Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Распускается весна и кричат коты,
Будет лучше нам с тобой перейти на ты.
Я тебя возьму за ручку и пойдём гулять,
Мне так хочется тебя поскорей обнять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73324
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.05.2008
Пам’ятаю сильно хвилювався перед своїм сімнадтицяріччям. Це все як сосиски…. Така велика новорічна гірлянда з сосисок, що пророчить скільки нам ще залишилось. І з кожним роком сосисок все менше і вони все менш свіжіші, до того ж вони приїдаються.
І от тоді стоячи вночі з цими сосисками на вулиці, декілька разів порахувавши до сімнадцяти, усвідомив що пальців рук вже давно не вистачає. Далі лише два питання:
Що буде далі ? і на фіга мені пакет сосисок ?
-А що далі ?
-Далі те саме, що й було.
- Ащо було ?
- Були сосиски.
- А ще ?
- Та більш нічого і не було..
Так я і проходив декілька годин нічними вулицями Подолу, несучи в руках вироби харківського м’ясного заводу.
Тепер мені вже є сімнадцять.. Я вперше закохався, вперше розчарувався, я перестав їсти сосиски і завод той ковбасний теж закрили, через судову справу з приводу захисту прав споживача.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73194
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2008
Я живу у маленькому, порепаному, п'яти поверховому будинку. Таких будинків у цьому місті тисячі.Вхідні двері з кодовим замком (який однаковий для усіх таких будівель), третій поверх, двері направо, все. Я вдома. Я сховався від усіх, тут я в безпеці. Всі мої проблеми залишаються тут у прихожій. Я знімаю їх з себе разом із шапкою, рукавицями та взуттям. Все це я залишаю тут.
Гарячий чай, хліб, масло, сир. Я сиджу на кухні і дивлюся у вікно, що виходить у двір. Тут нікого нема навіть тих звичних нам бабок, що розмовляють лише про дибільні серіали, які зїли їхні мізки.Цей двір пустий. Тут є лише сніг, лиш він тут живий.Падає тане, перетворюється на калюжі. Зараз він хазяїн цього двору. Я не люблю дивитися у це вікно, воно навіває мені сум, ця тиша закрадається мені в душу, спорожнює мене, і залишає мене пустого на цій ненависній мені кухні.
Мій дім стоїть біля маленької вулички, незрозуміло на честь кого названої. Люблю дивитися на цю вулицю через отвори у стінах. Хто так незграбно але нудно і ретельно вирізав діри на кам'яному полотні наших стін ?Я дуже радію коли на цій вулиці відбуваються затори. З мого вікна не видно усієї картини, лише маленький клаптик шедевру невідомого майстра. Я не бачу причини лише наслідки.Люди сидять в машинах нервуються. Комусь з них треба терміново до дому: за нього хвилюються рідні. Інший поспішає в лікарню: у ньго буде син. Хлопець з дівчиною запізнилися до кінотеатру.
Я тут на камені, маленькому острові, в цьому домі, а навколо тече вода, дуже швидко, бризки летять мені в очі. Звідси видно усю текучість світу, усе рухається, намагаючись змінити всіх довкола.
Все це без мого втурчання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73192
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2008
Прости но завтра ты умрёшь,
Не буду говорить я ложь.
Прости-прощай, ведь я не в силах
Менять тебя и в твоих жилах
Грязную кровь переливать,
Её на новую менять.
Да, и не нужно тебе жить,
Давно хотел тебя убить,
Но пачкать руки не хотелось.
Хоть и на языке вертелось,
Что быть таким, как ты, нельзя,
И что живешь на свете зря.
Поплачь, хоть не помогут слёзы.
Вот на лугу пасутся козы,
Они и завтра будут там,
А ты умрёшь от своих ран,
Которые в тебе сгнивают
И тебя плавно разлагают.
Ведь ты наделал столько зла,
Что раскалил ад до красна.
Ты сам поймёшь когда твой срок,
Когда пора спустить курок,
Тогда ты горький яд глотнешь
И пальцем на курок нажмёшь.
Ты проиграл свою войну.
И завтра рано по утру
Красное знамя над Рейхстагом
Тебе об этом станет знаком.
Скорее, Гитлер, умирай!
Фашизм свой в землю забирай!
В аду котёл тебе нагрет.
Там чёрту передай привет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73145
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.05.2008
Так важко стало говорити.
Зима забрала все що мав.
Я вийшов з ванної кімнати
І горілиць на землю впав.
Ось так лежу і прислухаюсь.
Чи не збудив свого кота?
А він не спить. Він посміхаясь,
Слухає як спить весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72868
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2008
Мій асоціативний ряд губиться у темному лісі спогадів та мрій про далекі світи повні життя витікає через борт синього кораблю що врешті-решт має долю Титаніка який вже давно заіржавів на глибині нашої пам’яті про далекі часи і діяння наших предків волохатих мавп у джунглях підсвідомості підлеглості підперти підстрибнути гути дути надувати зелені кульки надії на щасливе майбутнє що лопне на висоті в кілька сот метрової шеренги з безіменних солдат що стоять у черзі в американський магазин поношеного взуття китайських футболістів що схожі один на одного як дві каплі спирту який досі не вийшов із слов’яської крові нічних бродяг що змагаються за перемогу але врешті-решт зустрічають кінець дня на останніх рядах театру асоціацій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72866
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2008
Ти побачиш під домом купу машин.
І напевно ліхтар андерсона.
Якщо трохи висунешся з балкону то відчуєш як торкається тебе літній вітерець. Це наче дотик померлих родичів. Вітерець грається з чорним пакетом, він понесе його туди де я ніколи не буду.
Подивись у низ на машини, на свій двір. І знаєш? Якщо зачекаєш то побачиш котів що граються з тінями.
Коли вони ідуть ти не почуєш ні звука, так само нічого не почуєш коли коти змахнувши крилами злетять до зіркового неба і утворять там нове сузір’я.
Моїй милій, ніжній і коханій бабусі, Томі. Цей вогненно-помаранчевий колір нагадуватиме мені ТЕБЕ. Це вогонь багаття, нічні яскраві ліхтарі і рижі дворові пси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72864
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2008
Я начинаю жизнь с нуля,
Рожу я заново себя.
Скажу я первым слово мама,
Она же в первый раз мене рожала.
Меня на этот белый свет,
В котором места больше нет,
В котором люди умирают,
Но места не освобождают.
Я заново учится буду,
И опыт горький не забуду,
Из прошлой жизни, там где я
Не видел смысл бытия.
Я буду заново любить,
Ведь как же без любви прожить,
Друзей найду без них никак,
И постараюсь сделать так,
Чтоб жуть опять не повторилась,
И чёрной гарью не коптилась.
Я буду знать зачем живу,
И делать так как я хочу.
Прошло хороших десять лет
И жизнь опять сошла на нет.
Зачем тогда я возвращался,
И заново тогда рождался,
Зачем я начал жизнь с нуля?
Я понял – это было зря.
Не ставьте люди в жизни крест,
Хоть нету на земле и мест.
Других у вас не будет шансов.
Не пойте жалобных романсов.
Идите гордо вы вперёд,
Не заводите вы забот.
Старайтесь жизнь свою прожить,
И без запинки доложить:
Я счастлив в жизни был весьма,
Она мне раз была дана.
Её я с гордостью прожил,
Начало новой положил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72758
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.05.2008
Теперь он был не как всегда,
Уже не так тверда рука,
Уже не рвётся он вперёд,
Не бьёт врага за свой народ.
И отступил он неспроста,
Случилось горе и беда,
И сбылся самый страшный сон,
Где он понёс большой урон.
Его войска пошли на юг,
Освобождая всех вокруг,
Освобождая свой народ,
который был в плену забот.
Заботы те страшней всего.
Они не трогали его,
Они не трогали сильнейших,
А тех, кто духом был слабейший.
Ничтожных, слабых, дураков,
Кто не ушел от сих оков,
Кто вмиг поддался негативу
Для своего же позитива.
Жестокость, зависть, жадность, злость-
Среди людей всё разлилось,
И каждый впитывал, как губка,
воспринимая всё как шутку.
И вот он став на путь добра,
С желанием убить врага,
С желанием очистить землю
От злых забот и загрязнений.
Он шёл вперёд и побеждал,
Пороки вмиг уничтожал.
Людей в порядок приводил,
И негатив он весь гнобил.
Но вот однажды он ослаб
И потерял всесильный нрав,
А всё случилось потому,
Что он пошел на поводу.
На поводу не у красотки
И не стакана горькой водки
Порок он начал развивать
И быстро стал ослабевать.
И как же дальше быть стране,
В которой правды больше нет?
Ведь кто теперь её очистит
И против зла войну замыслит?
Найдутся горцы посильней,
Удар их будет побольней,
Удар их будет против зла,
Во имя света и добра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72757
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.05.2008
ПОСВЯЩЕНИЕ
Игре не только в кино и театре. Всем, всем, всем музам. Последним счастливмым вдохам и выдохам.
ПРОЛОГ
Был вечер – та пора,когда,отдыхая, в старом трактире могли встретиться самые разные люди. При других обстоятельствах которые не смогли бы встретиться.И если такому рандеву суждено было быть, то оно обязательно добавляло оттенков и теней в прошлую,настоящую и будущую историю поиска.
Владелец(трактира)
Я рад приветствовать здесь вас,
Вас – милые друзья!
И где не вижу пьяных глаз,
Тем предлагаю представленье
В нём будут:
Танцы, прятки, пение
И вам судить картину, господа
В покое тайна будет решена,
Которая вам вовсе не нужна.
Официант
-Сэр,вина?
Путник
Ну что вы ?!Дорога завтра
Так длинна…
Вино – хитрец, а алкоголь – вредитель.
Боюсь попасть в их злополучную обитель,
Где изо окон , события и мир
Нам кажутся совсем другими
Прыгучими и чересчур простыми
Нигилист
О,чистый стол,-
Везде бы так
Мне б подошёл ,
Но там чудак.
Официант
Чудак- благоразумный парень,
Мешать Вам он не станет.
Нигилист
Я присяду…
Путник
Пожалуйста,
Коль Вам в отраду
Нигилист
Сегодня что у нас,
Романс,баллада?
Путник
Творение Гомера – «Иллиада»
В спектакле оживёт Ахилл,
Троянская осада,
И Гектор будет полон сил.
Я вижу вы знакомы. Правда?
Нигилист
Да,конечно,я читал.
Но интерес к театру у меня пропал.
Игра актёров не природна,
На сцене всё, по-моему,
Очень старомодно
Путник
Как Вам угодно,но
Актёры – часть искусства
Имейте уважение,
Манеры – признак дисциплины духа.
Нигилист
Культура поведения – старуха,
И,чтобы с ней ужиться,
Изрядно надо потрудиться.
А что касается игры,
Забавнее просматривать себя со стороны:
Игра в игре
Роль в роли
Сплелись тут радости и боли
Наивность,счастье,плутовство
И хитрость , и достоинство
Чудесный винегрет
И на сегодня это большинства обед.
Путник
Вы правы,очень интересно
Но для одной игры здесь много места
В процессе исполнения
Буквально на мгновение
Зажжётся лучик пробуждения
И он подобно маяку
Приводит к настоящему
Нигилист
То о чём вы говорите
Всего лишь специя,поймите:
Реакция и отношение ко всему:
Работа,отдых,праздник,будний день
Даёт особенную остроту.
Вот миг плывёт как тень
И что же
Все взгляды на него так разны
И не схожи
Что вывод здесь один:
Луч – есть приправа,присыпанная позже.
Путник
Мудрец изрёк:«Знай:чистая душа
в своём исканье смутном
сознаньем истины полна.».
Проснись! Беги,ползи,лети
Будь у водопада
Войди в него, дыши им
Это явь, а не шарада.
Нигилист
Ты отрицаешь филигранную игру?
Оглянись, всмотрись в себя
Ты, в праве отрицать?!
Путник
Нет.Но и тебе пора бы знать:
Прийдёт весна и всё растает
И в это время расцветает
Красота – обличие духа
И его богатство, Он не играет.
Нигилист
Браво!Как сыграл!
Всю душу в мастерство отдал.
Путник
Благодаря игре,
Я чувства передал.
Нигилист
Да, и это важно.
И как ты не крути
Играть мы всё равно не перестанем
На пенсию тебе здесь не уйти,
Словно змея ожалим
Словно святой обоготворим
Сценичную игру – игру актёра.
Она нам по нутру,
И здесь она опора.
Путник
Мы все обжоры:
Наелся – прячься в норы,
Усытился и двигай горы,
Бред сумасшедших, вздоры.
Хором
Раскрутим круг вопросов вечных
Пусть нам откроется спираль
Раскроем суть путей млечных
Из круга вытянем Грааль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72755
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.05.2008
Я чекаю де не знаю,
цілу ніч у сні блукаю.
Фарби темні то яскраві,
сни чужі мені цікаві.
Там нема порозуміння,
все подвійне не лінійне,
чорне може здатись білим,
знання швидко стануть пилом.
Я не знаю хто я є,
сон не мій життя моє.
Тут живеш і забуваєш
нащо ти сюди втікаєш,
повертаєшся щораз
ти сюди в своїх думках.
Тут живеш і забуваєш нащо ти сюди втікаєш,
повертаєшся щораз ти сюди в своїх думках.
Тут живеш і забуваєш нащо ти сюди втікаєш,
повертаєшся щоразти сюди в своїх думках
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72537
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2008
Сьогодні вже нікого не злякаєш Богом,
Ніхто не повірить у кінець дороги.
Світ вірить у вічність і безмежності простір.
Ніч непрозора ховає кордони.
Ігноруємо факт що спасіння не буде.
Заплатять усі! За себе і друга.
Зірки не покажуть моряку дороги,
У білім тумані зникнуть знайомі.
Остання ніч більш нічого не буде,
У темряві кричать налякані люди.
В останню мить у кінці дороги
Усі увірують в одного Бога
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72536
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2008