| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Спішу до школи зранку
І снідаю хутенько
Картопельку-топтанку,
Котлету рум’яненьку.
А котик мій хороший
Так заглядає в очі
І ніби каже: „Хлопче,
Я також їсти хочу”.
То я йому котлету
Відколупав швиденько,
Доки ніхто не вгледів:
- На, їж, моє маленьке!
Ще й молока півсклянки
Налив йому: „Запий,
Ми ж таки друзі, Нявчику.
Смакуй – я не скупий!”
А мама зрозуміла:
- Ох ти. „котячий татко”,
Й дала мені в тарілку
Котлетку для добавки.
Треба жити для добра
Зізнатись соромно, що я
Був шибеником донедавна,
Я нарікання чув щодня
У школі, а найбільш – від мами.
Я бачив у матусі сльози,
Бо їй же соромно за сина,
Що не зважає на погрози,
Живе, як дика бадилина.
І я задумався: „Чого ж бо
В моїй душі панує лють?
Людина я, чи звір убогий,
Що злий на всіх, бо його б’ють?”
Потроху ніби прозріваю:
- Я недарма прийшов в цей світ,
І жити треба за звичаєм:
Нема добра там, де є злість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112610
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2009
Сусідка в нас – баба Марія,
Така химерна баба,
Чогось-то її відьмою
Тут на кутку прозвали.
Якось під грушею стою,
Трушу хрущі за хатою,
А в нас того добра в маю,
Що хоч згрібай лопатою.
Тут клята баба із-за тину:
- Ламаєш деревце?
Та я ж на тобі, сучий сину,
Розтрощу віник цей.
Я з переляку кричу: „Ба!
Та я ж не тільки ваші,
Свої сливки обтеліпав,
А вчора – в баби Паші”.
Увесь наш рід кляне стара
До п’ятого коліна...
Не стерпів я: „То недарма
Вас називають відьмою!”
І я мерщій забіг у двір,
Щоб від гріха подалі...
Коли це мати на поріг
- Ой, що то було далі...
Не била, ні, але мораль
Читала з півгодини,
Так, що мені вже стало жаль
Бабусю як людину.
Старенька ця пережила
Три голодовки, війни,
Вже сорок років удова,
Яка ж бо вона відьма?!
Соромно й гірко на душі:
От дурень я, та й годі.
Навіщо мені ті хрущі,
Бодай вони подохли!
І як по вулиці ходить,
Як бабі глянуть в очі?
Мабуть, вона вже не простить,
І говорить не схоче.
А ввечері дає матуся
П’ять пиріжків гарячих:
- Ти віднеси отій бабусі,
Хай повечеря смачно.
Несу гарячі пиріжки,
Тремтять мої коліна...
Ні, то не хліб пече в пучки –
В душі моїй жарина.
Всміхається бабуся щиро:
- Дай Бог тобі здоров’я!
Мабуть, вона мене простила,
І жар з лиця відходить.
- Куди ж ти, хлопче, зачекай,
Візьми оці горішки,
Потім дістала з фартуха
Ще й карамельок трішки.
- То ви на мене вже не той?...
- Та ні! Ми ж таки друзі,
Завтра приходь – і ми удвох
Оті хрущі обтрусим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112609
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2009
Розплодились колоради,
Бодай вони здохли!
Усім стали на ваваді,
Бо їдять картоплю.
День і ніч той жук проклятий
Цвіт і листя все гризе,
Вже не можна дати ради,
І отрута не бере.
Як боротися з жуками,
Чим від них уберегтись?!
Я придумав... Кажу:,- Мамо,
Ось послухай, не журись...
Десь я чув: картоплю треба
Уночі саджати,
Щоб не бачили жуки,
Де її сховали.
Мамі смішно : - Ой , Іллюшо,
Це ти щось не те сказав,
Їм,отим жукам ,байдуже,
Де ти бульбу заховав.
Все одно вона посходить.
Позлітаються жуки
І обліплять всю картоплю,
Бо вони їдять вершки.
Що робить? ! Мабуть я стану
Селекціонером....
І виведу такий сорт,
Щоб жуки не жерли...
Смаком схожий на картоплю.
Ну а з виду – на буряк...
І жук тоді не второпа,
Що то росте – аж ніяк!
В мене задумка серйозна,
Це не просто – казка...
Де цьому навчитись можна ?
Підкажіть, будь ласка.!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112578
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2009
К – квіточка весняна
У – у жовтім віночку
Л – лиш сніжок розстане,
Ь –
Б – блищить на горбочку.
А – а як одцвітеться,
Б – бач, пухом зав’ється
А – а тоді за вітром
Несуться пір’їнки.
Ц – це трава гарненька
И – ич цвіт голубенкий,
К – кличуть люди навкруги
О – ой ідіть мерщій в луги
Р – рвіть метрові батоги.
І – і загушуйте потроху
Й – й пийте взимку замість кофе.
Б – буде сонце, буде ранок
У – у росі новий серпанок
Д – дарма мене зневажають
Я – я цілюща квітка, знайте.
К – колючки то не біда
– Росторопша – ось хто я!
О – оцей бур’ян найстрашніший, звісно,
С – скільки не зрбуй, він знову лізе.
О – од нього позбутись, кажуть в народі
Т – треба садить гарбузи на городі.
Л – листя широке, розкішний.
О – он їжачки лиш од цвіту лишились
П – подалі відходь ці колючі хащі
У – усі реп’яхи позалазять на плащ,
Х – хочеш засмійся, а хочеш заплач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112464
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2009
Складаю я оці вірші,
Бо дуже гірко на душі,
Так одиноко в хаті
Немає мами й тата.
Вони, мої хороші,
Десь заробляють гроші,
Бо ми купили хату,
І в нас боргів багато.
Дивлюсь на карту знехотя –
Ну де та в біса Чехія?
Мабуть, там жити краще,
І люди там багатші,
А нам би небагато –
Нам виплатить за хату.
Я менше їсти згоден,
Аби лиш – мама вдома.
Хай драні черевики...
Я й до такого звик би,
Щоб тільки тато й мама
Не їздили по наймах.
Якби в нашій державі
Ввели законне право,
Могли, щоб мами й тата
Належно заробляти
Не десь там, на чужині,
А вдома, в Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112463
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2009
Ким бути ?
Виросту закінчу школу-
Треба далі вчитись
Але де ?- Професій море-
Як не помилитись?
Тато їздить на завод -
Він –фрезерувальник...
Робить до сьомого поту.
Але платять мало.
Мама в мене – медсестра.
(Двадцять років стажу).
Поїхать не спромоглася
На каурорт ні разу.
Тьотя Оля – за прилавком.
Хоч.насправді.- музикант.
В нас не ціняться таланти –
Ліпше.кажуть торгувать.
Дідусь радить: -Може підеш.
Як я – агрономом?
Від зорі там до зорі
На повітрі в полі...
А бабуся йому гнівно:
-Що ти тямиш.діду?
Чи сьогодні ж на селі
Агроном потрібен?!
Колгоспів нема давно.
Фермери там справні:
Кожен собі –агроном.
Тракторист.бухгалтер,
Ну.то хто ж мені підкаже –
Куди тут повернеш ?..
Мабуть піду в депутати .
Там.кажуть. найлегше.
Старша сестра-хитрувато :
-Шукаєш.де легше?!
Туди йти то треба мати
Голову на плечах!
Я розсердивсь – просто жах-
Відповів їй злісно:
-Не макітра ж на плечах.
А голова.звісно!
Ну й сімейка ж – „золота” –
Жди від них поради....
Краще напишу листа
У Верховну Раду...
Почну отак по порядку:
-Пише Ілько Стрига...
Розтлумачте мені так.
Щоб було „до шмиги”...
Який мені вибрать фах.
Щоб потім не каятись.
Щоб купатися в грошах
І щоб жити радісно...
Одіслав ... і з дня на день
Відповідь чекаю...
Там – достойніші з людей –
Щось м удре нарають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112435
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2009
«ДЕРЕВЕНСКИЙ МАЛЬЧИК»
Невеселі канікули:
Спекотно, посуха.
Відпочивати все ніколи:
Роботи по вуха.
На душі така гризота,
Аж сумую з горя:
Хлопці їдуть десь у гості,
А дехто й до моря.
Тільки я, неначе наймит –
То кролі, то свині.
Телевізор надокучив,
Вже невсидьки вдома.
Ну хіба що погуляю
В Сашка чи Артьома.
Аж ось батьки подзвонили
Із Москви якраз:
- Приїдемо й заберемо
З собою і вас.
Цебто ясно: мене візьмуть
І сестру Марину.
Я стрибаю від радощів,
Вже не болить спина.
Ось уже ми й на пероні,
Сяють наші лиця:
Це ж ми будемо днів десять
У Москві-столиці !
Поїзд мчить на всіх парах.
Ніч – сплю, як убитий.
А вдосвіта мама будить:
- Скоро кордон митний.
Я виглянув у вікно –
Дивні краєвиди:
Всі будинки дерев’яні
Скрізь берези видно.
А з вокзалу мчимо в Горки.
Ліс, місця хороші.
Це ж тут тато із мамою
Заробляють гроші.
Пообідали, спочили,
Розім’яли ребра
Ми ж не гулять приїхали -
Помагати треба !
Я з батьком стрижу газони,
Мама прибирає,
Сестра полива вазони,
Словом – помагаєм.
Все цікаво, все незвично,
Баня, як три хати,
Її цілий день дровами
Треба нагрівати.
Зразу мені цей куточок,
Наче раєм здався.
Та вже за два чи три дні
Я розчарувався.
Бо обслуга в хазяїна –
Все люди «расєйські»:
Що не скажу – рот роззявляє,
Кожен засміється.
Прошу тата, щоб розрізав
мені кавуна.
Управитель знов до сміху
Що за дивина?!
По їхньому кавуни
То, звісно, арбузи
А для мене при тім слові
Бачиться гарбузик !
І я знаю це давно,
Та ж не насміхають.
Але мені все одно,
Якось призвичаюсь.
А раз гукаю до тата:
- Ти зачинив хвіртку?
Охоронець покосився:
- Чё он сказал? – Флиртка?
Знову сміх…Незручно страх
А Господи Боже:
Я до пуття ще й не знав
Те слово негоже.
Щось мені не до вподоби
Ця Москва-столиця.
Бо цвенькоти по-їхньому
Швидко ж не навчишся.
Та найгірше було, звісно,
В московськім метро.
На екскурсію по місту
Ми їхали втрьох.
- Побуваєм в Третьяківці, -
Сказала нам мама.
Сестра рада, я не зовсім,
Бо що я там тямлю?
Але згодився, бо це ж
Будемо і в парку.
А людей скрізь, а людей!
Як оті мурахи.
Сюди-туди, сюди-туди!
Де їх тут набралось?
Ну нічого – якось таки
До метро добрались.
Узяли квиточки в касі,
Та я поспішив:
Знову хвіртка – хай їй трясця -
І я туди – шмиг!
Як улупить по колінах!
Я мало не впав…
Але все ж на екскалатор
Правильно я став.
Аж соромно – горять вуха.
Мати посміхається.
А тут, чую, хтось єхидно
Збоку озивається:
- А чё? Деревенский мальчик
Наверно, впервые.
А я стою, як не плачу
Чую – горить шия!
В галереї Третьяківській
І справді прекрасно,
А в парку – атракціонів.
Не те, що в Черкасах.
Але коли я згадав
Наше рідне місто, -
Я б за нього все віддав!
Сльозам стало тісно.
Бо ж нічого нема краще,
Ніж рідна домівка.
Любить буду я свій край
Віднині до віку.
Москалям за ту образу,
Щоб збити оскому,
Ще в поїзді почав писать,
Як вертавсь додому.
Що ж? «Мальчик деревенский»
Так! Сільська дитина…
Але з цього насміється
Лиш тупа людина.
Москвичі! Якщо в вас буду
Ще хоч раз,
Отоді-то я вже точно
Посміюсь над Вами.
Складу про вас гуморески
І в метро розвішу.
Нехай «мальчик деревенский»
Хоч цим вас потішить.
А «калітка» ваша нова
З хвірткою не друзі.
І не бути кавунові
Ніколи гарбузом.
Та ми, «хахли», - народ простий,
Хоч не всі й багаті,
Приїздіть до нас у гості -
Зустрінемо радо.
Подамо вам капусняк,
Ковбаску домашню,
А на десерт поставимо
Гарбузову кашу.
Наше місто побачите
І кручі Дніпрові,
Покажемо Черкащини
«Золоту підкову».
Поговоримо тепло, щиро,
Пісню заспіваєм…
Нам же треба жити в мирі
Ми ж таки – слов’яни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112430
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2009