| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Хочу в Питер, на Ямайку, в Париж, Венецию, Киев, Львов, Николаев....
хочу подальше куда-то, где ночи красивые пахнут текилой и мятой...
хочу подальше, что б тоска не болела по венам...
да вроде-бы сегодня и не воскресенье..
хочу к Лерочке, Юрочке, Машеньке, Анечке....
блин, этот русский язык... задолбалась уже....
хочу на наш пляж, помнишь, где мы ночью сидели?
и наверное, без исключенья хочу к тебе....
хочу как раньше: "Моя дурочка маленькая.."
только тебе я такое позволяла...
хотя конечно, мне это все не очень и нравилось....но пришлось смирится,и зря наверное...
хочу соскучится, так чтобы тряслись коленки.. но не получается..
наверное не люблю..
просто себя накручиваю что б подругам рассказать о тебе.
можно Паланика почитать или Буковски...
чтобы все думали что я хорошая
можно под одеяло залезть и о тебе думать...
мишку плюшевого обнять и плакать в лапу ему....
можно тебе позвонить и сказать что соскучилась.. блин у меня даже номер есть,и ты меня даже поймешь...
можно платье пойти купить ... розовое..я меряла вчера меряла... но передумала..
знаешь, говорят, выросла,а я просто меняюсь..
рыжей хотела быть.. в блондинку перекрасили. говорят, к лучшему...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202153
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2010
Ти знову мовчиш. Тепер я не можу нічого путнього написати. Постійно якась лажа виходить. І очей твоїх я не бачу. Ага, скажи ще, що я не права. І що любиш мене. Ну,скажи,скажи. Тоді я з особливим цинізмом згадаю всіх твоїх колишніх. Скільки їх там було? Рахунок, кажеш перестав вести? Згадуй, мені ж просто цікаво, під яким номером я у списку. Типу я за дужками? Мене на це не купиш. Понти твої дешеві діятимуть на дівчинку з вулиці. А ми знайомі вже два роки, слава Богу.
Тобі сказати чесно? Хочу, дуже хочу тобі повірити… хочу, щоб як у нормальних людей, а не як у нас з тобою. Хочу щоб… просто щоб було добре. Але не бачу в цьому сенсу. Ти ж завтра їдеш. Ну і вали в свій сраний Київ! Можеш там навіть жити. І не повертатися.
«Наша перша сімейна напівсварка». Я не знаю, до чого це все ти говориш, але не думаю, що воно доведе до добра. Ну і? Кава і нічні сигарети на балконі. А ще якісь нікому не потрібні відкровення. Типу я люблю іншого, але якогось дідька стирчу в квартирі з тобою. Говориш, двері відчинені? Не піду. Тут є сигарети і ти. Кому ж я жалітимуся на життя? «Хлопчику Андрійку»? А ти ж ревнуєш. Я бачу. І радію. Тихенько так, радію.
І взагалі, що це за фігня твориться? Може хтось мені пояснить? Бо я відчуваю, що від цих незрозумілих відносин у мене їде дах. Причому конкретно так шурхотить шифером. Ага, згадала, Юля, я тебе люблю. Я дуже рада і щаслива знати цей цікавий факт. Сонце, ти любиш кожну свою дівчину. Ні, мене по особливому? Ну, ну…
«Позвони, когда соскучишься. Номер знаешь». Та не пішов би ти?! Теж мені. «номер знаєш».
Знання твого номеру не допоможе мені позбутися від галімого відчуття «закоханості». Це коли згадуєш його руки, слова і погляди. І коли проходиш знайомими дорогами, і коли їдеш у тих же маршрутках, і коли п’єш ранком каву, рахуючи ворон у вікнах, і коли….. цей список можна продовжувати до безкінечності.
І я вже 730 днів поспіль не можу видалити твій номер. Хочу, але щось ніби тримає мене. Так, ніби коли я це зроблю, то світ перевернеться з ніг на голову,ніби тоді я назавжди втрачу тебе. А так ще залишається надія. Але на що?
Знаєш, а феньку я не просто так віддала. Нехай залишиться тобі на згадку. Про мене. Я буду дуже вражена, якщо колись, поглянувши на небесного кольору феньку ти згадаєш про одну дівчину. можливо, навіть ту саму…. ))))
А по тобі в мене нічого не залишиться. Та воно й на краще. Значить, скоріше зітреться, значить, скоріше стану нормальною, повернуся в соціум. Значить, скоро видужаю. Хоча…. Залишиться сім літер запису в телефонній книзі, одинадцять цифр номеру, слова «I don’t want to miss you», і теплі серпневі ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196837
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2010
Вечір серпанком спадає на плечі
Ми розпрощались ось так не до речі
Відстань. Між нами холодні вагони
Кордони, кордони, якісь перепони.
Львів – Кременчук, ми о третій рушаєм.
Візьми в провідниці чашку із чаєм.
Лякатись вже пізно, вже пізно тікати
Лишається тільки повільно чекати.
Вокзали, трамваї, паті, знайомства,
Дівки на тобі практикують відьмство.
Навушники, кава, фото на згадку.
«дотримуйтесь правил правопорядку»….
Жадан. Чорна кішка. Ій «віскас» потрібен.
І ще. Останнім часом «I need you».
То може ти кинеш дурненьку білявку?
Давай починати стосунки спочатку?
Твій погляд наївно – дитячий як завжди.
Насправді ж він дуже багато значить.
Блакитна безодня. Тону я без міри.
А ми потребуємо трішки довіри...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2010
Сукаааа! Ну давай же! Вытягивай последнюю сигарету, начинай медленно курить, пуская клубы дыма мне в волосы. я же жду!
Блин, ты что, не видишь, что я плачу, меня бьет мелкой дрожью, на платье капают слезы и руки дрожат? Слепой, что ли? Ты что, не врубаешся, что у меня истерика? Да, истерика! Да, я истеричка. И что с того? Пойти повесится? Да мне в сто раз хуже было без тебя!
неужели ты не понимашь, что меня рвет на части от твоего присутствия, я не стогу стоять с тобой на одном квадратном метре, я не могу прикасатся к тебе, у меня ожоги остаются, у меня спазмы начинаются.
неужели ты счтаешь что имеешь право вот так ворватся в мою жизнь, исчезнув перед этим на год?
я даже курить начала...
ты понимаешь, я целый год от тебя избавлялась: удаляла смс, переписку из контакта, из друзей тебя выкинула, все наши места обходила... я тренировалась... произносила твое имя, и старалась, чтоб руки не тряслись... только номер телефона удалить забыла, ну ничего, ты же его скорее всего поменял. извини, не хочу проверять....
я больше не курю Винстон на балконе, и не сижу на полу в час ночи, как было с тобой...
никому спину до крови не царапаю... это все не то....
и под дожем проливным не гуляю... кулаки до крови не сжимаю...
не подвожу галаза черным карандашом...
не обещаю картошку жарить...
не ревную никого больше так отчаянно к"Ирочке"
не обещаю никому гулять по ночному городу....
не ночую на чужих квартирах....
не кусаю больше губы от воспоминаний о тебе, хот нет, вру... кусаю до крови.
и еще: смотрю на правую руку, а там слова, словно татуировка: "Я тебя люблю", шепотом написанные... и болят же... каждую ночь
и снова, видишь, пытаюсь уйти, не могу, скорее убегаю. потому что если ты снова меня обнимешь, то я не выдержу - разрыдаюсь, прижмусь к груди.. и расскажу все. про сотни улыбок
, про десятки других, про то, что номер еще не удалила, про то что каждый вечер желаю тебе стокойной ночи, и про то что до сих пор безусно тебя люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196654
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 20.06.2010
У нас з тобою залишилося так мало часу…. Але в останні кілька днів тебе стає забагато в моєму житті. Якісь непевні спогади можуть виникнути коли я п’ю зелений чай, курю на балконі, читаю книгу або слухаю Земфіру. Певно, треба щось робити. Адже далі так не можна. Я вже не зможу спілкуватися з тобою, як з другом, ну а твої думки з цього приводу я взагалі не знаю. Скоріше за все, я повторюватиму твоє ім’я як мантру вечорами, сумуватиму за тобою, і чекатиму що знову напишеш. Писатиму незрозумілі та лаконічні вірші з римами «кава - нецікава» і «життя - фігня», хоча останнє зовсім не риму. Ночами прокидатимуся від спільних снів. Буду знов і знов згадувати твої вологі очі кольору чорносливу, запах кави з корицею у кімнаті. Буду думати який же ти насправді, і кожного разу наламуватися у своїх здогадках. Буду цілувати іншого, і згадувати про тебе. Слухатиму ту ж саму музику і дивитися однакові фільми. Буду, правда буду. Тільки не впевнена, що стану від цього щасливішою. Буду, буду… але це тільки у випадку, якщо хтось з нас нічого не змінить… адже залишилося так мало часу…. Навіть менше ніж я думала… а потім почнеться невідомість і порожнеча… можливо, будуть запахи парфумів випадкових зустрічей і привітання з державними святами.. можливо будуть спільні купе у вагонах і одні навушники на двох…. Гаряча кава і холодні руки…. Але це у випадку, якщо ми нічого не змінимо…
Але обов’язково буде серпневий вокзал і вечірній потяг на Харків. Будуть сльози розставання і обійми. І будуть очі кольору чорносливу….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196651
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2010
Подаруй мені себе хоч до ранку,
Потім можеш піти на світанку,
Я не знаю куди – світ за очі.
Та шукати тебе я не хочу.
Друзям – дружба, коханим – кохання,
А всім іншим, напевно, страждання.
А мені що? – цього я не знаю.
Ані дружби тобі, ні кохання.
Це так сумно, й не надто банально,
Та, напевно, це більш ніж реально.
Це не смішно, і не романтично.
А також зовсім не стилістично.
Я кохання завжди десь шукаю,
Як без нього прожити – не знаю!
Може, вчора пройшла я повз нього?
Коли йшла знов у гості до когось?
Обернулась, поглянула в вічі,
І про себе сказала я тричі:
Його очі я з тисяч впізнаю,
І тому в очах інших шукаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77836
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2008
Ангел плакав уночі,
Ангел не писав вірші.
Ангел плакав і страждав,
І образи всім прощав.
Знав він, що десь на землі,
Ходять люди там сумні.
Бо немає в них кохання –
На душі лише страждання.
Є там дівчина одна.
І красива, й не дурна,
Та кохає ідіота –
Тягне він її в болото.
Хлопець той кохає іншу,
Тишком навіть пише вірші.
Він тупий і недалекий –
Не летять за ним лелеки.
Ангел рішення приймає –
Хлопця він того вбиває.
Пустить стріли у віконце –
Вже він не побачить сонце.
Дівчина ж тепер страждає,
Що робити їй не знає.
Ангел добрий вбив людину –
Як це пояснить дитині?
Задля щастя, задля миру
Звів хлопчину у могилу.
Ангел добрий вбив людину,
Задля щастя, задля миру!
Та не він один у світі –
Плачуть і дорослі, й діти.
Задля щастя, задля миру –
Знов вбиваєм ми людину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77834
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.06.2008
Ти завжди зі мною, і ти це знаєш.
У пам’яті моїй ти образом зринаєш.
Легеньким вітерцем і порухом блакитним,
Солоною сльозою на щоці тендітній…
Я згадую тебе, коли дивлюсь в вікно,
І бачу там про зустріч ту кіно.
І пам’ять тіла знову оживає…
Вона не вмерла, та вона зникає.
І почуття завжди до тебе зігрівають,
Та ти не віриш, що люди так кохають…
Ти романтичний, але такий зухвалий!
І погляд на життя у тебе теж цікавий!
Я згадую тебе, коли дивлюсь на зорі,
І думаю, що ми обоє на кохання хворі!
Та ти до інших, ну а я – до тебе,
І ці проблеми, вони лише для мене!
Я згадую тебе, коли я чую пісню,
А ти говориш: «Я ж ненавмисно!»
І темно – карими очима дивишся на мене
Але мені вже вибачень твоїх не треба!
Твої слова нічого вже не змінять,
Але я можу, можу лише вірить:
Що ти зумієш зрозуміть мої слова,
І ти згадаєш, що любов – жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77833
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2008
Я кохатиму тебе завжди.
Я чекатиму тебе вічно.
Телефонний дзвінок. Сліди.
Ти пішов, промайнула вічність.
Я хотіла побігти вслід.
Передумала. Зупинилась.
Подивилась на тебе.
« Мій!» - промайнула думка, і зникла,
Мов злякавшись саму себе.
Оглянувся. Притишив кроки.
«Йди!Не стій!Ти не мій!Чужий!»
Порух губ. Блиск очей,
«Пробачай...», «Все, іди.»
Щастя десь у душі, але ні- лише пустка.
Я – одна, ти – не мій.
Дві душі загубилися в часі.
Повернувся до мене знов ти.
Я не хочу бачити й чути.
«Йди!»
Пішов. Знов одна.
Я без тебе щаслива...
Напевне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72144
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2008
Вечір. Може навіть темна ніч…
Почуття закинуті у піч.
І твоя рука в моїй долоні.
І цілунок, що лежить на скроні…
Мид танцюєм. Пісенька тупа.
А я плачу, знаю що дурна!
І моя рука втвоїй долоні,
І цілунок, що лежить на скроні…
Я іду додому. Я одна.
А ти з нею ходиш. Знов весна….
І моя рука в моїй долоні,
І цілунок, що здетів зі скроні…
Я не сплю о третій ночі…
… Й ти не спиш….
От і все, "спакойнай ночи,
мой малыш!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72143
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2008
Дві дівчини сидять в кухні. На столі – кава, коньяк, мартіні.
/П’яна розмова, сльози на обличчі/.
Я ж так його любила!!! Зустрілись ми з ним 8 березня. Боже, як символічно!
/Іронія, крива посмішка/
Потім /всхлип/, білий шарф, цілунки, обнімання...
/Повернення в минуле. Літо. Вечір. /
Він і Вона на лавці.
Він – Я хочу стриптиз!
Вона - Ага, зараз!
Він - Та ну...
Вона - А ми з тобою хто? Пара чи ні?
Він – Ну... Пара. А поїхали зі мною?
Вона – Куди?
Він – В Київ.
Вона – А поїхали...
/Повернення в теперішнє. Та ж кухня/.
Потім він гуляв з моєю подругою. Після цього повертався до мене і обзивав її шалавою та ідіоткою... /Всхлип. Пауза/.
А ти що?
А що я? Ідіотка я. Прощала і гуляла з ним далі. Потім він прийшов до п’яним, і я його послала.
Далеко?
Що, далеко?
Послала, далеко?
Так. Не повернувся... Його друзі говорили, що він мене кохав. Та я цього не помічала. А коли помітила, було вже пізно. І так я пропала....
/Камера в минуле. Осінь. Жовте листя падає з дерев. Вона йде до школи. В школі бачить його. Проходять один повз одного, не вітаючись. А листя все летить../ /Контрабанда. com. ua. "Озирнись"/
/Знову кухня/
Я за ним бігала, я втратила себе. Я бачила, що йому подобаюсь, але з кожним днем все більше в цьому сумнівалась.
/Камера в минуле/ /Вечір. Осінь. Та ж лавка. Він, Вона, та Її подруга/ / Вона у Нього на руках, Він курить//Слухають пісню "Вахтерам", гр. Бумбокс, співають. Потім йдуть проводити Її подругу/.
/По вулиці/.
Вона – подрузі: Все, до завтра!
/Йде. Він за нею. Мовчать/.
Вона – А що там у Насті з Олегом?
Він – не знаю...
/Мовчанка. На перехресті/.
Вона – Ти проведеш мене?
Він – Сама дійдеш.
Вона – Та пішов ти...! Так проведеш, чи ні?
Він – Ти ж мене щойно послала.
Вона – Так чи ні?
Він – Так.
/Мовчки йдуть. Стоять біля двору/.
Він - все, йди!
Вона - Я хочу подихати свіжим повітрям. Йди, чого став?
Він – Я дихаю свіжим повітрям.
/Мовчанка/.
Вона – Ну і чого ми стоїмо, як дурні?
Він – А що ти пропонуєш?
Вона – Пішли на лавку.
/На лавці. Вона тулиться до нього./
Вона – Мені холодно. До речі, що там у вас із Катеринкою? (Ніби невзначай)
Він – Як сказати... Ми з нею не зустрічаємося, але я вважаюся її хлопцем.
Вона – Цікаво.. ( Награно) А яка вона?
Він – Ну... вище тебе, старша на рік, шатенка...
Вона – Разумна? (з іронією)
Він – Так. Я б з дурною не спілкувався.
Вона – Ти ж знаєш, як я до цього відношуся. (щиро)
Він - Знаю. Не треба... Принаймні зараз.
Вона - І не треба мене з нею порівнювати. Я цього не люблю. (роздратовано).
/Підіймаються з лавки. Знову біля двору/
Наступний епізод /Він наманається повалити її на землю. Вона кричить і чіпляється за нього. Він її тримає, підіймає. Вони стоять, обнявшись. /
/Пісня Лами "Знаєш, як болить"/
Він – Мені треба йти. Мене чекають.
Вона – А ти мене залишиш саму? (награний страх)
Він – Так. Мені справді треба йти.
/Все ще стоять обнявшись/
Вона – А в щічку? /Показує пільцем на щоку. Він сміється. Махає головою./
Він – Ні.
Вона – А, я ж забула, тобі не можна зраджувати свою Катиринку. (ображено)
Він – Так. ( зі сміхом). Я пішов.
Вона – Пока.
Він – Пока.
/Камера в теперішньому. На кухні/
А потім?
Після цього не було нічого.
????
Лише дещо. Там, підбіг, смикнув, вдарив, поглянув. І більше ні-чо-го. А якось одного разу мені набридло те, що він завжди міг зробити мені боляче. В фізичному плані. І тоді я йому сказала...
/Камера в минулому. Шкільне подвір’я, зима. Він йде. Зі школи вибігає вона, у самому светрі, рудоволоса. Підбігає до подруги. Забирає куртку та сумку. Він підходить до неї, легенько вдаряє/
Вона – Не простягай до мене більше свої руки!!! Будеш їх до Каті своєї простягати!! (з ненавистю, люттю, ревністю, любов’ю)
/Він ще раз легенько б’є її/
Вона – Та ти що, не зрозумів??!! Будеш так руки до когось іншого простягати!! Не смій мене чіпати!! (голов переходить в крик).
/Камера в кухні/
І все?
Так. А перед Новим Роком я чекала дива. А воно не сталося, бо він раніше сказав, що в нас з ним більше нічого не вийде. А я ці слова запам’ята назавжди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70358
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2008
My libber!
I love you, I hate you!
But you don’t love me
I want be with you, and all life live with you….
Це була просто дурня. Але якщо чесно, то я його не кохаю. Ще чого не вистачало! Поглянь у вікно… Бачиш, зара’ весна? Дерева цвітуть. Чимсь вони схожі на наречених у білих весільних сукнях. А я ніколи не мріяла про весілля і про білу сукню. І про нареченого, і про крики: «Гірко!». Адже подружнє життя – компроміс і втрата власної свободи. А я цього не хочу. Ти ж знаєш…. А ще я не люблю дітей. А ти їх любиш…
І взагалі, цього року весна якась не така, як завжди. Весняніша, чи що? А мо’ це через те, що я тебе зустріла? Та тобі ж все одно.
Я могла б розірвати всі твої листи, та ти мені їх ніколи не писав. Я могла б спалити всі твої фото, та вони всі в електронному вигляді. І слухаючи пісню поки невідомого, але кульного гурту, я думаю про нас із тобою. Про те, які ми різні і водночас схожі. Чи буваєш ти серйозним? Так, якщо в костюмі і краватці, але сережка у вусі видає доморощеного панка – протестанта, який зовсім ніякий не панк.
І знову, «I hate you»…. Прокидаюся посеред ночі від аж надто реалістичного сну про наш поцілунок. Хочу ще! Дзвоню тобі:
Ти спиш?
Ні.
Чому?
Чекаю твого дзвінка.
Заснути без нього не можеш?
Так. Про тебе думаю.
Давно?
Як тільки тебе побачив.
Боже, як же ти брешеш! Добре, хоч не в вічі.
Я не брешу.
Завжди ти так говориш.
Я тебе просто кохаю.
Я знаю. Я тебе теж. Але це все неправда. Все кохання розвіється на ранок.
Ти впевнена?
Абсолютно! Закладемось?
Ні, ти не права. Я тебе кохаю. І це вже ніхто не зможе змінити.
Окрім тебе самого…
Ні, навіть я цього вже не зміню.
Ти впевнений?
Абсолютно. Я тебе кохаю.
Якщо ці слова повторювати, то вони дуже швидко втратять своє значення.
Вибач…
За що?
За все.
Вибачаю. Слухай, певно я спати піду. Очі злипаються.
Йди. І знай…
Не кажи нічого! А то слова втратять своє значення.
Добре. Солодких снів. Цілую.
Тебе теж. У вухо. Спи!
Діалог, схожий на всі інші. Куди ж тебе подіти із мого серця?!
Вхідний дзвінок. «Женя;)». Беру слухавку:
Привіт.
Привіт. Чи як?
Сумую.
Ти чуєш?
Що саме?
Дощ…
Так. Ти далеко…
Ні, я поруч. Лиш поглянь у вікно. Бачиш?
Ні, але відчуваю. Ти поруч. Особливо коли йде дощ.
Хочеш, я тобі щось подарую?
Хочу. А що?
Мелодію крапель дощу. Лише вслухайся. Що ти чуєш?
Твій голос…
Дзвінок обірвався. А я все ще стояла і слухала мелодію крапель дощу. Вийшла на вулицю. Побіля міського будинку культури завжди збиралися скейтери. Я пішла саме туди. А дощ все йшов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70357
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2008
Зимовий сон....
Дитяча казка.
Скажи мені, скажи, будь ласка,
Чому отой рожевий слон,
Не вліз до мене на балкон?
Чому лише сніжинки тануть на твоїх віях,
І зникають в зелено-синій вишині?
Чому? Чому? Скажи мені!
Чому ще вчора серед ночі,
Ти клявся в вірності пророчій.
Сьогодні з нею навмання
Ти йдеш додому! Все фігня!
А якщо завтра, чи позавтра,
Ти прийдеш знову в той же час,
То я скажу тобі без жалю –
Це не для нас! Це не для нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69857
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2008
По іронії долі
Зустрілися двоє,
У безкраїх тенетах міст.
По іронії долі
Ця зутсріч таж сама,
Що і декілька років тому.
По іронії долі,
Вона – журналітска,
Ну а він – крутий інженер.
По іронії долі –
Вони випадкові
Відображення самих себе.
Вони їдуть в метро…
В одному вагоні….
Але ж…
По іронії долі….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69856
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2008
Для тебе це все просто гра,
А от я все сприймаю всерйоз!
Чи в тебе є інша, Вона,
І це все звичайний курйоз?
Браслет одягаю на руку,
Шукаю очима тебе.
В душі відчуваю розлуку...
Ні, воно тебе не гребе!
І як ми зуміли зустрітись?
Несхожі, й водночас дурні!
Ну, що ж, добрі люди, посмійтесь!
Вже досить з мене брехні!
Тримати б хотіла за руку...
... І ти обіцяв цілий світ...
Та ми щось загрались в розлуку,
Й планети змістились з орбіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69855
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2008