Інга Марс

Сторінки (1/19):  « 1»

Роздорожье

На  раздорожье  я  стою  совсем  одна
Лишь  брызг  закатов  и  подносы  пыли
Я  чуств  и  радости  по  полной  лишена
Я  вся  запуталась  в  мотиве  этой  были
                                         Гудок  и  правда..это  в  прошлом  все
                                         Я  не  хочу  прожить  себя  иначе
                                         И  рассыпается  мой  дивный  колосок
                                         Как  неразгаданая  легкая  задача
Последний  зной...закрутит  лишь  январь
Любовь  мою  во  вьюге  поднебесий
И  ты  уйдешь..уйдешь  как  будто  тварь
И  за  тобой  закроются  завесы...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131547
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.05.2009


Жизнь,как сахарный песок...

Жизнь  сыпется  как  сахарный  песок
Теряем  часто,то  что  не  находим
Запрос  судьбы  оправданно  высок
С  ума  людей  со  временем  он  сводит
                           Конечный  пункт-давно  известен  всем
                           Старая  быль-лишь  опиум  народу
                           Оставим  тень..После  себя  лишь  тень
                           И  в  неизвестность  канем  мы  как  в  воду
Отбрось  гордыню..Жизнь  так  коротка
Беги  навстречу  избранному  счастью
И  пусть  к  руке  дотронется  рука
И  все  окажется  в  любви  несметной  власти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131218
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.05.2009


Останній дзвоник..

Цей  вірш  присвячується  усім  моїм  шкільним  друзям,які  вірно  були  поряд  зі  мною  усі  10  років  навчання  і  присвячується  дню,який  настане  через  тиждень  і  розлучить  нас  на  довгі  роки..:(

В  цей  день  востаннє  пролунає  він  для  тебе
Прощальний  дзвоник  сповістить  кінець
Здається,ніби  плаче  з  нами  небо
І  ніби  чує  силу  цих  сердець
Останні  спогади,старі  і  добрі  жарти
Дитячі  твори  писали  юнаки
Освідчення  в  коханні  кожній  парті
Писали  щиро  ми,писали  у  віки
Дружили  старанно,завжди  допомагали  ми
Товаришам  ховати  бід  сліди
Але  нажаль  та  на  біду  проґавили
Коли  пройшли  чудові  ці  роки
Бувай  мій  клас,бувай  і  рідна  школо
Бувай  той  час  де  не  було  біди
Я  йду,та  я  клянусь  ніколи
Я  не  забуду  жодної  з  доріг  сюди..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130927
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2009


Я вже не можу більше з ним..

Я  вже  не  можу  більше  з  ним..
В  мені  живе  душа  поета
Окутує  лиш  суму  дим
Відносить  він  мене  далеко...
Мені  сказати  тяжко  це
Що  більше  нам  не  бути  разом
Ховаю  у  сльозах  лице
І  стягнуто  сміюсь  щоразу
Він  дорогий  мені..Такий
Якого  доля  дарувала
Але,як  друг..Сюжет  сумний
По  вінця  самі  наливала
Навіщо  я  кохать  не  вмію?
Я  іншим  спалюю  серця
Якій  й  без  того  з  болю  тліють
І  бьються  гірше  ніж  в  мерця
Тополі  радість  дарували
Тріщало  дерево  в  вогні
Любов  стихала  і  вмирала
Поволі  дихала  в  мені..
Мабуть  кінець  моєї  втіхи
Мабуть  така  свавільна  я
Струмок  із  сліз  хлюпоче  тихо
Несе  із  спогадом  життя
Нема  кохання..є  лиш  жалість
Треба  прощатись  з  почуттям
І  одиноку  вірну  старість
Стрічати  у  душі  дитям
Пробач  за  те,що  не  змогла  я
Донести  щастя  до  душі
Твоєї.  Мабуть  і  до  раю
Піду  крізь  горя  комиші...
Не  можу  більше..Розчиняюсь
Втрачаю  віру  знов  і  знов
І  від  сьогодні  зарікаюсь
Померла  вічная  любов...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130756
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009


Нема в мені поета...

А  я  не  знаю,що  писати
Не  йдуть  у  голову  слова
Чи  може  краще  зав"язати
І  я  поетом  не  була..

Коли  почнеться  вже  той  ранок
Де  мрії  сходять  з  піднебесь
Я  точно  знаю..він  є  десь

Зелений,наче  райський  ґанок
Із  шелестом  Карпатських  гір
Пускається  у  дружний  танок
І  новий  скручує  жовнір...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130750
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009


Такий,як ти..Відповідь на пісню Океана Ельзи-"Така,як ти.."

Такий,як  ти..Це  подарунок  долі
Це  мої  мрії,мої  світлі  сни
І  я  радію  ніби  подиху  весни
Тому  що  я  закохана  доволі..

Такий,як  ти..Це  просто  казка
І  хай  її  реальність  не  вкрашає
ЇЇ  вона  попутньо  не  вбиває
А  додає  лише  здійсненної  окраски

Такий,як  ти..Це  воля  почуттів..
Це  ніжність  і  розлука  одночасно
Як  би  ти  знав,наскільки  ти  прекрасний..!
Коли  ти  поруч..світ  втрачає  спів..

Такий,як  ти..Це  є  моє  кохання..
Чудовий,добрий,справжній  і  бажаний  
Запеклий,твердий,радісний,коханий
Моє  єдине  і  невгадане  бажання...

Такий,як  ти..Моє  всесильне  щастя
Мої  великі  і  надійні  крила
З  якими  жити  далі  я  зуміла
Володар  мій,який  безсильний  в  власті

Такий,як  ти..Це  є  моє  життя
Мій  подих  і  остання  доля  світла
Як  вітер  і  дощі  останні  влітку...
Моя  остання  крапля..моє  друге  Я..

Такий  як  ти..Це  радість  без  мети..
Це  просто  посмішка  і  жар  перед  очима
Це  просто  неймовірно,чуйно,сильно
Любити  й  жити  з  тим,таким,як  ти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130732
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009


..Осколки снов...

...коньяк  в  руках,а  рядом  только  свет
И  в  старом  муштуке  дымится  сигарета
Сейчас  бы  парус  и  вернутся  в  лето
Где  нет  дождей  и  где  несчастья  нет..
Я  вырываю  старые  страницы
Ума  лишенная  я  тайну  разгадаю
О  тем  что  было  и  чего  не  знаю
И  то  что  будет  за  пределами  границы
Лишь  тихий  шорох  кинет  древняя  листва
Лучем  весенним  скотятся  дороги
Для  счастья  нужно  радости  немного
И  чтоб  любовь  лишь  искренней  была
...кружится  в  вальсе  старая  метель
Роман  о  жизни  кончен  без  начала
Себя  всю  жизнь  искала  и  искала
Но  каждый  шаг-все  дальше  от  людей
И  серенады  все  давно  мои  уж  спеты
Осталось  только  силы  на  сонеты
И  пусть  закончатся  мечты  веселых  дней
Я  так  хотела  быть  лишь  человеком...
Среди  оскалившихся,запертых  зверей
Но  иногда  я  чуствую  себя  калекой
Что  не  дойдет  до  нужных  так  дверей...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130487
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.05.2009


Симфония...

Листок  бумаги,а  на  нем  молчат  слова,
втискаясь  на  бумагу  с  упоеньем.
Склонилась  грустно  чья-та  голова
Над  повестью  двух  разных  поколений.

И  истину  читая  между  строк,
Даваясь  диву  просто  замолкала
Старая  скрипка.  Срывая  монолог,
Рояль  все  время  заводил  его  сначала.

Все  изменилось  быстро,в  один  миг:
Владыка  дряхло  падал  на  колени,
Младенец  стал,как  опытный  старик,
А  старец  рад  был  всем  омоложеньям.

Так  в  чем  секрет  простого  бытия?
Может  в  разорваных  давно  забытых  звеньях?  
А  может  в  песне  теплого  ручья?
А  может  в  Господа  волнующем  веленье?

Так  прост  ответ,как  прост  наш  сущий  мир:
В  душе  секрет  и  в  силе  достижений,
И  в  звуке  стрел  Амуров  и  их  лир,
И  в  звуке  шпаг  среди  немых  сражений.

Листок  бумаги,а  на  нем  молчат  слова.
И  пусть  разгадана  загадка  тонких  звений,
Людей  стоящих  строго  на  коленях..

Не  прекращается,  и  сводится  молва
К  тому,  чия  склонилась  голова
Над  повестью  двух  разных  поколений...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130410
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2009


спустошеність

Пробачити  мотив  пустої  втіхи
Ти  сам  пустий,  як  цей  бездонний  світ
Лиш  тихо  перешіптуються  вільхи
І  не  вгамовують  своїх  сухеньких  віт

Ти  лиш  тоді  пограв  моїм  коханням
Ти  був  нічий,  твоєю  була  я
Ці  квіти,  ці  цілунки  і  бажання
Ця  підлість  і  спустошеність  твоя

Так  прикро,  що  тоді  не  зрозуміла
Ти  мертвий  у  душі  і  ти  ніхто
Та  ніби  очі  біле  марево  закрило
На  плечі  впало  важкості  манто

Паркани  побіліли,  вільхи  стихли
В  душі  залишились  лиш  бридкість  і  туга
…проходять  крізь  волосся  пасма  вихру
А  у  очах  живе  поглиблена  журба…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130409
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009


Поема про незвідане..

Повір  життя  нелегка,скрутна  річ
Життя-паскудна  і  тривка  хвилина
Іти  із  ним  постійно  пліч-о-пліч
Не  зможе  в  світі  ні  одна  людина
Життя  програло  нас  давно,уже  давно
А  смерті  не  потрібні  ми  із  часом
І  випиваючи  гірке  сухе  вино
Насправді  ми  впиваємося  гасом..
Повір  наладяться  в  житті  усі  мости
ВІдновляться  ті  почуття,що  були  вбиті
Повір..Усе  вирішуєш  лиш  ти
ЯКим  шляхом,як  швидко  все  робити
І  не  засмучуйся..життя-це  лише  гра
Середній  рівень  поміж  пеклом  й  раєм
І  кожен  сам  постійно  вибира
За  кого  з  цих  "святинь"  він  завжди  грає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130214
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2009


Что для нас..(2009)

Что  для  нас  по  сути  жизнь?
Героин,трава,заряды
Нам  не  важно  кто  там  рядом
За  себя  лишь  сам  держись...

Что  для  нас  по  сути  счастье?
"Две  дороги",шмотки,клубы
Как  там,что  там  дальше  будет
Может  снова  мир  зубастый..

Что  для  нас  любовь  по  сути?
Секс,подарки,склоки,ссоры
Дети,теща,дни  раздоров
Нет  покоя  ни  минуты...

В  чем  же  правда,где  мы  ищем?
Может  прав  богат,не  нищий?
Где  посеяли  давно,то  что  было  нам  дано?

Упиваясь  глупым  ядом
Мы  теряем  все  что  надо
И  живем  как  будто  нам  глубоко  все  равно..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130038
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.05.2009


Улыбнись..:)

Все  не  так  плохо,как  могло  бы  казаться
Я  слышу  ветер  на  своих  волосах
И  может  плохо  одинокой  остаться
Но  ведь  решает  это  только  Аллах

Какая  радость  раствориться  в  надежде
Какое  счастье  силы  к  жизни  найти
Летать  по  небу  как  летали  мы  прежде
И  видеть  звёзды  в  бесконечном  пути

Цветут  подснежники,  блестят  эстафеты
И  ты  находишь  каждый  день  новый  смысл
Жуешь  ванильные  простые  канфеты
И  поглощаещь  радости  каждый  каприз

И  помни,как  бы  плохо  тебе  не  бывало
Есть  рядом  кто  то  кто  сможет  спасти  
И  как  бы  жизнь  в  стороны  не  кидала
От  этого  увы  не  уйти..

Кометы  рвуться  в  большие  просторы
А  ты  за  ними  взлетай  прямо  в  высь
Открой  небесные  все  коридоры
Но  только  к  радости  быстро  вернись

Пойми  от  этого  не  застрахован
Никто.  Такой  глупый  мир
И  провалиться  бывает  кайфово
В  прозрачный  солнечный  страсти  зефир

...звучат  не  ноты,а  чьито  сравненья
и  верят  люди  еще  в  чудеса
И  рвут  ненужные  скудные  звенья
И  улетают  скорей  к  небесам

Жестокость  жизни  увы  не  подменишь
Но  способ  точно  есть  лишь  один
Пока  ты  сам  в  счастье  чуть  не  повериш
Не  станешь  жизни  своей  господин..))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129959
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.05.2009


Фонтаны страстей(2009)

Прикосновения  губами  по  коже
Блестящий  иней  лежит  на  глазах
Вы  были  с  летом  безусловно  похожи
Своим  теплом  испепеляли  все  в  прах
Конечный  пункт-мое  невезение
Я  потеряла  тебя  навсегда
И  серца  громкие  два  сокращенья
Меня  убили  не  в  шутку  тогда
Горели  звезды,а  с  ними  сентябрь
Ты  уходил  в  туман  от  меня
А  мне  дотронуться  ливнем  хотябы
И  оторвать  кусочек  тебя
Звенят  монеты  и  льются  фонтаны
Переполняют  алеи  цветы
Все  так  случилось  нежданно,спонтанно
Среди  забытой  мирской  пустоты
Проходишь  мимо,скользя  своим  взглядом
Ты  отнимаешь  заряды  и  сил
А  я  мечтаю,как  мы  идем  рядом
Ты  так  прекрасен  и  очень  ты  мил
Разбились  струны,потухли  все  свечи
Нарисовали  люди  холсты
И  в  этот  томный,таинственный  вечер
Я  остаюсь  в  плену  пустоты...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129958
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.05.2009


..інверсія кохання..

Без  почуттів..Якби  ж  без  почуттів
Могли  ламатися  старі  стереотипи
Вогонь,горів..Він  так  палахкотів
Але  колись  повинен  був  спалити..

В  полоні  душ,в  полоні  сигарет
Ти  забуваєшся  окрилений  щомиті
Те  що  лишилося,без  совісті  зірвеш
Те  що  лишилося,вмиратиме  убите

Краплі  долонь  і  очі  на  обох
Стара  історія,яку  не  оприлюдниш
Куди  не  ступиш-всюди  є  підвох
І  як  не  вирішиш-щасливим  вже  не  будеш

Забута  скрипка  тобою  на  столі
Великі  зорі  стали  враз  малі
Морозом  взялася  улітку  вдало  шибка

Летять  по  небу  диво  кораблі
Летять  не  озираючись,від  болі  швидко-швидко
І  їм  в  дорозі  грають  скрипалі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129930
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2009


Метафора життя (2008)

У  пошуках  вогнів  нових  чистот...

Сидиш  у  теплій  квартирі,п"єш  чай,насолоджуєшся  життям..Дивишся  на  зорі..Іскриться  сніг,скоро  Новий  рік..Жаль,немає  відчуття  свята..Ну,не  все  одразу..=)

Встаєш  навколішки  перед  життям...Просиш  одного:розуміння  та  підтримки..Те  чого  так  завжди  не  вситачає...Молиш,бідкаєшся,нервуєш..А  все  знову  вийде  навпаки...Закономірність  життя..Просто  парадокс..

Ліхтар  на  вулиці  дає  останні  хвилі  світла  і  згасає,віддаючи  світ  суцільній  темряві..А  сніг  усе  летить..Такий  невимовно  прекрасний,чистий,недоторканиий..Зовсім  не  такий,як  люди  навкруг..Йому  хочеться  відкритися  душею..

А  пам"ятаєш,серце,як  колись  ми  з  тобою  раділи  життю  на  повну  і  не  бачили  горя??Як  ми  жили  у  злагоді  і  мирі,і  все  нас  влаштовувало..І  світ,і  люди,і  відчуття..А  що  тепер?Час  темряви??Час  "руїни"  моєї  душі??Час  горя  і  розпуки?Навіщо??Тоді  коли  життя  моє  може  бути  таким  прекрасним,  він  додає  гіркоти  у  відчуття??Це  просто..Просто..Він  звір..

Не  зігріває  уже  душі  та  ковдра..Я  хочу  до  тебе..Тільки  ти  мене  зігрієш..У  своєму  серці..Я  просто  буду  там  жити..Бо  це  мій  останній  притулок,місце  де  я  почуваю  себе  потрібною  і  коханою..Місце,де  я  почуваю  себе  людиною..

Стискаю  у  руках  папірець...Це  ніби  моя  сповідь..Перед  новим  початком..Чогось  світлого  і  чистого,як  сніг..Непізнанно  глибоко  може  проникати  біль..Глибше  душі..Але  він  лікується..З  часом..Який  не  лікує,а  лише  підліковує,лишаючи  рубці...

Витри  сльози,тобі  не  пасує..Тобі  іде  посмішка..Справжня,прямо  із  серця..Ти  завжди  смієшся..Хоч  і  крізь  сльози...

Зловіть,тих,хто  падає...Вони  на  краю  прірви..Десь  там  і  я..Але  мене  вже  спіймано..І  крепко  тримає..Одна  чудова  людина..Яку  я  безмежно  кохаю..Дякую  тобі,за  те,що  ти  є..Моя  маленька  надія..=)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129856
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2009


До розлуки...

Хочеш  вставати-діставай
І  навмання,як  колорити
Твори  яскравий  водограй
Із  суміші  метеоритів
Бери,знайди,віддай,живи
Ховай,тікай,сумуй  щомиті
Не  йди  де  вище  голови
Де  почерки  дощем  розмиті
Дзвінок,життя,слова,малюнки
Кохання,поруч,ти  сама
А  зорі,ніжність,подарунки
Лише  вперед,де  не  зима...
Порок  і  фатум,вічні  втіхи
Льодовий  айсберг,холод  днів
І  шепіт  молодої  вільхи
Як  ти  хотів,як  він  горів..
Він-ні,ти-так,зійшлися  бурі
Накрила  хвиля  почуттів
Закутані,пусті,похмурі
В  безмежності  чужих  життів
Розлука,час,рубці  від  втрати
Картавить  слово  на  листку
Посаджені  за  в\"ялі  ґрати
Бажання  в  чорному  вінку
Сама,самотність,тихі  ночі
Життя  без  стиглих  пелюстків
Я  так  не  можу,так  не  хочу
Як  ти  хотів,як  ти  горів..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129851
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2009


Торро(2009)

Горить  вогонь..не  спопеліє
Палає  в  серці  животіє
Струна  порветься  і  вона
Злічити  страчене  зуміє

Ковзаю  поглядом  навскіс
Попереду  червоний  ліс
А  ззаду  спогади  в  дурмані
Один  лиш  файл  в  мені  завис

Тепер  незлічені  години
Нема  спокійної  і  днини
Згортає  все  в  душі  моїй
Але  не  знає  й  половини

Пробач  мене,пробач,прости
ЦІ  ночі  ранки..Відпусти
На  волю  біль,що  не  зав"яне
Але  не  рви  всі  ці  мости...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129803
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2009


Картата любов

Кричить  по  волі  щось  в  мені
Критична  точка  зовсім  близько
І  сяє  вогник  у  вікні...
Та  я  лечу,  я  в  безні…низько..

Ковтаю  кров  і  сміючись
Простягую  свої  долоні..
Дивись…Вони  пусті,  дивись,
Хапаюся  за  сиві  скроні..

Мені  16  а  вже  край
Забула  я  про  щастя  й  годі
Зламала  свій  бездонний  рай
Що  став  би  зараз  так  в  пригоді..

Прошу  лиш  вибачить  мене
Тебе  ні  в  чому  не  виню  я  
Так  буде  краще,  серце  чує
Так  може  біль  наша  засне..

І  розуміючи  слова
Розбиті  помахом  і  вкриті
Широким  розмахом  крила

В  душі  тремтять  пусті  трембіти
Зів’януть  всі  на  світі  квіти
І  я  відчую…Я  жива...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129698
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.05.2009


Пагубна лілея(2009)

Пролог
Гримить  гудок.  Прощальний  дзвін.
Підходить  пароплав  до  вікон.
Доба  критичних  дивних  змін
Нагадує  про  себе  з  віком.
І  кожен  день,  як  щось  нове
Згасає  пурпур  від  любові.
Згасає…та  в  мені  живе…
Бурлить  в  сполоханості  крові.
Вітрилом  білим  накриває
Ця  безумовність  німоти
І  налаштовані  давно  мости
Жорстоким  подихом  збиває.

                                     Байдужість
Береш  цигарку  і  забуваєш  швидко
Все  те,  що  мало  залишитись  в  душі
Невже  тобі  і  трішечки  не  бридко,
Що  голову  ховаєш  ти  в  кущі?
Затисло  постать,  очі  в  диво-плямах,
Нема  думок,  нема  і  почуттів
І  замість  совісті  лиш  глибоченна  яма  -
Той  вогник,  що  колись  палахкотів.
Образи  та  презирство  не  страшні,
Немає  страху  і  ніхто  не  дружить,
Із  тим,  хто  навіть  квітам  по  весні,
Виказує  свою  гнилу  байдужість.
                                 
                                   П’єдестал  втіхи

В  тумані  хмари,
А  у  вікнах  сталь.
Шорсткі  отари
Сіють  лиш  печаль.
Горне  до  серця
Електричний  струм
Малих  енерцій
Втіхи  світлих  дум.
Жорна-п’єдестали
Мріють  сонцем  ввись
Про  людське  «начало»
Вже  писать  берись
П’єдестали  втіхи
Для  поетів-гниль,
Краще  шепіт  вільхи
Й  подих  в  заметіль
Запросити  б  в  душу
Пісні  та  святки
Та  терпіти  мушу
В  мізках  я  цвяхи
Стержні  лиш  чавунні
В  серці,  у  думках
В  зорі  семиструнні
В  все  забили  цвях…

                       Новий  вік
Крилаті  броненосці  й  літаки
Горюча  суміш  людства  і  машини
Механізовані  давно  уже  думки
І  інтелектом  володіє  не  людина.
Я  згадую  шалений  буйний  сад
Бабусині  казки  і  дивоцвіти
Як  квіти  рвав  мені  молодший  брат
І  всі  сміялись  наче  знову  діти
Та  цинк  і  хром  заполонили  світ
Комп’ютер  став  людині  у  нагоді
Та  чи  відновить  він  той  яблуневий  цвіт
В  бабусі,  в  квітні,  ззаду,  на  городі?  
Де  та  весна,  де  той  переполох
Що  нас  направить  знову  у  минуле?..
І  бачить  сам  великий,  грізний  Бог,
Що  люди  правду  і  красу  забули.
Нове  навкруг,  усе  таке  нове
Вік  двадцять  перший  і  пора  змінити
Те  що  померло  знову  на  живе
І  жити  треба  справжнім,  чистим  жити…

                                   Моя  проблема
Стій  подорожній,  постривай!
Картину  я  малюю,  стань  в  нагоді
І  розкажи  про  свій  тутешній  рай
Що  бачив  у  далекій  ти  пригоді
Я  хочу  розказати  всім  навкруг
Що  люди  ще  не  счерствіли  у  душах
То  допоможеш  вірний,  вдячний  друг?
Я  поспішати  дуже-дуже  мушу.
Бо  ще  хвилина  і  взірветься  світ
Багато  стало  сварок  і  гордині
А  їм  би  ще  по  сто  і  надцять  літ
Прожити  б  на  Землі  простій  людині.
То  де  ж  та  правда,  у  чиїх  устах?
Так  іноді  шуткують,  що  в  дитини
Але  нажаль  тепер  це  лише  прах
І  правди  в  цих  словах  ані  краплини
Стій  подорожній,  постривай!
Картина  вже  готова,  подивися.
Ось  так  згорів  останній  Божий  рай
І  голос  правди  разом  спопелився…

                                             Епілог

…сідає  сонце  низько-низько
Останні  люди  мчать  з  роботи
І  кожен  день,  як  в  анекдоті,
Так  швидко  знову  завтра  близько.
Рясніють  зорі  на  гілках
Торкнися  тихо  і  не  бійся
На  диво  просто  понадійся
І  вір  у  дивний  в  простір  шлях
Краса  мине…ми  разом  з  нею
Підемо  в  небуття  чуже
Ми  на  порозі…Скоро  вже
Розквітне  пагубна  лілея..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129696
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.05.2009