| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Як це важко - не бути закоханим!
Не писати про тебе вірші...
Це одужання - начебто похорон
для якоїсь частинки душі.
Я пригадую наше побачення -
почуваючись, наче в раю,
не приховував щастя дитячого,
коли посмішку бачив твою.
Хоч життя зруйнувало ілюзії,
я не міг вгамуватись і ще
сумував за тобою - за Музою,
що натхненням розтрощує вщент.
А тепер це нарешті закінчене,
і для мене - сторінка нова.
Відтепер не з тобою, а з іншою
я щасливий - до чого ж слова?
Наостанок я мушу зізнатися -
так, я винен. У чому мій гріх?
Я вже знову зумів закохатися,
а про тебе забути не встиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40765
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.09.2007
Я довго цього не хотів зрозуміти,
я довго казати собі не хотів,
що ти - не для мене. Чарівна і світла,
ти сонце не станеш в моєму житті.
Я з розуму сходив - та навіть і нині
не можу відвести шалених очей
від тіла твого - бездоганної скрині,
що сяйвом своїм так нестерпно пече.
Ти знаєш, я жити так більше не хочу,
руйную себе, розметаю сліди.
Але ненароком зустрінуться очі -
і знов я безсилий. І все - як завжди.
Ти інша, не та, в кого я закохався -
вже майже три роки минуло з тих пір.
А я все довірив примарному шансу,
мов дикий, бажанням засліплений звір.
І що тепер маю? Незручність і сором.
В розбитому серці - отруйний туман.
Цієї хвороби позбавлюсь нескоро.
Мій стан - небезпечний, а ліків нема...
Ти знаєш, я жити так більше не хочу,
руйную себе, розметаю сліди.
Але ненароком зустрінуться очі -
і знов я безсилий. І все - як завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=33885
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.07.2007
Чому на душі так хмарно,
і рухаюсь так незграбно?
Ніде не знайти лікарні
де цього мене позбавлять.
Ніяк не спинити зливу,
вже й сонця давно немає.
Та, дивлячись в небо сиве,
про тебе я знов згадаю.
Можливо, ти зараз плачеш,
одна, і нікого поряд.
І я в твоїм серці - наче
звичайний поганий спогад.
А може, твоєму щастю
завадити й дощ не зможе,
не згасить він очі ясні,
на сонце весняне схожі.
А я собі ріжу серце
уламками мрій примарних,
і кров потихеньку ллється
рядками віршів бездарних.
Я знаю, це все - дурниці,
нічого вони не значать.
Коли вже цей дощ скінчиться...
Коли вже тебе побачу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31245
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.06.2007
Колись я не зможу збрехати собі,
колись я нарешті закінчу цю гру.
Я так з нею зрісся у вічній журбі,
що навіть здається - тоді я помру.
Тоді вже не зможу побачити знов
ці дивні, засмучені очі твої.
Мені ти казала, що це не любов -
та, може, любові й нема на Землі?
І кожен блукає в цім світі один,
не маючи навіть сестер і братів.
Можливо, не стало б і рухатись сил,
якби я сказав тобі все, що хотів...
Колись я забуду той вечір удвох -
а в тебе, мабуть, лише викличуть гнів
ті теплі слова і та щирість думок,
які необачно тобі я відкрив.
Тоді вже не буду від щастя дурним
і вже не повірю підступній красі.
Мені ти казала: щось дивне у цім,
чому ти сумний? Ти ж такий, як усі!
І саме цьому залишаюсь один,
шукаючи виходу для почуттів,
в віршах з мого серця спекотних глибин
виплескую все, що сказати хотів...
Колись я піду, і зітруться сліди,
у темряві зникнуть всі залишки слів.
І тільки чарівний твій голос завжди
лунатиме десь у провулках віків.
Тоді вже не буде мені вороття,
неначе на дошці я - тільки пішак.
Мені ти казала: таке є життя,
твій шлях - лише там, куди прагне душа!
А отже, я буду блукати один,
не знаючи спокою й радісних снів.
Але перед тим, як упасти без сил,
нарешті скажу тобі все, що хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31242
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.06.2007
Ну ось і все. Між нами знову - прірва.
Її не подолаю. Тільки біль
в душі моїй, палкій і непокірній,
що марних не облишила зусиль.
Байдужість бачу у твоїм обличчі -
це гірше, аніж тисяча образ.
Мить щастя промайнула - знову звично
пишу про тебе - але не про нас.
На самоті, щодня у чорній скруті,
не впораюся з ламкістю подій.
Думки мої, тобою не почуті,
розходяться, мов кола на воді.
Ну ось і все. Так смішно і картинно
я, мабуть, виглядав в твоїх очах.
Себе я звинувачую невпинно,
хоча вже більше нічого втрачать.
Пробач мені цю зайву романтичність,
пробач усе - й забудь, бо саме час.
Мить щастя промайнула - знову звично
пишу про тебе - але не про нас.
На самоті, щодня у тому ж пеклі,
існую без підстави для надій.
Думки мої, безглузді та відверті,
розходяться, мов кола на воді...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31241
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.06.2007