| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Карпати… Сніжно-білим пухом
вкриває Грудень сині гори в далині,
хапає лист останній вітер з бука,
кружляє ним і ки́дає в сніги.
Виблискує морозним ранком Січень,
іскрить під сонцем полонини схил,
стрункі смереки одяглись в кожухи
й прогнулися від сніжної ваги.
Дріма́ Чере́мош, спить грайлива Тиса
і Прут повільно плине в далечінь,
закуто у кайдани ріки Лютим,
щоб мирно й тихо спали до весни.
На пагорбі схилились дві ялини,
між ними вовк вдивляється в село
і повний місяць освітив долину,
зірки́ на небі виткали узор.
Крізь шибку м’яко світло ллється з хати,
дрова горять й потріскують в печі,
в кошарі вівці, з ними пес кудлатий,
згорнулися в клубочок й сплять собі.
А за столом сумують батько й мати,
Обнялись, пісню сумно двоє затягли,
Про молодість, дітей і про Карпати,
І про кохання, мрії й віщі сни.
Холодний вітер стежку замітає,
ховає, плутає і крутить зниклий слід,
куди вона веде ніхто не знає
крізь велич гір в зими казковий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117981
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009
Завтра вранці на світанку по малину йду до лісу
Вже готові старі штанці, два відра і пляшка квасу,
Бутерброди, карта, ножик, дощовик і парасоля.
О! Забув ще нагадати, що піде зі мною Оля.
Хоча, ні, вона не піде, дуже любить рано спати,
Дві години треба часу, щоби з ліжка її зняти.
Встану рано і тихенько, щоби півнів не збудити
Через поле городами я піду в далекі гори.
Ще всі зорі не погасли, я вже лісом чимчикую,
А по заду хтось крадеться, але я його не чую.
Трісла гілка, чути подих та мені зовсім не страшно,
Бо мене чека товариш. Він володар цього лісу.
Не лісник він і не власник вже яких у нас немало,
І скажу вам по секрету – він не любить їсти сало.
І не любить він компаній галасливих і надмірних,
І таких ви не знайдете серед друзів самих вірних.
Круто стежка йде у гору, поворот он за сосною,
Скаче білка по деревах, а малинник за горою.
Ще іти чуть-чуть лишилось, сім кілометрів із гаком,
Гак – це десь ще зо дві милі стрімко в гору й майже… боком.
Час іде, долаю відстань, сонце сходить, мокрі ноги,
За смерекою стрімкою я звертаю вже з дороги.
Він сидить мене чекає, велетенський і здоровий,
Я його ще пам’ятаю, як він був мені по пояс.
Він стає на задні лапи і реве мені щосили,
Ніби каже: «Дочекався, нуж бо разом по малину!»
Два відра йому вручаю, тих, що з квасом я доставив,
Швидко він їх випиває і киває: «Йди за мною».
Слухаю його я радо, бо не любить він відмови,
Крізь кущі я продираюсь по протоптаній дорозі.
Ось й малинник, все червоне, крупні ягоди й пахучі,
Знає толк в малині добрій друг великий і могучий.
Два відра повніють швидко, руки й губи вже червоні,
Сонце, гори, свіжість, зелень і повітря б’ють у скроні.
Час уже й домів вертатись, сяду, трохи відпочину,
Вип’ю квасу разом з другом, іншим разом візьму пива.
Як уже ви здогадались друг мій – це ведмідь кудлатий
Кривоногий, з чорним носом, з кігтями на усіх лапах.
Він мене не дасть у кривду, друзі ми оба з дитинства,
Ще мене як загубили у малиннику (от свинство!).
Ось тоді ми й подружились, й відступила вся тривога,
Добре, що не мав я пива, бо зібралась б вся барлога.
Я тепер проблем не маю ні з малиною ні з медом,
І простори розсікаю із коричневим ведмедем.
Хто не вірить – завітайте, я покажу вам друзяку,
Та всі ті хто вже побачив – дременули з переляку.
Радо прошу любі гості, як знайдете трохи часу,
То приходьте й не забудьте хоча б два відра із квасом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109698
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2008
2 тигри запряжені в старий віз
ревуть під скрип дерев’яних коліс.
Я сіно везу через гущу лісів,
в кущах занімівши сірий вовк аж присів.
Присів й зрозумів, що поживи не буде,
2 тигри скажені ревуть й скалять зуби!
Від жаху звірятка великі й малі…
«Куди ж ви? Куди ж ви?» … Ого!.. В далині.
2 тигри ревуть й тягнуть віз через ліс,
я сіно везу, був хороший укіс.
2 тигри не можуть на місці сидіти,
я поглядом їх заставляю терпіти,
та рвуться 2 тигри на волю вже знову,
а я мушу сіно привезти додому.
Бо дома овечка, коза і корова
та й треба сусіду привезти ще дрова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109478
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.12.2008
Коли у розпачі душа,
На серці камінь, сум і туга,
Нема натхнення, біль і мука,
Згадай спасителя Христа.
Який прийшов, щоб люд спасти,
За тих своє життя віддавши,
Хто вірує і на коліна впавши
Благає молячись:"Прости!"
Та в нас в устах обман і заздрість,
Спокуса, злість, ненависть, тьма,
А серця в нас давно нема
І душить нас злорадна радість.
Безвірство наше губить нас,
Приносить горе і страждання,
Вбиває правду й сподівання
І відкидає в небуття.
Хто вірить - Він усім простить,
Хто кається - усім пробачить,
Бо всюдисущий Він і бачить,
Хто вічно в Ньому буде жить.
Грабує ж хто, вбиває й п'є,
Хто бреше, зраджує і судить,
За гроші душу продає,
Ненавидить хто і не любить
Робить добро - той не жиє,
а тимчасово лиш існує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109463
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.12.2008
Ти стоїш вся така мов принцеса із казки:
Щирий погляд, усмішка і волосся ясне,
Скільки в тобі тепла, скільки ніжності й ласки!
Я боюсь щоб не зникла й не торкаюсь тебе.
Ти смієшся й мовчиш, тільки очі говорять,
Я стою і мовчу й розумію тебе.
Я кохаю, люблю, я не можу без тебе,
Вір мені моя доле, ти для мене – усе!
Ти - троянда, гвоздика, лілія, хризантема,
Маргаритка, лаванда, орхідея лісна,
Дивний ангел, голубка, красуня царівна,
Фея з казки, кохання, співуча весна.
Ти смієшся й мовчиш, тільки очі говорять,
Я стою і мовчу й розумію тебе.
Я кохаю, люблю, я не можу без тебе,
Вір мені моя доле, ти для мене – усе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105182
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.11.2008
Я ненавиджу свою країну,
Я ненавиджу депутатів,
Я ненавиджу президента,
Я довіру до влади втратив!
Дайте в руки мені гранату
І я піду в Верховну Раду,
А ще краще дайте з десяток
Й наповал я їх всіх там покладу!
Вони брешуть скажені собаки,
І грабують все знову і знову,
Вже нема в мене сил терпіти
Й слухать п’яную їхню розмову!
Дайте в руки мені кулемета,
Я ввірвуся до них в зал засідань
І стволом розпечено-червоним
Я з’єднаю і Захід і Південь!
Слюна бризга з нахабного рила,
Горло – прірва бездонна – волає:
«Мало! Мало нам горя народу!
І чомусь він ще виживає!»
Дайте в руки мені екскаватор,
Я згребу все сміття непотрібне,
Засмерділося в нашій хаті,
Час прибрати мерзоту противну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102711
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.11.2008
Я живу на землі, на цій грішній землі,
Де неправда диктує закони.
Часто важко мені, дуже важко мені,
Від брехні, від обману і втоми.
Кожен день – як один, бо турбот – повен рот,
Ну, а дні пролітають за днями,
«Ти для чого живеш?» - я питаю себе,
І звичайно ж розводжу руками.
Красномовний німий, всевидющий сліпий,
Часто я себе так називаю,
Бачу те, чого бачити я б не хотів,
Кажу те, чого сам я не знаю.
«Зачекай, зупинись, озирнись, повернись,
Схаменись», - сам себе я благаю!
Але час не щадить і хапає у вись,
Де розплата за долю з гріхами.
Це є наше життя, беззмістовне життя,
Яке треба достойно прожити,
Віру й правду у собі ти завжди тримай
Й пам’ятай: їх не можна купити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102501
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2008
Блідо-рожева троянда
В саду розцвіла досвітаннім,
Цей спалах краси незвичайний
Навіки у душу запав.
І крапля роси на пелюстці
Під сонним ще променем сонця
Скотилась повільно до долу,
Мов чиста і ніжна сльоза.
П’янкий аромат я відчую,
Коли нахилюся до неї,
Губами торкнуся пелюстки
Й від щастя на мить я замру.
Та гострі колючки у неї,
Їх треба весь час стерегтися,
Та саме вони так відверто
Підкреслюють квітки красу.
Один тільки раз уколовшись
Ти будеш про це пам’ятати,
А може й не будеш від щастя,
Що вічну царівну знайшов.
Красу ти її незрівнянну
Завжди бережи мов зіницю,
Бо блідо-рожева троянда
Уже не розпуститься знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102474
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2008
Тане сніг, піднімається сонце
І чомусь веселіше стає:
Це ж Весна загляда у віконце
Й теплі промені ніжно нам шле.
Знаю я, що розтануть сніги,
Скоро з’являться першії квіти,
Підеш ти невідомо куди
Нові межі в житті борознити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102469
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2008
Проект відваги - міжгірний титан.
Він обухом слави залізним ударом,
Кремезним створінням безмежності пан
Й шаленості віри названий недаром.
Він завжди могутній і завжди нічий,
Найменший, найбільший, незнаний і знаний,
Довкільний, потужний й конкретний такий,
Що вартий поклону, хваління й поваги.
Отож ж бо й воно, що не прірви крутіж,
Не величі дух і не місця принада,
А саме відностності майже чи ніж,
Відкритим обіймом вогню серинада!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101992
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2008
Я сплю і не бачу снів,
Я йду і не знаю куди,
Не знаю чого б я хотів
Й де мої попутні вітри?
По течії мертвій пливу,
На берег не хочу я йти,
Я вже не люблю й не живу,
А сльози, як в серпні зірки.
Думки мої наче в пітьмі
І розум мій теж задрімав,
Давно вже живу я у сні
Чи ж варто вертатись у яв?
Проснутись не має вже сил
І сон цей – легке забуття.
Чи ж варто проснутись й пливти
До берега з ім’ям Життя?
По течії мертвій пливу
І дощ на очах замість сліз,
А може люблю я й живу?
І сон мій давно вже скінчивсь?
Вода у цій річці мутна
І небо таке ж височить,
І сонця давно вже нема,
І місяць зі мною вже спить.
Вставай! Я шепочу собі.
Вставайте! Волаю до вас.
Проснись! Я кажу і тобі
Благаю, проснутися час.
По течії мертвій пливу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101860
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2008
В далині видніється пожовклий ліс. Листя поволі нагромаджується під деревами і вітер легко перекидає його з місця на місце. Це – золото осені, яке так приємно шепоче під ногами про те, що наступила царівна Осінь. Останні теплі дні навіюють не то радість, а не то смуток. Радість – від усвідомлення краси, яка, проте, скоро зникне і залишить тільки приємні спогади. А смуток…
* * *
Тепло останнє днів осінніх
На землю в’янучу зійшло.
Літа в повітрі павутиння,
Пожовкло в далині село.
Прабатько ліс в чарівних шатах
Додолу сипле легкий лист,
А вітер наче птах крилатий
Його кружляє…
Усе повільно засинає,
Згасає, в’яне, відмира,
Наводить смуток, убиває,
А так ще хочеться тепла!
Та поки сонце душу гріє
І радує небес блакить
Ти посміхнись – як ти умієш –
І серце знову защемить.
Я вдячний осені і долі,
І Богу дякую за те,
Що ми зустрілися обоє
Й тобі спасибі, що ти є!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101859
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2008
- Ти любиш печальні пісні?
- Ні.
- Кохаєш троянди в росі?
- Так.
- А хто тобі сниться у сні?
- Він.
- Чому ж твої очі сумні?
- ... це ...так...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101844
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2008
Вечір на дворі, місяць у небі,
Все навкруги уже спить,
Тільки від сонного подиху вітру
Липа в саду шелестить.
Тиша довкола, роса опадає,
Лілії запах п'янить,
Зірка у небі горить і згорає,
Все завмирає в цю мить.
Вийду, присяду собі на порозі,
Спокій і радість в душі.
Гарно виводить знайому мелодію
Коник-цвіркун у траві.
Очі заплющу, невже засинаю?
Все вже дріма навкруги…
М’яко і легко туди поринаю,
Куди забирають думки.
………………………………………………
Тиша довкола, роса висихає,
Запах троянди п'янить,
Зорі у небі поволі зникають,
Все оживає в цю мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101838
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2008