Максим Забродін

Сторінки (1/4):  « 1»

Романс ч. 1

Зустрічати  кожний  світанок  з  чашкою  теплого  шоколаду,  
Приводити  думки  до  спокою,шукаючи  ладу,  
Знову  відмовитись  від  тютюну  та  кохання,  
Й  уявляти  твоє  ніжне,весняне  вбрання.  
 
Зрозуміти  що  не  так  вже  й  важко  самому  прасувати  сорочку,  
Пам'ятається,ніби  я  хотів  сина,а  ти  крихітку-дочку,  
Розказати  їй  усе,чому  сама  навчилась,  
Не  вірити  лиш  словам,особливо  тим,на  які  молилась.  
 
Більш  не  бачити  краси  цього  клятого  міста,  
Та  ходити  по  узбережжю,шукаючи  зміста,  
В  твоїх  посланнях,а  тимпаче  у  діях,  
Блукаючи  у  думках  та  шалених  мріях.  
 
Нарешті  повертаючись  в  тепло  рідного  дому,  
Відчуваючи  самотність  й  буденну  втому,  
Саме  через  все  це  дивитись  у  небо,  
Намагаючись  знову  забути  про  тебе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2017


Не грати тобою.

Спробую  взяти  й  розписати  свій  план,,  
Це  завжди  було  в  списку  моїх  бажань,  
Шукати  у  вільному  стилі  рятунку,  
Від  всіх  проблем,думок  і  страждань.  

Поруч  з  рядком  "Цуценя,дім,родина,  
Трохи  пригод  і  рідна  людина,  
Людина  близька,єдина  людина,
Ніби  звичайно,та  якось  дивно.  

Навіть  якщо  й  бачимось  рідко,  
Ти  для  мене-як  зимою  квітка,  
Як  цигарка  зранку,як  обійми  рідні,  
З  тобою-в  Париж,Нью-Йорк,до  Відня.

Або  просто  в  тепло,затишок  дому,  
Лікувати  обіймами  денну  втому,  
Хворіти  тобою,немов  ти  вірус,  
Дивитись  в  очі  й  втрачати  мову.  

Писати  слова,немов  давно  разом,  
Трохи  незручно,та  чимось  класно,  
Ніби  по  жарту,та  все  ж-лиш  правда,  
Хочу  щоб  ти  справді  цьому  була  рада.  

Не  грати  тобою,наче  ти  інші,  
Не  обирати  варіанти  лише  з  найгірших,  
Просто  хотіти  тебе..цілувати?  
Кимось  з  рідних  для  тебе  стати.  

Читати  вірші  тобі  вже  самому,  
Щоб  голос  мій  розрізав  ті  кордони,  
Що  поставить  між  нами  шаленство  ночі,  
Що  заставить  дивитись  у  твої  очі.  

Так,знову  очі,посмішки,руки,  
Дивлюсь  на  тебе,й  хімічні  сполуки,  
Голову,серце,усе  розривають,  
Якщо  так  кохають,то  я,мабуть  ,кохаю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2017


Що я знаю?

Знаю  лише,що  такій  раптовій  весні,  
Може  позаздрити  будь-яка  затяжна  осінь,  
Ти  в  цей  час  йдеш  листопадовим  узбережжям,  
Узбережжя  в  цей  час  обіцяє  бути  холодним,  
 
Тому  одягайся,наскільки  зможеш,тепло,  
Тому  зігрівайся  тим,хто  тебе  буде  шукати  в  небі,  
Тому  залишайся  з  тим,хто  без  тебе  не  зможе,  
Наше  майбутнє  здається  мені  занадто  ворожим.  
 
Знаю  лише  що  такій  несподіванній  зустрічі,  
Буде  заздрити  будь-яка  спланована  розлука,  
І  що  наші  вірні  дитячі  пустощі,  
Переростуть  у  справжній  дорослий  смуток,  
 
Знаю  як  написати  тобі,та  забуваю  як  стерти,  
"Найкращі"-першими  потрапляють  до  пекла,  
Багаті  знають,бідні  не  бояться  смерті,  
Не  просто  так  ставляться  решітки  на  вікна.  
 
Не  просто  так  вікно  ділиться  на  сірі  клітинки,  
Навчився  говорити  вільно,тепер  вчись  сидіти  рівно,  
Загнанний  звір  стає  небезпечніший  в  клітці,  
Ніколи  не  буває  зарано,буває  лише  запізно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727721
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.04.2017


Игры разума

Вы  считаете  счастья  в  монетах,
За  престиж  отдаете  мечты,
Не  замечая  радость  в  моментах,
Не  покупая  маме  цветы.

Вы  теряете  себя  в  иллюзиях,
В  одежде,квартирах,домах,
И  находите  себя  в  дифузиях,
В  борделях  и  ночных  кабаках.

Как  давно  вы  смотрели  на  лебедя?
Как  давно  заходили  на  чай?
Как  давно  обнимались  вы  трепетно,
И  встречали  друзей  невзначай.

Трудно  вспомнить  или  не  хочется?
А  может  деньги  закрыли  глаза?
Ты  хоть  помнишь  как  ночами  хохочется?
Как  щекотно  стекает  слеза.

Зато  знаешь  как  биржа  устроена,
И  что  власть  олигархам  дана,
Ты  в  детстве  играл  в  монополию,
Теперь  тобой  играет  она.

Все  пошагово,все  по  стратегии,
Все  спланировал  года  на  два,
Ты  забыл  как  жить  по  наитию,
Ты  забыл  что  значат  слова.

Что  материя  всего  лишь  игрушка,
Что  гораздо  важнее-душа!
Ты  пойми  что  морская  ракушка,
Дороже  твоего  шалаша.

И  что  планы  твои  постепенно,
Заменяют  другие  дела,
Что  вся  наша  жизнь-перемены,
Лишь  фантазия  больного  ума.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727559
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.04.2017