| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Ти не ховай мрію у чорний ящик
І бажання свої не сади під замок.
Своє "Я" не приховуй під плащем,
Тільки тайни душі скрути у клубок.
Дітям крила ламають в дитинстві
І буденність клеймом ставлять в душі.
Чорним поливають мрії барвисті,
Ідеї нав'язують нескінченно чужі.
Кінчики крил своїх залізом покрий,
Щоб болю завдати, як зірвати захочуть,
І вільно у небо до мрії лети,
Де світло твоє в тюрмі не заточуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740524
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.07.2017
Змінити людину може людина,
Що дати спроможна їй щось нове.
Комусь відчуття чи нову машину,
Чи надію , що страх на шматки розірве.
Ти станеш веселим з таким ж людьми:
У їхніх серцях злості немає.
На обличчях усмішки й лиш добро за
грудьми.
В них своє щастя ти відшукаєш.
Тоді голос інакше твій задзвенить ,
В очах вогники загоряться грайливі.
У серці кохання нове забринить ,
Що розбудить Життя в тобі несміливе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740523
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.07.2017
Їхні вірші не були помічені ,
Десь сховані добре у темних архівах.
Тільки мрії в дарунок скалічені
І надії заховалися в зливах.
Він не писав би заради слави,
Вона не малювала б заради грошей,
Якби талант їх не топтали ногами,
А хоча б придивилися трошки .
Ти глянь навкруги - скільки митців
Сидять у офісах і чергують на касі.
З кишенями напханими сотнею папірців
Ловлять таксі на пустій автотрасі.
Ти глянь навкруги - скільки батьків
Обрізали крила юним талантам:
Хлопчина лиш намалювати хотів
Портрет на день народження тату.
Ти глянь навкруги - скільки незламних
Шедеври в убозтві створили темному .
Вони не попали в газети, реклами.
Здається, навіки в незнанні нікчемному.
Їхні вірші не були помічені .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736277
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.06.2017
Я не бегала вечерами, а убегала
От проблем этих вечных и страшных.
В безмолвии леса я исчезала,
В ветках деревьев и в воздухе влажном .
Я бежала так быстро ,что сердце с груди
Рвалось покинуть безумное тело.
Лишь песчаный туман и прошлое позади.
Впереди- горы и лес онемелый.
Я не бегала вечерами , а убегала
От серых будней, грусти и слез.
Чтоб не видеть мне больше ( потому я бежала)
Твоих глаз, моих грез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735295
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.05.2017
Я писала тобі листи,
Такі довгі, без сенсу, нудні.
Перечитувала по десять разів
І множила на сльози в умі .
Я писала тобі листи,
Щоб в рядках весь свій біль замести.
Ще, мабуть, щоб згаяти час,
Поки вогонь у мені не погас.
Я писала тобі, бо втонути
Я хотіла в цих рядках назавжди.
Щоб провини безмежні спокути,
Щоб затихли в мені вічні дощі.
Я хотіла з тобою провести
Всі ці дивні, зачаровані дні.
Щоб розмови приємні вести.
Щоб цвісти разом навесні.
Та не знаєш мене, о ні,
Ту, що писала тобі листи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2017
Де сонце сідає, в ту сторону нам,
На захід дивитися разом.
За мент цей прекрасний я душу віддам,
Щоб потонути у ньому відразу.
Дивитись на захід на березі річки ,
Дивитись як хвилі колишуться в ній,
Як грають на хвилях сонячні стрічки ,
Подих травневий вдихать запашний.
До заходу сонця прямуємо вдвох:
Ти й я - як одне, із щастям під руку.
До нього маленький залишився крок.
Любов там посіємо і знищим розлуку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2017
Твоя красота увянет
Подобно цветку на позднюю осень.
Прохожий невольно глянет
И ветер подует для тебя смертоносный.
Ты будешь кричать и плакать,
Слать свои мольбы далеко в небо,
Чтоб победить осени слякоть...
Не поможет здесь даже плацебо.
Увянешь, превратишся в пепел ,
Прах, порошок, что ветер его унесет.
Лишь корни останутся в земляном склепе,
Чтоб на весне вырос новый цветок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727890
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.04.2017
Моя душа вновь закрыта
Настроение, к сожалению, ноль.
История наша с памяти смыта ,
Но всегда будет со мной.
Туча небо одеялом укрыла.
Темно, как во мраке ночном.
Но луна мне путь осветила...
Я знаю, ты где-то рядом, со мной.
Помню не зря все, что было.
Знаю, что произойдет.
Нашу любовь безвозвратно убило,
Но она павшим рыцарем восстает.
Как ангел, что спустился с небес,
Дарит радость свою, благословение.
Души наши покинул Тот бес .
Царства любви настало правление.
Моя душа вновь открыта
Теперь совсем я человек иной.
Все тайны, секреты раскрыто.
Я знаю, ты где-то рядом, со мной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2017
Я дивилась з-за рогу на мимовільних прохожих .
Такі всі однакові, та часом несхожі:
У сірих кашкетиках і коричневих пальтах,
І з макіяжем як у дівчат першошпальтових.
Я дивилася косо ,як заломлювалось світло
Сонця сідаючого. Я подалася би світом,
Аби не дивитися на захід сонця з-за рогу,
Щоб на вільну від машин тих ступити дорогу.
Я чула стукіт від туфель по калюжах асфальту
І ляскіт речей, що випали з рук , бридку лайку
Старого крамаря, що закривав уже свій магазин,
Магазин - пекарню з сотнями видів хлібин.
Я крутила монетки і дивилась з-за рогу
На прохожих життя, які дивилися вбого
Під ноги собі, а не весело один одному в очі .
І так кожного божого дня, кожної ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726922
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 02.04.2017
Тихий шелест бездумних хвиль розриває мою душу на шмаття.
В центрі серця, що в сотні миль, хтось розпалює в мені багаття.
Багаття неспокою, сили і волі з тихих іскорок дитячих мрій.
Моя ватра палає поволі в цій атмосфері космічно-земній.
Думки летять зорепадом , такі швидкі, яскраві, хвостаті
В голові розспиються градом. А я лиш п'ю каву. В халаті.
Морський бриз звиває волосся - дикий вітер духмяних трав.
На хвилинку мені здалося, що я птах серед перистих хмар,
Що я птах крилатий, безумний, нескінченність малюю крильми.
Я лечу десь у лісі безшумно.. бачу вогнище серед пітьми.
Вогонь драконом сягає зорей, що нірваною виснуть над ним.
Наді мною літає сяйвом прозорим Ефір, нічний пілігрим.
В екзосфері тонути я хочу, Андромедою стати на мить.
Я так хочу кожної ночі милуватися, як сонце горить.
Я літаю щоночі у небі - це одна із китових мрій.
Всесвіт безмежний, далебі . Всесвіт всередині. Мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726448
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 30.03.2017
Мерзенна душа поета- зрадника і честолюбця ,
Якого фани кокетки, шути і ті ж самогубці,
Тихо вселилась у мене, всмокталась як п'явка в тіло,
Поставила штамп священний, щоб мені боліло, горіло..
Моєї влади немає , двоє тепер розділяють трон:
Один тихий, спокійний, інший - поет і диявол разом.
Щоночі проводять турніри .Хто же виграє цей двобій,
Той матиме влади без міри, той забере світ увесь мій.
Та в лицарів сили всі рівні, не буде з жодного з них короля...
Ех, я топлю вас у неправді безмірній- один з лицарів , безперечно, це я.
Я -той самий брехливий поет, чиї очі як в Азазеля.
Я складаю коханій сонет і пиячу з повієй з борделю.
Мій тихий суперник лиш маска, що я одягаю на люди.
Тільки мовчіть, ваша ласка, бо бунтуватися буде.
Я той самий двуликий поет, мов смертник, потопаю в гріхах.
Але я - це не зла силует, niez фальші в моїх словах.
Є лиш правда, гнітюча правда, її всі найтонші деталі.
А добряк не ма" над цим влади, це за межами його моралі.
Він- це надія та ідеальність,
Я же жорстока реальність .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725677
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2017
Так тихо і сумно, все в чорних фарбах.
За вікнами сльота, тільки зсередини.
З минулого - звук , давно забутої арфи
І спогади ніжні, мило розбещені.
Не вірю ,тут були танці веселі,
Розмови приємні про країну Оз,
Флірт тихих панянок і джентельменів,
А в кутку - картинки непристойних поз.
Так тихо і сумно, не причинив двері,
Коли крадькома хтось поцупив мій скарб.
Пройшовся безшумно по коридорах артерій.
В цій війні не обійшлося без втрат.
Тепер не палац, а пустка пусткою.
Мій девіз доброти навіки закреслено.
Хатину обліплено тванню й паскудами,
А колись квітами була устелена.
Я просто забувся, не причинив двері.
Минулого помилки перелетіли в сьогодні.
Не червоні, а чорні коридори-артерії.
Стіни розвалені , сирі й холодні.
Сижу самотній, як вовк вже голодний,
Не вгамує тепер мене чай.
Стомився повторювати вголос невтомно
Мій девіз:"Не впускай! Не впускай.. "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725450
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.03.2017