| Сторінки (1/87): | « | 1 | » |
Любов - освячене Богами божевілля,
Смертельне танго ночі і свічі,
І пристрасті черемхове свавілля,
І кожен крок, як зранений, кричить!
Енергій струм, що пестячи, вбиває,
Небесна манна, та чомусь гірка,
Блаженний той, любові що не знає,
Святий, хто вмер у неї на руках!
******************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2012
На дивані возлежу.
В домі тепло, тихо.
На стіні, на килимку,
- лось і дві лосихи.
Вони ходять і пасуться.
Він - увесь пружина.
Як про мене молодого на стіні картина.
Дивлюся в люстро.
Постарів, зараза.
А був такий привабливий брюнет.
Тепер лише для рамки унітаза
годиться мій пожмаканний портрет..
Біжать роки, летять літа…
Так швидко молодість минає.
Проходять будні і свята —
Душа за ними не встигає.
В душі цвіте стрімка весна,
В ній щире сонечко світліє.
Та мрія чиста і ясна,
Яка зсередини нас гріє.
Міняється так швидко все —
І молодість не повернути.
Нас стрімко час удаль несе,
Цього душею не збагнути.
Якби ж я друзі, та зміг,
То, знаєте, що б для нас зробив?
Усі б на світі дзеркала
Зібрав б і омолодив!
Тоді б гармонія ясна
Нам душу й тіло поєднала.
Завжди п’янка б цвіла весна
Й мелодії нам арфа грала.
Та час не знає вороття.
Й не залишає нам надії.
Що зробиш тут? Таке життя…
Та є в нас спогади, і мрії…
На спогади багаті ми,
Бо прожили свій вік не марно.
Були хорошими людьми
І працювали чесно й гарно.
Тому сприймаєм цей світ, як є.
Бо ж бачить Бог — ми все зробили.
У долі — кожному своє…
Ми ж мали за спиною крила,
Які у дивний світ несли,
У піднебесся піднімали.
То ж все на світі ми змогли,
Усе на світі ми здолали.
І в свій чудовий ювілей
Прийшов і я зі світлою душею.
Прийняв пошану від людей
І тішуся шаною цією.
Бажали всі мені добра й тепла,
Любові, щастя, сонця й світла.
Щоб я здоровий був
Й душа моя, щоб завжди квітла......
Але біжать роки, летять літа…
Та швидко молодість минає.....
Проходять будні і свята —
Душа за ними не встигає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2011
http://world-war.ru/pravda-o-vojne/
******************************
Героїв мало вже лишилось,
Покрила скроні сивина,
А щастя у серцях з'явилось,
Лише в душі гримить війна.
На грудях ордени, медалі,
В строю їх чутно тихий дзвін.
Нам ветерани спасли долі –
За це їм наш низький уклін.
**********************************
Начало мая.
Красные гвоздики,
Как слезы тех далеких страшных лет.
И ветеранов праведные лики,
Особенно, которых больше нет.
Когда опять подходят даты эти.
Я почему-то чувствую вину -
Все меньше вспоминают о Победе,
Все больше забывают про войну.
Никто из нас за это не в ответе.
И сам с собой веду я разговор:
Так много было войн на белом свете,
Так много лет уже прошло с тех пор.
И, как обычно, вспоминаю папу,
Вернувшегося без обеих ног...
Как поднимался он легко по трапу,
Как танцевать он на протезах мог...
Идут по телевизору парады,
Горят в архивных фильмах города.
Тем, кто остался, раздают награды.
И кажется, что было так всегда.
*****************************
Упав солдат в бою нерівнім
На трав настелені мости...
Та поклялися друзі вірні
До Перемоги з ним прийти.
Й таки прийшли. О тій годині,
Коли настав кінець війни,
Він розписався у Берліні
Своїм багнетом на стіні.
Коли ж додому повертали,
Звільнивши од напруги світ,
До праці вірні друзі стали,
А він підвівся на граніт.
Підвівсь і став як образ слави
О тих, що ніч перемогли,
Щоб діти вільної держави
Рівнятися на них могли.
Война еще исчезнуть не готова.
Те годы - миллионы личных драм.
А потому, давайте вспомним снова
Всех тех, кто подарил Победу нам.
Когда гулять, на майские, поедем,
Веселые, довольные вполне,
Давайте скажем что-то о Победе
И вспомним, хоть немного, о войне.
*************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258736
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.05.2011
Хай лине увись передзвін Великодній,
І кличе молитва душу в політ!
Хай зійдуть на землю щедроти Господні
І крила розгорне оновлений світ!
Хай зникнуть всякі перепони!
Хай у душі панує свято,
Хай успіхів буде багато!
Хай завжди і у всім щастить.
І хай вас Бог благословить!
Радійте i тіштеся!!! Христос воскрес!!!
Він смертю смерть подолав. Звір i птичка веселиться!!!
Це торжество торжеств, це остаточна перемога.
Смачної Паски i веселих гагiлок!
Христос Воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2011
День Пасхи — явленье Иисуса Живого
– Не только Марии в саду средь олив
– Всем жаждущим правды и ищущим Бога,
Живущим на разных широтах земли.
День Пасхи приносит чудесную новость.
В пасхальном приветствии – радости клич.
Спаситель воскрес! И дарует возможность
Для смертных созданий бессмертья достичь.
И если мы даже, скорбя об утрате,
Прощаясь, стоим у могильных оград,
То Пасха, как слово Спасителя к Марфе,
Рождает надежду: «Воскреснет твой брат!»
Отвергнув, как скверну, порока закваску,
Открыв для пасхальных напевов уста,
Мы будем торжественно праздновать
Пасху, Являя пред миром Живого Христа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2011
Нам через Благовестие
Близка эпоха дальняя:
С Марией слышим вместе мы
Приветствие пасхальное.
Прошла пора рыдания,
Настало время пения
– Залогом оправдания
Нам служит Воскресение!
Жизнь без Христа — растерянность
На шумных раздорожьях.
Пасхальный день — уверенность
В обетованьях Божьих.
Вне Бога нет спасения,
Лишь тьма и мука вечные.
Христово воскресение
– Надежда человечества!
Сияет в тучах радуга...
Так, даже в пору бедствия,
Нас и бодрит, и радует
Пасхальное приветствие!
************************************
Свято Пасхи недалечко,
Люди звичай бережуть, –
Розмальовують яєчка,
Пишні пасочки печуть.
Святкування йде віками, –
Це такі чудові дні:
В гості йти, під рушниками
Страви нести запашні.
Доброзичливо, з любов’ю
Мати щирі почуття,
Людям зичити здоров’я
І щасливого життя.
Святість – це чарівне слово,
Тільки треба так зуміть,
Щоб життя своє святково
У труді й добрі прожить.
************************************
W Wielkanocny poranek,
gdy po stole pokula się pisanka,
przebiegnie maślany baranek,
pojawi się bukszpanu wianek...
pomyśl o osobie, która Cie kocha, o Tobie pamięta,
i choć w odległych stronach spędza święta,
życzy Tobie świąt zdrowych i totalnie odlotowych.
Zająca bogatego, poniedziałku w wodę obfitego,
ubrania do suchej nitki przemoczonego,
a na co dzień spełnienia marzeń,
samych niezapomnianych wrażeń,
słonecznych dni i uśmiechu od ucha do ucha.
****************************************
Святая ночь... Залит огнями храм.
Молитвы грешников восходят до небес,
Как в алтаре зажженный фимиам...
Христос воскрес! Воистину воскрес!
Природа нежным трепетом полна,
Мерцают звезды в глубине небес.
Царит над грешным миром тишина…
Христос воскрес! Воистину воскрес!
Как перед бурей замерла трава...
Затих пред Тайною дремучий старый лес.
Лишь ветер шепчет нежные слова:
«Христос воскрес! Воистину воскрес!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2011
Когда Господь в Великий пост
В душе рождает покаянье -
Будь осмотрителен и прост,
Чтоб не постигло воздаянье.
***********************
Будь кроток ты во времена Поста,
не оскверняй поступками Творца.
Ты душу ,тело в чистоте храни
И контролируй помыслы свои.
Растительную пищу принимай
И словом пошлым Пост не оскверняй.
Встречай день каждый ты с молитвою Творца
И соблюдай ты строго каждый день Поста.
Тогда душа очистится ,поверь
И к новой жизни ты откроешь дверь.
*****************************
Великий піст післав Господь очистить наші душі,
Наче в дорозі Правди справний міст
Через ріку гріхів, через брехні калюжі.
Ми вже ступили на його асвальт,
Ми вже ідем Господніми стежками
І свою волю обернем в базальт,
Щоби на сповіді з душі ізняти камінь.
Й на Воскресіння Божого Христа
Ми вийдемо на площу просто неба
І скажемо: «Душа наша чиста!
Ісусе, Боже, ми ідем до тебе!»
*********************************
Піст без молитви, як і без покаяння - не дає духовних плодів.
В час посту всі ми повинні згадати про любов до ближнього. Святий Іоанн Кронштадтський, відомий у всьому світі православний проповідник у своїй книзі «Моє життя у Христі» пише, що, коли людина ненавидить, погляд її заважає іншому навіть ходити. Гріхом людина не тільки сама страждає, але страждає все навколо нього аж до природи, і навпаки, коли людина починає каятися і постити, то і це відбивається на всьому навколо неї.
Св. отці говорили, що ми не плотовбивці, а страстовбивці. Піст не боротьба проти плоті як створіння Божого. І Христос - плоть, і Причастя Його теж плоть. Але боротьба повинна йти із збоченістю плоті. Кожен з нас може усвідомити і відчути, що якщо людина не володіє собою, своїм тілом, то вона стає вже рабом їжі, або пиття, або інших задоволень. Починає річ володіти людиною, а не людина річчю.
Падіння Адама в тому і було, що він не захотів стримати себе: коли він з'їв плід, він нічого не отримав нового. Заповідь була не в тому, щоб заборонити йому цей плід, ніби в ньому щось було небезпечне, а щоб навчити дисциплінувати себе, щоб поставити на шлях подвигу. У цьому подвиг свободи і подвиг любові. Ніхто, крім людини, не може це зробити, і тому вона покликана це зробити. Щоб брати участь у волі і любові Божій, людина повинна бути подвижником.
Приміром, футболіст повинен бути подвижником. Він не може пити і їсти, і робити, що хоче, і бути гарним спортсменом. Не може. Це ясно, як день, як сонце. Християнин же ще більше повинен приборкати своє тіло, щоб воно служило (по-грецьки - літургісати), тобто щоб було в «літургії». А «літургія» - значить повна, нормальна загальна функція, спільна діяльність. Коли ми говоримо про св. літургії, то це служіння людей Богу, але загальний зміст цього слова - нормальне функціонування всього, що дано людині.
Тому християнин, який йде каятися, також починає і постити. Тобто, постити необхідно заради каяття, а не для того, щоб просто виконати обов'язок або навіть, як деякі думають, заслужити від Бога нагороду, вінець. Ніяка жертва, яка шукає нагороди, не є жертва, а просто робота, що чекає оплати. Найманці можуть так думати, а не сини. Христос, коли пішов на жертву заради нас, не шукав від Бога Отця нагороди за це, а пішов з любові. З любові до Бога Отця розіп'явся Син; з любові Сина до нас Він був розп'ятий і з любові Духа Святого переміг смерть Своїм розп'яттям. Тільки любов'ю можна це зрозуміти.
В сім'ї або в дружбі, коли є любов, дуже легко відмовитися від якогось задоволення заради іншого, це природне бажання поділитися з іншим.
У цьому й полягає правильне розуміння посту.
Крім того, піст допомагає нам виправити зіпсовану людську природу, внести потрібний порядок, який Бог дав. Це, перш за все, харчуватися Словом Божим, а потім - хлібом. Хліб, безумовно, необхідний. Без хліба ми не можемо жити. Але хліб - на другому місці. Як Христос відповів дияволові, спокушає його в пустелі: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом, яке виходить з уст Божих». Словом Божим - це значить спілкуванням з Богом.
А перед Богом треба миритися, але зовсім не з «комплексу меншовартості». Іов був хворий, багатостраждальний, але не був «інертний» перед Богом. Він був смиренний, і це смирення давало йому відвагу. «Зійди з небес», - говорив Богові Іов, і Бог зійшов. Не потрібно нам приймати психологічні або соціальні категорії: смиренність не безсилля, а саме відвага.
А ось як християни стародавні молилися. Один єгипетський монах казав:
«Я як людина згрішив. Ти ж як Бог помилуй». Смирення і відвага йдуть поруч, разом. Починаючи з покаяння, чи передбачає покаяння віру або ж народжується у вірі - все одно, вони йдуть разом. Віра в Бога включає покаяння відразу в мою трагедію, в мою проблему, в моє життя. Я ніяк не погоджуюся вирішувати свою проблему без Бога. Шукаю, значить, спілкування. А Бог показав через Христа, що Він хоче спілкування з нами, Сина Свого дав! Полюбив нас перш, ніж ми полюбили Його. Значить, Він теж шукає спілкування. Це Бог дійсно чоловіколюбивий. Щоб відкрити нам Свою всемогутність, Він виходить назустріч нам, і цим Він обмежує Себе в нашу міру, щоб прийняти нас. Якщо б Він йшов прямо до нас, то ... це було б рівнозначним ніби нас обпалило сонце, ми б просто зникли. А Він применшив Себе з любові, шукаючи нашого спілкування не примусово, просто Він Сам так хоче. І це нам дає відразу гідність. Тому в нашій православній християнській традиції є велика підстава для відваги, для надії на Бога. Людина грішна, але все одно: Бог більше, ніж гріх! У «Бісах» Достоєвського старець Тихон так сказав до Ставрогіна: «У вас тільки один крок до святих». І дійсно, цей один крок людина може зробити - і зустріне Бога. Ніколи немає неможливого. Людині неможливо, а Бога можливо. А Бог увійшов у цей зв'язок з нами і не хоче, щоб ми вирішували свої проблеми без Нього. І ми не маємо підстави сумніватися в цьому, раз Він дав Сина Свого.
Ось які у нас потужні причини для покаяння. Це не якесь тільки моральне повчання людини, що треба-де бути гарним і тому треба каятися. Ні, покаяння поновлює в нас самі основи християнської віри. Бог хоче нашого спасіння, шукає його і прагне його, і чекає його. З нашого боку треба тільки, щоб ми хотіли, і тоді ми зможемо, не собою, але Богом.
Покаяння з усіма супроводжуючими його християнськими чеснотами: сповіддю, смиренням, відвагою, надією, постом, молитвою ... - покаяння вже є передчуття воскресіння, навіть початок воскресіння. Це перше воскресіння людини. Друге буде результатом, завершенням під час Другого Пришестя Христового.
Такого досвіду покаяння не існує ні в якій релігії, ні в якому духовний досвід, ні в якій містиці. Навіть, на жаль, і в західному християнстві майже загубилося це почуття, це переживання, це подія.
От.Юстін розповідав, що він був з початку 1917-го по 1919 рік в Оксфорді, він там навчався. І ось один англіканський чернець після двох років дружби сказав йому: «Всі ви молоді, веселі, як і ми, але одне у вас є, чого у нас, як Церкви, немає - це покаяння, ми цього не знаємо». «Річ у тім, - казав о.Юстін, - що ми з ним одного разу посварилися по-справжньому. А потім я вже не міг витримати і пішов до нього просити вибачення, кинувся йому в ноги, плакав, і людина це прийняла... Ось він і побачив покаяння».
У праотців є вказівки, що не треба пристрасті роздувати, не треба навіть нікому «на тінь наступати»... Але, для того щоб це було дійсним смиренням, це має виконуватися з любов'ю - тобто не повинно бути просто байдужістю до стану брата. Інакше це не смирення і не безпристрасність, а просто якийсь «хороший тон», тобто лицемірство, офіційно встановлене: не треба ж втручатися в чужі справи (нехай у Африці, Лівії або ще десь народ вмирає). Все зводиться до зовнішніх пристойностей ... Отець Юстин любив говорити: культура дуже часто палітура, а всередині - черв'як. Звичайно, не треба бути і агресивними. Але нас, християн, Бог через історію так водив, ми так відкривалися Йому, що без проблем ми ніколи не могли.
Але визнання режиму ненормального нормальним - це не християнство. Покаяння ж - це саме протест проти ненормального стану. У сім'ї бувають труднощі, в парафії, єпархії, в державі, у світі - християнин не може з цим «примиритися». Він неодмінно бореться. Але починає він з себе, тому покаяння - це самоосудження, самообмеження, або, як говорили Солженіцин і Тарковський, сором, сором як релігійне поняття, в сенсі того, що людина повертається в себе і починає соромитися. У кінці фільму «Покаяння» Абуладзе видно, що таке справжнє людське покаяння: людина починає соромитися своїх справ, і відразу з'являється рішучість змінити це. Можна сказати, що тільки в православних країнах, в Україні, Росії, у Сербії, в Греції, існує покаяння як тема (і навіть у літературі). У нас вийшов нещодавно роман Лубардо «Покаяння» - про стосунки сербів, мусульман і католиків у Боснії. І в його романі тільки серби каються. І серби не тільки говорять, але й творять покаяння. Бо мало сказати – я християнин. Потрібно довести це своїми справами.
А сьогодні достатньо вийти на вулицю, і відразу переконуєшся, що християн серед нас фактично немає. Є лише безбожники, які називають себе християнами. Навіть хрестяться в Церкві неправильно. Причому, православні хрестяться інколи як католики, а греко-католики в своїх церквах хрестяться як православні. Священники мовчать, бо якщо пояснити людям суть, зміст власної віри, то втратять парафії. Бо галичани схильні вже 20 років шукати не християнської любові, а національно-політичної гідності. Але хіба Бог не однаково любить і українців, і французів, і росіян, і болгарів?
Одні кажуть, не будемо православними, бо ми не москалі, другі кажуть, не будемо католиками, бо ми не поляки. Перші забули як українців винищували поляки, вогнем і мечем окатоличували Галичину, другі забули політичні репресії та голодомор зі сторони СРСР. Треті фанатично прагнуть бути греко-католиками, бо там справді українська церква. А четверті кажуть, що ніколи не були і не будуть греко-католиками, бо папа римський має до України таке ж відношення, як Екватор до Північного полюсу. Сьогодні люблять говорити про те, як українська мова та література зазнає репресій, і зовсім забули про історію, яка пам’ятає, як на Галичині поляки не дозволяли існувати жодній українській школі, українська мова була неофіційною, і всі храми були перетворені у костели. Звичайно, молодь цього не може пам’ятати. А от старенькі люди, які тут жили в першій половині минулого століття, дуже докладно про це розповідають. І що ж? Національно свідомі галичани за останні двадцять років спромоглись лише на міжконфесійні чвари, перевисвяту священників, зраду своєї віри. Хіба цього вчить нас християнський закон? Хіба не повинні ми любити ближнього незалежно від його національності, кольору шкіри чи належності до конфесії?
Слава Богу, це означає, що всі ми грішні. І тут не гордість, ми не хвалимо самі себе, але саме не можемо примиритися з таким становищем, ні нашим, ні інших. Отець Юстин це назвав справжньою революційністю християн проти гріха, проти зла, проти диявола, проти смерті. Це бунт людини проти помилкового себе і бунт проти помилкового в іншій людині, а в релігії - бунт проти помилкових богів і боротьба за справжнього Бога. Покаяння шукає справжнього бачення світу, Бога, людини, шукає правдиву віру.
Якщо Ви вважаєте себе віруючою людиною, задайте собі питання, у що Ви вірите? Згадайте молитву «Символ віри», і скажіть, чим цей символ відрізняється від «Символу віри» іншої релігії, і дайте собі відповідь, чому Ви православні, католики, греко-католики. Що є відмінного у вірі Вашій від іншої? Навряд чи хоч один з сотні, або й із тисячі зможе відповісти. Отака наша віра. Отак ми фанатично віримо, самі не знаючи у що і як.
Але не можна забувати за цим і те, що любов - перший догмат нашої християнської віри. Любов - це справжній хрест, але не бійтеся любові, якщо вона веде на хрест. Не забувайте ніколи, що, коли любов знаходиться на хресті, вона залишається все одно любов'ю. Якщо б Христос не сказав; «Отче, прости їм!» - То не був Христом, повірте мені. Він був би героєм, ідеальною людиною, але не істинним Христом Спасителем. І у Достоєвського в «Великого інквізитора» Христос цілує навіть інквізитора. Це не сентиментальність, не романтизм, це справжня любов, яка не боїться. Тому ми, православні християни, відчуваємо завжди, що наша сила і непереможність не в нас самих, а в дійсності того, що ми шукаємо, бажаємо, у що ми віримо і для чого ми живемо.
У покаянні треба розуміти, що Бог по той бік нашого добра і нашого зла. Не треба ототожнювати себе ні зі своїми злими, ні зі своїми добрими справами. Не треба думати, що можна забезпечити себе шляхом творення добра. Сподіватися треба тільки на Бога. Але також треба вірити, що і злі справи, хоч я їх і засуджую і відкидаю, не можуть відокремити мене від Бога мого.
У росіян, вірних Російської православної Церкви є схильність перебільшувати свої гріхи, і задихатися, і тонути в них, як в безодні. Вони вбачають гріх чи не у всьому, чи не в кожній своїй дії, коли вона прямо не узгоджується зі Священним Писанням. Це вже свого роду недовіра до Бога. Таке сприйняття, перебільшення своїх гріхів, є разом з тим і применшення Бога. Але зворотний підхід представляє Бога брехуном: Він прислав Сина Свого, щоб рятувати нас, а ми скажемо: «Ні, не треба, у мене немає гріхів ...».
Натомість, у католиків, є схильність применшувати свої гріхи. І піст не надто строгий. Греко-католицькі священники кажуть що людина сама собі обирає складність посту. Благословення священника на послаблення посту не треба. Ще раніше були індульгенції, коли від гріхів відкуплятись грошима. Зараз у католицизмі поширені т.зв. вервиці. Тобто, якщо ти промовив 100 молитов, то тобі проститься такий то гріх, якщо 200 то важчий гріх, а якщо 500 то ти вже майже святий.
Багато сучасних українців, почувають себе самовдоволеними, бо кажуть, що вони християни, нікого не вбили, то великих гріхів не мають. І помиляються. Бо просто похід до Церкви у неділю, навіть щедра пожертва – ще не запорука спасіння.
Христос спасає задарма! Тут немає з нашого боку ніякого відплати або поповнення. Але треба справді усвідомити, що гріх є гріх, і що гріх - зло, і що гріх - брехня, і що гріх - ворог людини. Повне покаяння в православ'ї стає мужнім, а не сентиментальним. Людина піднімається на боротьбу. Святі отці кажуть, що у людини є дар люті, гніву і що це - дар Божий. Як дар здатності приймати їжу. Але з дару харчування може відразу вирости пристрасть до їжі. Так само і з гнівом, за яким стоїть рух - динаміка. Треба, щоб чеснота була наступальна - активна, а не пасивна. Але якщо вона деформується, вона може стати тиранією для інших, перетворитися на агресію. Але бути динамічним - треба! Треба боротися зі злом. Православне покаяння має цю «лють» по відношенню до гріху. Вона допомагає перемагати гріх і приводить до спасіння.
Мені розповідали, що в одного зі старших ченців у монастирі Метеори, о.Варлаама, стався удар, крововилив у мозок. Сталося це під час післяобіднього відпочинку. Лежить він і раптом бачить, що всі навкруги стає червоним. Намагається встати з ліжка, але не може. І ось раптом у нього виривається з глибини душі думка: «Вмираю, а не сповідався, не причастився! Хіба я, стільки років чернець, і помру без причастя? »І вольовим зусиллям підвівся, не знає навіть, як знайшов двері. Бог допоміг: ігумен саме виходив з келії і бачив його в такому стані. А чернець кричить: «Що дивишся? Причастя! »Ігумен одразу зрозумів ... Чернець прийняв причастя. Потім він ще жив. Але ось сила люті! Вмираєш? Ну і що ж? Хіба через це залишиш себе без причастя?
Коли Йов скаржився, і мав причини скаржитися, Бог не став його втішати, а зажадав, щоб він встав на ноги і скорився. Але це і відновило Іова.
Ми терпимо падіння і в терпінні не озлоблювалися, але й не залишаємося байдужі до інших. Я не можу бути байдужим. І не можу як християнин дозволити собі ненавидіти, тому що ненависть - це втеча від відповідальності християнської.
Буває і таке: людина вважає, що хтось інший її ненавидить, і цим створює собі алібі не спілкуватися з ним. Але треба пробувати вступати в спілкування, поставити проблему свого ближнього як свою проблему. Та жаліти треба не із гордістю якоюсь, а дійсно співпереживати.
Християнство динамічне, а не пасивне. Християнство - це не така «апатія», як її розуміли древні стоїки. Справа не в тому, щоб убити себе, а треба в собі умертвити своє служіння злу, гріха і зробити себе працюючими для Бога. Життя не нірвана. Життя - це причастя, Богу слава, підняття, зростання. Тому покаяння дійсне, якщо воно відбувається справді і активне.
Якщо провести порівняння між святими - св.Ісааком Сирин і св.Сімеоном Новим Богословом, - то Ісаак Сирин набагато більш похмурий, сумний. А св.Сімеон Новий Богослов - це радість, динаміка, він весь у радості.
У мене від Афону назавжди залишалось таке враження від монахів: афонці великі подвижники, позбавлені багатьох задоволень життя, але весь час їх лице радісне. І всі вони оригінальні, тому що кожен живе живим життям.
Покаяння пробуджує гарну таку «амбітність» в людині. Згадаймо блудного сина: Чи я, син такого батька, створений для того, щоб свині пасти на чужині? Ні! Я піду до мого батька ...
Покаяння, молитва, піст, сповідування - все йде спонтанно. Треба так розташувати себе, щоб мати цю свіжість християнського життя і прагнути до нього. І, як говорили древні отці, треба кожен день починати все знову. Бо життя – це боротьба. Боротьба за життя вічне.
Покаяння це: усвідомити гріх, оплакати гріх, висповідати перед священиком гріх, ненавидіти гріх, боятися гріха або того місця, або тієї людини, де був гріх, як би не впасти вдруге.
І всі ці чотири стани - це і є, разом узяте, покаяння. Коли одне з них відсутнє - це вже не є покаяння. Православно тлумачачи і сповідуючи, що таке покаяння, це - усвідомити гріх, оплакувати гріх, сповідати гріхи, боятися гріха, і благати - «допоможи! обережи!».
А без останнього діяння воно не приведе ні до чого, тому що ми знову будемо спотикатися, знову будемо грішити, так? А коли ми випрошуємо - «допоможи! обережи! зціли! очисти цю пляму, яка залишається на мої совісті, на серці!» - щоб не було тяжіння до гріха - це є покаяння.
Форми покаяння бувають різні. Ось, митник каявся - це одне покаяння, блудниця каялася - це інша форма покаяння, так? І розбійник на хресті каявся - теж покаяння, він, значить, настільки глибоко повірив у Христа розп'ятого, як Богочоловіка, що сказав тільки два слова: «Пом'яни мене, Господи, у Царстві Твоєму», тобто - згадай мене, Господи, у Царстві Твоєму. Настільки глибоким було його смирення. І така впевненість, віра, що достатньо буде згадати Боголюдині, Яка розіпнута з ним на хресті, згадати - і він буде вже виправданий.
Блудниці каятися було важче - «прости, але допоможи!» Тому що пробачити - одне, якщо я не повторю, так? А якщо я буду говорити «пробач», але буду робити, тому що мені хочеться або я не втримаюся - це ще початок покаяння!
Покаяння митаря: «Боже! Милостивий будь мені, грішному». Значить, він психологічно розумів, що він нічого не має права просити, тільки милості. Ось ця милість Боголюдини, вона знімає з нього цей тягар, тяжкість гріхів.
Тобо, час посту нам даний для того, щоб очистити тіло від гріховних звичок, усвідомити гріхи свої, оплакувати гріхи, сповідати гріхи, боятися гріхів, і благати - «Допоможи мені, Господи! Обережи від гріха! Спаси і сохрани!».
Відвідуючи храм Божий, ми часто можемо почути заклик: “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!” В церкві нас закликають до спасіння, яке має стати головною метою нашого життя. До того ж, ми чуємо, що для нашого спасіння ми повинні самі докладати неабияких зусиль, адже “Бог нас без нас не спасе!”
У своєму покаянні, ми повинні як той блудний син прийти до Господа і просити, благати його пробачити нас. І знай, що Він ніколи не залишить тебе, не зрадить, не відвернеться від тебе, не передумає. Бог чекає твого покаяння…
Піст – найсприятливіший час для покаяння, адже це період, коли людина самозаглиблюється й бореться з собою, долаючи власні примхи, неприборкані бажання й невиправдані звички. Саме ці примхи, бажання і звички спонукають нас до гріха, який, як ми вже знаємо, перегороджує нам дорогу до спасіння. Піст – найкращий засіб, аби знищити перепону, яка закриває від нас Царство Небесне.
Для того щоб очистити свою душу від гріхів, кожен християнин має можливість приступити до особливого Таїнства – Покаяння, або Сповіді. Це – особливе Таїнство, в якому прощаються людині всі гріхи (щоправда, за умови щиросердного розкаяння). Але, як може видатися, не завжди людина після цього стає кращою.
Усе наше життя повинно проходити у такій внутрішній боротьбі з гріхом. Якщо дорожимо своїм майбуттям, маємо спішити “очищати” душу в таїнстві Покаяння, щоб не дати гріховним «бактеріям» повністю полонити наше духовне єство і призвести до душевної недуги із надто важкими ускладненнями або й смерті. Поспішаймо «очистити» свою душу зараз, не гаючи часу, бо хто знає, може, потім буде пізно…
О піст – наймиліша, най угодніша Богу річ!
І чого ти не приносиш тим, що люблять тебе,
Чого ти не даєш тим, що тебе додержують,
Адже нічого нема для тебе важкого!
Завдяки тобі став наймиліший Богові Мойсей
І побачив Бога на горі Сінай.
Тобою був викрадений
викраденний Ілля з вогненної колісниці
І піднятий вверх на вогненних конях.
Безперечно, якби тебе не любив Даниїл,
Він не став би переможцем левів
І не зміг би побачити заховані
Тайни Бога, якби не ти.
Завдяки тобі став близьким другом Христа
Іоанн – найближчий за всіх.
І хто б не став милим великому Богові
Завдяки тобі, о піст!
О творець Всесвіту, Отець Бог!
Даруй нам піст.
Дай нам наслідувати Твоїх рабів,
Зроби для нас, щоб через піст
Стала мертвою наша плоть,
Щоб змогли жити з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254491
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2011
Тихий вечір спадає на місто
І золотить будинків дахи
Серпанкове вдягає намисто
Із прозорих краплинок роси.
Заглядає до кожної шибки
І останній промінчик кида
Мов лунає мелодія скрипки,
Що послушна руці скрипаля.
І струною в мені озоветься
Забринить, зазвучить, заспіва.
Пісня ночі за край розіллється,
Долетить до твойого вікна.
Ти відкриєш його понадвечір,
Ти захочеш злетіти у вись,
І тоді твоє серце згадає,
Як удвох ми літали колись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2011
Когда Любимые Уходят
На небе звёзды гасят свет…
Прощайте…
Помним,
Что Сегодня
Вас ..Вас больше рядом Нет…
****************************
Юпитера слава, обещавшая вечность,
скоро угасла за прозою дней...
Образ отыгран. Забыта беспечно.
Красивой девчёнке к Олимпу пробиться
и- невостребованной очутиться-
иная в запой- на жизнь и людей...
Но воля, таланта скрытая сила-
в страданьях незримых Артиста родила!
И жизненной силой зритель притих
в ином амплуа- "Вокзал на двоих"!
И каждая роль- это сердца частица!
Пока не устало для нас оно биться...
Уже в кинолентах твой образ Лучистый!
Ах,
почему не живём мы хотя бы лет триста!..........................
*********************************************
Марлен Дитрих,
Эдит Пиаф,
Мороз по коже,
Боль в висках,
И прыгающая кинопленка
И восхитительный мираж
Судьба цветущего абонемента,
А Люда Гурченко средь нас!
Козетта Харькова,
Мечта Парижа,
И крутится Москва, как перышко пред ней,
И бряцающие серьги и браслеты,
Невиданные рюшечки, как кастаньеты,
И танец, как звезда,
Что в профиль, что в анфас.
…У Господа Бога в театре
На главной читке ролей
Над Людой повисла загадка
И что-то тянулось за ней…
И тонкой звенящей свирелью
Лихо свистела мечта
И карнавальные ночи с собою Люда тогда увела.
Волшебные превращения,
Невидимый глазу соблазн,
И музыка, как упоение
Замедлит дыхание фраз.
И высота откровения
И глубины вдохновения
И легкое, сплошное па,
Судьба роскошного абонемента
Ведь Люда Гурченко – Звезда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250833
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.03.2011
Прошла пора упрёков, обещаний.
Отпущены друг другу все грехи.
Что подарю тебе я на прощанье?
Цветы и эти скромные стихи.
Но ещё долго, словно бы вериги,
Носить я буду память наших лет,
И долго будет молодой Барыкин
Рубцовский гнать в луга велосипед…
Ты будешь долго гнать велосипед -
Быть может - 300, может - 1000 лет,
Любовь народная - высокая награда,
Но ты ушёл! Чудовищная правда.
Последний выход и последний вздох -
Застал поклонников своих врасплох,
Нам не забыть тот гром аплодисментов
И творчество, что искренно! Бессмертно!
Сегодня грустный день, хоть нет дождя.
Прощание с певцом, душа больна.
Гитары слышу стон, звенит струна.
Поёт знакомый голос "Под шум дождя"...
Чуть больше полувека - и жизнь прошла.
За горизонт скатилась его звезда.
Остались только песни - его душа...
А за окном бушует, цветёт весна...
***************************
Казок у житті небуває,
Ілюзії гинуть у мить,
Коли їх безвихідь вбиває,
І не дає далі жить.
Людина у світі- ніщо,
Вона лише крапля у морі,
Й в його темно-синім просторі
Пливе, як і сотні пливло….........................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250662
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.03.2011
В Прощеное воскресенье,
Прошу у всех прощенье!
У тех, кого любил и разлюбил.
Кому чего-нибудь причинил.
Простите все, и я вас всех прощу!
Не мстите, и я не отомщу!
Простите, да прощенными будете!!!
************************
Сьогодні Прощена Неділя
І я прошу тебе - пробач!
За те, що кращі дні злетіли,
Що замість сміху - тільки плач.
За мрії - ті, що не збулися,
За смуток втрачених надій,
За ранній шепіт падолисту,
За срібло в зачісці твоїй...
За все, що зроблено лихого,
За все, що добре не зробив,
Ти не тримай на серці злого,
Адже одну тебе любив.
Адже одну тебе кохаю
Й кохатиму по крайню мить.
Пробач, як я всім пробачаю,
Хай моє серце не болить.
****************
Прощаю всех, кого простить нельзя
Кто клеветой мостил мои дороги.
Господь учил: “Не будьте к близким строги.
Вас все равно всех помирит земля”.
Прощаю тех, кто добрые слова
Мне говорил, не веря в них нисколько.
И все-таки, как ни было мне горько,
Доверчивость моя была права.
Прощаю всех я, кто желал мне зла.
Но местью душу я свою не тешил.
Поскольку в битвах тоже не безгрешен.
Кого-то и моя нашла стрела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2011
Воістину це так: в усі віки,
В усі часи, з початку світу-сонця
Попереду ішли чоловіки –
Захисники відважні, оборонці.
Йшли на війну, ішли орати лан,
Варити сталь чи зводити оселю,
Додали шторм, і спеку, й ураган,
І сина підкидали аж до стелі.
Біді назустріч свій робили крок,
І небо шматували літаками,
І обіймали ввечері жінок
Кремезними і дужими руками.
Відтак в усі часи, в усі віки,
(І буде світ повік на цім стояти),
“За мужем” бути мріяли жінки,
Із чоловіком долю поєднати.
Хай не зів’яне щирість цих рядків,
Вони любов’ю нашою зігріті, -
Наш перший тост – за дорогих чоловіків,
Що задля Вас живуть на цьому світі!
*************************
А другий тост за Вас,
щоби тендітні пахощі троянд
Навіювали щастя, ніжність і кохання,
Хай здійснює бажання зорепад
І втілює у дійсність сподівання!
Хай Вам вдається все - вдень і вночі,
Хай очі посміхаються натхненно,
І смак життя, і молодість душі
Нехай для Вас тривають нескінченно!
Тож посміхніться!
Тане сніг,
І щастя падає до ніг,
Нині Ваш весняний день
Квітів, сонця і пісень!
Хай третій тост теплом зігріє Вас
Та дружби радісні хвилини,
Принесе як в дар любов,
Посміхайтесь знов і знов!
With a day on March, 8!
With a holiday a spring!
Flows let everywhere
Noisy gaiety!
Let a sun shines!
Let frosts will go!
Let will drive away the winter....
Любите жизнь, любите вдохновенье,
Пусть не страшат вас в будущем года
Пусть лучше будет ваше настроение,
А грусть покинет раз и навсегда.
Сирени куст и неба голубого.
Улыбку солнца, радости, любви
И счастья в жизни самого большого
Желаю Вам на жизненном пути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245049
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.03.2011
Згідно з народним повір'ям, є хвилини, коли побажання, висловлені вголос, здійснюються. Це - перші хвилини нового року, коли ми дивимося в майбутнє з прихованими надіями та бажаннями. Нехай у новому році вирішаться наші проблеми, ми знайдемо сили, позбудемося від недуг. За виконання наших бажань, за все хороше, надихаюче і прекрасне. За наше щасливе майбутнє!
З Новим роком, з новим щастям!
*******************************************
Є стародавня статуя під назвою "Можливість". Вона зображує людину, що стоїть навшпиньки, що символізує стислість миті можливості. Hа ногах у нього крила, які означають, що людина може злетіти, використовуючи можливість. У нього довге волосся - символ блага, знаходимо через можливість, а на потилиці лисина - символ втрат при втраті можливості. Можливості з'являються і зникають.
Так вип'ємо ж за те, щоб у новому році ми не втрачали своїх можливостей!
**************************************
Життя має межі, воно коротке, а мрії безмежні. Сам ти йдеш по дорозі, а мрія вже вдома. Сам ти йдеш до коханої, а мрія вже у неї в обіймах. Сам ти живеш в цю годину, а мрія відлітає на багато років вперед. Вона летить далі тієї риси, де у темряві обривається життя. Вона летить у століття. Так вип'ємо ж за те, щоб у новому році збулися всі наші мрії!
*************************************************
Одного чоловіка питають:
- Чому ти носиш взуття на два розміри меншу? Той відповідає:
- Навмисно. Дружина у мене негарна. До того ж зла. Готує погано! Син - двієчник! Теща - відьма! .. Єдина радість у мене в житті - коли я ввечері ... знімаю взуття!
Давайте вип'ємо за те, щоб у новому році у нас були й інші радості!
************************************************************
Життя прекрасне навіть тоді, коли по щоках течуть сльози. Так вип'ємо ж за те, щоб у Новому році за нашими щоках текли сльози тільки радості і щастя. З НОВИМ РОКОМ ДРУЗІ ПОЕТИ ТА ТІ ЩО ЧИТАЮТЬ НА ЦЬОМУ САЙТІ!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232265
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.12.2010
Пусть Новый Год звездой счастливой
Войдёт в семейный Ваш уют,
Со старым годом торопливо
Пускай невзгоды все уйдут!
Пусть каждый день теплом согреет
И много счастья принесёт,
И все сомнения развеет
Пришедший в полночь Новый Год!
Пейзаж зимы, бесцветен и небросок,
В оконной раме. Гаснут точки птиц
В белёсых тучах.. Делаю набросок
Под скрип хромых декабрьских колесниц,
Ползущих к горизонту обречённо
Cквозь частую узорность голых крон,
Сквозь день, простуженный и полусонный,
Покинувший свой неуютный трон..
Какая заунывная картина!..
Я отложу на время полотно,
Чай заварю из листьев розмарина,
Зашторю чёрно-белое окно,
Укроюсь пледом.. И – немного странно –
Вдруг обозначит луч пунктир пути
И силуэт вдали – еще туманный..
Он ближе, ближе.. – знаю, это ты..
И выпорхнут из сна две синих птицы,
И вздрогнет мир, и станет оживать..
Я открываю новую страницу,
Я снова начинаю рисовать..
Хай новий рік приходить в дім
В прикрасах ялинкових!
Хай буде більше в році цім
Днів сонячно-чудових,
Що плинуть тихо, як вода,
У щасті та надії.
В ці найчарівніші свята
Хай здійснюються мрії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232263
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 31.12.2010
Он с кокардой на фуражке,
Он в шинели под ремнём,
Герб страны блестит на пряжке
Отразилось солнце в нём!
Он идёт из отделенья,
И какой-то пионер
Рот раскрыл от изумленья:
\"Вот так ми-ли-ци-о-нер!\"
(С. В. Михалков, «Дядя Степа» )
Дорогі друзі!
Щиро вітаю вас з Днем міліції!
Це професійне свято людей, яких просто не можна не поважати. У працівників міліції – мужня та почесна професія. Вони оберігають від злочинних зазіхань мир і спокій співвітчизників, їхнє життя, здоров’я та майно, постійно захищають інтереси держави і суспільства.
Переконаний, що завдяки відповідальному ставленню до службових обов’язків, вмінню долати труднощі та за умови всебічної підтримки з боку суспільства працівники міліції з честю виконають поставлені завдання із зміцнення законності та правопорядку в Україні.
Хай тяжкий, але почесний обов’язок озивається лише людською вдячністю, нехай береже вас доля від втрати товаришів.
Бажаю вам щастя, міцного здоров’я, родинного тепла та затишку, успіхів у службі, здобутків в ім’я України. Найкращі побажання вашим рідним і близьким, які поділяють труднощі вашого напруженого життя!
*********************************************
У милиции нашей
немало забот:
и покой, и порядок
она бережет,
и готовы всегда
телёфону \"сто два \"
мы довериться,
если беда.
И она защищает
любого из нас
от наездов, угонов
и алчущих глаз,
что готовы на наше добро
посягнуть,
не стыдясь
за неправедный путь.
Труд милиции сложен,
опасен, суров:
это ночи без сна,
это битва умов,
это пули и взрывы,
и тяжесть утрат.
А с победой—
счастливый
и радостный взгляд.
Так поклонимся
лучшим ее сыновьям
за упорство, за честность,
дающие нам
жить спокойно
и знать,
что — тревога едва —
мы довериться можем \"сто два \".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229996
рубрика: Інше, Присвячення
дата поступления 20.12.2010
У нас, в Україні, діти, з ве ликим нетерпінням чекають 19 грудня. Діти напередодні свята пишуть листи до Святого Миколая, моляться до нього. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов”язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Цей прутик є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися. Діти так чекають подарунків і вірять у прихід Святого Миколая, навіть пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно. Батьки потихеньку забирають ці листи і по змозі здійснюють їх бажання .
В ніч на 19 грудня, до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки. До подарунків прив’язують символічну посріблену різочку – на згадку про те, що колись неслухняних дітей карали нею.
Традиційним печивом на цей день є тістечка-медівнички “миколайчики”, якими обдаровують дорослих і дітей.
У ніч на Святого Миколая високо-високо в небі у ту ніч можна почути срібні дзвіночки – то на санчатах їде Святий Миколай.
Їдуть санчата поміж зірочками, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць весело посміхається. Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливі! І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро!
У ніч святого Миколая .
Темна нічка за шибками.
Сон на крилах вже летить.
Небеса блистять зірками,
Та Івасик ще не спить.
У голівці сонні мрії...
.... Хмари, небо, зорі, рай....
Білі ангели-лелеї,
А між ними Миколай...
На санчатах щедрі дари –
Вже готове все як слід.
Ангели стають у пари
І злітають вниз, на світ...
Миколай, дідусь старенький,
Ставить дари на столі,
А Івась питає неньки:
„Ненечко, чи це мені?”
Темна нічка за шибками
Заглядає до вікон.
Спить Івасик біля мами,
Усміхаючись крізь сон...
Народна мудрість:
Як випаде великий іней – на гарний врожай хліба.
Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
Морозняний день – на уроду хліба й огородини.
Після Миколи пшениця вкриє поле.
Хвали зиму після Миколи.
*********************
Щиро вітаю із Святим Миколаєм.
Нехай Миколай принесе до Вашої хатини мир і щастя у родину.
Щоб у житті усе велося і добро щодня лилося.
Щоб із дня святого Миколи жили Ви в добрі й любові.
Щоб не знали бід ні горя в вирі літ життєвого моря.
Щоб гордився вами край, а найбільше - Миколай.
Бо він любить всіх, хто в мирі,
В згоді, в правді, неспейсивий...
І до тих він уночі несе солодкі калачі.
А ще цукерки і цукати,
Щоб було солодко спати
Але вранці, щоб не скупились
З ближнім дарами поділились.
http://www.youtube.com/watch?v=d1rb-_MIgMw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229795
рубрика: Інше, Вірші до Свят
дата поступления 19.12.2010
У нас, в Україні, діти, з ве ликим нетерпінням чекають 19 грудня. Діти напередодні свята пишуть листи до Святого Миколая, моляться до нього. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов”язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Цей прутик є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися. Діти так чекають подарунків і вірять у прихід Святого Миколая, навіть пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно. Батьки потихеньку забирають ці листи і по змозі здійснюють їх бажання .
В ніч на 19 грудня, до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки. До подарунків прив’язують символічну посріблену різочку – на згадку про те, що колись неслухняних дітей карали нею.
Традиційним печивом на цей день є тістечка-медівнички “миколайчики”, якими обдаровують дорослих і дітей.
У ніч на Святого Миколая високо-високо в небі у ту ніч можна почути срібні дзвіночки – то на санчатах їде Святий Миколай.
Їдуть санчата поміж зірочками, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць весело посміхається. Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливі! І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро!
У ніч святого Миколая .
Темна нічка за шибками.
Сон на крилах вже летить.
Небеса блистять зірками,
Та Івасик ще не спить.
У голівці сонні мрії...
.... Хмари, небо, зорі, рай....
Білі ангели-лелеї,
А між ними Миколай...
На санчатах щедрі дари –
Вже готове все як слід.
Ангели стають у пари
І злітають вниз, на світ...
Миколай, дідусь старенький,
Ставить дари на столі,
А Івась питає неньки:
„Ненечко, чи це мені?”
Темна нічка за шибками
Заглядає до вікон.
Спить Івасик біля мами,
Усміхаючись крізь сон...
Народна мудрість:
Як випаде великий іней – на гарний врожай хліба.
Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
Морозняний день – на уроду хліба й огородини.
Після Миколи пшениця вкриє поле.
Хвали зиму після Миколи.
*********************
Щиро вітаю із Святим Миколаєм.
Нехай Миколай принесе до Вашої хатини мир і щастя у родину.
Щоб у житті усе велося і добро щодня лилося.
Щоб із дня святого Миколи жили Ви в добрі й любові.
Щоб не знали бід ні горя в вирі літ життєвого моря.
Щоб гордився вами край, а найбільше - Миколай.
Бо він любить всіх, хто в мирі,
В згоді, в правді, неспейсивий...
І до тих він уночі несе солодкі калачі.
А ще цукерки і цукати,
Щоб було солодко спати
Але вранці, щоб не скупились
З ближнім дарами поділились.
http://www.youtube.com/watch?v=d1rb-_MIgMw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229794
рубрика: Інше, Вірші до Свят
дата поступления 19.12.2010
Якось бувши в відпустці у своєму рідному місті Львові, прогулючись містом серед середньовічних кам’яних споруд, стародавніх храмів, таємничих вуличок.... Я, зрозумів як я раніше не помічав краси свого рідного міста, адже щодня кудась поспішав, не мав часу роздивлятися навколо. Інша річ - коли я приїхав туристом.
Моє місто може пишатися своїм “відважним та величавим символом” - левом. Такою символікою у назві можуть похвалитися лише три міста у світі - Ліон у Франції та азіатське місто - держава Сінгапур. Є багато версій щодо назви Львова, та найцікавішу висунув відомий письменник, краєзнавець та популяризатор історії нашого міста Петро Радковець. Він розповів про те, що усі кам’яні леви - це уособлення львів’ян, які свого часу зробили щось особливе для міста. Тобто кожен лев має людський праобраз.
Цікавими легендами овіяні звичайні житлові будинки та вулиці. Так, наприклад, дворик на вулиці Ю. Дрогобича, 8. На думку істориків, саме такі простенькі затишні дворики є відлунням справжнього життя міста. Тут висів останній у Львові газовий ліхтар, зберігся будинок, в якому в XIX ст. знаходилася кузня. А ще цей дворик відомий серед літніх людей тим, що у розташованому тут будинку ніколи не вагітніють жінки, не народжуються діти. Його колишній мешканець, який нещодавно відсвяткував свій 94 рік народження, розповів про те, що одного разу до кузні прийшла відьма. До неї звернулася подружня пара. Вони категорично не хотіли мати дітей, тому просили позбавити вагітну дружину дитини, що невдовзі мала народитися. Відьма погодилася, але за умови, що прокляне цей будинок, і жодна жінка тут не завагітніє. За свідченням колишніх та теперішніх мешканців, це прокляття дотепер не втратило своєї сили.
Ще більше холоне кров у жилах, коли чуєш історію вілли “Півонія”, що на Погулянці. Тут наприкінці позаминулого століття мешкала жінка на ім’я Сара. Жила надзвичайно довго, не старіла та не марніла за рахунок життя та молодості закоханих у неї чоловіків. Починаючи стосунки з нею, юнак втрачав життєві сили, хворів на невідомі хвороби та танув на очах. Невдовзі він помирав, а його кохана молодшала та свіжішала, підшукуючи нового “кандидата”. Та нарешті знайшовся чоловік, який розпізнав її підступні чари, й чаклунка втратила силу і померла. Але, мабуть, її душа, обтяжена страшними гріхами, не змогла заспокоїтися, тому поповнила гурт численних львівських привидів.
А їх у Львові, справді, не бракує. Цікаво, що серед них не лише звичайні городяни, душі яких блукають з тих чи інших причин, а й визначні особистості, сліди яких ніколи не зітруться з історичного фону. Кажуть, що у Будинку книги ім. І. Федорова “хтось кидається книгами”. Тобто вони самі собою летять під ноги відвідувачам. І, як зауважують, обов’язково церковні. Відкриваються вони лише на сторінках, де є текст поховальної Літургії. Ні в кого не виникає сумніву, що сам Іван Федоров просить поховати його, адже останки його тіла до сьогодні зберігаються як реліквія у будинку. Кажуть, що мер Москви В.Лужков вимагає від львів’ян поховати останки першодрукаря, а в разі невиконання вимоги обіцяв приїхати та зробити це самостійно.
“Новенькою” у світі львівських привидів можна вважати Чорну Даму, що з’являється на розі вулиць Руської та І.Федорова у підземній кав’ярні, яка відкрилася два місяці тому. До цього часу тут були звичайні занехаяні підвали. Атмосфера тепер цілком сприяє появі привида - стіни обкладені середньовічним камінням, замість електричного світла - свічки, все нагадує Львів декілька століть тому.
Легенда розповідає, що у далекі часи, коли у Львові ще не пили кави, у цьому будинку жила родина, яка мала дивовижно гарну доньку, яка була дуже перебірлива та вимоглива, й через це відмовляла усім нареченим. Та один з них зробив для дівчини чудовий напій із надзвичайним ароматом. Це була кава. Таким чином юнак завоював прекрасну львів’янку, вона віддала йому серце та душу. Тепер, коли у підземеллі будинку з’явився кавовий аромат, багато львів’ян стверджують, що бачили тут привид жінки у чорному. Нещодавно тут пив каву львівський художник. Він побачив привида та намалював його.
“Досить часто, деколи навіть по кілька разів на день, з невідомих причин у нас вимикається світло. Ніхто з електриків не зміг пояснити причини. Саме у цей час в проході приміщення відвідувачі та обслуговуючий персонал бачать тінь чорної жінки у капелюсі”, - розповів мені мій друг директор закладу Степан Палій.
Далеко не кожна людина повірить у всі ці розповіді. Можливо, навіть ті, хто бачив все на власні очі, не повністю впевнені - дійсність це чи легенда.
“Я вірю, нас оточують таємниці, що мають матеріальне втілення. Саме вони прикрашають наше буденне життя, надихають на творчість та мрії”, ось на такій ноті в мене народився вірш який я пропоную на розгляд клубу:
В старім саду серед нічної мли
Дві постаті непевнії пройшли.
В них зір погас, уста у них змарніли,
I ледве чутно голоси бриніли.
В старім саду, в зимову ніч сумну
Два привиди будили давнину.
- Ти згадуєш, як ми колись любились?
- Навіщо вам ті згадки знадобились?
- Чи бачиш ти й тепер мене вві сні?
Чи рвешся серцем ти до мене? - Ні.
- Як ми колись удвох жили щасливо,
Зливаючи серця й вуста! - Можливо.
- Де синь небес, де сяєво надій?
- Надії ті почезли в тьмі густій.
Отак ішли вони у ніч зимову,
I тільки місяць чув чудну розмову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214093
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 03.10.2010
Справжній поет в будь-якій прозі життя живе поезією......
Ось є на світі мудаки. Люди такі, які начеб і не спеціально, а немов живуть для того, щоб заважати останнім.
Йдеш ти у філософську кімнату, а мудак перед тобою прямо останню кабінку займає і ти сердито собі під ніс вигукуєш: «Ну чи не мудак?!» Або біжиш на потяг, голос з динаміка говорить, що двері зараз ось, прямо вже закриються і тут перед тобою зростає мудак і не дає в поїзд схопитися. Прохід перегородив і стоїть, сам-то розумієш, що приводу дати по морді немає, малувата провина, не тягне, але в душі кричиш у все горло: «Ну чи не мудак!!!»
І так у всьому. Мудак займе більше місця чим йому треба і сісти тобі не дасть. Вранці, під час списів мудак зламається на жвавій вулиці, в супермаркеті ви встаєте в коротку чергу і виявляється, що мудак прямо перед вами. Він мало того, що накупив продуктів стільки, що пробивати їх буду півгодини, так він ще і гроша не приготував.
І стоїть цей мудак прямо перед вами і в очі дивиться. І начеб в сказ приводить все його існування мудацкоє і убити хочеться, а немає, тому що, коли про інших ти сам не подумаєш ти теж мудак, лише своє мудачество відмітити складніше:)
Іноді в мене виникає думка, що при видачі прав мало теоретичного і практичного екзаменів ПДР і водіння. Треба в обов'язковому порядку ще ввести тест "на мудака". І ще штрафувати мудаків-пішоходів.
п.с..
Ось я до чого дійшов.
І кожної ночі я рахую зірки,
І кожної ночі їх рівно стільки ж,
А коли вони не виходять на небо,
Я рахую дірки від зірок.
Я якось вже, знаєте, навіть звик,
Що земля розступається переді мною,
Коли я вигулюю собаку.
Що вітер зустрічний безглуздо свистить,
Коли я доганяю автобус .
*****************
і вірш мудачний теж.........
Це мудаків не стосується.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213425
рубрика: Проза,
дата поступления 29.09.2010
Воїнам-десантникам ті що служили та ті що служать присвячую та
сердечно вітаю з Днем Повітряно-десантних військ!
У цей святковий день хочеться подякувати десантникам всіх поколінь за нелегку і благородну службу.
Щастя вам, міцного духу, здоров'я і сімейного благополуччя!
*************************
Мы надели свои парашюты
И в огромном летим корабле,
Не забудутся эти минуты,
Хоть 100 лет проживи на земле.
Бесконечного неба глубины,
Кровь отчаянно в сердце стучит,
И уже из кабины пилотской
Приглушенно сирена звучит.
И по правилам нашей науки
Над мозаикой пашен и сёл,
Открываются медленно люки.
Раздается команда "Пошел!".
Начинается наша работа,
Начинается наша пора,
И в распахнутый люк самолета
Мы кидаемся с криком «Ура».
Мы кидаемся в эту пучину,
Нас жестокие ветры секут,
Но, как надо, мы нашу машину,
Покидаем за 30 секунд.
Дорогая, мы заняты делом,
Только жаль, что не видела ты,
Как спокойно под куполом белым
Опускаемся мы с высоты!
И опять, уложив парашюты,
Мы в огромном летим корабле.
Не забудутся эти минуты,
Хоть сто лет проживи на земле!
****************************
Над взлетной дорожкой,
Над цепью ангаров,
Над зеленью - это дубняк…
Кивает инструктор:
- Кружимся недаром -
У нас по традиции так!
Волненье смиряя,
В стихающем гуде
Себя для прыжка приготовь.
Впервые я прыгаю.
Как это будет?..
И лямки поправлены вновь.
Не мы -
Сами руки за кольца рванули,
И выхлопнул сам парашют.
Дорожки,
Ангары,
Дубы промелькнули,
И вижу:
Товарищи ждут.
А купол, пружинящий, кажется, дремлет,
Меня на ветру накреня.
И крепкий удар о зеленую землю
Мы встретили, смехом звеня.
Бегут новички,
И вопросов их гомон:
- Ну что?
- Ну не страшно?
- Ну как?
- А круг для чего был над аэродромом?..
И я отвечаю
Баском незнакомым:
- У нас по традиции так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204120
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.08.2010
Іменини — це не лише пошанування іменинника, але й свято його патрона. Кожний святий заслужив собі на вінець небесної слави якимись визначними прикметами характеру й вчинками. І хто носить їх ім'я, повинен їх наслідувати.
Тому в цей святковий день Вітаю усіх хто носить імя Павло(Павліна),Петро(Петрівна) з їніми іменинами і Бажаю здоров’я, любові і щастя
Щоб лихо й тривоги Вас обминали,
Зозуля сто років життя накувала.
Хай в житті Вашім щастя квітує
Веснянково-іскристим розмаєм
Бог ласкавий хай радість дарує
І здоров’я міцне посилає.
Хай пісня з уст Ваших часто лунає,
Хай Бог у житті Вам все помагає
Хай лік роками ведуть зозулі
Ще довго-довго на землі
Нехай Вас всі біди обминають,
Щоб хліб свіжий був на столі.
І хай зозуля на калині
У нашій славній Україні
Кує для щастя і добра,
Вам,усім, многії літа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200543
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.07.2010
Цигани надихали поетів
http://www.youtube.com/watch?v=jZ46oWrxmFg&feature=related
«И ваши семьи кочевые
В пустынях не спаслись от бед,
И всюду страсти роковые,
И от судеб защиты нет»
Так писав про циган, «смиренной вольности» дітей Олександр Пушкін. Циганскі мотиви и образи надихали творчість Льва Толстого, Миколи Лескова, Максима Горького, Тютчева, Аполлона Григорьева, Блока, Цветаеву вони присвячували циганам дивні свої рядки - –Рокот цыганских телег, вспять убегающих рек – рокот…», і я також не зміг стояти осторонь цієї теми............
Ромалэ
Ой, чавалэ-ромалэ по дорогам бродят,
Где вы потеряли ,рома, ваш покой?
Ночкой ясно-звёздной слышен коней топот,
Скрип колёс по полюшку брички кочевой.
Пыльной серой пряжи, намотав, дорожной,
Снова табор свой раскинув в ночь;
У костра под звук гитар душетревожных,
Веер пёстрых юбок закружился вновь.
И гортанный голос да с тоской надрывной,
Только так умеют петь цыгане ;
До утра хватает песен о любви им,
И монисты с кольцами от костра сверкают.
Чернобровые цыганки в ярких индыраках,
Звонко бьют в ладошечки да в бубны,
Даже степь да звёзды, отражаясь в ягори,
Ярко багровеют от красоток шумных.
Ой, вы други ромалэ, други дорогие,
Счастья нагадайте и любви немного!
Как клубки курайя, брички кочевые ,
Катят долюшку цыганскую по бездорогам.
*************************
http://www.youtube.com/watch?v=WkDxS67YJ5k&feature=related
Как цыгане поют - передать невозможно.
Да и есть ли на свете такие слова?!
То с надрывной тоскою, темно и тревожно.
То с весельем таким, что хоть с плеч голова!
Эдуард Асадов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198046
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 27.06.2010
***************************присвячено Петру Панасюку
*********************
Душа його - у поетичній формі.
Я закликаю всіх братів
Іти до Бога, як до норми,
Хоч сам дійти він мабуть і не вспів.
***************
Проснувся, встав.
Нагнувся впав.
Таке воно життя.
*************
Про своє головне
Все питав і шукав.
І земне й неземне
В головоньці складав.
Побачив, взяв.
Вкусив, прокляв.
Упав у забуття.
І нащо? Якби знать.
Без розбору складав,
Ну та щастя його,
Що дірки ще там мав.
І крізь те решето
Все дрібне просівав.
Як в шатро шапіто
Все крупнішеє бгав.
І того за весь вік
Стільки вже наскладав,
Хоч що міг продавав,
А що й так роздавав,
Що не міг вже тягнуть
І не міг вже везти,
Я ж не можу й заснуть,
Сил не має й нести.
А терен в пам'яті стоїть,
І голос матері бринить
Хоч вже давно її нема.
А Ліни вірш знову труїть,
В сторінках геній шарудить,
Їй дякую, бо живу недарма.
Багато ж їх, поетів, є
Видумує щось кожен, виграє,
І кожному щось Бог дає.
І я якось у тім ряду,
Свою як можу так й пряду,
До Бога все іду й іду.
Не ціню того дару,
Що подав мені Бог
Скиглить свічка душі,
Геть не чую. Оглох.
Заримовані квіти
Розцвіли полином,
Ненароджені діти
Ждуть під гострим клином.
Мати все ворожила,
Щоб хто долю не вкрав,
Серця шмат залишила
Мені так, щоб не знав.
Щоб не плакав як палить
У пісках Гамаюн.
У Прокрустовім ложі
Афродіти ноктюрн.
А серце вертає
В хату під дубом.
Біллю займеться
Як палець під зубом.
Рідкі хвилини,
Рідкі світанки
Що повертають
Під дуб що на на ґанку.
*******************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189990
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010
Відгриміли паради, висловлені всі задушевні розмови, покладені вінки на офіційних церемоніях, роздані всі стрічки...і якось сумно.
День Перемоги виявився приводом для політичного піару. З міст країни напередодні 9 травня доносилися новини: у Одесі пошили самі длінню георгіївську літу – 142м, в Севастополі – 300м., у Миколаєві – 360м хто більший?
Природно з вказівкою головного спонсора, організатора і тому подібне, а як же країна повинна знати своїх "героїв", хоча здається свято з приводу інших. Дратували і партійні прапори на торжествах (з того що я відмітив: Партії регіонів і партії "Батьківщина" ). Якщо для них це дійсно свято так навіщо на цьому будувати рекламу, рекламу фактично на кістках?
Сумно і те, що деякі українські патріоти взагалі заперечують День Перемоги. Як часто це буває в радикалів вони своєю любов'ю готові задушити Україну і роблять їй більше шкоди, розпалюючи зайве спори і протистояння. Для більшості населення це був і є, дійсно, свято, звільнення від окупації. З іншого боку не треба ідеалізувати радянський режим. Цей день перш за все повинен сприйматися як день перемоги на нацизмом, а не перемоги комунізму або якихось вождів, свято тих хто залишився живий, дожив до наших днів і день пам'яті про загиблих.
Приводом для самореклами День Перемоги став і для націоналістів. Так в Львові активістами В "Свободи" були розірвані червоні прапори – відмінний спосіб показати своєму електорату хто "сьогоденні патріоти".
Нічого поганого не бачу в параді як такому, особливо в історичній частині. Якби по Хрещатику пройшлися б Шотландці в національних костюмах або лицарі тамплієрів це було б просто цікаве видовище. А з приводу сьогоднішнього, так само були спори, що мол, це зайве.
Пора сприймати другу світову всього лише як історію, без яких або особистих образ, пронесених через покоління. Інша справа що як те недипломатично вийшло з Росією: українців в Росії -75, росіян у нас – більше 1000 солдатів. Від відвертого плазування Януковича перед Росією нудить все більше.
Ось так ось різні сили в країні на історичних датах займаються підніманням рейтингів серед СВОГО електорату, ніхто не думає ні про коком єдності, думають про Україну, СВОЮ Україну, так і не дорісши до загальнонаціонального рівня розтаскують її по шматках і багато хто їм допомагає. Сумно...
****************************
********************
История мир ничему не учит.
Вот только век двадцатий отгремел,
А над землёю снова тень паучья
И День Победи как би не удел.
Как будто не било победного салюта
И ужасов безумних лет войни,
Но тем,кто вижил,каждая минута
Запомнилась диханьем той весни.
Да,било зло реальним в єти годи
(И пусть от критиков сейчас отбоя нет)
Они шли в бой с надеждой на свободу,
Которой навсегда потерян след....
Била победа!И навек осталась
Счастливим блеском увлажнённих глаз.
Незабиваємо,чем та весна досталась.
С прекрасним праздником хотим поздравить вас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188720
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2010
* * *
Ну що ж, я націоналіст.
Після поразки теж ним залишився.
Але у дурні все ж я не пошився,
і бачу зброї безпорадний зміст.
Ні, я не втік, боровся до кінця,
прекрасно бачачи, що все це безнадійно.
Не варто вести безнадійні війни,
це справжнім ватажкам не до лиця.
Не личило на сталінський терор
відповідати упівським терором.
Посіяли ще додаткове горе —
на галичанських землях плач і мор.
Не хочу вірити, що хтось передбачав
такий небажаний кінець святої справи.
Спалахують у пам'яті заграви
і бачу очі тих, кого ховав
під килимами букового листя.
Повзуть з Галичи¬ни криваві вісті:
хапають тих, хто і не воював...
Висока за амбіції ціна.
Опісля п'янки йде гірке похмілля
Так зрозуміло все було в підпіллі!
А зараз туга. Як пече вона........................
продовження буде......................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188200
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2010
Великодні свята особливим чином відрізняються серед всіх інших традицій та звичаїв нашого народу. Саме в цей час замість звичного привітання "Добрий день" всюди чути "Христос воскрес!" і відповідь "Воістину воскрес!". Великодні дійства, які є традиційними в нашій культурі, загалом відомі, тому пропоную зупинитися на біблійному значенні свята Пасхи.
В Святому Письмі слово "Пасха" вперше зустрічається в Вихід 12:11. В перекладі з гебрейської "Pesach" – "перескочення". В контексті це означало, що Ангол Господній, знищуючи первенців в Єгипті, обминав, або ж "перескакував" єврейські доми, в яких одвірки були змащені кров'ю пасхального ягнятка. З тих пір щорічно чотирнадцятого нісана в кожній єврейській сім'ї готували запечене ягня на згадку про милість Божу до них. Так святкували Пасху в часи Старого Завіту. Старозавітні пасхальні ягнята, як і інші тварини, яких приносили в жертву, слугували прообразом справжнього Викупителя, Який поніс покарання за наші гріхи на Голгофському хресті. В 1Кор. 5:7 написано: "Наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений".
Виникає логічне питання – якщо євреї заради спасіння від згуби в ту далеку ніч споживали запечене ягня і змащували кров'ю одвірки, то як нам сьогодні стати причасниками спасіння від наших гріхів? Відповідь є. Пасха Нового Завіту – це Вечеря Господня, під час якої ми споживаємо хліб і вино, які є символами тіла і крові нашого Господа Ісуса Христа. В Євангелії від Іоанна 6:53,54 написано: "І сказав їм Ісус: "Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського, й пити не будете крові Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає, та кров Мою п'є, той має вічне життя, – і того воскрешу Я останнього дня".
Першу новозавітню Пасху Ісус споживав з Своїми учнями під час Таємної Вечері. Пізніше апостол Павло в 1Кор. 11:23-26 описує сам обряд християнської Пасхи: "Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, взяв хліб, подяку віддав, переломив і сказав: "Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ламається. Це робіть на спомин про Мене!" Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: "Ця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!" Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, – смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде." Згадуючи події Таємної Вечері варто зазначити, що Христос спочатку спожив з учнями старозавітню Пасху – запечене ягня, і після цього запровадив новозавітню – хліб і вино. Беручи до уваги той факт, що під час святкування Пасхи у євреїв вдома сім днів не мало бути нічого квашеного ("Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця. Сім день квашене не буде знаходитися в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед приходьків, чи то тих, хто народився у краї. Жодного квашеного не будете їсти в усіх ваших оселях, будете їсти опрісноки!" Вихід 12:18-20), Господь з учнями споживав хліб без дріжджів та вино, яке ще не зазнало бродіння, тобто чистий виноградний сік, що є символами безгрішного тіла і крові Ісуса Христа. Таку Пасху запровадив Господь, і таким чином святкують її християни.
Як бачимо, що в Святому Письмі досить докладно описано святкування новозавітньої Пасхи, але немає жодної згадки про паску, писанки – головні атрибути традиційного святкування. Звідки ж це тоді в християнстві? Пропоную звернутись до історії. Однією з давніх язичницьких релігій, що зробили великий вплив на формування релігійних поглядів жителів Київської Русі, був культ Тенгрі. Він був поширений у степових народів – тюрків, гунів, монголів. Останні протягом 250 років (з 1236 по 1480 рр...) панували над Київською Руссю, повпливавши на її звичаї. І ось "... великим святом у тенгріан вважався прихід весни. А за традицією, корені якої йдуть в Індію, воно відзначалося 25 березня. Відомо, що до цього дня тенгріани пекли паски. Паска уособлювала чоловіче начало. В Індії та в багатьох інших країнах його символом був фалос. Тенгріанскій пасці надавалася відповідна форма, поряд клали два пофарбованих яйця. У цьому вже простежується зв'язок з фалічними землеробськими культами Індії, але настільки ж очевидний зв'язок цього звичаю і з великодними традиціями християнства. Тільки тенгріанскі звичаї давніші" [Релігії світу. В 2 т. Енциклопедія. М.: Аванта +, 1996. Т. 1. С. 217]. Ця інформація спонукує замислитись над доцільністю освячення в Церкві явно язичницьких символів. Чи вказують ці символи – паска, покрита білою глазур'ю, з яєчками – на викуплення в Ісусі Христі? Чи таку Пасху залишив нам Господь? Чи правильно буде перед Богом святити те, що святили язичницькі народи в міру своєї розбещеності? Відповідь за вами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181407
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010
Хай пролісок перший дарує вам ніжність,
А сонце весняне дарує тепло
У березні вітер несе хай надію
І щастя, і радість, і тільки добро!
Для вас, жінки в цей день святковий :
Ніжні матері, турботливі бабусі, любі сестри, кохані дружини, милі дочки й онучки!Наші віддані і надійні друзі, близькі і рідні люди!Поетеси,поетески,поетесочки!
Сердечно вітаю вас із найпрекраснішим святом весни – Міжнародним жіночим днем 8 березня!
Добрі і ласкаві, мужні і ранимі, такі хоробрі і такі тендітні, ви – найдорожче, що є в житті чоловіків. Охоронниці домашнього вогнища, берегині роду людського, Ви народжуєте і виховуєте дітей, передаючи з покоління в покоління традиції високої духовності, культури, працьовитості. Щедрість ваших душ зігріває, сила духу – захоплює, а краса – вселяє віру в те, що світ буде врятований.
Від усієї душі бажаю Вам величезного жіночого щастя, любові і добра! Нехай поруч з Вами завжди будуть лише гідні люди, а серед них – чоловік, з яким будуть нестрашні будь–які негоди! Бажаю, щоб кожен прийдешній день Ви зустрічали з посмішкою, з передчуттям радості, із впевненістю і щиросердечним спокоєм!
Любі жіночки й дівчата,
Я вітаю Вас зі святом,
І в дарунок зичу Долю,
Вічних істин Божу Волю:
Щоб була, як та веселка,
Гріла ніжно ваше серце -
В день похмурий чи негожий,
Сонцем лагідним в морози,
Росяним була світанком,
Весняним квітчастим ранком,
Вітром тихим полудневим,
Щедрим колосом серпневим,
Цвіту подихом духмяним,
Солов’їними піснями,
Чистим ніжним поцілунком,
Довгожданним подарунком,
Колисковою дитинства,
Щастям світлим материнським,
Щирістю у кожнім слові
Серця сповного любові!
Родные женщины, подружки,
Весны вам доброй, как веснушки,
Пусть смех струится с ваших глаз,
Заботы пусть не старят вас,
Работа грузом пусть не давит,
И муж цветы почаще дарит,
Пусть Жизнь украсят ваши дети,
И будет Мир на всей Планете!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176099
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
У цей день ми віддаємо данину поваги та вдячності тим, хто мужньо й самовіддано захищав нашу рідну землю, хто у наш час несе відповідальну та нелегку службу й охороняє наш із вами спокій, - нашим Захисникам. В це свято справжніх чоловіків ,я присвячую ці строчки людям, які знають, що таке військова служба та військове життя з власного досвіду.
Тому щераз Вітаю вас із Днем захисника Вітчизни!
Нехай ваші сила та мужність
завжди живляться любов’ю та підтримкою близьких і рідних.
І після будь-яких "баталій",
які часто трапляються у повсякденному мирному житті,
вдома на вас завжди чекає затишна гавань.
Міцного здоров’я Вам, успіхів та надійного тилу!
І нехай вам завжди буде кого захищати, але не буде від кого!
**********************
Йшли солдати,
Притомились.
Й на краю села
Заспівали
Про Марусю,
Що в садочку,
Де калина,
"Ягоди брала".
І не зовсім
Музикально,
І не зовсім
В такт.
Та було
В цій пісні
Давній
щось таке
Слов'янське,
Славне,
Що у жодній
З різних
Армій
Не співатимуть
Так.
І не в тому,
Як співали,
І не в пісні
Зміст,
А щось
З піснею
І з нами.
Це було,
Як слово "мама",
Як веселки
Над полями
Райдуговий
Міст.
*******************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173514
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010
Так тихо-тихо стало на землі,
Гойдаються дерева в білих тогах.
Знов серце бачить ангела політ,
Молитвословить з зіркою до Бога.
Сніжисті ружі, лілії, євшан
Різдвяно вимальовують морози.
Над свічечкою молиться душа,
Роняючи на землю вдячні сльози.
А світ непевний, світ такий крихкий,
Вмивається у хвилях благодаті,
І зойком породіллі крізь віки
Освячує вселенну вічна радість.
Ідуть снігами юні посланці,
Предивну тишу сколихнув дзвіночок.
Тримає Діва зіроньку в руці,
А в яслах спить народжений Синочок.
В короні Неба — золота колиска.
Блакитноперий Ангел нахиливсь.
Вселенна... І зоря пречиста зблизька:
Ісус Христос від Діви народивсь.
Божественно. Пресвітло. І казково.
У діадемі Вічної Краси
Дитятком Споконвічне стало Слово,
І світ Його Молитвою зросив...
Різдвяні троянди в букеті палають,
Дзвіночки пролили на світ голоси,
Красуні ялинки гірляндами сяють –
Запрошують в свято добра і краси.
Молитвенно-чистим і ніжно-родинним
Це свято приходить до кожного в дім.
Дитятко Ісус йде до серця людини,
З небес несучи Свій Божественний німб.
А в небо різдвяна молитва хай лине,
І в ній — наша віра, надія, любов
До Того, Хто з іменем Божого Сина
До кожного серця сьогодні ввійшов.
Земля і Небо! Небо і земля!
Господь благословив усе на віки:
Зірки і квіти, гори і поля,
Моря, озера та блакитні ріки.
Це — Божий світ, і ти у нім — дитя.
Бог дарував тобі своє найвище чудо.
Бог дав тобі прекрасний дар — життя.
Світись життям, світись на радість людям!
Неси цих Десять Божих Заповідей в світ,
Щоб вберегти усі Його творіння,
Гармонію і вічний дивосвіт,
І Божу Правду, й Боже Воскресіння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164510
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
З наступаючим ВАС Новим роком,
Він все ближче від нас крок за кроком.
Я бажаю ВАМ у Новому році
Подивитися щастю у очі.
Свою вдачу у руки спіймати,
І міцно тримати, не відпускати.
Здоровя міцного бажаю усім,
Нехай радісний настрій приходить в ВАШ дім.
Щоб розумілися діти з батьками,
Невістки з свекрухами, тещі з зятями.
Кохати бажаю, коханими бути,
Про все погане навіки забути.
У кого на серці розчарування,
Неодмінно зустріне справжнє кохання.
Студентам – на сесіях добре все здати,
Випускникам – магістрами стати.
Всім, хто закінчує в школі навчання –
Високих балів з тестування.
Підвищення пенсій – пенсіонерам,
Більш милосердя – міліонерам,
Хвороби хай зникнуть, а з ними все зле,
Хай завжди надія у серці живе.
Примєр з президентом, щоб помирились,
А депутати більш не сварились.
Нехай радість і щастя до нас всіх прийде,
Хай криза за місяць від нас геть піде.
Нехай здійсняться всі заповітні бажання,
Мир всюди буде і ніжне кохання.
Хай тобі в Новому році
Добре спиться і на боці,
Й горілиць, і носом вниз,
І в гостях, і вдома – скрізь.
Хай ВАМ насняться гроші
Й начальники хороші.
Хай насниться найсолодше,
І не раз, не два – щоночі.
Але щастя – хай не сниться,
А шкребе ВАС всіх по спинці.
Шановні колеги!
Прийміть сердечні вітання з Новим роком та Різдвом Христовим!
Напередодні новорічних свят хочу побажати, щоб у кожну Вашу оселю завітав Дід Мороз і виконав ваші найзаповітніші бажання. Нехай прекрасні зимові свята принесуть мир, спокій і злагоду, впевненість у майбутньому.
Бажаю гарного настрою і любові, нехай у Вашому житті панують гармонія та вдача!
*****************************
"З новим роком, браття милі,
В новім щастю, в новій силі
Радісно вітаю вас
І бажаю, щоб в здоров"ю,
В мирі, з братньою любов"ю
Відтепер ішов вам час.
І бажаю, щоб трудяще
Те життя вам якнайкраще
Без біди минало всім,
Щоб думками ви міцніли,
Багатіли, не бідніли,
Щоб веселий був ваш дім.
І бажаю, щоб ми згідно,
Сміло, свІдомо, свобідно
Йшли до спільної мети:
В своїй хаті жить по-свому,
Не кортится нікому,
Лад найкращий завести.
Сим бажанням вас вітаю
І по давньому звичаю
Повну чарку догори!
Щирій праці Бог поможе.
Дай нам Боже все, що гоже!
Що не гоже – чорт бери!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163752
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.12.2009
Щиро вітаю Вас усіх із Днем Святого Миколая!!!
Особливо тих хто носить це імя Микола!!!
Сердечно бажаю Вам здоров’я, добра, радості та великої духовної благодаті. Святий Миколай в християнській традиції є уособленням благочинності. В цей радісний день всі діти вірять, що знайдуть свій подарунок, тому що Святий Микола всіх бачить з небес, любить і дарує добро «нині і вічно і повсякчас».
Щастя, добра та злагоди Вам і вашим родинам!
***********************************
***********************************
Хай Миколай у вишиванці розбудить подарунком вранці
І принесе у Вашу хату добробут, радості багато.
Розбудить приспані надії, зернятко щастя хай посіє.
Зігріє гумором, любов'ю, і принесе Вам всім здоровя!!!
*********************************
Святий Миколай - це духовна істота, яка відвідує тих людей, які потребують його допомоги.
Святим він став не зразу. Коли він жив на Землі, як проста людина, то дуже любив допомагати людям.
Ще, коли, він був маленьким хлопчиком, то допомагав своїм товаришам так, що вони не здогадувались, хто це їм допомагає.
А коли він виріс, то працював у церкві, став архиєпископом і продовжував допомагати людям. Бідні вдови з діточками, безприданиці, хворі і інваліди знаходили перед порогом свого житла несподівані дари в той час, коли дуже потребували такої допомоги.
Миколай любив допомагати у справах просвіти, мистецтва і науки. Працьовиті студенти, наполегливі вчені отримували несподівану фінансову допомогу, коли вони опановували науку і намагалися винайти хороші речі для людей.
Особливо, Миколай любив знаходити дітей, які багато працювали, щоб опановувати навчання і різні вміння. А коли це були щирі чемні діти, тоді Миколай постійно піклувався, щоб з них виростали хороші люди і чудові професіонали.
Коли ж прийшов кінець його земного життя і Миколай став перед Богом, то за добрі діла Бог визначив йому вічне духовне життя і спитав, в якому матеріальному вигляді Миколай бажає приходити на Землю до людей. Миколай сказав, що він дуже хоче приходити в день свого народження, (19 грудня) втілюючись в особи добрих чоловіків, з подарунками до дітей, які були щирими, чемними і з великим старанням опановували знання і вміння.
І сказав тоді Бог, що так і буде.
І це так є, і так буде завжди.
А тепер казочка...
Казка про Святого Миколая
Сьогодні я зустрів маленького хлопчика. Він усміхнувся і подивився на мене зі старенького фото мого альбому. Хлопчик мовчки дав мені конвертик і зник у сяйві дорослих очей, загубилася у спогадах про дитяче щастя...
Все навколо затихло. І тільки конвертик гомонів словами: Для Миколая. Передайте, будь ласка.
Сніг йшов... Звичайний, білий, зимовий сніг майстерно виписував танцювальні «па» під музику заметілі. Сніжинки лягали на мої плечі, на волосся... і за кілька хвилин я сам став сніжинкою, тільки трошки більшою за всіх. Але і на стільки маленьким, аби вітер зміг відірвати мене від землі та понести високо-високо...Тоді я ще не знав, що опинюся у Сніговій країні – там, де народжуються сніжинки. Я кружляв у вихорі – губився в щасті... І нарешті, стомився... стомився бути щасливим, бо зрозумів, що я не єдиний , а один... зовсім один. Сидів собі на краєчку Землі і дивився, як поодиноко падають зірки. Кажуть, коли падають зорі треба загадувати бажання. Я загадував, дуже часто і так щиро, так щиро... але воно не збулося. Тому я вирішив прийти до тебе на навчання, аби ти навчив мене здійснювати мрії чужих.
--- Але нащо тобі здійснювати мрії чужих?
--- Аби збулося моє бажання, яке загадував кожен раз, коли падала зірка.
--- Чого ти хочеш?
--- Я хочу бути Єдиним.
--- Але Любов може бути тільки Одна. І Певно, ти знаєш – якщо станеш Єдиним, то вже ніколи не будеш Одним.
--- Так, знаю.
--- Ти не мусів йти до мене. Міг, як усі дітки почистити чобітки і покласти на вікно.
--- Ні. Дідусю, я мав саме прийти до тебе, аби повернутися до них Подарунком в чобітках.
***************************************
***************************************
Тому щераз Вас усіх щиро вітаю Вас з Днем Святого Миколая! Це свято є одним з найсвітліших і найрадісніших, що приносить до наших осель радість, світло та приємні несподіванки. Сердечно бажаю Вам добра та великої духовної благодаті.
Нехай у зимові морози зігріє Вас тепле свято, а Святий Миколай здійснить всі Ваші бажання. Щастя Вам і добра, злагоди та благополуччя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161841
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2009
Серед поросяток України шаленим темпом поширюється паніка. Адже по телевізору останніх два тижні дуже часто показують їхніх колег із Мексики… І при цьому кажуть, що у них ніяка не простуда, а справжній грип.
Наші українські хрюші є наляканими такими коментарями, тож масово використовують поради лікарів як уберегтися від цієї свинської хвороби:
треба їсти зелену цибулю, зелену петрушку, зелений укроп (отой, що хазяйка так бережно посадила на грядочці :));
більше часу проводити на свіжому повітрі, займаючись фізичними вправами (до речі, і город заодно можна поорати);
спілкуватися із сусідськими поросятами лише через паркан і не допускати більш тісних п’ятачкових контактів;
у разі отримання посилки від родичів із Мексики чи США, відправити її назад, прикріпивши записку: “Дякуємо, але не треба” – як кажуть, коротко і по-свинськи :);
при появі перших симптомів хвороби у вигляді неможливості хрюкати і радіти життю, попросити у хазяїна давно відомих ліків – горілки з перцем, але до лікаря не йти! А то евакуюють усіх свиноподібних у радіусі 30 км і хазяїнам будуть проблеми;
при виявленні грипового вірусу в своєму сараї гнати його палицею і кричати вслід: “Ану геть, мексикансько-фашистські загарбники!”;
розвішати на подвір’ї тематичні плакати: “Ми будемо кричати до хрипу: “Ні! Свинячому грипу” та “Не винуваті ми! Він сам прийшов!”. При вході на хвірточку причепити: “Свині не винні!”
При чіткому дотриманні усіх цих вимог хвороба не зможе подолати таку лінію оборони і від свого безсилля зникне в невідомому напрямку :).
Тому, якщо у Вас є якісь знайомі поросята, які ще не знають як уберегти себе від цієї загрози – дайте ці поради і на нашій Землі стане на одну усміхнену і здорову свиню більше :)!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153026
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.11.2009
Дорогі працівники освіти!
Вітаю Вас із Вашим професійним святом – Днем працівників освіти. У наш з Вами непростий час, на плечі працівників освіти лягає відповідальність за навчальний процес молодого покоління українців, а отже Ви фактично відповідаєте за те, яким буде майбутнє нашої держави.
У день Вашого професійного свята бажаю Вам міцного здоров'я, мужності, стриманості та великого терпіння, адже виховання та навчання ніколи не було легкою справою.
Зі святом Вас і нехай все у Вас вийде!
*************************************
Я пам'ятаю день і час
Я пам'ятаю день і час,
Коли пішов у перший клас,
Коли за парту вперше сів
І першу лінію провів...
Як перше слово прочитав,
Як першу букву написав,
І перші вчительки слова,
Що хліб - усьому голова.
Повік залишаться в мені
Дитячі мрії осяйні,
Стежина в росяні поля
І перша вчителька моя.
Я пам'ятаю ту любов,
Що оживає знову й знов.
Подругу в білому вбранні,
Що часто снилася мені...
Я пам'ятаю день і час,
Коли скінчив останній клас.
Шкільний дзвінок у груди бив,
А я дзвонив, а я дзвонив...
Повік залишаться в мені
Юнацькі мрії осяйні,
Стежина в росяні поля
І перша вчителька моя.........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148293
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.10.2009
Давно нічого не писав
І це пишу, мабуть, даремно.
Багато вже позабував,
Забуду скоро все, напевно.
В душі забуті почуття,
Лише дурні думки, як миші,
Об мозок тихо шурхотять...
Сни з кожним днем усе смішніші...
Дедалі ближчий милий ґрунт,
Поволі слабшає коріння
І все частіше лине з губ:
'А й справді я дурне створіння'...
Були між нас і мир, і війни,
Гіркі образи, і любов,
Чому ж ослабли так обійми,
Лице слізьми умите знов?
Ми відчиняєм кожен день,
Мов двері, що з завіс зірвали,
Усе б змінити нам лишень,
Якби ми тільки правду знали...
Зібгали власні почуття
І в кошик кинули сміттєвий,
Все це провалля, небуття,
Що затуляє шлях життєвий.
А доля наче незнайома, -
Гілляка зламана суха,
В своїй країні ми не вдома,
У власній хаті - чужина.
Чужі нам і серця у грудях,
Неначе відгомін здаля,
Морозний віддих в рідних людях,
І ще не звідана земля.
Були ми всі колись щасливі,
Тепер нам пам’ять ледь болить,
Колись слова були важливі,
Тепер - аби їм було жить.
Ми не слова у пісню вклали,
А просто фрази і мотив,
Вітри пісками нас ховали,
А дощ голками молотив.
На мить війне і враз зникає
У тьмі скалічених мостів,
Так кожне слово витікає,
Не залишаючи слідів.
Чому ослабли так обійми?
Бо нам серця ослабли враз,
Замість кохання – люті війни,
Замість прощення – тьма образ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147594
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.09.2009
"Думи мої, думи мої"
18 річниці незалежності присвячено.
Думи мої, думи мої, що з вами робити?
Як вас приспати, куди вас подіти?
Чого ви мучите мене, чому гризете?
Не чіпайте мене, лягайте у куплети.
Болить за Україну, болить за народ,
Чому нас дурять? Хто ж справжній патріот?
Скажіть мені, хто з них не бреше,
Скажіть, хто більше, а хто менше?
Політика - брудна справа, особливо у нас,
Не можуть вони говорити без прикрас,
А ми, мов вівці, слухаємо їх,
Ми чекаємо не на пряник, а на батіг.
І як же жити, коли не знаєш, що буде завтра?
Може, вже скоро піде брат на брата.
Може, люди подуріють до кінця неділі,
Бо їх втримати не вистачило сили.
Думи мої, думи мої, лихо мені з вами,
Ви все важче стаєте з роками.
Вас не втримає нічого, ви неслухняні,
Як на білій скатертині жирні плями.
Скільки безпритульних з'явиться ще?
Скільки п'яниць спатиме під кущем?
Коли жінки народжувати почнуть?
Коли у депутатів пільги заберуть?
Я вдома сиджу, а думи мої
Не зі мною, а далеко взагалі.
Приходять і питання, а відповіді - ні,
Світлим днем, і навіть уві сні.
Де знайти таку країну.
Щоби вона піклувалась про свого сина,
Щоб влада не працювала собі в кишеню,
Щоб кожен придурок не вважав себе за генія.
Добре, коли своєї думки не маєш,
Коли те, як скажуть, так і вважаєш.
Особистий погляд тільки заважає,
Та він потрібен тим, у кого душа є.
Хто не думає, що в житті головне
Набити кишені, а інше - дурне,
Тим, хто думає не тільки про себе,
Хто знає, що жити не йому тільки треба.
Для тих, кому не відомий егоїзм,
Світло світить на дорогах усіх.
Суспільство ворожо ставиться до них,
Бо на долі написано мати успіх.
Думи мої. думи мої...................................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142708
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.08.2009
***присвячено Віктору Железняку***
З великим смутком думка визначає:
Втрачає щось наш український дух,
Якщо нутро міщанське тіло має—
Його не збудить і народний Рух.
І є такі, що сором їх не мучить,—
В своє минуле зламують містки,
І батько сина мови не научить,
Бо й сам її не знає вже таки.
Де ж пісня наша і коріння роду?
Чому своє—далеке і чуже?
І хто повинен це сказать,народу:
і «Іди вперед, а не поззи вужем!».
Так хто ж ми є? Ростем, як дереза,
Надломлені і тліємо, як хмиз?
На скрижалях історії сльоза—
Летимо вгору й падаємо вниз.
Лікуєм рани, правим пізню тризну,
Терплячі, сильні, без личини зла.
І треба так любити нам Вітчизну,
Щоб мова й пісня рідною була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140474
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2009
Заради чого треба жити ?
Мета одна – за для життя.
Щоб відчувати, щоб радіти
І долі щось прошепотіти,
Щоб не піти у забуття.
Для чого нам воно, життя ?
Щоб відчувати радість волі
І не здаватись грізній долі,
Щоб сонця промінь відчувати,
Щоб пахощі квіток вдихати,
У всі легені щось співать,
Жаги до щастя не втрачать,
Життя найкраще наживати,
Щоб завжди бути й не зникати,
Щоб знать добро і зла не знать.
Заради того треба жити ...................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140319
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.08.2009
Всіх хто носить імя Павло та Петро!!!
Хай Ангел на іменини
Здійснить всі бажання,
Несе щастя щохвилини,
Успіх й процвітання.
Радістю життя вквітчає
І додасть здоров‘я,
Мудрістю благословляє,
Добром і любов‘ю!
Їх ще називають верховними апостолами. І ця назва дається не тільки через те, що вони займали верховне місце серед апостолів, але і через великий подвиг, котрий звершили над собою – змінили своє життя і удостоїлися спасіння.
Про зміну життя вказує зміна їхніх імен
Простий чоловік Симон (з евр. Богом вислухана молитва) нарікається Петром – Кифа (Каменем) і так отримує місію бути основою для Церкви Христа.
Інший же Савло – при народженні отримав це ім’я в честь Царя, що мало би вказувати про його достойність. Виховання цього здібного юнака мало би ще більше підкреслювати цей титул.
Савло, побожний і ревний, знавець мов і дослідник Святого Письма взявся за оборону Божої гідності – переслідував християн. Але по дорозі на чергову розправу він бачить видіння і заліплений сяйвом падає з коня. Почувся голос: «Савле, чому ти мене переслідуєш?». Це був Христос! І оборонник Бога потрапляє у дивну ситуацію: падає із своєї величі, сліпне і усвідомлює, що був засліплений, бо переслідував самого Бога.
Далі ми вже знаємо про нього як про Павла. Це слово із лат.мови перекладається «малий». Він бере на себе це нове ім’я. саме тут приходять на згадку слова Христа: перші стануть останніми, а хто себе принизить, той буде возвишений.
Павло стає дійсно малим, він часто на себе каже: “я найменший серед апостолів”. Як знаємо із історії цей «малий» насправді зробив дуже багато. 14 знаних нам листів читаються постійно на Службі Божій, саме вони увійшли в канон Св.Письма. Велика кількість заснованих громад, організаційні структури і керування ними. Місійні подорожі, що досягли аж до Іспанії. І сьогодні він справді почитається, як один із великих апостолів і нам ставиться в приклад.
Про зміну нашого життя
Дуже часто люди, котрі пізнають Бога і духовне життя падають у відчай, бо зустрічають багато чого нового і не знаного. А дехто ще спирається на вік, що вже у старшому віці заважко вчитися Божій науці.
Пригадаймо сьогодні апостолів, цих дорослих чоловіків, котрі пізнали Ісуса Христа у своєму дорослому віці. Звичайно, що не було легко прийняти Обновлену віру в Бога. Та все ж вони змінили своє життя. Були помилки і були також невдачі. Водночас було покаяння і їхній шлях до пізнання Бога продовжувався. Вони помиляючись, не зупинялись і не розчаровувались, йшли далі і проповідували Божу любов. За цю любов віддали своє життя до останнього.
Пам’ятаймо, що більшу частину свого життя вони готувались до того, щоб бути рибаком (Петро) і ткачем (Павло), це могло принести їм немалий матеріальний прибуток. Коли прийшла зміна, то прийшла зміна у всьому їхньому житті.
Саме тому ми не повинні дивитись на наше минуле і на наше теперішнє, шукаючи якоїсь абсолютності і ідеальності. Хтось себе запитує:
чи зможу я, зможу змінитися, жити по-іншому? Чи зможу, якщо ціле життя було прожите навпаки?
Лише один Бог є ідеальним! До Нього маємо йти, на Нього маємо дивитися і Йому маємо довіритись, бо тільки Йому підвладне все. Він також зможе перемінити серце кожної людини, котра відкриється і довіриться Йому.
В довірі полягає секрет навернення. Коли довіряєш, тоді втрачаєш контроль і згоджуєшся на все, що Господь тобі посилає.
Чесно кажучи, деколи кортить вернутися до старого мислення і переконань, але: “хто взявся за плуг, нехай не обертається”, так сказав Учитель, який змінив світ.
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137096
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.07.2009
Всі ми знаємо шкільну науку про те, що від перестановки цифр, що додаються, сума не міняється. Отож, хочеться подумати чи така математична дійсність існує в нашому духовному житті. Бо дуже часто ми робимо різні добрі вчинки, а в результаті отримуємо не те, на що сподівались.
Для нашого роздуму запропоную просту життєву ситуацію.
Побутує думка: молитва – це благородна справа, а куріння – це нищівна слабість людини, отoж є злом. А тепер уявім собі чоловіка, котрий курить, у якого водночас виникло бажання помолитися. Думаю, що ви би йому не заперечили цього.
Але, яка би у вас тоді була би відповідь, коли би він, молячись, захотів собі покурити?
Чому різний результат? Але ж у першому і в другому випадку обидві справи виконувались одночасно.
Кажуть мудрі люди, що “з гіршого в краще” – це нормально,
а “з кращого в гірше” – це проблематично.
Якщо це так, то тепер можна краще зрозуміти Боже милосердя, що прощає все і готове прийняти кожну людину, незважаючи на її минуле. З гіршого в краще – це завжди добре.
Зло + добро = добро
Добро + зло = зло
Цікава формула?
Отож, від перестановків доданків сума змінюється?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136844
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2009
У нашому житті існують закони. Їх є багато, і вони різноманітні. Життя на землі без законів було би неможливим ні у природі, ні у суспільстві людей. Кожен з нас живе згідно певних законів. Ніби все ясно, але залишається лише один сумнів: з гідно яких саме законів живе кожен з нас зокрема? Буває так, що ми живемо згідно деяких законів, що, навіть, не зауважуємо у щоденному житті. Подумайте над цими заповідями, може ви також живете згідно них?Нехай я буду першим, що має бути в домі і нехай я буду головним, хто має бути в сім’ї.
Нехай я стану центром уваги зажди і всюди: у сім’ї, у колі друзів, на місці праці.
Не забувай мене ніколи.
Ні тоді, коли відпочиваєш, працюєш, їси, святкуєш чи засинаєш.
Шануй мене сам і домагайся цього від інших.
Нехай я ніколи не стану причиною сварок. Тому, нехай кожний має свій власний телевізор, і дивиться його, коли бажає і що бажає.
Не обманюй самого себе, коли думаєш, що немає цікавої програми. Пам’ятай про можливість мати більше каналів через супутник чи кабель, і тоді ти завжди зможеш знайте те, що тобі до вподоби.
Пам’ятай, що ти не зможеш бути таким цікавим, захоплюючим, як я. Ніколи не зможеш дати стільки інформації, як я. Тому, доручай мені виховання своїх дітей від ранку до вечора.
Ніколи не ставай перед вибором: телевізор чи щось інше. Пам’ятай: те, що не побачиш сьогодні, можеш не побачити ніколи.
Не впадай у відчай, коли зломився телевізор. Пам’ятай: чим швидше придбаєш інший, тим швидше повернеться радість.
Не прирікай себе на одинокість – телевізор твій друг, котрий чекає тебе завжди. Нехай стане ворогом кожен, хто посягне на цю дружбу.
Якщо ви не провинилися супроти цих заповідей, тоді зробіть висновок: від кого залежить ваше життя і хто у ньому на першому місці?
Твій Телевізор
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135285
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.06.2009
Вам мабуть відоме твердження, що злі духи невтомно трудяться, щоб звести людину з доброї дороги.
Є такі люди, які полекшують працю чорним ангелам, а є такі які дійсно ускладнюють або ж навіть творять неможливим їхні старання. У всьому цьому подивляє тільки одне, що чорти трудяться постійно і спокушають людину як вдень, так і вночі.
Що ж залишається лише подивляти такій працелюбності, а деколи виникає якийсь людський жаль і співчуття.
Даруйте, що так виражаюся, але ж серце доброго християнина має мати співчуття до всіх!
Любов не ділить на чорних і білих. Любов виражається із глибини серця до всіх, хоч і противиться злу. Тому співчувати як істотам можемо, але не можемо підтримувати те, що роблять. Ось тому, мої співчуття залишились би сентиментальними зітханнями, якби не прийшла цікава думка: потрібно створитидля спокусників “Проф-спілку”
Так, створити організацію, яка би захищала права чортів.
Таким чином спокусники мали би внормований робочий день – 8 год.
Мали би права на відпустку і на лікарняне.
Згідно певного стажу могли би йти на заслужений відпочинок.
Вивчали би правила техніки безпеки і проходили би курси кваліфікації, де би вивчались новітні напрацювання щодо зміни застарілих поглядів, до впровадження демократичного устрою, парламентського способу керування.
Запропонувати робити внутрішні вибори і вироблення планів, а потім згідно демократичного суспільства ставити на голосування, звичайно із можливістю подальшого допрацювання і повторного голосування.
Могли би мати свої партії і блоки, які би більше дбали про захист прав і боролись би із дискримінацією. Можливо вони би добились, щоб їхнє питання було піднесене на Останньому Суді і їм би була дана можливість покаяння і навернення.
Думаю: расове і ієрархічне питання теж би було піднято.
А ще були створені гуртки за вподобаннями, щоб розвивались здібності. Мед огляд і мед.страхування теж би були актуальними для них.
Одним било би їм дуже цікаво.
І нам спокійніше...
А то деколи дійсно відчуваєш, що мучать бідних людей і самі спокою не мають.
Сподівають, що якийсь чорненький прочитає цей роздум і візьметься закорисну справу на добро людям і на користь спів-спокусникам.
А ще сподіваюсь, що кожен з нас може сам особисто давати відпустку спокусникам. Для цього потрібно часто повторювати молитву, що і буде вказувати на те, що ви зайняті і ніколи вам бавитися у спокуси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133270
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2009
Грішниця стала на коліна і в сльозах почала просити у Бога прощення.
Вона щойно зробила гріх.
Ще в часі гріха її совість тихо застерігала від гріха, але голос спокуси мабуть був сильніший і сталось те, за що тепер ллються сльози.
Було гірко за себе, за свою слабість.
Було якось не по собі...
У такому відчаї жінка задумалася і почала, щось Богові пояснювати.
Вона пригадала всі деталі того вчинку в сього, що було перед тим. І зробила висновок, що неможливо було вчинити по-іншому. Далі вона пригадала слова із книжки, де автор пояснював нашу слабку людську природу схильну до грішних вчинків. В очах повстали кілька ситуацій, свідком яким вона була, і це були її подруги: “Хм, якщо вони таке роблять і не раз, то чому я від цього страждаю?” Саме після таких слів вона заспокоїлась. Зникли докори сумління, з’явилась якась впевненість і піднявся настрій. Вона встала з колін, витерла сльози і далі продовжила свій хід життя.
Ангел хоронитель аж сторопів. Це він шептав на вухо тій жінці в часі того, як спокуси нападали на неї, перестерігаючи перед гріхом. Це він тихо і лагідно нагадав про Бога після того, як стався гріх, щоб покаялась і повернула Божу ласку. Це Він заступався перед Богом, Справедливим Суддею, щоб Той виявив Своє Милосердя. А тепер ангел просто був здивований.
Дивні ті люди. Вони хочуть все оправдати і всьому дати пояснення. Хочуть пояснити Самому Богові всі деталі, немов би Він нічого не знає і нічого не розуміє. А тоді, коли самі собі пояснять все, залишаються задоволеними і навіть спокійними, роблячи вигляд, що ніби так має бути.
Ми часто нарікаємо, що світ став поганим і жорстоким, повний несправедливості і обману. І так є. Достатньо причин, щоб робити такі висновки. Рівно ж достатньо пояснень і оправдань, щоб все це зрозуміти.
Що ж приклад перших людей вплинув дуже сильно на всі покоління, це ми назвали наслідком первородного гріха. Тоді, як і тепер, потрібно дуже мало: визнати свою помилку, попросити прощення і покаятися. Так просто...
А ще: зауважмо, що Ісус ніколи ні про що не розпитував, не просив жодних пояснень і не очікував оправдань. Натомість кожному прощав, хто просив про це.
А ми ???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132098
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2009
Для нас людей, принцип життя простий: нічого з нічого не буває.
Якщо маєш, то завдяки тому, що інший тобі дав, або вже сам собі придбав, але все з допомогою інших.
Є сумнів?
Хм... Тепер подумаймо: чи є таке придбане, здобуте, зроблене чи навіть видумане і все без нічиєї допомоги?
Так мабуть народилась приказка: щоб зібрати щось потрібно, щоб хтось посіяв. Таким чином хтось перед нами посіяв, а ми вже збираємо.
А ще краще скаже наступний приклад: Живемо у будинку, який хтось збудував. Якщо ж ми його збудували, то хтось нам дав матеріали. Якщо ж ми здобули матеріали, то їх хтось виготовив і т.д. Нічого з нічого не буває! Саме тому, йдучи за цією логікою, ми дійдемо до Творця, який є початком і дателем всього.
Правда в тому, що ми не завжди про це пам’ятаємо, деколи не розпізнаємо, що це дароване саме Ним, а також не завжди Йому складаємо подяку за все отримане. А ще дехто – не цінить отримані дари, тобто їх не використовує. А якщо і використовує, то не на користь!
Притча про таланти нас повчає пригадати все, що ми отримали від Бога безпосередньо, або ж через інших людей. Вчить також аналізувати: наскільки ми зуміли використати і повернути назад Богові безпосередньо
Йому або через інших людей все отримане добро. Слід пам’ятати також: якщо не віддамо іншим, не помножимо добра, то його просто і не отримають.
Якщо ти нарікаєш, що у світі мало добра, то запитай спочатку себе: скільки добра ти помножив/ла?
Одна мама навчила дочку грати одну гру. Дівчинка вибігла на вулицю і, зібравши друзів, навчилa цієї нової і цікавої ігри інших. Всім було дуже весело і радісно.
́ Коли ця мама пробула на заробітках довший час, вона мала можливість навчити інших того, що інші її подруги не знали, але чомусь цього не сталось. Вона не помножила те, що отримала. Постійно говрила: нехай самі доходять до цього. Дивно...
Одного дня вона прийшла до церкви і почула притчу про помноження дарів отриманих від Бога, які не завжди є явними.
Цікаво, коли вона вийде з цього храму, її життя зміниться?
Також було б почути думку дописувачів цього сайту.
*********************************************
БОЖА ЛЮБОВ
Людиночко !
Любов на світі є, і ти прекрасно знаєш.
Також у світі є іржа, яка всіх роз’їдає.
Це гордість, заздрість і лукавство,
це гнів, обжорство і брехня,
але повір у цьому всьому
є і малесенька іскра.
Вона горить і не згасає, у наших душах і серцях,
і кожен з нас у собі має любов до Бога до Отця.
Любов до ближнього, до брата, до сина, дочки і сестри,
любов до матері і батька,і до духовної краси.
Щасливі ті, що свою долю у косу святості сплели,
і свої душі мов перлини у Божій ласці зберегли.
Як важко нам, що хочуть в небі у мирі в Господі спочить,
але і так і не зумівши,любов від жаху відрізнить.
Ми серцем добре розумієм,що гнів і гордість це є зло,
але хто знати чи зумієм,перетворить цей гріх в добро.
Ми хочем грошей, хочем влади,ми хочем гарного життя,
не зрозумівши, що багатство це є покора й каяття.
А терпеливість і побожність це мир в душі і зміст буття.
Що милосердя – це чеснота,достойна гідної хвали,
а лагідність – винагорода,за всі пророблені труди.
І як прекрасно бути з Богом в хвилини радості й журби,
і прославляти його ймення на всі століття і віки.
Дорога ця не є легкою,вона терниста і важка,
але ти добре розумієш,що там спасіння від гріха.
Отож прийдім і ми до Бога,до Світла, Щирості й Тепла.
подякуймо Йому за долю,і за тягар свого хреста.
Візьмемся ж разом всі за руки і помолімся до Творця,
і прийде спокій в наші душі,любов до ближніх й до Отця.
*********************************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131203
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2009
До громади віруючих приїхав великий учитель. Після слів про духовне життя у кожного з’явилось бажання жити по-іншому!
У серці з’явилась постанова: матеріальне має відійти і дати місце духовному. Можна було лише подивляти тому, що за короткий час духовний наставник добився такого високого результату: спонукав вище всього ставити духовне.
Незабаром прийшов час розтавання.
Священик мав вертатись додому і люди теж би мали повертатися у свою будденість.
Все би закінчилось звичайно, але тут виникла мала трудність. Люди мали звичай віддячуватись кожному гостю грішми, немов покриваючи витрати дороги і т.д. а тут якось було не зручно давати гроші тому, хто кілька хвилин тому так гаряче проповідував про їхню шкоду і підносив до великої гідності духовні скарби.
Один сміливець підійшов до отця і сказав: “Ми глибоко вдячні за ревні заклики до духовних цінностей і спробуємо зерна цієї науки вкласти у практику нашого життя. Та все ж потребуємо вашої допомоги вже відразу, бо маємо перше випробування. Хочемо вам віддячитись, але не знаємо як? Ви цитували Євангеліє: “Кесареві – кесареве! Богові – Боже!” От тепер дозвольте запитати Вас: “А духовному наставнику – ... ? що має бути?”
Духовний учитель нічого не відповів. Він просто не знав, що має відповісти. Може Ви знаєте?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130868
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2009
„Не бійся ворогів – у гіршому випадку вони
можуть тебе вбити.
Не бійся друзів – у гіршому випадку вони
можуть зрадити.
Бійся байдужих – вони не вбивають і не
зраджують, та це з їх мовчазної згоди
існують злочини і вбивства.”
Бруно Ясенський.
************************************Василь Михайлович Рудий
Ох, любий праведник Бруно,
Десь маєш рацію ти, друже,
Я й сам подумував давно,
Що гірше ворогів байдужі.
В жахливу первісну добу
В печерах, лісі чи у полі
Я бачив ту страшну юрбу,
Байдужу до людської долі.
Під гуркіт бубнів, шум і гам,
Щоб вдосталь пити, ситно жерти,
Вона ненаситним богам
Дітей приносила у жертву.
Після холодної зими,
Повилізавши з нір і сховищ,
Ці дикі виродки пітьми
Волали: „Хліба і видовищ!”
Вони ж, роззявивши роти,
Дивилися, в гіпнозі наче,
Як іншим трощили хребти
Джентльмени слави і удачі,
Як до левів голодних в кліть
Старих кидали і недужих...
О ниці варвари століть,
Звідкіль у вас така байдужість?!
Коли у прокляті віки
Щодень вели на страту бранців,
Вас непокоїли думки,
Чи кабаки відчинять вранці?
Як розпинали на хресті
Маріїного Бого-Сина,
Вас речі муляли прості:
Чи цвяхи втримають людину?
Коли палили на кострах
Людей, закутих у залізо,
Юрбу терзав холодний страх:
Чи ж вистачить на розпал хмизу?
Коли рубали на шматки
Нечая, Гонту, Наливайка,
Ви брали приступом шинки
І лапали дівчат потайки.
О ниці варвари століть,
В своїй байдужості заклятій,
Пройшовши темінь лихоліть,
Добрались ви у вік двадцятий.
Струмками лилась кров синів,
Ішов з багнетом брат на брата,
А їх батьків без зайвих слів
Саджали за тюремні грати.
Зганяли із земель селян,
В сибірські гнали хуртовини,
В ЧеКа червоний комісар
Розписував нагаєм спини.
Голодомор. Тюрма. Свінець.
Етап, Колючий дріт. Бараки...
Як не крути – один кінець:
Кістки розволочуть собаки.
Людей у селах містах
Зробили вічними рабами,
І українців по світах
Пустили жебрати з торбами.
Щоб геть знедолити людей,
Мерзотники із шкіри лізли,
Кремлівським натхнені вождем,
І звалось це – соціалізмом.
А ви сиділи по кутках,
Курили, їли, спали, пили,
І все молилися в думках:
„Лише б мене не зачепили!”
Хай б`ють хоч голови собі,
Дурні. Моя ж бо хата скраю,
Я можу й на чужім горбі
Доїхати до хвіртки раю.
Текли струмки, ішли роки,
Гули вітри, буяли квіти...
Байдужі старились батьки,
Байдужі підростали діти.
І, дивлячись на білий світ,
Телячо-сонними очима,
На все, що діялось в одвіт
Стинали байдуже плечима.
Афган? Загинув чийсь там син?
Лиш би мене не зачепило.
Завезли б краще в магазин
Побільше порошка і мила.
Національність? По мені,
Зовіть хоч турком, хоч китайцем,
Були б доступні по ціні
Горілка, м`ясо, масло, яйця.
А мова што? О том будь спок!
Спросі хотя й по-ефіопські:
„Мужик, раздавім пузирьок?
І я пойму, нє бєспокойся!”
А незалежність? Бачиш сам,
Вона ніщо для мене лічно,
Коли московська колбаса
З прилавків зникне і „Столічна”.
* * *
Ну ось і все. Я мову скінчив
Й підвів вас до того вузла,
В якому, лиш смикни за кінчик,
Розкриється фундамент зла.
Як прав ти був, Бруно, мій друже,
Коли назвав найтяжче з лих.
Так, справжні вороги – байдужі,
У світі лиха всі – від них!
**************************
Хто ти? Хто ти? Скажи – хто ти?
Тебе благає світ:
Стаєш в дорогу до мети,
То дай, то дай одвіт!
Якщо ти світло – освіти,
Зірви забрало тьми,
І захисти, як світло ти,
Росток життя грудьми!
Хай злі потвори спопелить
Душі буремний цвіт,
Хоч на якусь коротку мить
Осяй собою світ!
Хто ти? Хто ти? – земля гука,
Хто ти? – благає світ!
Цей клич віки не замовка,
Людино! Дай одвіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129821
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2009
Хто я?
Це запитання на певному етапі свого життя ставить собі кожна людина.
Для чого я живу на цьому світі?
Невже моє життя -- це лише метання у пошуках способу заробити грошей? Адже саме заради них ми живемо. Гроші -- це життя, життя -- це гроші. Сучасна теорема людського буття, на жаль, з довгим доведенням. Сумно... У пошуках заробітку на прожиття ми часто забуваємо про головні людські цінності: любов, віру, надію, шану, а особливо про повагу до батьків, які дали нам найцінніший дар у світі -- життя.
Адже я -- плід любові двох людей, які одного разу зустрілись і між якими з блискавичною швидкістю спалахнуло кохання. Воно було справді щирим, безкорисним, чистим, якщо змогло дати світу нове життя.
Дякую за це вам, батьки!
Дякую вам за недоспані години біля моєї дитячої колиски, за ніжні колискові пісні, за дні та ночі самопожертви.
...Погляд карих засмучених очей з кристаликами в кутиках я пам`ятатиму довіку, твій прощальний погляд, мамо. Не знаю, коли ми зустрінемось, але кожна клітина мого тіла -- твоя, і серце промовляє щоденно, що я люблю тебе.
Ніжний дотик материнських рук, що пестив дитяче волосся, згадую досі. Струни серця напружено дзвенять, коли настає час телефонного дзвінка, чекання появи на дисплеї слова "мама" перетворює хвилину на вічність. Тоді моє серце гучно промовляє слова надії почути твоє знайоме до болю "Привіт, доцю!".
Моє серце промовляє до матері.
Адже тільки вона одна всім своїм єством відчуває рідне дитя навіть на далекій відстані, даруючи йому всю теплоту власної душі, чистоту думок та мрій.
Лише до неї однієї зараз потужним потоком спрямована вся моя любов, лише їй одній я дякую за самопожертву, лише їй одній я присвячую всі свої досягнення.
Знаю, що лише вона одна розділить зі мною всю гіркоту та біль моїх невдач, лише матір є найяскравішою зіркою мого небосхилу.
Я люблю тебе, мамо! Я дякую тобі за те, що ти в мене є, моя голубко.
***********************
Матерям
Чому старіють рано наші мами?
Чому роки їх пролітають стрімко?
І на волоссі паморозь не тане,
Яка сріблить його не тільки взимку.
А у дітей уже зміцніли крила,
І розлетілися вони по світу.
Та знайте: вас чекає мама мила,
Для неї завжди будете ви діти.
Якими б ми шляхами не ходили,
В яких краях не довелося б жити,
Молитви мами додають нам сили
І бережуть, мов ангел-хоронитель.
Та в нашому житті ніщо не вічне,
Колись приходить день гіркий розлуки.
А попід тином рута-м`ята квітне
На згадку нам про материнські руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129472
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2009
Мамо! Немає милішого слова,
Ти ж бо життя і творіння основа,
Пензель, перо надихалось тобою,
Вічна ти в пісні - з болем, любов’ю.
***************************
****************
*******
Не забудь, дитино, рук ласкавих мами,
Що тебе купали, ніжили тебе,
Над тобою чорні хмари розганяли,
Щоб цвіло для тебе небо голубе.
Не забудь, дитино, ті відважні руки,
Що тебе таємно в Божий храм вели,
Щоб хоча три слова з Божої науки
Місце в твоїм серці назавжди знайшли.
Не забудь, дитино, ніжних ручок мами,
Поклонись їм низько, притули до вуст!
І колись, дитино, і тобі так само
Твої діти з честю шану віддадуть.
******************************
******************************
********************************
http://www.radionetplus.ru/news/2009/02/07/malenkoe_chudo.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129464
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2009
*************************Присвячено Івану Окоєву
Схилилась верба,
Під нею повстанець сидить.
На серці журба.
Де Україна моя?
У Волинських лісах
Було їх багато,
Борились для нас,
Вірили свято.
Автомат на плечі,
А в душі сяє гордість.
За Вкраїну свою
На смерть він готовий.
Рана глибока.
Кровю стікаю,
Згадує дім
І тихо співає...
Співає про те як кохав
Дівчину в темному гаї.
Співає про те як хотів
Жити у вільному краї.
Мила сльози лила
За своїм чорнобровим,
Не хотіла,щоб йшов
На смерть невідому.
Та пам'ять про милого
Лишиться в серці її.
Сину про батька розкаже,
Про його героїчні бої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129286
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2009
Уходит в прошлое вчерашний день.
Что было год назад – давно забыто.
То, что случилось много лет назад
Дождями шквальными из мыслей смыто.
В день памяти положено рыдать,
Ведь павших трудно помнить ежедневно.
Мы не должны трагедий забывать
И поминать погибших нужно непременно.
Просить прощения у вдов и матерей
За то, что уберечь погибших не сумели.
За то, что жизнь построить без смертей,
Мы к сожаленью, так и не успели.
Как сделать так, чтоб память в нас жила,
Чтобы у каждой даты были обелиски?
Чтоб эти даты помнила страна,
Сомнения не допуская в мысли.
Нам испытаний выпало – не счесть:
Какой Россия через годы будет?
Пусть колокольный звон по всей Земле
Живых и мёртвых, наконец, рассудит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129284
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2009
Христос Воскрес!
З відчуттям глибокої радості і від щирого серця поздоровляю Вас з Воскресінням Христовим, з Пасхою Христовою, і нехай царюють у ваших серцях радість і душевний спокій!
Нехай до Вашої оселі прийде здоров’я, любов, щастя, добробут, душа нехай світлішою стає, серце пламеніє любов’ю, а помисли стануть щирими та добрими.
Всіх Вам земних благ!
Христос Воскрес! Усе радіє,
Сміється сонечко з небес,
Прозора річечка леліє –
Христос Воскрес!
*********************
Під зорями весна ще буде спати,
Ще місто мла вкриватиме густа,
А ми до церкви підем привітати
Воскреслого Христа.
А в церкві так велично, світло буде,
Заграють дзвони із церковних веж,
І разом з ними заспівають люди:
Христос воскрес!
І на душі святково стало.
Ось кошики із рушниками
Несуть до церкви із пасками.
Святково свічки засвітились,
І всі частунки освятились.
Христос воскрес – лунають дзвони.
Хай зникнуть всякі перепони!
Хай в кошик вам ляжуть баранчик і паска,
Шматочок сальця, запашная ковбаска
І писанок пару з корінчиком хрону,
Хай плине достаток до Вашого дому!
Радісний надходить день,
Дзвонять дзвони: дзень-дзелень,
Понад міста, понад села
Лине вісточка весела.
Ясне сонце над селом,
Наче писанка, зійшло –
Вибігайте з хати, діти!
Як сьогодні не радіти?
Вийдем-вийдем на горбок,
Заспіваєм гагілок,
Що весна вже воскресла,
Нам Великдень принесла.
З Воскресінням Христовим щиро Вас вітаю!
Жити в радості й любові від душі бажаю!
Запашною нехай буде Великодня Паска
І до віку буде з Вами світла Божа лакса!
Христос Воскрес!
********************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126748
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2009
Присвячено Олегу Кривобочку
Ми пишем "Бог" у чоловічім роді
І шану віддаєм юдейській моді.
Та в небесах живе Бог-Мати-Жінка,
Хоча тебе гіршить оця сторінка.
Подумай, друже, скільки в Божім слові
Жіночої є ніжності й любові,
Жіночого є скільки милосердя.
Подумай, не переч все спересердя.
Творити може серце теж жіноче;
Воно тебе обдарувати хоче
І твоє серце своїм запалити.
Попробуй Бога-Жінку уявити.
Всю мудрість світу вкинь тепер до коша −
Вона не варта ломаного гроша.
В душі своїй створи нову молитву,
І вигостри свій дух, неначе бритву.
У серці чуєш знову голос ШЕМА! −
Збувається Божественна поема.
Малюй, твори правдивішу ікону,
Старого позбувайся забобону.
На древні догми спробуй не зважати −
Лиш так навчишся в небесах літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126190
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2009
"Скажи-ка дядя, ведь недаром
Москва, спаленная пожаром,
Французу отдана."
Скажи-ка Лёва, ведь недаром
Стоит жилье в районе старом,
И в новом нет продаж.
А как про вечный рост вещали,
Людей в кредиты запрягали,
Статьи продажные писали
И двигали типаж:
Если ты лох и денег нету,
Не нужен белому ты свету,
Хоть сразу утопись.
Что за жених ты без кредита,
Уж лучше выйти за бандита,
(Все хоть какая-то элита,
О, Господи прости! )
Бесценны метры в новостроях,
И их совсем немного строят,
Они ну каждый час
Прям дорожают, и квартиры
Год в год растут раза в четыре.
Иди в путаны, в рекетиры
- но покупай СЕЙЧАС.
… Вдруг кризис мировой пришол,
И IPO упал на пол,
И сразу кончилось бабло,
(что раньше к нам рекой текло).
Кредитов больше нам не дали,
А девелОперы сказали:
Мы ничего не *******,
Слегка не повезло!
Страна, твоя мы честь и гордость,
Твой каждый житель, каждый город,
Ну как они без нас?
Без бутиков и магазинов,
Без Парусов и Мандаринов,
Львов Парцхаладзе и грузинов,
Одумайся, страна!
Спасать нас надо, спору нету,
А то скопытимся мы к лету, -
Кто купит этот хлам?
Спасете нас – и будем квиты!
Давайте гражданам кредиты,
И возвращайте депозиты –
Пускай несут их к нам!
Направить к нам их надо строем,
А то, гляди-ка, недострои
Порадуют ваш глаз.
Освоить деньги – тут мы скоры,
Другие их могли бы, воры,
На нычку вывести в оффшоры,
Но это не про нас.
Да, мы есть ЛЮДИ в наше время,
Не то что нынешнее племя, -
СТРОИТЕЛИ ДОБРА.
Застроим берег левый, правый,
Построим офис вместо Лавры,
И цены вверх бежать заставим –
И завтра, и вчера.
Летать на Кипр мы будем реже,
Рентабельность свою урежем
Для общего добра.
Себе оставим 3 процента,
И больше – зуб даем – ни цента, -
Пусть умоляют президенты,
Бандиты, опера…
Народ послушал речи эти,
Подумал, хмыкнул и ответил:
*********** вы мастера.
За эти годы вы, ребята,
Народу стали ближе брата,
Чиновнику родней отката, -
Вам отдохнуть пора.
Послушав ваши слёзны речи,
Народ решил пойти навстречу, -
Достроить один дом!
И поместить туда прорабов,
Девелоперов жирнозадых,
Застройщиков и брокеров, -
Замуровав их на *** в нём!
*********************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122793
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2009
Якими можуть бути поздоровлення до 8 березня?
Звичайно ж, ви скажете подарунки.
Но теплі слова, які доповнюють подарунок - вінчають поздоровлення до 8 березня.
Усім Вам дівчатам, жіночкам,бабусям та ..... - бажаю весняної сили, творчої наснаги до перемог, щасливого благополучного життя, нестримних бажань творчості й непереможності!
_______________________________
Прийміть мої вітання!!!
В міжнародний жіночий день!
*********************
Пусть будет ваше настроение
Всегда цветущим, как сирень,
Пусть будет жизнь прекрасна ваша,
И дети счастливы всегда,
Пусть дом ваш будет полной чашей!
Удачи, счастья и добра!
Пусть сердце в такт стучит капели,
Пусть канут в прошлое метели,
И пусть в весенних хороводах
Забудет сердце о невзгодах!
Что женщине сегодня пожелать?
Чтоб была счастливою как мать,
Чтоб была любимой как жена,
Чтобы как работница - ценна,
Чтобы дом всегда был полон света,
Чтоб в душе цвело не бабье лето,
А светлая и нежная весна!
**********************
Весна барвистим рушником
Протерла зимове віконце,
І знов пташиний лине спів,
І яскравіше світить сонце.
І молодіють знов жінки,
Як проліски, на жовтолисті,
А усмішки, немов квітки,
Цвітуть грайливо на обличчях.
В цей день, а також в день майбутній,
Нехай ці квіти не зів’януть,
А незабудкою, коханням,
Провісником щасливим стануть!
Неначе сніг, хай сум розтане,
Добром і ласкою зігрітий,
І біла смуга в долі стане -
На все життя, у цілім світі!
Нехай тендітні пахощі троянд
Навіють щастя, ніжність і кохання,
Хай здійснює бажання зорепад
І втілює у дійсність сподівання!
Хай Вам вдається все - вдень і вночі,
Хай очі посміхаються натхненно,
І смак життя, і молодість душі
Нехай для Вас тривають нескінченно!
З святом ДОРОГІ ЖІНКИ!
************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119904
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2009
Якими можуть бути поздоровлення до 8 березня?
Звичайно ж, ви скажете подарунки.
Но теплі слова, які доповнюють подарунок - вінчають поздоровлення до 8 березня.
Усім Вам дівчатам, жіночкам,бабусям та ..... - бажаю весняної сили, творчої наснаги до перемог, щасливого благополучного життя, нестримних бажань творчості й непереможності!
_______________________________
Прийміть мої вітання!!!
В міжнародний жіночий день!
*********************
Пусть будет ваше настроение
Всегда цветущим, как сирень,
Пусть будет жизнь прекрасна ваша,
И дети счастливы всегда,
Пусть дом ваш будет полной чашей!
Удачи, счастья и добра!
Пусть сердце в такт стучит капели,
Пусть канут в прошлое метели,
И пусть в весенних хороводах
Забудет сердце о невзгодах!
Что женщине сегодня пожелать?
Чтоб была счастливою как мать,
Чтоб была любимой как жена,
Чтобы как работница - ценна,
Чтобы дом всегда был полон света,
Чтоб в душе цвело не бабье лето,
А светлая и нежная весна!
**********************
Весна барвистим рушником
Протерла зимове віконце,
І знов пташиний лине спів,
І яскравіше світить сонце.
І молодіють знов жінки,
Як проліски, на жовтолисті,
А усмішки, немов квітки,
Цвітуть грайливо на обличчях.
В цей день, а також в день майбутній,
Нехай ці квіти не зів’януть,
А незабудкою, коханням,
Провісником щасливим стануть!
Неначе сніг, хай сум розтане,
Добром і ласкою зігрітий,
І біла смуга в долі стане -
На все життя, у цілім світі!
Нехай тендітні пахощі троянд
Навіють щастя, ніжність і кохання,
Хай здійснює бажання зорепад
І втілює у дійсність сподівання!
Хай Вам вдається все - вдень і вночі,
Хай очі посміхаються натхненно,
І смак життя, і молодість душі
Нехай для Вас тривають нескінченно!
З святом ДОРОГІ ЖІНКИ!
************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119903
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2009
8 березня - свято, яке традиційно вважається днем жіноцтва. В Україні, Росії, Білорусі та інших республіках пост-радянського простору це свято називають днем жіночої солідарності, крім того - Міжнародним.
Як не вдаватись в історію цього дня, в принципі кумедну його першопричину, маємо наразі те, що склалось протягом вже не одного покоління цілком природньо: так чи інакше, 8 березня - День Жінки.
Від щирого серця хочеться привітати всіх наших красунь та розумниць. Не інакше - день Жінки - має бути особистим святом кожної свідомої людини. Людини, небайдужої до природніх цінностей та найперших людських пріоритетів. Рід. Сім'я. Мати, сестра, бабуся, подруга, - всі ці статуси важать багато для кожної людини у суспільстві. А людина - істота суспільна. Для чоловіків крім того - дівчина, дружина, особливо дружина - уособлення затишку, статусу, роду, продовження життя.
Шануймо жінок, друзі. Даруймо їм привітання, квіти, увагу. Зробімо їх життя комфортнішим, зручнішим, сповненим кохання та радості. Зробімо їх життя щасливішим.
Хіба не в цьому мета позитивно свідомого існування людини - робити життя того, кого цінуєш - кращим? Без жінки уявити наш світ неможливо. І він - цей світ - у якому є жінка - прекрасний.
Зі святом, рідні, кохані, шановні, прекрасні. Нехай весна живе у вашому серці. Щодня, за будь-якої погоди та при будь-якому настрої. А настрій - нехай вам забезпечують ті, хто поряд, хто любить вас і кого любите ви.
Что Женщине нужно на самом-то деле,
Мы более-менее, вроде бы, знаем!
И все, что себе пожелать вы хотели б –
Мы именно этого вам и желаем!
Успехов – в работе! Погоды – приятной!
Любви – чистой, нежной и неоднократной!
Детей – разнополых! Пальто – по фигуре!
Соседей в купе – что не пьют и не курят!
Волос – шелковистых! Зубов – белоснежных!
Мужей – состоятельных! Спонсоров – нежных!
Любовников – умных! Супругов – в законе!
Свекровей – живущих в другом регионе!
Невесток – покорных! Тарелок – помытых!
Мужей – не храпящих и на ночь побритых!
Коллег – не зацикленных только на бабах!
Врагов – слабосильных! Врагов – сильно слабых!
Обедов – в постель! Впечатлений – полярных!
И... этих... ну... в общем, того... регулярных!
Чулок – без затяжек! Ни дня – без обновки!
Мужей – в очень длительной командировке!
Любви – обжигающей, как в сериале!
По пять сериалов – на каждом канале!
Романов – курортных! Порывов – безумных!
Соседей и снизу и сверху – бесшумных!
Поездок – не на огород, а на море!
Пироженок – вкусных, но чтоб без калорий!
Машин – иностранных, но руль чтобы слева!
Духов – от Диора! Цветов – ежедневно!
Намерений – разных, но лучше серьезных!
Жилищ – пятикомнатных и пятизвездных!
Заслуженный отпуск – на пляжах и волнах!
Троллейбусов – вовремя и чтобы неполных!
Билетов в автобусах – только счастливых!
Друзей – не занудных! Подруг – не ревнивых!
Мужей – состоятельных! (Как говорится,
Раз сильно желаешь – не грех повториться!)
Любви – чтобы воспламенялась, как порох!
(Когда это важно, не жалко повторов)
Стиральных машин, пылесосов, комбайнов –
И функциональных, и стильных дизайнов.
Страстей – изнурительных! Трудностей – кратких!
Брильянтов – не меньше, чем 40 каратов!
Сантехники – импортной! Родов – без боли!
Проблем – никаких! Шифоньеров – без моли!
И... кажется... что-то еще мы забыли...
А-а-а, ясно!
Любви!!!
И сервантов – без пыли!!!
И сбыться – мечте стать великой артисткой!!!
И Женского Дня – в год хотя бы раз 300!!!
Ну, вот и поздравили мы, как могли:
Мужчины Вселенной – всех женщин Земли!
Вітаю вас зі я святом всіх жінок,
Звільніть свої серця від злих думок -
Повірте, що чекає й вас кохання.
То хай же сонце усміхається в вікно -
Воно в душі загоїть тяжкі рани.
Нехай коханий, друзі - хоч би хто -
Цей день весняний стрінуть разом з вами!
Нехай тендітні пахощі троянд
Навіють щастя, ніжність і кохання,
Хай здійснює бажання зорепад
І втілює у дійсність сподівання!
Хай Вам вдається все - вдень і вночі,
Хай очі посміхаються натхненно,
І смак життя, і молодість душі
Нехай для Вас тривають нескінченно!
Посміхніться! Тане сніг,
Щастя падає до ніг,
Нині Ваш весняний день
Квітів, сонця і пісень!
Хай теплом зігріє він
Дружби радісні хвилини,
Принесе як дар любов,
Посміхайтесь знов і знов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119693
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2009
Вечір на землю тихо зійшов.
Ти з роботи важкої прийшов
Спи , Іване спи, мозок не труди.
Не іди у владу, хай керують дяді.
Хай мудрують дяді у Верховній раді!
Хай за тебе дбають, спатоньки вкладають!
Ген туман упав, ти усе проспав.
Спи, Іване спи, вибори проспи.
Сонний обирай, потім нарікай.
Рідний кум Василь усе не такий.
Уже світ встає - кожен за своє.
Ти про це не знав, непробудно спав.
Тихо дні ідуть - сам себе забудь.
Все вершать чужі з каменем в душі.
Спи, Іване, спи, ген везуть снопи,
Жінка в чужині, діти як німі -
Все чужі слова - дурна голова...
Світу йде кінець, для таких овець-
Як підпалих слуг поведе пастух.
Спи, Іване спи, суд життя проспи.
Пахани багаті будуть колихати.
Будуть присипляти і сонним орати.
Будуть поганяти, волі не давати...
Усі навкруги друзі-вороги.
Ти їх допустив і усе простив.
За чужу хвалу вліз у кабалу.
Краще засинай і про це не знай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117962
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009
Вспомни, товарищ, как служили мы
Вспомни, товарищ, как дружили мы
Тот Вюнсдорф далекий, неба синеву
Взвод и нашу роту, всех по одному.
Разбуди, товарищ юности года
Тех времен армейских, что с тобой всегда
Славный, краснозвездный ОПОО
Вспомни, с кем служил ты - всех до одного
Вспомни марш по плацу, как он весь дрожал
Как по директрисе марш-бросок бежал
Как на мокрых спинах выступала соль,
Как в ногах чугунных отзывалась боль.
Вспомни пыль учений, вспомни наш чепок
Жизни в нем гражданской маленький глоток
Командира взвода, дембельский перрон
чуткий и короткий наш армейский сон
Годы пролетели, стали мы седеть
с запевалой песен нам в строю не петь
не ходить в наряды и на турники
но одно я знаю - мы не старики
Души молодые в нас еще бурлят
и в глазах гражданских видно – ты солдат
кто провел два года в черных сапогах
маршем шел парадным с АКМ в руках
Вспомни, товарищ, как служили мы
Вспомни, товарищ, как дружили мы
Тот Вюнсдорф далекий, неба синеву
Взвод и нашу роту, всех по одному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117783
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009
Да спаси нас Бог!
От ночных тревог!
От подъема раннего!
От крика дневального!
От самоволок разных!
От девок заразных!
От учений тактических!
От работ физических!
От овса и перловки!
От строевой подготовки!
От пайки малого веса!
От старшины балбеса!
От утреннего развода!
От командира взвода!
Да превратил бы ты господи!
Море Балтийское!
В водку Российскую!
А Море Азовское
В пиво Жигулевское!!!
Аминь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117779
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009
Вітаю Вас з Днем Захисника Вітчизни — святом, яке увібрало в себе багаті і славні традиції, уособлює мужність і героїзм оборонців та визволителів рідної землі на всіх етапах її історії.
Попри зміну часів і політичних систем, 23 лютого, як і десятиліття тому, асоціюється насамперед з мужністю та стійкістю людського характеру, силою духу та відданістю Батьківщині.
У пам’яті сьогоднішніх і майбутніх нащадків назавжди збережуться подвиги багатьох поколінь воїнів-захисників, їх безмежна відданість і любов до рідної землі, мужність та героїзм.
Нарешті, 23 лютого — свято чоловіків — чоловіків, які захищають спокій наших домівок, лицарів, здатних завжди підставити своє сильне плече чарівній половині людства.
Бажаю Вам незламної волі, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я, звершення всіх Ваших мрій і побажань, високих досягнень у нелегкій праці на благо держави.
Зі святом Вас — справжні чоловіки!
Солдати - люди мужні,
Берети набакир,
Прекрасні, сильні, мужні,
Красивий в вас мундир.
Та шана вам найбільша
Від рідних й друзів нині
За вірну, беззавітну,
Службу Батьківщині.
Не кожне зерня може стати плодом.
Не кожна капелька попаде в море.
Не кожен вітер стане буревієм.
Не кожна хвиля може стати штилем.
Не кожне слово в пісню попаде.
Не кожна правда може стати болем.
Нехай слова, що ми тут написали.
Про збуті та не збуті справи.
Вас у житті завжди минали.
Всі помисли завжди ставали.
На добро, на щастя, на любов!
Грошей побільше щоб завжди ставало!
І захищати Ви не розівчились,
Все те, заради чого народились!
Наснаги, сили та любові,
Вам до життя та до "лихої" долі!
Здоров’я в поміч, щастя в порятунок!
Дай Боже, довгий вік усім Вам у дарунок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117697
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009
Пташки полетіли в теплії краї,
В матері немає сил летіти.
Залишилися взимку зимувать
У холодній хаті рідні діти.
А зима, зима. Зима лютує,
Звіром завиває і тріщить.
Холодом під ковдрою ночує
І на стінах інеєм блищить.
Діти подалися долю десь шукати.
Бо в рідному краї її не найшли.
Квіти почорніли в неньки біля хати...
А сніги з морозами прийшли.
Не шукайте, діти, долю на чужині.
Вона поруч з вами в ріднім краї спить.
Хто ж зігріє неньку не колись, а нині?
Хто ж заснулу долю візьметься будить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116874
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2009
На гори смутком тінь лягає.
Заходить сонце в далині.
Сльозами землю дощ вмиває,
В чужій, далекій стороні.
Не лише дощ, афганські траси,
Политі кров'ю і свинцем.
Розбиті, зранені фугасом,
Немов покарані Творцем.
Обіч доріг металу груди.
Помічені страшним вогнем.
До неба скалять чорні зуби:
- "Ми не помремо, не помрем!"
події звискують, мов кулі.
У снах приходять, мов кіно.
Тривожні дні, давно минулі,
Я вас згадаю, всеодно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116622
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2009
Не лише пам’ять серця розділяє цю дату.
Гірка пам’ять війни будить сльози і смуток.
І встають у шеренги полеглі солдати,
Щоб собою вже вкотре біду відвернути.
Панахида по вбитих, обід поминальний.
Скибка хліба прикрила горілки стакан.
Стоять у задумі сини-ветерани,
Кожен з них по своєму, пам’ятає \"Афган\".
Хоч чимало вже літ промайнуло відтоді,
Але рани тих днів кровоточать і досі.
Ще донині, у снах, у бої вони ходять,
Чорне пекло війни позабути не в змозі.
Бо чи можна забути німі обеліски,
На яких вічно - юні спочили сини.
Або позабути, ті очі матусі,
Яка все чекала свого сина з війни?
Пішло в небуття чиєсь щастя, кохання.
На світ не зродилося нове життя.
Але це прекрасно, що є у нас пам’ять,
Яку ми усі пронесем до кінця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116621
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2009
Бывают дни, когда мне грустно
И сердце плачет и болит.
Бывают дни, когда смеюсь я
И песня звонкая звенит.
Бывают дни, когда мечтаю
И сердце с трепетом стучит.
Бывают дни, когда я знаю,
Что нас ничто не разлучит.
Бывают дни, полны сомнений
И я в раздумьях утопаю.
Бывают дни, когда я верю,
Смотрю вперёд, не унывая.
Бывают дни, когда люблю я
Душа моя как день весенний.
Бывают дни, когда ревную
И взгляд похож, на день осенний.
И я свободой наслаждаюсь
Лучами солнца согреваюсь.
Люблю, надеюсь и прощаю
Пусть Валентин мечты твои исполнит.
И жизнь любовью до краёв наполнит.
Люби того, кем сердце дише.
Кем заняты твои мечты.
Кого глаза повсюду ищут.
Кого забыть не можешь ты.
Я тут пишу, ты там читаешь.
И явно знаешь от кого.
Но сердце плачет и страдает.
Что друг от друга далеко.
Если хочешь любить, так люби.
Расстояний не нужно бояться.
В далике можно долго любить.
А в близи можно быстро расстаться.
Говорят, что разлука лечит,
Что слабую любовь сотрёт.
И душе, что бы ей было легче.
Быстро новую изобретёт.
Это глупо, это неверно
Это просто нелепый бред.
Понимаешь, как это скверно,
Что тебя в моей жизни нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116477
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2009
Раптово закінчилася халява,
Накрилась мідним тазом, так сказать
Куди не глянь наліво чи направо ,
Усюди збитки, нікуди біжать.
Ще вчора на ринку все бурлило
Народ на резидентів до нас мчав.
І раптом - БАХ! Європа нас забула,
Америка собою зайнялась.
І почалось - котеджі, лімузини,
Активи, смокінги - швидше все продать!
А чим зайняться?
Грабить магазини?
Бомбить вокзали або форцовать?
А як же ресторани?
Осетрина?
Бід, офер, спред і - як її - маржа?!
Контора в штопорі, розколена вітрина,
До дн пішла пробитая баржа.
Команда в паніці: одні заціпеніли,
Другі кидаються і стрибають за борт,
А далі лише вири і мілини,
Немає порятунку ні на йот!
Прощай, же мрія!
Ти була красива!
Надіну кепку, «Приму» закурю,
Не треба «Хеннесі», налийте краще пиво -
І воблу дайте. Знов її люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115001
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2009
Ми хочем Всі грошей та влади,
А також гарного життя,
Не розумієм Ми - багатство
це є покора й каяття.
А терпеливість та побожність
Це мир в душі та зміст буття.
Що милосердя є чеснота
достойна гідної похвали,
а лагідність – винагорода
за всі пророблені труди.
Це як чудово буть із Богом
в хвилини радості й журби,
і прославляти його Імя
на всі століття та віки.
Дорога ця не є легкою,
вона терниста та важка,
але Ми добре розумієм,
лиш там спасіння від гріха.
Отож повернемось до Бога,
до Світла, Щирості й Тепла.
подякуймо Йому за долю,
і за тягар свого хреста.
Візьміться разом всі за руки
і помоліться до Творця,
і прийде спокій в Ваші душі,
любов до ближніх й до Отця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114786
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.02.2009
Боже, дай сили
Й кращої долі
Нашій родині,
Нашій сім'ї.
І Україні,
Наче тополі,
Сильне коріння,
Міцні гілки.
Боже, дай втіхи,
Правди і волі,
Вічного щастя
І доброти.
Щирого сміху
В дружньому колі.
Шляхи натхненням
Нам освіти.
Господи, дай нам
Жить благородно,
Святість законів
Твоїх сповідать.
Всім твоїм тайнам
Життя присвятити
І за Вкраїну
Серце віддать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114465
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2009
Між нами відстані стіна
Обставин різних мур високий
Та зустріч – мить лише одна
Забрала, майже, звичний спокій.
Тебе побачив я в юрбі,
А ти мене і не помітила…
Летіла поквапливо собі:
Мабуть, тобі так добре жити!
Мабуть, у тебе є усе
Що в 30 літ потрібно мати …
Мене ж не та ріка несе
І їй не легко опиратись.
Якби не мури, не ріка
Я б зупинив Ії йсказав
Що: «я тебе, мабуть, віка
З такою мукою чекав!!!»
Та все менеться, все пройде
Я далі житиму як жив.
Та трохи прикро, що ніде
Тебе без мурів не зустрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113158
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2009
І трав, і квітів маєво густе,
Немов вино, п'янить нас, а проте
Цікаво б знати, хто той квіт побачить,
Що з твого й мого праху проросте.
Живи сто літ чи й сотню не одну,
Не оминеш сумну трясовину:
Чи ти емір, чи ринковий бідняк -
Геть-чисто всім складуть одну ціну.
У судний день, либонь, не буде зла:
Якщо твоя душа всяк час жила
Високим, чистим, добрим і святим,
Тобі воздасться слава й похвала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112041
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2009
14 січня — свято на честь Василія (Василя) Великого (329—379) архієпископа Кесарії Кападокійської, що в Малій Азії. Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. 14 січня — за церковними святцями — свято Обрізання Господнє (саме тоді, згідно церковних джерел, відбулося обрізання Ісуса Христа за єврейським звичаєм).
В цей святковий день хочеться привiтати Всiх хто носить iмя Василь!
Житній колос дозріва для хліба,
Для краси цвіте у полі квітка,
Для води народжується риба,
Для польоту - лебідь і лебідка,
А людина- для добра і щастя,
Тож приймате Василi від мене це вітання,
І нехай, неначе в добрій казці,
Збудуться усі Вашi бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111788
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2009
Старий Новий рік – фраза, не позбавлена певної абсурдності у самій своїй суті: як же так – і старий, і новий водночас? Але саме так воно і є. Два Нові роки у чомусь відбивають дуалізм нашого існування.
Новий Новий рік – всесвітнє шоу з вибухами феєрверків та петард, із гучними застіллями й тусуванням вулицями. Віртуальне єднання з цілим світом, що шаленіє від шампанського і децибелів, уніфікує нас і змішує з різнобарвним натовпом, що зветься населенням Землі. Старий Новий рік приходить тихо і нагадує нам, хто ми є. Це – наше свято, яке краще було б називати таки Щедрим вечором, щоби позбавити його хоч і звичної для нашого вуха, але таки ж і абсурдної двозначності “старий-новий”.
Він приходить услід за Різдвом, найбільшим релігійним святом eсіх християн, коли душа звільняється від земного, очищається і поринає в осягнення дива народження Бога. На Різдво немає місця земним клопотам і турботам.
Але приходить і земне магічне свято, де все спрямовано на те, щоби вблагати і прихилити Щедрого Бога дати добрий урожай, гарний приплід, достаток у хаті.
Адже в цю ніч відкриті небеса – і можна про все просити. У цю ніч землею ходять духи померлих, що мають стати охоронцями нив, сприяють урожаям і приплоду, тихо блукають вони між людськими оселями...
До Нового року не виносять з хати дідуха, не замітають у хаті, щоби не вимести долі-щастя. А зранку ходять посівальники, що зичать здоров’я та достатку. У день Нового року не можна сваритися, не можна згадувати “злого”, не можна нічого ані позичати, ані дарувати, хіба що посівальникам та “перебраним”. А ті ходять і з “Козою”, і з “Конем”, є серед них і “Василь”, і “Маланка”.
У новорічну ніч горять зачаровані гроші. Відьми вилітають на Місяць, щоб загнати туди старий рік. Усі душі лісів, ярів та вод чатують на людину і святкують до третіх півнів, тож треба бути обережними...
Прадавня магія, забута і загублена дорогами цивілізації, що придумала новий Новий рік, прокидається у цю стару новорічну ніч. Це свято – народний оберіг, оберіг традиції та унікальності. Ми радо і надалі гупатимемо петардами у шалі першосічневої новорічної ночі, ми радітимо нашій модерності та цивілізованості, а потім, злетівши у височінь Різдва Христового, спустимося саме на нашу неповторну землю, де, між модерними самовпевненістю та обізнаністю, у стару новорічну ніч звільняються душі пращурів, магічні сили, незвідане, таємне, казкове, чарівне. Рідне, наше, незбагненне, неповторне.
Віншую вам, пане господарю, святами святими, Богоявленням святим, щоб вам Бог дав дочекати і щасливо провести до Нового року, від Нового року до Воскресіння, від Воскресіння до Вознесіння, від Вознесіння до Святого Духа, від Святого Духа до ста літ, поки вам Пан Бог назначив вік. Зичу, віншую, хто є в тім домі, слава Ісусу Христу!
Рік Новий - казковий час!
Хай здивує щастям Вас
Рік добра і рік кохання.
Тож приймайте привітання:
Будьте добрі та здорові,
Побажаємо любові,
Світла й радощів багато,
Щоб життя було, як свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111706
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2009
Пішов дядько в кіно. Купив квиток: - 5-й ряд, 4-те місце. Зайшов до залу, почав своє місце шукати:
- Це 5-й ряд?
- Ні
- Це 5-й ряд?
- Ні
- Це 5-й ряд?
- Ні
- Це 5-й ряд?
- Так
- Це 4-те місце?
- Ні
- Це 4-те місце?
- Ні
- Це 4-те місце?
- Так
Сів. Сидить. Захотілося пива. Вийшов у буфет, купив пиво. Повертається на місце:
- Це 5-й ряд?
- Ні
- Це 5-й ряд?
- Ні
- Це 5-й ряд?
- Ні
- Це 5-й ряд?
- Так
- Це 4-те місце?
- Ні
- Це 4-те місце?
- Ні
- Це 4-те місце?
- Так.
Сів. Раптом згадав, що потрібна відкривачка. Повернувся наліво:
- Є відкривачка?
- Ні
- Є відкривачка?
- Ні
- Є відкривачка?
- Ні
Повернувся направо:
- Є відкривачка?
- Ні
- Є відкривачка?
- Ні
- Є відкривачка?
- Ні, але в того лисого у 3-му ряду є.
Чоловік пішов шукати лисого:
- Це 3-ій ряд?
- Ні
- Це 3-ій ряд?
- Так
- Ти лисий?
- Ні
- Ти лисий?
- Ні
- Ти лисий?
- Так
Дай відкривачку. Чоловік відкрив пиво, повертається на місце:
- Це 5-й ряд?
- Ні
- Це 5-й ряд?
- Ні
- Це 5-й ряд?
- Так
- Це 4-те місце?
- Ні
- Це 4-те місце?
- Ні
- Це 4-те місце?
- Так
Сидить. Захотів кого-небудь пивом пригостити. Обернувся наліво:
- Хочеш пива?
- Ні
- Хочеш пива?
- Ні
- Хочеш пива?
- Ні
Обернувся направо:
- Хочеш пива?
- Ні
- Хочеш пива?
- Ні, але знаю, що лисий у 3-му ряді хоче.
Пішов шукати лисиго:
- Це 3-ій ряд?
- Ні
- Це 3-ій ряд?
- Ні
- Це 3-ій ряд?
- Так
- Ти лисий?
- Ні
- Ти лисий?
- Ні
- Ти лисий?
- Так
- Хочеш пива?
- Ні
Весь зал схоплюється:
"ЛИСИЙ, КОЗЕЛ, ПИЙ ПИВО!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111555
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2009
Одного разу вислала дружина свого чоловіка в магазин купити хліба. Іде він, іде, і зустрів свого старого друга Васька. Розговорились вони і Васьок каже йому:
- Слухай, раз ти вже йдеш в магазин, купи мені флягу горілки. Грошей не треба, тільки покажи продавщиці цю записку і вона тобі дасть так.
- Добре
Прийшов дядько в магазин, купив хліба, показує продавщиці записку. Вона прочитала і як розізлилась! Дала пляшкою по голові і вигнала бідолашного геть з магазину.
Прийшов чоловік додому, а жінка питає чого на голові синяк. Довелось чоловіку розказати історію: так і так, ішов я в магазин, зустрів друга Васька, він попросив йому купити фляшку горілки і дав записку, а продавщиця розлютилась і чуть мене не прибила пляшкою. Стало дружині цікаво, що ж там у записці і просить вона:
- дай подивлюсь
- та ні, не хочу
- та дай подивлюсь, я все зрозумію
- ну добре
Дав їй записку, жінка прочитала та як розлютилась! Накопала його і вигнала з хати... Іде чоловік по вулиці, тут йому на зустріч міліціонер:
- чому такий побитий?
- та от, жінка послала по хліб, я зустрів Васька він дав мені записку щоб купити за неї горілки, продавщиця як прочитала розбила мені пляшку об голову і вигнала з магазину, я прийшов додому жінка почала мене питати чого голова розбита, я їй кажу, так і так - ідучи до магазину, зустрів друга Васька ..., потім дав їй записку прочитати, вона прочитала і вигнала мене з дому.
- зрозуміло, дай но гляну на цю записку
- ні не дам
- дай подивлюсь, я дотримуюсь закону, я тобі нічого не зроблю
- добре
Прочитав міліціонер записку, розлютився не на жарт, і застрелив дядька.
Попадає чоловік в пекло, підходить до пекельних воріт, і питає його чорт:
- а ти як тут опинився?
- та от, жінка послала по хліб ...
Прочитав чорт записку, та як розізлиться! Наштрикнув дядька на вили, розмахнувся і закинув у рай.
Чоловік очунявся, дивиться, перед ним ангел Гавриїл, який розподіляє новеньких, і питає як він тут опинився. Чоловік почав розповідати: так і так, вислала мене жінка в магазин купити хліба ...
Прочитав Гавриїл записку, розлютився, і скинув дядька з неба. Наступна картина - море, шторм, чоловік борсається зі всіх сил у воді. Нарешті доплив до якогось острова, вибрався ледве живий на берег. І от собі думає - "Що ж там в біса таке в тій записці написано, через яку я отак страждаю?". Витягує її швидко з кишені, розгортає і каже - "@%#! Чорнило від води розплилось!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111554
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2009
Вчергове в перші дні Нового року Москва та її "Газпром" розпочинають газовий рекет проти України. Але у кожного українця також є важелі впливу на агресивного сусіда: НЕ СПОЖИВАТИ вироблену ним продукцію!
НЕ ПИТИ РУССКУЮ ВОДКУ і РОСІЙСЬКЕ ПИВО!
НЕ ЇСТИ ПРОДУКТІВ РОСІЙСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА!
НЕ ПАЛИТИ РОСІЙСЬКИХ ЦИГАРОК!
НЕ ДИВИТИСЯ РОСІЙСЬКІ ТЕЛЕКАНАЛИ!
НЕ СЛУХАТИ НИЗЬКОЯКІСНУ РОСІЙСЬКУ ПОПСУ!
НЕ ЗАПРАВЛЯТИ АВТО РОСІЙСЬКИМ ПАЛЬНИМ!
МоскалІ закрили газ,
ЩОБ ПОМЕРЗЛИ ПІСЬКИ В НАС.
НЕ ВЕДІТЬСЯ ВИ НА ЦЕ,
БО ЗІГРІЄ НАС САЛЬЦЕ,
ШИНКА, САЛО МЯСО І КОВБАСИ ТА РІЗДВЯНІ ПРИБАМБАСИ.
В ДУПІ БАЧИЛИ ГАЗПРОМ, ВСІХ ВІТАЮ Я
З РІЗДВОМ!!!!!!!!
Хай за вікном хуртеча злиться,
А нам співати і радіти.
Горить ялинка у світлиці –
- З Різдвом Христовим!
Дніпро обняв дзвінкі Карпати,
А в хаті вже кутя і сіно.
Дозвольте заколядувати:
- З Різдвом Христовим, Україно!
Хай Світле Христове Народження і Новий Рік принесуть нам всім вкупі, і поодинці, все те, чого нам бракує, хай здійсняться всі наші побажання і мрії.
Нова Радість стала! Христос Народився!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110917
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2009
Хай Різдво з тим завітає,
Чого серце забажає.
Хай несе у кожну хату
Щастя, радості багато,
Хай смачна кутя Вам вдасться,
Хай в сім’ї панує щастя.
Щоб весела коляда
В хату радість принесла.
Знов на порозі улюблене свято —
Свято відродження кращих надій.
Хочеться Вам від душі побажати
Здійснення найпотаємніших мрій!
Вітаючи вас із святим празником, сердечно бажаю кожному із вас, як і собі самому, щоб у ці святі дні ми могли наблизитися до Господа Бога, відкрити своє серце до Його любові, прийняти Його, зрозуміти, що Він перший полюбив нас і що зміст нашого життя – відповісти на Його любов своєю любов‘ю, любов’ю до Нього та до всіх своїх ближніх.
Протягом тисячоліть це величне свято єднає християн навколо одвічних життєдайних істин, наснажує благодатними євангельськими чеснотами, обдаровує надією. Різдво Христове утверджує людство у верховенстві законів Добра і Правди, надихає на праведні звершення заради їх торжества. Реалії сьогодення з особливою гостротою висвітлюють потребу повсюдного справдження моральних законів, принесених у світ Месією.
Нехай Віфлеємська зірка, яка засіяла більше двох тисяч років назад і сповістила про народження маленького Ісуса, стане для кожного з нас символом непереможності добра і любові.
Ми з надією подолаємо всі труднощі! Вірю, що все буде добре.
У день святий Різдва Христова
Бажаю щастя Вам земного,
Бажаю в душах відродити уміння вірити,любити,
А Бог Вам щедрою рукою за Вашу віру, за терпіння
Своє надасть благословіння.
Хай в році новім,
При святому Різдві,
Всі мрії сповняться -
Давні й нові!
Як тим пастухам,
Хай Вам ангел щоднини
Приносить до дому
Приємні новини!
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110875
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.01.2009
Тихо опівночі впаде з небес зірка. Загадавши бажання збудеться мрія. У дітей - виконання мрій напередодні Різдва -святе У них чудесно іскряться очі. Освітлюють їх душі вогники останнього дня грудня. І в казку повіривши розтануть всі сни, серце заповнять дитячі мрії. Сніжинки відносять всі страхи і біль. Вітер приносить нашу любов. Ми життя проживаємо відкриваючи дарунки. Наші дитячі дні проносяться як санки. Закутовшись снігом ми будемо одне ціле, як тінь - чаклунство. Всі Ангели злітають, на наші долі крила надівають. Вириваючи наші серця, стукає стрілка в заповітної години. В Новому році ми під ялинкою дарунки розкриваємо, щастя обіймаємо і загадуємо нову мрію. Під мерехтінням зірок нам так добре, тримаючи за руку того, кому не все-всерівно, як ми будемо без нього. По снігу риплячи йдуть феї Різдва. Птиці надії так добре сидіти на плечі у мене. Цей світ стає добрішим. Завірюхи відносять все зло, нам стає радіснішим без нього... Змахнувши крилами зловимо ту зірку і подаруємо її Різдву. І прокинувшись під дзвін дзвону, розплющуючи втомлені очі, ми нудьгуємо по старому року і зустрічаємо нову чарівну зірку.Зірку Нового року.
З Новим роком та Різдвом Христовим!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110204
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2009
Шановні поети, письменники, учасники, члени клубу, та просто гості цього клубу!!!!
Від усього серця вітаю Вас із самими довгоочікуваними і світлими святами – Новим Роком та Різдвом Христовим!
Це усіма нами з дитинства улюблені й радісні дні, наповнені світлом свята спільної радості, веселощів, очікування чуда й казки, душевного тепла и надії.
Озирнувшись назад, можна сміливо сказати, що 2008-ий рік був прожитий не дарма. Цей рік був насичений подіями, напруженою працею, глибоким змістом та звершеннями. Він подарував нам радість зустрічей й відкриттів, перемог і досягнень, новий професійний і життєвий досвід.
Напередодні Нового Року прийнято загадувати бажання і вірити, що вони обов'язково здійсняться. Від усієї душі зичу Вам великого людського щастя, міцного здоров'я, добра й радості, вірних друзів та близьких людей поруч. Нехай прийдешній рік виправдає ваші самі добрі надії і прагнення, принесе достаток і добробут вашим сім'ям. Нехай панують у ваших домівках мир, взаєморозуміння й любов.
З Новим Роком та Різдвом Христовим!
Рік Новий - казковий час!
Хай здивує щастям Вас
Рік добра і рік кохання.
Тож приймайте привітання:
Будьте добрі та здорові,
Побажаємо любові,
Світла й радощів багато,
Щоб життя було, як свято!
Бажаю Вам під Новий рік
Приємних святкових турбот,
Щоб за шампанським всі сиділи,
Щоб танцювали, співали пісні.
Щоб новорічний цей гостиний рік
Приніс здоров'я, щастя, світ!
Для російськомовних членів клубу......
Быка ждет лучший в жизни год!
Он полон для него щедрот,
Бык властью будет наделен
И за старанья награжден.
Так, Бык, мы рады за тебя!
Не потеряй лишь время зря
И в этот щедрый к тебе год
Достигни жизненных высот!
Поздравить мы тебя хотим.
Будь всеми целый год любим!
Щераз всім щиро бажаю Вам щастя, успіхів у здійсненні задумів та міцного здоров’я на довгі роки. Нехай ці веселі свята принесуть у Ваш дім радість, затишок та добробут, а наступаючий рік стане для нашої рідної України роком миру, злагоди та процвітання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110047
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.12.2008
Коли у клюбі танці
Коли у село приходить вечір, парубки та дівчата миють піськи та збираються у клюб. Хлопці надівають самі нові спортивні штани, рубашку заправляють у штани, вдягають красиві туфлі і йдуть у центр села. А самі модні пацани їдуть у клюб на міциклєті чи на машині.
Дівчата збираються повільніше: їм ще треба зробити макіяж розмалювати обличчя, і надухатися справжніми хранцузькими духами, які вони купили в суботу в райцентрі за п'ять гривень. Якщо вже пізно, і мамка вже спить, то можна навіть достать із шкафа саму коротку юбку, що ледве закриває труси.
У клюбі нічого хорошого немає, але йти туди нада, бо других гульок у селі немає. А якщо ти у клюб не прийдеш, то завтра у тебе спитають: "тю, а чого ти у клюб не прийшов вчора" - це тіпа попуск.
У клуб приходити раньше одинадцяти вечора не модньо: з десяти тут тусуються тільки дівчатка 12 років, якім нада до півночі прибігти додому, бо татку зранку надає лозинякою по жопі. Таких дівчат називають "сцикухами". Інколи вони випивають на трьох пляшку самогону і валяються під клюбом.
А після одинадцяти в клубі починаються справжні гулянки.
Головна гульня у клюбах - це танці. На танцях крутять Таню Буланову, Сердючку і Любе. Дівчата танцюють в кружочку, а хлопці сидять на заборчику біля клюбу. Єслі хлопець танцює, значіть він п'яний чи танцює мєдляк.
У продвинутих клюбах раз в тиждень крутять кіно. Кіно крутять старе, тому шо оборудованіє ще з совєцькіх врємьон осталось. У самих продвинутих клюбах єсть відік, який стоїть у маленькій комнаті, і єслі дивляться відік, то в команту набивається людей більше, чім в кієвське метро в час пік.
У деякіх клюбах єсть альтернативні гульки: напрімєр, настольний теніс. Шоб пограть в теніс, надо прождать час очереді на вилєт чи буть самим сильнім парубком в селі і грать без очереді.
У багатих селах є більярд. Но грають в нього приєзжі городські чи самі модні мєстні - більярд стоїть три гривні, а це дуже дорого. Нормальний пацан лучше за 4 гривні купить бутилку самогона.
Якщо в когось день народження/родини/христини/зарізали свиню, то винуватець виставляється: приносить трилітрову банку самогону, шмат сала, огірки-помідори. П'є пів-клюба. У кожному селі є пасажир, що кожен день напивається і спить на східцях клюбу. Але його всі люблять і навіть не б'ють.
А у продвинутих селах ще курять коноплю.
Самий модний чувак - завклюб. Він рішає яку музику крутить на діскотєці і коли закривать клюб. Завклюба і його дружбанів нада уважать і наливать їм по сто грам.
У гарних клюбах кожен вечір закінчується дракою. Якщо у своєму селі нема кому дати в пику, то хлопці беруть у колгоспі бортовий ГАЗон, трактор чи підводу, і їдуть в сусіднє село - там бити можна всіх. Якщо транспорт не знайшли, то можна просто побити шибки у своєму клюбі.
Після закриття клюба модні пацани на міциклєтах і машинах розвозять самих симпатичних дівчат: кого додому, а кого спочатку у гречку, а потім додому. А немодні пацани і дівчата роблять те ж саме, тільки пішки.
-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108652
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2008
Запитати Вас я хочу,
Що Ви там міркєте?
Україна-ненька плаче,
А Ви ніби й нечуєте...
Якщо чуєте, поверніться!!!
Народ жебракує.
Хто довів нас до такого?
Що Вам іще бракує?
Розхитали, розігнали......
З торбами по свту.....
Скільки нас повиїзджало-
Нема на то звіту.
Розікрали Україну.
Вітер лиш гуляє.
Всі шукають винного,
а його немає.....
(далі буде).......кожен може продовжити цю тему все що наболіло.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108642
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2008
Одного разу, Хтось запропонував Комусь зробити Щось і саме Колись, але ж Комусь це Чомусь не сподобалось. І Дехто запропонував Щось інше, але по Якійсь причині Хтось знову почав Чомусь заперечувати, Мабуть, що саме Колись і Десь це сталось Якось не так, якби мало бути, як Комусь хотілось.
Ця, Якась дивна суперечка Чомусь тривала Якось дуже довго і незрозуміло, але ж Хтось пропонував Щось, але Дехто довго і незрозуміло Чомусь заперечував, і саме тому Щось не розумілось Якось.
І знову Дехто почав нарікати проти Когось, бо Чомусь так все було Якось заплутано, що Ніхто Ніколи і Ніяк не сподівався. І дійсно Нічого і Нікому, і Ніщо не було зрозуміло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108082
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2008
Вокзал. Дідусь смакує пиво.
Кашкет з тризубом, форма і хрести.
Витріщуюсь. Для мене він як диво.
Бандерівець! Живий! О, Господи, прости!
Східнячка я. Казали - там заріжуть.
За кущиком за кожним партизан.
Не знаєшь української - порішать,
Ненавидять і схід, і росіян!
Неправда це. О, скільки ж їх душили!
І росіяни, і свої - брати.
Схилив додолу голову всю сиву,
Оунівець отой...Дідусю мій прости!
Прости мене за Східну Україну,
За комуністів і за ту брехню!
Всміхається дідусь. Думки далеко линуть
Мабуть небесную збирається стерню
Топтать уже. І раптом я згадала
Як взимку, в холод, у своїм краю
Із помаранчевими стягами стояла,
Із земляками, з Ющенком в строю.
І говорила мовою Шевченка.
А хтось кричав тоді: "Бандеровци, назад!"
Бандери ми! Вкраїнці! Як маленька
Сміюсь від гордості. Дідусю, ти мій брат!!!
Дідусю глянь на мене! Дідусю не журися!
Вкраїна і на Сході дорога!
На Півночі і Півдні, усюди, подивися -
Вкраїнці всі! Тобі моя рука!
Потиснув. Засміявся тихесенько вояка,
Підморгнув хитро і таке сказав:
"Одна Вкраїна, Всюди ти однака.
Один народ... А я давно це знав!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107577
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2008
Де я живу - отруєне повітря,
Вода, дерева, навіть чорний сніг.
Нема там гір, небесної блакиті,
Хворіють діти, сморід, бруд і гріх.
А тут смереки, що ростуть стіною,
Зелені гори, чистая вода,
Тут люди не скалічені війною,
Яку ведемо ми у "городах".
У лісі - пам'ятник-могила для фашистів
І - квіти. А була ж і тут війна.
В музеї стенд Бандери і "партійців",
Земля для всіх. Прощення і вина.
Тут як в раю, спокійно і казково,
Та не моє це - тут не зможу жить.
Чому мені російською співали колискову?
Чому мені свій бідний край судилося любить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107576
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2008
Ми давні друзі із тобою,
Ідем-бредем поміж юрбою,
Зустрінемо когось: «Привіт»,
То знов для двох нас цілий світ.
Удвох лишень з тобою ми
Ідем-бредем поміж людьми,
Кладем непевно свою путь –
Тебе самотністю зовуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106643
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2008
Ти, звісно, далі сподіваєшся - дарма.
Це листопад, передбачається зима...
Це листопад – спалю усі твої листи,
Зима… Ти чуєш? – Мушу я піти.
Такий похмурий нині грудкотрус,
Я перейду із лайфу на діджус,
Зітру усі від тебе смс…
В таку погоду не чекай чудес,
І небо сонне плаче мимоволі,
Сивіють де-не-де дерева голі,
Лише примерзлі хризантеми
Нагадують старі дилеми…
Вже падолист, тебе в мене нема,
Це листопад, передбачається зима…
Всі почуття завмерли до весни…
Чого ж приходиш в мої сни?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106642
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2008
Ох, я ж малий! На дзвіницю б залізти,
Так сил немає… От-от заплачу!
Хіба не такий я, як канцеляристи,
Що звідси їх бачу?
Саме такий. Живу собі тихо.
Біля воріт насіння лузаю.
Десь там світ пожежею диха,
А я не чую й не знаю.
Не чую. Не знаю. Хіба мені треба?
Наче пластинка в хрипкім грамофоні я.
Аби самовар та окраєць непа…
…Міщанська симфонія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106486
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.12.2008
Поети п’ють… А хто цього не знає?
І на здоров’я — бо не в цьому суть.
Вино душі й ума не присипляє,
Коли поети як поети п’ють.
Є в кожнім реместві свої прикмети,
Тут розбиратись слід кінець кінцем.
Даремно, парубче, пошився ти в поети,
Ти п’єш як швець, то й будь собі шевцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106485
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.12.2008
Недавно мій колега надіслав мені оповідання, яке він віднайшов десь у нетрях Інтернету. Воно видалось мені досить актуальним і дотепним (хоча з певними думками та баченнями автора можна не погодитися). Розміщую цей твір у тому вигляді, у якому його отримав.
Чекаю від читачів форуму власних об'єктивних вражень.
Правдивий галичанин колекцiонує предмети, якi давно втратили ужиткове значення. Його пивниця, комiрки, балкон, клуня та курник напханi рiзноманiтними дiрявими баняками, вiдрами, порожнiми пляшками, старими прасками, iржавими ланцюгами вiд роверiв, банками iз засохлою фарбою та лахами. Але надiя усе це колись застосувати тiшить добре галицьке серце аж до самої смертi.
Любов до церкви галичан така сильна, що, якби можна було, то кожен мав би на своєму городi власну. Так само виглядає й з цвинтарями та святими мiсцями. Заповiтна мрiя галичанина - мати родинний склеп пiд вiкнами. В гiршому випадку - на Личакiвському цвинтарi у Львовi.
Схиляння галичан перед цитатами загальновiдоме. Сьогоднi особливо популярнi Шевченковi "Обнiмiтеся, брати мої", "Кохайтеся, чорнобривi, та не з москалями". Кобзарева постать має такий великий авторитет у галичан, що вони iз задоволенням приписують йому й чужi висловлювання, як-от Франкове "Лупайте сю скалу" та Шопенгауерове "Хто ясно мислить, той ясно формулює".
Заповiт галичанин складає за три хвилини перед самою смертю i не випускає його з рук, поки вони не захолонуть.
Виливши в баняк молоко, галичанин обов'язково сполосне пляшку водою i доллє до молока. Пiднiмаючись сходами багатоповерхового будинку до свого помешкання, галичанин обов'язково повитирає ноги бiля кожного сусiдського килимка, залишивши недоторканим власний.
Дружину галичанин вибирає, орiєнтуючись на вигляд майбутньої тещi: має бути фiзично здорова i фанатично вiддана.
Правдивий галичанин цiлодобово палить газ на кухнi, економлячи на сiрниках, i щоб у москалiв менше газу залишилось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105619
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2008
Я тебе не шукав.Ти як доля,
Ужитті появилась сама
І красива, й струнка, як тополя,
Із косичками обома
І душа моя смутку не знає,
Щедре серце співа, як струна,
Із вікна, я тебе виглядаю,
Як за сонцем зоріє весна
Що сказати про тебе,хороша?
Слів таких у світі нема.
Ти для мне завжди найдорожча,
Ти для мене як скрипка гучна
Як торкнуся ії то заграє
Щось у серці бентежне, без меж
Не кажи , бо я впевнено знаю,
Що для тебе коханий я теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105611
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2008