| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Скільки того сонця серед осені?
Все було жовте, золоте...
Холодний вітер зриває останнє листя,
а молодість кудись, чомусь, іде.
Де ті осінні грози?
Навколо тихо та листя сухе.
Чиїсь там засмучені сльози...
Радість осіння, ти де?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853544
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.11.2019
Твоя ніжність огортає мене у весняний полон,
це солодка пристрасть і соковиті квіти.
Весняна квітка найпрекрасніша у світі.
Окутуй мене у своє кохання величними хвилями душі.
Ми багато мовчимо, але часто говоримо очима,
скільки кави випили і чаю залишили за плечима...
Де наше натхнення, що так часто приносить весна?
І знову та знову скажу тобі на вушко: „Я — твоя!“
22.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
Падіння листка із дерева, як мрія з голови,
шукаються інколи інші ходи.
Дерева голі перед природою,
наче душі перед Господом.
Річки чекають чергового дощу,
давно не падала небесна сльоза.
Природа зараз вже не така:
квітка цвіте, хоч пора - зима.
09.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770540
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2018
Розмиті каплями дощу силуети за вікном.
Крокує вдаль моє життя.
Скільки загадано мрій серед зірок
під мелодію вітру і шум джерельця?...
Нездійснені обіцянки стираються часом!
Порвані фіранки летять полями в небуття…
Вони, як мрія, полетять… і забудуться,
і вітер без жалю відправить їх у чужі краї…
01.12.2017
© Марія Семців
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763575
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2017
Ночами цими інколи не спиться...
Милий, ти коли мені приснишся?
Скучила за дощами вередливими,
через них грілися під ковдрою МИ.
Осінь закохана в літо,
відвоює літнє тепло.
Куди ж то літо так швидко сьогодні від мене пішло?
Забави наші гріють спогади,
Ці миті веселі приємні серцю.
Дерева голі, по-своєму прекрасні,
відбивають сонячні проміння щастя.
Моє серце цвітом кохання цвіте,
У ньому весна, хоч...
зима скоро' прийде...
17.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017
Я читала твою книгу,
у якій ти про кохання писав.
Мені не вистачило сили
про своє кохання тобі сказати.
Я обнімала твою книгу,
з нею лягала спати,
ти прийшов у сні, обняв ніжно,
та будильник рано забринів злісно.
Я читала твою книгу,
у якій вірші вивчала,
незчулася, як у тебе закохалась,
цьому коханню я зразу здалась.
Я обнімала твою книгу,
і серце моє мліло.
Тоді уже я зрозуміла,
що про тебе тільки мрію.
Я читала твою книгу,
згадуючи твою посмішку,
від якої хочу завжди радіти,
неначе квітка, біля тебе цвісти.
Я обнімала твою книгу,
але дуже хотіла обнімати тебе...
22.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017
Барвами, чомусь, не пишеться вірш:
сірість кольори роздирає,
сірі стіни коридорів,
сірі дні та роки,
сірі мости, річки, небо,
сірі наші віки'.
Не підуть ці барви по житті,
Знову сірий, сіРИЙ, СІРИЙ!!!
Сіре життя,
погода,
квіти,
люди.
наші віки'...
Барвову радість треба додати.
В голові твориться вже свято.
Кольорові люди,
картини,
машини...
Кольорове небо,
життя,
мости.
Кольорові наші ВІ — КИ!!!
10.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755703
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2017
Ти священна Україна моя,
твоя мова, як колискова.
тебе гнобили, народ вбивали,
тебе ділили, на куски рвали.
Казали, що ти не існуєш.
Казали, що немає України!
Ішли на тебе війнами,
і не жаліли навіть дитини.
А ти існуєш, і будеш існувати!
Народ тебе творить,
і захищають солдати.
Не віддамо тебе,
Україно,
ворогу проклятому!
14.1.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2017
Як ви всі любите критикувати,
кожного хочете життю навчити.
''Спеціалісти'' кохання і розради -
Заберіть свої поради!
Для чого критикуєте ви людей?
У вас самих море брехні і тіней,
за якими давно сховалися,
а тепер чужих критикувати не соромитеся...
15.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752855
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2017
Андрійчук Н. Найважча провина моя : Роман / Н. В. Андрійчук — Івано- Франківськ : Місто НВ, 2017. — 156 c.
В українській літературі дуже багато письменників та поетів, але зустрічі роблять із одиницями. Зазвичай письменники роблять презентації, домовляючись за місце її проведення, але ось є на Прикарпатті маловідомий поет та письменник, про якого знають у Коломийській ЦРБ, тому уже часто запрошують на різні творчі вечори, цікавившись його творчою діяльністю. Цією людиною є філолог, фрілансер, поет, викладач – Назарій Андрійчук, який нещодавно написав свою четверту книгу, але перший роман – «Найважча провина моя». Цей роман про Народного артиста України – Назарія Яремчука (1951-1995).
Що нам відомо про цей роман? За жанром це художні оповідання у новому романі, які розповідають про життєвий та творчий шлях артиста, який прожив надзвичайне життя. Письменник Н.Андрійчук писав про Назарія Яремчука довгі 8 років, але виношував у собі задум написання роману цілі 12 років – половину життя, яке уже прожив, адже станом на 2017-й рік письменнику 24 роки. У романі автор делікатно торкнувся таких тем: зародження ВІА «Смерічка», знімання фільму «Червона рута», початок творчості Н.Яремчука, початок творчості та загибель В.Івасюка, сімейне життя Н.Яремчука, життєва мораль Н.Яремчука, смерть. Причому так усе письменник Н.Андрійчук описує художньо та водночас майстерно, що важко зрозуміти де правда, а де художній домисел.
Варто зазначити, що роман «Найважча провина моя» довго не міг вийти «із шухляди». Допомогла частково рецензія сестри самого Назарія Яремчука – Катерини Яремчук. Фрагмент рецензії: Роман «Найважча провина моя» художньо оформлений, має чудову бібліографічну хронологію та персоналії, цікаві діалоги, сюжетні повороти, дещо є вигадано самим автором, але гармонійно вписується в можливу достовірну історію життя буковинського Легеня. Цей роман є досить клопіткою роботою, над якою юний письменник працював десятиріччя, практично половину свого життя». Також відома поетеса, письменниця, професор ПНУ імені В.Стефаника – Ольга Слоньовська, відгукнулася схвально: «Зі сторінок роману «Найважча провина моя» Назарій Яремчук постає непересічною особистістю, патріотом, талановитим співаком, люблячим батьком. Читач із книги взяв би багато для власного змужніння й становлення. Так писати може далеко не кожен, навіть титулований і відзначений преміями автор. Йдеться ж про талановитого автора і такий художній твір, за який не буде соромно ніколи.» Була ще одна рецензія літературного критика та письменника Євгена Барана, але копії автор не зберіг. Книга надрукована за часткове виділення коштів Івано-Франківської міської ради, тому якщо вона пройшла крізь такий шлях, отже, чимось заслужила увагу у журі конкурсу.
Повертаючись до роману «Найважча провина моя» Н.Андрійчука, варто зазначити і те, що книга є немов отим корисним багажем дослідження історії ВІА «Смерічка», яка із квітня 1973-го року робила репетиції у Чернівецькій філармонії, чим і прославивши славетне буковинське місто. У книзі багато згадок про відомих артистів та композиторів: Левка Дутківського, Павла Дворського, Василя Зінкевича, Вадима Крищенка, Володимира Івасюка, Бориса Гмирю, Дмитра Гнатюка та багатьох інших. Вони частково є другорядними героями на фоні формування головного героя – Назарія Яремчука.
Цікаво, чому письменник Назарій Андрійчук вибрав такого артиста і увів його у ремесло української літератури? До речі, майже тавтологічно виходить: Назарій Андрійчук написав роман про Назарія Яремчука. Здавалося б, для чого писати про людину, яка не належала до літератури? Роман «Найважча провина моя» Н.Андрійчука не є мемуарами, не є документальним розслідуванням, не є зібранням статей про Народного артиста Назарія Яремчука, як це було у книгах, які у свій час йому присвячувалися. Це художня сповідь артиста, який не все заспівав, не все сказав.
А що ми знаємо про цього артиста? Практично нічого, а це була людина, яка мала у своєму доробку більше 120 пісень, яка майже 25 років провела на сцені, яка творила культуру своїм життям, всією душею, яка покинула Назарія Яремчука у надто молодому віці – 43 роки. Письменник Назарій Андрійчук трепетно описує останні хвилини життя народного артиста. Він робить у книзі своєрідне обрамлення композиції, щоби не просто дати читачеві зрозуміти, що життя закінчилося, а зразу поринути в атмосферу відчаю та безвиході, яку переживав перед відходом у інший світ талановитий буковинський митець – Назарій Яремчук. Символізм назви книги дуже простий: найважчою провиною Назарія Яремчука було те, що він віддав себе всього музиці, частково пожертвувавши сім’єю.
Дивно, що така література не є поміченою масовому читачеві. На жаль, тираж книги мізерний, але кожен, хто прочитає книгу «Найважча провина моя» Н.Андрійчука зразу захоче переслухати не лише всім відому одну пісню артиста «Родина, родина, від батька до сина…», а всі пісні. А поштовх до цього їм дає молодий письменник – Назарій Андрійчук. І нехай ці слова надто хвалебні про цей роман, але факт є фактом: книга варта уваги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752404
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
На дворі дощ, ранкова кава,
блукання поміж людьми - нудна забава.
Хтось вже чарку третю перевернув,
і про сім'ю з дітьми умить забув.
Осіння пора, як і люди, холодна,
у серці в багатьох змія:
підла,
гримуча,
безжальна,
Вкусить - заболить уся душа.
Остання сльоза іде із неба,
плаче серце у природи.
Скільки суму в світі бродить...
Що життя із людьми робить??
21.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751590
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2017
З часом про тебе забувають найкращі:
друзі,
кохані,
рідні...
Якщо два остані ще згадають,
то першим ви вже не потрібні!
Та часто так буває, що і кохані не згадають,
адже веселі спогади з пам'яті стирають.
Попелом миті вітер розвіває,
і забувають, назавжди забувають.
Якщо рідні відвертаються,
тоді серцю увечері теж не спиться.
Людська природа егоїстична,
через те, буває, і рідні часто сваряться.
06.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2017
Я не піду, не думай, не піду!
Для тебе слова коханя напишу!
Подарую ніжну весну,
а там літо, осінь і зиму.
Жити під мелодію твого серця,
торкаючись твоїх долонь - радіти.
І справді жити в похмурий день щасливо,
поки ти поруч, моє кохане диво.
Між каплями дощу пошлю повітряний поцілунок.
Він загріє тебе,
буде для тебе антидепресивним подарунком.
На аркуші паперу намалюю тобі малюнок.
Наш танець кохання,
який стане відганняти злість із сумом.
06.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
Сонце заховалося за сірі хмари,
вітер холодний, як моя душа.
Скоро земля прийме удари дощів,
бо заридає сумна хмара.
Серед літа є чарівні трави,
які заберуть мій смуток з лиця.
Почне про кохання серце співати,
і п'яніти воно почне не від вина.
Краплинка роси на моєму тілі,
через неї на шкірі гусячі сліди.
А коли згадаю на моєму тілі твої пальці,
наче мене зараз обнімаєш ти.
Що може бути краще за дощову погоду?
Напевне, поцілунки і чай з тобою.
Цілуй мене до нестями в цю негоду,
Нехай від кохання я божеволію.
Нам не потрібні ніякі вогні,
від пристрасті ми в гарячій росі.
25.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2017
У твоїх очах цілий всесвіт,
хоч вони не голубі, а карі.
Давай заграємо старий тетріс,
або зранку в тумані поблукаємо?
На твоїх долонях життя дорога,
хоч то лінії для хіромантів.
В твоїх обіймах хочу бути гола,
щоби ти зігрів гарячими губами.
25.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2017
Життя - театр, де люди створюють маскарад.
Не кожен своїй масці радий.
Зриваються маски інших,
адже без маски людина добріша.
Один одному ускладнюємо життя.
Заздрість росте в людських серцях,
і потім перетворюється життя в ниття,
що в одних є, а в інших немає...
Що ще можна тут додати?
Краще інших серця не топтати,
Бо скоро прийде від життя розплата,
і вже не поможе та маска пихата.
12.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741816
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2017
Душа говорить римами,
мабуть, вийде пісня
Торкнися мене своїми долонями,
і цілуй, не поспішаючи.
Пішла шукати натхнення
серед хмар і дощу.
Доведи мене до божевілля,
нехай від щастя закричу.
8.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2017
Так хотілось полетіти звідси
десь туди, де море і небо, синя даль.
Так хотілося забути біль...
Просила вітру, щоб забрав собі.
Ці будні такі нудні,
від них нестерпно і трохи нудить.
Ці люди такі черстві:
всього-на-усього нікого не люблять.
Куди пропала барвиста веселка,
а з нею радість мого серця?
Куди потекла грайлива річка,
яка біль забирала,
щоби душа не сльозилася?
Що принесе це сонячне літо:
багато квітів чи багато злетів?
Куди потім полетить пташка?
Чи сонцем зів'яне остання волошка?...
28.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739854
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.06.2017
Сім'я ластівочки міцніша за людську!
Придивіться за ластівочкою малою:
вона літає, але сім'ю – не покидає.
Вона співає,
про кохання співає.
А людина що?
То людина...
Її подаруй крила, і вона вже чужа:
покине сім'ю,
полетить де краще,
забуде про кохання. А воно її нащо?!
Ластівочка і людина – Божі створіння.
Одне приносить радість ,
друге – свавілля.
У ластівочки сім'я на все життя,
У людини сім'я – це наче гра...
Ластівочці кохати – означає жити,
сім'ю берегти і радіти...
Прикро, що не кожна людина,
як ластівочка,
вміє кохати.
28.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2017
Корабель розчарованих мрій,
вітер втрачених надій...
Усі слова один одному недосказані,
у самоті ми тепер каземося.
У куточку, згорнений у клубочок,
ти заплачеш, але сліз ніхто не почує.
Та душа, що страждає,
від тіла полегко тікає.
Де море, у якому корабель тоне?
Де дерева, який вітер колиха?
Те море - це наші сльози,
а дерева - наші серця...
07.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734714
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2017
Вона крила собі коханням пошила,
ті крила на плечі собі зачепила,
літала у ніжності, пристрасті, щасті,
та хтось ті крила обрізав із заздрості.
Обрізані крила у вогні ненависті спалили,
вона за крилами кохання гіркі сльози пролила.
Рани не гоються, вони болять,
а в душі холодні вітри буяють.
Не судилося її крилами літати,
не судилося її ангелом стати,
вона буде тепер на мітлі літати,
Її відьмою люди будуть прозивати.
07.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2017
Серце завмирає від ніжності твоїх губ.
Кров кипить, у венах температура висока.
Радісна в ночі, ця моя морока,
коли розум спить, а душа моя до тебе летить.
І цей талант твій - поглядом обнімати серце,
яке потім танцює, ледь не гопака.
Кожна мелодія, яка по навушниках грає,
наче про тебе,
про мене,
про нас співає.
А чи знаєш ти, коханий, як моя душа радіє?
Вона, як та роза, яку вітер леліє,
у танці з вітром, про кохання шепоче,
так і моя душа, тільки до тебе хоче.
Будемо про кохання серцями говорити,
вустами мовчати,
очами радіти,
триматися за руки,
пальці переплітати,
один одного кохати,
в обіймах потопати.
11.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2017
Маленька собачка бігла по калюжах,
своїми легенькими ніжками топтала водичку,
беззахисна тваринка кольору сонця.
На неї я поглядала із віконця:
очі має чисті,
без брехні та заздрості,
та, на жаль, живе у самотності,
без захисту і теплої опіки.
Не витримала я і вийшла, щоб її собі забрати,
не встигла і два кроки до неї ступити,
як хтось жорстоко її ногами почав бити –
зграя безсовісних хлопчаків б'ють малу,
ні в чому невинну тваринку...
У цьому світі нікому не потрібну сиротинку.
Підбігла якнайшвидше, щоб її забрати,
додому принести,
нагодувати,
їй захист і теплоту подарувати.
Та не встигла її життя я врятувати…
Мале,
побите,
у крові…
Лежало нерухомо на асфальті...
Пішла сиротинка, де світить сонце,
щоб з'єднатися з ним,
і стати воєдино...
06.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727188
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2017
Ми не задумуємося ні на мить
про життя яке втрачаємо.
Куда ж той індивід спішить?
І погляд у товпі блукає.
Когось шукає,
чи від когось тікає.
Біжить кудись, не спочиває...
Всі також спішать,
забули про життя.
Весь світ сірим став!
Посмішка у людей давно спала з лиця.
Радості в очах давно вже нема,
Пропало для всіх спокійне життя:
робота, дім, знову робота…
І так понеділок, вівторок, п'ятниця, інколи субота...
В неділю поспиш,
відпочинеш трохи,
і з понеділка почнеться нова карусель турботи...
03.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727187
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2017
Знову пишу про свої спогади,
згадую,
як брехнею солодив мене,
як цілував брехливими вустами,
як пригортав до себе
мене...
Знову пишу про те кохання,
згадую,
як плакала до рання,
як просила не кидати,
як ходила за тобою по п'ятах...
Знову пишу про тебе…
Ти був єдиний у мене,
а я в тебе не одна.
Чого доля така не справедлива?
Знову пишу крізь сльози.
У мої душі морози…
Хто зігріє її?...
Заберіть хтось той іній!
Знову пишу про біль.
Чого він такий жахливий?..
Серце поколює,
вже не може.
Ніхто ніколи йому вже не допоможе...
Знову пишу про страждання,
ніяк не зрозумію для чого кохання?!
Весна у серці не цвіте,
хоча пора її скоро прийде...
10.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2017
Життям насолоджена по горло
та руки не опускаю.
Вірю що може колись – покохаю…
І байдуже що буде,
а що буде – я не знаю.
Я зі страхами борюся,
і все ж – перемагаю.
Та підкоритися комусь
точно не збираюсь.
Я не маріонетка,
щоб у чужих руках грати,
я просто хочу вірити,
і щиро кохати..
06.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726249
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2017
Роман писала і спалила…
Не витримала моя психіка
кохання згадувати,
знову біль відчувати…
Нащо слово було собі давати?
"Літо наше в романі залишу»,
" Для чого я його пишу?»
Пишу, палю, і знову пишу...
Літо, тепло, і водночас тривожно.
- Щось спитатися тебе можна?
- Можна, питай!
- Що буде далі? Як мені без тебе?
- Переживеш коли-небудь!
- А що робити з коханням?
- Воно у тебе не останнє!
- Чого не кохаєш ти мене?
- Бо в серці вже інша є!
- Чим я завинила? Що опустила?
Що твоє серце інша заполонила!
- Ти тут ні в чому не винна!
- Я тебе кохала, і кохаю,
Серце я тобі дарую,
І не вертай його, не треба,
В ньому в мене
без тебе
не є потреба.
Без тебе воно стане черстве.
Завжди буде кохати тільки тебе.
Чужого кохати не зможе,
Тільки твої обійми допоможуть.
27.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2017
Тримала чашку холодного чаю.
із уст весь час лунало «кохаю».
Та ніхто хриплого голосу не чув,
лише відгук луни в кімнаті лунав…
Тримала чашку холодного чаю,
з обличчя гіркі сльози втирала.
Серед кімнати одна на колінах стояла,
і безжально наші фотографій рвала.
Тримала чашку холодного чаю.
щохвилини твій номер набирала,
але у відповідь лише гудки лунали...
Забув, як завжди на дзвінки відповідав?..
Забув, як в губи цілував?
Забув, як зустрічі чекав?
Забув, як при ній міцно обнімав?
Ти не забув, ти просто грав,
і навіть капельку кохання до мене не мав!
Тримала чашку холодного чаю,
надворі зима, і я тебе забуваю.
Не доп'ю цього холодного чаю,
але радує, що вже тебе не кохаю.
08.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2017
Можливо, я видихнулася вся,
від цього лицемірства в світі!?
Егоїзм людей вбиває!
Важко зрозуміти хто кохає,
а хто грає...
Ми до старості чекаємо,
що знайдемо своє кохання.
І навіть інколи не помічаємо,
що створюємо собі клітку страждання.
В самотності живемо,
нікого в душу не пускаємо...
Та з часом зрозумієш,
що земля є грішна.
Нема ідеалів,
всі різні ми.
Та пізно буде,
адже звик до самоти…
04.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725612
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2017