| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
С тебя бы,девочка,картины писать,
Ведь ты красива как само очарование,
Тебе бы с парнем хорошим гулять,
Назначая каждый день ему свидания.
Он каждый день бы приносил тебе цветы,
Целовал тебя бы ласково и нежно,
Вы строили бы светлые мечты,
Жили бы в любви прекрасной и безбрежной.
Но ты свой выбор сделала сама,
Став девчонкой одноразовой любви,
Тебе про нежность не нужны уже слова,-
Совсем о другом теперь мысли твои.
Ты,может быть, совсем не проститутка,
Быть может все,что говорят - это обман,
Но на тебя смотреть бывает жутко
Когда примешь ты очередной дурман.
Ведь под влиянием сладкого дурмана,
В сыром,заброшенном подвале,как всегда,
В кругу друзей-пропащих наркоманов
Из девчонок,- только ты одна.
И как всегда раздевшись,ляжешь ты
На старый, скрипучий потертый диван
И об одном лишь все твои мечты,
Чтобы уколоться завтра и покурить план.
Ты на диване лежишь безразлично,-
Вот на тебя ложиться наркоман,
Ты расставляешь ноги неприлично
И начинает скрипеть старый диван...
За зелье это,что в шприце стеклянном
Ты свое тело молодое отдаешь
Этим худым и бледным наркоманам
Только за то,чтоб получить балдеж.
Ты не берешь за свое тело ни гроша,-
Тебе до денег никакого дела,
Деньги не пахнут,- пахнет анаша
И жизни ты такой давно хотела.
С тебя бы,девочка,картины писать,-
Ты красива,как будто из сказки русалка,
Зачем стремишься юность потерять,
Глупая девчонка-наркоманка?
Девчонка милая,где сказочный твой принц,
Который бы разбил дурмана стену? -
Но ты не ждешь его и ухватив свой шприц
Наркотик снова вводишь себе в вену...
1992 год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2017
Этот стих хочу я посвятить
Своей знакомой женщине одной,
К которой всегда любил ходить,
Которая нежна была со мной,
Мне твои губы нравятся и груди,
Тугие,словно у девчонки молодой,
Хоть по всем признакам и разные люди,
Но все же дети мы земли одной.
К тебе бывало приходил я редко,
Но надолго запомню дни все те, -
Твоих ног раздвоенную ветку
И черный треугольник в темноте.
Твоих сосков темнеющие пятна
И движения бьющейся змеи,-
Мне с тобою всегда так приятно,
Словно парю высоко от земли.
Белая простынь,настенный ночник,
Тихая музыка, уютная квартира,
Твоей услады безграничный стон и крик,
Милая башкирочка Земфира!
В памяти,быть может, все сотрется,
Но я хочу запомнить навсегда
Время, которое к нам больше не вернется
И твои милые, красивые глаза!...
1991 год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2017
Найкраще свято на Землі, - ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ,
День вшанування пам"яті загиблих на війні,
Тих, хто пройшов обпалені війною фронтові дороги,-
У воді не втопився і не згорів у вогні.
Все для фронту, все для Перемоги!
Лозунг білими літерами на червоному кумачі,
Працювали за станками навіть діти, підставивши ящик під ноги,-
Вся промисловість перекувала орала на мечі.
У Другій Світовій загинув кожен п"ятий українець,
Були зруйновані та спалені села і міста,
Задумка і політика тієї війни була проста, -
Весь радянський народ хотів знищити німець.
Прокрокувавши півЄвропи, півЗемлі,
Намерзнувшись в окопах у крижаній багнюці,
Показали кузькину мать Гітлерові - с*ці
Солдати-чучмеки,чурки,хохли, бульбаші та москалі.
В Україні комуністичну символіку заборонили,
Але Прапором ПЕРЕМОГИ завжди залишиться прапор кольору крові,
Який радянські воїни на куполі Рейхстагу встановили
І не важливо на якій вони розмовляли мові.
Вже майже жодного не залишилось ветерана,
Бо 72 роки пролетіло з воєнних тих часів,
Але за 40 мільйонами в серцях людей не загоюється рана,
Ніхто не забутий, ніщо не забуто!-а далі бракує нам слів.
Спасибі нашим дідам за ВЕЛИКУ ПЕРЕМОГУ,
За самовідданність їхню і їхній героїзм,
За те, що вбили у його же лігвиську нацизм
І у світле майбутнє відкрили нам дорогу!...
Ми вшановуємо своїх дідів - червоноармійців
І воїнів УПА, - усіх ветеранів тієї війни,
Які визволяли Європу і рідну Україну від німців, -
Вони своєї Вітчизни найкращі сини!
Назавжди залишаться на історичній сторінці
Подвиги наших дідів та їхня доля трагічна,
У багатьох арміях світу проти нацизму воювали українці, -
МИ нація сильна, свободолюбива та героїчна!
Наш український День Перемоги поки ще попереду в нас,
Бо топче зараз чобіт сусіда-чужинця нашу землю рідну,
Кров"ю вмивається обманутий зруйнований Донбас,
Але ми агресорові даємо відсіч гідну!...
траввень 2017 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2017
Был теплый и цветущий месяц май,
Стояла прекрасная погода,-
Мы ждали этот день четыре долгих года,
Помни об этом и не забывай!
Это не простой был день весны,
Хотя похож на все другие дни, -
Это первый мирный день после войны,
Который приближали как могли.
В рейхстаге на куполе здания,-
Мы всю войну мечтали о таком,
Затрепетало ПОБЕДЫ знамя,
ПОБЕДЫ над поверженным врагом.
Знамя цвета пролитой крови
Миллионов советских людей,
Убитых на поле брани и в неволе,
За колючкой концентрационных лагерей.
Взлетевших в небо через трубы крематория,
Чтоб жирным пеплом на землю осесть...
Это наша с вами история,
Не всегда правдивая,- но какая есть.
С того дня прошло шестьдесят три года,
Нацистский Берлин стоял в огне, -
Это ДЕНЬ ПОБЕДЫ нашего народа,
Ведь он победил в той войне!
май 2008 года.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2017
Квітень.
На півдні ранні абрикоси зацвіли,
З їхнього цвіту збирають пилок трудяги-бджоли,
Закінчились весняні канікули і знов пішли
З портфелями діти до школи.
Зазеленіла трава на газонах
З вкрапленням жовтої кульбаби,
На Інгулі скоро заквакають весело жаби,
Плаваючи по його затонах.
Чапля гордою ходою бродить по воді,
В якій виблискує сонячний промінь,
Стоять підтопляні очерету пагони молоді,
Які підтопила весняна повінь.
Світить тепле сонечко, радує людей,
В повітрі запах цвіту абрикоси,
Стоїть верба, мов дівчина, що розпустила коси,-
Така краса, аж виривається стогін з грудей!
Пливуть по блакитному небу білі хмаринки,
Їх гонить прохолодний квітневий вітерець
І хочеться як у дитинстві бігти через поле навпростець,
Наздоганяючи яскравого метелика без зупинки.
Прийшов квітень, що березня на посту змінив,
Наш з сином квітень,- ми в ньому народились,
Місяць цвіту, квітів та весняних злив,
Місяць тепла, а ми за зиму всі від холоду втомились.
Наповнилась природа звуками, співом птахів,
Розстелився по землі килим природою тканий,
На якому грається ватага дітлахів,-
Біжить по Землі теплий квітень весняний!
квітень 2017 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2017