| Сторінки (1/28): | « | 1 | » |
Змити з себе січень, змити з себе грудень.
Тиша, всюди тиша,
чисто там, де брудно.
Вир емоцій різних
сльози, біль, утрата
тиша, всюди тихо,
там немає тата.
Пустка, чистий простір
холодно і сиро,
змити з себе грудень, змити з себе зиму.
Стіл, підлога, вікна,
все та сама хата,
тільки стоїть тиша
там де стояв тато.
Спогадів відлуння,
слів шматки, уривки...
Змити з себе грудень
стерти все до дірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
Вона пахне гіркою кавою і якимись солодкими квітами
І єдине, що я уявляю в мить, це які з нею будуть діти
Вона дивиться гостро з острахом
Ніби здогадом точним здивована
Я не зможу сказати ні слова їй
В неї все вже є, я розчарований.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Так хочеться чогось, чи то вогню, чи то мистецтва,
ламаючого скрині дерев'яні,
зриваючогось в крик і в яму,
безоднею без сміху, без гротесків.
Натомість тиша, сум і пустка
прозора і порожня геть кімната
і я у ній, як в'язень хоч без клітки прутів,
заточена своїми власними думками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020
Я ненавиджу тебе! Сило небесна, як же я, як же я не можу стримати своїх емоцій. Я ненавиджу тебе за кожну свою сльозу, за кожен раз як мені болить, за кожне слово яким ти мене прибиваєш до землі, за кожен твій рух, за кожен твій запах весь у алкогольних випарах
За кожен раз коли ти мені брешеш, за кожен раз коли заставляєш мене повірити що все буде інакше, за кожен раз коли я тобі вірю, за кожен раз коли я вірю тобі даремно
Я ненавиджу тебе за кожен спогад в якому нам добре, бо коли зле – краще не знати, що колись було добре, краще не згадувати, що все може бути інакше, краще не тішити себе ілюзіями, що все повториться
Я ненавиджу тебе, ненавиджу і з кожним твоїм словом все більше
Я ненавиджу тебе за те що не розумієш як мені болить, за те що не розумієш чому так болить і що ти тому причина
За те що ти сам віриш собі коли в черговий раз мене дуриш
за кожну мою сльозу, за кожне моє вигадане слово, щоб оправдати твій стан перед дорогими мені людьми
за те що думаєш тільки про себе, за те що ти переконаний егоїст
за те що кричиш на нашу доню,
за те, що самостверджуєшся криком на мене
за те що ти такий слабак
за те що звинувачуєш мене в своїх проблемах
за твої гени
за все це, але найбільше
я ненавиджу тебе, за те, що люблю і ніяк, ну ніяк не можу розлюбити
ну чому, чому я не можу, чому???????????????????????
Ти ж ніколи не змінишся, ніколи
ти ніколи не станеш іншим
тебе ніколи не буде цікавити те, що цікаво мені
ти ніколи не полюбиш театр
ти ніколи не полюбиш книжки
ти ніколи не полюбиш спорт
ти ніколи мене не зрозумієш
ти ніколи навіть не постараєшся
чому ж я тебе люблю чому ж я тебе ненавиджу чому
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450663
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.09.2013
Перестали писати вірші,
припинили читати поеми,
яка мова про щось для душі,
коли в мозку одні мікросхеми?
Перестали любити кіно,
те, що справжнє, а не те що в моді,
припинили цінити любов,
припинили шукати пригоди.
Приросли животи до стола,
знизу все приросло до дивану,
або дивимось нових "Ментів",
або коменти пишем зухвало.
Ми не вміємо пити вино,
нас не ваблять червоні троянди,
ми помало вгрузаєм в багно,
наші душі брудні й трохи п"яні.
Нам потрібні лиш харч, секс і сон,
нам начхати на наше коріння,
в нас свої і мораль і закон,
ми Вкраїни нове покоління!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341922
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2012
Недавно читала своїй маленькій донечці уривок з книги «Діти капітана Гранта». Той, де розказують про австралійські тубільні племена. Так от, за словами автора, в цих племенах жінки добувають їжу, полюють, носять у власноруч сплетених корзинах дітей, їжу і їх пожитки, коли вони перекочовують з місця на місце і при цьому не вважаються главою сім’ї. Чоловіки б’ють їх, знущаються з них, не усвідомлюючи, що без них просто не виживуть. Я не впевнена, що тепер в Австралії ще існують ці племена, не впевнена навіть, що вони коли-небудь існували, але якщо й так, то чим відрізняється сучасний сімейний устрій в 95% сімей від вигаданого тубільного????????????
Коли я народжувала свою лялю сю і репетувала на увесь родом, що вже не можу, що не витримаю, моя лікар-гінеколог сказала геніальні слова – «Ти навіть не уявляєш, що може витримати українська жінка!» І направду. Ми, українські, та й не тільки , жінки можемо витримати все. Ми заробляємо гроші на сім’ю, при цьому ще встигаємо прибрати вдома, зварити їду для своїх, «годувальників», доглянути дітей, попрати, попрасувати і ще купу всього, що в кожній сім’ї сугубо індивідуально. При цьому всьому ми ще маємо вислуховувати як у них справи на роботі (про свою роботу розказувати нам не бажано, бо їм бачте скучно це вислуховувати), доглядати їх коли вони «смертельно хворі» лежать з температурою 37,2 і банальним насморком (самі в цей час можем мати всі 39,2 і нікого це не шкребе), витримувати їх гулянки з друзями по вихідних (ніби в нас вихідних нема) і все це за що??? Коли до 30 років з них ще щось можна хотіти, то після 30 – все, тайм-аут. Це банальний міф, що в жінки болить голова. Насправді тут 2 варіанти, або він нічого не може (чи не хоче вміти) і тоді нам краще взагалі це не починати, або він надто втомився на роботі (!!!!!!!!я в шоці, а ми невтомні поні) і мусить відпочити перед компом, теликом чи пивом (потрібне підкреслити). Як в анекдоті, знаєте, якщо Ваш чоловік не ходить з друзями на футбол чи пиво, не сидить за компом чи теликом, не лежить на дивані почісуючи пузо, чи нижче – потикайте в нього палкою, може він здох
А, зараз читаючі це представники чоловічої статі мабуть сильно бурчать – «Та я, та якби не я, та якби не моя робота, то Ви б тут не мали за що навіть труси купити не те що помаду». Згідна, є сім’ї де жінка не працює, але… Щоб пояснити свою думку, знову анекдот: Кохана, коли ти вийдеш за мене заміж, тобі на прийдеться працювати, будеш тільки сидіти з моїми дітьми, варити їсти, прибирати, прати, прасувати і т.д. А Ви, шановні чоловіки не задумувались, що це теж робота. Робота монотонна, нудна, невдячна і вічна. Робота, якої скільки б не робив не зробиш всю. Від неї не має вихідних і відпусток. Навіть коли ми їдем у відпустку 80% з Вас кажуть дружині – «Ой, щось тут так погано готують, зроби щось домашненького». І що робить жінка??? Встає з шезлонгу і йде за плиту. «Як відпочила подруго? – Як завжди, то борщ недосолений, то деруни не так просмажені». Ви, шановні чоловіки, хоч раз задумувались скільки коштує цей вічний, каторжний труд? Ні? Сходіть у клінінгову компанію, в кафе, хімчистку, пральню та подзвоніть до няні, а потім підсумуйте. Ну що, вистачає зарплати, щоб розрахуватись? Багато з Вас скаже, «Ну той що? Це ваша така жіноча доля, змиріться чи плачте в тряпочку».
Більшість жінок так і робить. І можна було б миритись, коли б не п’янство і баби (потрібне підкреслити). Ви, «годувальники», повинні розслаблятись, а без горілки, то якось не виходить. «В мене проблеми на роботі, я мушу випити. В мене зламалась машина, це стрес, я мушу випити. Улюблена команда в черговий раз програла, це нестерпний душевний біль, я мушу випити…» Знайомо? «Ой ця жінка така красива, така жіночна, така струнка, чому ти не така?» «Вона не заміжня, в неї на шиї не висить півторацентнерний туніядець і його двоє дітей» Достатньо вичерпна відповідь? Чому ж тоді, дорогі жінки більшість з Вас так не відповідають? Ще мене дико дратує ось ця реклама каналу 2+2, право на лева. «Дорослий самець має відпочивати 20 годин на добу…» Щоб ви знали, дорослий лев обслуговує 20 самок на добу, а ви навіть 1 нездатні щодня обслужити як слід. Це ще крім того, що дорослий лев у бою має заслужити собі таке життя. А що зробили Ви, щоб завоювати свою дружину???
Цитата. «Поширеність і звичність домашнього насильства вражає та пригнічує. За даними «Міжнародної амністії», 70% жінок в Україні відчувають на собі різноманітні форми насильства і знущань із боку чоловіків і партнерів, а 18% жінок піддаються регулярним побоям.» Кінець цитати.
Чому ми це терпимо? Чому ми терпимо оце все, та ще й побої???
Я з благополучної сім’ї. Мій батько, ніколи навіть не подумав би підняти руку на маму. Він, як то кажуть, примірний сім’янин. Мій чоловік, теж ставиться до мене дуже гарно і мені нема на що скаржитись. Але я бачу світ навколо. Я бачу моїх знайомих і друзів, у яких все не так. Я бачу як вони мучаться і нічого не хочуть міняти. Ви думаєте це мій тато і чоловік такі винятково хороші? Ні, це їм попались такі жінки, з якими по інакшому не можна. Робіть висновки, шановні жінки. Ми давно вже не являємось слабкою статтю тільки притворяємось слабкими. І на завершення ще один жарт: «Чоловік: я тобі покажу, хто в домі хазяїн!!! Дружина: ти спочатку спід ліжка вилізь!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332714
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Не можу чітко описати стан
коли у тобі б"ється чиєсь серце
таке малесеньке, та вже саме
відтворює ритмічно мелодію життя.
І ти ніби береш в цьому участь та якось опосередковано й далеко. Своїми діями й бажаннями зовсім не впливаючи на нове життя, а тільки спостережливо коректуючи все те, що сама природа зробила за тебе.
Моя мила донечко,
вже зовсім мало зосталось часу і ми з тобою побачимось. Я перестану бути твоєю тісною хатинкою, тонкою межею між тобою і величезним світом, що вже чекає твоєї появи. Я ще не придумала тобі імені, та впевнена, що ледь загляну в оченята - воно прийде до мене просто так, ти сама мені підкажеш як тебе звуть.
Залишилось ще зовсім трішки, дев"ята доля часу, що пройшов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284483
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2011
Пройшла любов, завяли помідори
лиш спогадів секундних легкий дух
часом моргне червоним світлофором
і вмить пройде, життя продовжить рух.
Ні поцілунків, ні обіймів, ні страждання
не принесуть мені тепер слова твої
і лиш вчорашня думка, чи було кохання?
сколише легко спогади гіркі.
Ще буде завтра, буде новий ранок
ще буде сміх і легкість на душі
я тільки залікую старі рани
я лиш спалю миттєвості сумні.
Нехай горять вогнем, палають ясно
згораючи хай забирають все,
нехай згорить моя остання казка
і з попелу повстане щось нове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2011
Завуальованість дискусій,
німа байдужість почуттів,
безумні описи ілюзій,
беззаперечний запах мрій.
Лише проекція кохання,
чи біль чи ніжність - все одно.
Навіює чужі бажання
щойновідтворене КІНО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226253
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2010
Беззмістовні емоції,
Безпідставні образи
Не закінчені з осені
І забуті одразу.
Розпочати щоб бачити
І забути почути
Все що було не сказане
Все що мало би бути.
Якщо б вірили в принципи
Якщо б марили чудом
Не закінчені висновки
Не відзначили люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222387
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2010
не треба більше слів,
ні сподівань ні мрій, не треба
ти не почуєш голос мій,
кричатиму без тебе в небо
про біль і сльози,
про любов
про подарунки від кохання,
які жорстокий суд розмов розбив і знищив, й не востаннє
повірити в твої слова щоб знову й знов розчаруватись?!
Може то дощ? Таке життя
І тим не менш пора прощатись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2010
Я загубилась в просторі і в часі,
Я загубилась у примарній тьмі,
Я як школяр в першому класі
і водночас - як зек в тюрмі.
Не передам нікому вир емоцій,
Не розкажу, що трапилось в листі
і не покажу шрами,
лиш душевний спокій -
Та найдорожча мрія, що росте в мені.
І не покажу смутку я тобі, прохожий,
Хоч навіть якби й знав - ти б не зумів
спинити мене крок до прірви,
хоча, може,
може ти б ще й встиг,
якщо б хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2010
Закохайся у мене ще раз,
Доведи, що я варта ще снів,
Почуття так рунує злий час,
поверни їх, якщо ще зберіг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192973
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2010
Я не кохала тебе,
Любила лиш твою любов до мене.
Я не чекала тебе,
Але ти все ж пришов.
І я тікала сама,
Відчувши, що втікати треба.
Ти повертав мене додому
Знов і знов...
Я відчувала себе
У дикому полоні
В обіймах
Наче в клітці із жалю
А ти не бачив сліз
Ти жив як у тумані
Здурманений від щастя, що я є
Ти жив з моїм ескізом
Обезбарвленим і п"яним
без почуттів, без імені
А потім й сам "помер".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192148
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010
Світанок перетвориться в пітьму,
Помре, щоб знову відродитись,
Так може й я ніколи не помру,
І вірші мої завжди будуть жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190063
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010
В світі не існує гіршої хвороби, як хвороба душі. Ніщо не здатно спричинити біль сильніший душевного. Ніщо не здатне загоїти душевної рани. Жодна пігулка не допоможе.
Слабкі люди шукають ліків в алкоголі та наркотиках, в бездумному сексі, в психотропних припаратах, але від цього біль стає ще сильнішим. Сильні - шукають обезболюючих в поезії, музиці, мистецтві... І, тамуючи свій біль, дарують людству шедеври.
Жодна нормальна людина не стане вкладати душу в творчість, якщо її душа не болить, не потребує викиду енергії і болю на папір чи глину (творчість заради грошей - не може зватись творчістю і не рахується).
Якщо ви пишете вірші - вам чогось бракує. Вам бракує любові - і ви пишете любовні поеми, або до вашої душі проникло кохання, ранить її з середини, заставляючи вас писати вірші чи картини.
Ви самотні - і пишете вірші про самотність, про біль, про смерть навіть...
Творчість лікує душу. Проте люди творчої натури схильні до інших ліків. І коли душа болить настільки сильно, що терпіти вже здається не можливо - вони вбачають лиш один вихід з ситуації, вихід, коли тіло летить вниз, а душа - вверх. Душа хоче вийти і їй байдуже як - на папір, чи через вікно.
Якщо дуже болить - візь ми папір і ручку, візьми пензля і фарби - намалюй його, опиши, лиш не піддавайся болю, не тікай від нього в інший світ. Ти не знаєш чи там буде легше, можливо там в тебе не буде тіла, а біль залишиться.
Залиш свій біль шедевром на папері,
не чорною тасьмою в душах рідних...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189741
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2010
Залиш свій біль шедевром на папері
Не чорною тасьмою в душах рідних.
Повір, зробивши крок у інші сфери
Назад вернути буде надто пізно.
І біль, що мучив душу твою сильно
Поселиться у душах найдорожчих,
Примножиться і запалає грізно,
Його спинити ти тоді не зможеш.
Цінуй той дар, що дався тобі легко,
Хоч жити з болем, знаю, дуже важко.
Біль робить твоє існування пеклом,
́Але померти буде ще більш страшно.
Коли болить - візьми папір у руки
І вилий, виплесни все з себе.
Папір стерпить душі твоєї муки
І стане обезболеним шедевром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189740
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2010
Осіннього сумного ранку
у сірій та сирій імлі
почула крики біля хати:
"Замовкнеш, сволоч ти, чи ні?"
І якось неприємно стало,
І настрій ранішній пропав.
Не ввічливість грозою стала
на їх сімений п"єдестал.
А парочка давно вже жила,
сварилась також від давно.
Їм теща мамою служила,
свекруха зиркала в вікно.
І кожна мама лялі своїй
шептала в вушко що робить,
як правильно тягнути своє,
щоб разом все життя прожить.
"Дивися доцю тільки прямо
і в лоба все питай його, -
де це ходив, що прийшов п"яний,
чому в помаді все чоло?"
"А синку ти не слухай жінки,
ти ж чоловік не би який,
візьми стакан, налий горілки,
а якщо що - по морді бий!"
І через рік мамуся кожна
отримала своє назад.
Синок горілку п"є безбожно,
дочка кохає всіх підряд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187353
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2010
Три друга сіли за край столу,
Зібрались, стільки літ пройшло.
Все так згадалось, що збулося,
з спиртним із пам"яті сплило.
"Як ми любили" скаже перший,
"Як ми хотіли мати все,
Як всім давали солі з перцем,
Як ми боролись за своє!!!
Як ми тримались разом завжди,
які щасливі ми були!
Тепер лишилось тільки троє,
а п"ятеро - у даль пішли."
Згадають всіх, хто зараз з ними,
пом"януть всіх, кого нема,
і будуть пити, що є сили,
До дна! До дна! До дна! До дна!
Сьогодні ввечері, мій батько зустрівся зі своїми найкращими друзями Богданом і Мішею. Заразх їх троє, колись було 8. Вони завжди підтримували один одного, навіть в найскрутніші часи і продовжують жити так і зараз. Це справжня дружба! Я бажаю всім і кожному мати таких друзів. Присвячую цього вірша їм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77371
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2008
if
you was only a mif
and you wasn't mine,
fine...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61707
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2008
Не хочеться писати коли весело, коли відчуваєш себе щасливою. Всі ці хороші емоції хочеться тримати в собі якнайдовше. А коли сумно - хочеться вилити все на папір, поділитись цим настроєм, з надією, що туги стане вдвічі менше.
Вона не вміла жити легко. Всюди шукала найтяжчого шляху. Ні, це не навмисне, просто так виходило. Їй говорили: - бережи себе, бо головне у тебе - ти сама. А вона старалась, та не вміла.
Життя дається один раз. Як прожити його так, щоб ні про що не жаліти? Чому, коли йдеш до мети, бажаєш чогось всім серцем і добиваєшся бажаного, чому розчаровуєшся і потім все не так? Зовсім не так!
Мати все і не мати нічого. Для цього не обов"язково бути багатим і нещасним. Таке трапляється і в звичайних людей. Це коли мрії збуваються, але якось не так. Коли закохуєшся і разом з цим чарівним почуттям отримуєш такий багаж проблем, що тягнути його нестерпно важко. А кохання з серця не витреш. Це не напис крейдою на дошці в школі, це тавро розпеченим залізом і слід від нього не зникає ніколи. Що ж робити? Боляче...
Коли робота-мрія перетворюється в щоденне рабство з 9.00 до 18.00, і усвідомлюєш, що не про те мріяла, що радості від цього немає і часу помріяти про щось інше немає теж. Тепер ти заручниця буденного звичайного життя і крапка.
"Любиш - люби! Навчись жити так, щоб любов була щастям для обох. Якщо любиш, значить є за що, і є заради чого боротись. Боротись з буднями, боротись з людьми, боротись з життям."
Тук-тук-тук... серце б"ється - значить живу.
"Будь щаслива! Ти хочеш цього, а я тебе знаю. Якщо ти чогось хочеш, ти це отримаєш. Я вірю в тебе, ти будеш щаслива, обов"язково будеш. Вір в це!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61265
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2008
Бажаю мати мету,
щоб було до чого йти,
Бажаю мати мрію,
щоб було заради чого жити,
бажаю мати кохання,
щоб життя було прекрасним,
бажаю мати здоров"я,
щоб воно було довгим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59369
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2008
Ну справді, ти вмієш любити?
щоб знати для чого тут жити,
щоб вірити і покорятись
тій пісні сердець. Просто знати,
що щастя для того на світі,
щоб мати кому нести квіти,
щоб серце невпинно тремтіло,
щоб вічно, допоки є сили,
любити свою Батьківщину,
любити ті трави духм"яні,
в яких тебе пестила мама,
любити той сад, який тато
з малої навчив доглядати.
Любити ту пісню крилату,
любити лелек коло хати,
любити все те, що є рідне,
Любити свою Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57320
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.02.2008
Піт рікою тече і лопатка пече,
кості гнуться, заледве тримаюсь.
Нам два дні ще іти та мені не дойти,
рідне ліжко, я сильно скучаю...
В мозолях вся стопа і їди вже нема,
свої сили останні втрачаю:
мої ніжки болять, мої ручки тремтять
що робити поняття не маю.
Телефон у руках, голос тата в вухах:
"мозолі підвели, повертаюсь",
сльози льються самі, прищ вскочив на чолі,
на землі у кросівках валяюсь.
На дивані лежу, ніжки кремом мащу,
тепер смішно так переміщаюсь,
заживе скоро все і, якщо повезе,
знов піду і дойти постараюсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57066
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2008
Я знаю, там тобі без мене
безмежно сумно, гірко й темно,
просто мені без тебе теж...
На серці важко, біль, розлука,
і знову хочу в твої руки,
і знову на щоці сльоза, проте...
Це все мине, і вдвох з тобою
ми насолодимось весною,
і вдвох забудемо про все, але...
Поїдеш ти а я заплачу,
надіючись, що не побачиш...
Я дочекаюсь тебе знов.
Леліятиму цю надію,
вона мене і зараз гріє,
в моїй душі - твоя любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57065
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2008
Ні, не троянда, лиш ромашка,
що сповнена усмішки і життя,
не має пафосу, лиш казка
в тих пелюстках видніється щодня.
Ні, не гвоздика, ні, не горда,
лиш щирістю чарує всіх,
та, що закохана в піона,
хоч знає що його любити - гріх.
Ні, не фіалка і не мальва,
вона проста і в цьому вся краса,
не вбрана у розкішні барви,
та всеж прекрасна, квіточка-весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57058
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2008
Кораблик плавав в синім морі,
мав капітана на борту,
їм двом всміхались в небі зорі,
удвох долали і грозу.
А у каюті капітана
жили ще й миші, також дві.
Їх годували вдень і рано,
голодували ж хіба в сні.
Прижились миші, розвелися
і мишенята завелися
й чудні думки в них повелися...
і лідер свій у них з"явивсь.
Побачивши таку бригаду,
наш добрий, щирий капітан
звільнив для них свою каюту,
собі залишив лиш кафтан.
А миші - сильно загордились,
зчинили бунт на кораблі
кермо і владу захопили,
а капітан тепер на дні.
Розбивши цю щасливу пару
подохли миші - голод з"їв,
а корабель без капітана
подавсь на дно
й лиш там спочив.
Не дивлячись на сірий стан, про капітанство ти забудь,
не вийде з миші капітан - родився щуром, ним і будь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=56100
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.01.2008
Коли на вечірньому небі
зоря запалає весняна,
мене так і тягне до тебе -
шепнути про своє кохання.
Обняти свої рідні плечі,
до себе тебе пригорнути
послухати як б"ється серце,
без цього не зможу заснути...
А потім, так ніжно і тепло
цілую і бережно грію...
Всміхаюсь до зірки, що ввечір
мені подарує цю мрію :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55814
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2008