
Я в туманах
Вони виходять з берегів
Прекрасних золотих долин.
Дивлюсь на хмари.
Усміхаюсь.
Вітрець погойдує мене
За руку в небеса веде.
Осінні хвилі.
Засинаю
Мелодія гірських птахів
Намисто в серці заплітає.
(с) Ольга Баландюх, 08.10.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
У лісі гори.
В них тумани.
Такі здорові великани.
Тиняються безмежним світом
У пошуках німої драми.
За сонцем листя похилилось,
На сотні зірочок розбилось,
Дощі в хатиночок питають
Чому сіренькі не літають?
Вони дощам тоді в отвіт:
—«З долин для нас прекрасний світ».
Пташина гілочки зривала,
Крилатим чаю готувала.
Жовтневий вітер.
Спокій.
Гай.
Злетіли вівці в небокрай.
Аж крилами небес сягали
Хмаринками гірськими стали.
Гора їх ніжно обіймала
Колискою для звірів стала.
Тепер їм сняться чудні сни
Вони - човни, човни, човни.
(с) Ольга Баландюх, 10.10.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Я б повернула час, щоб захід воскресав у вічний схід.
Не було темряви, яка лякає світ.
Проміння душ освітить нашу Землю, дасть життя
І небеса почують всіх серцебиття.
Хай над головою темні хмари не пливуть
Розквітне воля та краса.
Хай в думках твоїх пекельні муки не живуть,
А стануть чисті як роса.
Світло впусти у своє буття
Лише ти творець свого життя!
(с) Ольга Баландюх, 22.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
#1
Я була самотнім човном в бурхливому морі.
Воно мене гойдало, підносило, але міцно тримало в своїх руках, плекало.
Мої весла напилися водяних атомів, наші молекули поєдналися і ми обмінялися кодами. Я сама була водою, яка ледь нагадувала щось людське. Ми були дивакуватим подружжям, геть різним, але таким цілісним, яке знало одне одного дуже давно, всі звички, всі похибки і все найсокровенніше. Тепло стосунків, яке розливалося шкірою та свідомістю.
Човен з моїми очима прямував до височезних кам'яних велетнів, які купалися в Сонці Заходу. Подихи хвиль підхоплювали вечірні ліхтарі, синява тьмяніла, співаючи мантри.
Так швидко небо летіло в хвилях, що птахи згубили орієнтир і море стало їхнім новим небокраєм, новим етером, де крила, мов двигуни, працювали на повну, але не відчували втоми.
#2
Пташина, не вміючи їздити на велосипеді, вдала, що її лапки це колеса і почала ними стрімко перебирати у воді. Морський велосипед тримав її на плаву, вона розмахувала крилами. Від неї, наче квіткові пелюстки, розквітало багато хвиль.
Пташина була радісна, посміхалась Сонцю та вдихала морські прянощі на пам'ять.
#3
Коли Воно приземлилось на нову планету, то оніміло в незрозумілій емоції: все тіло, мов огорнув пекельний змій, який спершу не дозволяв рухатись. Повітря настільки стало неживим, що Воно ледь акумулювало сили, берегло повітря в грудях, хапало його як риба воду - не звикло до такої температури.
Перші години намагалось осягнути цю зміну, прийняти її, злитися з нею і не могло знайти слово. Слово, яке описало б це нове відчуття. Довго вештаючись в своїх думках та асоціаціях дійшло висновку, що точного опису не знайде. Занадто воно чуже і незнайоме.
—"Громіздкий фен, який розпечує моє тіло з голови до ніг чи то облизує?..
—"Чи то така ніжність?" - подумало Хтось третє.
...
А тоді прийшло те відчуття, прийшов той істинний опис! Вона його пізнала достеменно і знала як назвати:
— Це немов ти входиш у величезну гарячу мочалку з високою вологістю і вона тебе окутує. Яка ж вона здоровенна! І така дивна.
#4
Вони несамовито мчали на побачення з Ним, боялись спізнитись, втратити його очі з горизонту, так і не познайомившись наживо.
...
Встигли!
І не могли намилуватись тим Сонцем досхочу: воно пірнало з гори в гору, вистрибувало з-поміж хмар, розкидувало своє золоте волосся в наші руки, хизувалось ним.
...
Вона збирала всі Сонця планети в свій дорогоцінний сховок, немов наймиліші скарби, які можуть бути подаровані Всесвітом.
І робила з них намиста.
В той день на її груди впало дев'ятнадцяте Сонце і було найтеплішим з усіх. Зорю рідного краю тримала ж у Серці.
#5
...риби плавали Морем, наче птахи летіли Небом. У них була одна пара плавців-крил-хвостиків на двох. Здавалось, що вони родичі паралельних Всесвітів. Мінялися, коли їм було завгодно: хтось блукав Небом, а хтось омивав тіло Морем, змінювали свою одіж з пір'я на луску та навпаки.
Хтось співав пісні Сонцю, а хтось мовчав колисковими Воді.
Серця билися в такт і замовкали, коли приходив Час.
Очі бачили Світло і Темряву.
Душа ж прагнула жити і боролась за кожний подих.
Синхронно.
(с) Ольга Баландюх, 14.08-24.08.20, Туреччина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887273
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Жити Горами.
Ділити одну душу на двох,
Берегти свободу.
Зростися з деревами
Дихати їхніми легенями
Відчувати листям.
Говорити мовою птахів
Вмиватися дощами
Розцвітати Сонцем.
Сягати гілками Неба
Бачити квітами
Чути Землю корінням.
(с) Ольга Баландюх, 20.07.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Я дякую тобі за втому
За серце влучних блискавиць
Що розривають небо темне
На тисячі крихких зіниць.
Що кожна потрапляє в серце
Дощами ладить смуток днів
З душі моєї розцвітає
Могутній голос синіх гір.
(с) Ольга Баландюх, 02.07.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Кохаю Вас, прекрасні гори!
Тільки Ви можете втамувати спрагу душі, загоїти рани, напоїти красою, відродити, воскресити, врятувати.
...сонце тоді було, наче косміт: розпечене, дике, кидало багряні вогні на обличчя людей та каміння. Вони палали, вони офарбовувались, поглинались Сонцем і самі ставали ним. Червоні тіла! Червоні руки! Трава змінила свій одяг в червоні мережива. Я його поглинала очима, немов найсолодший десерт, що стоїть ось-ось поруч, але не можеш забрати собі і скуштувати.
Сонце не втікай!..
Та воно мене не чуло і покотилось за небокрай зустрічати Ніч. Лиця стали тьмяними, вони жадали того тепла, тої фарби на шкірі знову і знову. Не встигла насолодитись тим видовищем: воно тривало, мов вічність, але водночас пролетіло як мить. Я не збагнула де істина, де була правда, де починалось те Сонце і коли воно скінчилось. Але наче хтось забрав щось таке сокровенне серцю і не повертав. Душа рвалась, пам'ять намагалась закарбувати момент, надія сподівалась на зустрічі.
Сонце зникло.
Далі пішли дороги, які вели до інших світів, таких цікавих і таких захованих від людей.
Стежки, мов нитки плели свої картини, даруючи мені миті, де я торкалась того, що нема, але те, що існувало в просторі і в Космосі серця.
...воно лежало закутавшись горами, хоч саме їх підтримувало і давало затишну прохолоду. А ще воно збирало зірки та побажання, думки людей та їхні гріхи. І тримало в собі. Чесно, совісно, не зронило ані слова. Ставало на кожну хвилю більшим і на кожне слово холоднішим.
Я чула цей холод, дивувалась красою, очі годі відвести. Зоставила його Величність в покої та недоторканості:
—"Сьогодні мої думки най його не турбують".
Зорі кликали на розмову, я піднялася сходинками до нічного неба, воно мене обняло. Скучило.
—"Це взаємно".
Ми коливалися в обіймах, час обіймався з нами і десь його не стало, розчинивсь в наших серцях. Не хотів йти, втомився.
Сказав, що любить і відпустив мою руку.
—"Приходь іще. Чекатиму".
Подарував зорі.
І гори.
І ті Сонця, які приходили на вечірню розмову.
І ті вітри, і ті дощі, і ті слова, що чула лише душа...
(с) Ольга Баландюх, 08.08-10.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Хмари, мов птиці летять Небом.
Летять так швидко-швидко аж наздоганяючи Сонце,
яке ховається за Горами.
Скоро настане ніч
І воно розмалює Небо в темний оксамит.
Місяць їх колисатиме в своїх яслах.
Телятка лягатимуть спати і пригорнуться до своїх матерів.
Зелень дихає,
Річка співає на все село, пахне літом, дарує прохолоду.
Останні промінці гріють теплом,
дарують золото моїм очам.
Комахи дзвенять.
Де-не-де перегукуються люди:
вони створюють симфонію літнього вечора.
На душі так спокійно,
Немов в раю.
Земля кличе, Земля гукає.
Віддає енергію.
Я відчуваю як її серце б'ється в моєму.
І трапилась мені розмова між двома
Така далека і така відверта!
Сидів лелека поруч Місяця
І байку шепотів йому тихенько.
Сиділи у невидимім вікні
на нитці між прекрасними світами
Вони були братами уві сні
Земля і Небо заплелись руками.
(с) Ольга Баландюх, 27.07.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Роса! Подаруй свою вологу аби й я стала квіткою.
Одягнися в моє тіло і народи пелюстки замість пальців.
Загляни у мої очі, щоб вони стали сині,
наче море, безмежні, мов небо.
Поцілуй своєю ясністю та красою.
Ти карпатське срібло,
найчарівніша врода,
намисто, яке неможливо втримати в руках.
В тому й твоя унікальність.
Милування на відстанях.
Невловима, недоторканна, та, яка помирає від Сонця і перероджується на світанку.
Я знаю, що ти мене бачиш:
вивчаєш кожен порух, кожний звук, вдихаєш повітря,
яке так недовго жило в моїх легенях.
Я дивлюся в тебе і у твоїх очах бачу сотні себе.
Кожна "я" з різних галактик.
Кожна "я" різними мовами.
Кожна "я" іншою мелодією.
Дякую тобі.
(с) Ольга Баландюх, 16.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Статуї з живими серцями -
Їх об'єднує холод,
Мовчанням поглинають стан
Мого розуму і тіла.
Люди з мертвими серцями
Руйнують все довкола.
Відсутнє милосердя.
Небо покрите льодом.
Дощ приносить мертві слова на вулиці
З них проростають вчинки злодіїв.
Я чую як плаче Світ на полі бою:
Він закривавлений,
Горить люттю,
Простягає руки до неба та воно вже вбите!
Розбите на міріади зірок страждань.
Я відчуваю біль у грудях
Крізь мене пройшли сотні воєн.
Яскраві вогні нації полягли,
А зрада сяє стягом над землею.
Несу в руках попіл свого серця
Він темний та густий, мов кров.
Людина приходить повз мене,
Та своєю злістю осліпла.
Я мию долоні в Сонці
Бачу в ньому сотні життів мертвих душ
Я випиваю з них воду
І перетворююсь у хмару.
© Ольга Баландюх, 04.02.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
І не втримати вогонь у твоїх пальцях, що летить крізь мої долоні.
І не зупинити погляду твого космічного крізь мої відчинені очі.
Не в силах вбити слово, що ллється потужною рікою.
Коріння дерев моїх ростуть - зміцніли: морок перетворився на Сонце.
(с) Ольга Баландюх, 17.12.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
І в цілковитій темряві живуть прекрасні квіти,
Вони заховані від світу,
Щоб горе не торкнуло спокій
їхніх пелюсток.
Бо щастя річ крихка, так легко поламати...
Та ціла вічність треба, щоб уламки позбирати!
(с) Ольга Баландюх, 25.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Особлива весна дарувала натхнення.
Хоч далека була
Хоч здалека любила.
І так скоро мина!
І так стрімко проплила
на плечах моїх білих
Синьоока весна!
Її ледь я зловила,
За волосся вхопила,
А вона вже втіка!
Синьоока весна!
Полохлива весна!..
І така недосяжна
Особлива весна.
(с) Ольга Баландюх, 22.04.20
P.S. Світлина зроблена на Nikon D3400+macro lenses
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2020
1. Сумує моє серце за тобою,
Не може перенести цього болю.
В розлуці шаленіє.
Шаленіє.
Зимове небо сльози розкидає,
Шляхи до зустрічі шукає.
Плаче до зірок.
До зірок.
Приспів:
Душа моя вогнем палає,
Тебе в обіймах так чекає
Устами марю доторкнутись,
До тебе міцно пригорнутись
І не відпускать.
2. Ти теплий подих на моїх плечах,
Ласкавий вітер на моїх щоках
Цілуєш Сонцем.
Сонцем.
Вдихати хочу я тобою,
Забрати в інший світ з собою,
Летіти до небес.
До небес.
Приспів:
Душа моя вогнем палає,
Тебе в обіймах так чекає
Устами марю доторкнутись,
До тебе міцно пригорнутись
І не відпускать.
© Ольга Баландюх, літо 2019
П.С. слова до пісні гурту LIRYKA.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2019
1. В могутніх горах чую Сонця спів,
Й планети в морі хвилями танцюють,
Безмежний простір вквітчаних степів
На мені мальви зачаровані малюють.
Приспів:
Я птахом стану
Крила одягну
Поміж людей світу
тебе я знайду
Хоч щоб там не стало
Як тяжко б не було
Мої крила сильні
Здолають будь-що.
Цілунки пшениці в долонях моїх
Немов колискові
Волошки у полі, їх ніч обняла
Заснуло усе і я відцвіла.
2. В серці моєму, плаче ріка
''Час покохати!'' - каже вона
Поглядом ніжним кличу тебе
Із мого тіла світанок росте.
Приспів:
Я птахом стану
Крила одягну
Поміж людей світу
тебе я знайду
Хоч щоб там не стало
Як тяжко б не було
Мої крила сильні
Здолають будь-що.
Цілунки пшениці в долонях моїх
Немов колискові
Волошки у полі, їх ніч обняла
Заснуло усе і я відцвіла.
© Ольга Баландюх, літо 2019
П.С. слова до пісні гурту LIRYKA.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2019
Десь поміж Сонцем його очей ховається птах, який хоче свободи.
Сидить в голові такий строгий і годі крилами змахнути.
Боїться світу, що гниє.
Бачить очима і зраду, і пітьму.
Заховав очі в чоло.
І не ворухнеться.
Чекає.
Кожного разу все ті ж ескізи, що стають полотнами геніальних людей.
Сповнені жадібністю, брехнею та вбивством для себе.
А сонце його очей згорає.
Навіть воно стільки буття не черпає як пустоголові маріонетки в покладах гівна.
Тим і живляться.
Чи може бути для них ще смачніша їжа ніж ця?
От і птах голодує.
Марніє.
Та світло понад очима десь таки пломеніє.
Бачить і чує потрохи.
Говорить.
Він єдиний куштує його духовно.
Тим і багатий.
Щастя їсть подихами.
Аж крила починають світитись.
А ти гниєш.
Гний.
Чим більше вмираєш, тим більше він запалює свої очі.
Справжні,
Що світ бачать в кольорах природніх.
І тоді понад очима з'явиться ще одне Сонце для нього.
© Ольга Баландюх, 01.08.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2019
Ми стали мов космічні кораблі - ти йдеш на дно,
а я в далеке тайне небо.
І як між нами море б не лягло -
Нам не зустрітись знову.
В яку б країну спеки не пішов б -
для тебе я водою вже не стану.
В який оазис свята не пішла б -
На мене більше не поглянеш.
Крилатими хатинами живеш
Далеко, їх із іншою вже маєш.
В яку веселку я б не розцвіла,
В твоєму серці кольори вже не досягнеш.
© Ольга Баландюх, 22.06.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2019
Я зберу усі лілеї і зроблю з них трунок
А потім вдихатиму жадібно, наче це твоя шкіра.
Я зберу твої сльози, зроблю з них віночки
Одягатиму, коли сум пройме моє тіло.
Я зберу твої рухи, ними створю картину,
Доторкатимусь і ти відчуєш мої пальці.
Я зберу твої погляди ніжні - світанки.
Одягну на себе, мов прекрасної вроди макіяж.
Я зберу усі Сонця, зав'яжу промінця,
Щоб завжди тебе оберігати теплом.
Я зберу усі хмари, очищу небо,
Щоб тобі у житті було легко йти.
© Ольга Баландюх, 22.06.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2019
***
У мене доля пташина,
Весь світ мої крила
З одного краю в інший лину.
З небом розмовляю,
Хмарами вмиваюсь,
П'ю росу квітів,
Сонцем гріюсь:
Воно не палить,
Не мордує,
А ніжно крилечка цілує,
В промінчики загортає.
Вітер крильця підіймає,
До гір підносить.
Раю, що дихає Космосом!
© Ольга Баландюх, 19.06.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2019
...твої уста палкі,
ти немов розжарена куля,
яка підіймається над Землею
і зависає - нестримний павук,
який чатує на свою жертву.
Божевільні очі,
подвійними парами пожирають мої рухи,
викрадають енергію динаміки,
заховуючи мене у космічний войд.
Почорніле небо твоєї тіні закрило Сонце від квітів,
які ледь розпющили очі.
Промінь твого погляду був останнім,
що змусило їх завмерти.
Наскільки далеко треба зайти, щоб змусити вогонь мовчати?
© Ольга Баландюх, 01.11.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2019
В очах два Сонця
Дві пустелі.
Два моря.
Дві оселі.
В очах будинок.
Має душу.
Сто вікон.
Всі байдужі.
В очах сніжинки
І калюжі.
Галактики
Красиві дуже.
В очах птахи
Сидять до ранку.
Крилаті сни.
Твої фіранки.
В очах Земля
Одна пустеля.
Самотнє море.
Не моя оселя.
© Ольга Баландюх, 06.07.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2019
- Ти хто?
- Я хто?
- Так, ти.
- Я птах, а ти?
- Безлике небо.
- На тобі Місяць сяє.
- Він дошкуляє.
- То скинь.
- (Чхнув)
- Тепер нема.
- А, наче, у мені діра.
- То Сонце буде.
- Ой, дарма...
- Чому?
- Бо сильно обпікає.
- То чхни його.
- Зічхну.
- А, може, птаха тобі треба?
- Лети сюди. Ти хоч співаєш.
- Мовчатиму тобі красою гір.
- Ти хто?
- Я хто?
- Так, ти.
- Я вільний в небі птах, а ти?
- Твоє пташине вільне небо.
© Ольга Баландюх, 06.07.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2018
Я відчиняю для себе дощ.
Галактику крапель.
Солодкий присмак.
Я зачиняю для себе Сонце.
Туманність жару.
Тепло зорі.
У краплях літають птахи.
Смутні журавлі.
Дім свій шукають.
У небі танцюють гілки.
Ліс проростає
Кроною від Землі.
Дощ по снігу гуляє
В Карпатах чудних.
Любов хтось шукає.
Він народився у сні.
Галактиці крапель.
Тепло зорі.
© Ольга Баландюх, 28.06.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2018
У просторі нічних ліхтарів втікає час
І світло дня із ним.
У просторі незнайомих очей розлука й біль
Ти не сховаєш їх за масками.
У просторі безглуздих фраз
Ти втрачаєш свій розум.
У просторі сірої маси ти вже погас.
Залишились лиш сльози.
© Ольга Баландюх, 09.11.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2018
Лабіринт думок заплутує слова, що тихо залишилися кричати.
У силуетах літніх барв, вони так знудились чекати,
Коли зійде той Сонця промінь, що крізь всі ночі проведе,
У світанковому тремтінні до істини їх доведе.
Коли крізь сон розправлять крила
І зазирнуть вам у серця.
І танцюватимуть щоранку, щоб віра у душі цвіла.
© Ольга Баландюх, 16.12.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2018
В поцілунках зірок народжується радість.
В краплинах дощу я бачу твоє сумне обличчя,
А в сонячних променях - жар твого серця.
Очі стають добрішими, коли ти їж шоколад,
Голос стає дзвінкішим, коли ти почув як співає твій друг.
Тіло стає пластичним, коли ти печешся на скварі.
Мимоволі згадую твоє ім'я.
Посмішку.
Очі.
Останні слова.
Приходить біль у серце.
Потім байдужість.
Адреналін в моєму тілі.
Ранкова кава прокидає мою голову.
Та ліниво ще спить під колискову Dire Straits.
Осінь в душі.
Така ж холодна як і вода в твоєму дУші.
Я цілую пальці Сонця.
Вони теплі та приємні на дотик.
Лікують мої рани.
Я п'ю воду хмар.
Наповнююсь легкістю туманних візерунків.
Вони несуть мене у рай.
Я тримаю небо у руках.
Воно таке крихітне на моїх долонях.
Лікую його подихом.
Зірка у моєму сплетінні.
Я горю полум'ям життя.
Свічуся, мов вечірній ліхтар.
Зелена трава - мої вії.
Корені дерев - моє волосся.
Втомлений сад - мої уста.
Сніг падає мені на обличчя.
Я облизую свої губи.
Відчуваю присмак свободи.
Відкриваю очі.
Сніжинки проникають у зіниці.
Я зряча.
Тримаю білий всесвіт у руках.
Їм його як морозиво.
Тепер я планета.
© Ольга Баландюх, 21.10.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2018
Похмурі дні зривають осінь з моїх плечей.
Треба вдихнути аромат сирої глини.
Зануритись пальцями у холодну землю.
Прогризти камінь твого серця.
Замовкнути на мить, щоб потім розкритись.
Заплющити очі, щоб потім назавжди бути зрячим.
Доторкнутися до твого голосу, щоб забути як звучить свій.
Поговорити з тобою, щоб звільнити почуття болю.
Вдихнути тебе, щоб стати частиною світу.
Скинути одяг, щоб запам'ятати відчуття свободи.
Підстрибнути до стелі, щоб наступним ривком було небо.
Обпекти руки вогнем, щоб бути готовим для Сонця.
Заморозити шкіру, щоб поцілувати Місяць.
Записати сни, щоб не сплутати з реальністю.
Забути тебе... Щоб більше не повертатися на Землю.
© Ольга Баландюх, 23.10.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2018
Магія Всесвіту в тобі
Кружляє вітром -
Закрий лиш очі,
Огорнися в теплі сни,
Почуй, що ніч шепоче.
Увійди в таємний світ
І зустрінь світанок:
Медом тіло напоїть
Й поцілує наостанок.
------------------------------------------------------------------------------
Магія Всесвіту розливається купажним вином по твоєму тілу.
Ти заплющуєш очі і летиш на зустріч снам.
Вони проникають в твою підсвідомість, даруючи енергію старих зір.
Ти щасливий.
Вільний.
Невагомий.
Затримайся там якнайдовше.
Поглинь кожну мить свободи рухів та думок й
Запам'ятай весь маєстат польоту.
© Ольга Баландюх, 05.10.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2018
Я гуляю просторами твоїх фантазій.
Опиняюся на поверхні Венери.
Вона засаджена тисячами переплетень хаосу,
Аморфними химерними формами.
Я вдивляюся в їхні нутрощі і заходжу в океан пломенистої магми.
Потвори обплітають мої ноги,
Засмоктують мої кінцівки,
Занурюють у серце твоїх снів.
Я серед темного оксамиту нічного озера.
Світило невідомого походження видихає клубочки сірих хмар.
Я милуюся красою недосяжності рук та маєстатом спокою.
Чудовиська збираються кластерами,
Щупальцями притягують уяву
І моя підсвідомість літає яскравим метеликом на полотні, задихаючись від сквару мазків.
Енігматичний вибух наднової.
Народження мільярдної туманності.
Хаотичний чвар речовин у ядерних реакціях.
Я захована у темній матерії твоїх картин.
© Ольга Баландюх, 09.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2018
Твої руді кучері, наче промінці Сонця.
Від них народжується магічне щастя у спраглій душі.
Хвилями морської води заплітаються у міріади зірок.
І ти, наче чарівна Русалка, пливеш серед океану течій,
Випромінюєш дивовижну енергію, зібрану Всесвітом,
Даруєш безкорисливе тепло своїм поглядом.
Мов невагома здіймаєшся в повітрі, граційно танцюючи серед планет.
Наче птах, вільний та безстрашний, летиш на зустріч світанку,
В шаленому танці розриваєш хмари помахом своїх крил.
Твої руді кучері - це невидимі нитки Сонця, які сплітаються в твоєму серці,
І ти, наче його ядро, даруєш життя оточуючим.
© Ольга Баландюх, 25.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2018
Подарувавши життя ти відкрив мені світ смерті,
Світ сорому, печалі й лиха.
Я без тебе, наче самотня крапля.
Дощ пройшов, а мене залишив.
Я не можу ворушити пальцями.
Мені холодно.
Я шепочу ім'я твоє
Та на устах моїх вітер.
Він вкрав слова.
Я не можу досягнути розуму твого серця.
Я не відчуваю сонце твого подиху.
Дай мені сили.
Подай знак як врятуватися.
В мені згас вогонь.
Тебе нема.
Я німа.
Примара.
Тиняюся хмарою по вулицях закинутого міста.
Небо хворіє спогадами про тебе.
Воно малює гризайлі твого образу.
Ти мертвий.
Але ти у снах.
Ти зник...
Та я знаходжу твій погляд у нічних ліхтарях.
Вони світять холодом моєї душі.
Я не маю сил, щоб утекти.
Ти тримаєш мене гілками старих дерев.
У небі місяць купає тебе в океані бур.
Я осліпла від краси твого сяйва.
Не покидай мене.
Подаруй промінь надії.
Вдихни у мене спокій твого буття
Й залишся тендітним поцілунком на моїх плечах...
© Ольга Баландюх, 24.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2018
Досить мене вбивати словами.
Досить!
Годі кидати у очі мовчання.
Годі!
Хвиля бурхливим потоком спалює серце.
Мені виїдає очі пекучим перцем.
Хочу вдихнути, хочу сказати, хочу кричати.
—«У тебе є лише один вихід – мовчати.»
Руки до сонця я хочу свої простягати.
—«Краще сидіти тобі тут у горі й вмирати.»
Дай мені світла, дай мені сонця нового!
—«Я не залишу і так на цім світі нікого живого.»
Випусти з клітки, хоч на хвилину дай спокій!
—«Я затягну тебе у свій сон глибокий.»
Досить вбивати, досить мене катувати!
—«Я тут, щоб над тобою завжди панувати.»
—«Досить пручатись. Досить втрачати сили.
Ми навіки твою свідомість захопили.
Зґвалтували, спалили на сонці.»
Досить, досить, прошу, благаю!
Я вас переборю!
Я в це вірю!
Я вже перемагаю!
© Ольга Баландюх, 20.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2018
Гуляючи вулицями в сплетіннях людей,
Я почула твій голос -
Ефемерний, наче цей Світ.
Зірка на небі...
Ти мене кличеш.
Тягнеш за собою.
Силою тяжіння лину за тобою.
Гіпноз тіла. Душі. Серця.
Снігові дороги.
Міст.
Відсутність людей.
Я блукаю простором,
який дихає лише снігом та мною.
Ти мій провідник.
Я не можу відірвати від тебе погляду.
Сніжинки в парах сплять на гілках дерев,
що оголили свої груди для кохання.
Сяйво розливається холодом і теплом водночас.
Провалююсь крізь сніг.
Мороз роз'їдає мої гомілки та я підіймаюсь
по уявних сходах і плину далі.
Ліхтарі біжать за мною.
Світ біжить за мною.
А я непідсильна часу.
Моя душа виривається з тіла.
Я відчуваю, що вона під поверхнею шкіри.
Розірве її і вилетить на свободу.
Я відокремлююсь від цієї недовготривалої оболонки.
Гармонія із Всесвітом.
В тумані хмар.
В обіймах снігу.
За руку із зорею.
Проходжу під мостом із хвиль.
Сніг виблискує синім сяйвом.
Світло машин забарвлює його у магію кольору.
Цеглини притрушені снігом.
В своїх найпотаємніших куточках вони зберігають спогади.
Та зійде Сонце і вони знову заграють міріадами барв.
Я повертаюся назад.
Чарівне світило плаче за мною сльозами космосу.
Я обертаюсь. Сліпну від краси.
Змушую себе покинути її.
Більше не ловила її голосу.
Не дивилась в очі.
Не відчувала биття її серця.
Спокуса повернутись назад...
Вона залишиться в моєму серці. Аврора...
В пам'яті кружляють кінчики її сріблястих вій
та ніжні поцілунки подихів.
© Ольга Баландюх, 16.01.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816766
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2018
Яскраві фарби нам дарує осінь,
Малює пензликом барвистії листки.
Чудові хмари огортають просинь,
Будують між сезонами містки.
За небокраєм тихо сонце сходить.
Шовковий вітер міцно обійма.
Від поцілунку свіжості аж серце завмирає
І в мить зникають смуток та пітьма.
Я полетіти в хмари хочу, осінь!
Як птах, як вир, як вітер, ураган.
Розправити свої рудії довгі коси
І стати мов безмежний океан.
Ти наче сон, мов марево, мов квітка,
Така п’янка, спокуслива, струнка,
І граціозна наче лагідна лебідка
І пісня твоя солодко-лунка.
Спасибі осінь, що зайшла до мене
Подарувала стільки радісних хвилин.
У снах своїх звернуся я до тебе,
На крилах вітру доведеш аж до вершин!
© Ольга Баландюх, 27.10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2018
В обіймах диких почуттів,
Я розквітаю серед неба
У течії передчуттів,
Що відлітати скоро треба.
Мене тремтіння огорта
І страх зненацька заглядає.
Та ця секунда мить пройшла
Й повітря тіло викрадає.
Ступаю крок у вільний простір.
Серед дерев, униз лечу.
І, задихаючись від крику,
Від задоволення тремчу.
Мене нитками підкидає.
Я вільна, мов шалений птах
Легкими хвилями гойдає…
Усмішка сяє на устах.
© Ольга Баландюх, 13.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2018
Сумно мені тим, що я людина.
Сумно мені тим, що я не птах.
Немов загублена дитина,
Тримаю пір’я у руках.
Так болісно, коли на серці горе.
Так соромно, коли в душі печаль,
Немов розбурхане ослабле море
Згасає Сонце, огортаючись в туман.
Тебе лоскоче хмара,
Мене ж вбиває страх,
Він наче зло, примара
Вселяє в мене жах.
Я хочу трохи волі,
Звичайного тепла,
Щоб квітка надяскрава
У серці розцвіла.
Щоб проросла корінням
До глибини душі
Й до судної хвилини
Допомагала йти.
© Ольга Баландюх, 24.03.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2018
Ти зодягнений у Сонце
Лише світиш холодом.
Та це робить тебе більш бажаним.
Заглядаєш своїми морями
Прямо в мою самотню душу.
Я купаюся в них магмою.
Ти чаруєш мене з дитинства.
Кидаєш в мене пухкими хмарами-
Надіями, що я доторкнуся до тебе.
Я мрію відчути твою поверхню.
Вдихнути твій реголіт.
Пострибати, мов на подушці.
Я дивлюся тобі в зіницю.
Вона відблискує золотом.
Я збагачуюсь скарбом всесвіту.
Ти в обіймах нечіткого німбу.
Темні хмари огортають твоє ядро,
Таке ж холодне як і моє серце.
Нічний спокій порушив потяг,
Буденний стогін машин.
Та ти тримаєш мене за руку.
Я пірнаю в твоє Озеро Сновидінь.
Досягаю кам’янистого дна
І навіки залишаюся з тобою.
© Ольга Баландюх, 13.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2018
Туманом ароматів пахне ніч
І в холод мою шкіру загортає.
Прекрасний Місяць йде мені навстріч.
Він поглядом мій світ перевертає.
Куди ж ти?...Тебе хмари обняли…
Закутали в цукрове покривало.
Від мене так далеко завели
І серце моє в смутку замерзало.
Повітря розливається квітками
Духмяними. І мою голову краде!
Ось я пливу у снах поміж зірками.
Мене Чумацький Шлях до Місяця веде!
Центавро! Запали до нього шлях!
Підкинь мене, неси в потоках ночі.
Нестиму я кохання вічний стяг,
Складатиму йому пісні урочі!
Кохана Ніч! До мене ти прийшла.
Для серця мого ніжно заспівала.
Ти наче невгамовная весна
В уста хмариною поцілувала.
© Ольга Баландюх, 17.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2018
Таємниця наших рук залишилась між нами
У теплій весні.
Я відчуваю несказані слова
твоїх подихів на моїх плечах.
Вони наче тату з повітря, із спогадів, із відчуттів.
Хочу їх ще, але чорнилом твоїх уст
Й по всьому тілу.
Від маєстату кольору обіймів я підіймаюсь,
мов прекрасна хвиля.
Твій дотик кінчиком носа...
І в мені запалав вогонь гарячого літа.
Сон з тобою був приємним монологом ночі.
Вранішнє Сонце об'єднало нас у несправжню вічність...
© Ольга Баландюх, 13.03.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2018
Людина, яка була Ангелом
Кружляла наді мною.
Людина, яка була Ангелом
Кохала наді мною.
Людина, яка літала Ангелом
Брехала наді мною.
Людина, яка присягалась зорями
Сміялась наді мною.
Людина, яка була Ангелом
Загубила свої крила.
Людина, яка була Ангелом
Втратила світила.
Людино! Ти не був Ангелом!
Просто хитрим змієм.
Людино! Ти не був Всесвітом!
Просто вітром лживим.
Людино! Забудь Ангелів!
Чужий ти став зі мною!
Людино... Забудь Ангелів!..
Чорний світ з тобою...
© Ольга Баландюх, 28.03.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2018
В божевіллі живу.
Снігом плачу за тобою.
Зорями сумую.
Шаленство, мов вітер
Здіймається бурею,
Коли далеко ти.
То на землі, то в небі...
Шукаю тебе в лісі
Своїх спогадів.
Душа розривається
Відсутністю рук теплих
На моїх плечах.
Барви великого кохання
Втікають заходом Сонця.
Мене поглинає ніч.
Ранок ятрить холодом.
Немає затишку твого серця.
Я покриваюсь льодом.
Я квітка серед пустелі.
Врятуй теплом почуттів!
Вдихни життя!
Втрачаю себе в тиші...
Тінь вкрала мій облік.
У мене немає тіла.
Я хочу кохання твого,
Хмари неба синього,
Трав солодких цілунки.
© Ольга Баландюх, 28.01.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2018
Сумує моє серце за тобою,
Не може перенести цього болю.
В розлуці шаленіє.
Зимове небо сльози розкидає,
Шляхи до зустрічі воно шукає.
Плаче до зірок.
Душа моя вогнем палає,
Тебе в обіймах так чекає
Й в медових снах.
Устами марю доторкнутись,
До тебе міцно пригорнутись
І не відпускать.
Ти теплий подих на моїх плечах,
Ласкавий вітер на моїх щоках
Цілуєш Сонцем.
Вдихати хочу я тобою,
Забрати в інший світ з собою,
Летіти до небес.
Для мене ти повітрям став
І полем із духмяних трав.
Озером пречистим.
Крилами мене схопи,
Росою з серця окропи,
Відкрий цілунком очі.
© Ольга Баландюх, 07.01.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2018
Хмару тримаю за руку.
Цілую палкими устами.
Загортаюся в неї.
Всесвіт пригортаю до себе.
Зливаюся із всіма зірками.
Наповнююсь щастям.
Дерево скинуло насінину.
Воно заповзло до мене в серце.
Корінням проросло.
Квіти виростають з очей,
З грудей вилітають птахи,
Коли поруч ти.
Тепле літо грає по тілу,
Хвилями моря заспокоює душу
Словами кохання.
Лісове повітря застрибує в мене.
Без крил починаю літати.
Ти тримаєш мене за руку.
З рук плететься листя. Я - дерево.
З ніг хлюпоче вода. Я - ріка.
В голові танцюють планети. Я - зірка...
Лиш від одного променя ліхтаря.
© Ольга Баландюх, 03.01.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2018
В смарагдових очах сміялось Сонце,
В зелених хмарах снів купалась ніч
На хвилях моря теплого, мов літній вітер.
У нивах золотих гуляє Ніч
І по щоках твоїх росу скидає
Прийдешній усміх, мов ранковий спів.
Крізь голос твій шепочуть зорі
І відблиск ніжний відбивають
В очах вечірніх ліхтарів.
Чарівність погляду квіток лісів
У спокій неба загортає
Цілує плечі, захищає від усіх.
Цвіт Сонця. Світло. Ліхтарі.
Приємний дотик і тендітний промінь
Від танців свічки по стіні.
© Ольга Баландюх, 13.07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2018
Ти став частиною мого життя
І полонив моє теперішнє буття:
Ти моя радість і моя печаль,
Проміння сонця й дощ у літню пору,
Ти теплий вітер, вільний в небі птах,
Ти усміх нелукавий на моїх устах.
Я думаю про тебе весь мій час.
Немов повітря заповняєш простір в снах.
Розплющу очі - образ твій витає.
І серце за тобою помирає.
Бажаю бачити тебе як зорі,
які вквітчають небо уночі.
Відчути дотик теплий на долоні,
Мов віск, що безперервно падає з свічі.
Руками огорнути твоє тіло.
Мов хвиля, влитись у безкрає море.
Пелюстками троянд поцілувати
І вогнищем життя в тобі палати.
© Ольга Баландюх, 15.04.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2018
Ти ловиш зірку.
Вона захоплює тебе.
Ви разом летите в космос.
Я п’ю сонце.
Його промені мої кінцівки.
Ми зростаємось в одне ціле.
Я піддаюсь тобі.
Ти моя тимчасова гравітація.
Розбиваюсь об тебе розумом.
Ти рушійна сила.
Перегортаєш мою свідомість.
Дистанційно контролюєш мене.
Я самотнє дерево.
Корінням проростаєш в очі.
В моїх дзеркалах твоя постать.
Дивлюсь на тебе.
Я повторюю твої рухи.
Ти робиш крок і це взаємно.
Ти ловиш мене.
Ти захоплюєш мене.
Ми разом летимо у космос.
© Ольга Баландюх, 12.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2018
Вечірній спокій
Казкою плив.
Сум обіймав мої крила.
Сонця бракувало душі.
Шторм біг, мов мала дитина.
Так швидко і цілеспрямовано у моє серце.
Я була щасливою.
Тепер на очах сльози.
Я вкрала їх у неба.
Тепер ці зірки мої.
Вони обпікають мої очі,
А я сміюся.
Божевільний регіт блискавкою розриває
Замріяне місто.
Воно споглядає за мною.
Я оголюю своє тіло перед тобою.
Та ти незрячий.
Я співаю тобі про кохання.
Та ти не чуєш.
Я торкаюся твоєї руки.
Ти холодом дихаєш мені в спину.
Я хочу бути кригою.
Та ти її розтопив.
І пішов весняний дощ.
© Ольга Баландюх, 11.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2018
Мене поглинає пустка.
Будучи без тебе
Я гублю себе.
Хоч уві сні
Мрію бачити тебе,
Усміненим мені.
Я знаю цього не буде.
У тебе є вона.
У мене - спогади.
Вперше сумую за тобою.
Я забула, як це.
Мені боляче.
Я не хочу відчувати.
Нести почуття до тебе.
Ти розіб’єш серце.
Я така необачна.
Ведучи гру любові
Здалася тобі першою.
Ти рак мого мозку.
Пухлиною розростаються
Мрії про тебе.
Ти пекуче сонце.
Без тебе не житиму,
Але ти спалиш мою шкіру.
Хочу забути тебе.
Розірвати всі зв’язки.
Я кажу собі це всоте.
Я зраджую себе.
Ти тому причина.
Та я хочу бути твоєю.
Добровільно здамся.
Легко. Без бою.
Лиш поклич мене.
© Ольга Баландюх, 11.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2018
Ранок робить мене тверезішою.
Я відвикаю від тебе,
Не тягнусь за твоїми обіймами.
Світанок будить в мене розум.
Я не піддаюсь емоціям.
Мої почуття - це незворушна скеля.
Я обмірковую "чи правильно"?
Я зраджую кохання,
Котре так по-дитячому було щирим.
Я хочу забути тебе,
Та не роблю жодних кроків,
Бо приходить спокусливий день.
Нові думки про тебе
Омивають мій розум.
Хвилею змивають бальзам світанку.
Підкрадається вечір.
Він огортає мене шлейфом
На котрому висічено твоє ім'я.
Я забула про ліки.
Вороття вже нема.
Без бою віддаюсь ночі.
© Ольга Баландюх, 10.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2018
Я чекаю твого повідомлення,
Коли мурашки бігатимуть по шкірі
Від єдиного слова ''Привіт''.
Ти моя потаємна згуба.
Твій образ заполонив мій всесвіт,
Серце згорає без тебе.
Повітрям живеш в моїй голові.
Я вдихаю мрії про нездійснене майбутнє.
Хочу тебе поруч.
Я жадаю полетіти до зірок,
Тримаючи тебе за руку, радіючи,
Що ти хочеш цього також.
Я просинаюся з думкою про тебе.
Споживаю її протягом дня,
Запиваючи медом твоїх очей.
Ти мов дикий вогонь.
Я мрію відчути ритм твого полум’я
Своїми грудьми.
Щиро чекаю на зустріч.
Втрачаю глузд від твого проникливого погляду,
Пливу за тобою слідом.
Твій голос - зваблива пісня.
Ти знайдена мною книга стародавньої магії,
Яку я бажаю осягнути понад усе.
© Ольга Баландюх, 09.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
В мені гуляє ця печаль блакиті.
Я вираховую останні миті,
Коли на горизонті зникнеш ти.
Не треба ти мені!
Без тебе вище я літаю,
Нових вершин у небі досягаю!
Ти думав, що мовчатиму як труп,
А я кричатиму, бо я жива людина!
Творити, жити, танцювати я повинна!
Я не залежу на тобі.
Не ти даєш мені життя вдихнути!
Лиш зариваєш у глибінь землі…
Тепер я вільна. Я свобідний птах.
Шалена, дика, сильна. Я - жива!
Ти чуєш це відлуння у печері?
Я вирвалась із твого ланцюга.
Я огортаю Сонце обома руками.
Я п’ю кислотний дощ із хмари.
І я ціла. Ні опіків, ні ран,
Від тебе ж незагоєні ще шрами.
Я відкриваю очі. Літаки летять.
Забрали хворий монолог з собою.
Я розкриваю тіло - трави шелестять,
Не плачуть і дерева за тобою.
© Ольга Баландюх, 02.11.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
У лісах прадавніх
Місяць танцює гілками.
Цілує втомлене листя.
Темрява ночі
Кружляє літом теплим
На моїх щоках.
З стелі осипаються маки,
Дощ обіймає моє тіло,
Переносить у сон.
Голос кличе у гори.
Трави танцюють по пальцях,
Мов малі птахи.
Небо лісом вмилось.
Стало корінням рости,
Зеленіти вічними квітами.
Подих седативного вітру...
В нього очі сині,
Мов озера моєї душі.
Я вкрала море у неба.
В долонях Сонце грію.
Зорями дивлюсь у світ.
Дерева мене спокушають,
Гілками мене роздягають,
Обійнявши за плечі:
"Вночі та при зорях,
При Місяці яснім -
Дерев я дружина!
Я вічнозелена
Я вічнокрасива -
Ніколи не згину".
© Ольга Баландюх, 20.04.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2018
Хмари - це море догори дном.
Вони віддзеркалюють те, що заховано у моїй душі.
Мою душу п'янить вітер.
Він зливається карамельними потоками з небом.
Дорога кличе мене у рай.
Я щаслива, що оточена музикою квітів.
Сходи ведуть мене за обрій.
Виводять на пагорб, зітканий з метеликів.
Весна подарувала крила.
Я легка, мов золотаві поцілунки кульбаби.
Заплющую карі очі.
Лечу крізь дивну фантасмагорію своїх снів.
Промінь Сонця втікає.
Воно малює хмари темними відтінками космосу.
Сумно йти від нього...
Я наче відвертаюся від життя і розчиняюсь у пітьмі.
© Ольга Баландюх, 02.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2018
Мої очі спрямовані в небо.
В них я бачу зіниці світу -
Ядро життя.
Артистка творить магію,
Граючи "Пори року" на скрипці,
Неначе Творець.
Нескінченна мелодія пристрасті
Пломениться тендітною загравою
З її серця.
Presto безсмертної "Грози'
Розляглося на полотні з хмар
В енігматичній позі.
Кружляючи в танці емоцій,
Я наче антициклон, що затиснутий в обіймах простору.
Моя душа біжить серед нив.
Кожен колосок - це ноти космосу,
Вони мої атоми.
Я поглинута музикою дощу.
В передчутті свободи розриваюся силою гравітації.
© Ольга Баландюх, 14.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2018
Я зіткана з нот,
Народжена мелодією кохання.
Моє серце басом відбиває ритм.
Я лечу по нотному стані всіма можливими інтервалами.
Обертаюся у різні акорди і сама себе розв'язую.
Я сплетена з нот.
В мінорі моє серце плаче
По тужливих хвилях увертюр.
Я слідкую за рукою диригента і лечу на його поклик.
Ти мій провідник, моє сонце, сенс мого існування.
Ти робиш мене живою, змушуєш плакати, кричати, переживати, радіти.
Ти будиш в мені емоції та почуття.
Я без тебе не житиму.
Ти моє коріння .
Моє життя, повітря, очі коханого.
Я п'ю твою спрагу, ловлю кожне крещендо і з нетерпінням чекаю кульмінації.
Ти моя кров.
Ти моя сестра.
Ми з тобою нерозлучні.
Живи в мені.
Керуй мною, маніпулюй, схиляй до шалених речей.
Ти дика стихія.
Ми дихаємо у тоніку.
Я тебе кохаю!
© Ольга Баландюх, 16.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2018
Я мовчатиму перед очима ночі.
Сховаю голову за хмари та питиму сік неба.
Оксамитова темрява огорнула місто.
Ліхтарі горять вогнем сердець,
яким відмовили кохати.
Звук, тишею, летить птахом.
Місяць, схований за хмарами, плаче про свою любов.
Самотній перехожий ховається від холоду.
Він тремтить надіями про нездійснене кохання.
Маленька людина шукає поглядом зірки.
Вони ховаються за сильними руками часу.
Я розбиваюся об землю, мов забуті спогади.
Вранішнє сонце нагадає тобі про мене.
Ніч поглинає корінням мою душу.
Я ж проростаю планетою в її голові.
© Ольга Баландюх, 01.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018
Ти знаєш… Дивно дуже все.
Здавалось, ніби й розлюбила.
Осінняя пора прийшла
Любов забуту розбудила.
І хаос в серці не дає
Мені спокою відшукати.
Лиш розпач, згубу подає
Я знов навчилася кохати?..
Птахи колишуть бурю сліз.
Слова не можу промовляти.
Собі іду наперекіс,
Щоб вголос їх тобі сказати.
Сказати? Мужності нема.
З останніх сил – лиш написати.
Присвячую забутії слова,
Щоб потім від бездії не страждати.
Тебе в обійми не покличу.
Я знаю – все тобі пройшло.
У мене – стомлене обличчя
В безликий вид переросло.
Я плачу. Осінь це прийшла.
Нестерпний біль подарувала.
У гіркоту перенесла
Й байдужість в серці проламала.
© Ольга Баландюх, 26.09.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018
Не відчуваю я тепла твоїх долонь
І рідна усмішка твоя вже не чарує.
У темряві згубила я любов.
Мені щасливі миті не дарує.
Мені так сумно. І мені байдуже.
Мене болить та вмить перестає.
Мені так прикро, мій коханий друже,
Що буря в серці моїм настає.
Твій погляд не підхоплює мене із хмари.
Вже не приносить шалу й почуттів.
Від болю, що приношу, омиваюся сльозами,
Втікаючи у снах своїх передчуттів.
Я не купаюся в твоїх обіймах моря.
Не насолоджуюсь промінням й твоїх губ вином.
Собою я приношу хвилі горя
І огортаю серце неспокійним сном.
Так хочу повернутись у минуле -
Коханням запалитися до тебе знов.
Та наші дні найкращі проминули…
Втікаю крізь туман в журби полон.
Я відчуваю страх. Він каже, я - потвора.
Мені шепочуть сором, біль та жах.
Я не твоя вже. Не тобою хвора
І небо розрива над нами шлях.
Кохати вічно, пам’ятаю, обіцяла.
Лише тобою жити та цвісти.
Та я не знала… Я тоді не знала,
Що почуттям дозволю відпливсти.
Я чую осінь. Листя сумно шелестить
Про те, що вже кохання не вернути.
Моя струна в душі вже не тремтить.
Пора й тобі мене навік забути.
© Ольга Баландюх, 16.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
В обіймах вечора кричу тобі,
Такому незнайомому, як ранок
В повітрі поцілунком кличеш ти світанок.
І я зникаю, наче дощ в сльозах.
Між нами відстань. І між нами час.
Моє минуле – це твоє майбутнє.
Можливо, ти знайдеш мене у снах.
Побачиш бажане та незабутнє.
Почався дощ. Ніч місто обняла.
І я стою на роздоріжжі долі…
Тендітним поцілунком роздягла
І покотилася сльоза поволі.
Я відчуваю сонця перший промінь -
Це ніжний дотик уст твоїх зрадливих.
Мене проймає гострий, дикий сором
Від рухів в тілі ніжних та пестливих.
Вже сходить сонце. Місяць догора
І я зникаю під покровом ночі.
Засліплює ранковая імла
Твої спокусливо-звабливі очі.
© Ольга Баландюх, 05.03.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
...в човна немає весел.
Він розбивається об скелі смутку.
Ніч повисла темним туманом.
Вона сіла край його обличчя і зазирнула у очі.
Човен лежав непорушно.
Він ледь дихав.
Ніжно огорнула його прохолодними руками.
Пригорнула до свого серця.
Човен зігрівся холодом її почуттів.
Він розплющив очі і глянув на неї.
Смарагдові перлини відбивали зорі всіх спектрів.
"Така красива" - подумав він.
Хотів її обійняти та не мав рук.
Йому стало соромно.
А так хотів зловити туманність її сукні.
Він лежав мовчки, дивлячись в її очі, які перевели погляд на безкрає небо та темно-синє море.
Хвилі обмивали його ноги.
Скоро воно потягне його на дно і він поєднається з піском. Покинутий.
"Ти прийдеш?" - мовчанням спитав він.
Перший Сонця промінь повис над нею, наче смерть.
Обпікав їй руки.
"Іди. Тобі пора. Море забере мене з собою. Я стану спогадом. Тонким вітром на твоїх плечах, мов вуаль. Лети..."
Сукня почала палати, руки почали тліти, очі зливались із кольором піска.
Вона помирала, тримаючи його в обіймах.
Промені...
Все ближче. Цілують її ноги, пестять її руки, виривають голос, об'їдають тіло.
Човен зайнявся вогнем.
Море палає нестримним дощем.
Крик у далині.
Чайка.
Вона сіла на берег і вмостилася на теплому піску.
Поруч неї лежала вуаль - тонкий вітер.
Вона міцно взяла її в дзьоб та хвилею безодні пірнула у серце моря.
© Ольга Баландюх, 28.12.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789539
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2018
Будь моїм світанком.
Розкажи мені про день.
Як ти вдихав його хмари.
Сонцем малюєш пейзажі.
Я вквітчана промінням
Розлогим, мов гілки п’янкої вишні.
Листя танцює в мені,
Мов сніг летить на землю
Поривом твоєї душі.
Візьми мою руку.
Закутайся в тепло мого серця.
Я подарую тобі любов.
В твоїх зіницях Місяць.
Я бачу кожний кратер
Всіяний зірками.
Я серед нив.
Вони цілують мої ноги.
Я пливу в їхніх сльозах.
Ти мелодія мого серця.
Тужлива та гірка.
Я закриваю очі.
У снах пливу у морі
Глибокому. Й тону
Від дотиків холодних.
Прощай.
Моє останнє слово.
Я птахом відлітаю в тихий рай...
© Ольга Баландюх, 25.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018
В твоїх очах мій погляд.
Я задихаюся від твоїх поцілунків.
Вони гартують моє тіло.
Я зливаюся з ранком.
В мені туман розкрив вітрила.
Він полетів собі до хмар.
Я хочу огорнутись у полум'я дощу.
Творити мелодію свого серця.
Слухати шелест вітру.
Я торкаюся твого серця.
Воно холодне мов лід.
Ми з тобою схожі.
Ти дзеркало моїх помилок.
Я розбиваю тебе дотиком
Своїх долонь.
Ти розповсюдився у вітрі.
Літаєш птахом.
Ковдрою снів накриваєш мої плечі.
Ти даруєш мені промінь
Світлих мрій. Я прокидаюсь
І виглядаю тебе в сонці.
Ти моя таємниця буття.
Я тебе не відпущу.
Міцно триматиму в полоні.
Зіркою обпікаєш мої уста.
Росою зцілюєш рани.
Світанком крадеш мої сльози.
Відчуваю твою присутність.
Вона у ритмі мого серця.
Ми дихаємо в такт.
Я мертва. Я жива.
Я ніхто. Тінь минулого.
Вічним спогадом розвіяна в тобі.
© Ольга Баландюх, 27.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018
Я обвіяна вітром,
Заворожена тобою.
Соромом мовчу.
Я цілую твої руки,
Забираю твої муки,
Випиваючи росу.
Я вдихаю твої рани,
Я лягаю в серце хмари.
Полум’ям горю.
Твої звуки так колишуть,
Травами у мене дишуть.
Квітка розцвіта.
Я до тебе пригорнуся,
В твоє листя загорнуся.
Не втрачай мене.
У твоїх думках втоплюся,
За край світу піднесуся.
Небо огорну.
Я ступаю крок за кроком,
І мене несе глибоко
В полон твоїх сліз.
Твої краплі випиваю.
На тобі промінням граю.
Поцілуй мене!
Хочу жити лиш тобою.
Забери мене з собою
В ясла для зірок.
© Ольга Баландюх, 18.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2017
Подихом солодким,
Поцілунком ніжним
Тепло принесла.
Шепотіла пісню,
Обіймала міцно
Дівчина-весна…
З пелюстків серпанок,
Ніжная хода,
В серці розквітають сонячні слова.
Квітами у очі дивиться вона,
Дотиком тендітним душу роздяга.
Зваблює собою,
Барви розкида й по мені малює!
Дівчина-весна…
Я вдихаю трави,
Зіркою лечу у обійми неба…
Про любов мовчу.
Я її цілую,
Від снаги кричу,
В мріях зустрічаю Дівчину-весну…
© Ольга Баландюх, 05.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
Живу в тобі вчорашнім сьогоденням
І, просинаючись, кричу твоє ім’я.
Пливу у течіях розбіжностей щодня.
Я відчиняю очі і вдихаю тишу:
Їдкий, пронизливий туман
Затьмарює потік моїх бажань.
Згубила шлях. Не знаю чи й було…
Можливо, просто спомином згадала
Твоє ціловане чоло.
На роздоріжжі променів стою.
Дивлюсь коханому у очі -
Йому я правди не скажу…
З душі коріння проростає в землю -
Із кожного росте інакший цвіт.
В конфабуляціях згорають очі.
Я божевільна. Нежива. Змарніла.
У лабіринтах з павутиння ніч
Мене до себе в пастку заманила.
Згоріли кроки завтрашнього дня.
Не зможу жодного тепер ступити.
Свободи обірвалося життя.
Моє ім’я відлуння не сприймає.
І моє тіло Сонце не бере.
Посередині кола догоряю.
Твоя любов не вернеться уже.
© Ольга Баландюх, 24.09.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2017
О смутку! Чом гіркий такий твій цвіт?
Ти супроводжуєш мене багато літ.
Вдихнути свіжого повітря не даєш,
Мою ти душу горю продаєш.
Птахи мовчать. Джерела не хлюпочуть.
Сонце пече і колить мені очі,
Трава осіння ноги обпікає,
Йти до мети нестерпно заважає.
Нестримний вітер струни обриває
Душі моєї, й серце покидає
Остання віра в світле майбуття,
Втрачаю хист боротись за життя.
Думки мої у космос полетіли,
Далеко у глибині світу сіли,
Край моря Сонце більше не палає,
Останній промінь жалібно згасає.
© Ольга Баландюх, 19.08.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2017
Люблю весняні ніжні грози.
Вони вмивають мої сльози,
Сумуючи дощем.
Мелодію печалі скрипка грає,
В мінорі дивні звуки прокладає
До громіздких небес.
І моє серце візерунками вквітчає
Тужливими. Вона любов втрачає...
Крізь відстані ночей.
Мене свідомість вітром покидає,
Немов останнє полум'я згасає
Під зливою сердець.
Я вже в тобі. Я крапля. Я вода.
Між нами починається пригода
Нового таємничого життя.
Вмить стало тихо... Це гроза пішла.
Мене в обіймах вітру зачинила.
Так граціозно в темряві зника
І навіть слова за собою не лишила.
© Ольга Баландюх, 07.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2017
Романтика твоїх вій
Полум'ям горить на стелях
Чужої багатоповерхівки.
Втомлений Місяць
Поглинається синявою прийдешнього ранку.
Хтось кинув пісок у небо
І він розлетівся міріадами зірок в просторі.
Суворі колони вокзалу
Віддаляють нас з тобою несмаком архітектури.
Колія зникає в перспективі.
Срібна магія туману повисла над землею, наче невагоме море.
Вагон несеться крізь дим
Мов комета. Летить на зустріч
Ранковому Сонцю.
Золото розлилось по небосхилу
Різнобарвною загравою пробуджуючи життя.
© Ольга Баландюх, 25.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2017
Задивилася на сонце
і заснула тихим сном,
Обіймали її хмари,
Небо стало полотном.
Чарівну творила казку,
Вітер крила дарував,
Ніжним пензлем по туману
Світлий образ вирував.
Полетіли срібні птиці
До великої жар-птиці.
Ясна діва чека дива,
Щоб розкрити свої крила.
Корабель в обіймах моря,
Він пливе й не знає горя.
Вітер ніжно огортає,
Всі вітрила розпускає.
Мрії, мрії, кораблі!
Розтяглись на полотні,
І немає їм спочину.
Думка і в пітьмі полине!
Бо вони крилаті птиці,
Золотистії жар-птиці,
З серця словом вилітають,
Піснею сердечно грають.
Світлий ранок, світлий день,
Від чарівних тих пісень.
Образ ніжний дарувала
Й нова мрія засіяла.
© Ольга Баландюх, 18.08.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
Море.
Крізь тисячі літ
Воно гукає мене знову.
Шторм.
Я його дитина.
Він ловить мої сльози.
Сонце.
Палає німбом,
Здіймаючись до мого обличчя.
Час.
Невблаганно летить,
Краде мої вітрила мрій.
Дощ.
Він проникає в мене.
Наповнює краплями космосу.
Хвиля.
Відбиває сяйво в мої очі.
Мовчить криком чайок.
Сон.
Несе мене в глибінь матерії.
Я там залишусь.
Ти.
Навшпиньках тривожиш сум,
Цілуючи мої пальці.
Я.
Динамікою руху,
Проникаю в твою свідомість.
Музика.
Пристрастю наповнює серце.
Я танцюю на хмарах.
Рух.
Вітром веде мене до вершин,
Скидаючи кайдани минулого.
Світ.
Тоне в сотнях галактик,
Зливаючись в одне ціле.
Диво.
Я не знаю чи ти існуєш.
Книжковою історією розбуди мене.
© Ольга Баландюх, 28.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017
Грім розриває кластер хмар на полотні,
І блискавка плете свої узори.
Виблискують в калюжах ліхтарі,
Малюючи ескізи ледь прозорі.
Холодний вітер в душу заглядає,
В мереживо тендітне зодяга.
Це так нестримно він мене кохає.
Дощу цілунок тіло обляга.
Туманність ночі місто огортає,
Шепоче гарні і спокійні сни,
Щоб із грозою в хмарах політали,
Щоб показали де живуть вони.
Милуюся вологими стежками…
Неначе шлях мозаїкою у рай.
Де я стою віч-на-віч із зірками
І споглядаю в галактичну даль.
Вже дощ вщухає. Мій коханий спить.
І хвилі серця в океан втікають.
Я виглядатиму жадану мить.
Прийдешні блискавки вже теж мене чекають.
© Ольга Баландюх, 06.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2017
Мене колише вітер на своїх руках
Й вода несе у глибінь простору
Я відчуваю збуджене тремтіння у ногах,
Лечу в обійми невідомого ще космосу.
Я бачу зірку! Зірка помирає…
Переродившись в світлий подих хмар,
Сама себе в обійми загортає,
Втікаючи від смерті і примар.
Ще світиться. Дорогу прокладає.
У далечінь незнану та чудну
І раптом в мене подих завмирає,
Коли побачила красу таку!
Всі барви спектру - не до порівняння,
Існує тут окремий цілий світ –
Без болю, сорому та зволікання
І квітами малює сонця цвіт.
Я протягаю руки до незнаного,
Я огортаюсь у його тепло,
Шепочу безсоромливе признання
Про те як добре з хмарою було.
Я повернусь сюди ще на світанку
І огорнусь у теплую росу,
Чекатиму тебе безперестанку,
Щоб осягнути надзвичайную красу.
© Ольга Баландюх, 26.03.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
Коли на сонці згасне день,
І затремтить на крилах ночі
Згадаєш ти слова свої
І зазирнеш собі у очі.
Поглянеш в небо – там лиш пустка,
Для тебе там життя нема.
І серце твоє вибухає
Немов та зірка наднова.
Мою печаль вітри колишуть
І в голові пульсує кров
До сходу сонця не забуду
Тепла твоїх м’яких долонь.
Я бачу зорі в серці моря.
Я йду до нього, я лечу.
Вже відчуваючи обійми
Про тебе спогад допущу.
І він мене накриє з головою.
Затопить, схопить у полон!
Останній подих…
Поринаю у вічний,
Безпробудний сон.
© Ольга Баландюх, 20.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
Заходить сонце, день вмирає,
Життя співать перестає,
А моє серце біль терзає
І дихать навіть не дає.
З’явилась зірка, твої руки
І постать сильна і сумна
Вона на хмарах колихає.
І бурю в серці сповіща.
Затихло небо. Не співає.
З кометами не гомонить.
Лише на струнах скрипки грає:
Як ти мене водив з собою,
У ліс, до озера, в садок,
Ішли ми плавною ходою
Крізь дружби вічної місток.
Як ми сміялись і раділи.
І пам’ятали кожен крок.
Як ти мене навчив у всьому
Завжди тягнутись до зірок.
Проходив час. Світи мінялись.
Щось вибухало, щось росло.
А потім і тебе не стало
І горе в серці розцвіло.
Наповнилось багряним світлом.
Мені болить, мені пече
І сонячним смертельним вітром
Відкидує мене й несе…
Туди, де висихає море,
Туди, де квітка не цвіте.
Там холодно, я замерзаю.
Нема повітря.
І з криком болі помираю…
Протягую крізь пустку руку
І я зникаю…
Я зникаю…
© Ольга Баландюх, 20.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017