Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Одного ранку, коли проміння сонця грало,
Немолодий художник тільки заходився писать.
Турботливо й задумливо поклавши матеріали,
Він міркував, про що в картині хтів би розказать.
Життя його було досить спокійне,
Вже цілу вічність він здавалось був один.
Все тимчасове якось перейшло в постійне –
Та звісно він колись був молодим!
І з того його віку молодого
Зринали, мов ті привиди, роки
Із спомином кохання – чистого й простого –
Та зустрічі із дотиком ніжнішої руки.
Кохання їхнє було лише миттю,
Та закарбоване воно в його душі.
Хоча давно вона з його життя раптово зникла,
Про неї спогад пережив сніги й дощі.
І так його життя пробігло непомітно –
Розхристане, мов фарби на палітрі,
Готові стати повноцінною картиною,
Вони, однак, застигли, зчерствіли на повітрі.
І ось рішився цей художник написати
Портрет свого кохання, що згубилось.
Хоч найдорожче доведеться полотну віддати –
Раптово на душі його легко зробилось.
Давно таким живим себе не почував він,
Як в мить, коли почав портрет писати.
Він помічав, як наче фарби оживали,
Як сонце на мольберті починало танцювати.
Коли ж він на прогулянку неспішно одягався,
Із завмиранням серця оглянув свій мольберт –
На полотні його кохана оживала,
ЇЇ рідніший на планеті силует.
І його серце сповнилося щастям,
Наче щось згублене він миттю віднайшов
Наперекір усім життя напастям.
І він, щасливий, на прогулянку пішов.
***
Вже вечоріло, та художник не вертався.
Вже не судилося йому прийти додому –
То шлях життя його так нагло обірвався,
Не встиг він розповісти про свій план нікому.
Пожовкле світло крадькома торкнулося картини,
Де тільки контури очей дивились сумно.
І розтягнулися у вічність ті хвилини,
Що на прогулянку потратити він думав.
І так той ненаписаним портрет лишився,
Пішли з ним в небуття всі спогади і біль.
Не взнав ніхто, на що художник все ж таки рішився
І що наприкінці таки знайшов він ціль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2017
Мене нема на твоїх фотографіях -
Я не існую...
Себе у твоєму житті, у долі твоїй -
Не намалюю...
І коли нема мене в твоєму житті -
Мене наче нема ніде...
І мені здається, навіть простий перехожий
Крізь мене пройде...
Я наче не існую і не дихаю -
В чистилищі застигла...
Я наче тінь загублена -
З усіх радарів зникла...
Поки пам`ять живе, людина немов вічна,
Забути - то маленьке вбивство...
Ще більший злочин - з пам`яті стерти
Любові святе дійство...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2017
Про що ми мріємо, куди ми йдемо?
Які перепони чи знаки за поворотом знайдемо?
Екрани твердять, що треба свій шлях знайти,
Але як зрозуміти, хто з усіх варіацій – ти?
Доріг і стежинок безліч, суцільний хаос,
Ми – як подорожні, завмерлі над морем туману.
Чи що ж напевне ми на цьому світі знаєм?
І чи не є наші мрії самообманом?
У безпорадному розпачі тягнемо руки
До тих, кого любим, від кого чекаєм відради,
А над головами вже кружляють круки –
Відповіді не існує в цьому світі зради.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2017
У це століття кібертехнологій
Ховається у статусах душа –
Сторінки профілей, неначе антології,
Цитатами і текстами кишать.
За посмішками криються скорботи,
За сумними віршами – пустота,
За «котиками» - прагнення турботи,
За пустим профілем – життєва повнота.
Життєва стрічка в`ється сторінками –
Перечитати та проглянути не встигнеш.
Роки перегортаються роками –
І не помітиш, як до останньої сторінки дійдеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2017
Запалали небосхили над полями,
Закружив птахів летючий клин.
Горизонти розтягнулися лісами,
Десь там на пригорку показався млин.
Засоромились дерева за віконцем,
Зажурилась верба у ріки,
Потемніли хмарки у прощанні з сонцем -
Потекли додолу кольори тоски.
Потягом промчуся серед степу -
Наздогнати сонце на краю,
Очі піднімаючи до неба,
Перед вічністю нарешті я стою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2017
Розпорошені ми по світах, розкидані,
Розвіяні буревіями, снігами засипані,
Блукаємо світами, душі згублені,
Землі рідної позбавлені.
Чи є нам де притулок чи домівка,
Чи наше ліжко – це пуста долівка?
Чи ще впізнаємо один одного,
Чи, як осліплі, не помітимо рідного?
Холодними дощами оповиті,
Поснемо ми, скорботою укриті,
І чи прокинемося ми на ранок
Зустріти долі нашої світанок?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2017
Із темряви вириваючи світло,
Повітря розрізаючи з гулом,
Вривається потяга тіло,
Наставляючи фари, мов дуло.
Несеться, мов не бачить зупину,
Колеса, обертаючись, стогнуть,
І за якісь незліченні хвилини,
Завмре у чеканні попереду вогник.
Але поки він мчить нестямно назустріч,
Так невимовно тягне зробити крок –
Поглянути в очі звіра, затамувавши подих нечутно,
Приборкати звіра та вгамувати свій смуток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2017
Моя країно, ти болиш мені...
Твої рани мені кровоточать!
Коли палаєш ти в огні,
Коли ім`я твоє зганьбити хочуть!
Пробита кулею, що цілилась в тебе,
Душа моя за тебе вболіває.
З твоїх синів, що віддають себе,
Я жодного, повір, не забуваю!
Моя країно, плачу я з тобою,
Поклавши квіти на жертовник віку -
Ще справимося ми з тою бідою,
І ще засяє світ твоїм майбутнім дітям!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732581
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2017
Тінню я пройду повз тебе,
Нечутно, не залишаючи слідів.
Нічим не нагадаю я про себе,
Наче ніколи ти мене і не зустрів.
Торкнуся ніжно тільки я твоєй руки,
Але відчуєш ти лиш дотик вітру,
Не потурбую я твої думки -
Нехай залишиться для тебе небо світлим.
Не стану я завадою на твоїй дорозі,
Лиш сумно посміхнусь, побачивши тебе,
Не зупинюся, як колись, я на твоїм порозі,
Не нагадає про мене ніщо й ніде..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2017
На маяк! Забути все!
Утекти у простори блакиті!
Хвиля хай мене несе -
Душа завмре у диві миті!
Ми стільки на маяк збирались,
Але здавалось все ще встигнеться.
Та мрії об реальність розбивались -
І чи ще доля нам усміхнеться?
На маяк! Туди, де світло!
Залишити позаду урагани!
Хоча хвилі виглядають непривітно,
Присплять вони життя вулкани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2017
Ну скажи - хіба не символічно,
Що в цьому перетині шляхів
Ми з тобою
Cтрілись поетично,
Але подих прози нас розвів.
Ти і я - це драма без сюжету,
Де актори ролі позабули,
В ноти нашого з тобой дуету,
Ми, на жаль,
Таки не заглянули.
Як це все банально!
Як типово!
Скільки вже шляхів так розійшлись!
То чому ж для мене
це так ново? -
Наче струни в серці порвались...
І без тебе все тече позачасово,
І не знаю, чи я оживу колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2017
Вічного кохання не буває,
Чекати вміють довго лиш жінки.
Чоловіки же дуже швидко забувають,
Їхня природа дається взнаки.
Спочатку вони гори обіцяють
І в серці берегти клянуться вічно.
Та швидко все це з серця викидають,
Нову любов знаходять прозаїчно.
Немає чоловічого терпіння,
Коли надія їхня під питанням,
Лише дівоче серце може битись,
Лиш для коханого до самого останку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2017