| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Російський українець.
Багато змісту в цьому.
Історія розцінить
Завжди й розставить коми.
Живе в віках, славетний
Письменник, злободенний,
Великий і шляхетний:
Вкраїнські в ньому гени.
Немало геніальних
Живе в країнах дальніх,
Походженням з Вкраїни,
Шановної родини.
Бо, Україна-мама,
У світовій скарбниці –
Колиска є, та сама,
В якій відомі лиця
Випестувались нею,
Щоб потім засіяти
Незгасною зорею
Й у всесвіт світ послати.
Великий Українець,
З Полтавської родини,
Від Сорочинських сінець,
Микола Гоголь, нині
Із нами, син країни,
Й навіки – наш, коханий.
Пишається Вкраїна
Дитям, що – Богом дане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120844
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2009
Хлопці, вслухайтесь, як ви спілкуєтесь:
Мат суцільний – уздовж вулиць і дворів.
Моторошний сленг ваш – із гадюк-слів весь,
Розтинає тишу, зупиняє спів
Мови чистої, приємної – батьків,
Дідів, прадідів – святої, бо, на ній
Про кохання, дружбу, а бувало й – гнів, –
Все могли на мові нашій, золотій,
Донести розумно, зрозуміло всім.
Й не важливо – в полі, чи в автобусі:
Слова гарні – з них складають пісню-гімн
І спілкуються – про дощ і про посів,
Про життя, дозвілля, радість і біду,
На вкраїнській, тож – найкращій мові цій.
Слів, як яблук у осінньому саду.
Хлопці, вслухайтесь і, ну, у сад, мерщій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120842
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2009
Нам би очільників,— з глуздом та совісних,
Якщо не можна без них, без промовистих.
Тільки ж, добродії, бійтеся Бога:
Вам, в порятунок дарована змога,
Спокутувати гріхи незчисленнії,
Світлом осяяти закутки темнії
Душі зґвалтованої. Бідолашна,
Вірить й надіється: випало щастя.
Будьте, шановні, нардепами дійсними,
В виборі істини – безкомпромісними,
Золото, срібло, „капуста” та інше,
То є облуда, ні менше, ні більше.
Вам довіряють, в руках ваших долі
Й тих, хто не з’їв з вами пуд тої солі.
Гідність і честь – є щось ще важливіше?
Сором від дій своїх – чи не найгірше.
Будьте людьми, і з народом єдині,
Не на словах,— відповідно до чину.
Нам би очільників,— з глуздом та совісних,
Якщо не можна без них, без промовистих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119952
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2009
Когда страна отступит от закона,
тогда много в ней начальников; а при
разумном и знающем муже она
долговечна (Притч. 28,2)
Може, буде?!
Ніколи не думав, що прийду до думки:
Менше знати — краще, дурня стан — дарунок,
Благодать від Бога, бо, замордували,
Нардепи завзяті, з сесійної зали.
Те — щодня дивитись, та, ще й по каналах
По телевізійних, — тож, не здасться мало.
Коїться що, Боже? Де глузд наш всебічний,
Виважений, мудрий? — Натомість: цинічне
Ставлення до люду, до зали, до мови,
До колег-нардепів; часом, дивні змови,
І, що — вітер в полі, — гомінкі промови.
Клуб знавців, — усього, наші горе-сови.
І все-таки, треба: у відставку, разом —
Й Президента, й Уряд і Верховну Раду,
Бо, немає толку і, з них — і не буде.
Тож, кого утримуємо? — Може, буде?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119943
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2009