| Сторінки (1/72): | « | 1 | » |
Дощем ніч ридає, потяг гуркоче,
Той гуркіт для мене надміру сумний...
ТЕБЕ забирає. Тебе він увозить,
Мені ж - залишатися знову одній.
І жить сподіванням, бажанням, чеканням,
Того, що повернешся... Хоч би скоріш!
Як важко даються мені розставання,
Здавалося б легше у серце ніж!
Хоча вірю, знаю, що це не на довго,
Чекаю, вернешся, обіймемось знову...
Але завжди серце стискає тривога:
Де Ти, як Ти і що там з Тобою?
Та все я стерплю, щоб зустрітися знову,
Тебе я люблю, можеш вірить мені...
Прошу: повертайся скоріше додому!
Хоч знаю, що вернешся лиш по весні...
...І потягу гуркіт буде святковим!
Бо він до мене везтиме Тебе.
Буде сонце світити, і настрій чудовим,
В обіймах Твоїх все забудеться зле...
З Тобою - ЛЮДИНА, щаслива і сильна.
Без Тебе - як тінь, наче і не жива...
Тому я прошу повертайся скоріше,
Тебе ж бо дружина кохана чека...
(або як варіант на останній рядок:
"Хоч надії на це майже нема"
Як краще?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164456
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
Хай кожен каже те, у що сам вірить,
У кожного бо правда є своя.
Я ж не скажу... Кричатиму: Слава Україні!
І хто так само вчинять - ті моя сім'я.
Хіба і як нам можна не любити
Зелені верби, золото ланів,
ТрАви запашні, росою вмиті,
Своїх сестер по крові і братів?
Кажу "по крові", кров бо в нас Єдина!
У кому дух український живе,
У кожного, хто вірить в Україну,
Хто із криниці павди воду п'є.
Героям слава! Слава Україні!
Будь гідним сином Рідної Землі!
Неси із гордістю ім'я людини!
Життя люби! Люби людей! Добро роби!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143830
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.09.2009
На повні груди сонця золото вдихнути,
Відчути легкість, спокій дивний на душі,
У свому серці пісню радісну почути
І посміхнутись. Небу. Богу. І собі.
А потім, раптом, стрибнути геть за небокрай
І подивитись на колісчата у зірок
Землі сказать "ну що, сіренька, прощавай!"
Й зробить останній в яскраву вічність крок.
Почути голос, що істини всі відкрива
І ноти пісні тримтливо-злякано-дзвінкі,
і бачити, як ангел-жінка відчиня
До раю двері білі з зорь ясних.
І світло ллється із щелини, обпіка...
А потім - в світлі розгледіти лик
Свого старого нарко-корєша...
І не без жалю, гірко споглядати,
Як сонце, зорі, світ, що раєм грів
Перетворився на старі, звичні грати,
Кімнату, лампочки на стелі й на столі...
А згодом - дивна огорне тривога,
І друг незнамо-чого накричить..
Захочеш геть піти... І упадеш з порогу...
Але без пилу ангелів ти вже не можеш жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120711
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2009
Подих... порух... Вії.. Брови..
Ми мовчим.. Тіла говорять...
Вуст торкаєшся... Посміхаєшся...
Вже не зчуєшся - закохаєшся.
Блиск очей, безодня томна..
Прірва.. Темрява... Летим...
Подих.. Порух.. Вії... Брови...
Плечі... Дотик до руки...
Ми одні у цьому світі:
Ти і я й солодкий дим..
Як же нам та й не горіти?
Ще живим і молодим...
Подих, порух і обійми,
Пальці, серця і тіла,
Вся тримтиш... І я з тобою...
Ти шепочеш: "Я твоя".
Подих, крик душі, зізнання,
І гарячча юних душ...
Назовеш мене "коханим"...
Та вже завтра я піду...
Але поки... Подих-порух,
Зовсім поруч, ти - моя...
Шарф, пальто і пасок, обруч...
Блузка, брюки... І рука
Має волю скрізь де хоче
Зазирати, пробігати...
Але ОЧІ... ТВОЇ ОЧІ...
Ніби хочеш щось сказати...
Але знову ж, подих, порух,
Вії, брови, ти мовчиш...
Ти не кажеш ані слова,
Але час як птах летить...
Вії, брови, подих, порух,
Вся в тремтінні.. Ти - Богиня,
Шедевр Бога - твоє тіло,
А вуста твої - медові...
Ближче й ближче, подих, порух,
Щось п'янке й гаряче в крові,
Подих, порух, подих, порух,
Шепіт стогін і зізнання,
Ти назвеш мене "коханням"...
Але очі...
ТВОЇ ОЧІ...
Ніби щось сказати хочуть.
Подих, порух, вії, брови
І мовчання. Ти мовчиш.
Ти мовчиш - тіла говорять..
А сердця щемлять..
Ще мить..
Подих, порух, вії, брови,
Ти мовчиш, тіла говорять.
Хай білизна йде до біса,
Ти - рабиня, ти ж - цариця...
Крок останній, подих, порух,
Погляд в очі.... ВАШУ МАТЬ!
Та чого ж мовчала?
Сльози...
СЛЬОЗИ на твоїх очах.
(повільно)Подих, порух, викрик-погляд,
Підхопився, знайшов ковдру,
Вкрив і ніжно обгорнув...
Вибачаюсь...
Сиджу поруч, погляд, порух,
Вії, брови... І волосся
Ніжно гладжу я рукою...
Все... Тихенько.. Заспокойся...
Погляд, порух, відвернулась,
Очі-сльози заховала...
Добре, вчасно схаменувся...
Та навіщо ж ти мовчала?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110202
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2009
Я Тебе люблю, моє серце.
Я за Тебе.. Для Тебе... Якби ж я могла!
Знаю я, що ніколи не увірветься
Безмежна, безкрая любов моя.
Я любила, люблю і буду любити,
Я для Тебе жила і буду жити,
Кожну мить лиш про Тебе думала я
І зараз знов про Тебе думка моя.
Ти найкращий, Ти світло, Ти ангел і сон,
Єдиний, жаданий, коханий Антон,
Ти крила мої і Ти моє життя,
І кожна секунда життя - Твоя.
Для Тебе лиш б'ється серце моє,
І лиш для Тебе воно завмирає,
І лиш для Тебе кров в жилах тече,
І ще щось... Що душу мою зігріває....
Люблю! І любитиму завжди! Ти чуєш?
Без Тебе життя моє сенсу не має,
З Тобою - я вічна і не помру я,
Бо Ти - це любов, а любов не вмирає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102745
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2008
Ми живемо для того,
щоб смерті зажадати,
Щоб просити у Бога
в житті нас не тримати,
Щоб втрачаючи безцінне,
не жалкувати нітрохи,
Щоб не бачити кращого
виходу й дороги.
А любов нам для того,
щоб скоріш зрозуміти.
Як нестерпно і боляче
на цьому світі жити.
Тут прекрасного – ніц
і нічого святого…
Тут лише пил і біль.
Смерть – дорога до Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97445
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2008
Запах сліз… Відчуй його у сміху
І ніколи більш не забувай
Уявляй його завжди в повітрі
Вечорами - лиш у ньому потопай.
Запах сліз…Убитої дитини,
Що ще не родилась на світі
Зовсім інший. Душу з середини
Дряпає, немов скажений кіт…
Запах сліз коханої людини,
Чуєш, бо слова – жорстокіші за ніж.
Ріжуть, рвуть і проникають у глибини
Щоб лишати шрами на сторінках душ.
Запах сліз промовисто говорить
І тоді, коли слова вже недоречні…
Розрізняти запахи – це має бути в крові
Бо часто сльози правді суперечать.
Запах сліз. Відсутній зовсім буде
Коли ці сльози – лиш для вигоди є гра.
Пам'ятай, не пахнуть зовсім люди,
У яких душі зовсім нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97444
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2008
Я висмикаю собі вени,
Довколо шиї обмотавши
Прив'яжу до батареї
І рукою помахавши
Вистрибну з вікна...
Там де є все - нема нічого
І в вічності - немає часу,
Безглуздо загубила Бога
До його лігвища примчавшись...
Чи тут не Бог був, Сатана?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=91443
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.09.2008
Чи можна "правильно" жити?
Чи не легше "правильно" вмерти?
Чи реально "стандартно" любити?
Рівномірно весь час... Це ж нестерпно..?
Чи хтось може жити "як треба"?
Та не стати при цьому лиш м'ясом?
Не дивитись ніколи на небо,
Та від мрій відректися назавжди?
Сотні, сотні істот, та не люди.
Вже не люди, а біомаса.
Працюють, існують, згнивають,
Розмножуючись час від часу.
__________
Бездумні, без імені, долі не мають.
Заблудші у сіряві міста блукають...
Заблудші. Без імені, без тіні волі...
Вважають "так треба". Й собою вдоволені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=89024
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2008
Все ллється, не вщухає осточортілий дощ...
І чому тільки зараз я не біля тебе?
Не хочеш бачити мене більш, ну то що ж...
Принаймні, я ще можу бачить небо.
А в голові лунає знов і знов одне:
Непотріб і сміття, Тебе я не цікавлю.
І може і змирилася б, але одне "АЛЕ":
Кохаю лиш тебе. Я лиш тебе кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=84761
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.07.2008
За порожнім склом очей
Люди ховають душі ранимі,
Ховають серце, розтоптане вщент,
І скло очей - то ніби могила...
За безпристрасним поглядом сірим
Ховають шал минулих подій...
Як летіли, впали, розбили..
І зібрати вже не змогли...
За склом, що в очах застигає
Сподівання ховають таємні.
Що ніхто про них більше не знає...
Мрії, здебільшого, всі даремні...
І не важко б душі заспівати,
І не важко б зкинути пил,
Коли б тільки ім'я не знати,
Того, хто так серце розбив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83901
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.07.2008
Я уже устала от вранья,
Я уже устала играть в прятки...
Я устала молиться на Тебя...
О завтрашнем дне строя догадки.
Я уже устала быть рабой..
Быть рабой любви всему покорной.
И в воду и в огонь за Тобой
Бросалась, о себе не помня...
Я уже устала уставать!
А Ты... Играешь так беспечно...
Но я не смогу Тебе солгать...
Я люблю Тебя! И буду любить вечно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83887
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.07.2008
Сиджу, дивлюсь на місяць, думаю про тебе.
Такий самотній само, як і він на небі...
Так, дівчат багато. Та тільки всі вони -
Пусті та холодні дрібні зірки...
Я зараз бачу місяць.. Ти, певно, бачиш Сонце...
Скажи, чи зустрінуться колись наші очі?
(Інколи пишу від чоловічого роду:) )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83075
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2008
Без Тебе я - не я,
Без Тее ніч - не ніч,
Лиш Ти - любов моя,
Прийду - Ти лиш поклич.
Ти бачиш - вже в шляху:
Крізь тернії життя
Вночі і вдень іду
До Тебе, Любий, я.
Нехай зіб'ю у кров
Ноги ідучи -
Не вмре моя любов
Ніколи у житті.
Далеко зараз Ти,
І блиск Твоїх очей
Мені не досягти..
В порожньості ночей.
Я згадую Тебе,
Як ми удвох були,
Як Сонце золоте
Для мене сяяв Ти.
І я квіла тоді.
Хотіла всі бажання
Я виконать Тобі...
Були ще сподівання
Що ніч та не остання,
Що сльози йдуть даремно,
Що будуть щ стрічання,
Що буде рай, не пекло...
Ти м'явся та вагався,
А я казала знову...
Не знала чи хотів ти,
Та я почула згоду:
"Ну, якщо хочеш - спробуй,
Тебе і так кохаю"
Хотілось - насолоду,
А що дала - не знаю..
І може після того,
Як зорі вже сховались,
Що скажеш Ти хоч слово
Мені, я сподівалась.
Що може Ти мені
Просте "спасибі" скажеш...
Та Ти змовчав тоді.
А я й не ображаюсь,
Бо зараз розумію,
Що згодивсь Ти тоді,
Лиш щоб моє хотіння
Тобі, Світ, догодить
Здійснити. Не тому,
Що сам цього хотів...
Ти навіть протибув.
Та ти мене любив...
Пробач мені, що грішна я,
Тебе, мій Світ, у гріх ввела!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83074
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2008
Кожен раз, коли Тебе згадаю,
Посміхаюсь десь глибоко в собі.
Знаєш, Серце, я Тебе кохаю,
Найдорожчий в світі Ти мені
Твої очі - то волошок квіти,
А уста - п'янкий гречаний мед...
Та доводиться без цього мені жити,
Мій Антоній... Коханий абонент...
Всі думки- про Тебе, моє Світло.
Ти як ангел - чистий і святий.
Завжди, знай, Тобі відкрите
Моє серце, мій світ - завжди Твій.
На шляхах життя, що так примарні,
Незлічені, плутані, незнані,
Знай, що є десь дівчина Твоя,
Що життя б за тебе віддала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82893
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2008
Чи ввечорі а чи вночі
Жовнір йшов через парк
Побачив він файних кобіт
Звернувся солдат до дівчат...
На дворі ж весна була - квітень,
Весну відчув і солдат
"Хто ваша мати, кобіти?"
Спитав солдат у дівчат
А вони йому:
Мама - Анархія, Тато - Творець небесний
Всі вони в шкіряних куртках,
Всі - виского зросту..
А мова.. Бува солодка,
Та зараз, занадто вже гостра...
Не дуже вже й добрий жарт
З солдатом зіграли дівки
Нафарбували вуста
Тушшю вкрили повіки
Мама - Анархія, Тато - Творець небесний
А потім, гуртом, всі разом
Співали гімн України...
Мав же сам собі розум,
Навіщо чепати кобіти?
Тож перше подумайте добре
Ніж до таких підійти
Телефону спитати номер
Чи іншої ради мети.
Взагалі ж, ми дівчата файні
І добрих хлопців ми любим..
Просто трохи ми незвичайні
Особистості й творчі натури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82888
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2008
Грешны все!
Горели б в преисподне,
Но, жаль, Бог добр и всё прощает!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82152
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.07.2008
Ти заквітчана квітами, росами вмита,
Туманами ніжними стан оповитий,
Стрічки-річки грають у Твоїм волоссі:
Зелені лісів, золоті колосся...
Ти зростала в неволі. Здобула свободу.
І вже дала життя вільному народу...
І, здавалось, минули вже гіркії дні...
Тільки чомусь сумні сині очі Твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79430
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.06.2008
Ночь на землю уж давно легла,
Но тебе снова не до сна.
Ты в работе, как впрочем, и всегда,
Но и тебя сон сморит до утра.
Третий час ночи, ты наконец уснул..
Как только сомкнешь очи - я к тебе приду,
Хранить тебя от мира суеты,
Чтоб никто-никто тебя не разбудил.
Я приду к тебе тише мыши,
И поступь мою никто не услышит.
Рукой отодвину прядь ото лба
И не покину тебя до утра.
Хочу тебя уведеть - шторы открою,
Сидеть, любоваться буду тобою,
Луна споёт песню, я ей подпою...
Тоша, я очень тебя люблю.
Свет в окошко нежный льет луна,
Прыгнет кошкой с неба к нам звезда,
Спрыгнет, ляжет на твоё чело...
Я люблю тебя уже давно.
Тенью тихой я в твой сон войду,
Горесть, лихо, печали и беду
Отведу любую от тебя,
Ведь любовь всесильна, знаю я.
Залает пес... Ты поморщишся сквозь сон...
О Боже! Как люблю тебя, Антон!
Ты всегда так мало спишь, так неспокойно.
А на утро говоришь, что четырех часов - довольно...
Но спи, любимый, спи, Солнышко моё..
Прикрою шторы, чтоб не видела в окно
Луна, как осторожно я
На прощание хочу поцеловать тебя...
Весна 2007 г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74656
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.05.2008
Так тихо, затишно, спокійно,
Неначе на руці в Антіна...
Завжди у братову кімнату
Я входжу ніби це – святиня..
І хай сам брат – давно у Львові,
(Антін – теж в Кієві) та брата
Все рівно сповнена любов’ю
Стара, покинута кімната...
О! Скільки раз сюди раніше
З розчаруванням, щастям, болем,
До брата старшого прибігши,
Розповідала свою долю..
Він завжди слухав. Чув завжди.
Ні раз байдужим не лишився.
Наставник, радник був мені,
Вчив усього, що сам навчився...
Вже рік, як брата тут немає.
Та пам’ятають його стіни..
Я тихо двері відчиняю,
Боюся розбудити, ніби...
Заходжу до його кімнати,
Проводжу по столу рукою,
І, інколи, берусь писати
Вірші у братових покоях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74432
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2008
Скажи..
Чому раніше я не помічала
Краси,
Що нею сяєш ти?
Чому твою сестру, а не тебе вважала
Взірцем усіх чеснот і доброти?
І ти...
І ти така ж, тепер я знаю.
Вітри
Несуть від краю і до краю
Світів
Рядки,
Що прославляють
Тебе...
Оксано, чи ти знаєш
Себе?
Чи розумієш? Ні. Втікаєш.
Та все
Боїшся зазирнути
В люстро
Боїшся бачить справжне своє
Нутро...
Боїшся буть собою..
Чому?
Ти знаєш, що здолати
Чуму
І найстрашніші хворі може любов?
А починається вона з любові до себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74431
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2008
Що може бути страшніше за розлуку?
Що може більше болю принести,
Ніж коли тримаєш його руку,
І знаєш, що поїдеш зараз ти...
Поїдеш, і не бачитись вам довго...
І будеш, як примара, на дорогах
Шукати його тінь, молитися на подих,
А знати - лише біль та холод.
І посміхнутись ти себе не змусиш,
Хоча хотілося б, щоб звеселить його...
В біль і холод, як пітоном душить,
Й нема на світі більше нічого́
Дорожчого, за цей останній погляд,
Дорожчого, за цей останній подих,
За стук серця, порух вуст... І знову
Наче помираєш... Нема життя без нього.
Чому так боляче цю руку відпускати?
Чому не ма сил відвести очей?
І.. Господи, як боляче те знати,
Самотніх скільки попереду ночей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74275
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2008
Я лежу на дне
И не видно слез
И не видно звезд
И уставшие глаза
Отдых в темноте находят.
Долгим будет миг
И неслышным крик
Вечно только За
Остальное всё проходит.
И не страшно мне
Я на дне лежу.
Океан ночей
Океан смертей
Тут нашла покой
И не слышно больше боли.
Сердце не болит
Сердце не скулит
Океан - дом мой
Души моей воля.
Вот, что вам скажу.
Двадцать тысяч лье
Надо мной воды
Жизни все следы
Отступают и уходят.
Сомкнулась тишина.
Утекла вся кровь.
А за ней любовь.
Выпит сердцем яд.
Черная луна
Что видна на дне.
Черную льет кровь
Черная луна
Что на дне видна.
В сердце всажен нож
Нож по рукоять
Крови нож испил
И любовь сгубил
Былое не найдешь
Не вернешь назад
Больше не люблю
Больше не страдаю
Умерла любовь.
Умерла и я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73670
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.05.2008
Слишком много людей,
Слишком много потерь,
Будто загнанный зверь
Я не вижу дверей.
Миллиарды путей,
Но не знаю теперь,
Выбрать что и куда
Идти ними должна.
Где закат - там рассвет.
Только выбора нет.
Сотни зим, Сотни лет
Скрыт от взора ответ:
Выбрать тьму или свет,
Выбрать жизнь или смерть,
Выбрать что и к чему
Я в грядущем пойду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73668
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.05.2008
Добра, ніжна та тендітна,
Вона яскраво, живо квітне.
Така своя, проста і рідна.
І наче розсіває світло...
Ця жінка – сповнена любові.
Ця жінка – сповнена тепла.
І в її тілі, замість крові,
Тече, я думаю, ВЕСНА...
Вона весела та привітна.
І мудрість досвіду несе.
Вона – прикраса цього світу,
Ангел посеред людей.
Нехай їй завжди буде Сонце.
Нехай завжди квітуть поля,
І юності не сходять роси
З її душі, з її чола.
Хай зостається світлим розум
Хвороб хай тіло не пізна.
Хай від усіх життя морозів
Любов та Віра зігріва.
Вона – дружина. Вона – мати,
Вона ж – і любляча бабуся...
І їй би руки цілувати...
Та підійти, чомусь, боюся...
_________________________
Людмилі Миколаївні Покидько
дякую за подароване тепло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73643
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2008
В Тобі нема ні крихти зла
Ти не поганий – Ти найкращий...
Та всеж, чогось боюся я...
З найкращим бути – то найважче.
початок2007р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73490
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2008
Привітно посміхаюсь незнайомцям,
Сміюсь, жартую, з друзями своїми...
Але так довго я живу без Сонця...
Без того Світла, що дарує сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73483
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2008
Сонце випливає з-за хмар
Маревом рожевим зігрітих
Захід сонця ще не настав
І ще бавляться в парках діти.
Та скоро скотиться за обрій світило,
Що його, колись, вважали люди
Богом, і звали Ярилом.
А завтра новий день, неодмінно, буде.
Випірне Сонце знову зранку
Кине проміння на наше місто,
На річку, на парки, альтанку,
Сади та будинки, пристань.
І в світанковій, лагідній тиші
Почується спів соловейка.
Зранку сонце трохи добріше,
Не діймає ще денна спека.
Люди працюють на своїх ділянках,
Хтось на роботу вже поспішає.
Прокидається місто зранку...
Щохвилини сильніш сонце сяє.
Переживши полуденну спеку
Ввечорі в світ вибираються люди,
Хтось - в кафе, хтось - на дискотеку
Хтось, як я, просто ходити любить.
Хтось до неба очі підійме,
Замилується сонця красою.
Сонце, найближче наше світило,
Як прекрасно жить під тобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73482
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2008
Щоб знайти, шукати маєш довго, натхненно.
Знайти щастя - не легке завдання
Ти весь час, кожну мить, напевно
Шукати не припиняєш.
Маєш - нічого. Жагу полювання...
Довго блукаєш шляхами вигнання,
Натхненно, нарешті, на них помираєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73440
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.05.2008
Разлилась река
Серебра
В долине сна
Я сижу одна,
Я одной
Была всегда...
Подкрадется ночь,
Убежать
Хотела б прочь,
Лиш не хватит сил...
Прощай навеки, Анардил!
Был ли он со мной?
Или не был никогда…
Далека ему душой,
Только телом близка…
Сквозь листву с небес
Будет литься лунный свет…
Только толку нет
Всё равно, лишь сумрак здесь…
Разлилась река
Серебра
В долине слёз…
Лишь моя рука
Гладит струны
В мире грез…
В кубок я налью
Пьянящего вина
Протяну тебе,
Выпьешь ты его до дна,
Упадешь, заснешь,
Словно скошенный ковыль…
А проснувшись не поймешь:
Видел сказку или быль…
Будет литься свет,
Свет луны через листву,
Мне покоя нет,
Этой ночью не усну…
Больно так душе,
Но противиться нет сил...
Нужно быть сильней…
Прощай, навеки, Анардил…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73314
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.05.2008
Такі наївні очі карі,
Такі прості, такі веселі,
І посмішка тендітна грає,
Вуста червоні та тоненькі.
Такі предовгі-довгі вії,
Такі світленькі, рідкі брови,
І очі, сповнені надії,
І носик звернутий угору.
Таке веселе і привітне,
Дорогоцінне, і крихке.
Життя у цім створінні квітне.
Що є святіше за дітей?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73135
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2008
Вона вміла дарувати радість,
Вона вміла зігрівати теплом,
А Він вмів замовчувати малість,
Про те, з ким вчора під одним зонтом
Стояв на пристані, так обіймавши ніжно,
Про те, хто засинав на Його грудях,
Про те, чому вертається так пізно,
З чим саме цигарки Він курить...
Вона уміла щастя дарувати,
А Він із вдячністю усе приймав...
Хворіти почала. Здала кров. Раптом,
Дізналась який Він Їй “сюрприз” подарував.
Хворіла та любила. Вибачала.
Боролась за кохане так життя...
Його життя.. Свого не жалкувала.
Аби не СНІД Вона б іще жила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73129
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2008
Для счастья надо ведь не много:
Вселенной крохотной довольно,
Довольно в небо три дороги,
Довольно крошечного, так, с планету, поля.
Для счастья ведь не много надо.
Один единственный мирок…
Но для него нужна услада-
Человек, который смог
Бы мир создать, засеять нивы
Любовью орошить поля,
Лес насадить и для тебя любимой
Наполнить дыханьем жизни моря.
Для счастья ведь не много надо.
Улыбка. Взгляд. В руке рука.
Забота, ласка, а в награду –
Под ноги бросить облака…
Для счастья надо ведь чуть-чуть.
А я имею много-много.
Счастливая. И ты счастливым будь.
Ведь на двоих у нас одна дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73102
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.05.2008
Його світ задовбав,
Як і кляте життя.
Чомусь хлопець не знав,
Що нема вороття,
Коли стрибнув у ніч,
П’ятий поверх з вікна...
Бога клич, чи не клич –
Не навчишся літать...
Не боявся. Не думав.
Вважав, що нема
Взагалі порятунку
Від жорстокості, зла
Тих людей, що навколо...
І вирішив втікти...
Ось.. Потрапив до моргу.
Тут тіло. В пеклі – місце для душі.
Бо в Раю не має місця боягузам.
Хай вже вибачає – візьму на пам’ять ґудзик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73101
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2008
Сломалась ветка-
Упала девка.
Упала больно.
Раздерла коленку.
Раздерла локти,
Прическу конечно…
А НЕ(ФИГ) БЫЛО
ВОРОВАТЬ ЧЕРЕШНИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73093
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.05.2008
Ти і я - як Уільмо і Нієнна.
Вибору нам, наче, і нема...
Та шукаєм ти і я натхненно,
Світ в якім дорога не одна.
Я і ти - як Варда, і як Манве.
Ми, як валар. З владою без меж.
Та чомусь, тікаємо старанно,
Наче боїмось, від почуттів пожеж.
Ми, як разом, - наче валар.
А коли окремо - то й не люди...
Може, вдвох зустрілись ми не дарма?
Може треба так, і так і буде?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72409
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.05.2008
Хочу, чтоб парень - менестрель.
И каждый день писал стихи.
Чтоб песни каждый вечер пел,
И ночь была полна любви.
Хочу, чтоб парень - следопыт.
Готов и в бой. Готов и в путь.
И взять меня, чтоб не забыл,
В лесу с друзьями отдохнуть.
Хочу, чтоб парень про любовь
Никогда не забывал.
Хочу, чтоб в самый смертный бой
Всегда бессмертным он вступал.
Хочу, чтоб парень - словно Бог,
Творец, всезнающий, вселенной,
Хочу, чтобы для НАС он мог
Создать мир нежности нетленный.
Хочу, чтоб парень - скальд и бард
Глаза - поярче всех светил,
И мог, чтоб, провети без карт
По жизни, тропами любви...
Хочу, чтоб парень верил мне.
И чтоб "любовь" - не просто "чувство"...
Чтоб был со мной и в счастья день,
Делился болью, когда грустно...
Чтоб он - мой смысл. Я - жизнь его.
Чтоб все дороги и пути
Рука в руке могли пройти,
И не было чтоб ничего,
Что могло б нас разлучить...
Лишь он. И я. И Вечный Бог.
И в мраке жизненных дорог
Ярчайший свет любви светил,
Чтоб парень жизнь свою дарил,
Мою на сохраненье смело брал,
Чтоб не боялся он, чтоб знал,
Что я всегда с ним буду рядом.
Всегда поддержка и опора.
Что мне служить ему - награда,
И истиннее нету слова,
Чем то, что я сейчас пишу:
(Антин.. Стих о тебе..) ЛЮБЛЮ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72328
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.05.2008
Є такі речі на світі,
Що їх всі знають, та ніхто не афішує.
Знають чисті. Знають кроввю вмиті.
Знають... Та тобі не скажуть.
Бо є такі речі на світі, про
які всі знають,
та не говорять...
А хто скаже вголос - його назвуть безумцем...
Бо є такі речі на світі,
Які всі знають, та ніхто не афішує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69852
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2008
Хочеться дихати небом,
Хочеться сонце пити,
Хочеться, щоб у себе
Світ весь могла вмістити.
Хочеться трохи всесилля,
Щоб побажання - закон.
Хочеться... Та як пір'я,
Сплива за водою сон.
Мрії пусті, дитячі...
Чи мудрі та повні сенсу?
Та сил вже нема... Невдячні
Люди руйнують вщент все.
Боротись вже сил немає,
Нема сил тягнутись до неба.
І, як весь світ засинає,
Так і ти... Ніби й жити не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69845
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2008
Кровь - жизнь
Слезы - счастье
Разлука - отдых
Любовь - крест
Задолбало постоянство:
Вечно льются слезы счастья,
и убить весь мир готова,
Так как я его люблю!
Уважаю презирая,
Подчиняюсь ради власти...
Всё и сразу. Я такая.
Стану жить, когда умру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69841
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.04.2008
Вона сміялась. Вона жила.
Робила прекраснішим світ.
І, здається, літати могла
Не тільки лише у сні.
Вона квіла і вона співала
Так тихо і ніжно - Весна.
І, якось, серцем усім покохала...
Ви скажете "щастя"? Біда!
Вона любила. Вона молилась.
Йому писала вірші...
Заради нього лиш серце билось
І ним лиш марила в сні...
Вона вважала, вона не гідна
Такого як він ангела
Але вона не знала ще, бідна,
Що її далі чека.
За ним ходила. За ним літала.
Години давала життя.
Себе нітрохи не шкодувала.
І душу б йому віддала.
А він - пишався. Він - милувався.
Та лиш не на неї - собою:
Що Богом він для когось зробився.
Дурним! Необачним богом!
А він вкривав їй цілунками руки
Волосся пестив, лице...
Але він бачив в ній лише куклу,
Яку можна викинуть геть.
Вона квіла і вона раділа,
Коли була поруч з ним
Свої обламала й дала йому крила,
А він літати не хтів.
Вона п'янким, вона незвичайним
Вином для нього була.
Він - пив. І випив усі її чари.
І смертною стала вона.
Втрачала крила. Втрачала душу.
Втрачала поволі життя.
"Для нього бути кращою мушу"
Собі говорила вона.
Без крапельки жалю себе віддавала
Усю узливала себе.
Вона кохала. Вона не знала,
Що час щасливий мине...
Допив. Розлюбив. Стала не цікава.
Не по приколу стало цілувать її.
І викинув... А душу - вже йому віддала,
А тіло - утопилося. Як жити без душі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69733
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2008
Так, я хочу бути з Тобою,
Зазирати в Твої сірі очі,
Та не хочу я бути рабою.
І стелитися в ноги не хочу.
Уяви, - я, між іншим, людина.
І я маю якісь почуття.
Я не лялька і я не картина,
Не шедевр, але не сміття.
І хоч марю Тобою лише я,
І хоча на Тебе молюсь,
Ти ніколи не станеш для мене
Царем. А я - не схилюсь...
І хотіла б. А серце не сміє.
Ні, навіки закритись не може.
Я, між іншим, також людина.
І свобода мені - найдорожча...
Але, знаєш у чому приколи?
Любов справжня - то чиста свобода.
Якщо щиро люблять обоє.
Я - люблю. То проблема з Тобою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69699
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2008
Так хочеться підтримки, допомоги...
Та кожна рука тягнеться, лиш щоб тебе штовхнуть.
Уже і сил не маєш, продовжувать дорогу,
Але повинен далі свій хрест життя тягнуть.
А інколи - здригнеться в предсмертній спазмі серце.
А інколи - зірветься, кудись униз, душа...
Іще одна лиш мить лишилася, здається,
Й нарешті будеш мертва... Та ти іще жива...
*з огидою* ЖИТТЯ! Життя - лише предсмертна мука.
І сенс його - щоб покохати смерть!
Щоб до коханки-смерті самі тягнули руки
Люди, життям насичені вже вщент...
І я зовсім не готична. І не суїцидна.
Збочинка я, мабудь. Бо я життя люблю.
Але життя для мене - то лиш одна людина-
Антоній. Світ і Сонце. Я ним лише живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69645
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2008
Сірий. Порожність. Продана душа.
Відплакала. Ночі. Жбурнула в небуття.
Віти. Впали. Долі цвіт лежить.
Правди не знайдеш. Так навіщо ж жить?
Не чули. Не знали. Хотіли. -Не знайшли.
У душу зазирали очі самоти.
Страждання. Лукавство. Зрада скрізь-завжди.
Кохання. Від правди щастя лиш не жди.
Віра. Червоний. Гострі кігітки.
Квіти - смертельні. Діждатись ягідки?
Очі. Закрити. Покласти на язик.
Назавжди відлетіти в зовсім інший світ.
Білий. З червоним. Краплі на снігу.
Пір'я пташине важче ніж чавун.
Крила змах останній. Дорога в небуття.
А все... через кохання. Й розбите ним життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68718
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2008
Ты возлюбленная дождя.
Он тебя на стеклах рисует,
И поет песни лишь для тебя,
Твои плечи и руки целует.
Ты возлюбленная дождя.
О тебе он льет свои слёзы.
Ты возлюбленная дождя.
Ты цветущая дикая роза.
Ты возлюбленная дождя.
За тебя на дуэли с Солнцем
Был убит он еще вчера,
Но сегодня воскреснул снова.
Ты возлюбленная дождя.
За тебя умереть - не подвиг.
Умереть.. Много ли ума?
Это все, это каждый сможет.
Ты возлюбленная дождя,
Он ласкает твои ладони,
Умывает нежно тебя
И в твоих одеждах он тонет.
Ты возлюбленная дождя.
В твою честь - каждая капля...
Да, и льеться, он не зря -
Ты достойна. Ты так прекрасна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68624
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.04.2008
(читати по першим словам кожного рядка:))
Де загубило ти, моє котятко,
Совість, що раніш в тобі була?
Сліпа, шукаєш макове зернятко
Кохання в вирії життя.
Не може буть любові, де безчестя.
Бува лиш там, де істина речеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68603
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2008
А світ виплясує, готуючи прихід
Довгоочікуваного гостя - Звіра.
І тільки дурні прагнуть щось змінить.
І тільки в дурнях ще жевріє віра.
А світ танцює, закликаючи на бал.
А світ камлає, сп'янілий від крові́.
І кличе Звіра і зростає шал,
Й тьмяніють у очах їх зорі.
Бечестя, зло, жорстокість без межі,
У дикім танці закипають землі...
.. А Звір не йде. А Звіра все нема...
А люди ждуть! Чекають! Де ж він?
______________________________
І ось, в один осінній день,
Прийшов нарешти Звір чеканий...
У вовка перевдягненний олень,
Щоб врятувати, що зосталось.
Жрець Яхве, Ієрей, тяжкий обравши хрест,
На себе натягнув антихриста одежу.
Щоб припинить нарешті камлання смертних месс
Заради Бога в домі Божім спричинив пожежу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68564
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2008
Сидять три дурні, віршики малюють,
І, може, думають, що творять щось корисне.
Там роздуми про долю, про майбутнє,
Про сенс життя, кохане, ненависне...
Сидять три дурні. Я одна із них.
І кожен душу виливає на папері...
Собі - розрада. А для мудрих - сміх.
Папір - він тлінний. А душа - безсмертна.
Сидять три дурні: репер, гот і панк.
Сидять і пишуть кожен в своїм стилі.
А час спливає.. Та не лічить ран.
Життя все йде... Та не пройшло і милі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68561
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2008
Чорними язвами - вікна.
Така ж само чорна і стеля.
І серце - мертва пустеля.
І зовсім-зовсім без світла.
Дихати сил вже немає,
Як сил нема серцю битись..
А щось таки душу тримає:
Ні повішатись, ані втопитись...
Чорними язвами - вікна.
Вікна-очі у душу.
Впали, було, у спокусу,
А та, отруївши, зникла.
Вікна, як чорні язви,
Смерть пахне гниллю та мохом.
Так було, є, буде завжди:
Нерви здають ненароком...
-Смерті ти хочеш?
-Смерті.
Нарешті спокою, пустки
Душі, що отруєна дустом,
Свободи від болю нарешті.
-А чи ти любила?
-Любила.
-Любила?
-Любила, кажу ж!...
-Любила?
-Ні... Лиш дурила.
Інших, і себе саму.
-А чи ти жила?
-Без любові?
-То чи ти жила?
-Існувала..
-А жити хочеш?
-Та з болем?
-Тоді один шлях -помирати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68499
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2008
Чомусь, всі брешуть однаково.
Скажіть мені, чому?
Чи брехня вже є ознакою,
Щоб відрізняти від звірства люд?
Чомусь... Всі брешуть однаково...
І більш того – брешуть всі...
Немає в світі вуха того,
Що в житті не чуло брехні.
Чомусь, однаково брешуть всі.
Чому, ну скажіть, чому?
А краще, скажіть, як знищити
Брехні світову чуму?
Чомусь однаково брешуть всі...
І вихід один лиш є:
Очистити Богом даний світ
Від всіх при усіх людей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68486
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2008
Белая кожа и красная кровь:
Вот холст и краски для слова "Любовь".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68200
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.04.2008
Ось і все.
Зімкнулись грати за моєю спиною.
Спитай день,
Що заважає нам бути з Тобою.
Спитай ніч,
Чому зараз я не в Твоїх обіймах...
Та тільки не клич.
Бо хочу до Тебе, та вже не приїду...
Ось і кінець.
Накрилось мороком все, що було́.
Поверніть мені меч!
Щоб я свободу собі повернула!
Бо сил нема
Жити і все що було пам'ятати,
Бо вже - весна...
А я все не можу Тебе цілувати.
Ліжко пусте.
Без Тебе життя усе засинаю...
Знаю, про те
Не знає ніхто, що я відчуваю...
Вони кохання
Принижують, топчуть, паплюжать...
Я ненормальна.
Бо справді кохаю Тебе. Дуже+Дуже!
Хочу до Тебе.
Не можу. Ніколи не зможу.
Хочу у небо.
Що може бути волі дорожче?
Та її я не маю
Тому, як би не хотіла - не прийду.
Тебе я чекаю...
Що прийдеш до мене жду.
Пробач мені!
Пробач за все, що злого я зробила.
Пробач мені
За все, чого зробити не змогла.
Я знаю лиш одне,
Так як Тебе, я ще ніколи не любила.
Одне я знаю-
Ти моє Життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68191
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2008
Буває, інколи, відкинувшись у кріслі,
Смієшся над безглуздям цього світу.
Де всі всьому відвести хочуть місце,
Систематизувати надсистематичне.
Буває, інколи, сміх в тугу переллється,
Бо шкода втрачені хвилини і людей.
І серце стиснеться, в душі щось зашкребеться...
І ось вже по щоці сльоза тече.
Буває, інколи, відкинувшись, забутись
Ти хочеш на хвилинку, хоч на мить...
А світ... Світ тримає... Не відпустить...
О! Суєта суєт цей тлінний світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=67233
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.04.2008
Заради грошей зраджувати друзів?
Заради срібла продавати душу?
У спину брата встромлювати ніж?
І не бридко це тобі?
В той час, як решта створює прекрасне,
Руйнуєш й ті шедеври, що створили.
У ватру ярості жбурляєш разом
Всі творчості скарби людські ти...
Й не соромно? То най же тоді жар
За воротом розсиплеться у тебе!
Хай сонце спопеляє! І не буде хмар!
Для тебе! Не для інших. Ти - огидний небу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=67232
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.04.2008
А що цей світ? Він тлінний.
Все перетворить час.
Лиш тільки Ми незмінні,
Й років нема для нас.
А що цей світ? Він попіл.
Лиш зибкий прах віків
З пересіченних навпіл
Обрубків куцих слів.
А що цей світ? Лиш порох,
Що ллється між степами.
Хто друг тут? Хто тут ворог?
Всі рівні перед Нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65996
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2008
(Єдиному, коханому, найкращому Покидько Антону)
Я завжди Твоє ім'я пишу з особливою любов'ю,
Образ Твій в собі ношу, як оберіг чи ікону,
Я Тебе не зраджу і ніколи не забуду.
Я Тебе кохаю, і безмежний мій смуток,
Що Ти зараз далеко, я не в змозі сказати
Тобі в очі відверто, що найкраще - кохати,
І кохання до Тебе - то дар, мабудь, найвищий...
Дуже щедрим до мене є Отець наш Всевишній:
Він до Тебе направив, й почуття розпалив.
Полум'ям від кохання мою душу зігрів,
Освітив і дорогу, шлях до правди мені...
Я люблю Тебе, Антоній! Щиро вдячна Тобі!
Що Ти є! Що Ти справжній! Що кохаєш мене,
Що не кинеш, й назавжди Ми з Тобою - Одне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65052
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2008
Забувати я тебе не хочу,
Бо ми разом були не мить.
Листи, згадаю, як сьогодні..
То в Гопри то в Москву летить
Легкий, змістовний. електронний,
А все-таки, шматок душі...
І дивний подих наш синхронний,
Вірші, і дуже схожі сни...
Тебе не хочу забувати...
Та і навіщо це мені?
Мені натхнення дарував ти,
Коханням першим став моїм.
13.03.07(перший варіант)
06.01.10(перероблений остаточно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65051
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2008
Как хорошо, что я жива,
Что я дышать могу и петь,
И что на грозы из окна,
Задумавшись, могу смотреть.
Прекрасно как весь мир любить.
Красой природы любоваться,
Учиться и других учить
Мгновеньем каждым наслаждаться.
Прекрасно слушать пенье птиц
И перелив гитарных струн
Средь дней веселых верениц
Жить среди сотны звезд и лун.
Чихнув услышать "будь здорова"
Простнувшись утром "как спалось"
Переродиться будто снова.
Чтоб легче. Веселей жилось.
Родителям дарить заботу,
Теплом сердечным окружать,
Иметь любимую работу,
Самой свой мир сооружать.
Чудестно слушать шум листвы,
из родника воды испить,
С знакомым перейти на "ты",
Решать загадки, словом - жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65021
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.03.2008
Плачешь на перекрестках
Немного жаль, что пропало завтра
Небо - трепка в дешевых блестках
Солнце - полупогасшая лампа.
И как поверить, что всё, жизнь прожита,
Если сердце еще болит?
Если даже слово режет больней ножа,
И тебя всё еще могут убить?
Больно тебе. И можешь погибнуть.
Вывод простой - значит жива...
Жива, и как тебе не противно
Пьешь жизни чашу и далеко до дна.
а так хотелось залпом опрокинуть
Одним лишь мигом - грусти 40 лет..
Но не суждено пока тебе погибнуть...
Ты снова тонешь в дыме сигарет...
Ты пьешь портвейн и куришь план,
Ты знаешь все секреты мира
Но не сотворишь ни книг, ни карт,
Зачем творить с себя кумира?
Тебе-то это ни к чему.
Ты просто хочешь умереть....
Открыли новый вирус - суицидную чуму.
А в жизни теперь модна - смерть....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64997
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.03.2008
Поэту, верите, нужен покой.
Он должен сидеть vis-à-vis с луной.
Сидеть и смотреть, любоваться ею,
Сидеть и тихонько мурлыкать песню.
Он должен быть всегда немножко путником.
Знать, что есть дом, и, что, конечно, ждут его,
Всегда свободен, как ветер или птица
Он должен САМ на смертный бой решиться.
Он просто хочет запутаться в сетке
Любви, а сам пропасть потом где-то.
Он хочет счастья, но хочет и страдать.
Он хочет любви, что не приведет в кровать.
Он хочет секса, и чтоб было завтра больно.
Хочет, чтоб она осталась всем довольна.
Он хочет, чтобы пели звонче птицы.
Он хочет плакать. Но хочет веселиться.
Он, точно знаю, хочет счастья всем людям.
И если он – поэт – его не забудут.
Ним вдохновляться будут молодые поэты.
И девочки над строками будут плакать где-то…
И даже вдруг сейчас, неизвестно где он,
Умрет наедине с холодной луной,
О нём другие уже завтра сложат песни…
Ведь он был не такой как все. С другого теста.
Он тоже человек. Но мыслит иначе.
Другая у него, свободная удача.
Он мог бы просто встать и выпорхнуть в окно,
Но он-то точно знает – второй жизни не дано.
В лицо он знает смерть. По себе знает муки.
Он знает, что такое с любимой разлуки.
Он знает, что есть верность и что есть блуд.
И, наперед, он знает, согласие ль дадут.
Завидовать не стоит. Сочувствовать не смейте.
Он просто другой, и так нужно, поверьте.
Он просто не может иначе жить.
И жизнь он обязан ненавидя любить.
Он пишет о любви. О другом – рифмоплеты.
Другие не знают, а он знает чего-то.
Он от природы гений и узник ума.
Таким он не родился, но был таким всегда.
Не ждите от него извинений слезных.
Да, он извиниться, но он знает – он прав.
На его стороне и луна, и звезды…
А извиняясь он просто играл!
Игра! Игра! Игра! Знает, но верит!
Играет свою роль с честью до конца.
И спектакль «жизнь» на акты не делит,
Уж слишком она для него дорога.
Поэт в себе вмещает сотни обличий.
Поэт – он священник, злодей, он же – рыцарь.
И главное, запомните, поэт всегда прав.
Его к луне пустите! Он ОЧЕНЬ устал.
Его к луне пустите: он очень устал.
Он, правда, очень устал…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64949
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.03.2008
Смотри. Ти видишь эти руны?
Узор веков, покрытый пылью,
Дрожащие от ветра струны,
Легенды те, что стали былью?
Узор причудный видит каждый.
И каждый день. И сотни раз.
Все ищут утоленья жажды
В обрывках мятых зыбких фраз.
Бог. Судьба. Предназначенье.
Свободны все - но ищут бремя.
А ты... Как я. Ты - зверь, без племя.
А долг твой - кошки в новоселье.
Все видят. Но не замечают.
Все слышат. Но не понимают.
И каждый прав. И всё он знает...
Но жизнь-то мимо пролетает..
Узор веками размывался.
Сливался в новые причуды.
Читался, но не понимался.
А ты.. Ты понимаешь руны.
Слова. Слова. Что есть их кроме?
Слова. И нету ни-че-го.
Слова в запрете и в законе:
Всегда значенье лишь одно.
Слова - есть сила. Сила - слабость.
Любовь - начало. И наоборот.
И яд по вкусу - мед и сладость.
Лекарства вкус - не взять и в рот.
Сегодня нету. Есть вчера.
И завтра есть. Хотя не факт...
Закрой глаза...
открой глаза.
Всё изменилось, да?
_____________________________
а теперь этот стих, благодаря Вэйснару можно и прослушать!
(набросок для тех, кто плохо разбирается в музыке. Позже будет получше:))
http://weisnar.org.ua/mp3/rune01.mp3
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64874
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.03.2008
Безодня. Прірва. Я лечу.
Життя у ворох я зібрала
І, не шкодуючи, віддала
Все до краплини палачу.
Не плачу. Не кричу. Мовчу.
Навіщо біль? Навіщо сльози?
Все що було - не є серйозним.
І я - лиш блазень.
Ти - лиш жарт.
А інші - в'язні
Гральних карт.
Нічого справжнього немає.
Для нас. Для них. Для тих, що будуть.
Здавалось, в душу заглядає
Цар і володар наших судеб...
А хто він? Він не ти. Не жарт.
І він не блазень з старих карт..
То хто ж такий?.. Уява.
Нема його, нема бо долі,
Нема розписаних подій,
Хіба що ті, що відбулися.
Цей "цар" - ніщо. А ми з тобою -
Вже щось, повір.
Я жарт. Ти - блазень. Посміхнися.
Все буде добре.
З чорних гір
Зійде ще цілий ворох щастя.
Ти будеш пісня. Я - співець.
І навпаки, це не різниця.
І хтось з нас понесе вінець,
А хтось захоче одружиться.
Чи так. Чи може навпаки.
Бо ти і я - нема різниці.
Ми будем разом крізь віки.
Нехай тобі політ насниться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64873
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2008
Зима – то не лише сніги.
Не тільки час, коли на річках крига.
Але для мене, навіки,
Й той час, коли Тебе зустріла.
Коло брата Ти стояв, як ангел.
Розмовляли, посміхались, я мала підійти...
Але злякалась, і сховала ватман,
Що мав за ним мене впізнати Ти.
І повернулась знову за хвилину.
Мені хотілось так знов бачити Тебе...
Було вже пізно – на зупинці ні людини...
У мене ж з того часу серце – не моє.
Тобі про страх писала свій у qipi
І відчувала на собі провину...
Ти виявивсь занадто вже красивим,
Образ Бога на Собі носив Ти.
Неначе світло з Твого серця опалило.
А я злякалась. Бо жила серед бруду.
Й не підійшла... Тоді ще зрозуміла:
Вже твоя. Й Твоя навіки буду...
А Ти мені пробачив. Все пробачив...
Живемо в трохи різних знов містах..
Час сплине швидко – будем знову разом...
Епітемію плачу я за свій страх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64852
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2008
Вчера хотелось очень жить,
И даже что-то там менять,
Теперь – бессильная лежишь,
Нет даже сил дышать.
Вы спросите: «А как душа»?
А что моя душа?
Теперь в ней нету, ни черта…
Ни бога, как не жаль.
Заплесневела, зацвела,
Темнее ночи день.
И я бы даже умерла.
Вот только лень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64849
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.03.2008
Зима минула, а весна не наступила.
Сніги пройшли, а сонця все нема.
Не вітер, не ангел, не звір, не людина...
Хто я? Ніхто... Чиї оце слова?
Навколо світ.. Він був... Чи не було?
А час? Час був? Бо часу теж немає..
Як не було його, все що раніш-давно –
То ніщо інше, як моя уява...
А хто я? Що уява є? Ніхто...
Тож, що цей світ?... Нетлінний...
Згоріть не може те, чого і не було...
Не знищити не створений витвір...
Хто я? Де я? Що правда тут?
Що є? Чого нема? А може.. Я – уява?
І тільки нескінченна круговерть із пут
З питанням вічним: Є я? Чи немає?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64847
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2008
На столі чашка чаю.
Ще гаряча.
Димок повільно здіймається
до гори.
Говоримо.
Через посредника
Мобільний оператор life:)
Ти знову кричиш на мене...
Я намагаюсь триматись.
Вдаю
Ніби все нормально і
байдуже.
А серце і душа скрутились у тугу напружену спіраль.
Я чула шепіт. Сусідки.
Вона проклинала
Всесвіт
І є*уче життя:їй на долю випала катастрофа
порвались панчохи...
А в мене тим часом
рвалась душа...
А на столі стояла чашка
З холодним чаєм.
Над дном літав порох заспокоївшоїся хлорки
Я чула голос...
Який на мене кричав
І вдавала, ніби все нормально...
Бо колись любила
цей голос.. а скоро...
винайдуть машину часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63599
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2008
Спів віків над долами ллється,
Тягне вітер-наждак степами,
Душа-пташка у грудях б'ється,
Й рветься в гору, летить-співає...
Ніби й так. Ніби й щаслива...
Та ріже ржавим залізом "ніби".
Ніби й маєш ти руки-крила,
Та не дано тобі полетіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63596
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2008
Темно, холодно і самотньо...
Душа падає у безодню...
І донизу зірвалось серце.
Воно в грудях, чомусь, не б'ється.
Трохи лячно, морозно, дико...
Підікралося стиха лихо...
Пустота і самотність, пустка
Все накрила як чорна хустка.
Наче все так, як бажала.
Наче все так, як і треба.
Та чомусь, як зміїне жало,
Час та звук впиваються в тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63586
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2008
Очі коханого, як волошки..
Чи волошки - як очі Його?
Щє нагадують квіти ці трошки
Про Небо, про душу, про ніжну любов...
З відвертістю, щирістю, тянуться в гору,
Увись, до людей, не боячись образ..
Повчитись б мені в вас наївності впору..
Повчитьсь душі чистоті без прикрас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62718
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2008
Не важливо, що ми живемо в світі болю.
Живи, радій життю та вірь,
Що будеш вільним, знайдеш долю,
І буде Всесвіт тільки Твій.
Чекай, чекай і час настане:
Твоя на небі спалахне зоря,
І крижана тюрма Твоя розтане,
Й відступить назавжди пітьма.
І будеш вільним і коханим
І не проллєш Ти більше сліз.
Життя ще стане бездоганним.
Не буде ні пліток, ні різг.
Не буде болю. Щастя буде.
І сміх дітей. Дружини сміх.
І будуть щасливі всі люди,
І стане зайвим слово "гріх"
Кажу, так буде, та для того,
Щоб всього цього досягти
Ти маєш сам шукать дорогу,
Свій шлях до Істини-мети.
Шукай - та знайдеш, йди - прийдеш,
Не бійся лиш сприймать нове,
Не встановлюй зайвих меж,
Від забобон звільни себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62625
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2008
Коли сидиш, і дивишся у вічність,
У темну вічність порожніми очима,
В яких згоріло все: Любов, Біль, Відчай,
Лишилася лише байдужість сіра...
Коли отак сидиш, то розумієш,
Що розуміти щось нема потреби.
Бо ти один не зможеш щось змінити,
А інші - бачити не хочуть... От дилема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62602
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2008
Поцілунок, гіркий як полин
Обійми, як страху пути...
Ти, напевно, такий один,
Що тебе но можна збагнути...
Холод, холод в твоїх очах,
Розрахунок і хитрий підступ.
Жар пекельний в твоїх устах
І солодкий медовий присмак.
Певно, бджоли із мого сну
Назбирали з полину меду...
І за що тільки я люблю,
Все близьке так й, водночас, далеке?
Ти мовчиш. Я тону в смолі.
В дуже чорній смолі мовчання.
Я з тобою насамоті,
І, здається, що ніч - остання...
Гіпнотичний погляд змії,
Він чарує... І так холодить.
Не важливі більш мрії мої-
Бо ти маєш на все інший погляд.
Закричати не стане сил,
Та й бажання давно немає.
Ти, напевно, такий один...
Й трохи схожих я ще не знаю.
Тихо хнюплить остання ніч
І чарує солодкий дотик,
Як неначе ікла змії...
Отрута, жертва, що вмре сьогодні...
Самогубець, що смерті прагнув,
Сам в обійми стрибнув пітону.
Так і не збагнувши правду,
Що йому таланить, як нікому...
Тихий шепіт проріже тишу,
Висмикне із обіймів ночі:
"Будешь только моей. Ты слышишь?"
Та вже навіть "бути" не хочу...
Ти не раз мені різав серце,
Проштрикав копієм-іглою,
Болем сповнена уже вщент я,
Та, чомусь, ще й досі з тобою...
Тихо падав лапатий сніг.
Ніч ласкаво накрила крильми.
Ніч остання... До твоїх ніг
Впала я безкрова, безсила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62592
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2008