| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
Тиша густішала, мов молоко,
і ставало чутно, як дихають риби.
Старий професор Петро Узєлков
в обсерваторії на Південному березі Криму
вдивлявся у вакуум сонно й незримо,
забивши очі космічним піском.
Простір кривився. Тютюновий дим
облизував стіни. Восьминоги галактик
повільно випливали з космічної води…
- Світ, напевне, почавсь із затакту
після вселенського безстатевого акту
або ще якоїсь незнаної біди… -
думав Узєлков, похилившись на
схудле плече свого телескопа, -
У телескопів теж бувають імена,
свого я назву просто Копа…
нехай ненадовго… хай все – лиш космічний попіл,
та він мене знає так, як ніхто не знав…
Пустивши сльозу, Узєлков заснув,
щоби бачити більше, ніж час і простір,
обіймати нерушну й безжальну тишину
і кричати: «О Боже, тут все так просто,
проростає галактик космічне просо,
щомиті збільшуючи кривизну…»
…а коли він прокинувсь, буяла рань,
й на доступних частотах долинали звуки.
Іван Крамаренко, молодий аспірант,
Постукав у двері: «До Вас онуки»,
і професор, схопивши малих на руки,
побрів, прошептавши: «Копа, пора…»
В небі чайки давно насміяли політ,
море гнало неголених хвиль синкопи.
Професор Узєлков, син старої Землі,
сорок років йдучи на космічні тропи,
розвернувся назад й галактично кричав услід:
- Іван, в нього є ім’я… Його звати Копа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2010
листопадовий шлях захолоне, мов чай
метрополітен-осінь - ти сни й помічай
коли точки розп"яття гілок
попід небом стають стигмами
і ці дні - наче танець зів"ялих пір"їн
і її, ти помчишся шукати її...
до зими б встигнути
і ти підеш дорогою несподівань
де до неї - музично-малий інтервал
- не ховайся за осінь, без тебе
в сльоті цій так темно, так...
й надламається світ, наче грецький горіх
та ж розпустить всі коси між днів і доріг
що на рівні небесних світил
викликає затемнення
ти шукатимеш всюди, де сни й міражі
вічний біг від межі до своєї межі
а вона лиш помаше рукою-дощем
над нічними сторожами
ну а ти у одвічній осінній гульбі
цілувамиш тих, що здалися тобі
з нею так схожими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155220
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.11.2009
...хлоровані сни мені б склянку води намацати
і допити те місто нічне й наче ти родягнене
попри всі його засоби масової дезінформації
попри звалище всіх його вулиць розп"ятих стягами
наче сни необхідність сексу зі зміною поверхів
попри всі ці ліфти непрацюючі десь із вічність
бо ця осінь на рівні грудей розсипається порохом
бо та згуба з роздягнених міст так красиво кличе
вздовж небес переламаний шлях мов циганське гульбище
ти навчила од зір прикурювать сни з цигаркою
ти навчила себе забувати а я не забув іще
як ти голо дивилась у душу мою розшарпану..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154327
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
спогади в ділянці серця стають вагомими
за ковток із двох років хоча не всі вікна загоєні
з маленьких вуличок знімаючи ксерокопію осені
ти розплачешся вдаль залізничними вагонами
з наступною втратою координації в часі/просторі/
перетворенням вогню запальнички в агонію
теплий светр тебе від мене вже більше не захищатиме
на кону one-way ticket на острів святої Олени зі станції метро Хрещатик
а під пивними барами вже починається вечір
на хвилях радіо
частота журвалиних "курли" позначається мегагерцами
мрії холонуть неначе страва з болгарським перцем
в міру перевищення доходів над витратами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151734
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2009
він видобував кросвордний інтелект з університету
казав що її хода набуває ознак лету
вона ж просто звикла любити з пістолету
рими банальні однак звички стають шкідливими
вона влучно стріляла він педантично забивав на лекції
казав що форма змінюється зал. від способу проекції
доводив наукову необхідність постійного сексу і...
сюжет банальний і дещо розмитий зливами
дощ ішов часто вони любили його під парасолею
їх маленького світу тут рими дещо підсолені
сукупність N подій в множині названій долею
призводить до наслідків зливи народжують істину
після котроїсь із них забравши нижню білизну
вона скаже "пока" будь щасливим й не став репризу
все одно не вернеш а краще - дивись крізь призму
вона ж просто звикла розходитись непарними числами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151205
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2009
триває шоу...Останній довгоносик
краде тепло з каналу "два-плюс-два".
Міські базари розціняють осінь.
Ревізія примерзлого єства
приходить як завжди неждано. Знову
міняються секс-символи епох.
Адреси друзів означають холод,
і, сміючись, рудий осінній бог
зринає в далечінь по оболоні...
А ми йдемо, розхристані й смішні,
де рельси заплітаютсья в долоню,
де плаче світ, що істина в зерні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151154
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
шмат небес прилипа до вікна - констатація осені
в провінційних містах, де сни дещо довші за вулиці.
ти гортаєш листи із нізвідки. всі парнаси і офіси
оголошують дні розбитих вікон, а планета сунеться
поміж оптових ринків та обдертих пивних кіосків
твій прогноз непогоди ухвалено. і поміж подихів
ми старієм на каву-чай. тут без корку й пороху
нетто-осінь: дешевий сир/стандартні мелодії...
починається ранок, а може й якась-там епоха
під одвічне ранкове похмілля старих істориків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151152
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
Форс-мінор... На руках олов"яних алей
від циганського вітру грубіє шкіра.
Розкидають вітри у застиглій квартирі
запах твого волосся,імбиру,але
так стирається пам"яті скельце. І я,
наче в"язень старий на прокашляних стінах,
із кілець тютюнових складаю ім"я,
за яке ти мені вже нічого не винна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144576
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.09.2009
ваш погляд суворо-континентальний, пані...
Скоро здетонує осінь, а Ви такі наївні,
перед Вами навіть янгол втратить орбіту.
Так тремчу натщеосінь, як в червоній небесній рані
починається сонце - одвічна Божа нерівність,
так ламає мене на чотири з гаком сторони світу.
і я хочу непокірне серце вправити у груди...
Ви вснилися в сни мої, пані розхристана.
Тікаю сірими кварталами - Ви влучно цілитесь.
Гортаю себе з початку - такої, як Ви, не буде,
Ви далі від мене, ніж аналогічна відстань,
ніж сотні сторінок історії чорно-білої.
ваш погляд суворо-сентиментальний, іноді
він змушує замерзати навіть сльози,
хоча зрештою це справа слів і кольору.
Скоро здетонує осінь - і хто в ній Ви мені?
Просто привід для написання поезії-дефіс-прози
про різницю між Вами роздягненою та оголеною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144027
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.09.2009
аритмія вірша небезпечна коли до неї тобі байдуже
коли відбувається статевий акт купівлі-продажу
а на зміну фільмам приходять короткі статичні зображення
глиняних фігурок.jpeg
з десятковими дробами
нас об"єднує прагнення бути частиною цілого
побутовий екстремізім закінчується холодним чайником
у будинку під назвою будинок випадково пристарілого
мисливця за собою
слів які стали зайвими
можна позбавитись наприклад за допомогою голосу
при вході в чиєсь серце бажано тричі стукати
я ж віддаю тобі ритм для отримання ретро-бонусу
зітри цю повільну сльозу надшвидкими рухами
й придумай іще щось наприклад квадратне колесо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137967
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.07.2009
коктейль для оркестру та скрипки бездарно зіграно
ти вища на дубль-дієз від підземних поверхів
цю жменьку вцілілих слів назови епіграфом
до зимніх доріг чи сторінок наприклад повісті
короткої наче кохання у клітці з тиграми
а далі фарбуй волосся й назви це фатумом
й вогні все повзтимуть зап"ястями-автосрадами
і лиш мій картонний будинок напевне знатиме
цей пазл тобою давно і наївно складено
з частинок життя що формують дефіс між датами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137496
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.07.2009
північний полюс міста вічна мерзота
кудлате псиво душа облизана вовком
дихає мною неначе промисловим азотом
з більшості будинків тут можна скласти скоромовку
нас із тобою їм давно не вистачає
про нас плаче тільки пожовклий камінь
коли небеса захлинувшись вчорашнім чаєм
розбухають передгрозовими чиряками
коли зв"язка нот розривається в моєму горлі
й неголений дощ застигаючи на низькому старті
залишає тільки прозорий відбиток долі
як відбиток твого пальця на моїй карті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136588
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2009
ховаюся в чорноту шоколадної плитки
мов старий холодильник маю звичку халтурити
твоє хоббі давно межує з моєю дурістю
це мов з глини зліпити паперову клітку
придатну хіба що для глибинного занурення
наші спільні століття дивно схожі на котячу бійню
десятки томів справи недбало підколені
в тих місцях де ти не боялась ходити голою
і падати в небо наче в чиїсь безкоштовні обійми
так як падає сонце на відтяті рибні голови
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136078
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.07.2009
місто-амфібія стежка-змія наш перекошений амфітеатр
дівчинко-лялько ти звикла зникати і прокидатися з літери "я"
дівчинко смаку розстріляних хмар ковзаю світом в затакт із тобою
мов корабель у чеканні пробою змерзну подвійна суцільна зима
небо поламане праве крило дівчинко слід ще пропахне забуто
там де старий оператор докрутить сни без картинок яких не було
дівчинко-згубо плечима снігів знизую грубо на ваші повіки
ти лиш під серце не лий мені ліки так наче я тебе п"ю навздогін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135964
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.07.2009
ця пора незагоєна пляма вхідні листи
все коротшають дні це іржавий квартирний протяг
від віконної рами до вічних де ти?.. де ти?..
наче дихає в ніч вокзалу спізнілий потяг
демонтоване небо втамовує страх висоти
в сухожиллях думок на примерзлих до стін картинах
починається сніг мов обривистий штрих-пунктир
бо на наших долонях давно не впізнати ліній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133660
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2009
осінь це як розлити інфрачервоне вино
кожен ліхтар у спину диха мов теплий звір
я говорю крізь сито скинь своє кімоно
небо ковтає слину шмаття озонових дір
наш безкоштовний кисень сни на кістках-гілках
посмішка сутенера в плазмовий телеекран
щось наді мною висить наче над світом птах
осінь голюсь під "зеро" падаю мов кора
в наші нічні жахіття тихо сповза сльота
кліпати в очі коліям вірити в порножурнали
осінь це як розбити голову об міста
ті де себе ніколи ми в дзеркалі не впізнали б
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132517
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2009
на цьому місці можна побудувати будинок
або поставити кому
торішня пам"ять ще віддає димом
лиш невідомо по кому
в картонних стінах знаходжу протяг
за цвях до серця
твоя картина про тих хто проти
моя хто зверху
життя вивчає частини тіла
та їх отруту
а ми трамваї нам не під силу
не розминутись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132363
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2009
тут захлинаються риби і вірші
загнаний ранок в торгові ряди
як пережити це місто скоріше
жіночко welcome сюди
вийти на дах без будинку і впасти
в стоси пожовклих від ока газет
доки з відтінком томатної пасти
неба недопалок в груди вповзе
любов похідна сексуального сервісу
правка-життя для збереження змін
треба як мінімум зникнути безвісти
в місті
№
1
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132121
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2009
Я художник без кольору.
Спати, мовчати, дихати -
ти вже викрала все. Я тобою до крихти списаний.
Лиш прокинься й скажи: чи ж не щастя мені, не лихо ти?, -
і я знову тебе обійматиму снами-списами.
Наче чашка з-під кави,
надщерблене місто місячне.
Так півтонно гірчить, все плечима, плечима, косами...
Так приходить звикання. І років десь так під тисячу
я спиваюся на ніч із рук твоїх абрикосових.
А навколо - твоє усе:
іграшки, квіти, вулиці,
Та й втікати куди: чи до Бога - ти, чи до біса - ти.
А мені ж - відчувати лиш руку. Й Земля, що крутиться
залишиться до ранку вірною своїй вісі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132002
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2009
Ми зникали, неначе відбитки пальців,
ми скисали в молоці, слово за словом,
у підвалах, прокурених рок-н-ролом,
й розсипались, мов крихкий кристалічний кальцій,
мов кохання швидке й кайфове.
Із порожніх гаманців нас дістало місто,
і не тільки воно до кінцівок дістало.
Закрадались у погляд обдерті квартали:
цей притулок бродячих собак і артистів
між вульгарних бульварних істин.
Ми ж шукали сенсу в отім навколо,
де над світом - сонця призабутий апостроф.
Й він приходив: перший сніг, сексуальний досвід,
ми ж втрачали когось: за колом коло,
і знаходили щось наосліп.
А, виходячи назовні, протирали вічі:
Бачиш: в небі над нами літера "Че",
там сліди підошов, божевільно пече...
Відчуваєш, як місто тебе спльовує тричі
через ліве залізобетонне плече?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129462
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2009
А хочеш – люби. А хочеш – стріляй навиліт,
посилайся на Дейла Карнегі, Шекспіра чи Канта,
а решта – ці вулиці, лиця – одвічна константа,
та й знаєш – і відстань, напевне, не тільки милі.
Ми різні занадто. Та й осінь занадто глибока.
І хочеш/не хочеш – нам знову до ранку ділити
це місто – недоспану ніч над долонею світу,
і світ, що почався, напевне, не з того боку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126701
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2009
Зігріваючи мрії, як вовк свої зранені лапи,
переходжу усе, що не встигло мене перейти,
І так довго не можу заснути від власного храпу,
що уже й забуваю, що сни – всього-на-всього ти.
Ти остання для мене й найперша, мов літера літер,
в цьому місті, загубленім наче старий телефон,
де в безвиході вулиць на дні кишенькового світу
я зникаю он-лайн/серед ночі/міняється фон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126700
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2009
Я – твій осінній злодій. Відпусти,
я ж так забув, як пахнуть твої коси…
/А ти – як ніч – розхристана і боса,
й на цілий світ всеспалені мости/
Лише сльозу під серцем запечи,
я ж твій осінній…причини фіранку…
/А ти – як ніч – тулилася до ранку,
і ранок спав у мене на плечі/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126678
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2009
Осінню й присмак на небі крихкий
й наші думки протилежні, мов статі.
Змішує день краєвиди горбаті
й осінь, коротка, мов порух руки,
нам аплодує, так ніби при страті
/згадую темні віки/
Наші міста доросли до сльоти,
/зліва-направо холонуть вокзали/.
А через стріхи й сумні блокпости
звільна в розхристану душу вповзали
краплі епохи, немов нікотин
/як же ми вперто дерзали/
Ми не боялися дантових кіл,
ми не чекали небесної мани.
Та попри всі потенційні омани
добре засвоїли фізику тіл
й запах дешевої марихуани
з поля вмираючих сіл.
Й вся множина випадкових подій,
й неба вага на всесвітнім домкраті
танули в чистій і чесній воді...
/тут ми з тобою, мов кілька в томаті...
Та попри славу усіх геростратів,
чистимо зорі від власних слідів/
Сіро... давно відхрипіла весна
у призабутому магнітофоні.
Скурвлено світ на маленькій долоні
/лямка ж іх меридіанів тісна,
час залікує прострілені скроні/
Де ж ти, забута Вона?
Лиш між густими туманам щем:
сурми вцілілих заводів - контральто.
Вірші дірявіють звичністю тем:
зморені зорі, небес декольте.
Світ переходить в сповільнене сальто.
Ти десь далеко.
А решта - пусте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126677
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2009
Іржавіє сніг… По іржавому снігу – прости…
остання ж зима нас так довго цідила крізь сито,
що я – вже поплутаний гіллям від спогадів, ти –
лиш фото-на-пам'ять з мого чорно-білого світу,
де вітер-самітник, що зірку до рук нахиля,
де час загубивсь у скрипінні старої канапи,
де нам не лишилось, де поверхом вище – Земля
поволі сповза зі своєї затертої мапи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126583
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2009
Коли форма життя - лиш бродячі нічні патрулі,
коли місто моє крізь туман - бездоганна амеба,
закриваю солоних очей абсолютні нулі...
Тут епіграф "I miss you" /в перекладі "скучив без тебе"/
Намотати б на палець пів-світу - й до крихти тобі...
і забігти на каву, гірку, наче перше причастя,
І пропити до дірки весну, і ридати "на біс"
про дозований дощ, і про хліб, наче біль, наче щастя.
Ну, а може, ти - той абонент, що так довго мовчить,
що так довго про все, що сховалось в кишені від літер...
про абсурд без театру, про тиху сльозу на плечі,
і про зграйку лялькових планет на маленьких орбітах.
Може, зрештою, ти - лиш сумна наркотична печаль,
що із вправністю змія обгорне долоні, коліна...
...а боги понад прірвою в житі ганяють м"яча,
а поля проростають тернами...мабуть, сивозміна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126582
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2009