Самотня

Лялька Долі

Самотня  лялька  Долі,
Маріонетка  не  свого  життя,
Розгойдані  руками  проти  волі
Душі  її  шалені  почуття.
Незримі  смутку  в  неї  очі,  
Застигли  грозами  холодної  журби,
Просякнуті  печаллю  довгі  ночі,
Заметені  сніжинками  зими.
Вона  ж  так  прагнула  кохання,
Бо  мала  серце  і  гаряче  і  живе.
Вона  хотіла  в  мріях  політати,
Єством  відчути  почуття  те  неземне.
Але  забрали  в  неї  мрії,
Безжально  щастя  вирвали  з  її  життя.
Їй  залишились  нездійснені  надії,
Спаплюжені  зимою  почуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=35023
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.08.2007