| Сторінки (2/136): | « | 1 2 | » |
Слова звучат в закрытой комнате.
Отбиваясь от стен, падают на пол.
Свалка букв скопилась во тьме –
Выбирайте любые, вот горсть вам.
Не жалею, не жалко, берите!
Жменями комкаю в бумажных листах.
Ах, да что ж это я? Простите.
Вам не стоит быть в моих снах.
Вот реальность – другое дело!
Здесь улыбка и оптимизм.
И моё уставшее тело
Пожмёт руку приветливо вам.
А глаза промолчат о главном.
И, закрыв их, скажу себе:
Тихо-тихо, молчи, не надо –
Им не нужно быть в твоей тьме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840399
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.06.2019
у будинку самотності затаїлися привиди втоми,
вони в вікнах мовчать, визираючи зорі вночі.
трохи лячно стає їм під час весіннього грому,
а літом вони запасають на зиму харчі -
консервують дні сонця в скляні фоторамок банки,
розвішують їх в коридорах на стінах душі,
розливають відеобайти у флешок склянки,
щоб було що розпити в зимні холодні дні.
у будинку самотності мармурові міцні стіни,
завжди холодом й твердістю віє від них.
у будинку тому блукають згорблені спини,
що зігнулись під тягарем непотрібності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742468
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 17.07.2017
Бродят мысли,
алкогольное опьянение слов
выливается из уст и падает камнем.
Из камней выстраивается стена
таких же одиноких домов,
в которых живем мы с вами.
Очнувшись однажды, проснувшись
ты вдруг поймешь, что один,
и что всегда, в каждую минуту
одинок был среди этих льдин.
За исключением секундных вспышек
случайных встреч, прозрений, слов...
Мы совершенно заблудились
среди и в этих человеко-тел чехлов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666342
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.05.2016
Черви плетут шелка
для одежд наших тленных тел.
В каждом из нас - пустота,
суета бессмысленных дел...
Мы создали свой кокон иллюзии,
мы забыли о том, что важно.
Под влиянием общей контузии
превратили весь мир в бумажный.
Нам важнее теперь внешнее,
и вовсе не важно "внутри".
Червь мог бы стать мотыльком,
а стал тканью для простыни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660905
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.04.2016
Латки из облак еще чуть-чуть и прорвутся,
вылив на нас тонны дождя.
Ты просто успей улыбнуться
всему, что вокруг тебя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643071
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.02.2016
Ветки онемели - листья сбросили,
повисли в одинокой тоске.
Дождем обрастают и осенью
на им жизнью выданном земли куске.
Пускают все глубже в небо
корни своих сомнений,
надеясь на то, что с тленом
обретут Свободы забвенье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623183
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.11.2015
В кожнім із нас - небо:
океани безкрайні зірок і думок..
кожному з нас треба,
щоб вдивлявся в нас хтось.
Щоб ділився своїми мріями,
щоб палив багаття вночі,
щоб ми один в одного вірили,
і для когось-таки жили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609013
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2015
На ночь мир упаковывают в черный коробок, чтобы утром, на рассвете, подарить его людям. Так задумано, чтобы утром они с восхищением развернули этот прекрасный подарок и с восторгом начали его рассматривать.
Но людям некогда. Им приелись эти подарки Вселенной. Они в спешке срывают с подарка обвертку одеяла, равнодушно бросают его на полку времени и идут заниматься своими привычными делами.
Привычными, приевшимися и надоевшими.
Люди – это выросшие дети, разучившиеся восхищаться подарками.
Однажды человека упакуют в черный коробок.
Однажды человек осознает как много подарков Вселенной он упустил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606383
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 13.09.2015
капли воды (ноты дождя)
виснут на проводах...
именно так звучит тишина
в опустевших весенних дворах
капли дождя по листьям берез,
по капотам и крышам машин..
по тарелке с едой, которую пес
не доел, оставшись один.
капли воды из небес глубины -
прямо на твердый асфальт
разбиваются мелко, оставляя следы
...очищающей нас тишины.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580866
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 13.05.2015
замечал?
как незаметно и стремительно
умирает день
день за днем,
день за днем...
словно смертельная эпидемия,
поразившая твою жизнь.
как быстро растет, тает
и снова рождается тень
у твоих,
вечно спешащих куда-то,
ног.
помнишь ли, как смеялся, дышал...
как бесцеремонно убивал минуты.
как сам себе жить мешал,
забывая
радоваться каждому новому утру.
видишь ли, как теперь тоска
безгранично пуста и черна?
смерть пришла.
смерть пришла,
а ты ведь не пожил ни черта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579932
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.05.2015
нам нужна доброта друг друга,
чтоб сердец напитать пустыню
в этом глупом, бессмысленном круге
суеты и мирской гордыни
нам так нужен оазис покоя,
чтоб душою припасть тесно,
искоренив в своем сердце злое,
для добра освободить место
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578943
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 04.05.2015
Скольких зима в себе похоронила?
(матрас из снега в холодных стенах льда..)
Скольких весна вновь оживила?
(оголив землю, вскрыв побеги скальпелем тепла)
Кому из нас в глаза проникнет солнце
к кому из нас прорвется в центр души?
Весне радостно открываешь окна,
и чувствуешь, как все во всем кричит: дыши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578062
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.04.2015
Карманы мыслей набиты хламом
ненужным, лишним, почти случайным.
Идёшь по городу, улыбаешься хамам,
на остановку - к путям трамвайным.
Трамвай глотает тебя жадно -
голодный нынче, почти пустой.
Открыты окна: свежо, прохладно.
твой путь бесцелен, внутри - покой.
Закат стремительно гасит солнце,
зажигая холодный огонь фонарей.
Уставший пассажир рассыпал червонцы -
собирает, будто часы растерянных дней.
В остальном, все молчат - перебирают карманы:
что оставить на завтра, ну а что выбросить прямо сейчас?
Не перестают ни на миг самоуверенно строить планы,
живя будущим, и никогда в этот прекрасный час.
На конечной безлюдно, сосны клонятся сонно.
Пахнет сыростью, ненавязчивым, скромным дождем.
Дорога пуста, стремительна и бездонна,
и карманы мыслей пусты. Пора домой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574943
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 16.04.2015
текст в промокшей тетради
напоминает вены под тонким полотном кожи.
день полон теней и прохлады,
проникает в тебя, ветром тревожен
опускает вуаль сумерек
на плечи вечерних ветвей.
цветы прячут лепестки век,
псы рвут лаем оковы цепей
буквы
пульсируют в венах -
ты зачитался стихом.
этот мир - он совершенный,
пусть и созданный чьим-то пером.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574545
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.04.2015
[i]Отвоюй себя для себя самого,
береги и копи время, которое прежде у тебя отнимали или крали,
которое зря проходило (с) Сенека[/i]
Разбросанный по всему миру болью,
дождем стекаешь по грязному стеклу
Сорванной веткой, с невыполненной ролью
тоскливо вянешь, распятый на полу
офисных стен, под тусклым светом лампы,
и солнца правда все тускней бросает луч
Ты - просто точка на огромной карте,
увязшая среди проблем бытовых туч
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571967
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.04.2015
океан здіймає крила хвиль,
що розбризкуються чайок бризками
відчуваю його збудженість і біль,
хвилюванням у мені, хмарами низькими
нависає однотонний шум -
риби пірнають усе глибше...
з їх німих, незвичних до слів губ,
під тиском тон води німіє тиша.
кит полоще хвіст, летить між хмар
водоростів, рибних зграй і неба,
що вростає в воду сонцем вій -
ока всевидящого бога
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568341
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.03.2015
этот город уже впустил в меня свои корни
умирающей жизни,
уперто пробивающейся сквозь кожи асфальт.
зеркала луж разбивает дворник,
по осколкам которых шагает март.
рассвет свежестью протекает в окно,
солнечных зайчиков по квартире бросает.
это день, казалось бы, очередной
но надежды новые в сердце рождает
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567116
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.03.2015
стекло слов жуй
выплевывай кровь,
улыбайся
ногти под кожу вонзай -
пусть болит,
так ведь проще, признайся.
голодом тело мори,
подставляй оголенную душу
под острые лезвия лжи -
ощущай жизнь во всех ее вкусах..
сладкую соль слез лей
от горя, от счастья - не важно.
отпусти все в себе, не жалей
ни себя, ничего - ничто не напрасно.
сломай ребра и сердца плоть
вырви со всеми корнями -
этот мышц и нервов комок
слишком властно, порой, правит нами..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566748
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.03.2015
Тени густеют, обрастают контуром
Электричество льется холодной струей
Умирает старушка, не дождавшись доктора,
её пес ей в глаза с мольбой смотрит: "постой"
Расцветает луна, поднимаясь всё выше,
звезды жадно глотают её лучи -
темнота ночи всё глубже и тише,
и всё громче слышно как сердце стучит.
И почти осязаемы мысли и шорохи,
и почти различимы все истины мира...
На ветру зашумела черемуха,
а тебе показалось, что это на Землю
Вселенная вздох уронила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566601
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.03.2015
в лабиринтах улиц города
убегаешь от своего внутреннего.
бросаешь тело на растерзание холода
и моросящего мокрым снегом ветра.
заглядываешь в окна глаз прохожих,
наталкиваясь на отчуждение, отстранение,
потерю
человека между человеков.
шаги путаются, сливаются с пьяных хохотами.
день внезапно гасит свет -
вечер все еще падает неожиданно быстро,
включает фонари и чувство опасения,
которое испытываешь в каждой темной улице,
особенно при виде мужских силуэтов
с пустыми и стеклянными глазами.
между нами
всеми
такими близкими телесно
(на расстоянии шага или вытянутой руки)
пропасть и невидимая бездна,
в которую падают попытки все
быть спокойным,
счастливым,
мирным.
идти и ни о чем не думать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565481
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 09.03.2015
мы разучились жить.
руки
прячем в карманы,
а глаза от глаз собеседника -
наследники неминуемой смерти,
боли
и расставаний.
не знаю
сколько еще дней
и ударов сердца
спрятано в каждом из нас,
но
весна заставляет верить
что вечность всегда близка,
и что солнце обязательно вернется,
и в каждом снова проснется
жизнь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563187
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.02.2015
Наши тени сливаются ночью
в черноту единого пятна.
Смерть не спрашивает: "хочешь?"
Так же, как и война.
Остается лишь верить в солнце
и в рассвет нового дня.
В то, что мир однажды вернется
и захватит нас в плен навсегда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562744
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.02.2015
квадратные кубы комнат
страдают на дефицит кислорода
в их тесно склеенных обоями стенах
изнывают провода-вены
и лишь
периодические инъекции
твоих игол-пальцев, включающих свет,
заставляют поверить:
здесь есть что-то живое
и на звонок будет ответ.
но нет.
квадратные кубы комнат
уже стали твоим домом, тюрьмой,
чемоданном, в котором
ты носишь все, наиболее ценимое тобой.
из дня в день, из вокзала на вокзал
по билету, подаренному однажды
слиянием двух тел и,
может быть,
душ.
ты останешься навсегда здесь
лишь потому, что боишься
выйти вне
или пустить
в
квадратные кубы комнат
хранят в себе столько одиночества..
иллюзорной защиты и комфорта,
и зачатки депрессивного творчества -
инициатора обесточенных вен,
в комнате с перегоревшей лампой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557512
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.02.2015
я бачила як клавіші цілували твої пальці,
як лилася музика їх любові
до наших вух -
я чула.
як чарівні вібрації...
по шкірі душі
наче по гладі води малювали хвилі
в мені...
частоти звуків, їх інтонації...
такі вражаюче щирі і чесні
стирають з мене усю ту інформацію
зайву, пусту...
словесну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556878
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2015
Узкая комната напоминала гроб, а ее высокие потолки лишь усиливали это ощущение. Когда он ночью лежал здесь, в объятьях этих серых стен, у него появлялось чувство падения. Вот он на дне ямы своего собственного уныния. Голые ветви всю ночь царапали окно, как будто просились внутрь комнаты погреться.
Он слушал эту их возню и думал: вот, не так уж я одинок, ведь оно со мной.
Это дерево росло вместе с ним. Он с самого своего детства помнит, как год за годом оно крепло и расширялось. Он по праву может считать его своими другом – верным и стойким.
Однажды он заболел и долго лежал в постели, а на улице было очень ветрено, ураган трепал тогда еще молодую вершину приоконной березы. Он смотрел на то, как она, чуть ли не ломаясь, наклонялась то в одну, то в другую сторону.. и на то, как затихающий ветер оставлял ее в покое, и она вновь стояла бодрая и вытянутая – так, вроде ничего и не было. Смотрел и улыбался: вот оно – я тоже не должен ломаться, эта болезнь – всего лишь ветер, нужно просто переждать ураган.
И он не сломался.
Но все чаще налетали бури. Он, как дерево, стал тверже, крепче, грубее, но устоял. И вот он "стоит", лежа в своей постели. И слушает, как за окном все также уныло и отчаянно просятся в комнату руки-ветки. Они вросли в него, в его сознание, его мысли. Они пели ему колыбельную на ночь и будили по утрам. Они отражались в чае и зрачках его глаз больше, чем что-либо в этом холодном городе.
Чай остыл, глаза смотрели в темную пустоту потолка. Ветер трепал истощенное тело. Смерть сидела рядом на старом, потрепанном стуле. Сидела и смотрела в черные зрачки одинокого человека. Стекло зрачков все также царапали отражающиеся в них ветви дерева, непрестанно тянущегося в небо.
Вот так человек и дерево стали единым целым. Одиночеством, разделенным на два.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555701
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.01.2015
город погас -
что-то зажглось внутри.
вышел на улицу -
прочь от стен темных
между домов-великанов
ветви старых берез
тянутся, тянутся, тянутся...
а ты
это заметил только сегодня.
В темноте город спокойней и тише,
будто бы ночь глубока и все спят.
небо нависло на самые крыши,
у подъезда слышны шорохи серых котят...
тихо вокруг.
покой и безмолвие
подмигивает сверху глазами звезд.
ночь наполняет тебя собою
тихо внутри
так,
будто
самой суеты свет погас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555606
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 29.01.2015
Случайные встречи и случаи, заставляют, порою, проснуться.
От пассивной своей нейтральности к осознанию жизни вернуться.
Снегопады, укрывшие землю, улыбки, невзначай брошенные
незнакомыми мимо-прохожими, - все остается в сердце.
Делаешь вдох поглубже, останавливаешься, умолкаешь.
И вот, в этот самый миг, жизни суть понимаешь:
не в суете, и не в беге – в тишине и покое.
Жизни становиться больше, когда делишь ее надвое.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555295
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.01.2015
Новости - выключить,
сердце - закрыть.
Боли не выдержать столько.
Как можно верить в науки гранит
такого глупого толка?
Мы в космос летали,
мы видели мир
в разрезе различных галактик,
но мир сохранить во всем мире для нас -
недоступная мудрость,
забытая
среди военных тактик.
Мы слишком привыкли к тому, чтобы нам
указывали, что и как делать.
Мы слишком смирились с тем, что мир - зло
и не во что больше верить...
Здесь каждый себе и свое, и своим,
границы закрыты - нас делят,
а мы как глупцы, принимаем все то,
с чего наши мысли лепят.
Словам - замолчать,
науке во стыд -
лицемерной слуге наживы.
Отчаянье мам громко, навзрыд,
погребает детей невинных.
22.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553699
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.01.2015
Кришиться небо, кришиться снігом.
Діти радіють, як пси зголоднілі
крихтинам хліба з небесного столу, –
падають, падають крихти до долу.
Зліпимо щастя дитяче і щире –
снігову бабу, хай бавить і гріє.
Дітям насправді багато не треба –
вистачить й крихт льодових із неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553152
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2015
Цветаева так и висит под потолком в петле,
Маяковский навеки остался прострелен,
Бодлер, возможно, так и застрял бы на наркоте -
собственно, каждый поэт выживает как может.
Измучены верой в невидимое и судьбой,
в шторме эмоций и в штиле затяжных депрессий,
все мы связаны тесно нитью тонкой одной,
болью пульсирующей в выбросах наших агрессий.
Мечемся в клетке мира, его медиан и широт...
под одним солнцем, и под одной атмосферой.
Что там? Снова война? да, подумаешь, - переживем.
Вот только все выживают так, как умеют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552923
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.01.2015
у нас стало так много друзей,
что не с кем поговорить.
одиночество теперь другое -
фатальное и злое.
среди толпы, как под водой
задыхаешься
и в стены спин упираешься.
зачем мы придумали столько рамок?
стереотипов и глупых планок.
лавируешь между убеждениями других,
стараясь не соприкасаться с их фатальностью,
а от этого еще более одиноко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552127
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 16.01.2015
по следам друг друга
в бесконечной гонке
люди-паровозы
мчатся по рейс кругу.
и в окно не смотрят,
и вокруг не видят -
мчатся все быстрее
к своей последней миле.
сквозь одни и те же
горы и мосты,
мчатся, мчатся, мчатся...
не видя красоты -
видя только бег,
думая о цели.
что же там за цель...
не сам ли путь важнее?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551531
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 14.01.2015
в переплетении нитей судеб
петли случайных знакомств
на одну жизнь.
скобы обязательств и семейных уз -
вот, что нам здесь осталось,
вот, чем стали мы.
человек просто боится остаться
одним.
03.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551303
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 13.01.2015
страсть, безумие -
смесь эмоций
кружат нас в неведомом танце.
жизнь - еда, с ограничением порций.
и каждый хотел бы послаще.
корка хлеба псу брошена -
он тощ и жалок,
но в глазах - добро.
его надежда еще не скошена,
она взрастет -
нам бы беречь ее...
а богачи, тоски не ведая,
давились блюд дороговизной
каморы их едой наполнены,
но нет внутри души их
ничего.
лишь пустота и боль существования.
эгоистичное стремление растет...
жизнь - еда, с ограничением порций.
научись делиться -
в этом все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548039
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.01.2015
Самотність людини хронічна й пуста -
маячки цигарок зігрівають вечір.
Сам собі знову напишеш листа,
і спалиш - німих слів втеча.
Впадеш у ріки вулиці й попливеш
в новорічне місто дощів,
щоб запевнити себе, що живеш..
"Чувак, чи маєш прикурити?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545197
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.12.2014
дерева вростають під шкіру,
коріння пускають у вени
вивертають наззовні легені,
і я видихаю кисень.
гілки пальців і листя волосся
рухаються у такт вітру...
залиши мене тут, досить -
дай побуду деревом ніч цю.
пограю з води смолою,
послухаю істинну тишу...
повертайся на ранок за мною
я для тебе себе залишу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2014
любая зима закончится -
у всех проблем есть решенье.
и даже когда все бросить хочется
поддавшись мыслей забвенью,
прекрати оценивать, взвешивать -
останови мысли.
просто прими все как есть.
осень сорвет листья,
а весна принесет зелень новых -
будущее уже началось
и ты - его автор
сегодня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535822
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.11.2014
в этом городе со стеклянными стенами
с разбитыми осколками сердец
со вскрытыми в отчаянии венами
никому ни до кого нет дела.
пустота
смотрит на тебя глазами встречных взглядов
контуры душ обездвижены телами
бегу сквозь чужих мыслей сеть
пытаясь ни о чем не думать
....падать
вечер.
дня обрыв.
стоишь, смотришь в бездну ночи
а внутри так холодно...
как будто кардиограммы нить
порвана.
живой ты или мертвый?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528659
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 08.10.2014
некоторые люди звучат неприятно.
их остерегаешься, затыкаешь уши...
вернувшись в коробку квартиры обратно,
запираешь двери, запираешь душу.
и таких людей все больше и больше,
и такие люди пробираются в стены:
от соседей вибрации...
люди!
измените частоту волны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527088
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 01.10.2014
узел на потолке
люстрой свисает свет
прожигает глаза мне
сквозь бессонных ночей бред
страх на страже стоит -
ждет.
когда в душу надежно войдет,
когда новый смысл обретет
и тебя искалечит, убьет.
вечер окна зашторил,
молчит.
фонари сонно жмурят глаза..
в темноте сердце громко стучит -
слишком громко для крепкого сна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520376
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 29.08.2014
А часто ты говоришь "спасибо"? За то, что у тебя уже есть.
Сегодня так часто можно встретить несчастных людей, но не потому ли они несчастны, что прозевали, не заметили, не ценили свое счастье. Или не видят и не замечают его, пока оно еще рядом.
Солнце встает (рассветы очаровательны)
Птицы поют (у них невероятно прекрасные голоса)
Утренний туман окутывает землю своей влажной нежностью...
А ты спишь. Несчастный человек не спешит вставать. А зачем? Что бы снова ныть и стенать о тяжелой жизни?..
Эй, ты… не проспишь ли все.
Время - самый строгий судья. Оно отнимает у тебя все самое ценное, оно толкает тебя в руки обстоятельств, от которых ты, возможно, так хочешь уйти.
Жизнь дает тебе что-то.. ты берешь это. Но говоришь ли "спасибо"?
Мне все чаще кажется, что в этом простом чувстве благодарности и спрятано истинное счастье человека. Сердце, не умеющее благодарить, не может быть счастливым. Я даже не уверенна может ли оно быть живым...
Спасибо тебе, жизнь, за каждый рассвет, за каждый листик, дающий нам живительный воздух, за каждый дождь и грозу, и за испытания, закаляющие нас и готовящие к чему-то большему.
Спасибо тебе, небо, за отражение в человеческих глазах. За эти живые искры тех, кто все еще смотрит на тебя время от времени. Эти искры - это и есть огонь счастья, чувство благодарности делает его все больше и больше.
Спасибо тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515138
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 02.08.2014
Вдох - это сжатие, выдох - разжатие:
мир дышит вместе с тобой
в губы целуя нежностью воздуха
эфиром струится вдоль...
оставь суету и рабское бегство:
дыши, как свободный. покой -
отличное средство для преодоленья
любых ситуаций. Вдох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502853
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.06.2014
Пронзенная лучами солнца
вода
умирала, а душа стремилась в небо,
собиралась в облака,
улетая, чтоб вернуться.
Хохотала упоенная гроза,
вены молний напрягала,
пузырила лужи под окном -
лицо города умывала.
Разливала ночь густую темноту,
флиртовала с фонарями желтоглазыми.
За сны людям продавала тишину
подмешав в них истину
загадок пазлами.
На рассвете же, Земля, вспотев росой,
все ту же воду на листьях трав баюкала,
и мы дышали этой чистотой,
в туман рассветный мысли свои кутая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500984
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 24.05.2014
слышал как звенит тишина?
в темном наряде ночи...
как в бездонном колодце окна
блестят ее черные очи.
как сыпется свет луны
на серый асфальт дороги,
как устав от дневной суеты
спят собаки на пыльном пороге.
как шаги убегают вперед
обогнав тебя своим эхо,
и как твой покосившийся рот
стал заложником немого смеха.
ночь стремительна и нема,
но как громко кричат ее мысли!
в душу влившись тишина
наполняет все иным смыслом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495988
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 30.04.2014
на теплій долоні ліжка
в прямокутному тілі кімнати
забута мовчить книжка -
знов не встигаю читати.
у квадратних карманах шафи
блокноти і старі зошити -
кардіограм пам'яті шифр,
історія хвороби.
зморщена шкіра шпалер зблідла -
хворіє на старість.
з найближчих і вірних друзів
самотність у мене зосталась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491778
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2014
оставив брошенным, город преда'ли разрухе.
он взмок от дождей и продрог от холодных ветров.
на глазах фонарей у Площади Главной-старухи
выбило время все зубы красивых когда-то домов.
в тишине, онемевший, с израненной кожей асфальта
умирал равнодушно под взглядом мутных око'н,
и из пыли его прорастали цветы и деревья...
погружая в глубокий, зеленый безвремия сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491767
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 11.04.2014
Вены улиц гонят
беспрерывный поток машин,
как тромбы к сердцу города
На прокуренных остановках,
унылым комком людей,
скопление нервных клеток
под иглами холодного дождя
мокнет
Колени проулков скрипят
ветхостью старых дверей
простуженных от сквозняков
и крыш мокрых,
утепленные уютом ленивых котов
лечатся, ожидая
новую дозу весеннего солнца
Запах прелых подъездов
погружает в отдельный мир,
в свою особую атмосферу
и не хочется разрушать его,
хочется, чтоб он был -
некое воспоминание,
ностальгия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491408
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 09.04.2014
Білі хмари ватно застрягли
на ще голих дерев гілках.
Вітер задмухує рани,
якими кровоточить дах.
Швидка поспішає на виклик,
розливає панічне "віу-віу" –
і ось тут щось безсмертне і вічне
десь підшкірно відчулось тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490338
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.04.2014
Сонце виповзає із-за краю землі,
повільно висовує щупальці променів…
У сирій, ранковій імлі
новий день зустрічаєш втомлено.
Виповзаєш із панцира ковдри,
по команді старого будильника,
припадаєш до тіла води,
тягнеш руки до холодильника.
Випадаєш з тюрми квартири,
котишся униз сходами,
і проходиш усі круги пекла
звичайної соц. людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488961
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2014
Язик дощу облизує губи асфальту,
трава спрагло ковтає небо...
земля жує жолуді й каштани,
ховаючи під листям їх від тебе.
Руки дерев набрякли венами гілок, -
пульсує сік життя, киснем кровоточить...
робиш ще один повільний крок
й зупиняєшся,
вражений тишею ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488680
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2014
Кімната, чотири кутки -
геометрія самотності проста.
Я - точка від А до І,
сама собі пишу чергового листа.
Цей лист замовчує трикрапками слова,
дивується питання знаками,
кричить, від палиць окликів втіка,
апострофами поперхається.
Синіє побитий папір,
проступають словами рани -
все ще сподіваюсь на мир
між мною й моїми словами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487500
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2014
Нависло небо хмарами над містом -
Чекаєм першого весняного дощу.
На деревах ще не проклюнулося листя,
А весну відчути вже спішу.
Радію дню, радію ночі, сонцю, зорям...
Ще трохи і в лісах проснуть птахи,
І ти втікатимеш від міст кордонів
В простір полів, під хмар дахи,
Щоби відчуть життя на повні груди,
Щоб у тій втомі справді відпочить.
В нас кожен день такий, якого вже не буде,
І треба дійсно поспішати жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485247
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2014
вітер жбурляє жменями птахів
в простір небес...
не так важливо, як ти жив,
а як живеш...
з вікон квартир сотні очей –
з комфорту тюрем
магнітом тягнуться у цей
простір безлюдний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485011
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.03.2014
Слiпо-народженні діти шукають в калюжах сонце,
босоніж розприскують сміх по вулицях втомлених міст.
I коли, наче, знайшов вже, виявляється - лише сон це...
подорослішав і плазуєш, не дають бо йти в повний ріст.
Ілюзія нашої втоми - просто невміння жити,
зупинитися й зрозуміти, куди прямує цей шлях.
Все чому за життя ми навчились – власну могилу рити,
а потім й дітей так вчити… в труну людства вбиваючи,
власне,
свій особистий цвях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485000
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2014
Дахи будинків зморщились шифером...
втомлено стікає вода
хмари фільтрують калюжі
в небо піднімають -
безупинний біг життя.
Повертаюсь в реальність -
тут і сьогодні
на порозі 27-ї весни
вікна відчинено просто у небо
тягне сонце рук промені
до землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484151
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.03.2014
щупальці дощу проникли у самі закутки,
щілини й нерівності обачно створенні часом.
тротуари усі досхочу напились й утерли кутки
скошених, зморщених ротів старого міста.
хворі зуби будинків знову болять
перфоратора звуками, побілкою й фарбою –
до весни нам вдалося дошкутильгать,
вона ж точно вже буде вдалою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478974
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 12.02.2014
замшілі тіла скель
в тіні довгоруких дерев
ховають своїх дітей,
і тишу виношують
сонце промені просіва
крізь клаптики листя-сну...
зачекався вже на весну
сосновий замріяний паросток
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477801
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.02.2014
Болять слова, кричать у напівшепіт
поміжстроковї тісної німоти -
мовчи і ти,
допоки сили досить,
а потім вирви з себе рими всі.
ми - риби, яких виплюнуло море.
у відчаї ковтаємо О2,
катастрофічно не достатньо нам життя -
це ти і я... і смерть,
яка весь час із нами поруч
а море....
неспокійне, шумне море...
без перестану язиком води
облизує наші втомлені хвости -
дає відчути близькість життя і смерті
17:17 17.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466680
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2013
нависло небо, сонце сховало,
заколихало й заворожило в сні.
посипав сніг й світу не стало,
все зникло в білому полотні...
неначе хтось у небо увірвався,
розбурхав там усіх сонних птахів
і пір'я сиплеться з їх льодового тіла
на лисі голови наших дахів.
8:17 08.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464912
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2013
ліса кістлявими пальцями гілок
встромились в небо і рвуть там хмари,
як подушки,
і снігу пір'я засипає кожний крок -
тебе не видасть, в собі сховає.
сивіє місто десь в далині,
під впливом часу - впливом зими.
і зараз в тиші в цій тобі
здається, що ти сам на всій землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463051
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2013
Між поверхами, кабінетами, вікнами коридорів,
вдивляєшся в очі хворих, доторкаєшся до їх болю...
- А у вас що? онкологія? погано...- й замовкаєте,
бо словам тут не затишно і вони просто тікають.
У цім місті наче збираються
відчай, біль і банальна втома.
Тут хтось ніг, а хтось віри лишається,
а ти просто хочеш додому...
Перший сніг, теплий холод, "по колу",
чай зелений, розмова з тобою...
Будь що буде - залікуюсь віршами.
Зараз - житиму, "завтра" ж чи ще настане..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463046
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.11.2013
порезы на бледной коже,
протезы улыбки на роже –
смеешься всем, улыбаясь,
а внутри скулишь, жизнью маясь.
режешь шагами улицы,
под гнетом домов сутулишься,
ищешь глаза живые,
но находишь лишь стекла пустые.
а за городам поля стелятся,
небо-море тучами пенится,
и ветер резв - ему не верится,
что в неволю добровольно селятся
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462801
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 27.11.2013
ребра, наче сходи до твого серця -
я йду, спідкаючись на жилах.
руки зав'язую на твоїй шиї,
щоб ми вже ніколи один одного не загубили.
мовчу, бо слова занадто обмежують,
кричу своєю дурнявою посмішкою.
чіпляюсь за саму суть
і далі йду виживання стежкою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2013
Вся жизнь похожа на иглу с продетой в нее ниткой,
а мы похожи на портных, с работой тонкой, прыткой.
Мы шьем и шьем из дня на день одежду, одеяла...
кто шьет себе, а кто другим - кого на что хватало.
Мы учимся - все пальцы в кровь, терпенье на пределе,
зато потом так просто ты справляешься на деле.
И дыр зашитых мастерство, порою поражает.
Не унывай же ни за что - зашьем все, залатаем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462333
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.11.2013
Слова неуклюжими лягушками
падают наземь, шлепаются нелепо и глупо.
Ощущаю нас затертыми, старыми кружками,
пропускающими воду сквозь трещины скупо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462303
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.11.2013
час від часу знесила посилена
зжимає тебе своїми кістлявими ребрами
і сердце, неначе забувши про ритміку,
б'є не в попад, навіженно й напружно.
руки тремтять, як осіннє замерзле листя
на вже майже голих, безсилих деревах
холод жене хоча б до якогось та затишку
й знов вигріваєш відбиток спини на байдужих стінах.
тулиш себе до чогось більш-менш надійного,
порятунку хоча б якогось шукаєш, хоч знаєш -
рано чи пізно ця клітка стане знов тісною
для сердця, що ховає себе в ребрах багатоповерхівок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461843
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.11.2013
Квадрати квартир нас обмежують.
Безнадійно думки б'ються в стіни -
відбиваються, падають, стверджують
твою пасивність й байдужість до зміни.
Комфортабельність лінь породжує -
інертно існуєш де-юре,
по факту ж давно нам загрожує
вимирання душі в плоті шкурі.
Нас вже радує просто "нормально" -
ми більшого навіть не прагнемо.
Зупинились, застрягли, падаєм
в прірву безцільного існування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459559
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2013
Життя іде, а ми стоїм на місті.
Час, наче камені нас сточує щодня -
для відпочинку не дає тобі і дня,
а ти щось кажеш про втому, осінь, листя...
Не треба. Не жалій себе, не можна -
так ти лише звернеш у інший бік
й блукатимеш, як і блукав торік.
Зараз не час: важлива є мить кожна.
Ми за життя розплачуємось смертю -
це чесно, ця угода дає шанс,
але чомусь, життя як декаданс
для багатьох сьогодні біллю стерте.
Ми втратили себе, забули справжніх.
В мінливих мріях, ілюзіях пустих
немає місця для істинних й живих…
візьми свої думки усі і зваж їх? -
Оцінку дай тому за що живеш.
Й не бійся сам себе розчарувати,
можливо так зумієш не програти
і зрозуміти за чим насправді йдеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458591
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2013
вдоль дорог, городов и полей одиноких молчанья
я пройду. отпустив все в себе, убежав от отчаянья.
в немоте и бессилии слов, в созвучии тишины
обрету наконец-то гармонию душевной весны.
а душа - существо без прописки и каких-то рамок,
и мы зря о ней насочиняли легенд и загадок...
она - это, видимо, шанс нам всем стать чем-то единым,
и понять как важна гармония во всем этом мире.
вдоль пустынь безразличия, боли, обмана и тлена
к родниковой воде, озаренного солнцем неба.
сесть у берега самого края, затаив дыханье -
вот он миг для постижения важнейших из знаний,
когда все забываешь и учишься жить сначала
в абсолютной гармонии внутреннего молчанья.
Музыка: группы "ОдноНО" - ИМИШ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458499
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.11.2013
осень заболела холодом,
ветром простудным раскашлялась,
дождем прогулялась по городу -
споткнулась, упала, расплакалась
разводами луж на дорогах,
потеками грязи и сырости,
вызывая болезни у многих
где-то в области горла.
депрессиями расчихалась,
пустив вирус серого неба.
охрипла и дышит устало
прямо в закрытые окна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457419
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 29.10.2013
Ні, не так. Потрібно жити не так.
Постійно кудись біжиш, зосередившись на циферблаті годинника, а не на його стрільці. Цей момент – певне розташування годинникової стрілки, ось цей "тут і зараз" – він завжди висковзує від нас. Зупинись. Не думай про те, що треба зробити і не згадуй про те, чого не встиг. Зупини думки і прислухайся до життя, яке проходить повз тебе. Коли ти це робиш, щось починає змінюватись…
Чуєш, як вітер шумить за вікном, як сусіди щось говорять за стіною, як ліфт ввімкнувся і повіз когось з дому, чи навпаки – повернув?.. Відчуваєш гармонію свого тіла? Ми звертаємо увагу на власне тіло лише тоді, коли в нім щось болить… а давно ти дякував йому за гармонію?
Ось вони: твої руки і ноги. Можеш витягнути їх перед собою, порухати ними, відчути в них силу, вражатись геніальністю створившого їх творця (ти і сам їх твориш сьогодні). Ніякий робот не перевершив інженерії цього творіння.
Ось воно: твоє серце, яке невпинно працює перекачуючи кров, б’ється щонайменше 60 раз за хвилину, 1440 раз на добу, більше 10 000 раз на неділю… ти давно те биття помічав? Якщо так, то ти щасливий. Тобі не потрібно пити пігулки, чи просто боятись з остраху за те, що воно "б’ється якось не так", чи колить і болить. Подякуй йому хоч раз в житті за його таку надзначну й велику роботу.
А легені! Набери повні груди повітря і відчуй як розширюються, а потім стискаються від видиху ребра. Ти давно те помічав? А думав про те, що б з нами було, якби не було ребер? яким би ти був вразливим… Або ребра росли неправильно і щодалі сильніше і сильніше стискали легені своїми кістлявими пальцями, відбираючи можливість дихати, душачи тебе.
А очі, що розширяють зіниці у темряві і звужують при яскравому світлі, даючи тобі здібність чітко і кольорово бачити світ навколо.. Ти ж навіть не уявляєш скільки раз на день вони звужуються і розширюються… це геніальний механізм… і якщо він працює, то ти з тих щасливчиків, що мають можливість бачити.
Дивись же. Дивись широко розплющеними очима, дихай на повну силу легень, рухайся так багато, щоб відчувати цілком все своє тіло, кожну його клітинку. Не замикайся у своїх проблемах, не зв’язуй себе обставинами. Живи. Живи цією миттю, помічаючи в ній кожну дрібницю – мабуть, саме це і є найдорожче з того, що ми маємо. Це і є життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455396
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.10.2013
акварелі неба глибоко в очах
розчинились й стікають краплинками сліз
у блакитнооких очі такі, мабуть, від того,
що їх прадіди довго дивились у небо.
у вузлики погляду зав'язую птахів,
довго тримаю їх у в'язниці уваги,
потім відпускаю і вбиваю цвях слова
до водія маршрутного таксі: "зупинку"
у відчиненні двері вривається рука холоду,
видирає мене на осіннє повітря,
йду вздовж берега невпинного потоку машин,
потопаючи ногами у пролите на землю небо.
осінь догорає вже. крила гілок дерев
скидають на зиму червоно-жовте пір'я.
ця зупинка така холодна й чужа -
скоріше б додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453178
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.10.2013
повертаєшся в осінь, наче занурюєшся
в океан спогадів і спокою.
ця зупинка не випадкова,
і ці смерті, що поряд з тобою...
листя падає, в ноги стелиться,
повітря ледь зігріється на видиху...
зима скоро, і в це не віриться.
мені б ще тепла, а не холоду.
але сніг принесе відновлення.
чистота навколо й всередині.
байдужістю реальність спотворена
відновиться від тепла голоду -
нехай зайве все відімре в мені
і залишиться у минулому.
осінь стелиться листям жовтим,
я по ній – до чогось нового.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452821
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2013
осіннє небо нависло над містом.
деревам вже важко стає від листя -
пожовклу втому кидають нам в ноги...
тремтять у калюжах небесні боги.
змінився для нас навіть вимір часу -
копійки краплин ховає у кассу
холодний і мокрий, хмурий й бездонний
дощ осені. і ти, хронічно сонний,
щось намагаєшся встигнути... досить
бігти за часом. про це й осінь просить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449418
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2013
коли проковтнуті пігулки дворових ліхтарів
починають діяти, плутаючи думки нічною темрявою,
обнімаючи сирістю і вогкістю сутінок..
з'являється новий вимір надреальності,
неадекватності і непередбачуваності -
емоції вивертаються назовні
і починають виявляти тебе справжнього.
а хтось просто спить у своїй "палаті",
на теплому ліжку снів...
підклавши втомлено пульт від ТВ
під забиту "лікарями" голову,
і навіть майже впевнений, що здоровий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448555
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.09.2013
дірки нічного неба,
наповненні світлом,
проливаються
у прірву моєї,
випорожненої містом
душі.
претендую
на окремий дах
з виглядом на небо,
щоб падати, падати, падати
вгору
і там зітнутись з ними
й вибухнути
у всесвіті нового виміру,
нової галактики,
нової мене.
в океані неба
місця вистачить на всіх.
для кожного по зірці -
маленькій крапці,
яка насправді є цілою планетою –
виходом закутої в тілі душі
у космічний
надчотирьохвимірний простір....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448104
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2013
Бег времени неумолим...
Остановись. Прочувствуй этот миг,
которому возврата нет.
Смотри на нас - на то, как спим.
И душ немой, сорвавшись, крик
померк, как вспышки свет.
Нас нет. Есть тени, сны,
воспоминания о воле,
а мы давно сгнили. Гробы
нам соткали из боли.
Мы, словно куколки, висим
в пространстве собственных сомнений,
иллюзий, страхов, чужих мнений...
Освободись от плена всех "хочу" ,
начни ценить "имею".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445182
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.08.2013
вдивляєшся в мене щоденно наче у глибину океану
тіло якого давно отруєне цивілізацією
і йому нікуди подітись крім як
час від часу підніматись до неба
й повертатись назад
у безкінечному колі самоочищення.
пробач, я не така, якою хотіла б бути
ти постійно намагаєшся щось мені сказати,
а я не завжди налаштована на те, щоб слухати
моє істинне "я" в мені.
інколи я сама сідаю на березі свого океану
й мовчки спостерігаю як хвилі
безперервно лижуть своїм мокрим язиком
пісок хвилин часу, який нам з тобою виділили.
вдихаю вологе повітря, милуюсь тобою...
ти таки гарна, але мусиш залишатись у своїх кордонах
бо інакше
я не знаю чи зможеш ти затопити все, але
емоції мусять залишатись емоціями
до того самого часу коли
плити рушаться з місця і берег
вже не буде достатньою перешкодою
і ти отримаєш абсолютну свободу себе справжньої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444205
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.08.2013
ночь снова болеет пьяных криками,
в эпидемии искусственного света,
истоптана людьми безликими,
в тусклые тени деревьев одета.
таблетки звезд проглочены облаками,
скоро наступит временное облегчение -
дождь смоет весь этот мусор с улиц,
в том числе случайных людей.
вот, осталось у меня одно увлечение -
ждать этих безлюдных ночей.
0:03 16.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443830
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 17.08.2013
слова німі, пусті слова
вони болять і відбирають мову.
мовчи, бо я давно глуха
до слів, до їх пустого дзвону.
кажи мені інакше, доторкнись
очами до душі самої.
слова пусті, коли німа душа...
ти оживи її на її мові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440733
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2013
дахи будинків встромились в небо
між ними грози блукають
шукають
на байдужість хворих
щоб із середини взірвати
прокинути
вирвати із буденності прірви
назовні вивернути кишені емоцій
щоб виокремити цю мить
суттю наповнити і виблювати
тишу
надзвичайну тишу
стікаючих по обличчю крапель
затихаючого дощу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440474
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.07.2013
вшіптуюсь в тебе,
торкаюсь випадково вуха
губами.
ніжно проникає тепло мого дихання
під твою шкіру.
це все, що маю.
наразі спинився час
і слова в кому глибоку впали.
мовчи і слухай
нашу з тобою тишу
на двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2013
Мовчать слова... так болісно і важко -
мені би виговорить їх усі.
Але не час. Наразі - час мовчання:
час профільтрації всього в собі.
Емоції, думки... певні стосунки
ти маєш все осмислити й дійти
певної суті. Остаточно й особисто
виділить істину шляху і мети.
Для когось шлях твій може видатись невірним -
тебе осудять може, може відштовхнуть...
але ти завжди залишаєшся єдиним
свідком за себе й проти себе,
й у житті...
лиш ти відповідатимеш за себе,
за усі "проти" і усі "за",
за тобою обрану дорогу,
і за фініш до якого привела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437723
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2013
чернилоточные изгибы слов
разлились на белизне бумаги
нервов тонкие нити узлов
закричать набрались отваги
на весь лист, на весь голос его
прорезая пером белизну…
от себя в эту пропасть бегу,
но её же в себе унесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437078
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.07.2013
гнилоподібна структура
дипрессії
накопичується у середині.
хочеться взяти лезо
і вирізати,
випорожнити назовні
усю ту біль і ніч.
перенапруження,
у проводах вен
впливає на втомлений мозок.
в нім виникають дивні іскро-образи
докази
того, що ти щось знаєш,
але не можеш вимовити,
донести до своїх вух,
очей,
до свого німого блокноту..
мовчи.
навчись говорити без слів
і без букв.
звучить мелодія
десь у сусідній галактиці.
чуєш?
там сурові
довгов"язі істоти
дзвенять своїми голками -
вшивають твоє існування
до мізерного
"даремне".
таке неважливе життя
має бути перерваним
або зміненим.
на сході
вже прокидається сонце.
19:43 22.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434069
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2013
люди втрачають свідомість,
мову
і віру в краще.
вечорами запивають втому
пивом дешевим
на твердих матрацах.
пігулки сигарет
у нічній темряві,
наче зорі у небі нашої прірви:
самогубці ін’єкціюють легені -
ми усі трохи хворі.
і що може важливого бути?
у цім пасивно-вмираючим світі
навіть повітря повне отрути,
і себе нікуди діти.
у перетині днів буденних
накопичується перевтома
і самотність у кожній квартирі
привіт, любий,
я вдома
30.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434068
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2013
вудити рибу у небі.
з хмар босі ноги - у простір...
у кожнім живе потреба
хотіти більше ніж "вдосталь".
дивитись на звичні речі,
і бачити їх інакше -
має бути шлях до втечі
від реальності
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431715
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2013
Длина жизни нашей слишком коротка,
чтобы в ней играть чужие роли.
Не бояться настоящего себя -
лучшее, что ты себе позволил.
Судьба на прочность испытывает нас -
учит тех, кто у неё готов учиться
и довольно равнодушна к тем, кто "пас" -
по теченью бытовых проблем стремится.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430850
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.06.2013
Блистять хрести над нашими містами -
хоч щось у нас ще світлого лишилось.
Чужими вкривають прапорами
нашу волю - позривати мусить хтось...
Стоїть народ покірно на колінах,
з вух локшину смакує вдячно,
тим часом продається й гине у руїнах
рідна земля, і - ніяких покращень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430747
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.06.2013
місто у череві вулиць
ховає тисячі усамітнень
таких один одному схожих...
розступіться, йде квітень.
небо то - безкінечне...
синє,прозоре і чисте,
то враз зчорніє і зникне
хмарами темними звисне
й покотиться громом,
блисне,
впаде прямо під ноги.
весна, спасибі за все,
й за сили, щоб далі жити.
05.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422900
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2013
с ресниц сморгав пылинки света, шагаю в темноту...
отмычки слов перебирая... щелчок затвора....
в тишину перефильтрую все ответы, и умолчу слова...
я знаю, смысл он был ведь где-то, но потерял меня.
я боль свою в себе сокрою, а вам пусть крик немой
останется меж строчек громких, в которых я - живой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422589
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 03.05.2013
місто спить, тишею захлинулося
і дощем,
що не перестає
усю ніч уперто лічить
секунди від і
до
ре-
зультат
непередбачувано-очевидний -
рівновага неврівноважених думок
мі-
сто спить,
а я у фа-
зі "нуль".
накопичую
всесвіт у собі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419655
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2013
чернило разлилось пятном крови черной
пульсирует венками строк...
тебе рассказать смогу все, ведь ты тот кто
всегда меня выслушать мог.
помятый, потертый, забытый, случайный...
ты самый надежный мой друг -
в каждом таком строк упертом биении
души моей замкнутый круг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419375
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 18.04.2013
остановить
бег времени и жизни.
слишком много крови в теле -
выпустить.
освободить
душу с плена -
нити
перерезать
вен.
растворится между
вне
замираю.
тишина - это самое важное
святое
великое.
а жизнь - это слишком шумно.
это как муха в стекло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418139
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 13.04.2013
Вы когда-нибудь видели как свет солнца, фильтруясь сквозь весенние листья, превращаясь в изумруд, льется в глубины леса? Слышали как звенит музыка весны в оживающих кронах деревьев?... мы живем лишь этой секундой, этим мгновением.. и иногда хочется отдать все ради того, чтобы время замерло и остановилось. Жить "сейчас". Не упустить..
_________________________________________________________________________________________
Обладать собой, обладать вполне
для того, чтобы не застрять в толпе.
Мягко льется свет - изумрудно чист,
раствориться в нем - в этом главный смысл.
Распустить себя и пустить ростки
в небо высоко там, где нет тоски.
Стать единым с ним, абсолютным "Вне",
а все тленное пусть сгниет в земле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416249
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.04.2013
липко стекает по телу
кровь непонятного цвета:
темная, сладкая, терпкая…
чернею изнутри?
в невесомости все желания
и вопросы,
с ответом ненайденным,
повисли, как ноты
на нотных нитях –
звенит музыка
неуловимо прекрасная.
где-то внутри.
В голове, в висках и в печени
навязчивые идеи
застряли.
Уныло и важно бьют в голову
птицами в клетке –
назойливо.
На удаление в очередь
выстроить,
выкроить,
высвободить
ровно и беспорядочно
на чистом листке.
липко стекает по телу
кровь моего ожидания
разводами красными
на тетрадях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416178
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 06.04.2013
В центре самой Вселенной
на поле ночном необъятном
прижаться всей плотью тленной
к траве влажной, измятой.
В землю вонзиться когтями,
тонкими пальцами, страстно
не осквернять словами -
тишину не будить напрасно.
Ветер устало прижался,
ласкает теплой рукою –
он долго с грозой сражался,
она уже здесь, надо мною
тяжелые капли роняет,
и чувствую как дышит…
в небе огнем петляет
взрываясь все выше и выше
Земля напитается влагой,
трава наберется силы…
Я здесь чтобы снова выжить.
На краю у своей могилы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414710
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 01.04.2013
померти легко -
щодня вмираю,
а інколи
й того частіше.
в цім світі пекло
малюють раєм,
а нам потрібно
просто більше
живого звуку,
яскравих вражень
без пересуду -
начхать, що скажуть.
ловлю себе
на хворих думках,
саме про те,
що світ - то мука
в якій ми святість
собі здобудем,
якщо не зрадим,
і жити будем.
померти легко -
щодня вмираю,
але на ранок
знов оживаю
можливо іншою,
і навіть гіршою,
але з надією,
що стане ліпше.
22.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412807
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2013
Безумные минуты катятся, повиснув на стрелках часов. День не начался, но уже скоро закончится.
- Вы видели солнце?
- Нет, не появлялось.
Сморщенно улыбаются засохшие губы – не хватает воды, тепла и жизни. Небо грозит обвалиться пеплом снега.
- Зачем ты режешь ладони?
- Мне страшно.
Струится музыка в раззявленные уши; мозг захлебнулся, закашлялся, изрыгнул комок страдания и опять умолк.
- Смотрите, это же Вечность!?
- Нет, это просто стекло его глаз.
Вязкость и холод пустых улиц поглотил дрожащее тело. Ноги не послушно, но идут. Мокнут и впитывают частичку неба и грязи земли.
- Куда же ты, дворняга?
Не отвечает - молчит. Тишина шлепает по асфальту замерзшими лапами… а ты просто следом по следам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401009
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 14.02.2013
...Безумие давало защиту от атаки реальности, давало ту самую свободу, которая, по выражению Фуко, бродит в сумерках мира. Оно предполагало погружение человека в свою субъективную истину, которая становилась для него последней и единственной достоверностью. ... (с)
--------------------------------
Сжаться, скомкаться, забиться
в угол пятый коридора.
Ночь скрывает все границы
и ломает все заборы.
Темнота покой дарует,
приобщая ко Вселенной.
Часть ее во мне ликует,
не подверженная тленью.
Вен распущенные косы
кровью мозг переполняют:
слышу, как звенят вопросы –
онемевшие все знают.
Кровь пульсирует так громко… -
сжать вески до боли сильно!
Верно, это просто ломка
за безумием счастливым.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399846
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.02.2013