Вікторія Байдак

Сторінки (1/3):  « 1»

Зізнання

Пробач  мене,  що  сильно  полюбила,
що  обіцяла  дружбу    та  взамін
я  відростила  за  спиною  крила
і  полетіла  хмарам  навздогін.

Мені  хоча  б  отим  деревом  стати,
що  віти  прихиляє  у  твій  бік,
і  сонцем,  щоб  для  тебе  лиш  світати
усе  життя,  віднині  і  навік.

Ніколи  мукою  для  тебе  я  не  буду,
але  дозволь  мені  хоча  б  колись
з  тобою  бути  всюди  й  поміж  люду,
хоч  вітром,  та  гляди  не  озирнись.

Бо  від  твоїх  очей  мене  не  стане,
калиною  впаду  на  білий  сніг,
і  наша  пісня  жити  перестане,
трояндами  простелиться  до  ніг.
                                         
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732995
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.05.2017


Я говорю до тебе цілими віршами…

                           Я  говорю  до  тебе  цілими  віршами,
прості  слова  тепер  як  дефіцит.
Ти  бачиш?  Я  сховала  між  рядками,
отой  раптовий  втрачений  магніт.

Така  моя  найкраща  таємниця,
і  жаль,  що  серцю  мови  не  знайти,
воно  тепер  в  твої  руках  синиця,
пройде  разом  крізь  втрачені  роки.

І  все  ніяк  не  можу  я  сказати,
аж  смішно,  наче  тільки  в  світ  прийшла,
за  те,  щоб  ти  навчив  мене  кохати
я  все  б  у  житті  цьому  віддала...́

1.02.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017


Не чекай

Не  чекай,  що  я  стану  красивою,
навіть  квітам  не  буде  рівні,
ти  не  зробиш  мене  щасливою
на  оцій  запеклій  війні.

Не  чекай,  що  я  стану  вільною
в  європейських  обіймах  чужих,
я  давно  вже  існую  безкрилою,
тож  тепер  не  щадитиму  ніг.

Я  давно  вже,  ти  чуєш?  Давно  вже  я
у  душі  не  тримаю  тягар,
але  знай,  як  не  стихне  біда  моя
я  навіки  впаду  у  печаль.

І  поллється  журба  моя  ріками
наче  маків  червоний  розмай,
і  похилиться  своїми  вітами
весняний  і  осінній  гай.

Мій  народе,  мій  меч  і  моя  стіна,
порятуй  нас  обох  від  війни,
бо  без  тебе  на  світі  мене  нема
і  полину  я  знов  в  нікуди.

Я  для  тебе  існую  й  з  тобою  я
буду  жити  на  вічні  віки,
якщо  любиш,  я  прошу,  врятуй  життя
нам  обом  від  страшної  пітьми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732596
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2017