| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Когда луч солнца на закате
Седое море золотит,
Путь в Город Сказок, как когда-то,
Вновь для мечтателей открыт.
Он устлан сизыми волнами,
Он орошен дождями слёз,
А град парит над облаками,
Как лучшая из лучших грёз.
Иди же, странник, будь смелее!
Всего лишь миг горит закат!
Тебя заждалась твоя фея,
Но помни - нет пути назад!
Коль в сказку верят, то навечно.
Лети ж над морем за мечтой!
...Прибой потом журчащей речью
Твой путь поведает, герой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285601
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.10.2011
Весною плетется истории нить,
Плетется травой, уходя в небеса.
И хочется петь нам, и хочется жить,
И сказкою кажется эта краса.
Тропа змейкой вьется средь гор вдоль реки.
Тропа ли? Путь славы седых королей!
Деяния древние их велики -
Почили по замкам легенды тех дней.
Но дева-Весна всколыхнет старину,
И ветры предания в явь обратят -
И тени принцесс, воспевая Весну,
Средь замковых стен в танце вновь закружат.
И замок, молчавший в уныньи досель,
Рассыпет фарфора и золота блеск...
Вдали, в деревушке проснется свирель,
И ветер домчит ее песнь через лес.
По Эльбе бурлящей корабль проплывет,
Река унесет вслед за ним вишен цвет...
Поверь весной в сказку! Она ведь зовет!
Весною мир юн вот уже сотни лет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285361
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.10.2011
Послушай, вдохни - и услышишь весну:
Деревья усыпаны снегом,
Но скоро конец придет зимнему сну,
Появятся снова побеги...
Весь белый, нарядный - мой сказочный мир -
Опять станет миром зеленым.
Нежнее, чем сотни, чем тысячи лир,
Зашепчут березы и клены...
Пока же - всмотрись и влюбись в серебро,
В последнюю зимнюю сказку;
Почувствуй лишь радость, любовь и добро -
Ведь в белом слились эти краски.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285360
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 10.10.2011
Вона сіла на краєчку ліжка,
Її ніжка зависла над прірвою.
За плечима лишилася ніжність,
А попереду день - роки вирвані:
Їй стрес-тести влаштовує офіс,
Наче вимкнуло серце опалення...
Коли скаже годинник вже "досить!",
І порине вона знов у марення?!
Де їх двоє, неначе в Едемі,
Заховалось під ковдрою-хвилею,
Що вхопила в потоці буремнім
Бранців міста на мить і звільнила їх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2011
Тишина царит над градом мира,
Лучик солнца пробивается средь крон...
Ночь. И в Лету канувших кумиров
Вдруг шаги. И колокольный звон.
Пава белая шагает, как невеста,
Черный лебедь рассекает гордо пруд...
"Ты скажи, мы правда будем вместе?" -
Их не ждут. Они, похоже, ждут.
Враний крик разрежет небо на осколки,
"Час пришел!" - провозгласит курантов бой.
Не боишься пусть ты нечисти нисколько,
Но боишься ль встречи с памятью? С собой?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217462
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 21.10.2010
Народжений героєм, королем
Насамоті скелястий шлях долаєш
Розв’язуючи безлічі дилем
Ти головну дилему оминаєш.
Ти бачив все. Та мало відчував.
Ікаром був, та спалені вже крила.
В душі лишився попіл від заграв
І шум морський, солоний присмак хвилі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2010
Пелюстку квітки, сонячне тепло
Кохання якось в прірву привело -
Дівчина закохалася у зло.
Її любов підозри обминала,
Ілюзії для щастя все ж замало:
«Ти мій найкращий!»- Крижані слова:
«Безвинна, ти ще віриш у дива!
Ну що ж, хай буде істина нова.»
Незчулась, як вони разом у замку
Старезному; і довго до світанку.
Вбиває гірка правда в серці мир:
Її коханий, світоч і кумир -
Безжалісний, скривавлений вампір.
Вона не вірить, але його очі
Страшні стають; і тиху пітьму ночі
Пронизує її не крик, а біль.
Мовчить душа. І тільки звідусіль
Тече потік гірких солоних хвиль.
Ось шепіт; вся надія в нім: «А, може?...»
І відповідь, на прикрість так не схожа!
«Я злий, і це моя одвічна суть;
І серце закохалося в цю путь;
І сльози його вже не ворухнуть.
Хай стогін мій лунає понад дахом,
Але я не зречуся цього шляху.»
Розпачлива, вона в кутку сидить,
А він, мов привид холоду, стоїть,
І так минає час, за миттю мить.
Вагається, та рішення приймає:
Підводиться і його обіймає.
Хай злий він, та його цілунок – рай:
Любов і пристрасть, ніжності розмай.
Кохання, знову серце відчиняй!
Якби ж цілунки вічно всі тривали!
Але коханню часу завжди мало…
Приходить цей тягар до неї знов:
Вуста ці ніжні-зовсім не любов,
Це вбивці, на яких застигла кров.
Лишає; йде похмурим коридором,
По сходинам старим простує вгору.
Їй серце крає місяць – блідий диск,
Згасає ніч, в очах згасає блиск…
А він? Так і стоїть собі стіною,
Оточений одвічною пітьмою.
До даху замку день летить мерщій,
Та пізно; вже, розп*ята на межі,
Вона живе. Без серця і душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217231
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 20.10.2010
Усі мої спогади житимуть вічно -
Вони такі ж вічні, як наше кохання!
Хай день стане темною-темною ніччю,
Ці спогади будуть в журбі і стражданні.
Вони відігріють мене в сиву зиму -
Усе те, що юність буремна забрала,
До мене, старої, тихенько прилине,
Заплачу я мовчки... Тебе було мало!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2010
О, видел бы ты киевский закат!
В нем столько необузданности, чувства!
Он манит совершать меня безумства,
Возвысив цену счастья во сто крат.
О, видел бы ты киевский закат!
Как кромка туч мятежно полыхает,
И кажется, что ад сомкнулся с раем -
Безмерно грешен мир, безмерно свят!
О, как прекрасен киевский закат!
Он магией весны насквозь пронизан,
Его лучи разбились о карнизы -
И город ожил! Снова стал дышать...
P.S.
Когда растает пламенный закат,
И небо ввысь уйдет, рассыпав звезды,
Любовь коснется нас снежинкой поздней,
Ее растопит ласковый твой взгляд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216947
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.10.2010
Перший подих вітру...
В ньому так багато
Сонячного світла,
Радісного свята.
Вітер - то знамення,
Що зима минає,
І весни натхнення
Серце обіймає.
Якось по-новому
Вже шумлять машини,
Вийшовши із дому
Я за вітром лину,
У душі вирують
Пісні солов"їні,
Бо весна крокує
Стежками Вкраїни.
Далі - тільки воля,
Й небо, що синіє...
Зникнуть всі недоля.
З вітром лине мрія!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216765
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2010
Расплачусь я стихами на бумагу,
Чернильные мои потоки слёз
Пусть сложатся в прекраснейшую сагу
Об океанах, о садах из роз...
Там целый год парит пушинкой лето,
Там волны разбиваются средь скал,
Там верить можно в искренность обетов,
Там с высоты звенит любви хорал,
Там птицы вьют гнездо над водопадом,
Там магией пронизан древний лес...
Мы изгнаны из рая, что так сладок,
Верни же нас, о чудо, в мир чудес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216486
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.10.2010
Захід сонця. Вечоріє.
Наче казка, світ довкола.
От якби ж я стала птахом,
Описала в небі коло...
Стала білим альбатросом,
І над містом піднялася,
І, пірнаючи в хмаринках,
Я б до моря подалася.
Моє щастя живе в морі,
Де прибій розмову тиху,
Веде з горами, де хвилі
Навівають душі втіху.
Я милуюсь краєвидом,
Знов пірнаю і злітаю,
І велике щось, безмежне
У душі я відчуваю....
Сонце сіло, і настала
Ніч прекрасна, таємнича,
І я - втомлена, щаслива -
Повернулась в місто з ніччю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216483
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2010
У парку на перетині часів
Кого зустрінеш восени в тумані:
Дівча, якого ніжний сміх бринів
Відлигою сердець бабусі й мами?
Чи мрійницю, яка в душі своїй
Любов плекає, як троянду пестить?...
На вітах павутиннячка надій
Торкнуся крізь роки та перехрестя...
Чи може цей густий мольфар-туман
Завісу майбуття мені відкриє,
І старість без прикрас і без оман
Назустріч вийде?.... Вітерець повіяв,
Мозаїкою листя вкривши парк.
І знову тиша та сумна самотність.
Невпинний часу плин. Натхнення брак.
Туман у серці. Осені безодня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216282
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2010
Як тільки музика грає,
Лунає оркестру спів,
Я ніби перелітаю
Назад на кілька віків:
За лісом сонце сідає,
Тут панські хороми, сад,
У залі гомін лунає -
Мабуть, там вже маскарад.
Красуні-аристократки
Годують білих собак...
А я не мала і гадки,
Що тут чудово отак!
Аж в оксамитовій масці
До мене підходить Він.
Я знаю: це моє щастя,
І роблю низький уклін.
Кружляємо з ним у вальсі,
Щоразу мерщій, мерщій,
Дивлюсь на його я пальці,
Вирує радість в душі...
Спинімось, слухаєм скрипку,
Торкає ніжність серця.
У ставі плещуться рибки,
Немає щастю кінця....
Коханий жартом втікає,
Знаходжу швидко його....
Та раптом оркестр змовкає,
Нема нічого цього.
Казкова зникла примара,
Та щастя крапля мала
Від музики дивних чарів
Надію серцю дала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2010
В этом страшном компьютерном мире,
Где давно оцифрованы сны,
По велению ветра-сатира
Я почувствую запах весны.
Вспомню я вдруг тогда, что я - ведьма,
О заклятиях в сердце моём,
Наберу в руки черную землю,
Полыхнет земля красным огнём...
Улечу, разбивая преграды!
Осень мне рассмеется во след,
Зашуршит золотым листопадом -
Я свободна, как солнечный свет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215929
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 13.10.2010
Сніг.... А у небі - морська глибина!
Літо, благаю, прийди!
Котиться хай п'янка знов луна,
Хвиля солона бринить...
Воля, не холод у серці хай буде,
Літо - мій вічний політ!
Небо приносить відлуння це людям,
Серце воно веселить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215923
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2010
Серебром зимней ночи
Оплетёт тишина.
Вот бы кто напророчил
Мне любовь - да без сна,
Вот бы кто тебя выткал
Из снежинковых грёз!
Я учусь на ошибках,
Мне не страшен мороз:
РассыпАл средь барханов
Жемчуга он свои,
Собирать не устану -
Нанижу все на нить,
Ариадною буду,
Поведу за собой!
И жемчужное чудо
Станет нашей судьбой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126259
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.04.2009
Цікаво, чи помічали ви колись, які обличчя в людей на зупинці? Жодної посмішки, у кращому випадку – зосередженість на власних проблемах, а більшість взагалі сердиті, злі, сумні… Так, зло вирує світом, величезними порціями…
Ні, я не песиміст, пересічний студент двадцяти років, я ж правду про зло кажу! А починається все дуже рано, з першої казочки у житті. «Курочка Ряба» називається. Я розкажу, якщо не знаєте…
Жили собі дід та баба, була у них курочка Ряба. Знесла курочка яйце. (увага, зараз починається найголовніше!) Дід яйце бив-бив, не розбив, баба била-била, не розбила. Поклали яйце на поличку. Бігла миша, махнула хвостиком, яйце впало та розбилося. Дід плаче, баба плаче, а курочка каже: «Не плачте, я вам знесу нове яйце, не звичайне, а золоте».
Ось воно, те саме зло! Яйце! Виток проблем… Наче символ життя, але як візьмешся за нього, то виявиться, що не з твоїми силами та здібностями бити його, чи взагалі якась миша всі надії зруйнує. Розбилося все ж таки, але НЕ ТОДІ І НЕ ТАК, ЯК ТРЕБА, а це навіть гірше. Намальовані повітряні замки із реальністю ніяк не перетинаються, і краще б лишити їх окремо, аби сни солодшими були, а жити собі як жити, та казка вчить: хапайся міцніше за яйце, навіть не оцінюючи власні можливості, бий, доки не зрозумієш: не вдається. А потім бідкайся, коли яйця не стало… Така собі негативна життєва програма.
І так постійно… Друг свариться з дівчиною і погрожує їй, бо вона не хоче робити аборт, брат із дружиною їде до Німеччини, ледь не всі гроші має віддати лікарям, аби в нього був син чи дочка. Те ж саме яйце, в одних не б’ється, в інших розбилося назавжди (захопивши із собою ще й кохання). Злий жарт долі, Ромео та Джульєтта, що розминулися не у часі, як шекспірівські, а в просторі та спробах знайти свою пару…
Приятель два місяці у Києві, і сам зізнався, як він мені шалено заздрить, буцімто я із столичними кралями стільки років знаюся, а його вони до себе і близько не підпускають, і взагалі весь цей міський стиль… Ну й що з того? Так, із цими, так би мовити, кралями я у дитсадок ходив, у школі вчився, і першу Барбі, і першу помаду та підбори бачив… Єдиний мій привілей – я їх трошки знаю і дешеві ефекти, які захоплюють мого приятеля, розважають мене тільки протягом першого (і останнього) побачення. Він мріє про їх любов, а я завойовую зовсім інших дівчат, знаючи доріан-греєвську самозакоханість сліпучих красунь. До речі, ще одна історія про яйце! Вічна молодість обертається на шлях до прірви, зв’язок із портретом розірвати не вдається, а коли Доріан все ж робить це, то що? Гине, яйце розбилося. Перефразування казочки з моральним навантаженням. Уайльд, мабуть, про це і не здогадувався…
Або ж «міський стиль» взяти! Величезне яйце! Прагнеш його підкорити, добре, нехай навіть здається що підкорив. Кар’єра, родина… На власному авто стоїш у пробці кілька годин на день, працюєш з ранку до ночі (без цього про слово кар’єра можна забути), діти рости у дворі не можуть, бо нічого путнього з них не вийде, тому цілий день «кваліфіковані педагоги» намагаються їх розважити і навантажити. А вдома просто неможливо знаходитися, бо в сусідів знов ремонт… Або ж у тебе… Місто – ідеальний комбінат з перетворення високих мрій на буденні проблеми та постійний брак часу, ефективність майже стовідсоткова! А ми… Надто захопилися формулою «Прийшов, побачив, переміг», не знаючи менш відомого висловлювання Цезаря: «Я б радше був першим у маленькому містечку, ніж другим у Римі». Бо пересічний завойовник міста розуміє, що стати першим шанси мізерні, а перемога – занадто абстрактне поняття, тому й хапаються за неї, не знаючи, чи легко її здобути, чи доведеться знесиленим на поличку покласти…
Дивна казка… Найперша і найбільш нетипова… В усіх наступних казках, які вже змішалися і не пригадуються, «хеппі-енд», а в цій – лише наступне яйце, примара надії. Ні, неправий Толкієн, що кільце – символ зла! Яйце, зародок, у ньому корінь невдач людської раси. Зародок… Так же правильніше, ніж «символ життя»! Воно ж іще цілісне, закрите, ніколи не знаєш, що із нього вилупиться…
Може, не все так драматично. Є щастя, здійснені мрії, яйця, що потихеньку шкварчать на сковороді… Але зло привертає більше уваги. Про нього розповідають, бажають застерегти. Та як у два-три роки відрізнити застереження від плану, згідно з яким треба обирати мету а потім розчаровуватися? Повчання надто розмите…
Ось нарешті і тролейбус. Довго він, мабуть, пробка… Агов, нащо так різко гальмувати? Старих же багато їде! Впадуть чи просто вдаряться! І вийде нова версія казочки: Тролейбус загальмував, баба хитнулася, яйце впало і розбилося…Точно, так і буду розповідати своїм дітям! Все одно ж доведеться, мабуть… Хоча б мишу приплітати не буду, тварини тут ні до чого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126257
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2009
Зорі нічку темну прикрашають,
Зорі-у краплиночках роси...
Зорі так багато всього знають,
Зорі -міліярд років краси.
Зорі! Чому з вами так самотньо?
Чому в серці тільки пустота?
Чом стою я на краю безодні,
Бачу лиш мовчазнії літа?
Зорі почуття всі приховають,
Не розкажуть таємниць вікам...
Тінь мого кохання пропливає-
Разом бути не судилось нам.
Зорі так багато всього знають,
Зорі -тінь холодної краси.
Зорі нічку темну прикрашають,
Зорі-у краплиночках сльози...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126130
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2009