| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Мине цей день
і зникнуть марні сподівання.
Видима лиш грань
...того, що звалося кохання.
мине і біль,
та згаснуть марні мрії,
настане час...
і зміниш ти масштаб надії.
Сьогодні ти і я на зламі слова:
Крок вперед - це твоя воля...
Моя ж ступити крок назад і ще свобода!
О,Боже! вільна!
...та згасли зорі...
Пробач за біль... Пробач за всі надії,
Тепер лиш я... і ти окремо-
і якось завтра заживемо..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321349
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.03.2012
Життя Клоуна
Чоловік з червоним дипломом шукав роботу в наш час і як звісно «глухо». Здалося, що ось розбиті всі надії і вирішив попрацювати клоуном…На перший погляд це смішно,якби не наступне:
Якось перед черговим виходом, йому повідомили, що загинула його мати. Колега по роботі сказав йому: «Тобі напевне важко – я піду замість тебе..?» Клоун пішов смішити дітей наче нічого не змінилося, здавалося, все було чудово. Вкінці вийшов до товариша і мовив: «Чесно,мені жити не хочеться, але ось ці діти ..Їм ніхто не винен, що у мене трапилася біда. Це і є моя сутність-дарувати радість іншим»(і далі подув у трубку). Так і у нашому житті:
«Не судіть книжку по обкладинці. Ми щасливі, коли бажання не понад нами!»
На світі є тільки одна єдина проблема – як знову дати людству якусь духовну поживу, викликати неспокій духа. Треба, щоб вони були зрошені з висоти. Слухайте: неможливо далі жити, думаючи про холодильники, політику, баланси і кросворди.
Так неможливо йти далі – потрібно насолоджуватися моментами. Не часто ми осягаємо сутність ближнього чи розуміємо, яке місце люди займають у нашому житті, поки не знехтуємо найдорожчими.
Саме з першого курсу поринула у власний світ: «Ми втрачаємо тих, кого любимо,як по-іншому зрозуміти наскільки дорогі нам!» Виявляється середньостатистичний студент в тиждень використовує близько тисячі слово «люблю», майже 2 сотні слова «скучаю», практично кількох десятків слова «хочу», ще менше слова «боюся» і всього одиниці слова «можу». Це свідчить, що потрібно не шукати себе, а саме ПОВЕРТАТИСЬ ДО СЕБЕ!
Не знаємо, що буде завтра,
Не думаємо про це.
Ми не цінимо те, що варта
Виправдовуючись - все мине…
Найгірше, коли сидиш серед гіпсових манекенів і розумієш, що вони тобі рідніші людей, що поруч. Замикаємося у власних фортецях лише тому, що боїмося зіграти за чужими правилами…Невже правда вийшла з моди ? Я так довго шукала істину, що врешті-решт забула її на смак.
Я впевнена: «Немає недосяжний цілей є високий коефіцієнт лінощів, не достаток кмітливості, запас відмовок і недостатня кількість спроб!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185885
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2010
Ми не можемо більше так жити, але і померти - не вихід… Замкнулися у власних світах і в результаті нема, що по собі залишити…
З дорослішанням забуваємо про те, що мріяли дітьми! Не можна нейтралізувати бажання чи заховати думки, бо це є смішно!
І не говоріть мені, що ви ні про що не мрієте…НЕ ПОВІРЮ!
В житті є лише 4 питання, які мають сенс : що священне? Із чого створена душа? Заради чого варто жити ? і заради чого варто померти? На всі ці запитання лише одна є відповідь – тільки кохання!!!
Іноді настають секунди, хоча ні - це години щодня , коли мені так хочеться повернутися назад…Розум(середній мозок, нейрони, дендрити, гіпоталамус) говорить занадто розумно, але є такі речі, які не дано йому зрозуміти. Потрібно щоб не дуже придумувало собі серце(феніл і теламіни,дофаміни і катихоламіни), адже вони лише хімія, просто різні реакції.
Серце благає кохання. Воно необхідне кожному з нас, хоч і не всі це визнають!
Та люди забувають, що із всього, що вічне - найкоротший термін в коханні...Наш розум наче ненавидить усе це, тому і заперечує, бо його наче відключають коли ми закохуємося.
Якби хоч на мить можна було вимкнути совість, надто заважає.
Як тільки когось зустрічаємо, то спішимо, грузимось, боїмося кудись запізнитися і мозок душить нас дофаміном... Тоді будимося серед ночі ,ато і зовсім не спимо..Серце так робить, наче боїться , що одного разу будемо сидіти над іменинним тортом і битися в істериці , бо все це минуло, а воно так і нічого не пережило: жодної вартої аритмії, ніодної романтичної тахікардії, або хоча би мерцання передсердя. Можливо, боїться, що, якщо битиметься для однієї і тієї ж людини ,то виникне почуття втрачених можливостей
чи думається це все минеться ,що це все лише тимчасові порушення,
реакція на холод чи пустоту, і всезагальну рівнодушність? Але потім ми не можемо жити без цих порушень..і так хочеться , щоб вони продовжувалися.
Лише поступивши в місто ,яке я найбільше ненавиділа, змогла зрозуміти, що все в цьому житті не випадково…
Як казав Ларошфуко: «Лише досягнувши кінця того, що ми знаємо, опиняємося на початку того, що слід було відчувати!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185884
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2010
Очі-зеркало душі.
І в них я бачу порятунок.
Хоч вони часто є такі сумні..
Та найдорожчий мій дарунок-
То бачити тебе щоденно
Не так важливо в сні чи наяву.
Вони як світ моїх бажань,
Або із таїн створених тобою
І без усяких там вагань-
Гармонія з собою..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177982
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010
Крок вперед ы два назад-
Ще вчора саме так ы було!
Невыра в правду ..і в воді
Хотілося втонути...
Але сьогодні крапля на лице
І через посмішку ти віриш в чудо.
Ще трішки я додам феце..
І неважливо, що учора було!
Бо звичка стукати в серця-
Дорога без початку ,та докінця..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177981
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010
Межі часу жорстокі,
соціально - обумовлені
кордони бажання дрібязкові,
Моралі не підпорядковані,
Закони кохання корисливі,
Фізично- обмежені,
Справжні почуття вже знищені...
чи просто скреслені.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106837
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2008
1Вбиваючи хвилини страху,
Долаю секунди смутку,
Гублячи години щастя,
ШУкаю миті забутого,
Забувала , що потрібно жити,
Мені стало важче дихати....
приспів
Я запуталася ... В СОБІ! і не знаю...що я роблю...чого я чекаю...
2Час безжальний повільно минає
вітер жорстокий усе відбирає,
Сонце у неба тебе зігріває,
А я у місяця ..нагально вмираю!!!!!
слова позбавлені сенсу,замінюєш нічим..
Відстань,убита часом стає усім
приспів
3Жадаючи твого дотику,
тікаю від першго подиху
отримавши підтримку,
ламаю все як взимку...
Не розумію чому так сталося..
та у серці усе це зосталося..
приспів
4Шкода того що не вернеш..
Та разом ми нове віднайдем..
Я тебе не покидаю!
бо досі ще тебе .....
просто вір у свуої сили..
хоч друзі, та ми ще не в могилі....
приспів
я не запуталася! я знаю! хоч ти не поряд, я тебе......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106836
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2008
Святкуємо 2 річницю сьогодні,
Проте руки мої досі холодні....
Бо ти там ... закрдоном бажань..
Хоч і приносить це чимало страждань,
я готова скільки треба чекати!
Не перестану про тебе у неба благати..
Щомиті, думаючи про тебе,
Шепочу несказане про себе...
ось випав перший сніг...
Так як колись падав тобі до ніг...
Холодний дощ цілує твої очі,
Наспівуючи ноти минулої ночі..
Досі відчуваю твій дотик на вустах,
Схожий на зимовий подих у моїх снах..
Крокую слідами , що разом йшли,
ПРОШУ повернися!!!...і вже не відпусти...
Бо так вже боюся втрачати...
Що гублю все ... і не маю, що сказати,
давай перегорнемо сторінку ,please...
хай все добре нам буде за девіз...
Все буде якнайкраще ,...я обіцяю!!!!
бо нарешті зрозуміла наскільки скучаю...
І "дякую за те , що ти є" скажу..
лиш для тебе на цім світі живу..
НЕ СУМУЙ!!! радій теплу і посміхайся!
на пів шляху не зупиняйся....
я з тобою, бо твоя...
ми будем разом ..таке наше життя....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106645
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2008