| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
Ви хотіли забрати в нас світло,
Та забрали із ваших сердець.
Вам так смішно, що в нас все поблікло,
Та смієтесь над горем людей.
Вам давно уже міски промили
Пропагандою "вищих ідей",
Що імперію знов ви створили,
Та імперію з темних людей.
У вас скільки вже років теракти,
У вас всі забирають права,
Але вірить не хочете фактам,
Бо у вас в голові темрява.
Ваша влада повсюди вам вторить,
Що в Росії скрізь є вороги,
Що це Захід вам пакості робить,
Що у ньому причина біди.
Ні, це в вашім народі причина,
Ви так довго звикали до війн,
І до царських звитяг і до лиха,
Що ваш цар робить ближнім своїм.
Ви жорстокість на всіх виміщали
Ви так хтіли усіх покорить,
І грузин, і чеченів - й не знали, -
Українців вам не зломить.
Те що темно у нас, не радійте,
У нас світло у наших серцях,
І ми зможемо сильними вийти,
А ось ви - вбиваєте цвях...
До народу свого, до країни,
До культури своєї й ідей.
Бо від вас усюди лиш війни,
І руїни, і смерті людей.
Ми зуміємо все пережити,
І відновимо світло в домах,
Й ворогів переможем. І квіти
Ми засієм на наших ранах.
А ось вам - далі з цим жити,
Із тавром терористів й невдах.
Потім голосно будете вити,
Бо в війні ви потерпите крах.
Тимчасово у нас все поблікло,
Але з'явиться й сонце на наших ланах.
Пам'ятайте, важливе те світло.
Що не в хаті, а в людських серцях.
24 листопада 2022 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2022
Доки, доки, доки
Литимеш ти сльози?
Кроки, кроки, кроки
Ми робили несерйозні,
Ми втрачали розум від шалених треків,
І лишили пристрасть на наших дискотеках.
Хто сказав, що є вина, що контроль втрачали ми?
Бо яскрава глибина в різнобарвних почуттів
І ні в чім не винні ми, так буває у житті -
Різнобарвна є любов, різнокольоровим світ.
Скоро, скоро, скоро твій поїзд мене покине,
Знову, знову, знову інша тебе зустріне,
А я знов порину у вир нових мелодій,
Думаю - там здобуду від почуттів я спокій.
Хто сказав, що є вина, що контроль втрачали ми?
Бо яскрава глибина в різнобарвних почуттів,
І ні в чім не винні ми, так буває у житті,
Різнобарвна є любов, різнокольоровим світ.
Нащо кидаємо з наших долонь
Пелюстки кохання - у сильний вогонь?!
Хто сказав, що є вина, що контроль втрачали ми?
Бо яскрава глибина в різнобарвних почуттів,
І ні в чім не винні ми, так буває у житті,
Різнобарвна є любов, різнокольоровим світ.
28 червня 2022 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022
О та, кто может вдохновлять,
Чей взгляд в палитре сей осенней
Прогонит грозы и опять
Наполнит летним настроеньем.
О та, кто дарит благодать
И чья улыбка всех милее,
Из сердца удалит печаль
И сделает мой мир еще светлее.
О та, о ком возможно лишь мечтать!
Но ведь мечтая можем ставить цели,
Которых хоть и трудно достигать,
Но мчимся к ним мы так же резво, как газели.
О кто ты, мой случайный гость?
Не находил созданья в мире совершенней…
Ответ на сей вопрос уж очень прост —
Ты просто неземная, леди-вдохновенье.
31 травня 2021 р.,
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916269
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.06.2021
Мамі присвячується...
Тихо серед полів
Посеред колосків
Невпинно я іду,
Тишу серцем ловлю.
У мороці ночей
Бачу я блиск очей,
Очей твоїх перелив
Серед руїн і злив.
Так би блукав з тобою все життя,
Та став враз безпорадним, як дитя.
Всесвіте чуєш мій...
В душі моїй страшний буревій.
Обпікає серце, мов пальне,
Тугу по судинам несе.
Невже ти ніколи не обнімеш мене!!!
Вже впала давно роса,
В серці бринить сльоза,
Підсвічують стежки
Ясних зорей свічки.
Тінь моя крадькома
Серед колонн ступа.
Знайшов у світлі лампад
Вхід в Гетсиманський сад.
Там душу я нарешті відпущу,
Слізьми її я щедро орошу.
Всесвіте чуєш мій...
В душі моїй скрипить буревій.
Обпікає душу, мов пальне,
Тугу по судинам несе.
Невже ти так швидко відпустиш мене!!!
Всесвіте чуєш мій...
Ніяк не стиха буревій!!!
Пам'ять моя вічна, як життя,
До самих окраїн майбуття
Пронесе наш слід у саме серце Творця.
17 березня 2021 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Так десь у чомусь схожа ти на мене,
Що хочеться проводить паралель...
Своїм буттям доводиш - життя незбагнене,
Бо може радувать, а може завести в тунель...
Радієш чи сумуєш, - ти прекрасна...
Своїм завзяттям й мудрістю ти можеш будувать мости.
Якщо ти ставиш ціль - то вже ніщо не ладне
Не дать меті твоїй до фінішу дійти.
Хоч іноді дошкульна тобі більшості увага
І тобі хочеться побуть на самоті,
Щоб в роздумах відновлювать свою наснагу,
В красі природи знов натхнення віднайти.
Як важко встигнуть щось у ритмі цім шаленім,-
Життя ж бо може опустить, а може й піднести...
Так десь у чомусь схожа ти на мене,
Але мені до тебе ще рости й рости.
3 липня 2019 р.
м.Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840726
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2019
Як мало так дано нам
Для того, щоб прожить.
Життя таке коротке,
Що цінна кожна мить.
В ній творимо і любим,
І прокладаєм шлях,
Будуєм власну долю
І маримо у снах.
"Життя прекрасне",— кажемо собі
І ймем довіру до усіх,
Але не помічаєм, що у серці
Хтось затаїв на нас свій гріх.
Раптом з’явились перепони
І перегородили шлях,
І розрослися, наче гори,
І в них ми бачимо свій крах.
Все навкруги тоді — як пекло,
Сізіфовим стає наш труд,
І радість наша вже присмеркла —
Бо ж доведеться зносить бруд.
Тоді усе наше терпіння,
Неначе свічка догорає.
В житті шукаємо спасіння,
Та бачим, що його немає.
І скаже хтось: "Не хочу більше жить:
Страждань усіх життя причина.
У смерті зможу спокій відновить
І в смерті знайду свій спочинок."
Коли про них я чую,
Приходить відчуття,
Але не розуміння,
А лише співчуття.
Життя — це дар. Не розумію я,
Як можна його самовільно погубить!
А як же цінності? А як тоді сім’я?
І як можна дітей своїх осиротить?
Хоч смерть — це вічний спокій,
Але не радість нам:
Вона на руку Злому
І нашим ворогам.
Ми мусим розвиватись,
Примножувать талант,
Зносити всі страждання,
Як Прометей й Атлант.
Бо ж Бог не спить — він усе бачить,
І перед ним предстанем на всесвітньому суді,
І смерті він уже нам не пробачить,
Якщо в своїх думках шукаємо її.
У кожного — своя найкраща мить,
Коли стаємо на широкую дорогу.
Тому я знаю: треба жить
І жить в усіх своїх думках із Богом.
Травень — 15 серпня 2007 р.
(з перервами)
м. Київ — с. Мізяківські
Хутори Вінницької обл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787448
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2018
Хоч я не ювелір, не музикант,
Але мені відома істина одна:
Кохання - то найкращий діамант,
Соната щастя й радості струна.
Багатства всіх країн з ним поруч - наче мізер,
Немов пісок Сахари перед склянкою води...
Кохання шле нам життєдайний щастя вітер,
Багатство ж здатне лиш життя підсолодить.
У світі цім ми бачим зла багато.
Жорстокість, війни, влада - ось породження його.
Любов й кохання ж - то єдиная відрада,
Бо з ним ми з Богом сіємо добро.
Ми часто ставимо собі примарні цілі,
Б'ємось задля ілюзій і шукаєм нагород,
Та забуваєм, що гармонію в житті дає лише кохання,
Любов до ближнього ж єднає нас в один народ!
7 липня 2008 р.
с. Мізяківські Хутори
Вінницької обл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787445
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2018
Моє життя, як човен пливе,
Його море оточує сумне,
Різні хвилі вбік його гойдають.
День за днем, за роком роки,
Перетинаю різні в нім світи —
Скрізь одна одноманітність, знаєш...
Але буває і радісна мить,
Коли неба бачу я блакить —
Серце тоді мовби завмирає...
По життю я вільно іду,
Спотикаюсь, падаю, встаю,
Що життя — це боротьба, я знаю.
Півжиття було варто проплить,
Щоб нарешті тебе зміг зустріть,
Та недовго щастя нас кружляло -
Здійнялася буря стрімка,
Налетіла хмара грозова
І мене від тебе відірвала.
Ти десь там, за обрієм снів,
Чую в них я журавлиний спів...
Знову весна в серці наступає.
Всю дистанцію, повір, я пройду,
Знаю чітко я свою мету.
А в кінці тобі я напишу:
"Чекаю...
Страждаю...
Кохаю...
Кохаю тебе лиш одну."
12 березня 2018 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
Зачекай,
Це було ніби десять літ назад.
Пригадай,
Погас тоді мій зорепад.
Обміркуй,
Життя повторюється знов
І мчиться стрімголов —
А може це любов?
Автопілот
Несе мене у сади мрій.
Поворот
У край де сяє обрій твій.
Чи це сон?
Не хочу думать про сумне.
Віднайду я тебе,
Моє прекрасне дежа вю.
Дежа вю, дежа вю,
Як блищить світло у твоїх очах!
Від нього відступає страх.
Дежа вю, дежа вю,
Яке в своїм житті я так люблю...
Світило ти моє,
Je t'aime pour exister*.
Відшукай,
Знайди нарешті свою мрію.
Не відступай,
Живе у серці ще надія.
Лиш вперед!
Не можна більше відступати.
Крізь терни йду до мрій,
Щасливий в вирій свій!
Дежа вю, дежа вю,
Як блищить світло у твоїх очах!
Воно бере в полон печаль.
Дежа вю, дежа вю,
Яке в своїм житті я так люблю,
Світило ти моє,
Je t'aime pour exister*,
Дежа вю.
19 січня 2018 р.
м. Київ
* Я люблю тебе, щоб існувати (франц.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2018
"Там серед гір, в різнобарв’ї світання,
Як королівну, побачив тебе.
Вмить спалахнуло сильне кохання,
Яке в моїм серці, знаю, вік проживе.
Чом наша казка раптово скінчилась?
Чому покинуть ти хочеш мене?
Бога благав, щоби ти залишилась,
Бо ти в моїм серці — сонце ясне.
Я не забуду тебе —
Тебе дало мені небо…
В просторі до мети своєї йди,
Але не забувай…
Я не забуду тебе —
Тебе дало мені небо…
Боже, верни цю мить, верни цю мить —
Для мене це усе!"
"І я уже не забуду ніколи,
Коли до тебе я йшла крізь зорі,
Крізь свої мрії до тебе я йшла,
Та все одно тебе я знайшла.
Але життя розпорядилось не так…
Мабуть, це доля послала нам знак,
Що зараз настала пора розставань…
Тільки, благаю, не треба страждань!
Нашим шляхам не судилось зійтись,
Вдвох ми не зможемо щастя знайти.
Обоє ми різними завжди були:
Блукали у мріях, та правду знайшли.
Ти дуже гарний і я б все віддала,
Щоб дружба міцна нас навік поєднала,
Та доля щодня шле гіркі спогади,
Тому я прошу тебе просто:"Іди!""
Лукаво всміхаючись цеє сказала —
Насправді ж ніколи його не кохала.
Їй були приємні його залицяння,
За них можна дать посмішку — але не кохання!
Для неї він був молодим і наївним,
У чомусь смішним, хоч іноді — милим, привітним.
Та правду сказати йому не бажала,
У долі своє виправдання шукала.
Солодка брехня все умить зруйнувала,
Так мала би друга, — та й друга не стало…
Відомо ж бо — доля нами не керує,—
В своєму житті її самі будуєм.
Так розійшлися дві давні зорі
І полетіли у різні краї —
Одна на захід, а друга — на схід:
Кожна — у пошуках нових орбіт.
А слід від кохання ще досі палає
Й закохані серця тепер звеселяє:
В минулім не соромно втіху шукати,
Та треба майбутнє своє в серці гордо прийняти!
16,28 березня 2008 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2017
І як же мало я прожив!
Я нічого не зрозумів:
Я так любив, я так кохав,
Та ніколи не помічав…
Той холод у очах
І той невпинний страх,
Що панував в серцях,
У наших серцях..!
Біль був супутником мені,
Та я все марив уві сні:
Хотів розтануть у красі
І у душі живі пісні,
Чарівні ті пісні,
Що чув я навесні…,
І плакала душа —
Втішала лиш краса!
Rien de plus bon excepte l'amour*;
Я у житті не осягнув:
Дурман нестримних почуттів
В тяжкий полон мене привів!
У полум’ї чудес
Хвалу слав до небес…
Зненацька все пройшло
І спокій віднесло.
Доля ще всміхнеться тобі,
А що лишається мені?!!
Мені судилась самота,
Та все затьмарить сліпота:
Ілюзіон бажань,
Мрій заповітних сад…
Жорстокий маскарад
Знов заманить мене!..
______________________
*Нічого краще за любов (фр.)
28 жовтня 2007 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2017
На чистеє небо насунули хмари
І темною ковдрою все закривали,
І сонце у сітях своїх полонили.
Здавалось, простори небесні вони захопили.
На поміч іде своїм вірним васалам,
Гроза, громовиця, зливовая хмара.
Залякує нас кожен, хто як уміє:
Хтось — молотом грому, хтось — дощем, буревієм.
Бурхлива стихія ніяк не стиха
І страхом сповнює наші серця,
І з кожною миттю згасає надія:
Чи вирветься сонце з полону? Зуміє?
Вже хочеться здатись, та в тую хвилину,
Проміння прорізало цупку тканину, —
І в небі засяяло блиском своїм переможним
З полону пітьми яснеє сонце.
Отак і в житті, у тяжкую хвилину
Шлють труднощі смуток в серця і зневіру,
Та сонячні дні неодмінно настануть —
Потрібно лиш вірить — і хмари розтануть!
15 серпня 2013 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733504
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2017
Ти не ідеальна
Й не ідеальний я…
Але для кохання
Це не перешкода:
Коли не разом ми — у цьому вся біда,
А наші зустрічі ж — найбільша нагорода.
Мене ти ще не знаєш
Й тебе не знаю я,
Але твоя загадка
Дає мені наснагу
Іти на подвиг, тебе дивувать
Щодня, щомить і щохвилини,
І як благословення,
Усмішку твою бачить,
Яка мені щораз
Дає все новеє і новеє натхнення.
5 травня 2011 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017
"Життя прекрасне" — знаю я,
Хоч в нім є біль і є страждання,
І нерозділеність кохання,
І неосягненість буття.
Життя прекрасне… Подивись
На розмаїття гребнів хмар,
На синь небес і зелень трав,
Повітрям чистим освіжись.
Не будь у смутку… Озирнись —
І ти побачиш розкіш барв,
Почуєш клекіт журавлів
І солов’я арійний спів.
Чудес немає?.. Придивись,
Який прекрасний захід сонця,
Яка краса оточує всіх нас,
Як дивно створені всі ми!..
Глянь хоч на мить… І ти відчуєш,
Краса природи бадьорить,
Звільня від пут проблем життєвих
Й душевний спокій здатна відновить.
18 листопада 2008 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732711
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2017
Куди йде життя
Вам не скажуть мудреці -
Тихий розпач ліг.
Знов на серці сум -
Іде одноманітність,
Пада білий сніг.
Жорстокий день:
Вітер мрії розбива
Й хмара грозова.
Чи прийде весна,
Чи змиє з серця тугу -
Не знаю я.
Лиш буду дожидатись
І спокій не втрачати.
23 вересня 2007 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731937
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 05.05.2017
Любовь — сложная штука
И скользкая, как лед:
Порой — больная мука,
Порой сладка, как мед.
Порой не понимаем
Мы в ней сами себя,
Ведь грешников прощаем
И любим без ума.
О, сладкое мгновенье
Умеешь ты дарить
И милой отраженье
В наших сердцах хранить.
Но знаем и страданье —
Гонца с твоей руки,
Когда о лучших днях вздыханье
Вселяется в груди.
Твою мы книгу пишем,
Сами о том не зная,
Хотя свою ты славу
Немногим доставляешь.
Ромео и Джульетта,
Изольда и Тристан… —
Сей список всем известен,
Но горький твой роман!
Слезами на ресницах
Пропитан каждый том
И каждая страница
В нем вторит твой закон:
Красивая завязка
Из сказочных начал
И больная развязка —
Трагический финал!
Знакомыми словами
Передан весь сюжет,
Который понимаем
Только на склоне лет.
Но даже если знаем
Коварства полный план —
То все равно вселяем
В себя очередной роман.
Ведь ты — загадка из загадок,
Двуглавый давний змей
В котором вполне ощущаем
Мы сказку наших дней.
Порой тебя мы проклинаем,
Стараемся забыть, как сон;
Но и счастья без тебя не знаем,
Ведь смысл жизни в тебе заключен.
И может, скоро жизнь забудет
Ошибок и былых проблем тетрадь,
Любовь же — как была — такой и будет…
Никто у нас ее не сможет отобрать!
25 січня 2008 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731934
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.05.2017
В голові знов крутиться твоє ім’я —
Воно наче музика для мене.
Як сонет кохання, линуть почуття
Й моя мрія буть завжди з тобою:
Небо споглядать у плетиві очей
І зуміть твою загадку осягнути.
Та тепер сиджу в тіні німих ночей
І тебе ніяк не можу я забути…
Як забуть твоє ім’я?
З очей стерти цю чарівну вроду —
Та не зможу я знайти
Серцю ліпшу нагороду.
Як забуть твоє ім’я?..
Загубить тебе у морі люду…
Та куди я не піду —
Відлуння твоє повсюду.
В житті неможливо диво предвіщать,
Та й щастя не хочемо втрачати.
Але зміг випадок усе зруйнувать
І стіну між нами збудувати.
Сил немає більше способів шукать —
Тебе я вже не зумію повернути.
Як же мені ріку долі подолать,
Яку вдвох нам не судилось перетнути!..
Як забуть твоє ім’я?
З очей стерти цю чарівну вроду —
Та не зможу я знайти
Серцю ліпшу нагороду.
Як забуть твоє ім’я?..
Загубить тебе у морі люду…
Та куди я не піду —
Відлуння твоє повсюду.
9 грудня 2007 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2017
Місяцю ясний, владарю ночі,
Прошу, щоб вислухав мене охоче.
Твоя поява змінює все,
Радо сприймає її все живе.
Ти безтурботно сяєш на небі,
Сяйво твоє — світло цілій планеті:
Вночі його так бракує всім нам.
Ти — помічник всім яскравим зіркам.
Без тебе так не світити всім їм.
Твоя поява — це спокій в сім’ї:
Бо уночі люди солодко сплять
І нікого ні за що не сварять.
Тобі радіють закохані люди.
Ти не даєш їм спокійно заснути:
Звідкись беруться ніжні слова —
В серці кохання іскра ожива.
9-10 серпня 2006 р.
с. Мізяківські Хутори
Вінницької обл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731774
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.05.2017
Ти, мов червоная троянда,
Красива, мила, запашна.
Ти, мов альпійський едельвейс,
Вся загадкова й неприступна.
Тебе побачив я в сусідському саду,
Моє ти милувала око,
Майнула зразу думка: "Я тебе вкраду",
Але на мене ти дивилася звисока.
І приручити тебе дуже важко:
Ти враз показуєш свої шипи,
А потім усміхнешся безтурботно,
Про себе скажеш: "Ну і зануда ти!"
Але мене це не відлякує, а лиш заводить,
Не хочу відступать я від мети,
І мене з розуму усмішка твоя зводить -
Мені в житті потрібна лише ти!
Садівником для тебе добрим буду,
Тебе щоденно буду я любов'ю поливать.
А інші квіти - назавжди забуду,
Твою пелюстку коло серця буду я тримать.
Та тобі не потрібні всі мої признання:
У тебе є свій сад, а може й садівник.
І знову сум від марного кохання
У моїм серці поселився, спокій зник.
Прошу Творця, щоб тебе він беріг,
Про тебе піклувався, щастям зігрівав.
Щоб знов усміхненою тебе я бачить міг,
Щоб аромат твій мене знову чарував.
22 березня 2017 р.
Київ - Вінниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2017
Блукаю у темнім тунелі,
Не бачу я від сліпоти,
Сюди як потрапив - не знаю,
Та прагну я вихід знайти.
І страх мою душу полонить -
Не бачу нічого в пітьмі.
Лиш чую,як вітер щось мовить
І гладить по голові.
Я хочу побачити світло,
Я хочу щілину знайти,
Але до чого не торкаюсь -
Усюди мури глевкі.
Від відчаю хочеться крикнуть
І криком стіну проламать,
І вітер прогнати немилий,
І тут сліпоту подолать.
Марнію у вічнім полоні...
Та враз промайнула іскра,
Щось блиснуло в піднебессі,
Від радості крикнув: "Ура!"
Ось лину я на свободу
І серце галопом біжить,
Та марно прозрів - коло дроту
То дзеркало світлом манить.
Вглядаюсь я в миле люстерко
І знову ця дивна мана:
Я бачу лише півобличчя,
А іншої просто нема.
Вхопився я вмить за обличчя,
Здається, ціле воно,
А дзеркало знов це знамення
У світлі своїм принесло.
"Що робиться в цьому тунелі?" -
Не міг довго розум збагнуть,
Та враз, мов той старий Платон я
За мить все зумів осягнуть:
Нема половини обличчя!
У чорній тіні воно.
Отак у мені співіснує
Добро і зло.
16 травня 2007 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731479
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2017
Вже давно покохав тебе я сильно,
та не знав, що тобі я неприхильний...
Що робити тепер я сам не знаю -
Без кохання твого життя не маю!
Я хотів все забуть, та неможливо,
Бо в душі все кипить надто бурхливо.
За кохання твоє боротись мушу,
Бо запав образ твій у мою душу.
Як не бачу тебе - на серці зимно,
Холодно і чомусь так не спокійно,
Та з'являєшся ти - і все минає
Й існування моє життя вбирає.
Лиш для тебе тепер я жити буду,
Вже ніколи тебе я не забуду,
Бо кохання твоє - велика сила,
Що навіки б життя моє змінила.
Янголи захистять нас, моя мила,
І кохання спинити вже не сила,
Та не знатиме душа моя спокою,
Поки не зостанеться з тобою.
Тоді світло з небес осяє землю,
Замалюю свій смуток аквареллю,
Обійму тебе й забуду давню втому
І уже не віддам тебе нікому!
Я люблю тебе,
Життя клином пролітає,
Але не хвилююсь я,
Бо любов нам буде раєм.
4, 5, 9 січня 2007 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2017
Що є життя?
В чім його суть?!!
Ніхто не зможе вам сказать:
Вони лиш будуть мудрувать,
Але не зможуть осягнуть
Увесь той сенс,
усю ту мить,
всю ту красу,
Що нам прийдеться раз прожить.
Життя - це щедрий Божий дар,
Що не дарма нам людям дан.
Ми всі повинні щось робити,
Щоб по собі добре лишити.
Багато думають, що їм
Потрібний лише кар'єризм.
Та кар'єризм не допоможе
Щоби пізнати щастя мить.
Та і добра не жди від тих,
Хто думає лише про себе
І робить все, чого захоче,
Щоб по кар'єрі стрімко ріс.
Але спитаєте тоді
Що допоможе нам усім
Пізнати щастя мить і жить,
Творить добро? Я відповім.
Лише любов всім допоможе
І сенс життя знайти поможе.
Вона спроможна мир зробить
І всі конфлікти зупинить.
Тоді розквітне вся Земля
І ми з нуля почнем життя.
Життя нове, без зла, без воєн.
Чого ще треба нам усім?
27 вересня 2005 р.
м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731355
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2017