| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Завжди в тобі є те, що світ не бачить.
Він просто мимо так собі іде.
А в коридорі десь дівчисько плаче,
Її в житті як ляльку ту веде.
Підніме нитку - і наліво,
Покрутить трохи - і вперед.
В душі у неї так все живо.
І на губах любові п"янкий мед.
Ми віримо у те, що зміняться мірила.
Що дух свободи все іще живе.
І справедливість підніме вгору крила,
І за собою всіх нас поведе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2010
забыто...
все и вся.
всех.
нет, больше не бьется
как раньше.
больше нету злости.
хочется взлететь...
чтоб выросли крылья
и над землей.
не жалейте,
так проще.
отпустите...
так лучше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2010
Забудь ті фрази, що шепотіли у метро...
П"янке вино усіх добряче розвело.
Ємоції затисни між зубами...хапай життя обомома руками.
Кричи, коли нестерпно біль у грудях...ти починаєш сумніватися у людях.
Дарма, що крикнуть тобі вслід...згадай про айсберги і свіжохолодний лід...
В тобі живе історія...твоя ...написана тобою...живою...справжньою...Тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2010
Перекрашу весь мир,
а тебя, я не трону..
просто ты не такая как все
Ты состав, но другого вагона,
ты слеза, но где то во мне.
Слышишь, что то в груди моей бьется?
Вот, еще, прикоснись.. один стук
Это ливень по сердцу скребется,
от бездарных наших разлук.
А во снах возвращаюсь обратно,
в ту страну, что построили мы
Красный домик, и сладкая вата,
возле речки сидим, я и ты.
Жизнь качает давно нас раздельно
я в Москву по делам, ты в Париж
И все как то иначе, отдельно...
я по миру ползу, ты паришь
Реже... как Господи реже,
телефонные наши звонки!
А когда то по дню "у мережі",
нас никто не смог бы найти
Я все так же болею "Динамо"
и без сахара, чай "Липтон" пью
Ну а ты как сама? как там мама?
Помню, пьяным кричал что убью..
-Да шутил, ну с кем не бывает?!
Кстати бросил, как и хотел
Это... знаешь.. ну что нам мешает
перепрыгнуть капризов барьер?!?
Будем вместе, как и мечтали,
до того, Богом судного дня
И детишек качать на качели,
настоящая будем семья!
Что не хочешь?
А кто то мешает?
(подъезжает машина во двор)
и противно так в уши сигналит,
подошел наш к концу разговор.
Ничего не сказав на прощанье,
в даль умчались с тобой все мечты,
а во мне град из слез и молчанье
у разбитой на части души...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185958
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2010
в полумраке заполненной залы
там где стены пропахли мечтой
непреметный старик, для оравы
хохотал, что есть сил над собой
красный нос, как ведро прохудился
и до дыр износился башмак
он для сцены на свете родился,
что бы вы его звали - дурак!
чуждый были ему украшенья
благ людских не стремился познать
не испытывал к людям влеченья
но для них так хотелось играть
выходя на помостки театра
будто рыба, встречалась с водой
и ночами так сладкое завтра
тихо ждал, с королевой Луной
боль и слезы пряча в карманы
улыбался со сцены, актер
синяки и душевные раны
он под гримом давно уже стер.
дом твой - сцена.
зритель - судья
их улыбка для счастья бесценна
так играй же, играй же себя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185956
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2010
Опускается солнце.. эх, вечер!
Так приятно смотреть из окна,
на зажженные бабушкой свечи,
из соседнего дома, окна.
А на небе вот- вот и зажгутся
рой охранников, дамы - Луны
Подоконник, красивые блюдца
и мечты лишь твои и мои.
Тут не надо натягивать маски
и как клоун пытаться смешить
Перемешаны мысли и краски,
нас не смогут никак затушить
Наши руки сплелись.. они вместе
и уже эту нить не порвать
У соседей в честь доченьки - песни,
как приятно наверно рожать...
Твои волосы пахнут сиренью
Хотя нет, они пахнут весной!
И малиновым губы вареньем,
моя кожа пропахлась тобой
Подоконник, луна, мысли, песни
ты и я, в поцелуи слились
Я хочу, что бы мы были вместе,
до конца и на век.. на всю жизнь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184860
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010
коматоз.. блядь!
передоз тела.
жизнь выключать,
она надоела.
резать мыслями пол,
а по венам кататься.
позабыть, что молол,
место слов - матюкаться!
наркотический ум...
разрушает преграды
в голове странный шум
вроде бесит, но надо.
говорил со стеной?
или складывал пазл?
заболел я тобой?
или вмысли все вмазал?
воздух пьет мою кровь.
это - боль..
это - сладость!
кто то крикнул постой...?
хотя нет... показалось!
гвозди вместо еды,
их железо так манит.
слезы место воды,
все равно кто то ранит.
светлый мир потускнеет,
пожелтеет трава.
коматоз одолеет
- хотя нет!
- все же да...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184859
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010
все...решила - надоело.
ушла, забыла, не успела.
нашла конфету и вперед
ее шуршать и кинуть в рот.
но слишком приторный уж вкус...
что дальше - лимон и много чая,
и вновь тебя не замечая - мечтаю.
ты есть, ведь ты - реальность,
нет, нет, люди, это не банальность.
она мешает нам порой...
ведь часто так бывает злой!
и ты, пускай и альбинос -
повыше нос .
и вкус конфеты как победа -
купил, попробовал и что?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169032
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.01.2010
Чому у іграшки є очі?
Це лише шмат сукна і сталь.
Та так вже схожі на дівочі,
У них є радість і печаль.
Там слів несказаних чи мало,
Гординя там і лють від зла.
Та серце все того не знало
І рвалось в бій хоч там імла.
Чому у іграшки є очі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163073
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.12.2009
Коли іграють срібні струни
В душі твоїй немов кришталь
І відусюди линуть думи,
І час закутавшись в печаль...
Ти починаєш грать мотив,
Що часто чув в дитинстві -
Тоді сердечний твій печаль
І ти, і він в єдинстві!
Ця пісня лине легко, вільно.
Лиш пальці іноді не те...
Заводять ритм в кімнаті так повільно,
Що спів захоплює святе.
Святе для тебе зовсім дивне,
Це спогади дитинства, мрії, сни...
Було усе ж таке наівне.
Де ділось все? Мені ти поясни.
Немає відповіді - знаю,
Для кого треба вже вона?
Лиш пісню серця я співаю,
Для мене лиш вона одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163034
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.12.2009
Не можу сказати, що сталось зі мною,
Чи може кохання, чи просто весна.
Та в серці скрутило срібною іглою
Що й сил вже немає для сна.
Та й сну вже не буде,
Це точно я знаю,
Тебе не забуду,
Бо я вже кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140222
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.08.2009
Цвіт яблуні - ніжний, п'янкий,
Цвіт яблуні - щирий, миттєвий,
Цвіт яблуні - просто легкий,
Цвіт яблуні - просто життєвий.
На світі немає краси
зрівнянної з яблуні цвітом,
На світі немає душі
зрівнянної з птахів перелітом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130580
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009
Моя сестра вагітна. Вона це розуміє головою, але не серцем. Така чудова молода мама.Вже, мабуть, і обрала й ім'я для дитини.Кожного вечора розмови з новим життям.Усі хвилюються, але й радіють.Але, що це ... На її очах сльози.Чому? Що трапилося?"Більше немає нового життя"... Сльози...Чим можна зарадити...Підтримка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130301
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009
Ну от скажіть - що таке кохання? Це не ігра, не вічне змагання. Це стан душі чи хімічний процес? Напевно, немає такого філософа, хто пояснив би це. Ти йдеш просто, але відчуваєш, що твої думки, переживаня, емоції з тією, такою рідною тобі половинкою. Але чому, коли все навкруги співає, в повітрі лише мелодії легкості, ти розумієш, що це не твоя людина... Ти ж так її кохав, не міг жити без неї... І що ж залишається? Повага, розуміння, " може залишимося друзями"? Це банально, але - правда. І потім ти боїшся знову відчути це людське, земне почуття, остерігаєшся, намагаєшся якнайкраще зрозуміти людину, але почуття - це не ряд випробувань і завдань, треба просто кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130299
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009
Поет - так само як дитина...
Коли плаче, то , навпрочуд, щиро,
Коли сміється, то не знає меж.
Але маля забуде, що було учора,
Поет - запише, і сховає в стіл.
Минуть роки і знайдеться папірчик,
І він згадає: ті почуття, ті думи, ті страждання,
Бо те, що сподвигло на це диво -
Перше нерозділене кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130235
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009
Не судіть,ви, того,хто любов проклина,
Хто сміється з юнацького болю,
Не його то заслуга,не його то вина,
Що прорізало серце іглою.
Він просто кохав й від кохання п'янів,
Коли йшов і вдивлявся в обличчі.
І,напевно, б з кохання він точно здурів
Якби не ті закохані вічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130233
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009
Чому мовчиш, немає ж сил терпіти?
Навіщо,скажеш, у житті бої.
Для того, щоб план світу зрозуміти,
Що треба тобі,власне, на землі?
Ти стримуєш посмішку у суєті
Напружуєш м'язи - це воля.
Та що буде кращим в твоєму житті?
Бо сміх - це сіяюча зоря.
Не плачеш, бо знаєш - услід засміють.
Тобі вже й байдуже на все те.
Немов вампірюги кров твою ссуть,
А ти не ховаєш відверте.
Послухай, як силу ще маєш,
Бо й вуха твої воском заллють,
Тоді вже нічого і не пізнаєш,
Лиш матимеш в серці нестриману лють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130193
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2009
Не відносьте себе до рангу святих,
Бо від того світліше не стане,
Не сховаєш за маскою намірів злих
І у травень земля не розтане.
Лише ангели вміють над світом літать
Піднімаючи вверх свої крила.
Та із неба їм , певно, добре видать,
Що дивная сила народ весь скосила.
Вже не чуєш в повітрі чистих думок,
Тільки пиха, жадоба і хтива,
Засобачено душі свої на замок
І ніхто не чекає на диво.
І не прийде Месія на порятунок,
Бо нічого не вчить нас життя.
Не знімають у бою свій обладунок
Ті , хто в бою ідуть до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130190
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2009