| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Як поселився тут старшина –
Козацький лицар Кочубей:
Гніздечко звив для свого сина,
Оберігав від зла людей.
В почесну варту стала вежа,
Навколо - оборонний вал;
Не підкрадеться вже пожежа,
Примарний спокій ...на загал.
Почало місто оживати
І відродився знов костел,
Бійниці стали тут на чати,
Храм освятивсь з першоджерел.
Та турки смерчем налетіли
I знову нищили все вщент,
У злобі хижо сатаніли,
Але гряде уже момент...
На дикі полчища султана
Зненацька вдарив віщий грім –
Йшла в наступ армія Богдана,
У герці билися святім.
Сам Хмель, мов вихор з булавою
Ішов з козацтвом на таран;
Мчав на Пегасі в розпал бою,
Рубав ненависний аркан.
На штурм козацька йшла відвага
І кожен лицарством горів,
Шалена була їх звитяга –
То клекотів народний гнів.
Мечі ламались у двобої.
Поникли рута і полин ,
Змішалось все від битви тої:
Мечі і коні, батько й син.
І насмерть лицарі стояли,
Вали, фортеці , городища...
Вкраїнські сурми зайдам грали –
Кістьми лягли біля Мостища.
Складають шану бібричани:
Кожухи шиють козакам,
Добротні чоботи, а рани
Лікує слава і бальзам.
Святкує місто перемогу,
У дзвоні велич перелита-
Святу мольбу вкладають БОГУ,
А гетьману - "Многая літа!"
Він політичну зняв облогу,
Орду турецьку переміг.
Він виряджав послів в дорогу-
Землі своєї оберіг.
Дедалі стела затяжною
Козацько-визвольна війна.
Навала знов іде стіною
Розруха квилить вже сумна.
карбує крок звитяжний спів,
Тут гартували дух і вишкіл
Родивом курінь» руських стрільців",
Родилось товариство "Сокіл".
І знову бойня з ворогами:
Шалів оскал, звіряча маска,
Валялись скальпи під ногами...
Зазнали полчища фіаско.
Земля від крові почорніла,
Навколо лемент, жах і біль;
В багрянім місиві кипіла,
Предсмертйі зойки звідусіль.
На Оболоні - скінчився бій.
Стоїть в скорботі Мати Божа,
А на Голгофі на крутій
Рубала бранців рать ворожа.
Гора здригалась кам'яниста-
Пролилась кров жінок, дітей.
Волає ще земля гориста
Від голосіння тих смертей.
Блукають душі тут невинні
Немов, примари на зорі...
І квилять зграї лебедині,
Звелась святиня на горі.
Вкраїну в ярма запрягали
Чужинські орди і магнати:
В багрянець - Східну зодягали,
А Захід - у Австрійські шати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=90454
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.08.2008
А слідом польська йшла орад –
Нас панство взяло "під опіку,"
Підступна була їх хода
І... уярмили нас довіку.
Котилася яремна брила.
Налигач взяла шляхта люта –
Диявольська облудна сала
В'язала нам ганебні пута,
Тирани мучили народ,
Жорстоко "бидло" катували.
Наруга виробила код –
Маєтки в полумії палали,
З усіх боків нас рвали круки:
Вели біду в ярмо до пана,
Терпіли злидні, холод, муки,
Вели в полон ясир до хана.
А за ударом... знов удар...
Вже місто знищила пожежа,
Хижацька вдача у татар –
Вже третій напад. Впала вежа.
Блукає розпач. Все розбито,
спалили зайди місто вщент.
Немає чим платити мито,
Немає ним платити рент.
Немає хат - лиш димарі,
Гуляє вітер... дам і голод.
Та містом правлять королі –
У власність ділять смерть і холод.
Звільнив Ягайло від податків
На десять і... чотири роки,
Зажура плане від нестатків,
На згарищах - відлуння кроків.
Лежить розвалене каміння,
В руїнах фрески і костел:
Духовне вирване коріння,
Зламали крила - впав орел.
Невдовзі знов грім покотився
Від польсько-шведської війни.
Й візит татар не забарився ,
Як... епідемія чуми.
Минали роки,та монголи
Взялися знов за ремесло:
Долали верхи ріки,доли -
Палили місто і село.
Земля спустошена і гола,
І рідко деяка домівка.
При церкві -народилась школа.
Де перша, так звана, дяківка.
Молились праведно до БОГА
Парафіяни у ту пору.
До храму йшла одна дорога -
Не було яблука роздору.
Костел і церква –Божі храми.
Ще лютиранн. Іудеї;
До БОГА вела одна брама,
Хоча були і фарисеї.
В низовині новою міста
Точився знов запеклий бій.
- ІСУСЕ, МАТІНКО ПРЕЧИСТА!
Все в Вашій волі Пресвятій,
Та землю знову плюндрували
І на поталу верстам
Її укотре розпинали,
І... воскресав укстре храм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=90453
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.08.2008
Під глум віків, гонінь, зневаги
Гроза над Галичем повзла-
Імперії схрестили шпаги
В ім’я облуд, насильства, зла
Д.Горішний
Моя святиня, моя Індичина...
Твоїх віків торкнулась сивина.
Снаги твоєї з пригорщі напюсь,
Тут заснував Данило княжу Русь,
Він отав на чати рідної держави –
Воскресла Русь у ореолі слави.
Криваву змагу вів між двох мечів,
Тут збудував величний княжий Львів.
Як благодать на подвиг осінила –
Збудивсь п'ємонт - його велика сила.
Збудився дух - його глибинний кратер,
Землі твердиня -II форватер.
Родилась Бібрка княжої доби,
Земля вдягла барвисті шати.
Емблему місту виткали бобри,
БІбрка - ворота у Карпати,
Ніс кару тут боярин княжий,
Спокутував свої провини ;
Кормильчич-галицький, не вражий,
Він отав засновником місцини.
Круті вершини підпирали небо.
Кишіли в річці, плавали бобри.
Земля "едемська"...Чого це треба?
Б'є водограй в урочищі гори,
В долині поливали на бобрів –
Так починається літопис...
Давнє життя селян, ремісників
Творили Істиний часопис.
Благословилась Бібрка Нова,
Подільське плато ділить річка:
Стара, як світ, на сході є гора,
Тече Боберка, наче стрічка...
Грайливо гомонять потічки,
Щебечуть млосно західні ліси,
Стоять в зажурі дві смерічки –
Ландшафт оази дивної краси.
Господь тут людям дарував життя.
За хліб насущний -осанна БОГУ,
Неопалиме,вічне почуття,
Що освятило в храм дорогу.
Молились ревно Гесподзг монахи –
Звалі святу обитоль на горі.
На прошу люди линули,мов птахи,
Зійшов з небес Хреститель на порі.
Звелась перловка дерев'яна,
Там де -жіночий монастир ;
Розбилась доля безталанна
І канула в вогненний вир.
На незахищене містечко
Татарська ринула навала.
Косив диявол все, як гречку,
Віддавши храми на поталу.
Звитяга кличе брата,сина.
Щоб не глумилась вража зграя –
Родилась "Галицька дружина"
Й перемогла орду Мамая.
Повз Бібрку йшла центральна княжа траса,
У височінь здіймались гір каркаси.
Отеливсь гостинець Володимир –
Галич,Транзитом:Львів - на Бібрку ген...
у далеч, і митниці Державної кордон
Гостей незнаннях брав він у полон.
Слов'ян предвічна незборима сила
В кривавім герці ворогів косила.
Монголи, турки, московити, ляхи
Русь розпинали, били в дуну цвяхи.
Вели в занепад: чванство, розбрат,чвари,
Лукавий сіяв ниву зла і кари.
Навалою, мов смерч, імли чужинці,
Від малу міжусобиць і ординців
Княжий Звенигород в занепад впав,
Земля від мук стогнала,біль волав...
Шукав опори князь у боротьбі,
Та кожен клеїв вигоду собі.
Сам Папа Римський Русь коронував,
Проте... підтримки королю не дав.
На древній спраглій галицькій землі
Бої гриміли , вили ковилі .
Йшла рать чужинська,йшли князі,бояри,
Ординців племя: турки і татари,
В княжу добу вів історичний путь,
Твої земні артерії ведуть:
Рогатин, Галич і Коломия,
Як йшли на Русь орди Батия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=86359
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.07.2008
Моя землице, мій ти рідний краю !
З глибин віків снагу Твою черпаю:
Предвічну віру наших праотців,
Живу надів всіх грядущих днів,
Святу любов до отчої землі
Несу у пісні на своїм крилі.
У цій легенді - мудрість архаїчна.
Глибока філософія одвічна.
- Одної днини ранньою порою
Сам березень нарік мене Весною.
Ще сніг лежав на пригорбках і балках:
-Добридень, Земле, я -твоя фіалка...
В цім дивоцвіті вже колись була,
З калини я - сопілочка мала.
Святу молитву, мами колискову
Подарувала доля барвінкова.
...в обійми ночі звали вечорниці,
Текли пісні з народної криниці:
На авансцені - дійство вечорове,
Мережить душу диво калинове.
Маленька квітка той нектар спивала,
З фольклору гобелен барвистий ткала.
Цвіла,із сходом сонечка вставала:
Наснагу, силу із землі черпала.
На диво-струнах, одержимі слави.
Гриміли духом чарівні октави
За Україну І за II долю !
- Дитяче серце ранили до болю.
Молилася піснями я щоднини
І дарувала всім душі перлини.
Несла пориви ангельсько-пречисті
Вкраїночка в калиновім намисті.
Шумів потік, вербиця колисала
І соловейком вже душа співала.
Послом до неба піднялась з птахами,
Земним хоралом із семи вітрами.
Тут дух Уляни Кравченко витав,
Моє єство і ліру надихав.
Всевишній Музу дарував мені,
Скарби благословенні - неземні.
Сакральне небо серце надихало:
У світ мистецтва - двері відкривала,
Своїх нащадків в путь благословляла,
На вірність Україні присягала
”-Чи є любові ще такий престиж,
Як ти - провінціальний мій Париж!”
Тут - народилась, тут - моє коріння.
Молюсь за України Воскресіння.
Із джерела натхненної любові
Іду до Тебе, Земле,в пісні, слові.
Несу, краяни,
Вам земні поклони,
В минуле кличуть легендарні дзвони...
- Від берегів святої України,
- На вишитті Вкраїнської землі.
До Вас, мої краяни, пісня лине
- Несуть їх клином в небі журавлі...
Співає серце щедре І багате,
Благосло венна БОГОМ пісня-мрія.
В Твоїй Покрові рідна земля-мати,
Пречиста ДІВО - радуйся, МАРІЯ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=86358
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.07.2008