| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
УКРАЇНА
Люблю тебе, моя Україно,
Любов - не просте слово,
Пишаюся, що я українець
Й українську знаю мову.
Пишаюся я твоіми
Полями, лісами, річками,
Пишаюся я твоїми
Милозвучними піснями.
Піснями, що ненька співає,
Коли маля колисає,
Піснями, що додадуть наснаги,
Бо в них про хоробрість й відвагу.
В них звучать козацькі мотиви,
Козаками ми можем пишатись,
В них співають про Карпатські вершини
І тяготи праці шахтарської.
Пісень на світі багато,
Усіх їх уже не злічити,
Але без пісень українських
Усім нам нічого жити.
Пишаюсь твоіми полями,
Вони - житниця Європи,
Пишаюся нашим хлібом,
Бо вньому труд хлібороба.
Пишаюсь твоїми річками,
Серед них Дніпром і Дністром,
Пишаюсь твоїми озерами,
Які бачу завжди перед сном.
Пишаюся твоїми горами,
Говерла - дві тисячі метрів!
Пишаюсь твоїми лісами,
Дубом, буком й гірською смерекою.
Пишаюсь твоїми морями,
Два брати - Азовське і Чорне,
Пишаюсь твоїми просторами,
Україна - найбільша в Європі!
Пишаюся нашою мовою,
Берегло її кожне покоління,
Рятувало від нещадного нищення,
І лишило жить на Вкраїні.
Пишаюсь твоєю природою
І прекрасними нашими тваринами,
Нумо чути шепіт дерев
Й милозвучні співи пташині.
Україна - як багато в цім слові!
Україно - тобою горджуся,
І не дам сплюндрувати нікому,
Лиш за тебе щовечір молюся.
Люблю тебе, моя Україно,
І завжди буду любити,
А без тебе просто не зможу
На цім білім світі я жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164212
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
Магія нового року
І знову тихесенько падає сніг
І землю вкриває білим сукном.
Тут призупинило неначе свій біг
Життя. Ми ж зібралися всі за столом.
І десь поруч легко війне вітерець,
Ялинок і сосен голки хитаючи.
І знову вночі своє взяв морозець:
«Зима все ж надворі! Хай не забувають це».
І знову ми з пафосом всі зустрічаємо
Рік той, що прийде, а старий, що замучився
З не меншим натхненням усі проводжаємо,
Неначе то з другом старим ми розлучимось.
І знову ця ніч – довга і незвичайна.
Магічно горять ці вогні десь в пітьмі.
І знов феєрверк черговий запускаємо,
А поті запалим бенгальські вогні.
Але що ж трапляється в ніч новорічну
Такого, що всі ми її відзначаємо?
Новий рік для нас то картина вже звична
Настільки, що звідки вона не питаємо.
Новий рік придумали люди самі.
Нічого такого в цей день не трапляється.
Для того, щоб дні відмежовувать злі
Й почать все спочатку він і відзначається.
І хай новий рік то не є щось незвичне.
Межу хай поставить людина сама.
Межа – завжди час, щоб подумать про вічне.
І, може, новий рік пройде не дарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164211
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
ЧИМ ДАЛЬШЕ
Чим дальше у ліс,
Тим більше сміття…
Весь брудом заріс
Наш простір(життя?).
Чим далі в багатство,
Тим менше багатих…
Грошей нове братство,
А душі із вати.
Чим дальше в дорозі,
Тим більше хрестів…
Стоять й при порозі,
Й кричать крізь листів.
Чим далі у творчість,
Тим менше поетів…
Натура в всіх творча,
Та в прозі сонети.
Чим далі у небо,
Тим більш темноти…
Та світла не треба –
Ми йдем до мети!
Чим далі в багаття,
Тим менше вогню…
Настане сум’яття,
Та я прогоню.
Чим далі у море,
Тим менш синяви…
Тим вищають гори,
(Тим менше води!...)
Чим далі в минуле,
Тим більше загадок…
Питання заснули,
Утрачений спадок…
Чим далі розмова,
Тим менш українська…
У німця – німецька,
В англійця – англійська.
Чому ж в українця
Не своя – російська?
Це все – незабутнє,
Це все – півбіди.
Чим далі в майбутнє…
До нього й іди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164179
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
Після усього
Після усіх думок,
Що вилились на папері,
Складно знайти місток,
Що душі з’єднає у скелі.
Після усіх суперечок
З собою, а також із іншими
Складно знайти вершечок,
З якого почалася тріщина.
Після усіх сонетів,
Поезій, поем, хоку
Складно знайти естетам
Прозу життя, що під боком.
Після усього трагічного,
Що було у нашій історії,
Складно нам йти до вічного,
Виплисти з акваторії.
Після усього сумного
(Правда не має каратися!)
Шукаєм чогось нового,
І добре, що любим сміятися.
Після усього веселого
(Таке навіть теж було!)
Продовжуєм грати за сценою.
Призначення своє забули ми.
Після усього, що написано,
Сказаних рік банальності,
Віри й Надії розхристаних
Складно нам буде в реальності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164177
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
ТІНЬ
І
Тінь – це твій найближчий друг,
Тінь – це твій заклятий ворог,
Темний простір, що навкруг,
В темній ночі чорний ворон.
Тінь завжди у наших вчинках,
Тінь завжди десь у думках.
Й хай ідуть ще поєдинки,
Тінь буде кидати й прах.
Тінь – частина нас усіх,
Завжди слідує за нами,
З нами в час страждань й утіх.
Скільки ж їй терпіння стане?
ІІ
Для чого ж таке нам доповнення,
Для чого цей чорний бік?
Показати нам диво відновлення,
Показати нам сутності вік?
У темряву тіні не видно,
А, може, вони і зникає,
Бо бути однаковим підданим
Тінь бажання не має.
Властивість, втім, є надзвичайна,
Яку не завжди помічаємо.
(Це добре чи кримінально?)
Опівдні ми тіней не маємо!
В таку найсвітлішу хвилину
Тіні ми свої втрачаємо
Й відкинувши слово «людина»
Забуваємо їх й не шукаємо.
А тіні завжди між нами,
А тіні ніде не діваються.
В надмірному світлі і темряві
Тіні учинків ховаються.
Не треба тіней забувати,
Не треба на них не зважати.
Коли ж будуть нам заважати
Слід просто на них ставати.
ІІІ
Непомітний чорнявий туман,
Що слідує за тобою.
Темнота тут не криє обман.
З нею будеш лиш сам собою.
Невід’ємне продовження кожного,
Непомітне в своїй темноті.
Воно є й серед дня погожого
І вночі, бо кориться меті.
Та залежно, як ми станемо,
(Та залежно від наших рішень?)
Ми на свій бік тіней заманимо
Або тіні стануть сильнішими.
Переможе хтось у суперечці,
У цій битві світла і темряви.
Перед цим спитайте, до речі,
За кого добро у землях цих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164101
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.01.2010
ПАПІР ВСЕ ВИТРИМА!
Промовив класик жартома
(І не напружував чола!)
Прості, здавалося б, слова:
Папір все витрима!
І підхопили їх усі,
Писали навіть на руці,
В кіно казали і у пресі,
Поет писав і поетеса…
І ті, що пишуть нам закони,
(Їм дозволи, для когось заборони)
Теж чули фразу знаної персони.
(Тому забули про мораль забобони?)
Якщо боїшся ти комусь зізнатись,
(Повір, не треба так тобі боятись)
Лише за ручку слід чи за перо узятись
І щиро вилити все на папір старатись.
Якщо твоя у чомусь є вина,
Ти не вдавайсь одразу до вина,
А намалюй провину крадькома.
Повір, папір все витрима!
Якщо музичний інструмент
Стоїть в кутку, і, мов брезент,
Провина давить вам на душу,
Скажіть собі: зіграти мушу!
Коли в душі моїй зима
І сумно, спокою нема,
І я пишу, та все дарма –
Папір, на жаль, все витрима!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164100
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.01.2010
Я просто студент
Я просто студент,
Хоч зве хтось інакше,
Весь мій реманент –
Завзяття, як завше.
Давно то було,
Коли взяв «Буквар».
То швидко пройшло,
Та звали школяр.
Хтось скаже: поет!
Ну, так, пишу вірші,
Ось тільки сонет
Мій гірший і гірший…
Я просто студент.
Поезія – хоббі.
Та в вільний момент
Віршів правлю лоббі.
Та як би не звали
У будь-яку днину
Хочу, щоб сказали:
То просто Людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163936
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2010
Веселі прагнення
Всі прагнуть лиш веселого вірша.
У моді в нас кумедний лише лірик.
Культурі легко, в неї – ні гроша,
Давно для неї склали панегірик…
Всі прагнуть щастя. Рветься десь душа,
Біжить десь Віднями, летить до Швеції,
А там – в Канаду, а, можливо, в США.
Чому до рідної країни лиш не рветься?
Всі прагнуть щастя. А шукають забуття.
Серед думок – лиш ті, що уже були.
Що наша вічність – наше лиш життя
У пафосі про вічність ми й забули.
Всі прагнуть щастя. Вистачить на всіх,-
Твердить нам хтось,- це ж нематеріальне!
І в тяготі усіх вагань, утіх
Його й знайдем, забувши про реальне.
Всі прагнуть лиш веселої строфи.
На краще це, якщо ми в ірреальності,
Якщо навколо – світ німих й глухих,
І кожна фраза знов зведеться до банальності…
Та прагнуть все ж веселої строфи,
Посад, грошей, ілюзій, більше радості,
Авто, квартир і зручної софи,
Але чи прагнуть жити у реальності?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163935
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2010
Хтось каже, що вирішує все фатум,
Що доля знає, де нам йти, де впасти,
Що наперед усе написано й почуто.
Все вирішено в долі десь на кухні.
Що ми живем лиш так, як маєм жити,
Що вже нічого ми не зможемо змінити,
Що ми лиш іграшки в руках цариці-долі,
Що пише наші долі неквапом, поволі.
Якщо це правда, то навіщо нам тут жити,
Якщо і так не зможемо змінити
Ми долю свою, друзів і родини?
Невже не змінимо на краще Батьківщини?!
Усе це вигадки розумних і лінивих.
Багато слів на світі є красивих,
Таких, як фатум, доля, неможливо.
Вони длґя того, щоб лише казать красиво.
А сенсу чіткого вони, на жаль, не мають.
Підтримую людей, що влучно заявляють,
Що долі не існує. Славнозвісний фатум
Лиш вигадка, лиш вислів це крилатий.
Я впевнений: життя - порожня книга,
І кожен її пише, скільки хватить сили.
Хтось взагалі не пише, мабуть він не знає:
Порожня книга цінності ніякої не має.
Писать почнімо персональну книгу долі
Лиш добрими ділами й зовсім не поволі,
Бо час стрімкий, робить все треба без упину,
Лиш так ми змінимо на краще Батьківщину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126214
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2009
ЯК ЖАЛЬ
Як жаль, що в нас лиш дві руки,
Що крил нема піднятись в небо.
А скільки ще зробити треба!
Як жаль, що плинуть так роки.
Як жаль, що в нас немає крил.
Чому лише птахи літають?
Як жаль, що люди крил не мають,
А, може, в нас немає сил?
А, може, крил і не потрібно,
Літати в небі щоб блакитнім,
Кружляти високо і стрімко,
І бачити все зверху дрібно.
Нам все ще вчитись треба в птаха,
Та не будову крил вивчати.
З крилом не можем ми літати.
Такі вже ми є бідолахи.
Пориву й щирості натхненно
Давайте будем вчитись в птаха.
Тоді лиш зможем ми, невдахи,
Піднятись в небо не даремно.
Як жаль, що час такий стрімкий.
Минають швидко так хвилини.
Мені іще б хоч півгодини
Щодня нам норму в день сумний.
Як жаль, що час в нас невблаганних,
Хоч добре, що не йде довільно,
Що є якась у нас стабільність.
Та час вбиває нас старанно.
Рахує роки, дні, години,
До смерті нашої він вперто,
І робить це він так відверто,
Художник пише так картини.
Як жаль, що все колись проходить,
Так вже закладено в природі.
І ми живем, шукаєм згоди –
Ніщо, як завжди, не виходить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126213
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2009
Любові Проць(відома самбірська поетеса)
Поменшало атлантів на Землі.
Нема кому тримать небес склепіння,
Таке тепер у нас вже покоління,
Не втрачене, але сліпе у млі.
Поменшало атлантів на Землі.
Атлантами тепер вже буть не модно,
Не люблять тих, хто держить світ природно,
Перевелись герої на Землі.
Поменшало атлантів на Землі.
А нащо нам вони, оті атланти?
Цінуємо лиш зброю й провіант ми.
Красу небес ж не цінимо в пітьмі.
Поменшало атлантів на Землі.
Хто ж візьме тут на себе цю муку,
Врятує світ? Ніхто, твердить наука:
Перевелись герої на Землі.
Поменшало атлантів на Землі.
А може ми і є оці атланти?
На жаль, зарили ми свої таланти,
Вони, як ми, сліпі тепер в пітьмі.
Поменшало атлантів на Землі.
Та ті, що є, тримають світ небесний,
І, може, він не вмре – воскресне
Й нові герої будуть на Землі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126167
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2009
Юрію Клену. Конкістадорам.
В нас знов важкий і мертвий час,
Стискає груди й нам повітря.
Так тісно й важко водночас
На світі цьому просто жити.
В великих і малих містах,
У мегаполісах ще більше
Зруйнована мораль у прах,
Так тісно там й нема повітря.
Не ваблять слава, успіх, поступ,
Не вабить золото і гроші,
Не вабить все, що так хороше
В час лицемір’я і світла посту.
Відомий світ давно обрид.
Навколо підлість заступила
Вмираючий наш краєвид,
Що за вікном, а де ж вітрила?
Та ні, ще є в нас корабель
В душі полатаний, дірявий.
Він – жертва злих життєйських скель,
Але готовий ще до плаву.
Але скажи, куди плисти?
Куди спрамовувать вітрила?
На суші й в морі лиш хрести,
Та й ми ходячі лиш могили…
Та хто засурмить у трубу,
Хто нам зіграє на гітарі,
Опише доленьку важку
І скаже, де ми ж неправі?
Над нами теж зорять зірки.
Вони далекі і безмовні,
Не вказують уже шляхи,
Їх велич – це стабільність й скромність.
Над нами теж Персей і Андромеда,
Північний Хрест, Зоря Полярна,
Нам теж біліють Кордильєри
Далеко вдалині в тумані.
І ми на роздоріжжі днів
Спинились й поки що тупцюєм,
Не вабить нас краса морів,
На роздоріжжі душ існуєм.
Є відповідь, але далеко в млі,
Не треба йти за нею в море,
Скеруємо лише душевні кораблі
За вами вслід, конкістадори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126166
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2009
А, може, краще бути оптимістом?
А, може, краще бути оптимістом
І вірити, що все, що є, на краще,
І думати, що хмари, що над містом,
Веселі, радісні і трішечки ледачі?
А, може, краще бути оптимістом
І вірити, що скоро мине криза,
Забути тяготу всю реалізму
І відчувати кожен вітер бризом?
А, може, краще бути оптимістом,
Не думати про нашеє майбутнє
І жити сьогоденним лише змістом,
Але хіба щось з цього вийде путнє?
А, може, краще бути оптимістом
І думати про вічність небуденну?
Це ж краще, аніж бути песимістом
І знать про пририченну сьогоденність.
А, може, краще бути оптимістом
І бачити яскраві барви світу,
Не знать того, що знають реалісти,
Засновувать в душі свою 'Просвіту'?
А, може, краще бути оптимістом
І вірити у краще, в перемогу?
Я бачу: журавлі летать над містом,
З тривогою збираються в дорогу.
А, може, краще бути оптимістом,
Не знать, що журавлі тут жить не в змозі,
Що покидають назавжди це місто
Й летять кудись, і що помруть в дорозі?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126045
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2009
БЕЗІМЕННОМУ ПОЕТУ
Не час сьогодні для поета,
Не час сьогодні для віршів,
А час для тих, хто кане в лету,
Для обіцянок, пустих слів.
Не час сьогодні для поета,
Не час сваволі і рабів,
На правду ставлять давно вето,
Неправду ж він писать не вмів.
Не час сьогодні для поета,
Не час симфоній його слів,
Час для несправжнього букета
І паперових літаків.
Не час сьогодні для поета,
Забудьте все, що він казав.
Знов скоро мчатиме карета
Несправжніх фраз, пустих октав.
Не час сьогодні для поета,
Простіть його, як хто читав.
Коли народ міг брать багнети,
Він десь над хмарами літав.
Не час сьогодні для поета,
Не час метафор, порівнянь.
Забудьте лиш його сонети,
Коли життя додасть рівнянь.
Благаю вас, не вчіться лету -
Не час сьогодні для поетів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126044
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2009