В. Пономар

Сторінки (1/1):  « 1»

Вибір за Нами

На  все  воля  Божа,
Всякому  свій  час  –
Жити  ж  доведеться
Кожному  із  нас.

Вже  коли  родився,
І  як  мізки  є  –
То  не  раз  бо  думав
Про  життя  своє.

Що  ж  його  робити,
Як  його  прожить?
Скільки  це  продлиться  –
Вічність  чи  лиш  мить?

Та  й  для  чого  тільки
Бог  Мене  створив?
Може  й  без  затії  –
А  щоб  просто  жив…

Може  й  не  Всевишній,
Може  й  Вибух(1)  був,
Може  й  іншоземець(2)
В  нас  життя  вдихнув.

Як  би  там  не  було  –
Хто  Творець  є  нам,
Кожен  хай  для  себе
Обирає  сам.

Та  коли  сьогодні
Ти  прийшов  в  цей  світ  –
Мусиш  ще  й  обрати
Шлях  єдиний  свій.

Два  є  варіанти,
Паралелі  дві.
Перша  –  то  Величність,
Друга  –  то  є  цвіль!

Перший  –  то  є  Сила,
Мужність  і  краса!
Інший  –  то  могила,
Смерті  то  коса.

Про  одних  говорять:
«Нації  є  цвіт»!
Бо  вони  собою
Розвивають  світ.

А  про  інших  кажуть:
«Стид  вам  і  ганьба»!
При  малій  незгоді
Гнуться  як  верба.

Перші  то  Гіганти,
То  є  плоть  і  кров,
Бо  коли  пройдеться  –
Видно,  що  ішов!

Видно,  що  не  тільки
Сам  для  себе  жив,
І  чужим,  і  рідним  –
Скрізь  добро  творив.

Видно,  що  з  Душею
Руку  прикладав,
Оддавав  неймущим  –  
Та  взамін  не  брав.

Другі  ж  паразити,
То  є  чернь  і  гріх  –
За  своє  корито
Повбивали  б  всіх.

Бо  нема  в  них  більше
У  житті  турбот  –  
Лиш  би  попоїсти,
Натовкти  живот(3).

Можна  хіба  з  ними
Вічне  щось  творить?
Наче  і  живеє,
Наче  й  вічно  спить…

Бо  вони  лиш  –  ехо,
Бо  вони  лиш  –  зов,
Бо  коли  пройдеться  –
Наче  й  не  ішов.

Про  Одних  ще  довго
Будуть  вспоминать,
Та  й  не  однократно
Шану  отпівать.

Будуть  про  Них  в  школі
Дітлахам  читать,
Честь  їм  віддавати,
Що  пішли  на  рать.

А  про  інших  люди
Швидко  всі  забудуть
Більше  й  не  згадають,
Що  такі  жили.

Бо  як  вмре  сьогодні,
Завтра  й  не  згадають,  
Завтра  й  не  згадають  –
Може  й  ще  раніш.

Але  все  це  завтра,
Чи  й  пізніше  буде,
Перші  ми  чи  другі  –
Хто  ж  ми,  добрі  люде?

                                                                             .

Ким  в  житті  б  не  стали  –
Рабом  чи  Панами,
Бо  усі  ми  знаєм  –
Вибір,  все  ж,  за  Нами!

2  квітня  2009р.,  Київ













1. Мається  на  увазі  Теорія  вибуху,  згідно  якої  наш  Всесвіт  з’явився  внаслідок  великого  вибуху  і  нема  в  ньому  Вищого  Розуму  –  все  хаотично.
2. Тут  –  інопланетянин.
3. Діалектичне,  від  «живіт».
є

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124632
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2009