| Сторінки (1/46): | « | 1 | » |
Спробуєш бути собою – тікай,
Далі від покидьків темного світу,
Далі від неба й солодкого жита,
Далі від снів про покинутий Рай.
Швидше втікай.
Тільки у своїх закинутих шафах,
Там, за скелетами зломлених мрій,
Зможеш собі сам сказати «Постій!»
Зможеш зіграти партію в шахи
Разом зі страхом.
Відчай сховаєш в одну із шухляд,
Маски складеш всі одна на одну,
Всі вони мертві, не вір у жодну.
То лише спогади давніх страт –
В мертвих посвят.
Потім свій одяг лиши на полицях:
Шапку зі смутку та шарф зі сльози,
Сон з візерунком сумної лози…
Босий ставай на торішню глицю.
Сонце хай сниться.
Можеш вдягти хіба посмішку ніжну,
Чи добрий погляд, життям насичений.
Можеш кохатися з березнем, січнем…
З веснами теплими, зимами сніжними..
Вічними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220873
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2010
Сьогодні розтанули всі мої страхи.
Я довго дивилась на постаті дивні,
І все ж не побачила, що вони сильні.
Вони тільки діти, не маючі даху.
Стараючись бути не просто на рівні,
А бути гарніше, сильніше, мудріше…
Ці діти вклоняються нижче від інших
Усім, хто для них потенційно сильний.
Для тих же, хто ніби однаковий з ними,
Вони проголошують війни жорстокі,
Які програють, не зробивши й кроку,
У своєму мозку, у своєму тілі.
У їхніх очах вже немає нічого.
Лиш інколи вогник змагань палає.
Мені їх не шкода. Я їх не знаю.
Це дивні химери без племені й роду.
Я дам їм лиш те, що захочу дати.
На більше не варто і сподіватись.
Хай просто ідуть вони десь вклонятись
Тому, що так само нічого не варто.
квітень, 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220133
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2010
Розкидані в мріях квіти..
У спогадах їхній запах
Над нашим чарівним світом.
На наших дзеркальних мапах.
Спускається в тихі трави
Самотній прозорий спогад.
Мов лід, що давно розтанув:
Усе, що лишилось з нього.
І сяє проміння палко
До всього, що може вкрити.
Одного простого ранку
Воно подолає кригу.
Одної простої миті,
На наших дзеркальних мапах,
Розквітнуть прекрасні квіти,
Що мають чарівний запах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219776
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2010
У чарівному сні ти наснився мені,
Цвіт вишневий приніс, як вітер.
І тепер я жива, в нескінченній стіні
Двері в небо нарешті пробиті.
Я летіти туди, повертатись туди
Не сьогодні, не завтра, та зможу.
І в глибинах душі, наче в лоні води,
Знову стану на тишу схожа.
А у хмарах твоїх, у домівках твоїх
Буду я невагомим дивом.
І в пустих вітражах, у сувоях старих,
Я проллюся, мов тепла злива.
І я знову кохатиму цілий світ,
Що у серці моєму постійно.
Я візьму у долоні вишневий цвіт,
І розсиплю його за стіни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219775
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2010
похмурий день, і всі пішли.
сидиш на сходах.
до землі лишився крок.
поштовим птахом надішли
у свою воду
тихий залишок думок.
не попливеш. бо ти ж не вмієш.
та шукаєш: " де ріка?"
і ти знайшов...
візьмеш долонями надію.
не бійся, більше не втіка.
це твоє шоу.
міняєш все. і всі навколо
стають, як ти.
вони ідуть.
кидають ліс, і небо, й поле.
та чи свободу їм знайти?
знайти... мабуть.
візьми у другу руку мрію.
і разом з тим
лети.
є небо, і нічого з тим не вдієш.
спали мости.
і пригадай, хто ти.
червень, 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188255
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2010
Гостроверхі дахи виблискують,
Вузькі вулиці близько-близько.
Небо знов недосяжно високо,
А думки мої ще так низько.
І у мріях моїх - Америка.
Знов прекрасна і знов далека.
Та не та, що у нас по "телику",
А жива, таємнича, темна.
Та, де сокіл сідає на руку,
І в волосся пір'їни вплетені.
Там, де прерії дикі і луки,
І зелені дерева-велетні.
Не цікаві мені Лос-Анжелес
І Нью Йорк - там немає казки.
Навіть Вегас з його прикрасами
Зазнає раз-у-раз поразки.
Бо шукаю я мрій нездійснених.
Неймовірних казок, гармонії..
І природи - прекрасно-чистої.
Щоб було, як в моїй історії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176771
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2010
Прилетить твоя чайка.
Принесе тобі в дзьобі свободу.
Пеленатимеш, наче дитину, її в своїм серці.
А десь там, на Джамайці,
Зневіра лиш входить в моду.
Ми так любимо щирість. То де ж вона, наша відвертість?
У душі знову вітер,
Та ти вже боїшся літати.
Ти стоїш на землі, власним страхом до неї прикута.
Із розкиданих літер
Слова можна вічно складати
У квадрати і кола. а краще - в (любовний) трикутник.
Десь сховалось все тепле,
Й не хоче до літа виходить.
Наче сонце підмовило світ заморозити свято.
Ти відкрийся до неба.
Все інше - фальшивий спогад.
Ти святкуй все життя. щоб в кінці тільки світло мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176227
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
Що ховають твої вії?
Сльози щастя чи сльози суму?
Ночі чорні твої – чи білі?
Ким ти вчора вночі заснула?
Я шукала тебе вічно.
Ти – дівча, без страху вмерти.
В літніх кедах, коли січень,
І ти віриш в тепло вперто.
Що сказати тобі завтра?
Відчуваю, що скоро підеш,
І забудеш мене в мандрах.
Я в минуле піду з ними ж.
І не буде мені легко,
Не врятують твої кеди..
Я захочу колись вмерти,
І знайти після смерті тебе.
Та не буду цього робити.
Ні вмирати, ані шукати.
Ти потрібна мені, диво.
Та не буду я тебе знати.
Що ховають твої вії?
Я не знаю, і ти не знаєш.
Ти всього лиш моя мрія.
У думках моїх ти літаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176226
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
Не відчувши тепла від вітру,
Не пізнавши весни під небом,
Я втечу на дахи, до світла.
Я чимдуж побіжу до тебе.
Буде дощ проливати сльози,
Що належать мені по праву.
Я кохаю тебе. А, може,
Я без тебе колись розтану.
І на небі гуляють мрії.
І по травах ступають тихо...
Я примружу свої вії.
Покидаю зиму-лихо.
І коли я прийду до тебе,
І за руку візьму.. Кохана!
Я відчую і вітер, й небо.
Я щасливою знову стану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176119
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
Білий попіл - весняний сніг -
Пролітає повз сни беззвучно.
Всі ми мріяли (хто як міг).
Всі кохали (кому як зручно).
Тихе небо в потоці днів
Вже забуло свій колір дивний.
І лиш теплі уламки снів
Пам'ятають його блакитним.
І зима мала вже піти,
Та не хоче тепло вертати.
І щоранку летять сніги,
Що не хочуть уже літати.
Та в думках, з тих уламків снів,
Я складаю нову картину.
Хай би падав блакитний сніг.
Без морозу і безупину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176118
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
Відчинені вікна, зачинені двері.
Як хочеш свободи – лети.
Побачивши небо на зоряній стелі
Хапайся за інші світи.
У темній кімнаті, з яскравим бажанням
Ти тихо у центрі стоїш.
Мов свічка надії, що згасне остання
Рятуєш ти мрії свої.
Твій храм – твої душі, безликі і зайві,
Що в танці із ритмом сплелись.
З тобою – лиш небо з зіркової сталі,
Та теж воно зникне колись.
Залиш тут надію, вона вже не треба
У царстві, в яке ти ідеш.
Хай буде лиш сонце, що зранку на небі,
І ти разом з ним зійдеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150272
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2009
я кажу собі: будь щирою.
будь глибокою, та без паводків.
не закохуйся в тих, що спиною
відвертаються: справжні зрадники.
я кажу собі: будь чесною.
не даруй нікому радість неправдою.
хай сумують, але упевнені,
що сьогодні буде дощ з градом.
я прошу себе: будь сміливою.
хай би вітром віднесло страхи.
хай веселка моєю вірою
сяє радісно над дахом.
я кажу собі: будь щасливою.
не ставай лише не біль спраглою.
відчувай цей світ одним цілим.
я кажу собі: будь справжньою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142929
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.08.2009
ніжність і сум сплелися у музику.
зайве напруження, зайві надії.
просто дивитись у очі музи,
де, наче кадри, нові події.
сонце освічує стомлену землю,
вмивану, та не дощами, а болем.
танець і вірш на порядку денному.
глушить поезію шум і гомін.
темне вбрання і яскраві мрії...
фрази приховують справжню і світлу.
просто всміхнутись, щоб настрій осілий
зник, програвши із сонцем битву.
ніжність і спокій сплелися у рухах.
музика: чемна і тиха флейта.
просто кохати й забути, де ти.
просто радіти, і щирість слухати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142927
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.08.2009
лиш день і ніч показують, як час
минає в дні, коли з тобою разом.
це казка про легких, щасливих нас.
без болю суму, ревнощів, образи...
та знов годинник тІкає мені,
і бачу час: дванадцять. рівно. (де ти?..)
ти спиш "десь там", і світять ліхтарі
на згублені твої нічні монети.
три, дві, одна. одна лишилась ніч,
і казка знов обійме: сильно, ніжно...
і знову забереш мене у вічність.
мов літо, теплу, і, мов зиму, сніжну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142524
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.08.2009
Вітаю, кохана. Ти знов заблукала
В тенетах бажань, зайвих мрій і небес.
Я нібито бачу усе, що тримало
Тебе в лабіринтах звичайного стресу..
Іду за тобою тихенько по п’ятам,
Стрічаю світанки в промінні твоїм.
А сум у волоссі неначе ріп’ях
Вчепився і хоче залишитись в нім.
Читаю тебе наче вірші казкові.
А ти не помітиш і краплі чудес.
Колись ти почуєш птахів світанкових
В тенетах бажань, зайвих мрій і небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140385
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.08.2009
А пам’ятаєш, ти був щасливим?
Ходив дахами, світанки бачив…
Можливо, слова ці нічого не значать…
Та ти не дивишся в небо сиве.
Раніше щирість тобі раділа.
Тепер лякається і тікає.
І як же так, що вона не знає
Про те, що ти вже не маєш сили?
Ти йдеш вперед, але хочеш стати.
Та не зупинишся, так «не можна»…
Є стільки мрій, і прекрасна кожна!
Але не хочеш і мрії мати…
То що з тобою? Ти хворий людством?
Мій бідний хлопчик, ми всі ним хворі!
Та ми лікуємось, йдем на волю.
Там добре: тепло, весняно. Пусто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140383
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.08.2009
В тебе не вийде бути ним, хлопчику.
Як не старайся, а все одно ти – це ти.
Завжди шукатимеш правду, не зможеш змовчати…
Навіть якщо це завадить дійти до мети.
В тебе не та фігура, і очі інші.
І лінзи тебе не врятують, навіть не мрій.
Та й голос ти не скопіюєш, промовчиш ліпше..
І ти би ніколи не зміг не сказати «постій»…
А він… він тихіший, простіший, всього боїться..
Краще він піде й покине проблеми «десь».
Коли я готую сніданок, йому щось сниться…
Ти б не поміг, зробив би його сам увесь.
В тебе не вийде бути ним, хлопчику.
Та, як подумати, нащо тобі ним бути?
Нащо тобі бути вічно відкритим зошитом,
Якщо ти – книга, яку важко й розгорнути?
Хлопчику, будеш зі мною? Я дам цукерку.
Дам і любов, та не буду нічого брати.
Я зрозуміла: тебе неможливо стерти.
Ти закарбуєшся в серці, мов вічне свято.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133229
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2009
Допоможи мені стати на ноги.
Бути безстрашною, вільною, сильною.
Я вже залежу від тебе, й повільно
З розуму сходжу схилом пологим.
Допоможи мені в небо повірити,
Сонце побачити поглядом скутим.
Я за тобою давно вже роззута
Йду понад річкою, слідом затіненим.
Дай мені руку, щоб я не упала.
Страшно мені. Я на вулиці з тишею.
Навіть кохання без тебе тут знищене,
Ніби не вулиця тут, а підвали.
Якщо ти кохатимеш, дай мені знати.
Це ж так прекрасно! Я буду щасливою.
Буду з тобою душею і тілом я.
Буду щоранку тебе цілувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133228
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2009
коли над нами небо помаранчеве,
і чудо, мрія, все стоїть так близько,
що можна подивитись, і (!) побачити,
що можна уклонитися їм низько…
коли в долонях спочиває вітер,
не думай, що здасися йому сірою.
і ти його навчишся ніжно гріти,
не подихом, та думкою і вірою.
коли в душі тепло любові, радості,
і навіть якщо дощ – яка різниця?!
найголовніше – не чекати старості,
і вірити, що це тобі не сниться.
коли навколо злість, гроза і ненависть,
коли є ті, хто цим, на жаль, позначені,
зігрій їх, бо ти маєш щирість, впевненість,
зігрій їх. твоє небо – помаранчеве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131142
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2009
мій настрій – це вітер без певного шляху.
дволика: страшна і хороша буваю.
куди не потраплю, я завжди без страху.
постійно його забуваю.
прозора і темна водночас я йду,
і вкриваю свій шлях лиш непевністю й лихом.
а інколи навіть приношу я втіху,
надію, і радість просту…!
і навіть медаль не така різнобока,
вона на ребрі не уміє ходить.
розумна і ніжна, дурна і жорстока –
міняюсь всього лиш за мить.
я вдячна тобі, мій коханий, мій милий.
таких небагато, хто любить мене.
ти янгол, я – ні. і нема в світі сили,
що крила твої забере.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130657
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009
у тихому шепоті пристрасті й ласки,
я мовчки іду, пропускаючи леді.
вертаюсь назад, і знамена поразки
сміються і сяють зірками на небі.
не хочу, не хочу! немовби дитина,
кричу і в сльозах своїх бачу рятунок.
я йду уперед, підставляючи спину.
обійми. кохання. її поцілунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130459
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009
народи мене вбивчими фразами,
римами
хоч старайся, хоч ні, та відразу
не втримати.
обійми мене вітром, не літнім,
та з ніжністю.
вимикай своє світло
і стелю засніжену.
ця весна, мов бажання, мов осінь засмучена,
обпікає не сонцем, а вітром і холодом.
як і твій поцілунок, що сповнений солодом
лиш тоді, коли довго й по-справжньому мучитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130263
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009
ми всі – лиш люди,
і жити вміти –
мистецтво справжнє
у цьому світі.
рюкзак за спину, гуляти містом.
писати вірші, любити мову.
кидати в ріку думок намисто.
кидати в землю холодну втому.
радіти нотам у своїх вухах,
і цілуватись з вітрами в полі…
ось це – життя. ти лише послухай,
як гарно й дивно шумлять тополі!
поглянь на сонце, що сяє жовтим.
підстав обличчя під краплі зливи.
ти щирим сміхом життя наповни,
ти душу небом наповни синім.
за руку ніжно
візьми кохання.
віддай життю
всі свої бажання.
відчуєш дивну
легку свободу.
побачиш справжнього
світу вроду…
а потім стань
і подумай добре:
чи все вбивати –
це є природнім?
лиш людям треба
завжди все знищить
і те, що любимо,
навіть тишу!
і нащо жити у бруді,
в гніві?..
ми всі – лиш люди.
пухнасті й білі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129300
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2009
В минулому я, мабуть, був поетом.
Шукав в словах спасіння і життя.
Тепер я бачу: все своє сміття
Я римував і створював куплети.
Я був поет, який писав пісні.
Мав приспів, що повторювався двічі.
Боявся подивитися у вічі
Своїм сльозам, що тануть навесні.
Вітав сніги і жив словами суму.
І в небо не дивився, лиш в асфальт.
Я Одіна навіки вірний скальд,
Але давно це прожите минуле.
О, так, я ще поет. Лишусь поетом.
І вірші я писатиму життя.
Але у них не буде вже сміття.
Лиш світло й тінь. Римовані куплети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128564
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2009
у помаранчевій панамці
вона сиділа у дворі,
а він шептав: «моя Лілі…»
щоразу, як виходив вранці
у двір.
а та по рідному селі
скучала палко, мов той кінь,
що був на волі й раптом тінь
його швидесенько схопила,
тримати вершника навчила…
і став той кінь уже людським.
але Лілі – не кінь, а діва.
А яка ж гарна – просто диво!
Ще молода, квітуча й хтива,
вона сусіда обділила
своєю ласкою. дитина
(а був сусід ще не дорослим,
хоча на вигляд ніби й рослий)
страждав і плакав, так хотів
уваги, солоду і хмілю…
але Лілі не те хотіла.
якби ж він їй наговорив
про гроші, море і квартиру…
о, так! тоді б заговорила
і діва лагідно і тихо.
але сусід (комусь на лихо) –
малий та щирий наївняк,
іще не знав, що, де і як
робити треба із жінками,
що мріють жити десь на Нарах,
ходити в шортах за мільйони
(із натурального лиш льону!)…
і він, насправді закохавшись,
її добитися поклявшись,
узяв і з даху свого – стриб!
вона, побачивши, що зник
сусід внизу, у купі пилу,
знайшла в собі десь волі силу,
до нього вибігла й спитала,
що саме все це означало.
сусід (зі зламаним ребром)
їй в очі глянув й похолов…
від щастя. і сказав: «кохаю!
кохаю вас! але не знаю,
що й як робити ще я маю,
щоб ви помітили мене!»
«дурний! –
заплакала Лілі,-
я вже давно про тебе мрію!
без всяких грошей і морів
тебе обіймами зігрію!»
зламалось ще одне ребро.
та то таке.. вже зажило!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128193
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2009
Всі вічно казали:
«Шануйте родину,
Любіть Батьківщину!»
Й любові не мали.
Всі завжди учили:
«Рости патріотом!»
І ніби в болоті
Й багні нас ростили.
Всі вічно гукали:
«За нашу Вкраїну!»
Але Україну
В руках не тримали.
Всі завжди волали,
Що ми сестри й браття…
Та все це в багатті!
Всі вічно мовчали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128123
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2009
Я жив у світі з тих часів, коли він народився.
Вивчав вітри і небеса, і долю, та чужу.
Писав словами письмена, з туманами сварився…
І сам ніколи ще не знав, кому ж то я служу.
Мінялось небо. Кольори веселі та яскраві
Ставали сірими і тихо плакати хотілось.
«Що трапилось?» Питання це вже риторичним стало.
Та відповіді куполом невидимим накрились.
У розпачі та сумнівах я йшов порожнім полем.
Там не було і бур’яна, що стелиться навіки.
Мовчання вітру жалило навколишні простори,
А небо плакало. Лилось так солоно і гірко.
В думках моїх були думки незвичні і для мене.
«Це не кінець, - подумав я, - але занадто тихо!».
І що робити з цим усим не зна і Сфінкс в пустелях.
І навіть Сонце ще не зна, лиш відчуває лихо.
Тоді я став, і закричав: невтримно, мов тривога,
Мій крик пірнав у душу всім, хто небо проклинає.
І люди вийшли з тіні в світло, вийшли на дорогу,
Відчули, що тепло іде, що лихо вже минає.
А потім… потім зрозумів я, що служу лиш Світу.
Не людям, небу, чи птахам, не матері, не тату…
І ось, тепер, коли я знаю, як гукати літо,
Я йду у поле. І кричу. І криком кличу свято.
Минуть століття, а мене не візьме час і доля.
І я ітиму між людей, між звірів, і між листя…
Лишиться світ мінливий, а із ним і я, на волі.
Лишаться мрії, зібрані, мов сонячне намисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128122
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2009
Сьогодні знову ранок, чай, і небо,
Відчинені в будинок двері й вікна…
Палає сонце вранішнє. Я, в кедах,
Іду по хліб, з прилавку ще не зниклий.
Сьогодні знов смішних сусідських діток
Я пригощу цукерками смачними.
Цим покажу їм добрий, милий вчинок.
І підросту ще трішки, разом з ними.
Сьогодні знову вечір. Цілі сотні
питань. І я зробити все вже встигла.
А сон… дарує спогади солодкі.
За день вони, мов вишні, стали стиглі.
І ніч приходить, вкутана в тумани.
Вона пробачить все, окрім любові.
Але любові я вже все віддала.
І душу, й тіло, й спогади чудові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128024
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2009
солодкий дим, твій подих сигаретний,
заповнює легені без повітря.
кохана, ти і темрява, і світло.
а я сліпий. і погляд мій вже мертвий.
болить усе, пов’язане з тобою.
слова живуть, тихіші від травинок,
що вечорами нам казки шепочуть.
заклею рота двостороннім скотчем,
і поцілую. я і є провина.
піду униз, до річки знань і сили.
приляжу мовчки вухом до землі.
земля – то серце. і твоє, і ні.
піду униз. ніхто мене не спинить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127506
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2009
питання – відповідь.
все за системою.
додаток з підметом.
життя за схемою.
вітаю – дякую.
ніщо не зміниться.
працюєш? змалку, так?
уже не звільнишся…
палаєш? згасимо!
даєм гарантію.
засяєш? стразами,
не діамантами!
кохаєш?! знищимо!!
як все, що щирим є.
тікаєш? швидше вже…
сльозами світ заллє.
питання – відповідь.
живеш у коліях.
кохаєш відьму?
що ж. твоя історія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127505
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2009
Двадцять хвилин – це вічність.
Час – незнищенні ґрати.
Мрія – то наче свічка,
Що заважає спати.
Радість сміється. Дехто ж
Плаче і в червні, й в січні.
Мрія – то ніби свічка.
Вбити її так легко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127344
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2009
(читати повільно)
все навколо невиправдано.
навіть ти. навіть я. навіть небо.
і зірки, що на ньому здаються такими тусклими,
насправді палають вогнем незгасимим у космосі.
що за рими. ганьба. та чи треба цим душам рими?
їм і ритм десь до дупи. хіба обпече вже деталями.
що за фрази. так боляче бачити все навколишнє.
що за думка. вітаю світанок і сонечко вранішнє.
відчеканюю кожну деталь обладунків віршованих.
відмиваю, мов золото, навіть найменше слово.
я шукаю лише розуміння, ніяк не схованку.
та біда: не знаходжу нічого, крім слів і втоми.
відпустити себе найскладніше. а вірш – народиться,
і його не триматимеш в думці, як таємницю.
відпустити слова – це полегшення, щастя, оплески.
навіть там, де в тобі тільки сльози. і біль насниться.
все навколо немає пояснення, окрім як «всесвіт».
та богам не начхати. ще б люди богами стали.
не шукай, милий, слави. забудеш про щирість, чесність.
відпускай все, що є, у безмежно-прекрасне «далі».
що за рими. ганьба. скільки ж можна сидіти й писати?
вірш – це те, що у хвилі емоцій, мов крик, народиться.
та біда: я не хочу, не буду, не зможу тією стати,
що напише лиш так, як вам всім, очевидно, хочеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127302
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2009
чого я хочу в цьому житті?
і хто я є? і навіщо небо?
не хочу жити лиш так, як «треба»!
не та надія. думки не ті.
чому за склом окулярів бачу
лиш те, що бачать усі довкола?
чому тепер уся сила слова
для людства нібито тінь, невдача!?
пишу слова на руках, на шкірі..
паперу просто не вистачає!
життя тускніє, життя втрачає
свій рух і колір! усі звіріють!
під ритми вітру танцює доля.
а ми ж уміємо сильно дути!
і вибір: жити чи тільки бути?
завдасть усім нам достатньо болю.
а що ж лишиться? лишаться рухи!
хоч ніг, хоч рук, та хоч пальців! погляд,
земля, повітря, ліси… світогляд!
у нас є все. і чорнила, й руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127204
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2009
я відпускаю тебе одразу,
з самого ранку, з кожної миті.
ніч розсипає на небі стрази,
щастям омиті.
ти будеш поряд, вітром у косах.
я в тебе вірю, я відчуваю.
і, хоч кохаю щиро і досі…
я відпускаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127203
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2009
в думках твоїх
думки небесні.
в словах твоїх
казкові істини.
всі вчинки, що
брудні й нечесні
давно забули
дні безпристрасні.
троянди в'януть,
швидко й болісно,
і сонце палить
хмари й мрії.
життя не спинеться,
мов колесо,
яке штовхнули я
й надія!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127189
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2009
під повільні ритми музики
відривають руки ґудзики,
відкидають їх у сторони:
хай збиратимуть їх в́орони.
смак кориці і морозива
ти приймаєш тільки дозами.
відпускаєш душу дівчини,
і приносиш їй освідчення!
не кохаєш, та триматимеш.
твоє скло давно не матове.
видно все, що ніби сховане,
наче в книжці ілюстрованій.
без душевного споріднення
ви не будете вже рідними.
хочеш щастя передбачити -
мрієш разом з нею. начебто.
утіка на волю дівчина
(досконало небо вивчити).
подивись услід їй з ніжністю,
і розтане біль засніжений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127188
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2009
Пустые страницы изорваны в клочья
И мысли бегут далеко и обратно.
Никто в этом мире не сможет помочь мне.
Не хочет помочь мне никто. Ну и ладно.
Я тучи порвала в клочки из бумаги,
И сердце я спрятала так, чтоб не билось.
Проснусь – на щеках две дорожки от влаги,
А значит, что жизнь мне всего лишь приснилась.
Я дождь разрисую цветною пастэлью
И мир, хоть на миг, но прекраснее станет.
Я лягу, усну в неуютной постели
И сон – мир чудес – позовёт, он поманит.
Рассыплюсь на небо лиловым рассветом.
Уйду, улыбнусь, но смелее не стану.
Рассыплются звёзды на небе ответом.
Ответом единственно верному фану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126683
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.04.2009
Звезды зажгутся на алом закате.
Месяц утонет в темнеющем мире.
Только на улице гадко и сыро.
Только в душе снова грома раскаты.
Солнце зажжется на синем рассвете,
Звезды уйдут, уступив место небу.
Месяц уплыл со словами: «Уеду!..»,
Тучи слоняются небом, как дети.
Дождь, словно серая глупая птица,
Падает вниз, к неизвестности – к людям.
Вечно дождем прикрываться мы будем,
Каплям подобно пытаясь разбиться.
Сердце – как лес, а деревья – как чувства.
Даже не знаем, что с ними поделать.
Часто их рубим не думая, смело!..
Смотрим, а там, где был лес, уже пусто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126682
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.04.2009
Червоне сонце сяде пообіді
І мрії підуть спати разом з небом.
Світ цінять тільки в золоті, не в міді.
Так само, як кохання цінять медом.
Солодкий погляд значить самогубство!
Душа воює, вітер в серці дує.
Війна в душі руйнує ціле людство…
А може, людство душу цю руйнує?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126120
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2009
Поют русалки о том, что было
И врут безбожно о том, что будет.
Рассвет придёт, ведь луна остыла.
И ветер снова твой пыл остудит.
Деревья шепчут о мудрых травах,
А травы завистливо рвутся к небу.
Мы видим любовь, но этого мало.
Ты лепишь мечты из холодного снега.
Твой дом – это мир, где живут те, кто рядом.
Мечты – это реки, а мысли – поля.
Твой дождь… осыпается снегом и градом?
Но это пока ты вдали от огня.
Согреешь себя и твои наважденья
Одно за другим станут прошлым. И в память
Войдут только главные даты. Рожденье
Тебя, будто феникса, мысли оставит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126117
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.04.2009
Мені холодно
спати під цим
покривалом.
Я тримаю живіт
у порожніх
руках.
Я дивилася воду,
та цього
замало.
Я лечу в океан,
наче
птах.
Відчуваю, що біль
десь в районі
аптеки.
Розумію: ти підеш,
покинеш мій сад.
Та чомусь забуваю
про біль...
...і про тебе.
Не дозволю життю
йти
назад!
Ти літаєш у снах,
я літаю
у небі,
а НА небі лиш Бог -
так казали
вони.
Відчайдушність тікає
розпеченим
степом.
Відчайдушність помре,
щоб
жили.
Наша доля - мужик!
посміхнеться у вуса
і сигарою мовчки
пропалить
папір.
Наша ціль вільно йде,
зовсім гола
і боса:
вона проповідує
мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125892
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2009
Квітне душа у обіймах проміння,
Серце співає вночі солов'їно.
Навіть якщо хтось ударить у спину -
Знай, це не варте твого розуміння.
Очі засяють: весна вже настала!
Вулиці міста все менш надихають.
Гарно вночі, коли щастя шукають
Ті, хто давно вже упали й не встали.
Думка втече й не повернеться знову.
Літо спішить, та весна лиш в білизні.
Сукні й взуття ще готуються різні...
В вигляді сонця достатньо улову.
Всесвіт прекрасний: весною і літом,
Взимку і в осінь, що ллється дощами.
Відчувай все це, й давай разом з нами
Гріти цей світ, ще мов льодом покритий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125890
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2009
Відьмуєш. Сонце ночами ховаєш у темряві.
Шукаєш поради. Не хочеш нікого слухати.
Тікаєш від правди, хоча сам давно наздогнав її.
Світає. Пізно на згаслу свічку дмухати.
Світ тане. У ранку є своя чарівна дума:
Стрічати цей день, ідучи разом зі світлом.
Ідучи тихенько, не створюючи людського шуму.
І тоді ти не будеш людиною. Будеш Світлим.
Сидячи на даху не вірити у небо неможливо.
І палити чужі фрази навесні – неактуально.
Хоча моді вже не слідують, це стало неважливим…
Та виділятись серед інших лиш виглядом – банально.
Маленькій кицьці страшно сидіти в замкнутій кімнаті,
Де її лишили, щоб вона ловила мишок.
Люди не просто жорстокі. Вони ще й завзято
Перетворюють на подібних собі навіть собак і кішок.
Вмикаєш музику і радієш з сьогоднішнього ранку.
Так, чарівність флейти та ніжність арфи варті зайвих слів.
Та все одно ти спускаєшся донизу. Варити каву.
Щоб знов поцілувати її і розтанути у фарбі почуттів.
Кохаєш. Сонце тримаєш у полоні темряви своїх долонь.
Знайшов, що хотів. Забудовуєш цеглою скло з двох сторін
(щоб не розбилось).
Це скло – ваше кохання – міцніше будь-якого каміння і дубових крон.
Просто вір у те, що ця щирість тобі не наснилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125744
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2009
Ненаписані фрази
Заглушені гуркотом потягу.
Я іду, раз по разу
Шукаючи частки погляду.
І з чужими поразками
Я залишаюсь без одягу.
Я пишу на стіні:
Ти не житимеш без мого догляду.
Я на верхній полиці лежу,
Мов стара і запилена.
Наче Сфінкс стережу
Таємниці. Ніким ще не спинена.
І не знаю межу,
Де з тобою зіткнуся спиною.
Запитаю одне:
Чим я зліплена, як не глиною?
Відпускаєш себе,
А вона не відпустить. В розпачі.
У вікні вже мете,
Там зима у самому розпалі.
Ти запариш мате,
І відчуєш, як гірко осені.
Відпускаєш її
І ідеш собі в гори вдосвіта.
Грає джаз.
І наповнює музика нас по вінця.
В тебе серце й душа.
Що ж із цього твоя столиця?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125743
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2009
стрибаю з квітки на квітку,
згадую сни дитячі
знаєте, я їм вдячна.
їжте цукерки, дітки.
з тисячі мрій веселка,
нитками віри зшита,
так було добре жити,
наче ввесь час - це сценки.
наче немає суму,
жити і не боятись,
в будь-яку мить зірватись
з місця, змінити думку…
бути дитям – свобода,
віра – це значить щастя,
і заховатись наспіх –
зовсім не прояв моди.
жити – не значить бути,
поряд – не значить разом.
аніж гламурні стрази,
краще кросівки взути.
в гори – це ніби вгору,
успіх – немов відлуння
і коли просто сумно,
згадуй веселку-море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125678
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2009
Ти кохав ту сусідську дівчину
Все життя, від очей – до сьогодні.
А тепер ти зостався вбивцею,
Мертве серце в руках холодних.
Ти сказав собі: «Досить з мене.
Я страждав, та кінець стражданням.
Я зрікаюсь всього! О, небо!
Я зрікаюсь свого кохання!»
Ти здійняв до гори долоні,
Закричав і заплющив очі.
Відпустив себе сам з полону,
І забув про безсонні ночі.
Але ти не збагнув єдиного:
Не кохав ти сусідську дівчину.
Лиш вклонявся їй, наче ідолу,
Невідомому та незвичному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125677
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2009