| Сторінки (6/556): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Чому онлайн? Чому сьогодні вдома?
Невже нема у світі цім кутка.
Де можна полежати, де солома
Хоч колеться, але якась м'яка.
Морозивом замазати весь ніс,
Щоб хтось із нього злизував вершки,
Від радощів давай втeчемо в ліс,
Із глини там поліпимо горшки.
Чудове сонце, гріє нам серця
І кожен з нас на вулиці воліє,
Провести час, поки погода ця
Нашими мріями тихенько володіє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
Написати "Вітаю" - замало
Написати щось більше боюсь.
Ти ж мене й попередньо не знала,
Не змінилось тепер це, чомусь.
Напишу, що ти дуже прекрасна,
Напишу, що тебе із небес
Ті боги відпустили завчасно,
І я вірний тобі, наче пес.
Ти не знаєш і, мабуть, так краще,
Що для тебе написано скарб.
Моя праця для тебе пропаща,
Але в інших - палітра для фарб.
Ці рядки, які тут написавши,
Я тендітно у сховок складу,
А колись хтось знайде, прочитавши,
Приведе це усе до ладу.
Сила:
Через сотні і тисячі всіх поколінь
Пам'ятатимуть, що існувала
Чарівної вроди, Афродітина тінь.
І життя неймовірно кохала.
Та сьогодні про інше сказати хотів,
Я "Вітаю" тебе, хоч це й мало
Квітів хай подарують тобі сто сортів,
Ти ж двадцятки давненько чекала.
Присвячено І.О.Ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
Це все присвячено тобі,
Тобі одній і більш нікому.
Ти знаєш, навіть голубі
Мріють тебе вести додому.
Ніким не скорені уста
І неціловане обличчя.
Хоч і красуня, та проста,
Такі тендітні передпліччя.
Фігура: байдуже мені!
Я все люблю в твоєму стані.
Я очі пхаю в кишені:
Соромлюсь. Дії, наче п'яні.
Присвячено І.О.Ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
Хто вона? Бо їх було багато.
Одна уперта, інша - не моя.
І я чекав, що в мене буде свято,
А їм лиш стели в пам'яті стоять.
Пішли кудись, а я відбивсь від стада.
Мені тепер чимало доганять.
Я пам'ятаю все: роман, помада,
От як тепер уламки позбирать?
Почати знову, щоб по тому грейдер
Again in English, зчесував святе?
До крові, кості, мимохідний трейдер.
Не хочу знов отримувать пусте!
Видно мені згодиться зачекати,
Коли із неба трісне братик-грім,
Бо більш не зможу вбите розгрібати,
Let's go to finish! Розійшлись на цім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
Дозвольте мені матюки,
Дозвольте загнути, будь ласка,
Бо в мене вже гнуться боки,
Бо в мене пробита запаска.
Терпіння уже на межі,
Я скоро бабахну, як бомба.
На дворі літають стрижі,
А я тут гнию біля компа.
Фізрук - тугодум, бо сліпий
Байдуже на тих, хто ще прагне
Займатися спортом, хоч вий -
За ногу вже совість не тягне.
І то чи один я такий,
Поражений сраму політтям?
Незгоди сьогодні як рій.
Цей день, наче ціле століття.
Чекай же відплати, баклан!
Не я буду кості ламати.
Впади у ведмежий капкан.
Що вкрав – доведеться віддати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2012
Більше за них помічаю,
Глибші засади мої,
Та про фінал я не знаю,
Може, зариють в гної.
Може, я так і залишусь
Вірші секретно писать.
Може, із часом я стишусь,
Може, втомлюсь воскресать.
Ні, не діждетесь, я вітер!
Зношу дахи головам.
Ваші образи я витер,
Вилив на землю сто грам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2012
Хочеш я піду в нові шляхи?
Хай ріка життя у нове русло
Протікає, хай в нові дахи
Я гніздо своє влаштую буслом.
Як лелека, через лугу вид
Пролечу у пошуках кохання.
Все байдуже: страх і пил корид,
Ти ж для мене - перша і остання.
Я прокинусь, в груди наберу
Свіжого ранкового повітря.
Силует твій ніжно на кору
Упаде, неначе барв палітра.
Я чекав, я знав, що ти прийдеш.
Наче пазл, гукав свою частинку.
Я виходив до обривів меж:
Як цвіркун, шукав тебе, росинку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
Зачекаймо! Далі все іде.
Скрипкою по циркулярці мочить
Той, хто хіть і злість всюди пряде
Через віру джгутики просочить.
Запихає слиняві вуста
В найцінніші закутки душі
І там виїдає все. Пуста
Зостається та, що ллє вірші.
Зачекаймо! Далі все іде.
Ти без дій, неначе імбецил.
Не знайдеш святині більш ніде,
Якщо ту заразу пустиш в тил.
Захищай свою безсмертну душу,
Як від упиря - бери часник,
Щоб не потрясло тебе, мов грушу.
Стань, як ангел-душезахисник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
Мене розчарувати ще простіш,
Аніж розбити вазу із фарфору,
Бо в мене більше правил ніж
У когось іншого. Даю всім фору.
Не ціню, коли в тебе є прокол:
Коли ти, жінко, дишеш перегаром,
Коли ти вранці змушена росол,
Горнятком пити, стомлена кошмаром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2012
Вузька ущелина і в ній
Стоїть зашитий в лати воїн -
То незломимий стержень мій.
В щиті не злічено пробоїн.
І кожен різаний удар,
І спис, що серце прагне втяти
Цей металічний воротар
Не допускає за ці грати.
Бо там святе! Відріжу руку,
Хто в край душі запха суглоб.
Я приречу тебе на муку,
Лопатою проломлю лоб.
Але вже краще бий відкрито,
Ніж підло мишею пищи.
Бери розтрощене корито
І в нім своє лиш полощи.
Мені начхати на людину,
Яка єхидним язиком
Зрівняє у одну корзину
Мужа достойного з "биком".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
У вірності є своя втома,
А ще і буває така:
Коли ти до смерті удома
І нерви, як у моряка.
Чекаєш людину з походу
Літа свої жертвуєш їй,
А шлях їй написаний з роду
Не в напрямку до твОїх мрій.
Торочить події, як знає,
Кудись все подалі біжить.
Для тебе лиш в світі вона є,
Всі інші - з тобою на мить.
Китайського рису ні біса,
Не хочу тепер, ні води.
На щастя й на жаль ти - гульвіса.
Таку і під ранок не жди.
Та хто це все відає певно?
Це тільки уява моя.
Усього дізнатися ревно
Хотів би ще дужче, бо я:
Затер вже усі ідеали -
Нема їх в моїй голові.
І думи мої все чекали
Лиш очі твої голубі.
Присвячено І.О.Ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012
На нитці сиділи три крУки.
І кожен з них пісню співав:
В одного з них зв'язані руки,
А інший три ночі не спав.
Та третього більше жаліють,
Бо в світі самотній він знов
І нерви у нього шаліють,
Коли крук згадає любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012
Серед усіх чудовиськ світу
Себе найбільше я жадав
Запхати в пекло, щоб згоріти,
Та я всередині, як сплав.
І як мінятися не прагну,
Щось інше у мені сидить.
Усе одно в гарячці тягну,
Паплюжу урочисту мить.
Це я. Це він і це воно,
Це вітер смерчу і торнадо.
Це агресивне червонО.
Цього б і я позбувся радо.
Чим довше сукою живу,
Тим рідше чую добре слово,
Та долю я свою криву
Не бачу більше веселково.
Хтось скаже геній - то слабий.
Погоджусь я частково з ними:
Як хочеш дій, хоч чортом вий -
Із голови не злазять рими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2012
Якби з Вас хто знав, що частіш бачу я,
Як це все для мене далеко.
Чому всі дорватися хочуть руля?
Для мене краса - це лелека!
О, гроші, горіть ви у синім вогні,
Згорайте у власнім позорі,
А ті, хто залежні над ними стогніть,
Щоб знали усі, де тут хворі.
А слабкість не в тілі, вона у душі,
Бо рабство буває нікчемним.
Бо цар, він нерідко живе в шалаші,
А ти є багатим, та темним.
Помреш, не дізнавшись в чім сіль у житті,
У чому ти щастя знаходиш.
Ти радощі бачиш не в тім, що хотів,
Впусту по Землі цій відходиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012
Я не багато написав:
Франко для мене - небо!
Я не глибоко копирсав,
Просте обрав для себе.
Що думав, те і написав,
Та все лягло, як правда
Ті відчуття, що відчував,
Як кроки космонавта.
Усі колись крізь це пройшли
І серце теж шуміло.
Куди мене тепер пошли -
Пройшло це людське тіло.
Тепер віршами опишу,
Що встигну, що боліло.
І як Франко, всім залишу
Це філософське діло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012
Зачекати? Навіщо? Ми далі ідемо
Через труднощів терни стопу посила.
Ти мені не потрібна, ти чуєш, дилемо?
Ти порізана вітром сира ковила.
Начувайся, якщо ти посмієш благати
Залишитись з тобою! Я буду лихий.
Не доводьмо до цього, не смій вимагати,
Щоб віддав тобі в руки життя мого кий.
Я для себе, але ще колись буду батьком.
Для сім'ї - все, що мріє дружина моя
Я дістану, але ж і не скоробагатьком
Відтворюся, бо завжди за працю стояв.
Якщо думка ця щира для тебе, мов лезо -
Розрізає збудовані мрій відчуття.
Забирайся, очисти життя мого плесо,
Цементуйся в своє нецікаве буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2012
Налітаєш, як хвиля на борт корабля,
Але він не боїться цунамі.
Ти дешева й пуста, як ребро від рубля,
Його серце - складне орігамі.
Як же легко отримати збочений дар
Із твоїх, наче демонських, губок,
Але він усвідомив, що це лиш кошмар
Побудований з заздрощів трубок.
Залишайся сама, а він далі піде.
Ти порожня - наповнити нічим.
Хай тебе пустоту пустотун віднайде:
Буде хтось, але лиш пересічним.
Ватерлінія високо, борт, мов стіна.
Не просочишся більше крізь нього.
І твоя надєхидна, отруйна піна
Не схитрує мого вартового.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2012
Колись у цім стаді знайдуться вожді,
Колись час покаже хто з чого.
На жаль, ми по пояс у мутній воді,
Позбудьмося всього гнилого.
Що вічно тобі дозволяє клясти?
Чому у тобі стільки злості?
Тобі не обридло цю заздрість прясти,
Прикрившись добра жимолостю?
Присвячую заздрісникам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
Що найчастіше бачить мої твори,
То це вся злість, незгоди і печаль.
І не зарадять тут переговори.
Так склалося, так є, і так на жаль.
У вірші можу вбити, розстріляти,
Запхати ніж у серце і крутить.
Не варто через себе пропускати
Оту прожиту лише мною мить.
Пробачте всі, кого в поезій шалу,
Змішаю я з помиями життя.
Я буду виправлятися помалу.
Моє за цю діяльність каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012
Чомусь і я чекав тебе у лісі
І ти прийшла, але не на весь час.
Чому кліщі любові в моїй стрісі?
Чому у запальничці є ще гас?
Мій розум вже убив пориви серця,
Принаймні, я відчув, як хтось стріляв.
Шалені вибухи в мільярди герців.
Апеляціних більш нема заяв.
Люблю Сократа. Істину глаголив.
Ти двічі в одну річку не ввійдеш.
Ти дівчина, як булька з кока-коли,
Бо хоч красива, та не маєш меж.
Присвячено М.Ю.С.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012
Кожен вірш - недосконалий!
В кожному - жахливий збій.
Неймовірний твір, та вдалий
Є об'єктом моїх мрій.
Критику, що з ніг збиває
Вистою, та не стерплю.
Той, хто разить забуває,
Що я в нього не плюю.
Хочеш критикою мазать?
Спробуй сам такі сліди
І під нігті голки лазять.
Сам створи, тоді суди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012
Тепер усе вже дещо інше
І мій стрибок все ширш щораз.
Я перебрів усе, що мільше,
Тепер у хід пускаю брас.
Пливу у море, в невідоме
І поряд всі на катерах,
Частенько зборюю судоми,
А від води вже їде дах.
Я веслував від твого краю,
Махав руками від образ,
А ще тепер я помічаю,
Що й течія несла матрас.
Так треба, так я буду вільно
Нових шукати берегів.
Можливо, я пливу повільно,
Та я не маю ворогів.
Земля, моя обітована
Ще не фарбує горизонт,
Але ота любовна манна
Новий в мені відкриє фронт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012
Придумай сам кому пишу,
Якщо тобі – тим краще!
Я стільки у собі ношу,
Аби лиш не пропаще.
Тобі розкажу – ти заб’єш!
На те, що тут почуєш,
Ну а життя своє проп’єш,
Де небудь заночуєш.
Твоє буття звучить отак.
Опишу з твого боку.
Воно вартує лиш пятак.
Послухай моє хоку.
«Історія» – пішло все на…
Батьки – не лізьте, я і тут
Моє це царство кабана,
У Вас тепер лиш сервітут.
Я ще вишу у Вас на шиї,
Живу за Ваш рахунок.
Але на хату в місті Київ
Попрошу грошей клунок.
Тебе життя поб’є жорстоко,
Бо ти навчися зароблять
Лише підбивши комусь око.
Таких колись лиш «розстрілять»!
Нерівна рима, збій стопи
Та я міняти вже не хочу
Лиш мрію, щоб тупі лоби
Це зрозуміли, їм стукочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
Для чого в світі ти живеш?
У чому бачиш щастя?
В які моря ти запливеш,
В які, до чорта трясця!?
Чому в тобі завжди знайде
Для себе місце чарка?
А покоління молоде
Все вигнуте, як арка?
Ти мав би прикладом для всіх
Прожити цей відрізок.
А ти зачуханий від бліх
Самець для тупих кізок!
Поїв, поспав, потрахав баб,
Побив когось надворі
Ти такий сильний, але раб,
По шию в власнім горі.
Оце тобі, сусіде мій!
Скотино-наркомане.
Нехай слова ці, наче рій
Куса, як оси в рани.
Як схаменешся, то здіймись,
Живи достойно, гідно
Шукай не алкогольну вись,
А чесність всюдихідну.
Як не відновишся – здихай!
Здихай, мов та собака.
Під твоїм трупом, ну й нехай,
Загину я, писака!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Давай не будемо гачками
Засохлі рани колупать
Ми перелітними качками
Краї зуміли обирать.
Та мій на півночі, де сосни,
А твій десь там, де сходу край.
Ми розійшлись одноголосно,
Тому тепер і не скучай.
Того ніколи не пробачу,
Що я зігнувсь робить тоді,
Я й досі ту ганьбу ще бачу.
Які ж ми були молоді.
Зелений, юний, бід не знавши,
Чекав, що ти усе вернеш
Своєю честю занедбавши
З колін молив: «не зачеркнеш!»
Я на очах у всіх ганьбою,
Стояв политий, як з відра.
І навіть там я за тобою
Роздертись ладен на вітрах.
Засильна жертва, хоч і щира,
Для тої, яку я любив.
Тримаю люк у світу вира
І бачу, як його закрив.
З любові кратера – каміння.
Всі входи взірвані. Амінь.
Мене не гризтиме сумління.
Від тебе залишилась тінь.
Присвячено М.Ю.С.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Жаль, що Ви тепер далеко.
Жаль, що я не біля Вас.
Повернути, як лелеку
Я б волів невпинний час.
Щоб весною знов зрадіти,
Ключ і кликіт в вишині.
В нас би виростали діти.
Я б плекав їх в тишині.
Ви не та, і Вам не стільки
Треба мати, як мені.
Я радію банці кільки,
Вам же – з панди пельмені.
Ну нічого, час зрівняє.
Перед смертю – всі одні.
Не візьмеш, я запевняю
Всі багатства туди. Ні.
Я знехтував багатствами не тому, що вони зайві, а тому, що вони нікчемні. (Аттал)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
А де підтримка молодих?
Чому таланти сплять глибоко?
Невже новаторський затих
Академічний дух притоку?
Дзвінкий струмок творців живе,
Та ми чекаємо підтримки.
Життя і далі так пливе
За безстрокової затримки.
По мимо всього, я б хотів
Допомогти звестись на ноги,
Тому, хто здавна й поготів
Лиш цілував чужі пороги.
І хоч принижений, але
Своє мистецтво рубом ставив.
Талантеня оте мале
Все доглядав, муз не проґавив.
Якщо охота ще на крок
Підняти рідну Альма-матер –
То дослухайтесь до цих строк,
Розширте для талантів кратер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Купив. Продав. Кудись поділись гроші.
Їх понесло далеко в оборот,
А ти сліпий, бо тимчасові воші
Постійно закривали тобі рот.
Усі ідемо штурмом на роботи,
Щоб хліб покласти в скриню, що без дна.
Ніхто не чує плачу і скорботи,
Що тут втопилась істина одна.
Усі, на жаль, ми кляті торгаші,
Бо вічне продаємо по частинках.
Нема ціни у нашої душі,
А ми нею торгуємо на ринках.
Розсудливість ще глушить алкоголь -
Його усюди вдосталь для вживання.
Невже важлива у людини роль,
Коли вона вже п'яна спозарання?
Купив. Продав. Кудись життя втікає -
Його понесло прямо в оборот.
В руці кредитну карточку тримає
Той, хто до неї з цифр забув пін-код.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Красуне, не хвилюйсь, не розповім,
Що я тебе сьогодні знову бачив.
І як від шалу в серці гримнув грім.
Та ж сам собі я муку цю призначив.
Бо кожен сам собі шукає ката -
І невзаємне світле почуття.
Але для того когось це лиш вата,
А, може, нитка для перешиття.
Мій Розум серце осідлати хоче,
Щоб більше я не чув той голосок,
Що ще про ніжність і любов шепоче.
Любов її закопана в пісок.
Лопати я вже поруч не тримаю,
Та і вона бажанням не горить,
Дарма свої все сили витрачаю,
Щоб ще її затримати на мить.
А що постійно змушує душею
Мене до тебе знову повертать?
Напевно, я відкрию галерею,
Щоб цю несправедливість показать.
В моїй уяві ти - це еталон.
Такою бачу жінку. Ти чарівна!
Потрапив я навіки у полон.
В моєму троні - не моя царівна.
Присвячено І.О.Ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
Типова думка, що чоловіки
Повинні за жінками упадати.
Таке нахабство - через всі віки.
А жінка не повинна віддавати?
А сильний муж, зневагу розірвав,
Несе букет для тої, кого любить,
Та не тому, що цьому потурав.
Стереотипу гостроту затупить.
Могутнім був. Могутнім будь і далі,
Бо істина - не в криках із юрби.
Нікому, хлопче, не доводь у шалі,
Що ти міцний. Міцний? Тоді терпи!
Жінки ніжніші, хочуть брати квіти,
Горнуть до себе дар з твоїх же рук.
Дозволь же її серцю тріпотіти
У пристрасті чарівно-милих мук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
Кипить казан. Всі варяться у ньому
Лиш черепи із бульбашками дна
Нагору піднімаються потому,
Як ще лопата вугля не одна.
В багаття грішних демон підкидає
У стогоні стражденних голосів.
А мрії де? А їх уже не має.
Яка різниця, що ти там посів?
Ти цар Землі? Гориш і яскравішить
Тебе жадоба в славу завела?
Не сіпайся тебе уже не втішить,
Що доля тобі в скриню намела.
Тобі давали вибір: ти обрав
Щасливе перманентне позавчора,
Бо насолодою ти сам позабивав,
Немов піском, підшипники мотора.
Мотора серця, що лише чеснот
Повинно досягати задля себе.
Тепер лиш варишся, немов компот.
Сальний казан, а не безхмарне небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
Талантів мають за ніщо -
Таких нікому не потрібно.
А тих цінують, хто в мішок
Напхає грошей дрібно-дрібно.
Насправді хто це Вам сказав,
Що я б хотів зазнати слави?
Те, що захочеш – те вже мав
Невже потрібні ці облави?
Коли до тебе підійти
Не в змозі чергова людина.
«Показуйте тут паспорти»,-
Рече охоронців машина.
Я хочу так жити і далі,
Щоб побут щасливих років
Мене надихав і надалі -
Життя мого лагодить шків.
Щоб маму мою не чіпали
Турботи про гріш на обід.
Щоб завжди до всього ми мали
Ще й захист від горя і бід.
І цього достатньо, радію,
Що саме про скромні дари
Від Бога сьогодні я мрію.
Від мене, що хочеш, бери.
Віддам, не погляну – останнє,
Бо те, що віддав – те твоє!
І зійде ще сонечко раннє,
Віддячить за щедрості Льє*.
* Льє – старовинна французька одиниця виміру відстані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Форте, піано, піано, форте -
Серпом ріже всі Аорти.
Скрипка, флейта, перебори -
Інструментів виють хори.
Кожен звук лікує душу,
Зачіпає стиглу грушу,
Що плоди ось-ось відкине.
В музиці ніщо не гине.
Кожна нота - сльози майстра,
Кожен лад - забута айстра.
Про кохання, відчуття
Ці симфонії життя.
Слухаєш - мороз по шкірі.
Розмальовую всі сірі
Дії буднів чергових
Все на світі я вже встиг.
Бо навчився серед горя
У глибини віршів моря
Забрідати. В час коли
Всі забули, що могли.
Не чекай коли останній
День прийде, надії ранній
Не підрізуй крил політ.
Не пірнай в палеоліт.
Не чекай - тепер живи,
То не щастя - грошовий
Знак шукати з дня у день.
Ти обдумай це лишень.
Все проходить й це мине,
Та тебе не омине
Твоє щастя, що ти сам
Додавав щодня ще грам.
Помічними будуть звуки,
Що вистрибують, як щуки
З уст гітари чи альтів
Там натхнення - без бортів.
Написано під враженням від другого фортепіанного концерту Сергія Рахманінова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2012
Чи доводилось Вам вже писати вірші?
В них натхнення, як наче пір’їнки.
Це перо, мабуть, ще не усім по душі.
Як пишу – аж трясуться колінки.
Спробуй, зможеш! Я вірю, що щирість твоя
Не могла просто так існувати.
Ти щось створюєш вічне, бо вічне і я
Маю намір сьогодні снувати.
Не напишеш? Та байдуже, може заграть
Ти зумієш на цих інструментах.
Ти уже розбудила й почала збирать
Відчуття мої по компонентах.
Ох спасибі всім людям, спасибі тобі,
Що емоції Ви викликали.
Ви і не уявляєте зараз собі
Скільки щастя оцим дарували.
Я з емоцій народжую милі рядки,
Що легенько лікують розриви.
І вони урочисті, як ті колядки,
Що в Різдво заповняють всі ниви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012
Тріщить зима, це похорон для льоду.
Шматки цих брил ховаються під воду.
На серці -цвіт, надворі лиш відлига.
Іде весна і їй байдужа крига.
Що протиставиш ти цьому Атланту,
О, зимо, сніжна, що не без таланту?
І не спинити марш шершеляфам,
Із назвою "Весна" цей криголам.
Бувай зима, коли у ностальгії
Мої думки згадають твої вії -
Ввімкну Вівальді, грудень, пори року
І прочитаю це зимове хоку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012
На мій вогонь, що палко роздуває
Кохання вітер, спраглий від зими
То вакуум, а інша заливає
Водою іскри, не зійшлися ми.
А як старатись, коли всі зусилля
Об стінку розбиваються, мов град?
Не можна, хоч і хочеться насилля!
Вірна любов не схожа на парад.
У ній не вибирають, як на ринку:
За кого, що пожертвувать комусь.
На, хочеш, сонце, з'їсти мандаринку?
Отак і щиро коїться чомусь.
Людині, що мені відкрита серцем,
Віддам останнє і не озирнусь.
За неї я посиплю рани перцем,
На будь-що я для неї розщедрюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012
Пропала собака з таким повідком,
Пропала маленька потіха.
Верніть те, що влітку було холодком,
Інакше життя мого віха
завершилась...
Занапастився мій брат у гріху,
Занапастився невільно.
Боже, верни йому русло в ріку,
Хай же ми знову та вільно
видихнемо...
Зрадила і перейшла на той фронт
Зрадниця, що обіцяла
Вічно кохати і взяла на понт.
Забракувала, що мала
виконати...
Він не втікав, бо його не було,
Друга, що, наче опора
Пильно і завжди би мружив чоло,
І щоб мене позавчора
врятувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012
Чомусь, здається, що пливу в нікуди.
Можливо, варто ланцюги зрубать?
Усім, усе, усяке і усюди
Сподобалось, мені б кудись втікать.
Візьму листок, напишу за і проти,
Рубну з плеча, а ось і пощастить?
Звільнюся від занудної мерзоти,
Діри давно пора вже замастить.
Можливо, зміни здійснюють нам долю,
В кінці життя про це буду судить,
А поки у кулак зберу всю волю
І спробую на краще щось змінить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2012
На кожен залп руками закривали
Залізні каски, що на голові.
Ми ще зелені, цього не чекали.
Це не навчання, бомби бойові.
Наліво - смерть, вперед - то до загину.
Рушниць нема - понівечив снаряд.
Спітнілу до окопу щуриш спину.
Не змусиш всіх построїтись у ряд.
Війна! Війна! Тривожно гатять дзвони.
В хаосі всі шукають щось своє.
І ризикую, чхав на заборони,
Бо я шукаю теж, що ще моє.
Чекай, матусю, я до тебе верну,
Сховаю від ворожих, гострих рук,
Зніму із голови вінок із терну,
Звільню тебе хоч від якихось мук.
Я дезертир?! Мені плювати! Мати
Удома з голоду щодня тремтить,
Бо вороги спустошують всі хати,
Де ще раніше можна було жить.
Двигтить земля, а я все утікаю,
Додому мчу, щоб стати, як стіна.
У світі цім нікого більш не маю.
Крім матері, усьому - гріш ціна.
Присвячую своїй матері - К.М.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2012
Давай ти будеш плакати дощем?
Танцюй під польку Шуберта до стану,
Коли відчуєш біля серця щем,
Допоки не залижу свою рану.
Колись було чудово, лиш згадай,
Які ми попридумували міфи:
Де ти принцеса, де я - твій джедай.
Ми кочівні, як непостійні скіфи.
Здавалось, все покинути нараз
Заради тебе запросто зумію,
У вічі спрагло заглядав щораз,
Шукав там те, про що і зараз мрію.
Я не навчився кожен раз себе
Через коліно з тріском опускати,
Я лиш шкодую, що колись тебе,
До Бога піднімав: не знав яка ти.
Не можна оскверняти тих людей,
З котрими ти радів хоча б хвилину,
Бо ти не вічний, ти не Прометей
Подякуй і пробач оту людину.
Я жодне слово у твоє вікно,
Не кину, бо ціную те, що було.
Ми не померли, далі йде кіно,
Сюжет наш просто - затягнуло мулом.
Присвячено М.Ю.С.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2012
Ох, і змінився Конопко тепер,
Скільки ж поламано звичних манер,
Скільки ударів це тіло знесло,
Як же покусано з гуми весло.
Правильно, знаю, я це заслужив
Біль від ганьби і розтягнутих жил.
Виправлю. Зможу. Я знову зведусь.
Всього потрібного я ще навчусь.
Хоч і не каже ніхто: "Ну давай!"
Кожен день Божий, Андрію, збирай
Те, що потрібно для власного блага.
Довга й непевна життя твого сага.
Єдине тебе попрохаю, мій дух.
Більше включай для роботи свій слух,
А, на контраст, ще припни язика,
Бо в дурощах лиш дорівняв малюка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012
Я не прийду, я буду з Вами щирий.
Чомусь не тягне їсти з палки лід.
Хоч розірвись, землі хоч сотку вирий,
На жаль, Ви не моїх фантазій плід.
Пробачте, що до Вас отак нежданно
Звертаюся з відмовою тепер.
Мені потрібно більш, ніж філігранно,
Для вірша цього підібрать манер.
Щоб Ви мене на сотню зрозуміли,
Щоб осуд Ваш не впав мені на ріст.
У Ваших думах мрії зажевріли,
А я не розумію. В мене піст.
Повагу розрізняймо від любові.
Симпатія - не завжди добрий знак,
Бо нашу збурює зухвалість крові.
Нічого я не роблю просто так.
P.S. Не варто робити щось просто так. (Марк Аврелій)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012
Ненавиджу ручку, люблю олівець,
Бо він постирає з стражденний сердець
Все те, що почеркало душу комусь,
А паста всім каже: "Назавжди лишусь!"
Коли щось малюєш - візьми олівець,
Щоб стерти пізніше з стражденних сердець
Все те, що залишиш болюче комусь.
Усім заявляй: "Назавжди не лишусь!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012
Зневажте смерть, ми все одно до неї
Прийдемо, коли скінчиться життя.
Який то зміст у римськім колізеї
Боятися без болі відчуття?
Не вір тому, хто каже, що смерть зла:
Бо з них ніхто її не пережив
Їх мова вже безглуздям поросла.
Невже цього ти ще не оцінив?
Зневажиш смерть, і над тобою жоден
Не буде владним, будь-то хоч тиран.
Хай буде він у всім з тобою згоден.
Він впертий, він такий собі баран.
Тобі зламає руки, та не дух.
Підвішає за ребра на гаку.
Козаче, не втрачай духовний слух.
Гни свого дроту так, як до смаку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012
Купиш щастя?!Купиш?! Не дури!
В щастя ще ніхто ціни не бачив.
Як знайдеш те щастя, то гори
В радощах, що Бог таке призначив.
Кров підсохне, рани заживуть
На твоїх скалічених кінцівках.
Все пройде, а кривду ти забудь.
Стри погане на минулих плівках.
Радість ще не раз твоє лице
Розмалює усміхом широким.
Просто викорінюй в собі це,
Що ми називаємо "пороки".
Зрештою, кому я це пишу?
Тому, хто оцього не читає?
Той, кому оце усе лишу
Всі й без мене істини ці знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012
Навіщо мені всі ті тисячі слів,
Які вилітають з порожніх голів.
Усіх не почислиш і чи взагалі
Їх варто почути, ті звуки малі?
Допоки мій човен по морю пливе,
Допоки у ньому веслує живе,
Я буду складати думки у вірші,
Ліпити із борошна правди коржі.
Не слухайте, люди, тих тисячі слів,
Що часто лунають від стада ослів.
Цінуйте лиш чесне, що серед брехні
Горить ясним сяйвом, неначе вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
Здавалося, щастя недавно знайшов,-
До тебе в уяві сьогодні прийшов.
Яка ж ти прекрасна була уві сні,
Цього навіть в мріях не бачить мені.
Загорнена в ковдру, тихесенько спиш.
За вікнами віттям махає спориш.
Гілки ще замерзлі кладе він на тин.
Добу розпочав свою цар Валентин.
Кохаю і буду, що хочеш кажи,
На хрест для розп'яття мене положи.
На жаль і на щастя, я досі один.
Всім різне шепоче святий Валентин.
На вушко тобі не про мене плете -
Про інше кохання якесь золоте.
Він гідний, успішний, а я просто так,
У нього три царства, а я, як кріпак.
І знаю, що марно надії рощу,
Тобі і собі нерви цим полощу.
Пробач мені, зіронько, я дуже тихо
Задушу в собі невзаємне те лихо.
Бо поруч все інші, а ти лиш одна
В сердечку моєму торкнулася дна.
Торкнувшись, залишила серце пустим,
А мрії мої розлетілись, мов дим.
Присвячено І.О.Ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2012
Йде весна і ми усі трясемось
В спразі, що за нами хтось прийде.
До колишніх ми не повернемось.
І нове щось нас нехай знайде.
Проковтни усе, що було зайве.
Для нового тацю підготуй.
Йди цікавий новознаний кайфе,
Гордосте, на мене не чатуй!
Я змінюсь! Тепер уже інакший
В мене погляд на оце життя.
Для усіх я став ще трішки м'якший.
І характеру мого криття.
Ти гарнюня, з кимось пофліртуєш:
На нозі нога, туди-сюди,
А мою самотність не зруйнуєш,
В різні боки мусимо іти.
Хай у мене серце не з граніту -
Також хочу з кимось у танку
Закружляти, та твоєму літу
Я промовлю відповідь таку:
Щира, ніжна, ти мене пробачиш.
Я не так, як всі, по цих слідах
Ставлю ногу, адже ти це бачиш,
Я не лізу на багатства дах.
Я не мрію, щоб про мене знали.
Не для мене світська метушня.
Не чекаю, щоб мене чекали.
Я не принц - нема в мене коня.
В тебе безліч хлопців на машинах,
Греблю вже на них перекривай.
Вись моя для інших - у низинах.
Ти чарівна, але прощавай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Мене отут, тебе отам навчають.
Твої отам, мої отут сидять.
Нас різні вже своїми називають,
А почуття спокійні, наче сплять.
І ти не знаєш, що оце пишу
Вірші, тобі присвячені сьогодні.
Я, мабуть, лише вічності лишу
Ці почуття до тебе, благородні.
Мені достатньо знати, що ти десь
Смієшся щиро в щасті на цім світі.
Я, як та риба, я попався весь
У вроди неземної твої сіті.
Я дякую за той маленький дар,
Який мені не здатна інша дати.
За непідкупний у очах цих жар,
Якого я не смію попрохати.
В життя твоє вриватися не буду,
Бо ти будуєш долю своїм ладом.
І цьому не зарадить навіть вуду.
Буття твоє хай буде мармеладом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012
Сльози генератора,
Генія ідей.
Клятва гладіатора!
Докори людей.
Стіни із бетонниці.
Попіл із іржі.
Муки від безсонниці.
Рани від ножів.
Весла переломані.
Дірки у човні.
Мрії вже у домені.
Галас метушні.
Зв'язано - не скорено.
Бито - це не все.
Хоч його і зморено,
Далі хрест несе.
Клятва гладіатора.
Вічно у душі.
Гнучкості оратора
Клятві цій - чужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012
Я, певно, буду вчитись програвати,
Щоб доля не знайшла в своїх міхах,
Чим би мене таким обдарувати,
Щоб я поліг, поколений в голках.
Ти все забрав у мене? Я радію.
Я всього сподівався, як мудрець.
Достойно переніс, складну подію,
В якій всі інші бачили кінець.
Тут критика, насмішки від сусідів.
Вони не знають в чому мій нектар.
Відрікся від багатства і від хіті.
Це найщиріший набуттєвий дар.
Мені ще закидають, що я йду
Не в ті степи, не рвуся до багатства.
Якщо не забезпечусь - забреду
У ліс, якщо не долучусь в магнатства.
Послухай, ти, створіння живота,
Тобі б напхати черево тугіше.
Тобі не розгледіти й хвіст кита,
Що на собі тримає наймиліше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012
Галопом по закону пробігаєм,
Чекаючи коли піднімуть нас.
Насправді ж, дилетанти ми не знаєм
Того, чого в законі є запас.
Ми дуже горді, ніс деремо вгору
Що максимум стоїть у всіх рядках,
Що ми в таку жарку навчальну пору
Знайшли дрібнички у складних мотках.
Щоб щось пізнати, ватро вчить основу,
А не деталі, що псують нам зір.
Освіто, проклинаю цю будову,
Що ти встановлюєш із давніх пір.
Чому? Бо ти зробила нам проблему,
Бо ми виходимо наївними у світ.
Те, що зустріне нас зірве ту клему,
Що ми в напрузі вчили всі п'ять літ.
Навчи окреме нас, та досконало,
Щоб були ми, мов риба у воді.
Різностороннє тих вже доконало,
Хто був талановитим ще в плоді.
Пишайся тут, ще поки ти у балах
Собі ніяк не зважиш гріх ціни.
Це твій, перед згасанням, зайвий спалах.
Це крик, перед всіданням мрій піни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012
Коли любов заковтуєш у жабри,
Тоді вже не питаєш що? й чому?
Всі інші тепер мавпи й чупакабри.
Ти молишся на неї чи йому.
І розум каже, що душа осліпла.
Втрачаєш до усього інтерес.
Твоя життєва ціль ще не окріпла,
А ти уже прогнав її прогрес.
Твої думки, безглузді, пяні дії
Спрямовані на те, щоб той туман
Кохання просочився в твої вії
Й назавжди залишив тобі цей стан.
Ти мрієш, але згодом все втрачаєш,
Бо розумом - не більший камбали.
І те, що знав тепер уже не знаєш.
Амури не туди тебе вели.
Розвіявсь чар, ти голий серед поля.
Коня нема. Куди тепер іти?
Згадай-но хто це був: чи Юля, Оля?
Ця хтось тебе позбавила мети.
Запам'ятай, тобі не вибирати!
Йди до мети, тебе ще оберуть.
А ціль життя - всі мудрості зібрати.
Всі чинять інше - не туди гребуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Навчись збирати щастя із дрібниць.
Це важко, знаю, але дуже цінно.
Лежати серед вишень горілиць,
Любити сонце. Вивчи це сумлінно.
Краса, що бадьорить, живе навколо:
Це озеро, це ліс, це очерет,
Це усмішка, що блиснула некволо
У дівчини, що вже пройшла вперед.
Це жарт людини, що тебе цінує,
Це той сліпий мазок олійних фарб,
Це фраза того, хто усе мудрує.
Відкривши це, уздрінеш щирий скарб.
Кохай життя, але живи так, наче
Тобі вже завтра суджено піти
У царство інше, мрійнику-юначе,
Де плавають малі й чудні кити.
Хто у життя нічого не просивши,
Узяв в подяці все, що Бог послав,
Той в термін коротенький, поки живши,
Усе на світі спробував і мав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Свист снаряда глушить всіх в рові:
Йде війна, заряджені гармати.
Ось товариша рука в крові.
Треба ці фортеці подолати.
Що за день? У світі пекло є!
Ось воно на разі в цьому місці.
По людині сталь із неба б'є.
Хто бажав би бути в цій нарізці?
Ти під танк лягати не бажав?
То тепер тебе ми нашпигуєм
Залізяччям. В зуби щось зажав?
Покричи! Тебе ми не почуєм.
Йди солдат! Візьми останню зброю.
Всі мовчіть! Озвися, тишино!
Всюди хаос і не видно строю.
Лінію ми рвемо Мажино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012
Вже весна постукує крізь кригу,
У дівчат метелики в умі,
Бо вони всі пишуть нову книгу
Про кохання в другому томі.
Я вже дихав десь таким повітрям.
Хтось мене цим печивом вгощав.
Я усе це знав не за повір'ям.
Мене зраджували. Я прощав.
Годі вже давитися цим щастям:
В ньому море туги і брехні.
Перекреслю все легким зап'ястям.
Більш не буде мітки на стегні.
Мітки, що відзначена бажаням.
Може, що належу я тобі?
Кінським посміюсь, поржу іржанням
Йди гуляй! Належу я собі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
Сотий вірш, мене це інтригує.
Щось достойне варто написать.
Хай байдужий більш Вас не турбує.
Ось що хочу я Вам побажать.
Хто найперше чує Ваші твори?
Хто живе за правилами їх?
Хто вмикає їм всі світлофори?
Хто не опуска на них батіг?
Лиш мудрець щодня читає вірші.
Не чужі, свої, що написав.
Ні, мабуть, чужі вірші не гірші,
Просто свою душу в цих плекав.
Стій, тримайся, не розкручуй гайки,
Що тримають твій сталевий гак.
Не згинайся від чужої байки.
Лиш правдиве заливай у бак!
Ти - мотор, що стукає у серці.
Ти - колеса, що ідуть вперед.
Не впускай в салон, за теплі дверці
Брудні стопи гордих злих черед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
Ти сидиш і дивишся у стелю.
В очі - зась! Боїшся, як вогню.
Ми даремно у одну оселю
Забрели. Я чую тут брехню.
Різні стежки, різні в нас вокзали,
Різні потяги в чудес краї.
Ми самі з тобою позрізали
Щирі для коханнячка гаї.
Стоп! Згадав же - я тоді не різав!
Я тримав тебе, пиляла ти.
Звуки від іржавого заліза.
Запалила й знищила мости.
Ми скінчили, так і не почавши,
Наш нерівний, скошений танок.
Я підставив серце, закричавши,
В твій любоворіжучий станок.
Присвячено І.О.Ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
Життя - це біль, існуєм ідіоти!
І ти - один, всі інші - лиш собі.
Ми порізну, ми дуже різні шпроти.
Тягни свій хрест на власному горбі.
Ні каплі волі, жодної поваги,
Що так чекав. Не жди, не плав надій!
У кожного тепер свої розваги,
Усі байдужі до твоїх подій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2012
Було б круто знати, що весна
В двері серця стукає сьогодні.
Було б круто, якби я не знав
І ти також, але ми голодні.
Щоб зійшлися ми в одне кафе,
Смакувати зовсім різні страви,
Щоб віддали не своє лаве
За дві чашки меленої кави.
Було б круто, якби ти прийшла,
Завтра на зупинку для побачень,
Було б круто, якби не знайшла
Ні ігнору, ні мені пробачень.
Буде круто навіть, якщо ти
З іншим будеш каву у кав'ярні,
Попивати, а мимо пливти,
Мої вірші і думки малярні.
Буде круто навіть в разі тому,
Коли ти порвеш це на шматки,
Навіть якщо ти поставиш кому,
Проігнорувавши ці рядки.
Буде круто навіть якщо ти
Не відпишеш вже мені ніколи.
Буде круто, буду сам іти.
Ти - моє кохання ще зі школи.
Присвячено І.О.Ю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2012
Вірші забрали в мене все.
Я занехаяв добровільно
Усі балади і есе,
Щоб виражатись вміти сильно.
Хіба ж не рима в голові
Вселяє істини пекучі,
Долає межі польові,
Стереотипів ломить кручі.
Могутньо хочеш? Вчись щодня
У віршах виражати погляд.
Нехай бурхлива метушня
Не втомить за віршами догляд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2012
Моя душа живе у віршах,
Лиш там вона кудись летить,
Пересікає душі мільших.
Її політ не перебить.
І жоден кпин, і жодна скалка
Не в силах душу прохромить.
І ні нахаба, ні брехалка
Мені не може нагрубить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2012
На мить зустрів цікавий факт:
Студенти лиш чекають свята!
Щоб осудити п'яний акт,
На них не вистачає мата!
Нема практичних, "Завтра п'єм!"
Такі бажання у юнацтва,
А на здоров'я ми заб'єм,
Занурившись у гріх пияцтва.
Давай щось змінимо тепер,
Ми не для того народились,
Щоб алкоголю шиподер
Нас розрізав, а ми корились.
Я до таких спокус сліпий.
І мода ця мені не знана:
"Сюди давай! Мені налий!"
Я лише воду п'ю з стакана.
Доки ти п'єш, я розвиваюсь,
Координую вільний час.
Я самостійно намагаюсь
Зростити мудрості запас.
Сила: Змінюйся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2012
Ніколи не пробував саме отак
Писати таким-от манером,
Черкати пером між папером.
Та й тут треба бути, як в морі судак.
Поет має знати про ямб і хорей
Інакше, як сміє творити?
Частіше слід це говорити.
Не смій же писати, якщо ти плебей!
Навіщо чорнило у тебе в руках,
Якщо ти калічиш лиш мову?
Усе покидай цю розмову!
Давай по своїх розійдемось домах.
P.S. Віршування - це велике мистецтво, а не хаотичний набір слів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012
Я спокійний, тепер усвідомив усе:
Що не варто кришитись на друзки,
Що занадто багато чужого гризе
У душі наші мрії - галузки.
Я спокійний, тому що копаюсь в собі,
Що знаходжу усе, що потрібно,
Що занадто чванишся, скажу я тобі.
У душі скарб розсипаний дрібно.
Я спокійний, бо свій уже встиг позбирать
У єдину велику потіху.
Не дозволю нікому руками чіпать
У душі цього скарбу довіку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012
Моїм найкращим другом є папір.
Що не скажи йому - усе пробачить:
І крик, і ласку, заздрість і докір.
Цього хіба нахаба не побачить.
Все, що болить - живе в моїх віршах.
Усе в руках тримають вірні друзі -
Оці рядки, коли вже їде дах,
Дають відпір нещастю і напрузі.
Щасливий я, що маю хоч папір,
Що можу фарбу чи вірші наляпать,
Що він не ставить рамок, ані мір.
А ще я можу тут бур'ян не сапать.
Спасибі, тобі, друже, що ти є,
Що кожен раз, коли приходить відчай -
Мені плече підставиш ти своє,
І закриваєш все, бо ти не слідчий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012
Одні кричать, що перевелись,
Одні в нас ноги витира,
І вимагають, щоб розвелись,
Та ще й квартиру забира!
Я цим віршем віддам подяку
Всім в світі хлопцям і мужам,
На кого, хоча б раз, ротяку
Розкрила жінка чи мадам.
Шановні хлопці, будьте чемні,
Бо все ж без нас жінки - ніхто.
Ходили б в сутінках і темні,
Ніхто б не подавав пальто.
Не раз я дякував і жінці
За те, що мати і любов,
Але сьогодні я на стінці
Розплутаюся від оков.
Кріпіться хлопці, хто розумний,
Хто ні - плазуйте біля ніг.
Я більш не буду слабоумний.
Згорів терпіння мого стіг.
Шукати жінку? Чи не краще
Черпати мудрість без відра?
Бо діло дуже це пропаще -
Шукати зроблену з ребра...
Не всім підійдеш? От біда!
А може то вони для тебе
Не підходящі? А літа
Використовуй лиш на себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012
Ми розійшлися не з моєї волі.
І я тягнув незгоди так, як міг.
Ти витерла мене з своєї долі.
Розтанув і пожовк наш перший сніг.
Шуруєш далі по своїх стосунках,
Смієшся з всіх, хто щось зробив не так.
Не буде більше щастя в поцілунках,
Бо втратив я до тебе нюх і смак.
Будуй своє життя, як ти зумієш,
Напхай свій дім коштовностями брил.
Можливо, ти все про багатства мрієш.
Не клей обірваних любові крил.
На жаль, грошима не оціниш щастя.
І слава - тимчасове визнання.
В житті ще випадуть сумнівні масті -
На кожному своє буде вбрання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2012
Я йду вперед нікуди не звертаю.
І до дівчат тепер не забіжу.
Я клином своє серце забиваю,
Допоки не знайду свою межу.
Колись, мабуть, прочиню в душу двері
І свіжого повітря напущу.
Знайду я місце у тіснім вольєрі,
Терпіння для кохання там зрощу.
Я мрію, щоб туди зайшла лиш гідна,
Що ділить те, що ділю собі я.
Мені байдуже буде вона бідна,
А чи багата, просто, щоб моя.
Та то все мрії, зараз лиш морози.
А, може, то морозиво? Ура!
Я йду вперед, постійно у дорозі.
Я насолоджуюсь! Мені - пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2012
Щасливіших за мене не знайдеш.
Я сам собі є щастям, уявляєш?
Якщо ти це коли-небудь збагнеш,
То й сам собі тим світлом засіяєш.
Тихенько, скромно тішишся в кутку,
Що ти відкрив свою безцінну душу.
Ти витягнув у водному мотку
Єдину нитку, що веде на сушу.
Душа, то суша, твердь і материк.
Спинись спокійно, відпочинь у волю.
Ніхто не чує тут твій біль і крик.
Ніхто не поламає твою долю.
На цім шматку землі ти - базилевс.
Щось тут змінити - запросто для тебе.
Гори у мріях, юний, щирий Зевс.
І сходи ти собі зведеш у небо.
P.S. Ніде людина не усамітнюється так спокійно і безтурботно,
як у власній душі. (Марк Аврелій - "До самого себе")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2012
Завжди цю хату оминало лихо,
А тут не оминуло і зайшло.
Без світла в кухні було дуже тихо,
Без крику було зломане крило.
Крило сім'ї, яка більш не літає,
Яка в пітьмі у сітці зависа.
Що є ще сили в них, вона не знає,
На колесі у лиха ще гаса.
Ступи убік, пригнись від горя миттю,
Через паркан все тіло переваж,
Зв'яжи сім'ю поваги й шани ниттю,
Збери найкращий в світі екіпаж.
І хай літак не завжди супер класу,
Та рідний брат не підведе сестру.
І палива всім вистачить запасу.
На олівці - стирачка. Горе їхнє стру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
Тут рейка, шпала, їде паротяг,
Пронизує простори щогодини.
І майоріє жовто-синій стяг
Моєї всекозацької родини.
По-своєму у кожного лежить
У серці розуміння Батьківщини,
Але не кожному дано цінить
Всю святість української калини.
Пишаєшся, що ти козацька кров?
Що робиш ти на благо України?
Чи лиш страждаєш від яких оков
І бачиш всюди тільки крах, руїни?
Немає в світі гіршого раба,
Що, не старавшись вибороти волю,
Кричить усім з високого горба
Про ту несправедливість і сваволю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
Я з другого класу на тебе чекав.
Чекав, що до тебе дозрію.
У серці тихенько надію плекав.
Ще досі про тебе я мрію.
Мої почуття, що нескромно звучать
Ласкаво кладу на папері.
До тебе я прагну пошвидше примчать
Крізь стіни бетонні і двері.
Не знаю, що в тебе на серці тепер
Можливо, сумнівні акорди.
Кладу цю любов у залізний вольєр.
Судомне стискання Аорти.
Присвячено: І.О.Ю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2012
Усі тепер втомилися кохати.
Кохати щиро, так, як і колись.
Не вміє дехто вже тепер літати -
Під крилами любові втратив вись.
Чоловікам бракує сили волі.
Як щось робити - краще тут застріль!
За гроші куплять подарунки кволі.
В серцях розруха, зрада, гострий біль.
Пробачте нам, жінки, що ми втомились.
Наш фенікс ще постане у вогні.
І прийдемо до Вас, як Ви молились -
З характером, на білому коні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2012
Нехай затонуть у озерці тому
Усі незгоди й спогади болючі.
Забудь усе, за тебе ставлю кому,
Веду тебе я на кохання кручі.
Фізичне все - гори собі і край.
Я душу покохав твою, о зоре!
Коли все розгориться зачекай,
Любов'ю розіллється наше море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2012
Прийди до мене, я ще зачекаю,
Прилинь до мене променем зрання.
Відчинимо жорсткі ворота раю.
До шастя через жито навмання.
Байдуже все, що буде навкруги.
Любов прив'язує мене до тебе дротом.
Ми відпливаємо на інші береги.
Все інше хай залишиться болотом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2012
Шикарна ніч, шикарно всюди тихо.
І спить вона, їй сниться Вавилон.
Не тільки ми, заснуло навіть лихо.
І до біди колись приходить сон.
Сестра на кухні з кимось розмовляє.
Хтось жарти в трубку сипле їй без дна.
І дрімота вже музи позбавляє -
Пішли вже шість, залишилась одна.
Сила:
І скажіть Ви мені, ну чому я сова?
Ну чому не ранкова я птаха?
Я повинен, мабуть, сотворяти дива
Під покровами нічного даху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2011
І критику я Вашу розбираю.
Я сам щодня себе б'ю у живіт.
Та мушу ще обмежитись до краю,
Щоб не зламали Ви ідеї пліт.
Не раз я чув, що мої вірші в'ялі,
І це не додає мені снаги,
Та то рекли пустоголові лялі,
Хоч їх слова, як гострі батоги.
Смаки й ідеї - різні на цім світі.
Єдине, що єднає - то біда.
Біда, що ми залазимо у сіті,
Де наша правда - то лиш лобода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2011
Ти маєш бути богом!
Хоча б для когось, чуєш?
Ти можеш бути богом!
Для тих, із ким ночуєш.
Коли ти вдома, хто ти?
Ти - бог! Ти - цар! Ти - сонце!
Куди біжиш з роботи?
Під ріднеє віконце.
Ти - бог! Для тих, хто любить.
Для тих, що все покинуть.
Ти - бог, що все погубить,
Щоб їм не дать загинуть!
Цінуй же те, що маєш!
Не гнись перед порогом
В оселі, де вважаєш,
Що ти не будеш богом!
P.S. для молодого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2011
Не один, але часом когось та бракує,
Жити варто із кимось, хто вартий тебе
Та така і для мене на світі існує,
Але поки у серці лиш смуток шкребе.
Я знайду, обіцяю, відкрию мою,
Відкопаю, дістану, як треба - створю.
Я на гострого леза краєчку стою
І не вірю, що сам це собі говорю.
Так, я знаю, що я не такий, як вони,
Що не вірю у те, що диктують.
Світ для мене з'явився, та лиш восени.
Може, музи мене ще почують?
Із семи жартівниць я найдужче чекав
Щоб знайти лиш тебе, ніжна доле,
І тебе ще не було, а я вже кохав.
Сподіваюсь не зникнеш ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2011
У списку мнятім я лиш "сорок сім",
А може "двісті", хто його рахує?!
Сьогодні Коля, завтра вже Максім.
На тебе інший далі хтось чатує.
Когось забудеш, хтось ще оживе
У спогадах твоїх на кілька митей.
Стабільно віриш, що усе пливе,
Той спогад дуже чорний і розмитий.
Когось сюди занесло просто так.
Хтось вродою твоєю ляже битий,
Але повір, що не вернеш ніяк
Змарнованих зі мною поруч митей.
Напевно смішно? Справді! Посміхнись!
Відчуймо те, що прагнув написати.
А через десять років озирнись,
Згадай хто міг би ніжно покохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2011
Я не впевнений, що намалюю тобі
Безтурботне, солодке майбутнє,
Та напевно талант є у моЇй стопі
Залишати під слідом щось путнє.
Я покину світ рано, але накінець
Я залишу нетліннеє слово,
Що як чорний, та більш ніж тугий ремінець,
Прославляти будЕ рідну мову.
Та не камінь я! Зв'яну в могилі і все.
Не чекай, що залишиться тіло.
Та зостанеться те, що кохав над усе
Це папірне, просвітницьке діло.
Обирай, що бажаєш! Зі мною іти?
Чи прожити спокійно, багато?
Найцінніші й найбільші у світі кити
Не завжди лиш у фарбі й строкато!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2011
Засинає багаття у вирі життя.
Засинає багаття кохання.
Засинає в колисці тендітне дитя
Результатом страстей і бажання.
Перекреслено долю розводом пера,
Та маленьке цього ще не знає.
Серед сварок сім'ї тут пекельна жара.
Що на доньку маленьку чекає?
Смокче палець, не ті ще думки в голові.
Що почати, кого залишити?
Робить слиною бульки на чорній софі,
Не бажає нічого кришити.
Не руйнуйте початок дитятка свого.
Народив, то тепер і пожертвуй!
Все пройди і покайся заради його.
Запізнившись, тепер наверстуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2011
Серед сотень облич я впізнаю твоє,
Бо засяє воно ясносвітом.
Серед сотень кохань я впізнаю моє,
Бо зимою уквітчане цвітом.
Бо воно не говорить, дарує усім,
Наділяє усіх компліментом.
Заявляю, що серед усіх полюсів
Хочу буть лиш твоїм абонентом.
Зав'яжи мені очі - я поруч піду.
Сплутай ноги - я буду летіти.
Те чого не існує для тебе знайду.
Без повітря зостанусь горіти.
Як не гірко казати, але не звикай!
Назавжди не зостанусь і крапка.
Коли доля прийде, ти мене вимикай.
Була осінь. Наївна нахабка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011
Як важко без весел за вітром пливти,
Кидає твій човен на скелю.
Як важко підгору без цілі іти.
Тупі, а тому веселі.
Хто бачить, що різне, мов шпора висить,
Ховає мету за куліси,
Той знає як можна її удалить,
І зняти паскудну завісу.
Завісу, що стримує розвиток твій.
Вбиває досягнення мрії.
Казися, як хочеш, а також помрій,
Занехтуй усі події.
І жінка полуда, що, наче маяк,
На хибні веде рівнини.
Спрямуй свого щастя до мрії каяк,
Не смій марнувати і днини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011
Кожен у житті цім кочівник,
Кожен заганяє в когось стріли...
Вчора тут, а завтра він вже зник.
Ви окремо ранок цей зустріли.
Хтось прийшов, поставив свої речі
В храм, де ти так довго прибирав,
А йдучи, запхав усе до печі,
Щоб вогонь Ваші надбання позжирав.
Ти не плач, що хтось, мов кочівник.
Через поле скаче на стальнім коні,
Та подбай, щоб слід від нього зник,
Хай горить все в синьому вогні.
P.S. Кожен із нас кочівник у чужому житті, але не кожен - випадковий.
Кочуйте розумно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2011
Тобі байдУже, ну й нехай.
Заріжу своє щире серце.
Тепер, як хочеш поступай.
Не зявиться більш сліз озерце.
Кожну секунду - лиш тобі!
Цього, на жаль, не оцінила.
Ти дозволяла все собі,
Стосункам ти могилу рила.
Я більш не люблю, як любив.
Мабуть, так склалося у нас.
Та почуття я ще не вбив,
Стоїть надщерблений каркас.
Побитий вітром, цегли вщерть,
Та та лежить лиш хаотично,
Стосункам нашим буде смерть,
Якщо ти не систематично
По блоку будеш день у день
Знову виводить стіни храму,
Де чути спільний спів пісень,
Де я шаную твою маму.
Усе тепер в твоїх руках,
Я пластилін, а ти ліпи.
Твої ключі в моїх замках,
Ти поводир, а я сліпий.
P.S. Якщо ти зможеш, я обіцяю, що зроблю тебе щасливою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2011
Ніколи не знав стільки щастя, як ти
Мені цьогоріч дарувала,
Та я заблукав і куди тут іти?
Мабуть, до порогу вокзала.
Вокзала, де наші сердечка сплелись,
Вокзала, де все починалось.
Туди, куди душі наші неслись.
Як звершиться нам не зналось.
Тепер ти відштовхуєш різко мене
І кажеш: Свободи я хочу!
Ти та, що кохання у прірву жене.
Я відстанню порох свій мочу.
Той порох, що міг би тебе берегти,
Що міг би тебе обіймати.
Мені гідність варто змести і згребти
Й від тебе подалі забрати.
Якщо ти вважаєш, що я вірний раб,
Що буду навколішки лазить,
То ти помилилась по логіці баб
І, мабуть, тебе це ще вразить.
Колись оглянись навкруги і назад,
Вціни хто терпів всі образи,
З ким щастя буяло, неначе той сад,
Хто слухав усі накази.
Хто слухав, але не завжди говорив,
Хто вірив, любив, не прощався.
Пригадаєш як гордий, дурний порив
З самотністю в серці зостався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2011
Я їм один, із кимось дуже важко!
Нікому в рот не лізе той шматок,
Бо він жорсткий занадто, в каталажку
Потрапить той, хто вже зробив ковток.
Мені ще важко, та звика людина,
До того, що по психіці товче,
Але ота, що вчора ще дитина,
Сьогодні замахнулась на ковчег.
Смолить, будує, дерев'яний човен,
Якого буде бить дев'ятий вал.
Лиш обраними човен буде повен,
Хто цінний, наче рідкісний корал.
Туди, на жаль, і я не попаду,
Мізерна надто місія моя.
І найстрашнішому останньому суду
Я відповім: "Тепер душа твоя!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011
Твій дикий інтерес мене дістав,
Що знаєш ти про справжні почуття?
Тебе цікавлять лиш розваг міста.
Кому й навіщо отаке життя?
Я лиш об'єкт, який ти помічаєш,
Коли уже всі інші по кутках.
Ти кожен день мене втрачаєш,
Та я не відчуваю втрати страх.
Коли ти нагуляєшся - уздрінеш,
Що всім крім мене байдуже було.
Мене немає поруч, а зустрінеш -
Я усміхнусь і скажу "Загуло!"
Не вернеш те, чого не цінувала.
Хоч плач, хоч смійся - результат один
І все, що власною рукою зруйнувала
Не повернуть тобі і тисячі годин.
Час все покаже, відстань розведе
Мости, що ми так довго будували.
І кожен з нас своє гніздо сплете
Не так, як колись разом планували.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011
Кожен сам за себе - жах!
Кожен в спину ножик - бах!
І лежиш ти на землі,
Умиваючись в крові.
Через трішки я ожив.
Через біль в спині тужив.
Зціпив зуби, хрест підняв
І додому потиняв.
Довго скалки витягав
З раненої спини.
Хто на мене посягав?
Хто підняв на кпини?
Жити хочеш? Вір собі!
Тільки так! Нікому
Я не вірю і тобі
Не розкрию втому.
Шрам на тілі не один -
Це життя навчило,
Щоб не клав на чужий тин
Ти життя вудило.
Різко трісне, гучно лопне
Те, що довго ти плекав.
З'їсть тебе щось допотопне,
Те, чого і не чекав.
Звати дивне чудо зрада
Ходить скрізь, усюди, вся
І не зловиш потім гада,
Що запхав косу в ося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2011
Не було ніколи ні друга, ні брата
А ті хто були – покидали скоріш,
Аніж залишались, і навіть мій тато
Покинув мене, наче дикий спориш.
Не лізь в моє жито, воно не для тебе.
Не стане снаги перебрати зерно.
Покластися можу я тільки на себе
Й уперто крутити залізне стерно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2011
Чи легко людині, яка кохає, сказати в лице освідчення?
- Колись у мене була дівчина. Я її кохав безмежно. Наші почуття були такими чистими, що гірська кришталева вода не могла іти ні в яке порівняння із цим коханням. Ми робили усе разом, і ніщо не кололо моє серце так, як її образа на мене. Я відчував, що через роки пронесу у пам’яті її очі, уста, прекрасне волосся.
- Невже, ви не розумієте? Мені начхати на Ваше минуле, я лише поцікавилась.Я, правду кажучи, вперше зустріла таку особистість, як Ви. Мені соромно і важко таке казати, але я закохалась у Вас.
- Можливо, варто перейти на ти? Мені цей офіціоз і повага сковують мислення. Нам лише по 18 років…
- Гаразд.
Дівчина почала трепетно теребити у руках серветку, яка через декілька секунд перетворилась у пожмаканий вологий клубочок. Трішки подумавши і видихнувши повітря, хлопець продовжив свою розповідь:
-…кохання ніколи ще не було таким солодким, як в ті дні. Вона була на сьомому небі від щастя, а мене щоночі кидало у піт, коли я усвідомлював, що вона не поряд. На все мені було байдуже, лише вона…
Особа, яка сиділа навпроти оповідача захоплено слухала, ловлячи кожне слово, яке вилітало із уст юнака, і,безперечно, не усвідомлювала, про що він говорить. Вона не розуміла глибини сповіді, а лише насолоджувалась його присутністю. Він був надзвичайно гарний:високого зросту, із незабутнім поглядом. Біля нього могла бути лише справжня красуня, і вона була, але не усвідомлювала з ким зараз знаходиться поряд…
-…мені часто закидають, що я себелюб, неймовірний егоїст. Визнаю, це справді так, але тоді я, як ніхто кохав її, повір!
- Я вірю (замріяний шепіт).
- Бог створив мене для особливої місії…Він дав мені красу і усі якості, які можуть створювати любов. Я дійсно кохаю, я живу життям людини, яку кохаю, але Всевишній знає для чого мене послав на Землю. Хірургічним скальпелем він легенько перерізає ту нитку, яка так тісно зв’язувала мене з коханою. Моя голова тріщить, пухне…Мене верне, мені стає нецікаво із людиною. І оскільки я особа пряма, я кажу все людині в лоб.
…вона не витримала, бо вона кохала, а мою нитку Бог перетяв…Ось і вся моя місія. Я прийшов у життя багатьох, щоб вони збудували своє щастя після того, як я їх покину. Всі знаходять свою половинку після мене невдячного, який «розігрував» їх. А насправді я кохав, щиро кохав. Бог не врахував лише одного:
Він ріже мої нитки, які я ось уже кілька років поспіль намагаюсь з кимось зв’язати. Він ріже, і ріже, і виходу нема…Я нещасний,бо ділю і жертвую своє щастя на всіх. Всі радіють, бо у порівнянні зі мною – потворою,яка покинула їх у найромантичніший сезон стосунків, тепер поряд людина, яка немає стільки бензину та сірників, щоб вмить все спалити і піти за мости, які палають і ось-ось розсиплються. (мовчанка) Лише я півжиття в дурнях. Сам…один,як палець…
Оце моя самопожертва на благо інших. Якщо ти читала Хорхе Луіса Борхеса*,то зрозумієш як мені важко. Тесей вбив Астерія без зусиль, бо Мінотавр сам пішов на меч…не в силах витерпіти самотність…
- Еге ж, - романтично, кокетливо сказала дівчина.
- Ти читала? (око юнака примружилось) Я відповім, ти не читала!..Тобі байдуже! Ти чергова лялька!!! Я йду з твого життя ще до того, як прочинив в нього двері! БУВАЙ!
Чашка зі столу голосно брязнула об підлогу і розлетілась на дрібні частинки…
Хлопець рвучко витягнув із гаманця сотню і кинув на стіл. Вона сиділа непорушно; люди в кафе переглядались між собою. Тільки задзеленчали дзвоники на дверях за ним…
І дай, Боже, щоб разом із чашкою розбилось його прокляття…
Примітки: Хорхе Луїс Борхес - «Дім Астерія»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269048
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.07.2011
- боязнь чи страх перед відкритим простором, значними скупченнями
людей. Більше острах перед образою чи насиллям, яке, на думку психічнохворого може бути завдане кимось із членів суспільства.
***
О 15:08 збирались хмари. Розминувшись із офіцерами місцевої міліції, уважно перейшов дорогу. Біля банкомату було ще троє людей.
"Очікування - це погано. Я люблю швидко і цілеспрямовано усе зробити і втікти не наражаючи себе на зовнішню небезпеку. Багато хто в цьому житті виробили у мені таку дурну звичку - боятись навколишнього світу. Дитячі травми - ось де головні проблеми. Цигани, хуліганські банди, рекетири - це і є список осіб, які помалу формували мій стереотип щодо вуличного життя. Хухх, ось і моя черга...Сподіваюсь в банкоматі ще є гроші..."
Швиденько ввів пін-код і обрав "видача готівки". На екрані з'явилось меню із можливими варіаціями готівки. Одразу за спиною почувся рух. Якийсь білокурий малий, обійшов мене за спиною і став надто близько, позираючи на екран банкомата. Відчуття підказало, що позаду ще хтось і цей хтось на голову вищий і вдвічі важчий ніж я.
Я відчув його подих. Операція "CANCEL", швидко вийняв карточку, неозираючись пішов додому...
Я відчув його подих. Я продовжив і натиснув "ввод суми". Увів суму 40 грн, термінал почав тихенько гудіти, перераховуючи гроші,а коли залізна завіска відчинилась, малий штовхнув мене. Відчувся потужний удар по лівій нирці. Я зігнувся і застогнав. Малий вирвав із рук мізерну суму готівки і хотів утікати, але я схаменувшись схопив його за ногу і зі всього маху ударив його у пятихвилинну зону ноги. Хлопець позаду заметушився і замахнувся, щоб вдруге ударити мене, та я в цей момент у стані неймовірної злості рванув на білокурого і вцідив по голові з ноги так, що той упав, знепритомнівши. Коли я повернувся, то в моє тіло м'яко увійшов ніж. А останн, що я побачив - це сімнадцятилітнє обличчя морального каліки - вбивці...
Три місяці коми. Хірург мав золоті руки - поставив мене на ноги після клінічної смерті. дякувати Богові я отямився після жахливих трьох місяців. Бідна моя мати.
З Києва ми їхали до родичів, бо квартиру мати продала, аби витягнути мене зі смертельної стежини...Довга дорога. На порозі у родичів чекав лист.
"Шановний К.А.С. Вас чекають у обласному суді міста Р., де буде розглядатись кримінальна справа за звинуваченням Вас у навмисному завданні важких тілесних ушкоджень неповнолітньому, який проживає у місті..."
Далі не дочитав. Втратив свідомість.
Вісім років. Коли вийшов, то вже давно забув. що таке молодість. Хриплий кашель, прокурені вуста, мозолисті руки від гантель і два татуювання на обох руках. Не згадую вже про важкі дні за гратами.
Той сучий син, якого я вирубив мав ще й сучого впливового батька, який допоміг приписати мені ще пару злочинів. Моїми останніми словами до тюремників були: "...мої нари не займайте, скоро повернусь..."
Я вбив білокурого сучого сина, його сучого батька і, безумовно, те чмо, яке засунуло в мене гостру сталь аж по руків'я. Світ став аж на три паскуди меншим. Решту свого життя я згнию за гратами, бо такою була моя справедливість...Суворою, але пам'ятною...
Про одне шкодую: що моя мати стільки сліз за мене пролила...Пробач, мамо.
P.S. Я ніколи не порушував закони, ні світські, ні Божі. До тепер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267223
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.06.2011
Талант живий, та я вже, мабуть, мертвий
В календарі затер весняні дні.
Я ще живу, щоб здать самопожертву,
Щоб малювати вірші нескладні.
Кохати бачу я вже розучився,
У рідної вже зморшки на лиці.
Від роду ненормальним я з'явився -
Безплідний дар і знаки на руці.
Колись я вмів шукати скрізь розради,
Що щастя тут я кожен день гласив,
Та не пройшло і півснопа декади,
Як смуток мене в хату запросив.
І я пішов, я навіть витер ноги,
Хотів крізь вікна бачити пейзаж,
Але так чорно, що не видь дороги,
Де я покинув клятий екіпаж.
Проста проблема видна з усіх боків,
Куди не глянь - байдужість на лиці.
І всі від мене вже за вісім кроків.
Безплідний дар і знаки на руці.
Гряде кінець, бо збільшились проблеми.
Глобальний цар - природа - канібал,
Мене тихенько знищить без дилеми.
Таким трагічним буде мій фінал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2011
Пробач мені, мамо, що я народивсь,
Пробач і сестрице, що злюся.
Я сам вже без себе - я занапастивсь,
І скоро із цим вже змирюся.
Я скоро поїду і гірше, мабуть,
Що прірва ще більша між нами.
Таланти мої чужаки розкрадуть,
Не лишать нічого для мами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2011
- Навічно?
- Так, уявіть! Навіки заборонили писати! А коли він спробував знову,наперекір заборонам, йому відрубали обидві руки…
- Просто жах якийсь… в це важко повірити…
- Пізніше договоримо, прочиняй двері.. (зі скрипом важкої металевої ковки завіса відійшла. Дубові двері були чудово оздоблені художньою ковкою, такі навряд чи десь зараз знайдеш).
Світло тьм’яне, горіла лише свічка.
(Продовжити)
- Ти певен, що він адекватний?
- Цить, я готовий побитись об заклад…
- Доброго вечора, гості мої. Давненько мене ніхто не відвідував…Дивно якось, аж мороз по шкірі. Навіть не сподівався таке на старість відчути.
- Аркадію Івановичу, і давно Ви отак сидите в темряві, на самоті?
- Я не сам. Людина не є самотня, доки має про що подумати. Чи не так?
- Мабуть,..
- Тож то й воно, що так.
-І хочеться Вам тут до кінця днів бути? Невже не волієте вийти в люди, подивитись що на світі коїться?
- А що я там не бачив? Як молодь страждає розпусництвом (хоча це і важко їм назвати стражданням) чи як люди подібно до твору Рея Бредбері* зневажають цінності людського життя? Можливо Ви бажали б мені показати мені досягнення людства у різних сферах, мовляв, прогрес…жити стає комфортніше, легше?..
Чи хтось обтяжив свій мозок такою задачею, як уявити яку ціну Ви заплатили за цей прогрес? Ні, дозвольте відповім за Вас, не обтяжився ніхто, ніхто, окрім мене старого, який отут і зараз згадує побічним словом, що ціна, яку Ви заплатили за прогрес та всебічний розвиток (помітьте, що він лише матеріальний)така величезна, що останні центи заплатять Ваші праправнуки. А знаєте, що ті центи коштуватимуть їм життів? Ні, не знаєте, і краще не знайте!
- Ця тема занадто широка, щоб так однозначно про все роздумувати.
- Ваша правда…Мої прогнози.
Я мимоволі почув про що Ви спілкувались перед тим, як увійти. Хоча двері і дубові та важкі, у мене тут дуже загострився слух.
-Ви знаєте цю історію?
Звісно знаю, як же можна не знати долі собі подібного? Ми письменники та поети, як і усі митці загалом, зв’язані одне із одним так тісно, як сіамські близнюки.
Історія цього письменника неймовірна (продовжував старий). Він любив писати. Ви знаєте, кожен митець – величезний пророк. Ліміт життя надзвичайно короткий. Хто це усвідомлює, крім митців? Філософи? А філософи, це не ті самі митці?! Що ж до ампутації рук, то такий факт дійсно мав місце. Мислителю відрубали кінцівки, щоб він не писав, адже все, що він писав, збувалось через деякий час, через день, місяць чи рік, але збувалось.
- Це неймовірно, але чому він не міг писати про щось хороше, про раптове збільшення прибутку у царя, про успішні воєнні кампанії?
- Ех, синку. Справжній митець ніколи не пише про що заманеться, він пише про те, що болить.
Тогочасне суспільство – сліпе, неосвічене, як і зараз брело хибним шляхом.І він писав, передрікав, жахав, намагаючись отими картинами, намальованими словами, взяти за груди кожного і так струсонути, щоб люди одумались, але йому натомість відрубали руки. Одного не могли позбавити його – думки, а думати – це вже жити, і вірити – це жити. Він жив.
-Аркадію Івановичу, а з Вами таке траплялось?
Запала мовчанка…Чоловіки переглянулись. В старого на зморшкуватому обличчі засріблилась сльозинка і повільно з’їхала додолу. Ковтнувши сльозу, письменник присів на крісло і почав пониженим тоном розказувати, що доля кожного істинного митця нерозривно зв’язана із втратами…
Якось, щоб викликати у людей емоції і змусити їх цінувати кохання, я написав роман. Він так і не вийшов друком. Такі рядки, як там змушують найчерствішу людину оросити себе слізьми, бо немає на світі особи, яка б хоч раз не відчула, що таке кохання.
А писав я про нещасне, невзаємне кохання. Неможливо пояснити, але кожен істинний митець пише про власне життя, лише соту частинку дофарбовуючи. Такі твори завжди щирі, бо пережиті через святиню, через душу.
І я прагнув зробити людям подарунок, навчити кохати, розплющити їм очі. Як міг нещирий, повністю вигаданий твір вселити віру в людей?!..
- Ніяк (невпевнено обізвався один).
- Правильно, ніяк…(письменник встав загорівшись емоціями). Я вклав у ту історію свої справжні стосунки, а коли дописав, то зрозумів, що втратив оте кохання назавжди. Я наче передрік нещасливий фінал. Я певен, що коли б не вкладав частинку душі у цей твір, то вона б не пішла. Та твір би був нещирий…Відтоді я боюсь писати.
В мене до Вас єдине прохання: цінуйте самовідданість поетів та письменників, бо вони здатні пожертвувати найбільш сокровенним, заради того, щоб вселити людям вірю, надію,заради того, щоб дати поради…
- Скажіть, а чому Ви все ж не надрукували цей твір, чому він повинен припадати пилюкою на підвальних полицях?
- Я надто її кохав…Коли вона пішла, я у розпачі дописав ще один том у ту історію…боявся, що збудеться і поламає їй подальше життя. Любов така близька до ненависті…
Старий відвернувся, продовжуючи говорити.
Камін, який ледве тлів, раптово заіскрився і почав яскраво горіти. Старий плакав. Юнаки підхопили його і посадили у єдине крісло.
У каміні догоряла палітурка із назвою «Крах неба», а митець судомно повторював враженим хлопцям: - рукописи не горять…
*Рей Бредбері "451* за Фаренгейтом"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250520
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2011
Проснувся зранку. Батьки вже давно перестали будити його. Ауреліано давно прокидався сам. Його розум прокинувся не одразу, тому він не був максимально обережним. На підлозі лежав іграшковий їжак, зроблений з металу, виблискуючи колючками. 17-літній парубок не помітив крихітну забавку свого 7-річного брата, і наступив усією вагою на неї. Епітелій пальця проткнувся і крізь здерту шкіру просочилась перша крапля крові. Ауреліано не відчув поранення, а тому спокійно продовжив дію, яка була спрямована на те, щоб дістатись до туалету і умивальника. Після того, як парубок побував у туалеті і умився, щоб прокинутись, жовто-гаряча рідина з більшою схожістю до помаранчевого і червоного кольору почала повільно змиватись проти годинникової стрілки в унітазі. У людей тепер рідко зустрінеш білу сечу чи світло-жовтаву, навіть у здорового організму. Світ змінився - і людина теж.
Холодна плитка на кухні відчувала теплу кров на нозі хлопця. Ауреліано помітив за собою сліди і вжахнувся.
Якнайшвидше витягнув шнур з трубкою, і набрав номер:
- Мамо, ситуація №13!!! 13!!
- Як це сталося? Де ти міг?
(Продовжити)
- Яка різниця?! Викликайте ряткоманду!
- Добре, відкрий телепорт і оглянь чи глибока рана, який шар латексної шкіри потрібен?
Ауреліано уже давно не мав поранень, але це сталось! Навіть незначний поріз міг вбити людину.
Через 5 хвилин, відкривши телепорт і взявши льоду, щоб анастезувати і охолодити ранку, Ауреліано лежав на софі із задертою догори ногою, щоб мінімізувати втрату хоча б краплі крові.
Прибула ряткоманда. Вони були чимось схожі на лікарів, але не в білих халатах і рідко хто з персоналу ряткоманди володів глибокими знаннями медицини.
Персонал швидко промив рану рідиною, яка нагадувала перекис і марганцівку. Рідина, зустрівши на нозі кров, зашипіла фіолетовими бульбашками. Зібравши серветкою залишок препарату, який не зупиняв кров, а лише промивав і стерилізував рану, ряткоманда виміряла ранку (яка становила лише 0,3 см) і один із ряткоманди вирізав шматок латексу. Ауреліано з цікавістю спостерігав, як персонал увімкнув машину для напою штучного матеріалу.
Один із "лікарів" почав розминати пальцями латекс, потім швидко промочив його у ту ж фіолетову рідину і притиснув до ранки. Нагріта ложкоподібна голка мініатюрних розмірів припікала розм`яклий латекс до шкіри Ауреліано. Хлопець скрикнув, коли відчув, що йому надзвичайно гаряче.
Шкіра на пальці, де припікали латекс - темніла. Навколо ранки, де припекли латекс - вона залишилась чорною на все життя.
Коли ряткоманда завершила процедуру, один із рятівників запитав, чи можна покурити у квартирі.
- Хлопче, можна я закурю?
- Батько мене уб`є, адже повітря у нас вже залишилось мало.
- Я лише одну цигарку? Робота у нас напружена, а там -сказав чоловік, тикаючи пальцем у вікно,- у вакуумі не покуриш!!
- Гаразд. Тільки дозвольте Вас дещо запитати!?
- Ну, давай! - зачеркаючи сірник, промовив "лікар".
- А правда, що колись людина була здатна до регенерації? Правда, що нашим батькам не доводилось запаювати рани цим латексом?
- Еге ж. Але звідки ти знаєш? Уся інформація такого типу уже давно видалена із інтернету і телебачення нашим урядом.
- Це все книжки! Про них уже суспільство забуло: незручно. Усім легше натягнути шолом і слухати, що втовкмачує голос і зображення із віброшолома. Розкажіть більше!
- У людей ще 100 років тому була така властивість, як саморегенерація. Рани заживали самі. Все це було природньо - кров "зверталася" і сама закривала розрив шкіри і пізніше сполучною тканиною загоювала порізи, опіки.
Сьогодні в людей навіть сеча інша. Ти помітив? Вона жовто-гаряча, червона, або ж помаранчева. А знаєш, яка вона була у здорової людини 100 років тому?
- Яка?
- Біла, прозора, або світло-жовтава.
- А чому?
- Бо в людей був імунітет! лейкоцити - це мікрочастинки в крові - з`їдали чужорідні тільця, віруси, які проникали в організм; тромбоцити - накопичувались на розривах капіляр, вен і артерій, і тим самим перекривали рану. Зрозуміло, що розрив епітелію у великих розмірах, пошкодження важливих органів чи внутрішні кровотечі не регенерувались.
- А тепер...і парубок притих.
- Так, а тепер ми зашиваємо себе латексом. Глянь!
Чоловік розстебнув рукав і показав передпліччя, де був великий чорний квадрат запеченої шкіри, а під прозорим латексом пульсувала кров, шукаючи виходу з-під герметично припеченого латексу.
- Ця рука в мене часто німіє, її наче віднімає, але варто лише підвищити тиск - і вона знову моя.
Чоловік договорив, потушив сигарету в чашку, яку подав Ауреліано, і, покидаючи приміщення зі своїм співробітником, побажав удачі.
- Бережи себе, бо одна невдала рана може позбавити тебе життя. Кров тепер не звертається! Бережись! - і дві постаті зникли в синюватому світлі телепорту.
Ауреліано поглянув у вікно і ще довго роздивлявся коричневі безповітряні ландшафти і лаву, яка текла в сталому руслі.
- Справжнє пекло! - подумав хлопець і пішов спати з надією, що йому присниться щасливе життя 100 років тому..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250509
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2011
Немає батька, стомлена вже мати.
Її душа й досвідчене чоло
Розчарування вже набридли споглядати.
Пробач, мені за все що вже було.
Колись і я, мабуть, ночами буду
Ридати через підлітків своїх,
Які нассуться з світу зла і бруду
І підуть по розпусті тих доріг.
Стою на колії прив'язаний до балки,
Спить у кабіні п'яний машиніст.
Я у надії витягаю скалки
Із свого серця; Став на повен зріст.
Побачив світло на фасаді "танка".
Замняв мене під бампер, поволік.
Прощай моє дитинство, рідна мамка.
Своїм гріхам давно я втратив лік.
Тепер на чисту, бачу ти втомилась
Мене терпіти, смокчу я лиш кров.
Спасибі і за те, що ти молилась.
За виховання тобі дяка і любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248411
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.03.2011
Усі ідеальні, а я ідіот
У чому я винен не знаю.
Найперше потрібно стулити свій рот,
Та я так повільно вмираю.
Я змінююсь, може, але в той момент
Мене не впізнаєте більше.
Бо втратив уже визначний компонент,
Як море, я став втричі мільшим.
Ти більш не пірнеш у глибини мої,
Тебе вже не впущу у бухту,
Щоб ти там спустошував баки свої,
Накидав іржавого брухту.
Важкий той метал, що у морі лежить,
Бо тягне на дно водолазів.
Пробач, ти назавжди утратив ту мить,
Коли у довіру ще влазив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232110
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2010