| Сторінки (1/79): | « | 1 | » |
Був вересень. Гарячий, як твій погляд.
Був вересень. Вологий, як сльоза.
Та зустріч не була дарунком долі.
Це просто ти мені все підказав.
Ти нагадав мені когось чужого –
Далекого, померлого, зі сну…
У ньому не було чогось святого,
Це я десь втратила свою весну.
Ти міг мене любити, як той інший,
Ти міг померти, впасти на війні.
Ти міг би не читати моїх віршів,
Можливо, лиш прийшов би в мої сни.
Та я тебе, звичайно, б не впізнала.
Міг бути квітень, лютий, листопад…
І я тебе б, тим більше, не чекала,
Ти зник би, як останній зорепад.
Був вересень. Вологий і гарячий.
Був вересень. Підкорений життям.
Ти знаєш, я вже більш не плачу,
Але й тебе не бачу вже дитям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2016
Ти вся в чорному...
В чорному я тебе побачила
І тебе відчула.
Чорним шовком накрила побачення
І загасила свічу.
Чорний тобі личить...
Я любила чорний як коханця,
Тільки запізно.
Чорну розтоптала душу обранця
Каблуком залізним.
Чорний - твоя стихія...
Я впізнала тебе як свого ангела чи демона
З життя минулого,
Привезеного на чорному човні Харона
До чорноти засмаглого.
В чорному ти розчинилась...
Я прийняла тебе, ніби забутий сон,
що згадала раптом.
Тоді ж став твій чорний локон
Моїм вердиктом.
В чорному ми стали одним цілим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656216
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.03.2016
В твоєму чорному мовчанні сховалась північ,
Так, ніби ми з тобою стали чужими зовсім,
Ти походжав побіля мене напрочуд рівно,
Після того, як твоя коханка загинула в Польщі.
Уже давно пробив годинник третю ранку,
Десь там за горизонтом прокричав півень.
То краще б стали життя мого куранти
Ще до того, як між нами проляг твій іній.
Чи пам’ятаєш, як кілька років до цього всього
Ми поєднались, ти обіцяв мене любити.
Та не зберіг свою любов навіть до гробу…
Я тільки чула, як відстукали кінські копита.
Навіщо ти мене покинув? О Боже правий!
Ти обманув… Тебе манила твоя Венера…
У кабінеті тебе знайшла… Зяяла рана,
Залишена від кулі твого револьвера.
Та не вдалось тобі із нею там поєднатись,
Ти повернувся… Ти явився, щоб мене вбити.
Тепер приречений довіку на землі каратись,
При цьому зміг і мою душу навік згубити.
Пройшло сто років. Чи може двісті? Хто тепер знає?
Я все блукаю по кімнатах, де була щаслива.
Вона ж у Раї чи може в Пеклі тебе чекає…
Зі мною залишилася під серцем твоя дитина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2016
Дикий погляд очей розкосих
З-під волосся п’янко манив.
Були розплетені її довгі коси,
Чимось схожі на левову гриву.
Не княжна, не царівна, не панна –
Степовим вітром згублена шкіра.
Вона була донькою дикого хана,
Доки врода її не дозріла.
Не один табун диких коней
Був приручений задля неї,
Чорні й білі рабські долоні
Підносили їй коштовні камеї.
Кочові й осілі племена
Готували до неї посольства,
Щоб увійшли її смуглі рамена
До палат, повних багатства.
До шатра хана протоптався шлях,
Уквітчаний любові квітом,
Та в далеких і диких степах
Зливався її сміх із вітром.
Не вмовивши дарами доньку хана,
Правитель кочовий війною пригрозив,
Блищало гостре лезо ятагана
І хан до доньки гнівно говорив.
Непокірна дика красуня
Не зломилась під поглядом хана -
Кочова кінна хвиля могутня
Завдала стану невиліковної рани.
Просвистіли в повітрі стріли,
Заіржали в агонії коні,
Шатра ханські із ханом згоріли,
А донька опинилась в полоні.
Диким поглядом очей розкосих
Збуджувала вона кочівників кров,
Щоночі заплітала коси,
Щоб на ранок розплести їх знов.
Коли на краю степу заблищало море,
Полонянка прокинулась вночі,
Серце її наповнилось болем,
Погляд падав на ворожі мечі.
Підійшовши до краю скелі,
Востаннє глянувши на рідний степ,
Вона увійшла до нової оселі,
Покинувши рабства світ.
***
Палав вогонь, іржали коні на світанні
У скелю билися хвилі морські,
Був крик і плач, сум’яття в кочовому стані,
Вогняна помста степової душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634305
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 08.01.2016
Вона читала книгу біля зачиненої брами,
Вона не знала, хто ту браму зачинив.
Колись та брама була прихована садами,
Ще в ті часи, коли її Диявол полонив.
Ясне світло місяця падало на книгу,
На її обличчя, плечі, білий шовк.
Вона не відчувалося тут часу плину.
Біля її ніг лежав білий вовк.
Десь неподалік щось кричали сови,
Шаруділи миші в осінній траві.
Дерева тримали таємничу змову,
Велично розкинувшись, ніби королі.
Вони пам'ятали, як біле хутро вовка
Яскраво-червоним стало в одну мить,
Його ж господиня, як та горда мавка,
Одним змахом леза відмовилась жить.
Вона давно знала, що люди в сутанах
Прийдуть і за нею, не дозволять жити,
Католицька церква - як нічна путана
Вірна тільки звуку - золото дзвенить.
З того дня щороку для одної ночі
Вона відкриває свій примарний лик,
Над книгою шепоче слова пророчі,
А потім з вовком іде в молодик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633034
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.01.2016
Уже не має ні мрій, ні надій,
Тільки мертва тиша навкруг тебе.
Все, немов в могилі; білий іней
Покриває твої коси темні.
Це мертве місто, ці жорстокі люди,
Ти також від них пішла.
Гірко на душі. Чи довго буде
Ще ця вічна темнота?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596436
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.07.2015
Вже сивина покрила твою голову,
І зовсім ти не та вже, що колись,
А ти смієшся, хоч і вієш холодом,
Й не бачу докору в словах твоїх німих.
І тільки сльози ти ховаєш за вуаллю,
І серце теж приховане від всіх,
Твоя душа закрита, я це знаю,
Ти, лялечко, захована в якийсь зашитий міх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2015
Коли побачиш її довгі коси,
Коси, що сплелися із трави,
Бачиш на траві прозорі роси,
Коси виринули із пітьми.
Вона вийшла, неначе з молочної криниці,
Її ніжне обличчя стало таке бліде,
Їй так набридло жити у темниці!
Їй стало в світі все таке чуже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2015
1
І там десь, де немає сонця
Залишусь я.
В могилі – жодного віконця,
Лиш смерть моя.
Цей світ покину я без болю
І без сльози.
І засумує лиш за мною
Блискіт грози.
Покину я усе, що не зробила
І що могла.
Залишиться в землі лиш тіло
Й моя сльоза.
2
І буде знову блакить неба
І зелень трав.
Та людям серце без потреби
Я не віддам.
Вони забудуть, що жила я
І що могла.
І не залишиться прощання
В моїх віршах.
Я буду плакать безкінечно,
Але в Лету.
Забудуть люди моє серце
Й палку сльозу.
3
Ніщо не зміниться на світі,
А тільки я.
Вже не плестиме свої сіті
Душа моя.
І не співатиму пісень я –
Мовчання.
І не писатиму віршів я –
Страждання.
Я не тривожитиму більше
Людей.
І не побачу вже ніколи
Своїх дітей.
Не прокидатимуся зрання
Зі сну.
І не любитиму ніколи
Весну.
Я лиш лежатиму в могилі
В землі.
Й чекатиме душа спочину
В пітьмі.
4
Мене забудуть. Ту, яка любила
Коней і сміх.
Пісні, небо й ніжні
Квіти весни.
Рояль, Бетховена й Шопена,
А ще вірші.
Троянди, чорний колір, пантеру
І перстні.
5
Усі забудуть, що була я,
Неначе лід.
І що в історії далекій
Лишила слід.
Вони забудуть, як догнала
Колись грозу
І що я часто проливала
Свою сльозу.
Як ненавиділа колись я
Отих людей,
І що була найсправедливішою
Із суддей.
6
Позолочену труну опустять в землю –
Така смерть
І землею могилу засиплють
Вщерть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2015
Кажуть, я була королевою,
Кажуть, що я зараз жорстока,
Я не бажаю життя тюремного,
Кажуть, що ще буде моя спокута.
Можливо, дивно, але я інша,
Зовсім не така, якою мене знають,
Вони не знають, що я пишу вірші,
Вони не знають, чого я бажаю.
Вони не знають про мене нічого.
Вони лиш бачуть одну з моїх масок.
А душу мою різнокольорову,
А життя моє, схоже на казку,
вони не знають. Й не будуть знати.
Я живу в дивних, розкішних палатах,
Тут знаю щастя і знаю лихо,
Але найчастіше воно проходить тихо.
Не знаю бідності, не знаю горя,
А знаю тільки усмішку долі.
А вони кажуть, що маю душу пантери я,
А вони кажуть, що зі мною тільки морока,
А вони кажуть, що я була королевою,
А вони кажуть, що я зараз жорстока.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2015
В трагедії немає кінця і початку,
Немає минулого, немає майбутнього.
Про трагедію завжди залишається згадка,
Хоч і хочеться інколи все забути.
Пам'ять ріжеш ножем, вириваєш спогади,
Тепла кров тече по руках.
І на тебе дивляться всі вовчим поглядом,
Ніби до цього жила, як святий монах.
Ненависні погляди дивляться у пам'ять,
Ти мовчки витираєш кров із рук.
А якщо тебе всі голосно хвалять,
То чому ж життя сповнене розлук?
І навіщо сльози, марні сподівання,
Роздуми про сенс, спроба забуття?
Чорним покривалом прикрите страждання,
За маскою ненависті – людське каяття.
Ти сама – Трагедія, ти – звичайна жінка,
Що в життєвій п’єсі грає чорну роль.
У душі залишилась любові іскринка,
Яку запалив твій мертвий король.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2015
Розлита чорна кава…
Розбитий кришталь…
Незакінчена справа…
Густа вуаль…
У темряві блиск ножа…
У тиші тремтіння шепіт…
На щоці солона сльоза…
На папір лягає проза…
По обличчю б’є дощ…
Під ногами калюжі…
На гратах мокрий плющ…
Вода на дорозі…
Холодне скло вікна…
Гаряче серце в грудях…
Так, це була вона –
Та, яку всі судять…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2015
О, жорстокий час!
Навіщо ти минаєш?
Чому не можеш зупинитись хоч на мить?
Чому від щастя завжди ти втікаєш?
Чому нікому тебе не зупинить?
Колись тримала я тебе в руках,
Але обманом вирвавсь ти від мене.
Ти насилав на мене страх
І закривав усю синь неба.
Ти як той вітер, що гуляє у Віках,
Летиш, летиш, не спинишся ніколи.
Лиш інколи застигнеш на вустах
В бажанні обізватися солодким болем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2015
Сон…
Темна тінь…
Плаче акордеон…
До церкви заходить Вій…
Шелест крон…
Ірже кінь…
Мармур колон…
Серденько тихо мліє…
Пісня ворон…
Вогнище тихо тліє…
Всього лише сон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2015
Ми з нею однієї крові,
Що там говорити про життя?
Вона колись була в неволі,
Тепер у цьому замку я.
Колись її взяли під варту,
Мене ненавиділи всі також.
Колись її вели на страту,
Мені ж гострили чорний ніж.
Колись у мене вкрали юність,
У неї вкрали все близьке.
Колись у ній убили совість,
В мені убили все людське.
Колись бажали її смерті,
Мене всі проклинали гірш,
Колись вона була відверта,
Колись була я всіх добріш.
Колись вона сміялась і співала,
А я любила це життя.
Колись вона так низько пала,
А я бажала забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2015
Я навчилась вбивати любов,
Наче трави під копитами коней.
Я навчилась вгамовувать кров
Й не тулитись до ваших долоней.
Я навчилась не плакати зовні
І ховатись, криючи сліди.
А за мною летіли ті коні,
Що колись стрічала їх біля води.
Я навчилась вбивати людей
І без совісті і без болю.
Я навчилась любити дітей.
Я навчилась забувати волю.
Я навчилась… Забула ліси…
Я не плаваю більше у річці.
Тільки спогади мої оці
Я не вб’ю - на папері запишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2015
Війна змиває пам’яті сліди,
А щастя змиває сліди крові.
Уже не знаю я іти куди.
Втомилась я від їхньої любові.
Там смерть, там влада, там насилля,
Чого вони чекають від життя?
Я віддала їм всі свої зусилля.
Від них чекала визнання?
Обманута, покинута, безсила
Спинилася на перехресті мрій.
В нікуди вже іти мені несила
І жити знову серед тих повій.
Надіятися, плакати, страждати –
Все, досить фальшу і брехні.
Мене також колись родила мати
І спогади у мене не легкі.
У мене також серце не із льоду,
Я також маю сильні почуття.
У мене щиріші, ніж у них сльози,
І цікавіше, ніж у них життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2015
Перемога! Скільки їх було!
Скільки їх ще буде!
Я спокійна. Так, спокійно я тепер стою
Над трупами усіх зі мною рівних.
Тільки ворони тривожать тишу,
Тільки я… Одна на цілий світ!
Біля мене хтось передсмертно дише
І від рани в боці гострий біль.
Біль цей пройде – це знаю напевно.
Шрам залишить ще одна війна.
Запитають: «Як ви, моя королево?»
Для війни не королева я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2015
- Ти бажаєш кохання чи смерті?
- Королева… Я більш не живу.
- Але ж всі кололеви безсмертні!
- У віках, у епохах. Чому?
- Ну, тому що… так треба.
- Для чого? А найбільше цікаво: кому?
- Ну й питання! Ти ж знаєш – народу.
- Лиш йому? Я уже не живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2015
І
Лежить степ широкий,
Тихо вітер віє,
В небі орел літає,
Трава зеленіє.
Я біжу по степу,
Чорний кінь за мною.
Ми біжим обоє на
Криваве поле бою.
Вода б’ється в берег,
Ніжно шепчуть трави,
Скакає кінь степом
З чорної заграви.
Що мене чекає?
Помста, насолода,
Смерть, життя чи просто
Лагідна природа?
Чорний кінь скакає,
Я чекаю бою,
Золотеє сонце
Манить за собою.
Ось піднявся меч мій,
Розітнув повітря
Й полилася річка
Чистої блакиті.
ІІ
Темної ночі
Чорну троянду
В руках тримає.
Скоро прийде кінець
Її веселим пісням.
Скоро вже в битві
Вона поляже
І закінчиться її життя.
Темної ночі.
Тихо співає ще
свою пісню богиня
земна, і кричить,
як відьма чорна
у тихому листі
шукає зілля вночі.
Щось скрикнуло тихо
Й вона з’явилась:
Та чорна відьма,
Що має забрати
Її життя, вона
Спохватилась і вже
Поринула у забуття.
Темної ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2015
У темну ніч твій голос прилине до мене,
І я розповім про бажання моїх чистих снів
Не відпущу його більше ніколи від себе,
Не важливо скільки лишилося разом нам днів.
І він цілуватиме мрій моїх синії очі,
І мрії вмиратимуть в ніжних обіймах його –
Для них не існує ні дня, ні ночі,
А тільки кохання твого гаряче вино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2015
Напіврозтулені червоні уста,
Сльоза застигла на щоці,
Розплелася коса її густа,
Троянда засохла у руці…
На кладовищі віє вітер
Й розносить листя між могил,
На її склепі засохли квіти,
Ніхто вже не приносить їм води.
Лунає музика зі старої гробниці,
Вона співала гарно при житті,
Її голос був, неначе в горлиці,
А фортепіано грало, наче увісні.
На кладовищі тихо віє вітер,
Шумить трава побіля мертвих плит,
Давно уже посохли білі квіти.
Ніхто вже не підходить до гратчатих воріт…
…Закрились очі назавжди,
Сльоза застигла на щоці,
Згубились карти ворожби,
Троянда засохла у руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Пожовтілі фотографії породжують спогади,
У них приховане чиєсь життя.
Сумна усмішка, веселі погляди,
Суха троянда, давні почуття.
Сива жінка гортає сторінки:
На неї дивиться юний офіцер -
По щоці, по зморшці стікає сльозинка -
Ось молода пара, весільний процес.
Золоте обрамлення – давнєє багатство,
Шкіряна оправа, темний силует.
У пам’яті грають дивнії контрасти,
У пам’яті спливає подарований сонет.
І дуже легко закриваються вічі
Сивої леді в кімнаті за столом.
Падає рука, затухають свічі,
Віє вітер, закривається альбом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Небо стало чорним, над степом нависла хмара,
Повернулися у табун всі мої коні,
Та перед очима пливе давня омана:
Неначе ми разом і знову на волі.
Заграв вітер пісню на струнах нервів,
Я здибила рукою свого коня.
Звісно, ми далеко не перші,
Та й пухом нам не стелиться земля.
***
Десь на краю степу бряжчать мечі,
Ворог наближається все ближче і ближче,
Я давно не сплю – ще з тієї ночі,
Як замість племені стало кладовище.
Твій гарем викрадений, а військо розбите,
Твій череп став чашею чужого вождя.
Осінь покладе всім на могили квіти.
Це буде осінь, але вже не я.
В чорному тумані я прокинусь оновлена,
Не тривожитиму розум даремними думками.
Нас звинуватять, бо ми тепер підкорені:
Полон, гарем, рабство – все чорними роками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2015
Блакитне небо зовсім низько,
А сонце сховане між хмар.
І смерть стоїть вже близько-близько,
Троянда падає між трав.
Чорне волосся, бліда шкіра,
Сльоза стікає по щоці,
Вона, графиня, біла-біла,
Немов скупалась в молоці.
Вона легенько вколола палець,
Троянда падає з руки.
А очі дивляться в далеч, далеч,
Золотом сяють, немов зірки.
Приходить вечір, спускає повільно
Нічне покривало на темні степи.
Не крикнув їй вечір: «Куди ти? Постій-но!»
Вона впала в прірву назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2015
1
Йому кілька століть
І стіни нездоланні.
В кімнатах ще бринить
Старий-старий рояль.
Він на своїм віку
Багато перебачив
І долю не легку
Час йому стачив.
Багато таємниць
Тримають мертві стіни.
Із плит старих гробниць
Плач і зітхання линуть.
Колись один король
Приїхав до коханки,
А замок у вогонь
Ввібрався. Й до світанку
Залишився лиш камінь,
А все живе згоріло.
Через століття повінь
Цей замок затопила.
Сімнадцять літ потому
Приїхала принцеса.
Цей замок став їй домом,
А потім для кортесів
Став схованкою зброї.
Жила сім’я велика.
І цвинтар тут сімейний
На замок злісно зирка,
Й фонтан заріс лілейний.
В кімнатах темні стіни
В червоних гобеленах,
Геральдика й портрети
В родинних галереях.
І книги в шкіряній оправі,
Золотом обшиті,
Цей замок ще тримає
І пам’ять про убитих.
Стоїть самотній замок,
Старий і давній, як Час.
Кожного дня він зустрічає ранок
І кожної ночі забувається сном.
Цей давній замок – лабіринтів віть.
Йому всміхається сонце у ранні.
Йому уже кілька століть,
А стіни й досі нездоланні.
2
Червоні кетяги калини –
В росі.
А замок, чорний й старовинний –
В красі.
Сімейний цвинтар віє вітром –
Плач.
А замок поглядає гнівно –
Палач.
У цьому замку було вбивство –
Минулий вік.
Принцеса розсипала намисто –
Й кинджал у бік.
Троянди обплітають стіни –
І ніч густа.
І музика з кімнати лине –
Цілунок у вуста.
3
Той замок віє дивним холодом
Навіть улітку, коли тепло.
Він викуваний Гефестовим молотом
Із каменю поміж болот.
У ньому кожен мав страждання
І в кожного трагедія була.
Я віддалась йому без вагання,
Хоча й уже давно чужа жона.
Цей замок, схований у віках,
з’явився знову на сторінках історії,
і не викреслить його рука
з тих сторінок ніякої фурії.
Чорні стіни в темних картинах
Дуже на душу давлять.
І час тут тече по хвилинах,
А дзеркала відчувають пам’ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2015
Під вальс Шопена кружляли сукні
І шепіт у музиці плив.
Я Вам подала тоді руку
Під покривом нічних злив.
Руку мою білу, мов у привида,
Холодну, як лід, простягла.
Вона у Вас в пам’яті залишиться,
І вулиця, темна й вузька.
Ваша карета сховалась у зливі.
У вікнах – світло свічі.
Ви, лорде, дуже горделиві,
Ваші погляди – наче мечі.
Ви кохали? Я знаю, кохали.
Ваші очі правдиво-сині.
У пам’яті мелькають вокзали,
Вокзали – гірше, ніж коні.
Лорде, я від’їду, від’їду напевно,
Юна і струнка.
У пам’яті залишиться лише вальс Шопена
І моя біла рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2015
На білій сукні плями від вина…
Згадався вчорашній вечір..
Немов торкнута в серці моєму струна,
Твої руки лягли на плечі.
І ніжність очей, і лагідність рук –
Останній мій танець білий.
Так давньої флейти обволікав звук
Мій мозок, від щастя хмільний.
Та ніч минула… Наступний день…
І вечір.. Щось давить в грудях…
Я ще заспіваю тобі пісень!
Ми ще покатаємось на конях!
Закрила вікна, засвітила свічі,
Та вітер розвіяв моїх карт колоду.
А в дзеркалі бачу твої сині вічі,
І вино на сукні. Тільки спогади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2015
В темряві гралися тіні,
Дивно-печальний настрій.
За вікном на гіллі – білий іней,
Сумно, але я не плачу.
Повний місяць усміхавсь до мене,
Щось так тихо шепотіли зорі,
Я любила слухати спів сирени,
І плавати в теплім та прозорім морі.
Тільки щось тримало мене біля вікон,
Ніби сама ніч бачила мій смуток,
А душа блукала десь в минулім літі,
А тіло було до вікна прикуте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015
То я жорстока?
Хто таке сказав вам?
Хто? Скажіть, будь ласка, «друзі» дорогі?
Я жорстока з вами? Чи може з катами,
Що сплюндрували цвіт в моїй душі?
То я нестримна?
Так, нестримна часом.
Я не заперечую. Але ж не завжди!
Чи хто пережив стільки болю й плачу?
Чи хто бачив стільки крові, смерті й війн?
То я безумна?
О, забудьте, милі. Зникли вечори ті.
Вечір, сльози, страх…
Чи були колись ви так, як я безсилі,
Коли зневажали ваші почуття?
То я легковажна?
О, це вже даремно!
Тут мене не маєте ви права судить.
Чи віддана іншим? Не знаю напевно.
Горем застелили і радісну мить.
То я лише лялька?
Боляче. Навіщо?
Так вражати серце… Я ж іще жива!
Ви не зрозуміли, я вам не сказала…
«Лялечко, маленька, йди собі сама».
То я егоїстична?
Вся душа у віршах.
У рядки їх вклала свої почуття.
Після віршів тільки душа легко дише,
А без них немає в життя вороття.
Мої любі «друзі»!
Я вас ненавиджу!
Усіх! До останнього! Хочеш співчуття?
А коли карала ти мене… Завіщо?
Ти тоді не думала ще про каяття.
Зрада! Зрада! Зрада! –
Так співали зорі.
Зрада! Зрада! Зрада! –
Щебечуть пташки.
Я сама з собою у вогненнім колі
Сумно роздивляюсь чорні мурашки.
Я сама з собою…
Це усе жорстокість…
Чи питав колись хтось, чого хочу я?
Війни, кров, безумство! Біль і смуток ночі.
Я сама з собою…
І сльози в очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015
Я нікого ще так не кохала,
Що забути тепер не можу.
Я тебе навіть не шукала
Було зайняте моє ложе.
Нащо я з тобою зустрілась
Нащо тоді підійшла?
Кохання моє загорілось,
Ще й досі палає душа.
Я бачу тебе не часто,
І усмішка моя зникла.
Для мене ти схожий на щастя,
А я до щастя не звикла!
Відводиш байдужий погляд
І біль в моє серце крадеться.
В твій розум проник здогад,
Чому моє серце так б’ється.
Ти бачиш вишневі уста,
Й блискучі очі мої.
Та я для тебе не та,
Що бачиш її уві сні.
Для мене ти – лиш один,
Для тебе я – чужа.
Попереду в мене Віки….
Тобою болить душа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2015
Ти був чужим для мене завжди,
І я для тебе – тільки мить.
Ти не казав ніколи правди,
З неправдою хотів лиш жить.
Ти думав, ти мені потрібен?
Ти думав, що для мене лиш один?
Твоє життя – це тільки тіні,
Моє – повне вогню й води.
Ти помилився, не твоя я
Й тебе ніколи не любила,
Занадто різне в нас кохання
Й бути з тобою вже не сила.
Нарешті ти зробив свій вибір,
Я свій зробила вже давно…
В твоїх очах іскриться іній,
В моїх – виблискує вино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2015
Так, я сама прийшла до тебе.
Та й як могла я не прийти?
Мій стогін - він сягав до неба
Й котились сльози самоти.
Якби не бачити ніколи
Тебе й твоїх лукавих уст!
Якби забути всі уколи.
Що линули з рожевих уст!
Та ні, це просто неможливо,
Хоч може й зветься це любов,
У нас з тобою лиш хвилина
Для насмішок, які тривожать кров.
Не часто я тебе стрічаю,
Лиш спогадами я живу,
І інших я не помічаю
Й без тебе вечорами гину.
Ти посміхаєшся, як завжди,
Хоч не відштовхуєш від себе.
Можливо, ти й не знаєш правди,
Бо я сама прийшла до тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2015
Вже зникло марево тих снів,
Але мене ще пам’ятаєш.
Я не забуду твоїх слів,
Хоч може ти цього й бажаєш.
Я не забуду тих очей,
Що ними ти мене проводив,
Я не забуду тих ночей,
В яких ти снивсь – мені на подив.
Хай пройдуть роки, ще колись
З тобою стрінемось напевно…
Не впізнавай мене! Не клич!
Не стривожуй мої нерви…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2015
Не усміхайся так хитро і гірко,
Занадто мало щирості в тобі!
Ми мірялись з тобою різними мірками -
Лиш один без одного ми королі.
Не усміхайся посмішкою злості,
Я не пробачу тобі цього...
В цьому життя ми всі лише гості,
І колись я також помру.
Не усміхайся так часто, не треба,
Й не зупиняйся на півшляху:
Нам разом не долетіти до неба
І не їсти черешню п'янку.
Не усміхайся красиво і ніжно,
Ця усмішка дарує сльози гіркі,
І душі стає в грудях тісно,
З душі рвуться пісні дзвінкі.
Не усміхайся, не треба, благаю,
Я буду для тебе ніжнішою,
Без тебе душа моя помирає.
Не усміхайся... Іншим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2015
Ми зустрілися пізно –
Була вже осіння пора.
Я дивилась на світ злісно
Й не бачила в ньому добра.
Нічого вже я не чекала
В чужому для мене житті,
Але як тебе пострічала,
Все змінилось в мені.
Нехай для тебе чужа я,
Нехай ти не мій.
У натовпі знову блукаю
Й шукаю тут погляд твій.
Нехай вже нічого не буде,
Життя пройшло. Все одно
Тебе й після смерті не забуду
Кохатиму лише одного.
Ти лиш посміхнися до мене,
Я з легкістю все відпустю…
І, йдучи з життя, напевно,
Тобі прошепочу «люблю».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2015
В сутінках мене обійняв чорний туман,
В сутінках мене цілувала печаль.
Серцем я відчувала твій чорний обман,
Музикою якого кришталь сліз звучав.
Вночі мене пестив чорний туман,
Вночі висихала на щоках сліз сіль.
Ти давав мені пити свій чорний дурман,
Що дарував мені солодкий біль.
На ранок розвіявся чорний туман,
На ранок висохли від сліз мої очі.
Ти дописав свій чорний роман
І закутав його плащем ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2015
Як сталось це все – не знаю.
Чому ти покинув мене?
Ти думав, тебе я кохаю
Й обманюю тільки себе?
Не вірив моїм словам ти,
Не вірив моїм думках…
Крізь давні прозорі серванти
Ти бачив життя отам…
Ти думав, до нього байдужа?
Ти думав, тебе я люблю?
В ту осінь розквітла рожа
Кохання мого. Не корю
За те, що мені не вірив,
Й за те, що мене не любив.
Лиш поглядом чорним міряв,
Тепер в мені віру убив…
Тепер свою душу згубила,
Чому ти не зрозумів,
Що я тебе не любила
І він мене не любив?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2015
Не ховайся за маскою смерті,
Не вдягайся у чорний плащ.
Перед тобою дороги простерті,
Та кожен для тебе – палач.
Не іди вночі до ворожки,
Не впивайся холодним вином.
Не показуй, що серцю тривожно,
Не прикрашуй життя своє сном.
Не ховайся вночі за сльозами,
Не втікай до країни мрій,
Бо уб’є все реальність кинджалом
І посипле на рану сіль.
Не втікай від людей і від світу,
Не біжи вслід за сонцем у степ.
Не ламай на яблуні віти,
Не перетворюй життя у вертеп.
Не вбивай свою душу безжально,
Не втопися у власних сльозах,
Не дивись йому вслід прощально,
Він для зграї – уже не вожак.
Не обертайся услід нікому,
Час минає, і люди теж.
Не знищуй життя своє болем –
Минулого не поверне́ш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2015
Згасає вогонь у каміні…
Так настає темінь…
Пітьма перемагає світло…
Чорною тінню пантери
Душа не буде зігріта.
Чорною тінню пантери
Виходять з кутів привиди,
Приносять гротескні спогади
В свідомість живої людини.
Приносять гротескні спогади
Про давні свої гріхи,
Про чорні діяння, скоєні
Для вдоволення їх душі.
Про чорні діяння, скоєні
Протягом кількох століть.
За що вони досі не прощені
І мають у світі бродить.
За що вони, досі не прощені,
Приходять до моїх видінь,
Коли в кімнаті щоосені
Настає темінь, згасає камін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581743
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 17.05.2015
З холодного леза стікає гаряча кров,
Повільно змовкає спокійна музика тиші…
Хотів хтось убити нашу любов,
Але вона стала ще сильніша.
Зі шрамом на тілі блукала вона по степах,
Над каменем вулиць сміялася божевільно,
А ми відчували гарячий, спокусливий страх,
Що танув у серцях від близькості тіл повільно.
Вона танцювала зі страхом шопенівський вальс,
І враз переходила до нестримного танго,
А очі твої блищали, неначе, алмаз,
Коли ми летіли на спині п’я́ного мустанга.
Летіли по степу, впивались гарячим вином,
Летіли в безодню і добре це знали.
Та нам було хороше і… все-одно –
Любов нас хмільним вином напувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
Найкраще кладовище – восени,
Коли вже мертве листя падає під ноги,
Коли останню пісню співають птахи,
І привид літа пливе до дороги.
На кладовищі осінь грає свій мотив,
Мотив, що загубився поміж листя,
Який звучить крізь відблиск срібних павутин,
Що утворюють нитку намиста.
На кладовищі осінь заплаче дощем
Над німими могилами до схід сонця,
Кладовище осінь огорне плащем,
Примружить очі, таємно всміхнувшись.
На кладовищі осінь затанцює вальс,
Її сукня з листя йтиме круговерть.
Вона не зважатиме, що минає час,
Але навіть до осені прийде смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
В чорному вікні я бачу північ -
Не треба сліз.
Вони приходять без запрошень –
І без валіз.
Вони приходять ненадовго –
Лише на мить.
Моє безсилля перед ними
Мене лиш злить.
У білому фонтані повні -
Їх чорна тінь
Розкинула свої долоні
З туманом зіль.
Мене огорнуть їхні чари –
То забуття.
Лише вони уб’ють печалі
Мого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
У мене не буде «днів апокаліпсису»:
Не за те я воювала двадцять літ,
Щоб підпасти під чари типового Нарциса,
Щоб зірвати з дерева заборонений плід.
Не зможеш встановити свою владу
Ні над серцем, ні над розумом моїм.
Зваж, мій милий, на одну пораду:
Не скакати хліборобу на коні.
Під двома мечами і під чорним небом
Загартувала в крові свій дитячий дух,
Тож не стану бранкою я твого гарему,
Вже була: і не одного, і не двох.
Тож дарма намагаєшся накинути пути
Чи підсипати отруту у моє вино.
Я з дитинства володію магією рути…
Не дивуйся – стала амазонкою давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014
Приїжджай до мене у Китай,
Подарую я ніч насолоди.
Тебе зустріне буремний Шанхай –
Темне місто з духом несвободи.
Ти покинеш його уночі,
Як життя починається в ньому.
Я залишу під дахом ключі,
Коли доберешся мого дому.
Я зустріну тебе в кімоно –
Так незвично для тебе це дійство.
Шкода, тобі богами не дано
Сортувати долине намисто.
І настане визначений час…
Я відчую - в тебе серце завмерло.
Та більше ніколи не буде «нас» -
Я тобі переріжу горло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014
Як мало тобі я віддавала любові!
Чи колись ти пробачиш мені за це?
Ми з тобою однієї крові,
Хоч і не схожі лицем.
Знаю: винна я перед тобою,
Знаю, що для тебе я ніхто.
Все життя шукаю я спокою,
Але не знаходжу... Й не знайду.
Вибач, що не думала про вас,
Покарає мене за це Час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
Духи лісу сповістили про світанок…
Чорне лезо я сховала у плащі…
Наш нічний останній нелюбовний тАнок
Розчинився в світлі денних палачів.
Ти розвів вогонь у згаслому каміні
І мене окутав наркотичний дим.
В твоєму фужері – гіркий смак полину,
Від якого вмер білий серафим.
Смак вина з полину на твоїх устах,
Червінь моїх уст – смертельна отрута.
У горах чекає мій чорний мустанг,
Щоб повернути мене Астароту.
Він – охоронець усіх пекельних скарбів,
Він - мій поводир і мій власний Брокард.
І вже не дізнатися ніколи тобі,
Що я – найцінніший в Дияволі скарб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014
Перед очима незакінчена картина «Ліліт»,
А в голові: «Коханий мій, коханий…».
О, скільки довгих і тужливих літ
Для тебе я – Ліліт! Хоч ти – не від Адама…
На картині ще жодного мазка,
А в голові: «Чому я покидаю?»
Ти – наче від Диявола зразка…
Ми так і не пізнали свого раю…
А в голові: «Не треба! Зупинись!»
Та що робити? Ти уже жонатий…
На мене так прихильно не дивись,
Я вмію лиш любити і карати.
Пишу цей вірш… А в голові думки…
А в душі біль, що думала убила.
Коханням нашим скривджені роки
Несла в собі, та все таки зронила.
Не муч мене – не злися – відпусти…
Це не істерика і не фатальний зліт!
Я навіть не спалила всі листи…
Та тільки все повзе в думках: «Ліліт».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014
Її волосся пахне вітром
І чорним попелом віків.
Вона, народжена всім світом,
Ввібрала всі його гріхи.
В її очах, завжди холодних,
Відбиток вогнища тремтить.
І поцілуй, наскрізь солоний,
Отрутою в устах шипить.
За поясом тонкої сукні
Прихований кинджал важкий,
Яким вона в найближчу повню
Обробить жертв своїх зразки.
Її прокляттям вічним стала
Ця чорна безкінечна гра:
Неначе муками Тантала
Вона їй душу проїда.
Ніхто не спинить це прокляття –
У Вічності Ліліт в боргу.
Не допоможуть їй закляття –
Накладено на них табу.
Скінчиться Вічність. Затріпоче
Її серденько – ще живе.
Прокинеться тієї ж ночі,
Коли людство все засне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014
Ніч… День… І знову ніч…
Нічого не змінилося, як завжди.
Я не опускаю співчутливих віч,
Навіть, якщо жорстока правда.
Чому я не інша? Чому особлива?
Я частина того, чого вже немає.
Я зникла, я – давно вже не дитина,
І дуже рідко душа моя співає.
Я зникла в тумані, сховалась в печері,
Дитина, що мріяла стати усім,
А виросла й стала троянська Єлена –
Призвідниця сварок і війн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2014
На вулицях залишеного міста
Вітер розвівав листя.
Це була Вічності звістка,
Неначе музика з-під пальців органіста.
Це була пам’ять, а може спомин,
Який не міг убити Час.
Там, у будинку, палахкотів комин.
Там, у будинку, я знала Вас.
Там були зустрічі, був сміх і щастя,
Там був наш бал, там був наш дім,
А коли пробив грім нещастя,
Там залишились спогади, я і мій біль.
Колись мій будинок, моє місто зруйнують,
І почуєте крик ви, гіркий і страшний.
Це буде крик Часу, Вічності, Влади і Пам’яті,
У руїни падуть мої мрії, надії і сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2014
Небо стало чорним – над степом нависла хмара,
Повернулись у табун мої коні…
Та перед очима пливе давня омана:
Неначе ми разом і знову на волі.
Заграв вітер пісню на струнах нервів,
Я здибила рукою свого коня.
Звісно, ми далеко не перші,
Та й пухом нам не стелеться земля.
Десь на краю степу бряжчать мечі,
Ворог наближається все ближче.
Я давно не сплю – ще з тієї ночі,
Як замість племені стало кладовище.
Твій гарем розкрадений, а військо – розбите,
Твій череп став чашею чужого вождя…
Осінь покладе всім на могили квіти,
Це буде осінь, але вже не я.
В чорному тумані я встану оновлена,
Не тривожитиму розум даремними думками.
Нас звинуватять, бо ми тепер підкорені:
Полон, гарем, рабство – все чорними роками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2014
Східні ночі пахнуть травами,
Чарами й коханням,
Слава разом із неславою
За гратами зітхання.
У тумані золотистому
Ніжний сон сховався,
Даром осені – намистом
До неї підкрався.
Полонянка засинає,
Вмита п’янким зіллям,
Чорная коса спадає…
Сниться їй весілля.
Вітер защекоче шкіру,
Нерви їй стривожить,
Заграє на білій лірі
І сон розтривожить.
А на ранок звинуватять
В зраді полонянку,
Бо не можна віддаватись
Вітру аж до ранку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2014
Не любовницей – любимицей,
Сколько лет и сколько дней!
Черно-белою кириллицей
Ты напишешь обо мне.
Не забудешь никогда меня,
Но я буду – только тень.
На исписанном пергаменте
Прочитаешь прошлый день.
Заскользишь по телу взглядом –
Это будет только сон.
Эти сны тебе – как ядом,
Наяву – пылает клен.
Не любовница – любимица…
Сколько лет и сколько дней…
Красные плоды шиповника –
Горький вкус в душе моей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526487
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.09.2014
Ти знову прийдеш до мене із осені,
Та я не заплачу більш, ні!
Бо зараз вже літо, і ранками росяно,
Й не мріється більше мені.
Я все пам’ятаю, не можу забути
Той час, коли разом були.
Але добре знаю, що все те заплуталось
У сітях тяжкої зими.
Навіщо ж вертаєшся, нащо приходиш ти?
Спогадом душу тривожиш…
Не повертайся, не вернеш ти осені,
Й мені не допоможеш.
Березень, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2014
Ти пам’ятаєш наш останній день?
Той день, як ми стояли на пероні…
І чорний вистріл в небо голубе,
І кров крізь серце – аж у самі скроні.
Я пам’ятаю холодний вагон,
Жінки і діти… Галас і знемога…
Мені приснилось, що впав кам’яний трон,
Я вві сні вперше помолилась богу.
Ти пам’ятаєш смерть в чужих очах?
Все лезо в крові і зламану гордість…
Тріумф переможців… Біль і печаль –
Це для переможених. Тобі не пригоже…
Я пам’ятаю холодний вокзал,
Розбиті дороги, вже звичну тривогу.
І кару тобі, коли мертва сльоза
Упала мені під ноги…
Лютий, 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
Я жодного разу не писала листів:
Ні мамі, ні тобі, ні друзям.
Я знала все наперед на багато років,
Тому й обрізала волосся.
Воно було моїм найпершим листом:
В ньому чужа кров запеклася.
Та кров, що стала моїм першим гріхом,
В якому я другий раз родил́ася.
Моїм другим листом став зламаний меч:
Не повіриш – я досі його зберігаю.
Він тримав мій перший бойовий клич,
Ним я відправляла ворогів до раю.
Ну а третій лист – труп мого коня:
Зберегла так само його дружній череп.
Хай пухом йому стелиться земля,
Він вірнішим був за всю мою челядь.
Мій четвертий лист – тіло твого сина:
Ти прокляв мене в той погожий день.
Прокляла мене і твоя дружина,
Помстою примчавсь ти до мене в степ.
Поховала в землю я свій п’ятий лист,
По його могилі пробіг табун коней,
Не знає ніхто, тільки чорний степ,
Як хотіла впасти з ним, залишити долю.
Не було листів, не було послань…
Шостого не мала вже кому слати:
Друзі утекли, мати відреклась,
Лишились зі мною лиш мої солдати.
́З того дня довічно вогнище палає
На моїй землі – тут горять листи.
Всі клянуть мене і ніхто не знає,
Що останній мій, найрідніший лист – то ти.
Лютий, 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
Знаете ль вы что такое война?
Как на рассвете, проснувшись едва
От краткого, неспокойного, тяжелого сна
Уже кричат: «В бой!». Ты помнишь, солдат?
Когда убивают сестер и друзей,
Ты им не поможешь, ты – воин, боец,
И твоя цель – убивать, не жалей!
Ко всем придет смерть под конец.
В землянке промерзлой чуть теплет огонь,
В огне догорает наша надежда.
Ах, лучше бы сразу бежать домой,
Но дома уж нет, там не все как прежде.
Я знаю, что мать не встретит меня,
Не выбежит дочь, не обнимет крепко.
Дай бог, чтоб не вспомнил никто меня…
Я к ним не вернусь, я в долгах пред смертью.
Знаете ль вы что такое война?
Нет, это не слава и феерверки,
То облако крови, горя и зла,
И боль, от которой не бъется сердце.
Поле, где с мертвыми смешались живые,
Жизнь их – мгновение, но кто предскажет:
Быть может завтра здесь будем и мы,
Кто знает сколько нас еще ляжет?
Забыть бы о том, что ты человек…
Неужто вы думаете, что я убивала?
Нет, это делала не я, а смерть.
Я этого порою и не замечала.
Не замечать ни боли, ни глаз
С кровью, врага своего, солдата…
- Не медли, добей… помоги, сестра…
Кто скажет мне, в чем пред ним виновата?
Все это прошло, пролетели года,
Зачем же так радостно все вспоминать?
Я помню, как в крови тонула страна,
А нам приходилось за нее умирать.
Победа? Да сколько в нас было побед!
Вы удивитесь – в каждом бою.
Вот только, ломая врагу хребет,
Я все вспоминала про дочку свою.
Я все вспоминала родные края,
И кидалась в пропасть опять и опять.
Вы не поверите: не страшна война.
Страшно потом это все вспоминать.
С таким торжеством, что вдруг не поймешь,
Кому и зачем та победа нужна?
Вы лучше поклонитесь погибшим в бою...
Вы же не знаете, что такое война…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423750
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2013
Немов повертаюсь в минуле,
Рік за роком – весна.
Виходжу з тяжкої задуми –
Минулого більше нема.
Нічого уже не повернеш,
Нікого не стрінеш уже,
А ти – тільки погляд відвернеш,
І біль, мов гадюка, повзе.
Я вже не вернуся в минуле,
І буду тепер я Ніким.
Лиш поглядом диким Горгони
Дивитимусь я на Віки.
Я мрії в собі поховаю,
Твій погляд мене не пройме…
Лише пісня тихо лунає,
Я все ж пам’ятаю тебе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
Ти був чужим для мене завжди,
І я для тебе – тільки мить.
Ти не казав ніколи правди,
З неправдою хотів лиш жить.
Ти думав, ти мені потрібен?
Ти думав, що для мене лиш один?
Твоє життя – це тільки тіні,
Моє – повне вогню й води.
Ти помилився, не твоя я
Й тебе ніколи не любила,
Занадто різне в нас кохання
Й бути з тобою вже не сила.
Нарешті ти зробив свій вибір,
Я свій зробила вже давно…
В твоїх очах іскриться іній,
В моїх – виблискує вино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013
Мертвим спогадом озветься печаль,
Що прокинулась від музики скрипки.
Вона танцює у моїх очах
Під мелодію безмовного крику.
Чорним шовком одягнеться вона
І накине вуаль на обличчя.
В її темному погляді без дна
Не буває ніколи протиріччя.
Вже заснути вона не може –
Пісня скрипки її не лишає,
І коли та пісня тривожить,
Помирає її душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2011
Не буди мене на світанку,
Коли сонце ще тільки сходить.
Я для тебе лише полонянка,
Що вночі до тебе приходить.
Я іду повільно крізь темряву,
Відганяю її світлом свічки,
Ступаю тихо по дереву
Легкою ходою кішки.
Ти чекаєш мене в палатах,
Відраховуєш час хвилинами,
Я заходжу в твою кімнату,
Уквітчана дикими жоржинами.
Моя усмішка розквітає,
Ти дивишся в мої очі,
А над нами ангели літають,
Сховані плащем ночі.
Ти простягаєш до мене руки
І я згадую слова пророчі:
Що нам разом з тобою не бути
І ти… відкриваєш очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2011
За вікном заметіль закрутилась,
А в домі тепло, неначе весна.
Що ж, ви з нею знову посварились,
І винною знову була я.
Ти повертавсь до мене знову й знову,
І всі судили нас, нашу любов.
Ти покидав її і йшов із дому,
А вона народила від тебе дочку.
Не дочекалась… Померла… Не встигла
Навіть поглянути на дитя своє.
А воно, маленьке, лежало і скиглило,
І про неї пам’ять у дочці живе.
Вона лягла під покровом багряним
І закрила очі… Вже навік.
Ще вчора ти був мені коханим,
А сьогодні вже мій чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2011
Чорне на білому. Смішно і слізно.
Чорне на білому. Мить.
Краще, мабуть, би була я маркізою –
Часто сльоза вже бринить.
Чорне на білому. Тихі озерця.
Чорне на білому. Страх.
Нащо мені ви поранили серце?
Завжди смуток в очах.
Чорне на білому. Жовті троянди.
Чорне на білому. Біль.
Я брала участь тоді в маскараді,
А сипали на рану сіль.
Чорне на білому. Краще померти.
Чорне на білому. Гріх.
Всі були впевнені, що я безсмертна,
А розколола життя, як горіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2011
Руїни…
Гострі башти й тіні…
Чорне дерево крізь туман…
О, якби це був тільки обман!
І круглий місяць…
Накрапає дощ…
Цей замок колись обвивав плющ…
І ліхтарі розбиті на дорозі,
Лиш пес чекає мене на порозі –
Єдиний, хто лишився після війни.
За містом – кладовище,
Там – наші воїни.
У гіллі вітер свище…
Червоні плями на камінні…
І світ чекає мого повеління.
Щастя – сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2011
Як не потрібна, то іди,
Іди й не повертайся.
Час замете твої сліди,
Йди з іншою кохайся!
Чужа для тебе, я це знаю,
Я знаю все без слів –
Приїхала з чужого краю,
Із краю горя й сліз.
Іди, іди й не озирайся,
Я не заплачу, ні.
Й руки моєї не торкайся
Й не клич мене вві сні.
Й при зустрічі, лише хвилинній,
Скажи мені «Вітаю!»,
А далі – ти мене не знаєш
І я тебе не знаю.
Куди від кохання свого подінусь
І як марнуватиму самотні ночі?
З тобою більше я не зустрінусь,
Але пам’ятатиму твої карі очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2011
В червоній сукні, наче в крові,
Повернулась я сюди.
Я вже більше не в неволі,
Я спалила всі мости.
Дивний погляд, посміх хитрий,
Ми друзями колись були.
Тепер всі стали непривітні,
Як я повернулася з війни.
Ранні мрії і бажання
Я втопила у сльозах.
Зараз тільки споглядання
Й чорний посміх у очах.
Тільки десь, в кінці тунелю,
Хтось згадав моє тепло.
«О, вона ж була лілеєю!»
І поцілував мене в чоло.
«Я кохав вас, юна леді…»
«Не кажіть, я знаю.
Тільки сон відплив, як лебідь,
Ніхто вже й не згадає»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2011
А ти, як завжди, не прийшов,
Хоч я весь день тебе чекала.
В житті мене ти не знайшов –
Я все життя тебе шукала.
Ти не помітив як прийшла я
І як закінчилось усе це.
Ти не дізнавсь про те кохання,
Що заполонило моє серце.
Мене ти, звісно, позабудеш,
Бо я для тебе – тільки мить.
Зі мною ти уже не будеш,
Тому й сльоза моя бринить.
Не треба посмішок лукавих,
Вони всі кануть в забуття.
В житті ти прагнеш тільки слави,
А я – сміюся над життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2011
Ти бачив у мені віки,
Я бачила в тобі минуле.
До осені, коли зустрілись ми
Віки в мені давно заснули.
Ти бачив у мені вогонь,
Я бачила в тобі майбутнє.
Я змила кров уже з долонь,
Й усе хотіла позабути.
Вогонь лиш серце мені пік,
І кров зверталась у долонях,
Вогонь згасив минулий вік,
Лиш попіл пофарбував скроні.
Ти бачив у мені дитя,
Я бачила в тобі сучасність.
Сучасність стала нам життям,
Дитинства свічка давно згасла.
Ти бачив у мені усе,
Що лиш хотів в мені побачить,
Акторська усмішка пливе
І маска закриває маску.
Ти не побачив тільки сліз,
Пролитих через тебе в танку.
Ти не побачив тільки кіс,
Обрізаних для тебе зранку.
Ти не побачив тільки ран,
Якими кровоточить серце,
Ти не побачив тільки зваб,
Відкинутих заради тебе.
І скільки ночей, скільки днів
Ти не помітив як проходять,
І як у серці тане гнів,
Коли ненависть відходить.
Ти мені душу роз’ятрив,
І тепер стала вона слабкою.
Скільки пісень і скільки снів
Облитих щирою сльозою!
Забудь же все. Не знай нічого.
Лиш про одне молю:
Ніколи! Чуєш, більш ніколи
Не ставай на чужому шляху!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2011
У темряві нічного міста
Яскрава сукня пропливла.
Мабуть, це була комусь звістка,
А може примара була.
Та ні, вас помітити легко,
Й пізнає вас кожен із них –
Із тих, що ходять в балети
І водять туди дружин своїх.
А потім, увечері пізно,
Приходять до вас у бордель.
А на суді дивляться грізно
Й не бачать у вас лорелей.
Чомусь у вашій кімнаті
Цілують вам руки вони,
Цілують вам тіло багаті
Й розпусні ті чоловіки.
Вони не знають, що вам лиш сімнадцять,
І що вам огидні вони,
Що у вас не буде в житті щастя
І що маєте ви тільки чорно-білі сни.
Вони не знають, що вранці-рано,
Коли ви прокидаєтесь біля одного з них,
Вам хочеться закричати: «Мамо!»
І закрити очі вже навік.
Вони не знають, як наодинці,
Ви перете в сльозах подушки,
І як таємно дивитесь на лиця
Їхніх щасливих дочок і дружин.
Для них ви – тільки лялька,
Гарно розмальована і одягнена,
Шматок живої плоті, цяця,
Якою можна побавитись.
А коли судять вас за те, що сієте розпусту,
Вони є першими серед судей,
Вони сміються з вас і речуть златоусто
І забувають жар проведених з вами ночей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011
Чорні, жовті й червоні –
Смерть, розлука й любов.
У Вічності не веселкові
Жорстокість, бажання і кров.
Гнівно дивляться очі
З-під чорних насуплених брів
І знову зникатимуть ночі
В рожевих тонах моїх мрій.
Пройде день, і окута туманом
Почуття мої й мрії усі,
І поїтимуть знову обманом
Й мої сни заснуть у росі.
Мої очі – занадто горді,
А серце – розбилось ущерть.
Червоні, жовті й чорні –
Любов, розлука і смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011
Біль розлуки...
Розлуки назавжди...
Навіщо вона?
І щастя на межі.
Уже не вистачає сліз плакати
від всього, що принесли мені торги,
торги людськими життями.
Розривається межа,
Співчутливо караються злодії,
Тривожні звуки линуть звідусіль,
Немов якісь добродії, просіюють
дорожню пиль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131296
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2009
Вогні середньовіччя палають дотепер,-
Чи в них згорають люди?
Ні. - В очах людський, немов у пантер,
Що дивляться усюди.
Бажання криється в душі,
І як хотіло б воно вийти!
Щоб ті вогні всі затушить
"Святої інквізиції".
Вогні спалахують в серцях людей,
Жорстокість - кара Божа!
Та покарання те просте,
А квітне, немов рожа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131292
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2009
Сьогодні здалась мені п'яною,
Немов від терпкого вина.
Й сама була ти оманною,
В рожевому. Що це? Чи як?
Схилила тоді сумно голову,
І якось дивно посміхнулась,
Неначе серце твоє стало оловом
І щось заховане в душі проснулось.
Бажання скритне шевельнулось в серденьку.
Зникай маро! Не дай обманути себе!
Навіщо ж ти хилиш голівоньку
Й бажаєш гіркого меду?
Сьогодні здалась мені п'яною,
Немов від терпкого вина.
Учора була ти обманута.
Сьогодні в рожевому. Що це? Чи як?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130536
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009
Не мучте мене, чорні коні,
Не мучте, не мучте, біжіть,
Скакайте, скакайте на волі,
допоки ця воля стоїть.
Погляньте у сіреє небо.
Погляньте, погляньте - он там.
Погляньте на небо гарему
Й побачите чорний там знак.
Піднявся цей знак наді мною
Й стоятиме, доки я жива.
А ви біжіть по степу, чорні коні,
У степу, там зелена трава,
У степу, там блакитнеє небо,
У степу, там лунають пісні,
У степу, там немає гарему,
А лише промені золоті.
Біжіть, біжіть же чорні коні,
Біжіть, скакайте із неволі,
Услухайтесь у ті пісні,
Колись вони належали мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129193
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2009
Ти сама собі все вигадала,
Скільки мрій в тобі було!
Може ще поверне іноді
Те минулеє тепло.
Ти нагадуєш троянду,
Всю рожеву і бліду,
Ту, що від морозів в'яне
Й поринає у журбу.
І смієшся ти все рідше,
І то вимушено, наче лялька,
Ти читаєш, люба, вірші,
Ті, де пам'ять твоя, русалко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129189
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2009
Чорні хмари вкрили небо.
На душі печаль.
У такі моменти я згадую про тебе,
Чогось так сильно хочеться і жаль.
До тебе лину серцем, мов на крилах,
Бажаю тебе зустріти знов,
Але я розумію, що не мила,
І у венах холодіє кров.
Повертаюсь в споминах до осені-
Час, коли щасливою була,
Час, коли у неба синій просині
Усмішка моя хмаринкою цвіла.
Чорні хмари вкрили небо.
На душі печаль.
Осінь більше не повернеться до мене.
Чого ж тоді так хочеться і жаль?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129122
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2009
- Чего ты хотела?
О чем ты мечтала?
Кого ты любила?
За что ты страдала?
- Хотела я счастья,
Мечтала о лете,
Любила напрасно,
Все виделось где-то,
Что буду счастлива.
Ах... Нет, он ушел.
Сама я осталась.
Как больно мне вспомнить
Прощальный подарок его -
поцелуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128971
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.05.2009
Те, що ти отримала зараз,
Збережи на все життя.
Можливо, ти його втратиш завтра,
Але пам'ятай про це довгий час.
Бережи, мрій, надійся,
Можливо, воно повернеться колись,
Але ніколи не плач, краще смійся
І буде легше тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128969
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2009