| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
А я скажу тобі "Прекрасне!"
Ти заперечиш "Ні, даремне!"
І я не згодна, що ж не ясно,
Що я не можу бачить темне.
Ти спречатимешся "Дурість!"
Та я тихенько "Ні, чудове..."
Авжеш, ти є сама похмурість,
Я - мов веселка кольорова!
Ти запевнятимеш "Без суті!"
А я скажу "Шукаєш, власне?!"
Ти загоришся враз від люті...
Й закінчу я "Життя - ПРЕКРАСНЕ!!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93405
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.09.2008
Я всегда буду с тобою рядом.
Телом, мыслью, улыбкой, взглядом.
Я всегда буду жить тобою.
Летом, осенью, зимою, весною.
Я всегда буду петь тебе песни...
О любви, небесах, о красивом, чудесном...
Я всегда люблю, всегда буду, слышиш?
Буду небем, землёю, и тем чем ты дышиш!
Я всегда буду тёплым тебе, горячим.
Что бы ты мною жил, и не мог иначе!
Я всегда буду с тобой рядом,
Даже если ты мне скажеш "Не надо!"
Я люблю лиш тебя и всегда буду светом.
Светом чувств, что играют с ветром.
Я всегда буду рядом, любить безконечно!
Я скажу "Навсегда, любовь это навечно...."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=92421
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.09.2008
Я шукала його крізь весь натовп.
Я шукала із сотні облич.
Я кричала: "Не прошу багато!
Я благаю, скоріше вернись!"
Я шукала його в Інтернеті.
Я не вірю, його там нема!
Підкоряється сітка планеті,
Не підкориться тільки душа...
Я шукала його сотні років,
Але так сподівалась знайти.
Я не знала, що ти будеш проти,
Що любов в моїм серці горить.
Я шукала і буду шукати.
Почекай мене, зупинись.
Я кричала і буду кричати,
І благати: "На мить повернись".
Я шукала його крізь обличчя,
Крізь обличчя людей, що зника.
Я шукатиму вже мабуть вічно
І колись я знайду тебе там...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=87292
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.08.2008
Вона прийшла, наче весна,
Бо несла світло, тінь і радість.
Ласкава, добра, трохи чепурна,
Прийшла і не сказала про тривалість.
Вона внесла яскраві кольори.
Як пензликом життя розфарбувала.
Вона спитала: "Як ви тут були?"
Поки про неї ми іще не знали...
Вона удерлася в тіла, душі й серця.
Й справно нами стала управляти.
Вона була картиною митця,
Яку не треба було навіть фарбувати.
Вона несла в руках своїх вогонь,
Й запалювала їм усе навколо.
Вона подала нам свою долонь,
Хоча ми не просили навіть цього...
Прийшла, і хтось це навіть не помітив.
Хоча відчув це дехто навіть дуже.
Вона несе лиш радість, сонце, квіти.
Любов тепер живе у наших душах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=87291
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.08.2008
Якщо ти зараз ще не знаєш,
Як я любила тебе, марно.
Мабуть, ти зараз це читаєш,
А може й рвеш уже старанно.
Мабуть, тобі це не важливо,
Я так кохала тебе, знаєш?
Якщо це стане все ж можливо,
То ти колись це прочитаєш.
Якщо ти все проігноруєш,
Я зрозумію, так буває.
Можливо ти, як я, нервуєш,
І все безглуздо виглядає.
Я знаю, ти не прочитаєш.
Але наважитись, вже - дещо,
Можливо ти цього не знаєш,
Але мені вже, мабуть, легше.
Якщо ти зараз все вже знаєш,
Переживи, як я зробила.
Можливо ти лише читаєш
Про те, як я тебе любила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83216
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.07.2008
Над містом горобці ганяли,
А ми помітили так мітко!
Можливо ми того не знали,
Та закохались дуже швидко.
І солов'ї співали нам у вікна,
Торкали лід у наших душах.
Тоді було, мабуть, не видно.
Але ми закохались дуже!
Не помічали зиму й літо.
І не могли знайти, де осінь.
Але любов як не помітить,
Коли ми закохались зовсім?
Метелики шукали вітер.
А ми ловили їх і відпускали.
І ми кохали, наче діти,
Коли кохання володіло нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82625
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.07.2008
Мрак. И тьма не исщезает.
Звёзды путь нам освещают.
Дьявол точит наше имя
Мы невольный бунт подымем.
Сумерек время не вечно!
Мне не верить - так безпечно.
Хорошо? Смерть не обманишь.
Как по лезвию ты встанешь.
Когда ночь, когда заснули...
В море лжи мы утонули.
Всё неправда, всё за ширмой,
Разум спит, и ты спишь мирно.
Раз - огонь, и ты сгораешь.
В сети мрака попадаешь...
Два - и боль к тебе вернётся
В нимб и дьявол обернётся.
И земля из под ног - три.
Ты не думай, что не говори.
Сколько же? Четыри? Пять?
Хватит конец ночи ждать.
Хватит, ждать сидеть и верить
Когда хлопнут в нос нам дверью.
Пока Дьявол точит имя.
Мы невольный бунт поднимем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78654
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.06.2008
За що дається нам любов?
Що, за заслуги? Ми герої?
Хоч ми питаєм знов і знов,
Не зрозуміємо з тобою...
За що дається нам життя?
І чи воно нам справді треба?
Навіщо? З нашого буття
І так нас заберуть на небо.
За що дається вітер нам?
Навіщо в нас так серце б'ється?
Життя і так - лише обман
І біль розколотого серця...
За що, скажи мені, за що?
Відповідай, я заслужила?
За що дається нам воно?
Стискаючи всю кров у жилах.
За що дається нам любов?
Ми заслуговуєм на муки?
Хоч ми питаєм знов і знов,
А відповідь - лиш серця стукіт.
За що дається нам життя?
Мабуть, для того, щоб любити.
Нас заберуть у небуття...
Але сьогодні варто жити.
За що даються сльози й біль?
Чому вони скрізь і усюди?
Навіщо в нас, як заметіль,
Любов забрали інші люди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78642
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.06.2008
Хочу забыть... Хочу, но не могу.
Всё это пережить как плахой сон,
Хочу уйти, но до сих пор люблю.
Хочу увидеть вновь я яркий тон.
Хочу увидить сонце, небо, аблока
Хочу увидить свет, не только тьму.
Почуствивать, что я опять жива.
Хочу увидеть жизнь, но не могу.
Хочу забыть, хочу забыть всю грусть
Хочу забыть... Хочу, но не могу.
Не будет этого, я не могу, и пусть.
Я лиш хочу почуствывать, что я живу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78584
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.06.2008
Чи лякає цей світ?
Я не знаю, можливо.
Через тисячу літ
Стане це не важливо.
Чи лякає життя?
Чи воно все ж не марне?
Сто одна ще весна
І життя буде гарне.
Чи лякає мене,
Вся земля і весь обрій?
Через тисяч планет,
Почуватимусь добре.
Чи лакають всіх нас
Роки раку й вендети?
Чи не виженуть нас
Післязавтра з планети?
Чи лякає цей світ?
Відповідь загубилась...
Через тисячу літ
Стане вже не важливо.
Чи лякає тебе?
Так - тебе! Це лякає?
Все майбутнє людей...
Відповідь - я не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78348
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2008
Зажди, не йди. Адже ще вечір.
Зима заплутала сліди.
Зажди, залиш хочаб ще речі.
Не йди, будь ласка, назавжди!
Чекай! Присядь, поп'єм ще чаю.
Зажди, не йди, куди спішить?
Зима розкаже, як скучаю
Коли ти йдеш, навіть, на мить!
Зажди. Навіщо так робити?
Прошу тебе ну, залишись.
Ти постривай, чого спішити?
Ще раз на мене озирнись!
Зажди, не йди. Молю, залишся!
Хоча б до ранку зачекай.
Зараз зима, ти мені снишся.
Прошу, будь ласка, не зникай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77981
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2008
"Про що мовчиш?" - спитаю тебя я.
І що ти бачиш там, з закритими очима?
Моє життя - лише акторська гра.
Й акторська гра, що я тебе любила.
Про що ти думаєш, коли ти сипиш?
Й кого ти бачиш уві сні, признайся!
І що ти кажеш пошепки, коли мовчиш?
Коли я думаю "Не піддавайся..."
Про що ти слухаєш, коли тиша й пітьма?
І що ти чуєш, те що треба чути?
Що відчуваєш ти, коли кажу, що я одна
І чи ти взмозі легко так мене забути?
Про що мовчиш коли ти чуєш дощ?
І чи ти хочеш так його почути?
А чи ти спиш, закривши очі вноч?
Чи це все так? Інакше може бути?
"Про що мовчиш?" - спитаю тебя я.
Про що ти думаєш, коли я вже не поряд.
Моє життя - лише акторська гра.
Чи потерпаєш ти, як я, тепер від болю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77862
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2008
Літо! Палаюче шалене сонце,
І теплий дощ через віконце.
Яскраві різнокольорові квіти.
А чи ти знаєш що таке це літо?
Літо! Це пух з дерев і алергія.
Це сміх, це радість, щастя і надія.
Хмаринки в небі, майже як прозорі
Найяскравіші в світі, і найбільші зорі.
Літо! Це ж пісок й уламки пляшки
Це море, сонце, комарі й букашки!
І вітер, що летить назустріч літу.
Це радість всі живих людей на світі!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77353
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2008
Когда ты на меня так смотришь,
Ты не поверьшь, но я вся горю.
А как мы повстречались, помниш?
Как закипел ты взглядом кровь мою.
Когда со мною говоришь глазами
Ты знаешь, для меня видь нет других.
И не возможно передать словами
Как сердце сильно бьётся там в груди.
Когда я слышу, как ты ходишь,
Поверь мне, слышу звук твоих шагов.
И как ты по щеке рукой проводишь
Прекосновением весенних лепестков.
Когда ты на меня так смотришь,
Ты ведь не знаешь, а я вся горю.
Ты и не спросишь, серце моё дышит?
Когда ты закипаешь взглядом кровь мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77213
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.06.2008
У цьому світі все можна купити.
Можна купити дім, літак і пароплан
Але чи можна нам купить, щоб жити
Валізу щастя, гордості й тепла?
Чи можна нам купити совість?
Прозору, чисту, вільну від брехні?
Чи можна нам купить думки прозорі.
Щоб нам казали на погане "Ні!" ?
Чи можна нам купити стьльки щастя
Щоб влізло в всі кишені до повна?
І чи купити нам кохання вдасться,
І щоб любов у нас навіки і одна?
Сьогодні можна, майже, все купити.
Дітей, родину чи якесь майно?
Але чи можна так зробити, щоб любити
Те що купив? Не можна все одно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77033
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2008
Прийми мене таку, як є.
Прийми мене літаючу у небі.
Прийми, метелика - мене.
Тому що я така, як є я!
Прийми мене співучою мов грім.
Прийми мене зеленою весною.
Прийми мене - прозорий дим.
Прийми мене яскравою водою.
Прийми мене з тим вітром в голові
Прийми мене хмаринкою у небі.
Прийми мене - найгіршу з всіх картин.
Бо намальована я лиш для тебе.
Прийми мене яскравим сяйвом днів.
Прийми мене з відкритою душею.
Прийми мене, як колір твоїх днів.
І ти приймай - якою є я!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77025
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2008
Я не живу - лишь сушествую
Не человек, видь я лишь тень.
И не приму я жизнь другую.
Я тень твоя, ушедший день...
Я не живу, видь я лишь ветер.
Косаюсь губ твоих дрожа...
Не человек, видь на рассвете
Растаю каплями дождя...
Я не дышу... Я не живая...
Я лишь хожу тут по земле.
Не точка я, лишь запятая!
Люблю в тебе, живу в тебе...
Я не жива, лишь только верю
Лишь только дух, я тень, я тьма.
Розвей меня, лишь хлопнув дверью.
Не человек, я не жива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76686
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.05.2008
Я хочу жить каждой минутой
И вдыхать его аромат.
Слушать как по струне надутой
Его пальцы брынчат невпопад.
Я хочу быть икорою пламя
Той что греет его от огня.
Быть его постоянным дыханьям
Что бы он вдыхал жадно меня.
Я хочу стать каждым ветром!
И жить на крише его.
Я хочу быть жарким летом.
Что бы греть его нежным теплом.
Я хочу быть каждым мгновеньем.
И хочу проводить её с ним.
Награждая его своим пеньем.
И брынчать по струнам кривым...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76545
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.05.2008
Купила Зина в магазині
Чудові кеди – всі в резині
Пішла хвалитися подрузі
Чудові кеди, і в калюжі!
Тепер додому їх сушити
І бруд попав з вазону квітів.
Чудовий вигляд кеди мали
Але тепер брудними стали!
І що робити тепер Зині?
Лежали б кеди в магазині…
Тепер лежать у смітнику
А Зина плаче у кутку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76188
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2008
Теплий дощ розбудив мене зранку
І я пішла на зустріч світанку
Разом з весняним любим сонцем
Зустрічать схід у віконця.
Духмяний вітер поніс мене в гори
Туди, де немає зла і негоди
А морозна земля плела стежини
В безкінечні й світлі далечини.
Хмари з неба пливли за мною слідом
І річки розтанули зимовил лідом.
А теплий дощ все крапав на ганку
Вітаючи мене зі світанком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=75604
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2008
Стучица в окно ветер.
Как звёзды на рассвете
Гарят, в ночь убегают.
Скажи мне, так бывает?
Скажи, а может сердце
Так наливаца солнцем?
Ответь, люди летают?
Скажи мне, так бывает?
Скажи, а может ветер
Тебя с улыбкой встретить?
И провести на небо
Встречать там с ним рассветы?
А может сонце с неба
Тебя щасливым сделать?
Ответь мне, я не знаю.
Скажи мне, так бывает?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74480
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.05.2008
І не бреши, що не казав
Собі колись "Не бачу вихід!"
Що сенс в житті не пропадав
І не хотілось далі жити.
Що ти і не переживав
що втратив друга, чи кохану.
Що ти ніколи не казав.
"Не бачу виходу, все марно".
Що ти ніколи не хворів
Ілюзією втрати, горя.
Що ти ніколи не хотів.
Сказати "Боже, що за доля?"
Ти не беши, та це ж життя.
А ми такі, так само, люди
Не бачим виходу. Дарма.
Адже він є! Скрізь і усюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73965
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2008
Чи не наспівуєш ти мелодію
Коли миєшся у душі?
Чи не відчуваєш пародію.
Коли співає все в душі?
Чи не знаєш ти закон
Існуючий тисячу літ?
Людям всім він відом,
Що музика врятує світ!
Чи ти ніколи не бачив
З ким ти йдеш по вулиці?
Чи не знаєш, хто, наче
Вітер усмішку малює на лиці?
Чи не помічаєш хто
Заставляє в серці танути лід?
Закон, відомий всім давно,
Що музика врятує світ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73964
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2008
Ніч… Зірки дивляться з неба і, мабуть, сміються. Сміються з людей, які безтурботно сплять в своїх теплих, затишних ліжечках і бачать чорно-білі сни. Сміються з необачних світлофорів, як всю ніч блимають жовтим оком і не помічають ночі. Сміються з напівсонних ліхтарів, яких попри ніч, змушують працювати. Сміються з мокрих тротуарів і дахів, які сподівалися хоч вночі обсохнути від сильної зливи. Зірки бачать набагато краще, ніж людина, хоча і не мають очей. І не тому що вони так високо і такі великі, а тому що вони бачать серцем, а тільки серцю може відкритися вид з вікна любові, добра і кольорових снів…
Ніч не стукає в вікно і не питає «А чи можна до вас завітати?». Вона просто ніжно стелиться по оселі і окутує всіх солодкою тишею. Темнота – її подруга, завжди ходить за нею слідом.
Тіні - страшні монстри, які живуть у моїй кімнаті на стінах. Вдень вони сплять. А кожної ночі, вони прокидаються і починають танцювати. Уявляєте, прямо на моїх стінах! А коли вони стомлюються, то притихають. Але вони не сплять. Скоро вони почнуть рухатися, але повільно. Ці тіні – загадкові істоти. Вони не їдять. Не грають у м’ячик. Тіні не помирають. Вони просто щезають з першими променями сонця…
В ту ніч я не спала. Я чекала, поки тіні знову вийдуть танцювати, і хотіла запитати в них, звідки вони взялися на моїй стіні. Мені було анітрохи не страшно. Спочатку я їх боялася, і ховалася від них під ковдру. Але ці тіні зовсім не злі. Вони просто прикидаються. Тіні хочуть, щоб їх боялися, і не гнали зі стіни. Іноді вони виходять поза її межі на підлогу. Думаю, вони хочуть зі мною познайомитись. Але до мого ліжка вони ніколи не доходили. Можливо вони бояться людей? Або бояться, що люди їх злякаються…
Ну, ось, нарешті. Маленька тінь з’явилася посеред стіни. І ще одна, і ще. Тепер їх п’ятеро. Вони танцюють якийсь дивний танець. Він схожий чимось на коломийку, тому що постійно змінюється темп. Тільки от вони не співають.
- Агов! – прошепотіла я.
Тиша…
- Ви мене чуєте?
І знову тиша… Тіні все танцюють і танцюють на стіні.
- Пане, - звернулася я до одного з них – приділіть мені хвилинку уваги, якщо ви вже танцюєте на стіні моєї кімнати!
Але велика тінь дивної форми не промовила у відповідь ані слова. Які вони дивні, ці тіні. Танцюють у мене на стіні, і не розмовляють. Живуть за стіною, а вночі танцюють.
Двері в кімнату скрипучі розкрилися, і тіні одразу ж поховалися.
- Чого не спиш?
- Дивлюсь, як танцюють тіні.
Мати присіла до мене на ліжко і поцілувала в чоло.
- Засинай. Завтра буде новий день. Зійде сонечко.
Навіщо ж сонечко? Воно прожене тіні! А мені так цікаво дізнатися, що вони за істоти. І чого оселилися саме тут, на стіні моєї кімнати. І чому вони не хочуть зі мною розмовляти? Може я їх чимось образила?
Тіні знову з’явилися на стіні. Тепер вони танцювали повільно і чітко.
- Я не заподію вам шкоди. – знову звернулася я до тіней. – Може ви зі мною поговорите?
Але згоди я так і не отримала. Може вони не розуміють людської мови? І як я тоді зможу з ними познайомитись? І чому мені так хочеться спати? Адже тіні танцюють усю ніч, і не стомлюються. А ніч набагато довша за день, коли вони відпочивають…
Зранку яскраве сонце залило сповна мою кімнату. Від танцюючих тіней не залишилось і сліду. Я скочила з ліжка і побігла до іншої кімнати, щоб подивитися на зворотну сторону стіни, на якій так палко танцюють щоночі тіні. Але там нічого не було.
- Ти щось шукаєш?
Але мені ніколи було відповідати. Як це так? Куди ж поділися тіні? Не могли ж вони безслідно розчинитися! Я постукала по стіні в моїй кімнаті:
- Ви тут?!
Відповіді нема.
- Може ви спите?
Мабуть вони сплять всередині стіни. А може… Може вночі вони йдуть по домівках через моє вікно? Цікаво, де вони тоді живуть, якщо не в мене на стіні. В них, напевно, є сім’я. Сім’я, де багато-багато маленьких діточок-тіней. Дорослі тіні, мабуть, вчать їх танцювати, і коли вони виростуть, і навчаться робити це справно, то прийдуть до моєї стіни!
Яке все таки загадкове життя. І тіні на моїй стіні. І сонце, і небо, і зірки, що сміються. Раніше я думала, що вони сміються про себе. Але тепер мені здається, що я ночами чую їхній сміх. Вони сміються повільно красивим сміхом. Зовсім не так, як сміється мій тато або дідусь. Вони сміються витончено, як ті француженки. Може вони пішли звідти? Бабуся мені казала, що зірки пішли з стародавньої Греції, бо все стародавнє пішло звідти. Але зірки сміються зовсім не по-грецьки! От би мені хоч раз побувати у Франції, хоч би уві сні. Їсти на сніданок круасани, на обід трюфелі (такі маленькі грибочки), а на вечерю смажених жаб під якимось смачнючим соусом…
Цікаво, а у Франції теж є тіні? І чи є там борщ або вареники? Мабуть, що немає. Напевно тіні живуть тільки в моїй кімнаті. Чому вони обрали саме мене? Може їм потрібен був справжній друг, який ніколи не підведе? І тому вони оселилися саме у такої людини – у мене. І правильно. Ми з ними будемо гратися у мої ляльки. Я начастую їх бабусиними варениками. І можливо вони навчать мене танцювати, як вони. Тоді я стану найщасливішою людиною у світі!
Я лягла в ліжко. З мого вікна видно велику зірку. Мені казали, як вона називається, але я забула. Вона найбільша серед зірок. Мабуть серед тіней також є найбільша тінь. Тобто вона найголовніша. І мабуть вона придумує ті всі танки. Може мені наступного разу звернутися саме до неї. Адже, якщо тінь голова, то повинна розуміти всі мови. Бо інші тіні, нажаль, мене не розуміють…
Я чекаю… Зараз-зараз… Скоро вони знов повинні з’явитися. Адже ще не було такої ночі, щоб вони не прийшли!
Чомусь їх досі немає. Може вони захворіли? Мабуть тіні також хворіють. Чи ні? Можливо у них у всіх почалась вітрянка, а коли вітрянка, то здіймається температура. А ви б спробували танцювати з температурою! Або вони могли отруїтися в їдальні. От якби вони їли у мене вдома, то ніколи б не отруїлися. Моя мати готую краще всіх в світі вареники. Чи може тіні їдять спеціальну їжу для тіней? Як же це все складно… І дуже цікаво. Коли ж вони вже прийдуть, щоб я могла розпитати їх про все це!?
Але сьогодні тіні до мене не завітали. Я чекала їх майже цілу ніч! А якщо і не ніч, то дуже довго. А вони не прийшли. Нажаль, не прийшли…
Але я не засмучуюсь. Гадаю, сьогодні вночі вони прийдуть обов’язково. Я це відчуваю. Відчуваю, що ці тіні дуже люб’язні і виховані. Адже невиховані не змогли б так гарно танцювати, бодай такі загадкові танці. І ось, що мене стало цікавити останнім часом: Чому я не чую, як розмовляють тіні. Я чую, як сміються зірки, як плаче дощ, як співає вітер, і навіть, як мовчить місяць. Але тіней я не чую. Може вони спілкуються за допомогою жестів? Так спілкувалися раніше, коли не було слів. Тоді, може ці тіні, прибульці з минулого?
Цієї ночі я чекала дуже сильно і довго. Цілий день я думала, що скажу тіням і як я зможу з ними спілкуватися. І ось, нарешті, я притихла в очікуванні появи тіней. Але тіні, здається, сьогодні також не поспішають. Ну де ж ви? Де?
Що це? Здається на стіні з’явилася тінь. Ще й яка велика! Вона була схожа на людину майже у повний зріст. Не очікувавши побачити такого, я навіть забула всі слова, що я так довго готувала.
- Пане, то це ви головна тінь?
Тінь помовчала трохи, і відповіла глухим голосом.
«Так, це я».
Тіні мені відповіла! Ура! Що ж спитати тепер, адже я маю так багато запитань!
- А ви з тінями й справді танцюєте?
«Так, а ти завжди дивишся, як ми танцюємо?»
- Звичайно! Це так гарно! А ви прибули з минулого?
«Можна сказати і так».
Я не змогла стримати посмішки з сльозами на очах. Вони живуть саме так, як я уявляла! Вони саме такі! Вони танцюють у мене на стіні! Вони всі справжні!
«А тепер лягай спати. На добраніч!»
- Заждіть, можна останнє питання?
«Тільки швидко, а то мені вже час.»
- Ви…Ви їсте вареники з м’ясом?
Тінь, здається також посміхнулася.
«Звісно, це ж моя улюблена страва!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73828
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.05.2008
Я вимовлю слова.
Та я їх пережила.
Тепер вони усі мені на рано соль.
Чи я колись жила?
Чи я колись любила?
Чи я ходила в дощ без парасоль?
Я не кажу "люблю".
Це слово в соїх жилах.
Але тепер не знаю я, шо значить слово той.
Чи я колись піду?
Чи я колись любила?
Чи я ходила в дощ без парасоль?
Що значить слово "та"?
А може це "колишня" слово?
Та все одно оці слова для мене - ноль.
Чи я колись жила?
Чи буду жити знову?
І чи ходитиму я в дощ без парасоль?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73112
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2008
Пустота. Одно простое слово.
И для меня, оно совсем не ново.
Лиш пустота. И дождь и снег и ветер.
И я одна. На всём-всём белом свете.
Лиш пустота. Хочу её увидить.
Где темнота живое ненавидит
Пустота. Она приснится ночью.
И до утра уйдёт немножко прочь.
Там пустота. Там облака из пыли.
Прийдёт она и комната остынет.
И пустота останется навечно,
И навсегда жить будет безсердечно.
Лишь пустота. Одно слово простое.
Как мать вина, она ничто иное!
Она пьянит, она не отпускает.
Лиш пустота. А больше я не знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72904
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.05.2008
Мені наснилось, що я птах.
Що я літаю над землею,
Але чи можна жити так,
Не знаючи хто я і де я...
Мені наснилося життя.
Життя у небі, над горами
Де я, маленьке пташеня
Що загубилось поміж нами.
Мені наснились небеса.
Де я беззахисно літаю,
І те, безглуздоє життя,
Де я себе сама не знаю.
Де я, так схожа на птахів.
Мені наснилось - я співала.
Я так багато бачу снів.
Але лиш цей я відчувала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72554
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2008
Я дивлюсь уперед.
Але бачу лиш тіні.
Бачу тіні людей,
Що ідуть по життю.
Через сотні планет.
Через сніг, заметілі.
Я кохання знайду,
Й більше не вібпущу.
Я дивлюся на них.
Думаю "Бідні люди"
Я іду по стежкам
Де, не ходять вони.
Я знайду тебе з тих.
Хто ніколи не любють.
Я знайду тебе там,
Де палають вогні.
Я дивлюсь на зірки,
Що від нас так далеко
І на тіні людей.
Що живуть, як дарма.
Я дивлюсь, де є ти.
Бо знайти тут нелегко.
Скрізь мільони ідей.
А потрібна - одна!
Я дивлюсь уперед!
Я дивлюся уважно.
На ті тіні пусті,
Що ідуть по життю
Через сотні планет.
І хоч буде так страшно.
Знай, я знайду.
Й більше не відпущу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72544
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2008
Ніч опустилась на місто.
Темрява, всі і все сплять
Наче яскраве намисто
Зірки на небі горять.
Ніч опустилась на небо
Місто затихло вночі,
Тільки блимають ледве
Сплячи, старі ліхтарі.
Ніч опустилась, і марить
На площах сонних стовпів
Темрява у свій світ манить
По безлюдних провулках снів.
Ніч опустилась і тиша.
Все поглинула тьма
Тільки поет вночі пише
Яка ніч чарівна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72540
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2008