| Сторінки (1/93): | « | 1 | » |
коли ми у житі сиділи над прірвою
і пильнували щоб жоден не впав
дні були сонцем довершено вирівняні
дні прокидались раніше за півнів
шнурівка доріг полювала за рівнями
куйовдилась стрічкою і крок її виправляв.
нас тоді познайомили зоряні й темні
ветерани червневих повільних блукань
густі ночі роздумів - повні і певні
ненавмисне добірні шукали нам теми
комарів розганяли пахучі креми
едді мерфі смішив кристалічний екран.
не за формою слів і ніяк не за змістом
ганявсь опівнічний питальний знак
радісно-ясно: з якого ти тіста,
і які головні складові воно містить
на деревах темнішали голки і листя
було досить не знати, який ти на смак.
мені досить було залишитися другом
залишатися поруч з правами на все
на до ранку розмови і вільні рухи
без претензій на власність, що зв'язує руки,
без присвійних займенників й страху розлуки -
залишатися другом, якщо ти ще віриш у це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
ухилитися можна -
але не від такої з куль...
світ ще трішки побудь помаранчевим!
я торкаюсь холодних скул
діду, встань, там тебе ждуть станції!
давай руку чи ти будеш намотувати
пухнасті небесні кола?
і чи водитимеш як водив
вже для святого петра і компані
вічнозелений свій локомотив?
і чи плескатимеш по спині
напарника свого вірного
у шерстяному пальто?
і морозні панно настінні
і відблиски сонця пильного
відрізнятимуть потойбічністю
залізничне твоє лото.
ти знов діятимеш за сигналом
і коритись тобі будуть рельси
і разом із ними шпали
драбиною лізтимуть в серце.
нащо влип ти у цю історію?
нащо ці окуляри з монет?
давай знову розділимо порівну
ситро і хрусткий багет.
давай - як раніше! - увечері
молоко із широких піал
тримати двома біля печі...
ти не думай що це фінал!
ось я зараз ключа від шафи
що загублений вже давно
в часу виміняю за готівку
ми ще раз зіграємо в шахи
ми увімкнем старе кіно
тобі дихати треба тільки
відштовхуй ногами дно!
виринай набирай цього кисню
із запасом ще років на сто
ну хто там необачно навмисне
невчасно тисне на кнопку стоп?!
ну хто ці накреслив розклади
на дев'ять на сорок днів?...
світ приречений
в нього розлади
і все менше добрих дідів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2013
такий невпевнений рівень моря,
і виверження вулканів,
і все балконне тютюнопаління
у пошуках аварійних виходів і розширених станів...
дециметр - і тоне королева,
дециметр - нас ніхто не знайде...
нас навіть не шукатимуть - повторюю,
ні у воді, ні на сухих територіях.
підіймається твій власний рівень моря -
і це більше, ніж обжд.
як знаходять шляхи за зірками,
якщо не підіймають очей до прекрасних оцих небес?
окрім астрономів, нащо ще комусь знати,
де той північний південний який там ще хрест...
а на звороті твого підручника - терористичні напади,
десять відмінностей між просто і отруйними павуками,
а в океані все меншає чисельність ставриди,
а я обхоплюю тебе руками -
і це небезпечніше за пояс шахіда -
це дивний маневр - більше - це провокація натовпу.
ну а що, а куди вони всі поспішають, куди їм квапитись
з серцями порожніми,
з напханими торбАми,
з мозком на таймері, гейзері, автопілоті?
це погані симптоми - і таке має знати кожен,
це як десять відмінностей між просто і неїстівними грибами.
відсутність усмішок - красномовніша за діаграми.
той, хто знає це - виживе,
а це більше, ніж переможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Прикро з усіх рідних тобі людей
насправді найгірше знати маму,
і в пошуках слів для висловлення ідей
збиватись на інфінітиви.
І чіпляти пальто, яке щойно з плечей,
на вішак, як замок на браму,
і, не докопавшись до суті речей,
після скоєння злочину
з'ясовувати мотиви.
Прикро, набравши повітря легені повні,
не донести й півковтка до своєї оселі.
Кожен з нас не такий, як здається зовні,
дим гіркий гладить спину моєї стелі.
Кожен з нас не такий - і таких нас сотні -
з різними гронами монстрів і каруселей.
Ми берлінська стіна. Ми цеглини, краплини, соти:
кожен знайде свій привід хоч трохи не бути (побути) веселим.
Усі наші мрії і міміка з імпульсами цнс
разом з нами всіма складають окрему нішу.
Все, що ми встигла подумати,
підіймається до небес.
Все, що ми встигли зробити, -
це назвати освіту вищою.
Питай маму про юність і не вганяй її в стрес,
і так це роби, щоб слова не штовхали тишу.
Читай словники, качай музику, качай прес,
якщо це допоможе бути до чогось ближче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
у тебе є те,
що тримає мене на плаву.
навіть mal à la tètè
я дихаю, їм і живу.
у тебе є текст,
заримований і не один:
це те й тільки те,
що виймаю я з власних судин.
у тебе є лист:
виглядає, як просто папіp.
він тебе захистить
від мечей усіх і рапір.
у тебе є тон -
найсуворіший і на межі,
там, де лампочка лізе в плафон,
я рахую спіралі й ножі.
у тебе є ключ -
не залишиш на жодній вахті.
хапай обіруч
нaші дні, як вони того варті.
у тебе є страх
і він губиться між дрібничок.
я - рахую до ста -
звуки пальців і запальничок.
у тебе є стиль
не приховуєш межи ребер,
що в душі в тебе - шторм чи штиль,
і які в твоїм морі риби.
у тебе є стан -
він вмикається завжди вчасно -
рвати квітку стоп - кран
і собі трішки часу вкрасти.
...але в тебе є час,
щоб тримати мене на плаву.
я ж рахую до ста. це раз.
ти знаєш, де я живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Зима відступає
вже надто по- заячи,
оголює землю
і пестить морозами.
то розтаючи,
то знов замерзаючи,
сніг уві сні
часто змінює пози.
Мені не цікаво
без чаю й тепла,
мені надсамотньо
без подихів поруч.
У мене місце біля вікна.
Моя зупинка - кінцева,
мій вихід -праворуч.
Вагон мій двадцятий -
з кінця чи з початку? -
настукує сон
і рахує до ста...
Колготи у цятку,
пальці - печатки,
вагони і відлік -
з голови, чи з хвоста?
Мій день - диво-пазл,
по підлозі розкиданий.
Моя ніч -ковдра з клаптиків,
шита власноруч.
Поруч тремтіння.
Поруч незвідане.
Це зима на прощання
пригорнулася поруч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
є будівлі, палаци і башти
і є вітер у голові
з ним не холодно.
з ним не страшно.
і дні з кожним днем нові.
цей вітер в моїй голові -
він із піснею переплетений:
підлога тікає з-під ніг,
стеля прошита кометами.
якби не було цього вітру,
як би рухались кораблі?
чи приймали б вони на віру
рух заради скарбів, що на дні?
якби не було цього вітру,
як би дізнались птахи:
які дахи оминати,
бо це вітер зриває дахи.
бо є різні будівлі і страшно,
якщо там усередині порожньо.
це вітер руйнує башти,
у яких прикидається сторожем
я не хочу жити в палаці
черевики мої не нові
мене не питають
мені дев'ятнадцять
і вітер мені в голові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2013
цього вже досить,
це вже занадто!
молочний ковток -
і бажано - натще.
як усе просто,
як усе складно:
у дев'ятнадцять
не можна інакше.
ці вибрики настрою -
непрогнозовані.
і риба, і течія - рівно швидкі.
молочний ковток -
хоч з крамниці! -
хоч пастеризоване! -
перекриває собою
усі попередні ковтки.
що з цим вітром у голові?
хто піде по таких слідах?
десь подалі від селяві
ми зазнаємо краху,
чи це нас зазнає крах?
буде двадцять
і буде потім
час не рухайся
прошу уклінно
це занадто
це швидко
це потяг
биймося головами об стіни!
буде завтра
і буде далі.
ось вам яблуко.
ось вам сад.
нас створили із ніжної сталі
можу битися об заклад.
хвилини крокують замріяні
їм, як і мені, - дев'ятнадцять,
розбиваються об ейфорію,
озираючись на моє щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2013
ну от, майже підсумки срібно-зимові:
ніжитись добре уже під світанок
я не хочу вивчати німецьку мову
я волію французькою тебе торкатись
ну от, ця зима - наче шовком здивована
чи може численним дивацтвам присвячена
минає, про себе нагадує в хованках
наостанок зваблива і така необачна
іде, залишає знервовані ранки
ставить на відлік появу проміння
тому і душевно, і часом krank
і оприлюднення, і прозріння.
і під вечір вогні лоскотатимуть стіни
і все більше нагадуватиме все це весну
зима ще повернеться неодмінно
але перед цим вона солодко щезне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2013
куди мені дівати твої пальці
щоб поруч клацали вони як кастаньєти
у середу опівдні три монети
десь нашкребем, придбаємо кларнета
волокна теплі навкруги загорнем
щоби не змерзли шиї в нот усіх
не обіцяю,ми не встигнем в гори,
бо кілометри не долає навіть сміх.
а ми ж з тобою можем навіть впасти!
та ми ж асфальт, як килим, величаєм!
я в тебе заночую . зубна паста...
сміятись так,щоб бризкатися чаєм *_*
сердита будеш, бо не дам курити
і кашлятиму тобі в шию сміхом,
згортатиму з усіх конспектів квіти
і буду докоряти собі тихо.
тоді хтось з нас згадає про кларнет
(його ми чесно вкрали, бо хитрющі)
(бо на путі у магазин бенкет
ми влаштували з сиром - і це плющить!)
бо листопад на опади не схожий
бо ніфіга вже нічому спадать
ані з дерев, ні з тіла. море й суша.
les mots sind useless. треба їх ковтать.
і все
бо компас в серці, наче дзига...
де в біса загубилась радість вся?
я просто є. мені потрібна книга.
хоча навряд. занадто літер "я".
ну от і хух. сонет для міні-троля,
що когнітивні наміри поправ.
(зафакав тобто непотрібну школу)
дістав кларнет
всміхнувся
і заграв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
синоптик зізнався про штормове попередження
тулиться кіт до закутаної ноги
чи розгледиш ти щось у бентежних цих реченнях
крізь такі-то сніги?
після пригод що за звичкою кличем їх траблами
(вибиралися з них як могли)
якби ти знав ну як мене приваблюють
важезні письмові столи!
ми звісно уважно вивчатимем правила
щоб знати як краще начхати на них
мені зараз не страшно
зрозумій мене правильно
для мене речей не лишилось страшних...
хіба що на доторки, рими і кроки
накладено буде суворий ліміт
тоді я злякаюсь, не треба щоб спокій
одноманіттям засліплював світ.
відвязуй себе від людей і речей
їдь з легесеньким рюкзачком
хай про решту речей з твоїх стиглих плечей
подбає везіння і студентський профком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
якщо я можу бути корисною
чим тобі допомогти?
може, розкидати навмисне
по всій спальні скляні намиста,
підзарядки, клубки і дроти?
може, як стане боляче -
я стану ібупрофеном.
прокинеться голос,
вилікую тебе кришталем.
ніжно по-заячи, сміливо по-кролячи -
грітися будем феном,
вислизнувши з усіх систем.
руками по шкірі,
по білому білим -
влаштуєм зимові проводи.
хаос із нами квартплату розділить,
пір'я з подушок замінить опади.
ліхтар навпроти мого вікна
вимикають о пів на шосту.
лютневі світанки - це тільки до дна...
скло тепле . світло не гостре
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
ми врятовані, чи ми втрачені
де ім'я для мого покоління?
естетичні і необачні
за нас скажуть розбиті коліна.
це заперечення і передбачення
про сьогодні, скуйовджене лінню.
ми врятовані чи, може, втрачені?
занотовуй - щоб легше!- розбіжності.
ми двозначно так розтлумачені
бо міксуємо ризик із ніжністю.
ми вживаємо заходів, бачите,
їх пізніше назвуть запобіжними!
ми врятовані, чи все ж втрачені?!
талановиті й безвідповідальні,
ми ображені і пробачені,
ми за чаєм солодким в їдальні,
ми гарячі від всього побаченого,
і начхати на передбачення,
ми розтринькані й заощаджені,
нам не байдуже, просто пораджено
не знати, що буде далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
трапиться час - а його ми спинити кволі -
коли гойдалку спробує нам замінити крісло.
ми подібними станем до сухеньких стручків квасолі.
ми...трішки змінимось. це якщо коротко й стисло.
ні, не страшно. і не викидає в прострацію.
тепер, як минули конспекти, уроки й повчання,
залишаю лише методичні рекомендації:
врешті - решт всі опинимось, ну, у такому стані.
це чашка з окропом?
сюди її дай!
вступ із нон-стопу:
на "раз" -пам'ятай:
*
світ тримався тоді
на співзвуччях
ми такі... ми такі молоді...
we don't need education
спів учнів
думки розкуті
сходи круті
ми вподібнювались до торнадо
на власний розсуд і за чийсь- там кошт
до речі -де дівся? -згадуй! -
списаний секретами
зелений зошит
**
згадай всі контрасти і зміни
як паморочилась голова
як підгинались коліна
як губились невтомно й невпинно
гудзики і слова
впізнаєш ці нехитрі симптоми?
ми закохувались, чи так здавалось.
аж ніяк не сиділося вдома -
мріялось і блукалось.
незнайомкою була перевтома -
вона лише потім з'являлась.
а ще, як ми твердо вирішили
(між фокусами і витівками)
вірити в чари і тишу,
так могли ми і тільки ми!
вигадували шифровірші
з кожним рядком все глибші...
***
піратсько - розбійницькі іграшки
згадуй!
стій, ані-руш, бро!
ти ж близько була
лиш квартал перейти.
тому я затнуся про дружбу,
а про зраду розкажеш ти.
пошматовані джинси
балончики з фарбою
втрачені шанси
чарлі чаплін і грета гарбо
пропущено уроків
з них через хворобу
відмітки в табелі
ненависна алгебра
****
може нам бракувало ліцензій?
нас же чогось понесло у вузи.
ми й без того знали, що в бомби
почина лиш горіти гніт.
це в очікуванні наших рецензій
це задивлений в наші губи,
щоб без нас не почати свято,
кусав нігті знервований світ.
говорити в past perfect -найбільша
моя помилка за весь час.
те, про що в нас писались вірші,
і ще й досі вірить у нас.
обіцяю: ще буде весело,
ми ж фахівці у цих сферах.
одягайся тепліше, ходімо
губитись у власних химерах.
напевне стануть ці малюнки в зошитах
в пригоді там, куди оце ідемо ми.
невдалі спроби подорослішати
увінчуються діадемами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013
тримайся міцніше, хлопче:
ніхто не передбачував закінчень.
ти тепер моєї втечі object,
я - твій міф про хіпі нерозвінчаний.
і не казав ніхто про ремені безпеки,
і про статистики, і тих, хто зумів вижити...
рівно сто кроків звідси до аптеки -
можливо, очі мої видадуться хижими...
тримайся міцно, залишай відбитки,
можливо, руки лиш для цього створені,
хапай, тримай, я ж наче напідпитку:
це через скроні йде до самих коренів.
ні крихти ж не приховую, що схиблена,
тож знай, кого ведеш ти цими вулицями.
у мене голова набита рибами,
що до гачків в твоїй безтямно туляться.
оцей наївний опівнічний штурм приміщення
(я посміхаюсь вартовій якнайбуденніше)
годинка-дві -солодке самознищення:
сильніше, тихше, голосніше, впевненіше.
тримайся міцно, вкотре вже нашіптую,
не інше щось - американські ж гірки!
тремтіння покриває шкіру крихтами -
я в же здогадуюся, де береться лірика!
кинь будувати плани. міцно стисни
думки між рук, півкуль, зіниць, забудь про час.
живемо тут і зараз і навмисне.
відповідальність все ж над нами висне,
лише за те, якого рівня божевільними
ці люди й вулички запам'ятають нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
економія місця і простору:
я не хочу до тебе на шию!
важкувато писати апострофи
у словах ,які не розумієм.
у словах, які вимовим поспіхом:
тільки так,тільки ми так умієм.
тритижневий великий оберт
з боку на бік у напівснах.
точно знаючи, що ти робиш,
випускаєш зі сховку мурах,
і мандрують вони потроху
і по шкір.і по думках.
тритижневий великий оберт:
я вартую, вартують мене.
я ,напевне, звичайний робот.
я чіпляю тебе за живе.
а мурахи по шкірі ходять,
і безкарно тобі це мине.
вдих і видих -безсонно кволі,
брак повітря- нічні ці жарти,
смішні розсипи перцю і солі,
й мурашині веселі старти.
на канапі в порожньому холі,
на подушках нічної варти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2012
наша шкіра в мурашках захована, хоч і вдягнена
знаєте, наче моршинська сильногазована
повітря провітрене вітром наповнене - тягами
вузенькі зіниці виштовхують світло назовні
я чую питання: під чиїми крокую стягами,
з ким не страшно мені за руку, як місяць уповні.
як би НЕ розлюбити ці станції із паротягами,
і загубитись прилюдно на чиємось яскравому фоні.
роздратовані коні
їх гриви між книгами, скаргами,
на пероні
тобі до мене -табу і ембарго
на імпорт усього,
що обпікає долоні.
вузенькі зіниці
виштовхують світло назовні.
дивись, якщо хочеш -губись,
але не на моєму фоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2012
і хто б міг подумати! - хризантеми-
від дракона, предивного у самоті.
цього вечора ми відхилились від теми,
і портер з куантро єдналися в спільній меті.
ми котушку смаку намотали на тонкі фонеми.
нас було cкількись і - так!- ми були молоді.
у нас струнки напружились в пальцях
від холодних свинцевих поручнів.
о скільки ніжності в буденних калатальцях!
о скільки вдихів в вітрі оцім сонячнім!
наших рук переплетені протуберанці,
прямокутники вікон, віконечок...
і поки кров наша не старша за блискітки,
що з рук розсипає хтось в небі прозорім,
і до пікантного місця нам відстані,
і серця шаленіють, і справжні історії
трапляються з нами, а ми, як не дивно, з ними,
і поки детально й уважно ми слухаєм ці історії,
доки ми міні-вогником ділимось з подорожніми,
і доки тіла наші чемно сумують за морем,
доки ми молоді- залишаємось непереможними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
доки ти робитимеш припущення
про можливо і неможливо
вистріл -старт!- нам всі мрії відпущено
дослухайсь!- це для тебе важливо...
я- фрегат. мої мрії оСУШені
( мені мрії про сушу властиві)
на відміну від тебе теперішньої
попередня всміхалась частіше
я могла з нею келих за келишком
суттю слова обтяжувать тишу...
за туманом- магічні селища.
я тобі там листа залишу
напишу тобі як ведеться
мені цими жовтневими днями
про абзаци і гострі скельця
і про найближчі плани:
претензійно розстебнуті гудзики
і вузли на думках місцями
кину слухати інді-музику
почну дослухатись до мами...
цей жовтень - бодлер
він на лапах заходить у мозок
за вуаллю квіткових сфер -
всі розклади й схеми - проза
ми занадто вразливі
сядь так
щоб я бачила передпліччя
скоро зливи
згадай літак...
ось тобі дещо ліричне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2012
коли будуть пізнані всі різниці
і знайдені всі спільні знаменники
коли набриднуть нічні залізниці
і перечитування щоденників
коли біль твій погодиться зі знеболювальним
коли нарешті увімкнеться настрій
коли прислів*я про себе повторювані
втратять слова як жовтневі айстри
коли від нещадного застосування
притупиться лезо страху панічне
і з місця постійного перебування
опівночі тебе зганятиме відчай
коли перестанеш боятись появи
у ранкових новинах знайомих прізвищ
повиганяєш монстрів з уяви
щоб перед сном сумувати за ними ж
коли все так погано і так само добре
коли світло на скроні послаблює натиск
не знає серце твоє хоробре
до чого тягнутись від чого стискатись
зникає вся певність і йде за туманом
у ньому ми всі надійно потоплені
зникає час так так невпинно і плавно
і ти стоїш у німому захопленні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2012
гра слів
немов маленькі мовні трюки
хаос
в якому опускаєш руки
всі спроби слів-
римований скелет
як на шпагат
весь на окремі звуки
як птаха на дроти
when you are sad.
плетіння чорне
мені треба більше
моїх потреб
розхристаний нон-стоп
які там вірші
ну які ще вірші
коли під пальцями
імнкцем ждлорп
не став питань
нехай собі полежать
як пішаки
це ж шаховий плацдарм
мені б сумліннішою
бути вже належить
і щось навчитись
із гарячих страв
і наклеїти на піднебіння
пластир радості
щоб не відпав
зерна сумніву
нитки терпіння
термін дії
тепло від кав
хто б мені
азовської піни
новопоштою
надіслав!
хто б розказав
скільки коштує
супокою і радості сплав!
і від холоду щоб
розпорошеного
він раптово на ніц не розтав!
постав
горщик з квіткою на підвіконня
або як не хочеш не став
I am strongly convinced що все це
купа несправжніх справ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012
що з того
що тебе наповнює
достатньо
про тебе розкаже
пересохлі губи
паперові повені
невигадані персонажі
що з того
чим ти займаєшся
тебе зранку
примушує встати
французька граматика
вівсяна каша
корабельні канати
що з того
за що тобі соромно
вночі не дає заснути
ділила цукерки
з сестрою
непорівну
збивалася з маршрутів
що з того
за що ти стоїш горою
ти дозволила б
власній доньці
недосипи
вранішньою порою
алкотайм
тату на руці
що з того
що часу у тебе
не вдосталь
що не можеш
одразу й усе
восени
всіх нас вітром
відносить
і врешті
кудись
віднесе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012
Скажи мені, що дихаєм не марно,
ледве памятаючи про вдих.
Скажи, що минеться безкарно
легковажність днів золотих.
Скажи, що десь з нами залишиться
золотоока печаль ця:
хліб для птаха у пальцях кришиться,
шкіра кольору померанця.
Ще скажи, що минуть недаремно...
Ще скажи, як уже казала,
що не зникне прощань священа
пісня під куполами вокзалу.
І скажи наостанок про осінь,
і нічого більш не кажи!
...Бо і далі пташина просить
хліба тілу і для душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012
все так неправильно
дні - віражі
так по- нашому
спокій і безлад
кришталь для вина
і для сиру ножі
і стрибання калюжі через
вечори починаються з
розкажи
і плетуться вервечки
розкошлані
теплих згадок про
літні палкі вітражі
надламуєш спогад
як хліб
а в душі
мікровибухи
під підошвами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2012
Копаничці М.
Жартуєш? Ці відстані - дім і щось далі
засипані будуть барвистим хрумтінням,
затруться туманами горизонталі,
замружаться ночі завіс мерехтінням.
Ти так непомітно гортаєш сторінки,
ти звуки навіщо в кишені ховаєш?
Підозрюю, що годинника стрілки
зупиняють свій час, коли ти засинаєш,
прикиаються мертвими -так небезпечно!-
і стережуть твою руку над ковдрою...
А у тебе гітарою пальці обпечені...
А у мене думки -дресировані кобри...
Жартуєш? Ти вийшла сьогодні на площу?
І там танцювала вже на сонцеспаді...
Молилася тіням всіх башт, щоб хороші
чекали нас дні в жовтні і листопаді...
Я чула, ми скоро вдягатися змушені
будем тепліше, як позначка - нуль.
Я чула, що разом із листям струшеним
Спокій приходить... Жартуєш? -Жартуй!
Поруч зі мною і далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2012
"Austerlitz" - у цій композиції
майже, та що там -зовсім!
-нема -уявляєш? -слів.
Я з усіх нетривких
прижиттєвих позицій
обираю оту, де найбільше
солодких серпневих слив.
Де під чоботом осіннім
шерхне глиця,
І трива трошки довше дитячий
хоровий акапельний спів.
Я все розумію про рух
(нерухомість),
і присутня на лекціях з етики.
Мені б гармоніку, чи гармонії, а натомість -
звідкись думки втікають
до моїх барабанних перетинок.
Детально сплановують
кожну осяйну раптовість,
старанно скорочують
витрати мої на електрику.
Не дивись в календарний кратер
на остачу ледь теплих днів!
Неказковий твій зелений раптор
вимкне музику комарів
останніх...
Як нарешті, як тихо, як раптом
в мене теж не лишається слів
і непередбачених станів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2012
"Wake me up when september ends (Green Day)"
більшість тепер обирає slow life
нам співають многая літа
я тягнусь до прилавків очікую кайф
від приладдя для розтягнення літа
але кайфів нема ці розпродажі все розпаскудять
задрімати з розетки шнурок ну останні вже дні
близкість сірості спин холодів
і коротких коротких коротких! маршрутів
робить бррр слизький равлик на самому самому дні
тепла кішка на грудях останнє оце тепло
без єдиного звуку подихом пестить живіт
скільки літ навіть лячно у мене для мене було
навіть мудрий ніхто не знає про те скільки буде ще літ
хоче вірити колір квітковий котрий у тобі ожива
що повтори - хороші
тягнися розтягуйся час!
обіцяй мені трави і море і стиглі жнива
і не квапся повільно не швидко біжи за нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2012
Вже теплі закінчення холодні початки
окреслюють місце для штампу й печатки
на цьому конверті - веселі курчатка
а в ньому усе ні про що:
про осінь і те що вже відлік почався
про виноградно-медове причастя
про ночі що тінями схожі на щастя
а в повітрі невловне щось
А з повітря в легені а з легень у судини
дивна звичка осіння рахувати години
рахувати птахів і для них насінини
і не страшно якщо не порівну:
бо ще окрім цього є чоботи теплі
терпке червоне у пальцях затерплих
тривке милосердя до стерпно-нестерпних
ще не страшно все ж перші поверхи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2012
Втрачаючи жінок, мужчини їдуть з глузду.
Втрачаючи себе, їм вже не до кохань.
Дідусь мій бачить цуциків, де пусто,
І тягне в мандри діда у світанкову рань.
Проектор памяті для нього крутить слайди:
Він вічно юний, груші ж як цвітуть!
Ось тепловоз, колійників бригади,
І рейки машиністу пишуть путь...
І в ритмі дизеля- усе життя, як пісня,
Хоч зараз в голові - нон-стоп кіно.
Для діда ще той самий розклад дійсний,
Хоч поїзди не ходять так давно...
...Не кваплячись, дідусь скидає капці
І браво узуває кирзаки,
Готовий -птахом!- до коліс і станцій
Зірватись, обійнявши рюкзаки!
...Він згодом сяде тихо, зачепившись
за якийсь спогад, все ж - жива вода.
І мандри відкладе, і міх полишить,
задумливо погляне в календар...
Отямиться. Спита про щось буденне.
Розповідатиме бувальщину й казки...
Від нього в мене все це незбагненне!
Це тут спадковість далася взнаки...
А значить, в нас з ним спільне і священне -
Вокзали, рельси, шпали, рюкзаки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2012
а кому твоє життя присвячене
і кого бережеш від образ
де ховаєш відчуте й побачене
переболене і пробачене
премріяне триста тисяч раз?
я напевне за морем скучила
бо солона стала й гірка
я бабусю зробила засмученою
ображеною чи замученою
і тепер від провини тяжка
мене вже бабуся ніколи
не візьме з собою в сад
і не проводить до школи
і рішуче мені не дозволить
у шафі навести лад
я пірнатиму в чорні й солоні
від повітря відмовлюсь втечу
і відбитки тонкі на долоні
їх залишать залізні холодні
пам'ятатимуть про "не прощу"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2012
Грати й гранати
Не можна торкати губами!
Червоним карміном вузька проступає різьба...
Ті заборони, що ти називаєш богами,
Муляють галькою п'яти невинні нам.
Грати балконів високих
Не можна чіпати руками,
Триматись- підошвами.
Поверх дев'ятий.Камінь
Котиться,
Кіт воркотиться...
Близькість бентежна видющих віконних рам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Маленьке містечко - теж має свої вогні!
Самостійні, дорослі,
палкі фестивальні дні.
Повиті стрічками ,пригорнуті ближче у сні.
Все, що тільки є в небі, зникає невпинно в землі.
Павутинку- беретик плете павучок на вікні.
Це- простий олівець,
його тінь на стіні,
його слід на мені.
Все, що тільки в тобі є хорошого!...
Все, що тільки хорошого є! -
-десь зника.
Навіть знати не хочу,
чи клює,
І як називається
ота ріка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012
А тобі нецікаві мої блокноти.
Заривайся з носом у свої ноти,
І мерщій ховайся за партитуру!
Я не скиглю, не плачу, не репетую,
Не чхаю!
( Щоби правдою не здавалося)
Я повільно повільно повільно знімаю...
Свою скромну кандидатуру
І у щічку іще вітаюся.
Я лише прикидаюся, що мені пофіг,
Не слідкую за станом мови і настрою,
Я вдячна, я дякую за past perfect,
Я плачу за батони піастрами,
Я торгую білими айстрами,
Хоч хоч якось забезпечити профіт...
Ти для свята мого лиш художнє оформлення,
Мій палкий іронічний гротеск!...
Хай тебе не дратують мої повідомлення,
Бачиш - я вже послаблюю тиск.
Бо тобі нецікаві мої блокноти,
Бо тобі взагалі нецікаво- хто ти,
Бо тобі не подобається мій рюкзак,
(А він же до біса зручний!),
Бо важливо лише те, що Ти сказав,
Та і світ тобі не смачний!...
Бо справи твої просуваються кепсько
На зміні у харчевні нічній...
Чи достатньо для того, щоб пити не пепсі
Усвідомлювати, що- нічий?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2012
Зав'язі на стрічках- це друзі,
Гарбузяні вільні сни.
Вузли на канатах- це тато,
( Солоні морські вузли).
І розмов вже не так багато,
І наче у них -не ми...
Не-ма
Зи-ми.
І енергії у напрузі.
На лузі-
Біла зав'язь на гарбузІ -
Мамин вузлик із вовни звузив
Шлях повернень на лівій
І правій нозі.
І руках...
Мама- вузлики на думках.
Ти не збагнеш.
"До чого тут вузлики?" -
Скажеш.
Це багет. А від музики-
-Вимкни!-
Тяжче.
Від-ламай
Кусинку. І давай- натще.
Поділись зі мною.
так і далі роби.
І - люби.
Зв'язані і з тобою/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2012
знову
сядемо в цей автобус
жовто з місця зірвемось
стрілою
запітнілі мов вікна маршрути
дозволяють лишатись
живою.
дозволяють дивитись
сміливо
не боятися митних
контролів
і брусочком дитячого мила
замивати сліди від
паролів.
забуваючи хто ти і
хто це
поруч поручні стиснув
за шиї
пам\'ятаючи про ту осінь
що
лукаво
примружила
вії.
і забувши квитка
призначення
вийти будь-де і мчать
стрімголов
тільки з вітром тепер
побачення
якщо й він іще не охолов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Раз- два: я нахабно наслідую звуки
І вивільнюю світлом окреслене тіло.
Я без міри сильнішою бути б хотіла
Й простягати у відчаї руки...
І хапати есенції захвату- ті он! -
І мастити побляклі перуки.
І за струмки невловної води
Хапатись, як за рятівні канати,
Вростати пір'ям в крила всіх пернатих
І плутати вогкі свої сліди.
І друзки скла всім друзям дарувати,
Щоб дивувася і сварився ти.
І при вікні на килим тяжко впасти,
На кшталт порожньої і вимитої пляшки,
І, як слабка, тонюсінька комашка, -
У мед м'яких приземлень, як у пастку.
Чи є різниця- птаха ти, чи пташка?
Насамперед для тих, хто пір'ям вріс
В крило. І застеріг від "впасти".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2012
Я прийшла милуватись старим піаніно,
Хоч насправді сидіти б слухняно повинна
У затемненій ніччю закритій кімнаті.
(Чимось схожій на погреб винний).
Я втекла, бо ввижався мені волохатий
Павучок на лівім коліні.
Я прийшла милуватись старим фортеп'яно
Й дослухатись до шепоту золота в склянках,
Мої очі шукали кураж тут і джаз!
Ось я тут, а музики всі сонні і п'яні...
Павучку, повертатись до Вас?
І - до біса усі фортеп'яни?!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2012
Твої давні весняні й зимові листи-
Береги всіх річок, до яких ще плисти.
Старосвітські книжки і книгарні- вони
Так довершують біле шаленство зими.
Свіжі овочі. Хруст їх стіка по рукам,
І посудинки з ліками- тут ось, і там...
Синя даль неосяжна на кінчиках пензлів,
Сині відтиски пальців, до вікон примерзлих,
Бо вертаються вікна вже баченим світом,
Дальня синь застигає легким і небитим
Склом, якому зізнаються пальці в коханні.
Синій блюз на ворсинках від пензлів останніх.
У посудинах з ліками от уже й сам
Мандрує цей сік по горлянки світам.
Зимове безумство, книгарні із книг,
Береги всіх річок, що для щастя беріг,
І листи Твої зимні зимові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284948
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.10.2011
підведи до вікна коридорного
того вищого за тебе
сіроокого
імені котрого звісно не знаю
і тому зву алекс нельсон
як зазначено на вбивчому профайлі
підведи до вікна подумки
тримаючи його під руку
високого
але все ж нижчого за мене
і це не тому
що я читаю більше
а він як я
мені відповідають подружки текстовими
повідомленнями на розхитану поезію
а ти давай підведи його до вікна
бо йому взаємністю
відповідають подружки
під квіткою сонця цього
я поняття не маю
зеленого
який у нього голос
бо не ставить питань він
а я наввипередки
заздалегідь відповідаю
і тобі також
ти та котра
підведе його до вікна
щоб вказати долонею на дощ
прихований
за золотими пушинками і маслом
запашним фольгою схованим
енних провулків і правуликів
а в них
ніхто
інший
як
риби
а я одним оком лиш
однесеньким
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261414
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.05.2011
Мій дім у селі...Це я добираю заголовок до експресії, що народжується у моїй голові, і з дотиком кулькової ручки зникає геть. Моя біла кішка ганяється за чорнильними рядками, що наростають обіцянкою тексту у зошиті в клітинку.
Власне- за містом. Я живу "за містом". У "приватному будинку".- тут ви напинаєте губи і мовчки хитаєте головою.
Але- вірте!- село-селом! Про місто нагадують з-півдесятка електричок, що гуркочуть в різний час на залізничній станції,багряне зарево з боку Чернігова вночі і автобус ПАЗ, що 4 рази на день забезпечує конекшн.
Мій дім у селі. До біса урбанію.хе, та бачили б ви вираз мого обличчя влітку: вистрибуючи з вантажівки з купою родичів і друзів, що ласкаво згодились допомогти перетягти меблі, речі, і всілякі інші життєві надбання- вкотре!- переїзд. Мляво всміхнулась, либонь ще не вірячи до кінця, що я буду жити ось ТУТ!
Скоріше за все, мені думалось, я буду тут вмирати, еге ж.
Такою була подяка будинкові, щодав прихисток від негоди і поневірянь. Окрема сторі про те, як те бунгало приводили до ладу, історія, просякнута потом, кров'ю і будівельною сумішшю.
Ось я сиджу на кам'яних, напівзруйнованих ( втім, як і все тут) сходинках СВОГО ДОМУ.Застигла на мить , позуючи для знімку. А ліворуч від мене заходить за обрій, минаючи десятки точно таких будиночків, найнеповторніше у світі сонце. А праворуч- стежка, що приведе до мене людей- рідних і близьких. Зникли всі прокльони і епітети на честь будівлі, яку щиро називаю Дім. Хоч навколо мене- незмінно- готичні зимові пейзажі і брили будівель незрозумілого господарського призначення. Втім, нічого незрозумілого нема: там, де двері зелені поруч зі старим холодильником, ( ще на фреонах), там колись тримали велику рогату худобу, а лівіше по -сусідству- курей та кролів, а ще лівіше- жили свині. на день сьогоднішній там склад феєричних артефактів совка. І дрова впереміш з брикетами торфу- наше паливо. О так, газове опалення нас радує, але у домі є ПІЧ! Вибілена, заставлена різноманітними предметами щоденного вжитку, а якщо залізти нагору- спекотно, попри найлютіший мороз! Благодатне слов'янське шлюбне ложе...А страви, які вишукані страви готуються у печі. Звичайнісінька картопля набуває неймовірних смакових властивостей...
Власне, печей дві. Друга у лазні. О, так, зараз буду хвалитись!... У мене в дома є лазня. Саморобна.
Але! І віники березові, і снігу вдосталь.
А от кішка в мене, не сніжно- біла, а якась тілесна, справді. Моя різноока киця: затишок у домі дповнюється її муркотанням. Подивиться на тебе- одне око ЖОвТЕ, інше- БЛАКИтне.
Вона- мій націоналізм...
Як вона у мене з'явилась, адже раніше її не було. Все просто: є будинок- ось вам кішка. Якась чорна місцева звірина, також з родини кошачих, притягла своє чадо до нас ще влітку. І дарунок цей нам залишила. Цілими днями сидить переважно на вікні.
Вікно кухні дивиться на захід і на теплицю з побитим градом скляним дахом. Божественно смачні помідори влітку, а зараз - музей закоцюблих скульптур, за яким поле, ліс, рівчак,і височини, з яких так божевільно спускатись на лижах.
Хто схоче- лижі у коридорі, що зветься сіни, біля синьої стіни. Саме там, окрім лиж, ще дві комори, драбина на горище, незліченна кількість ящиків, , сирість і двері у підлозі, що ведуть до погребу. Не зі старими витриманими винами, ні, але з ідентичним строком придатності вигадливими консерваціями у різновеликих суліях.
Усередині- доволі пристойні дві світлиці. Якщо коротко: елементи декоративного розпису, печворк, максималізм з претензією на еклектику. дерева і квіти
Що ж, напротивагу цій розкоші, у моєму двелінгу є недолік Вода. Точніше, її відсутність. Точніше, її присутність глибоко під землею. Колодязь,панове, а як інакше? З цього випливає брак зручностей у формі водопроводу і каналізації. Є альтернатива, (ініціатором якої виступив хтось, хто вочевидь надлишком фантазії не страждав)-дерев'яний "кабінет" аутсайд, куди пан може навідатись ..за великої потреби. А за не дуже великої - ген, світ широкий, поле!.. І кущі...
***
На ногах моїх чудесних валянки, в стонадцять разів тепліші і зручніші за всі уги світу, волосся скручене у вузол і батьків здоровенський бушлат наопашки. Зараз візьму велику дерев'яну лопату і піду розчищати від снігу оту саму стежку, що не інакше, як праворуч.
Відгорнувши замети до самої хвіртки. я зтягну грубезні рукавиці і , обіпершись на знаряддя праці, навряд чи скажу " FUCK YEAH!",задоволено оглядаючи свої володіння, але щось подібне до " ЧОРТ ЗАБИРАЙ, Я НАЙЩАСЛИВІША ЛЮДИНА НА ЦЬОМУ КЛАПТІ ЗЕМЛІ!"- скажу точно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244212
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.03.2011
Це означає, що день 14 жовтня ( от згадався мені невчасно посеред зими! ), показавши себе у всій красі, врешті вклонився і почвалав за лаштунки впевненою ходою здобутого успіху. Така вистава, сплеск різних, діаметрально протилежних емоцій, яких не було давненько, які були необхідні, як щось. без чого поганий настрій, найлютішій мій ворог, псує дні. Така вистава зачарувала навіть більше, ніж несподівано приголомшлива гра акторів на сцені театру міста Н..Там я взагалі заклякла у своємі кріслі у першому ряду, з роззявленим ротом і блискучими очима. Дивувалась вкотре вже вишуканою грою, мімікою, рисочками облич, напівусмішками, шо викривали таємниці майстерності, злетом брови чи сльозами- непідробними сльозами головних героїв...
Сьогодні у мене не було ніякого горя.
Я заляпала свою єдину улюблену сіру куртку в чорнило, що раптом чвиркнуло з непокірної ручки.
При чому пляма підступно з'явилась на правому рукаві, саме на тому місці, де повинен бути згин зап'ястка. Скидається на те, ніби я весь час невиправно і безповоротно пишу, пишу,пишу..
Я була б радісінька, якби так і було!..А за ці два тижні після зникнення вересневого флеру, я ні на що, окрім заголовків ймовірно майбутніх віршів не спромоглася.
Підозрюю, що писати слід із заплетеним волоссям : сьогодні в мене коса на ліве плече. На ліве, тому що на правому і так груз ненаписаного, недодуманого. Півосені я вже радію своїм дням простоволоса, лише сьогодні відбулась спроба владнати цей безлад на голові, навіть сама цю спробу спийняла,як намагання систематизувати щось поза собою.
Тепер ВОНО на папері. Ну, і ще ,звісно, на кофтині. Жаль, якщо на цьому папері нема нічого, окрім чорнила...
А якщо все ж є, якщо є, то сьогодні у мене не було ніякого горя.
Були спроби боротись проти чорнила різними способами хімічної дії, були магазинні вареники, які вперто відмовлялись відокремлюватись одне від одного. Це ж треба, така ланцюгова вірність колективу, така єдність, котру зруйнувало лише вторгнення ложки у каструлю з окропом, куди я кинула цей взірець національно- вареникової єдності- цілим, як пам'ятник галушці. Реабілітувала цей кулінарний витвір додаванням цибулі, спецій, кріпу й петрушки, шматочків сала і двох виделок.
Ох, створила таку собі енергетичну суміш- на сніданок собі і своїй сусідці по дням.
Сьогодні у мене не було ніякого горя! І не треба. Всі, кому треба, почули мою неадекватно- мудру реакцію, тобто невиправну радість ,у відповідь на зіпсовану кофтину, і на адресу виготовника моєї кульково ручки.
Почули і вирішили, що неприємностей з мене вже годі, на весь мій щасливий вік. Адже забагато вже світової енергії витрачається на них. А її у світу і так малувато буде!
Добре, якщо стане на дві порції вареників з картоплею. На дві! не хочу бути самотньою. Дякую
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241423
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.02.2011
смугасте тепле підшкірне повітря
з волокон всіх руками обома
завершувалась осінь трепет вітру
вже дуже близько десь кричить зима
сніг ногою не знайде твердь
горілиць на закляклий грунт
припинилися осінь і бунт
мило схожа на сон смерть
світло снігом на тіло смужками
незбагненний тропічний ліс
тільки пити тепло це кружками
з вуст виймаючи кучері кіс
й не збагнути отак засинаючи
нетривку ейфорію від свят
знову димом у холод тікаючи
в від дерев такий темний сад
так птаха бере поживу
з блідих і голублячих рук
так неможливо наживо
вибрати поміж двох
так змінюючи собі тіло
шукає десь лоджінг душа
і все чого не хотіла б
до тебе все ж поспіша
так тілом зрівнявшись з лісом
притулком зими запашним
вітання з лиця завіса
вітання у вічі дим
так сіпаючись між волокон
візерунок вузлик чи лейбл
пригадуєш ненароком
смерть безсловесну риб
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225278
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.11.2010
.....Я швидко розстебнула куртку і кинула рюкзак на стілець. Швидше до двох моїх рідних облич, швидше, наче я і не вирушала нікуди, і ще досі тут живу, і не блукала станціями з незмінним бегпеком….
Швидше!...Ці двері грюкотливі затримують мене неймовірно…
Привіт мамо
Привіт…
Привііііііііт!!!- несамовито- радісне по- дорослому дитяче лине з печі, зверху, з- під білої стелі.
Янголятко моє! Два стрибки,я стискаю його в обіймах, мого синьоокого парубка; моє балакуче щастя, вже налаштувся спати, і все ж дочекався мене з поїзда, котрий так необачно запізнився сьогодні вночі ,підлющий, примусивши мою дитиниу чекати.
А дивиться диво моє так серйозно, тепло, ніби насмішкувато, але почуваю : відвик.Про навчання з ним, про вчителів і друзів говоримо.Я слухаю його уважно і як ніхто… Ні , як сестра, розумію.Слухаю уважно, а усмішка розтягує мені рум’яні щоки, так щастя крокує по обличчі: вже такий самостійний, темнішає колись біляве волосся, очі- ще більш проникливі. Вже завдяки цим очам моє повернення кожного разу недаремне і вартісне, благодатне.” My guardian angel’s mine…”
Вдячність розриває мене на частинки.
Принесіть подарунковий папір і приведіть листоношу.
Диктую адресу і припиняю дихати: Дім. Моїй Родині.
Але цього мені не enough.Всі Ми – подорожні на шляху до домівки : самотні і з супроводом юрби галасливих супуників , які теж мають свої пункти призначення, свої тихі і не дуже гавані.
Мій Дім- одна й найперша з тих станцій, на яких треба не забути і вчасно згадати вийти всією родиною, щоб нарешті заспокоїтись, що мені ,мабуть не загрожує. Остаточне заспокоєння для мене неможливе. Цю невідворотність почуваю так само гостро ,як вранішнє морозяне повітря у горлянці і наближення зими. Що робити мандрівникам?
Нічого, заспокоюємо ми одне одного мобільно- деформованими голосами, нічого- нічого, майже нічого, окрім теплих чобіт і плетеного светра щоб серце своє заховати під ним. Те саме ,що ід звуки потяга , що рушає колією, б'ється у ритмі коліс...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217413
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.10.2010
Світло ліхтаря на ганку свого дому вгледіла здалеку.
Хекаючи, видихаючи білу пару, робила останні кроки перед тим ,як штовхнути металеву хвіртку, і все шукала і знаходила світло ліхтаря у домі моєму. Я це світило впізнаю серед усіх, від яких сліпли мої очі, серед ліхтарів, зірок, щл такі величезні саме над моїм Домом.
Сеоед усіх осінніх вогнищ, майже жертовних, на пустирях полей, між старими грушами, що гріють закоцюрблі віти; тих вогнищ, що дійсно жертовні своєю зігріваючою цінністю для змерзлого мандрівника, що радісно- втомлено хекає біля подвір'я.
Як на студента, я подорожую нікчемно мало і ще й відчайдушно намагаюсь заявляти, що втомлююсь через свої маршрути й багажі.
така от жовтнева паротягова ганьба...
Насправді, отакі-от очевидні пустослів'я на папері, списаному суцільною романтичною маячнею, втомлюють мене набагато більше і швидше ніж мої trips. Але те, що пишу зараз- не маячня і не силувана писанина.
Це моя вічна мандрівка додому.
Колись ми всі там опинимось. Незалежно віднаших і ненаших справ і жахливих умовностей, незалежно від графіків і розкладів, незалежно від самих себе. Опинимось і зупинимось неодмінно вдома.
дім там,де ті, хто тебе любить.
там буде і серце твоє,хай пробачить мене Дж.Ролінг.
Якщо так, то у мене, щасливої Кілька домівок, між якими ділиться моє невгамовне серце. Не натроє ділиться, і не начетверо, а ділиться нанівець це серце, що так бентежно півболить цієї осені. Болить там, де мати, болить,де батько і братик, де ти, вірний друже, теж болить,і де мої closest relations теж болить,болить там ,де вічна мандрівка додому...
///to be continued in the evening
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217339
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.10.2010
кинемось- прокинемось
схопимось-захопимось
ковдрою насупимось
чайними ваганнями
гаряче-змаганнями
цукор пристрасть лінощі
лінощі- ліщина
від килиму на колінах
цих безцінних зморшки і тату
гарячковість з собою в торбинку
між ключами і поцілунками
лункими ні не такі в нас
стривай хвилинку
ось гаразд тепер такі
кинемось
ріки ці
вранішні ріки ці
в яких ми кити зі снів
кити зникаючі
ми у гарячковості губимось
над залишками кавовими нудимось
коліщатками в наших механізмах
крутимось
але завтра знову
МИ!
кинемось
прокинемось
ковдрами насупимось
м'язами зустрінемось
кинемось
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211182
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.09.2010
1.
тільки не треба
не треба чекати
мама і тато
очі ворожі вже
нащо ховати
в морок тікати
тільки не треба
нізащо чекати
мама + тато
крейдою кров'ю генами
силою правдою венами
намалювати
мама+тато
чи краще брехати...
молитва до мами
молитва до тата
не треба чекати
поки цей поїзд
навчиться зникати
навчиться модерний
завчасно псувати
століття для маиа
моменти для тата
2.
Вічна мандрівка
До рідної хати:
Готелі, кімнати...
Білети, плакати,
Родинних обітниць
Крихкі кам'яні
Постулати.
Гарячих дахів
Безтілесні квадрати.
...Стартує світати!
Тільки не варто
Світанку чекати,
Як свята чекати.
Крізь болі у горлі
Від-по-ві-да-ти.
Рану відкриту
Вогнем лікувати,
Жалем бинтувати.
Вічного схлипу
"А Мама + Тато..."
Схлипу дитини
Не вам помічати,
Мамо і тату!
Які в біса діти,
Коли тут у мами...
Коли тут у тата...
Як...мама і тато...
Яу мама...і тато...
Схлип.
Мама. І. Тато.
Та чи це можливо!
Посеред кімнати-
Навколішки: мамо!
Завиграшки: тату!
не вміють чи може
не знають як можна
кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211181
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.09.2010
ці несвяткові серпантини рейок
звиватись під скупим промінням зірки
не втомлюються як і мої руки
змикатись горизонтом за спиною
пожежний малювати горизонт
як поле що твоє і без подряпин
поки що бо вже скоро потяг
наблизиться на страх впритул до мене
і блимне сяйвошоком ліхтарів
так очі в очі з потягом шаленим
зустрінем поїзд що стрілою в суть
і сутінь червоним сірим ріже вістрям морок
страшні веселощі як promise про неспокій.
Як для двох душ солодка карусель
і ще цукерка небеса міст осінь
і ще цукерка щоб
отак
ділитись щастям в урбанії поїздів...
І потягів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210862
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.09.2010
А я чекаю. все іще чекаю.
Моя енергія безслідно не зникає.
Були часи, коли лише на каві
Трималося життя моє цікаве.
А я чекаю, доки скресне сила...
Ще ж не зима, а жити вже несила.
Були часи, коли цілунок ніжний
Розбуркував в мені завії сніжні.
А я чекаю, може, це минеться,
Якась в мені пташина сполохнеться.
Були часи, я годувала страхом
І печивом розпатланого птаха.
...Ти не приходиш
Радість
Я чекаю
Моя енергія
Безслідно не зникає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210299
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2010
Джек-різник: вирушаю у поле з ножем.
Стережися, баштан, Я жорстока!
І тому, хто це поле вночі стереже,
Я навмисне потраплю на око.
В цілковитій пітьмі відшукаю кавун,
У зелену застукаю діжку.
І барилиний, гучний залунає лун-
Сповіщу про свою крадіжку!
І ,героїчно розітнувши кулю лезом,
По вуха вбрьохаюсь в її рожевий смак.
До трав'яного ложа ледь долізу,
І від утоми кинуся навзнак...
На сон вдоволений цей мій збіжаться люди,
Залементують з ліхтарями: в полі гвалт!..
Чи тут убивство,може, слідство буде...
Ненависть, помсти ,може,щось на кшталт...
Рушайте по домівках, вимкніть світло!
Ви ж, любі, Тишу підняли з колін!...
Моя Душа на полі цім розквітла
І просто
Вимага
Адреналін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210247
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.09.2010
...Маю надію, він одужає.
Той покалічений білий голуб, якогось ангелика безшелесна тінь, відображена на землі. Тяжко пересуваючись, притримуючи знівечену лапку, вимушено незграбно підбирав хлібні крихти, що я їх розкришувала липкими й противнючими від спеки руками.
Мабуть, виною якийсь собака, що хвицьнувши пташину, відхопив бідоласі хвоста.Нещасний, нещасний випадок примусив голуба сором'язливо прикривати крильцями місце, де нещодавно був розкішний ,граціозний хвіст - окраса і кермо- наперекір вітрам!...
Маю надію, його хвіст, теє, відросте...Всі подекуди втрачають пір'я.
Так птаха мало не стала людиною -безпомічною, унікально- звичайною людиною.
Так птаха стаа моїм добрим знайомим на ім'я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202444
рубрика: Проза, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 23.07.2010
Цей папір мене вже не поріже,
Цей вогонь - уже не обпече.
Захища мене повітря свіже
І опора- милого плече.
Всі підозри про дбайливість світу
У душі зостались назавжди.
Мені ясно і щоденно світить
Гостра радість сили від води
- Холодної !
Як все, що значить: спокій.
Як все, що ТАК бадьорить: мерзлота.
Від неї блідість наверта на щоки,
Й малиною
- Вигукують,
- Спалахують
- Вуста!
За мною- все, що проясня свідомість,
І на моєму боці- всі вітри!...
І сіпнеться у русі нерухомість,
У пастку спеку заженуть хорти.
...І папірець вже не поріже пальці,
Біль не завадить гахкати в тамтам.
На п'ятах теплі мозолів кружальці-
Душі не шкодять,бо Вона - не там...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202439
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 23.07.2010
Це будні, люди,- смак і бруд,
Розкішності під шаром пилу,
Знайомство з брилами споруд,
Напої, що ми з вами пили.
Це,люди, шкіра, що натхненно
Прийма відбитки праці, рук,
Засмагу Зірки- вічно, денно.
Усе на ній- газетний друк...
Прекрасні люди, щастя- в спраглих буднях!
Це ж карусель захеканих подій...
Це втома спокоєм штовха у груди.
Це вибір,це на
а) здавайся,на
б) в буденнім щасті шаленій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201601
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 18.07.2010
Маленькі чи великі- зусилля так чи інакше потрібно докладати.
Наприклад,для того,щоб піднятись угору.Добре, коли сонячне світло не засліплює і не пече, віє легенький вітерець, який нагадує про куражний настрій -настрій польоту. Коли на чолі виступає піт, червоніють щоки від помірного напруження, тоді так відрадно почути людське вранішнє привітне "Давай- давай! Ще трішечки!..."
- За кого біжиш?
- За себе...
І посміхнутись ясними очима до ясних навпроти, відчути, як перед невимушеною, щирою усмішкою розтупається темнющий ліс хибних переживань, у якому неодмінно заблукав би, засліп, заснув наяву, загинув..
Як розлітаються навсібіч волохаті пташки поганих новин з чужих світів ( помічено, що моторошними , містичними, специфічно-криміналістичними новинами люди діляться навдивовижу швидко й охоче, часто соромлячись зізнатись у щасті...). Але у моєму світі, назвіть його егоїстичним,- лише хоробрі соколи, граціозні і таємничо- щирі лелеки, пістряві папуги, милозвучноголосі канарки і врочисті ластівки в охайних смокінгах. Бадьорі, щасливі небесні авіатори...
Хіба це неправильно залишатись чистою від того, що звемо поганими новинами, хіба погано залишатись собою?...
...Мої перешкоди позаду. Сходження вгору було випробуванням на тривкість.
Молоде вино у мені насичується досвідом, враженнями ,неоціненною їжиттєвою загартованістю. Це як кожного ранку- свіжість холодної річкової
води, яка плавко обтікає тіло. Річка, при злитті з якою повертаєшся до першооснов- хто тиє, ким стаєш, і що далі по плану. Адже все по плану, все як треба,без-сум-нів-но!
...Білий ніс байдарки розсікає плесо, точні, розмірені рухи гребця, зліт весла, його влада над Рухом За Течією, гра м'язів на спині людини,- юнги,кока,капітана,-це його намірам покірно й рішуче піддається човник!
Усе передбачено, усе як слід.
Усе за плином часу...за плином ріки...
За плином ріки...
За плином часу,що завше так невблаганно біжить ( до речі, також сам за себе!), біжить-біжить, добрішає, врешті зраджує своїм принципам,бо надто вже спекотно, добрішає і знов біжить- ЗА НАС!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201478
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 17.07.2010
На жаль,не відбулось дощу
У місті моєму сьогодні.
Всі ж умови сприяли погодні!...
...Небесам я цього не прощу.
А дощу не було. Небесами промарила хмара.
Прокотилася тінь по землі і по згинах доріг.
Повмирали моменти,котрі ти для щастя беріг.
Невдоволення схлип і зусилля,докладені марно.
Допікає мені власна зрада,благаю дощу!...
Та,на жаль...
Шо поробиш...
Усе як по плану.
так треба.
Легковажнтх липневих обійм не простить мені небо.
Безсумнівно і вже сама це собі не прощу.
Повертайтеся,друже: з усмішкою,з докором, в спеку!...
Я Вам двері розкрию, до столу я Вас запрошу....
Це до зради,либонь, спонукає людину спека,
Повертайтесь,благаю,бо...так і нема дощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2010
Я кохаю. чи пак, насміхаюся з тебе, поки ти перебуваєш поза межами цієї божевільеої країни.Кохаю...
Не приведи Господи тобі звикнути до мене і полюбити навзаєм.Ні!...
Але не обожнювати мене ти вже не зможеш, якщо ти - законослухняний громадянин і все таке ...
Схиляюсь до думки, що я вже готова жити у міцному скляному будинку.
І прозорому,щоб усі бачили, як я багато пишу, і як іще більше думаю.
І міцному,щоб не могли діствтись до мене.
...Сиди навпроти,груди в груди,повіки до...
-Повік!
Тобто назавжди.
І Franz Ferdinand, та інше,нехай буде і блідість облич,м'якість волосся і вино.І довершеність,але не завершеність.попнрду ще стільки шастя!...
Лиш непотрібність любити когось окрім тиші,боятись когось окрім тиші.
Тиша ніжності скляного будинку,де двоє не хочуть говорити:не бачились рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194310
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2010
Від слів, які дошкулити навчились,
Як вістря шаблі від образи бистре,
Ой у кого на мовчанку залишились
Сили,у відповідь на проблиск вістря
Добуде з сховку таємичу пісню,
Яка поживить губи ,з тиші прісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184587
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
Погнав на вигін всі думки вівчар,
Бліді й смиренні: не думки- овечки.
Не ревнощі!
Не право!
Це кошмар:
Плелися довгих роздумів вервечки.
Від змісту відійшла я недалечко
І будням залишила коментар.
Усмішку вибороти з надр печалей цих-
зусилля!
ще- від болю відкараскатись.
Це- зморшка- поцілунок на руці,
Не інше щось,а,справді, підпис власника!
Це усвідомлення потреб розпластане
Згодиться нам на право бути власниками
Одне одного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184586
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
зображення достойне фотознімку:
основа-дерево,світильник-тло
плафон- у стелю розверзта квітка,
хвилями розкочує тепло.
на правому згині пелюстка
завмер стрункий солдат.
зігнувшись зграбно він навів пістоля,
заніс стопу на вирішальний крок...
на вічній варті -охоронець столу,
в ім'я моє солдат зведе курок...
він береже мій мир ,я ним милуюсь.
ця дружба тиха- міцний частокіл.
фігурка воїна, робочий стіл і
дружба.
отут робота має назву "служба".
сміливцю! знаю ,зрада вам чужа,
і презираєте й караєте за неї. Хай не обмежує плафонна ця межа
твоєї сили,вірності моєї.
доки не згубить світла мій Світильник,
доки я знатиму ,що, друже ,ти зі мною.
Я знаю:
Ти б з певним захватом скеровував би вітрильник
Серед бурхливо-грізних хвиль прибою...
Це не страхіття,це морська стихія,
Страхіття всі побачені тобою
у цій країні
Не вмістяться у твір багатотомнийХай не погасне цей кордон плафонний!
моїх старань і гідності твоєї
хай знайдеться нарешті результат:
В моїй крові палахкотять твої ідеї,
А пістолет в твоїй руці законний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183848
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010
цей місяць третій
як ніколи лютий
окропом він стікає
по лиці
слова дошкульні
будять біль забутий
подібні до обману
слова ці
зимовий місяць
як ніколи лютий
це правда слід тлумити
почуття
бо порив ніжності страшний
вчасно не скутий
не доведе людино
до пуття
не здатна лють повстати
проти себе
бо спокій мороку
погодьтеся
не брат
бо є сумний і білий колір
неба
бо ввічливість не те що зараз треба
бо взимку заздрю
тим зто дивиться
з-за грат!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172073
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2010
Я впізнаю Тебе крізь звуки
голосного виття молодих музикантів
Крізь коралові рифи і гітарних володарів руки
Крізь фотокартки ,з яких ти зграбно позуєш,
не жалкуючи тих,хто дивиться.
Крізь тих кого ти потім намалюєш
Я й не відала,що ти так вмієш.
Ти впізнаєш мене крізь туман,
що зненацька між нами виявиться.
Впізнаєш мене за посмішкою і за світлом у довгій косі,
за вмінням висловлювати захват за час поки грає музика,
й зізнаватись в коханні навстояч на одній нозі.
Я впізнаю Тебе й через рік твоєї відсутності,
крізь вагони закинутих звичок і змінного одягу,
крізь музику,що пророкує твоє повернення
І мої схаменутості:
Неможливість у пристрасті відрізнити Поїзд від Потягу
не заважає й наосліп кидатись під рейки...
М'язи скорочуюються радісно й звикло,
руки - в петлю до ґудзика,
і за мить засинає й чвалає додому музика:
У бумбоксі втомилися й сіли дурні батарейки.
Втомились раніше,
тепліше ніж ми.
Впізнавання примушує нас виглядати на вулицю,
освітлену вікнами іноземних крамниць,
освячену кроками новоприбулого,що до стінки тулиться.
Я впізнаю Тебе крізь ті двері,що мені не розкриєш,
Крізь музику,що боязко-зболено увімкнеш гучніше,
поки замість вина на порозі ковтатиму тишу.
Не жалкуючи тих...
Я й не знала ,що ти так умієш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170030
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2010
усмішка далебі розкрита рана
від шаблі а ще гірше від цілунку
що тяжкий неначе сповідь рано
тяжкий мов цукру клунок і солодкий
либонь так само
болючо -нестерпний як звістка
і таклж часом гіркий
як мости розташовані хистко
над голодним плесом ріки
з-під шаблі чи вуст калина
життєдайна стікає просто
і в розлуці родина єдина
і в розпуці свідомість посту
не вдалася ростом
-у Бога
-у Батька
дитина
отож калина надмісткі патьоки
на щоках і хтозна може в серці
так бо розпач кинувся навтьоки
ні бо сум початок герці
усміхаймось будем ще втрачати
усміхаймось ми до болю звикли
стуку в двері має вистачати
якщо ключі від серця раптом зникли
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169493
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.02.2010
lД.W
У руках порцелянова форма,
На вустах сонна пристрасть:
"Зігрій!"
Прокидаються з сну понад норми
М'ята і Звіробій.
Й догори -візерунчастим жаром,
І під стелю,і шепіт:
"Р-р-разом!"
А на килим-розхристана пара,
П'ють із літнім присмаком сон.
Сон із присмаком "влітку",
З післясмаком " заснув".
А за шибкою-брили
Зими.
Палкий трунок м'який півжиття сколихнув,
Напівщастя на прізвище "МИ".
півобійми і чай,Господи,пробачай!
Ніжно зболено і надтаємно,
Але певно - долоні в вогонь!
Пригорнутись,щоби ледь приємно
Калатання тепла з-під долонь...
Прикіпивши очима до рум'яного дива,
До її молодого лиця,
Він подумає (Тихо!):
"Найрідніша,до лиха!
більш такої нема ,як оця..."
Вона мовчки встає,увесь світ віддає,
(Бо навіщо АЖ світ для митця?!)
І їх руки бліді,що раділи в труді,
на віки -до грудей,де в криницях ідей
Навзаєм
шаленіють
серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168273
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.01.2010
ПОДОРОЖ:
рондо ростбіф розмарин
рок-н-рол ротанг роман
руни рупії рюкзак
і рудеральниій світ
НА КОНІ І ДАЛІ:
матрона маузер мачете
мінерва міна мінарет
москіт мотель мускат
і запах мірри
РОМАНТИКА:
мілорд манжет морфей
мансарда манікюр мюзет
магніт і мантія і мускус
і мірра місіс мотто
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165095
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010
дарунок
рахунок
рятунок
постій-но!
не може
нещастя
тягтися
постійно!
це злоба
хвороба
утроба
нероба!
це сукня
це плаття
вечірнє
не роба!
на сніг
за ріг
побіг
нічліг
на долоню
жук чорнявий
на ніч ліг!
люстра
з хрустом
За-ра-тус-тра
люблю
не Вас
а ЛЮСТРО!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163732
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.12.2009
Снується темне плетиво думок
У світлій голові,тече струмок
Повз мури й башти,зіпсутий дворець,
Ідей фундамент зводить нанівець.
Струмок біжить,основи розмива.
Ісльози зодчого,і камінь ожива...
Ідей ланцюг мереживом листків
Нагору пнеться: той,що досі скнів
у темних ,невідомих підмурів'ях
Чекав:візьмися,друже,за руків'я
Свого меча-в пилюці він,у скрині.
Сам запалися й силу дай іскрині!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162560
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.12.2009
Це-італієць у домі моєму.
Це-самотній,одинокий чоловік.
Ніс у нього скривлено набік.
Чи це -навік?
Це-італієць,пошту забирає,
Незграбно розкидаючи листки,
"Ульотні депозити"-впало,піднімаю
Листівку .І- розхитую?- містки.
Дивуюсь,як оплачує рахунки,
Бо друк по білому все ж український,наш.
Чи шле жоні додому подарунки?
Чи був воєнним,має патронташ?
Це-шлях,мабуть,бо раз у раз на сходах
Я бачу тінь: Він пащу роззявля?!
Блукає по підземних переходах...
Всього лиш тінь.І -хуух-зітхаю я.
Це-італієць,і як не зіткнулись
Планети різних мов-не знаю я,
Бо в привітанні разом захлинулись:
Він українською, тупим "Buon Giorno!"-я.
Він має плетеного светра і штани
Гірчичного відтінку,як сантехнік.
Десь у Італії хропуть його сини,
Один не лікар,значить,піротехнік.
Про нього я не знаю геть нічого,
Хоч на ніч штори затулять не звик.
Та він не перекинувсь на німого,
Зарослий,чи старіє,-молодик.
Англійською стрекоче,дай вам боже!
Непроханий,хоч все ж приємний гість
В країні нашій,хоч зовсім негоже
Вивозить к бісу український ліс!
Дивуюсь тихо-не розбуркать злоби!
Хай нагромаджує у чобіт капітали...
Хай бережеться восени хвороби...
У відчаї:" Мо'б Ви поетом стали?!"
Не запитаю.Досить з мене лісу,
Не нарікатиму,бо вивчивсь,то йнехай.
Не опущу біля дверей завісу.
І скриньку з поштою свою не обминай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161140
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2009
павутинне срібло
шоколад курчавий
час мого гостинця
сумно
добіга
квіточка-кораблик
в пошуках
причалу
з трамонтаном в леті
золота фольга
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158009
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.11.2009
Мур темряви -всього за два укуси,
Бо листя сипле-золота фольга
На плечі,мандрівник,чудові вуса!
Плекайте їх,а час мій добіга.
Тут темряви-всього на два укуси.
Зачепиш нігтем - золота фольга
розірветься,засипле всі усюди,
із вуст дерев злетить мені на груди.
Бо я - склепіння,статуя в нікуди
Зникаюча: час мій добіга.
Від осені уся пітьма немов замерзла,
Не страх: її всього на два укуси.
І не суцвіття - вже суцільна мерза,
І не сум'яття - в мандрах стигнуть вуса.
Різностопові ямби - це калібри,
ЧеКа,запали,молодість,чека
Зітхне,рвоне в обмінку...( трус?.. )
Рими - на верлібри.
Не вигідно?!
-Голіть і слід від вус!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158007
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.11.2009
Стриває пішохід,бо він почув "Стривай!".
Стоїть,стриває,ні на кого не зважає.
Він обернувсь,бо хтось його позвав,
Він обернувсь б,якби і не позвали .
"Тікай!"-кричать йому ізвідкілясь,
І очі повні і страху погоні,
Й шляхетної завзятості одраз,
Й пригод знамено у його долоні.
Спокійний чоловік (звичайная людина).
А до мети-століття,роз-біжись!..
Нагнувсь поправить штані на хвилину-
Та знову чує голос "Стережись!".
Успішний бізнесмен (серйозний вид людей),
У нього все розписано в моментах,
У нього маса в голові ідей...
"Усмішка де?"-почув інтелігентик.
Заляканий хлопчак (і м'ячик в рюкзаці)
Його у школі чмирять дітлахи,
І слізки відчаю застигли на щоці..
І крикнуло йому :"Себе відкрий!".
"Роззирнись!"-меланхолік почув,
Відкрив очі і рота на мить,
І здивовано радість відчув,
І побачив,що варто ще ЖИТЬ.
"Відпочинь!.."-заклопотана мати,
Опустила натруджені руки,
Як почула крик когось завзятий-
Не лишилось вже й сліду розпуки.
***
Я сиділа безтямно на ліжку,
І ,як завжди, на колінах-книжку...
"Може досить вночі віршувати?!"-
І хто б міг в мене це запитати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152837
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.10.2009
Д.К.
Мій назавжди
Маленький хлопчику,
Мій стрункий,
Перелітний янголе!
Вже довіку
Сливовий спогаде,
Іще й досі
Неторканий глибоко.
І до рештків,до денця
Не звіданий.
Орле мій,
Під смугастими зорями,
Так прекрасно,
Мистецьки
Придуманий.
І так,власне,без права
Привласнений...
І до денця,до Меду
Не випитий:
Бо поверхня в тобі-
То вже глибочінь!
Бо не пристрасть-
Ще ніжність
Не спробував...
...Бо назавше самотня
Дівчинка.
Із патлатим волоссям
Каштановим,
Із щоками,з рум'янцем
Незтанулим,
Із шоками,
Як Поле баштанове.
Від ілюзії подиху,
Доторку
Твого
Теплими.
та,що клялася не писати вже більше й слова про любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152444
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.10.2009
Тут довершеність особистостей вуличних
Гріє руки в блаженному холоді,
Вся ця ранішня розкутість молоді...
Я зі скальпелем йду: -Бійтесь розтинів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152442
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.10.2009
Увесь папір заполонили строки
Про тебе ,про погоду і про скрегіт
Десь на вулиці-
То встають із вічності кістяки Поетів.
Про бездарну силу вічних свят,
Про Петергофи,про зітхання,
Про літаки ,про Кеннеді й малят,
І про тла криваві з-під багнетів.
Жодного слова про кохання...
-Ой!
-Не вимовляй!
"Пастой,вєдь нічево плахова,
Вєдь у всєх:встераюцца і любят.
Смєх! Пазор! Дітя!"
Я тікаю.
Хай ліпше стигне на столі кутя
І не ворушать мої стиглі очі
(заплющені з прожилками повік)
Мої дорослі-хмарні і пророчі...
І...
Геть сентиментальність лиху!
Лиху?...
...Ковдра,ніч
"Карлсон,який живе на даху"
під подушкою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151528
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.10.2009
Адже англієць...
Чому індукція,та ще й електромагнітна?
Чому не парасолі,панночки,казино7
Адже очі...
Гірші од струму по тілу.
І випнута нижня губа,
І темно-гаряче летюче волосся.
І випнута нижня губа...
А чому не поезія,не Казанова,не зранку "Прощайте"?...
І випнута нижня губа. О,туман і століття!
І прагнення людей до технологій!
Майкл! Електромагнітна індукція?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151526
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.10.2009
Це-Генрі,бородатий-ніжний,
Тепло-вельможний.
Він похитується в кріслі-гойдалці
Під картатим пухнастим пледом.
Від нього м"яко відгонить віскі.
Він заснув коли перечитував Пруста
І слухав Ліста,
І його філігранні окуляри сповзли
І коливаються на гачкуватім носі...
Генрі спить і знає,що на столі кава
Й цигарки.
Він не хвилюється.
Він має щоденника і ,
Навідміну від мене
Він слідкує за своїми записами.
На відміну від мене:
Генрі ніжно-вельможний,.
Генрі колись пристасно кохали жінки.
Генрі вмре сьогодні о 17:00,
Коли подадуть чай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151266
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2009
Порух тіла і помах руки,
Куля пошуку-вікна у світ,
А малята ведуть літаки
Крізь безсмертної вічності гніт.
А спадковість дається взнаки:
Той свинцевий керований літ...
А малята ведуть літаки,
Крапле прісний на фото піт.
Плинність часу і терпкість ріки,
І льодяник блакитних орбіт-
Це малята ведуть літаки,
Це для них так пітніє світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151265
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2009
З якого х доброго дива ті п'яти порубані?
Все просто. Повірте,все просто,забудьте,що Ви так звикли до складного.
Ви не вірите в янголів? О,може Ви й в себе не вірите? Ви що,фантастика,вигадка?Отож.
Вони завжди з вами.Вони-частинка Вас.Вони-це янголи і черевики.Дві несумісні сутності.Адже так? Певна,що так воно і є.
Завтра Ви побіжите...Стоп,не перебивайте1Закладаюся,завтра Ви побіжите :до школи,на роботу,до універу,потягнете заспане малятко до садочка,чи куди там.Ви побіжите,хвецяючи подошвами черевиків по асфальту,бруківці,землі,траві,стукаючи підборами,гепаючи платформами,хляпаючи по безмежних маршрутах своїх буднів.
Він також побіжить з Вами.Ваш ангеликчи янгол,так чи інакше Він
Вас не покине,
не забуде про Вас,
на відміну від Вас.
Ви будете бігти,він буде бігти з Вами,за Вами,а коли Ви озирнетесь і насупите брови,чи не крокує хто за Вами,чи поряд і втомлене зітхнете ("Ох,життя"),ангелик не образиться,що і ЗАРАЗ ви непомітили його Приреченої присутності,його мерехтливий образ,ні.Він також втомився,як і ви,але Ваше клибоке,чист дихання поверне його до життя. І босоногими кроками прошелестівши поряд,він маленьким вогником пірне Вам до легень.І невідь-звідки у Вас беруться сили,натхнення бігти далі,бо тепер ви біжите один в одному..
Його ніжки-Ваші ноги,у ваших плетивах шкарпеток,у полоні панчох,підборів,цього нестерпного волокнисто-твердого капкану.
Але він люби Вас ,а тому-все витримає,і попри вашу байдужу невдячність і ваше довбане дорогами взуття,яке він терпіти не взмозі,але яке він все ж терпить.
Ангелик-це Ви.Це ваша зовсім трішки вдосконалена версія.Він стерпить все,бо любить вас.
Коли його крила тимчасово недоступні,тобто позичені,він бігає босий,на своїх двох,як то кажуть.
А кому ж ті крила позичені,як не Вам.Ви не знаєте,чия заслуга в тому,що у вас добрий настрій,летючий стан,ви пурхаєте,як метелик.
Вся справа у всепоглинаючій любові,якої на жаль,не вистачає на те,щоб....
Вся справа у тісному взутті і синтетичних шкарпетках,які обмежують те,що....
Перше стосується Вас,друге-Вашого ангелика,якомунікому перебинтувати теплою пов"язкою білою порубані п"яти,червоні,як засмаглі креветки або пелюстки сьомжиного черевця,який не має нікого крім Вас,щоб напоїти його чаєм з малиноюі винувато подякувати за його неповторність,за те,що він єдиний.І він би щасливо усміхнувся....
Якби у Вас не було такого противного й тісного взуття.
Звідки я це знаю?
Ви ж пам"ятаєте-все просто:я теж була для когось янголом,і вечорами удворі,під ліхтарем,закидала чомусь футбольним м"ячем у баскетбольне кільце свою напругу.,мляво пересуваючи своїми болючими пурпуровими креветками замісто ступнів,вдягнутими в смугасті напівполіестерові шкарпетки і кеди...
О,порубані п"яти янголів,понівечені сірістю й веремією буднів!..
Дякувати богові,що душа у них не в п"ятах,а то вона давно вже витікла б назовні....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149853
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2009
Солодкі сни,коли поруч заснуло дитятко,
Коли ніжно торкає вві сні твоєї руки,
Коли дядько-Морфей у пітьмі прослизнув до кімнатки
І поклав оберемок снів до слабкої руки.
Перший день вже брюмера,тобі сняться якісь декабристи,
А у спальні стосами у шафі книжки,
Щоб життю не радіть-треба бути якимсь песимістом,
Й нарікать,що усе те життя аж до болю важке.
Одноманіття вмерло тут,коли ти спиш так особливо,
Так безтурботно,легко знаєш:все о'кей!..
Усі дзвінки і справи-не важливі,
І сон твій стереже дідусь-Морфей.
Предчуття чогось нового лине крізь твій сон,
І десь на терміні "підсвідомість" зваблює прозріння,
Навколо темрява ,і дзвонить телефон,
Його вібрації ледь-ледь торкаються сумління.
Це сталось уві сні, і весело обом,
І посмішка крізь сон,мов зелень взимку,
Росте,та не під снігом,під сн`ігом,
І спиш ти місяць весь,а не годинку.
Те відчуття не передать-замало слів,
Солодкий щем і тепла ніжна ковдра,
Мій мозок радість нескінченну пережив ,
І вже настроєна до гри цинобра.!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148877
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.10.2009
Три подруженьки гарненькі,
Три сніжиноньки срібленьки
Прилетіли із зимою
Галасливою юрбою.
Перша рано засвітилась,
В танку першім закрутилась,
Осені на пальчик сіла
І довірливо згоріла.
Друга панночка пухнаста,
Біла,крижана,срібляста,-
Розрослася на все місто-
Снігове місила тісто.
Крізь прозору третю панну
Видно вже весну рум'яну...
"Геть додому!"-закричала,
Інших з вітром двох забрала.
Так три подружки гарненькі,
Три сніжинки ті срібленьк
Веселили нас з тобою
Там,святковою зимою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148874
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.10.2009
Стецько від Галі гарбуза дістав,
І розчарований додому повернувся.
Святкову свитку ,як прийшлося ,зняв,
Й по самі вуха в ковдру загорнувся.
Ось на печі Стецько сидить і п"яти гріє,
Сам, без дружини у годиноньку сумну...
Аж мариться йому: щось за вікном біліє...
"Ой,думи тяжкії,накликали біду!"
Аж гульк! Задріботіли в сінях кроки,
Завіси скрипнули,ввірвався кум у хату:
"Ну,гультіпако,ти іще нівроку!
Куди ж на Геловін ти дівку хтів засватать?!
Відомо,що як осінь вкрила листом
Всю землю грішну,жовтню під кінець,
Відьомським володіють дівки хистом,
Нехтують парубками,хай їм грець!"
Стецько:глип-глип,-і тільки все сидить,
Аж на столі вже сало,хліб,перцівка!...
Аж кум горілочку заходивсь вже цідить!
...І вмить Стецько із печі стяг кінцівки.
Сиділи друзі,добре одмічали
Ірландське свято ,дивнеє для нас!
І за стопариком кум Стеця просвіщали
Про всі традиціїї,бо був він в тому ас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148471
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2009
В мене ніколи не виникало питання,хто я.
Адже я-пластир...Бактерицидний,просякнутий аптечними запахами пластир-тоненька лусочка-пелюсточок штучної шкіри,яку за потреби використовують
замість
своєї
власної.
Я-цілковита й безсумнівна стерильність.До мене торкаються тричі:
коли клеять на рану,ховаючи біль,
коли торкаються (о-б-е-р-ж-н-о-о-о),щоб перевірити ,чи не болить,бо безкінечно вірять в мою життєдайність.І востаннє,коли відривають від рани.Ах...
О,це цілий ритуал!Так я пізнаю людей:ті котрі холоднокровно,швидко й без емоці віддирають моє зім"якле тільце вд своєї божественної плоті і презирливо розглядають залишки бруду й сукровиці,під якими сховане моє
колись
стерильне
обличчя.
І викидають на смітник,щоб більше ніколи за мене не згадати,але вони помиляються,як і ті лікарі,які після трепетної клятви Гіпократа не лікують людей,а мовчки
люблять
свою
роботу
з набурмосеними обличчями.
Цікаво спостерігати за очима тих воїнів,яких життя вразило в мозіль.
Вони відшкрябують мене не поспішаючи,пристасно смакуючи біль.
Ні,вони не садомазохісти,просто життя переповнене враженнями,які вони колекціонують ,наче мушлі з різних морів,де побували;мов шрами,історії виникнення яких достеменно пам"ятають.
(Ті ж моря,ті ж мушлі)
...А потім ще довго тримають мене в руках ,як дитину,дивуючись,де це дівся клаптик антисептичного матеріалу з
бинтової
частини
мого тіла.
Я ж твій пластир!... Ти ще довго будеш знаходити під диванами прозорі плівки,що захищали від пошкоджень МОЄ жалюгідне тіло до того,як ти пришпандьорив мене до своєї п"ятки.
Знаходиш,і миттєвість недоумкувато вертиш в руках і раптом здогадуєшся,а ,мовляв,пластир ,і
чухаєш
свою
нову
шкіру,
про яку ще навіть не здогадується твоє хворе життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147747
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.09.2009
Вона брала мене,очманіло-байдуже спокійного під руку,ледь черкаючи фарбованими,коротко підстриженими,а відтаккккк,гострими кігтиками по засмаглій шкірі теплих передпліч,і ми рушали до потягу,наші ноги граційно волочилися по брудним кахлям,які вже й забули-поперезабували всіх перехожих,хто лишали свої невагомі відбитки і,як і ми з нею,ру-ша-ли далі,мандруючи очима по освітленим вітринам,обличчях і ,пардон,стегнах перехожих,яких надвечір ставало чомусь все менше. А,ну так,для нас надвечір наступає об одинадцятій ночі...
Вона вела мене за собою,її спідниця з тонкої матерії стріпувалась і виструнчувалась бганочками від пружних коливань міцних сідниць,я мимоволі затримував захоплений погляд на м"ясистих,без зайвих ліній,струнких і сильних ногах.
Так,я був байдуже-захоплений виром-веремією нашого оксюморонного життя. Я знав,що вона просто приведе мене до себе додому,зготує вечеряти,ми поїмо,я помиюся,і мене відпустять з добрим напуттям ,під три чорти.
Вона не боялася мене аніскілечки,її добра,рішуча категоричність просто і без найменших сумнівів вбила в мені вовчкуватість й грубощі,невід"ємно властиві моїй безпритульній сутності. Вона не боялася мене,та власне й чого б це:ми мовчки зрозуміли,що було б тупо й безкорисно питати одне в одного про минуле,висмикуючи з наркозу приспану ностальгію,яка роздрочує пам"ять,підсипає сантименти до прісної страви,яку сам спокійнісінько собі замовив,до якої сам вимушено й свідомо звик.
"Ми просто йшли,У нас нема зерна неправди за собою"
Ага,бо й правди насправжки не було,у будь-якому випадку,я її не бачив і не питав за неї...Я лише зацікавлено тупотів за нею,кашляв,пробував дихати не так глибоко,як звик,бо неприродний аромат її парфумів неприємно лоскотав ніздрі,немов хто водив по ним пухнастим пензлем з білячого хвоста. Хотілося набрати до носа води чи висякатися.
Вона час від часу зітхала,кивала,поводячи сірими очицями по моїй неоковирній постаті,вже коли ми стояли біля туннелю і знервовано зазирали до чорної безоодні,в якій зникали рейки.
Загуркотіла безкінечність,прибув потяг,ми заскочили до вагону,влаштувалися біля саміських дверцят ,і,перекинувшись поглядами,втупилися у мозаїку рекламних оголошень ,позадираючи голови догори.
Потяг хитнувся й рушив,у вухах загуло,за темними вікнам блимали недогарки ліхтарів...Зненацька... Я чесно не встиг навіть зрозуміти,як це сталося,я просто це відчув...Я нестримно й непереборно запрагнув її.Я знав,що це не людський розум,а розбурханий звірячий інстинкт володіти найкращим керує мною,мене потягло до неї. а вона була прекрасна!
Я бачив перед очима на дверях напис "не притулятися!" і намагався сприймати буквально,достеменно."Не притулятися" -втовкмачував я свому серцю,мозку,плоті.Це романтика,мить,а я-людина.
Вона нічого не помітила,хоч теж щось відчула.Вони їхали до неї додому,вони їхали:вона,щоб залишитись там до шостої ранку;він-щоб поїсти,помитися,і,заціпеніло запхнувши двадцятку подарованих грошей піти в ніч...
ВОНА хотіла допомогти.Хоча б трошки.
ВІН повірив,що вона хотіла допомогти,бо він був людиною.
Вона не питала якою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147418
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.09.2009
-Зустрінемось?
-Напевно.Лише
Одне прохання...
-Прокинемось?
-Не разом! Ця звичка-
Не кохання.
-Позичиш крила?
-Так. А кохання-
Мізерний п"ятак?!
-Вертай.
-Це вічність ціла?
-Виднокрай...
-У небо?
-Ні ,коротка мить:
До себе світ летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147413
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.09.2009
До Сонця зуби кротеняти мертвого
Вишкірились в останнім подиві,
І Доля "щойно-з-цього-життя-стертого"
Тій лялечці з авто глибоко пофігу..
Дот Сонця зубки Кротеня нікчемного,
До Сонця,за життя не баченого,
До істин,до знання таємного,
До рідного,а досі втраченого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147161
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2009
пів.яблука суму,півкошика млості,
мій рай-моя хата,
заходьте у гості!
Дивуйтесь,дивіться:
я тут серед себе:
покусані руки,пів.яблука неба.
Не йдіть до музею-
тут всі експонати.
Тут навіть можна руками чіпати.
Погляньте,рукописи вже дотлівають
завиграшки так
іх від мене чекають-
Не мене!Нагніться,погрієте руки-
Believe-те:
не лишиться й сліду розпуки.
Не гребуйте,люди,
візьміть рукавички-
Самотність -це ще одна
шкідлива
звичка.
Ось тут.Мій світ до вас торкається
біля вогню,нагріта сном
самотність
не
кусається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147022
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.09.2009
Життя-сукупність доторків,картинок,
Самотні це сприймають саме так.
Усмак насамкінець-приємний відпочинок,
Блаженство фотографій,а відтак-
Щоранку все нове,інакше,незнайоме,
Не де жа вю і навіть не склероз-
То все пасивне ,зле і нерухоме
Піддобрює справжнісінький мороз.
Хитросплетіння дотиків-сухе й сльотке,
Цукерний погляд,гостра чашка,цілий усміх.
Хто б міг подумать,що життя таке...
І рівні шанси в кожного на успіх!
А ти,спостерігач ,і критик,і фотограф
Під впливом фотографій вибудовуєш свій кадр:
То хризантемних нот легкий хронограф,
То затишку із кухні (коріандр).
..Матерії на тебе слабше вплив;
Ти усміхнувсь,розтовкши Vertu свій!..
Та як намарне фарби ти розлив,
Сміятися із кольорів не смій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146862
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.09.2009
Ніч,як завше ,загадкова.
Без пояснень.
погасіте ліхтарі-
Він має власний:
Кишеньковий:
ліхтарик
сонячні окуляри
настрій
Білими перлами
Кусай темряву.
Білими людинами
Сади айстри:
Майстер:
перук
щирості
-клас
Молоко на бронзі,
сонце на корівках,
Лейбл адідасу
на Його Кросівках:
Поцяткований:
кроками
брудом
пірчатою
людською
зненавистю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146705
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.09.2009
ми тулимось одне до одного,
не варті співчуття народного.
зібрали нас з численних клаптиків
наступники нічних лунатиків.
ми,що сухий кисіль застуди
ховаємо у наші мерзлі груди.
півколом трепету поближче до вогню
виструнчуєм бідність свою.
в нас не лишилося і крихти страху,
тепла,підошв і люди з жаху
півнеймовірного волають...
ми ті,що восени вмирають.
ми тлумимося один в одному,
женіть сюди,що вже не годне Вам!
ви светра теплого знайшли? цікаво...
а я ось -півбляшанки кави
ще теплоі,хай вас це не дивує.
ми ще живі,нам людськості бракує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146337
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.09.2009
Падало яблуко,гілку лишаючи,
Падало яблуко в фартук мені.
Босими стопами,хисту не маючи,
Хисту "Добраніч" сказати Землі.
Так от стояла ти,мов намальована,
Фарбами вчителя в сірім руні...
В пальцях(любистком вмиваних)торована
Стежка мандрує крізь долі і дні.
Щастя у хмарах ,веселками граючи,
Родимки сипле в долоні тобі
Цілими жменьками,хист позичаючи,
Хист лиш свідомо стоять на землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146329
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.09.2009
В синім океані,жовтому тумані
Кольорові риби розтріпали небо.
Круглі і великі,лагідні і дикі
Розтріпали небо.Значить,так їм треба.
Арфами,співами,чудесними мотивами
Тріскаються звуки,потирають руки.
Стелють килимки,радощі взнаки.
Мелодії та сміх,-радощі для всіх.
"Ти мене пам,ятай,винахід розробляй,
Вирушаю тепер,а ти потім впізнай,
Подивись,розгадай,чуєш,не забувай!"
"Звісно-звісно,знайти,може,будеш і ти
Зберігать всі мости,поруч будеш іти
Коли риби розкриють роти..."
"Вже човен рихтують,на мене чатують,
Водою святою пливу самотою,
До зустрічі,друзі,побачимось на суходолі!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138154
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.07.2009
Непідробна цікавість високої якості,
Випадкові слова у конкретній людині.
Тобі часом бракує,хм-хм, спілкуватості,
Як роси на холодній крижині.
Тебе поволі всмоктує у свою середину
Крига.Проти волі.Нікуди не дінешся.
І паніка строгим поперечним перерізом
Проходить крізь кригу-ти щедра,ділишся...
І бунт непідвладний ні рамкам часу ,
Ні пташиним секретам суспільності,
Як бомба повільної дії одразу
Почина самовідданий відлік сміливості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137432
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.07.2009
Всі революційні події
Він дуже і дуже вітав.
Не тратив ніколи надії
І духом не занепадав.
Не вмирав!
Червоним окинувши оком
Людей знавіснілих ряди,
Свобода літає високо.
Старайся зловити,іди.
Знайди!
Мільйони очей-усі в небо,
А там копошиться мара,
Вершить снігопади і в себе
Безжалісно пронира...
Ура!
Боялася вдома і раптом
Вії крутнулися в оці:
-Дивись,за вікном,в проволоці,
Прозорий,блідий,наче привид,
В страшному,шаленому році
ВОРУХНУВСЬ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137429
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.07.2009
Її руки воліють тримати гітару,
Аккордами метеликів стрибати,
Вона жене думок палких отари,
Напам,ять вивченим пісням -життя чекати.
Корона гордості увінчує чоло,
Сонця нема-і це не перешкода,
НА щирість натяків немає теж давно,
Крижинка в серці-от і вся погода.
Під впливом глуму злість заплетена у коси,
І олівцем підведена до вій,
Маршрут медових вуст....Кусючі оси
Не ображають обездолених повій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136696
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Сидить на холодному ліжку ,
Фантазує,так зручно і тепло,
На колінах тримає книжку,
А надворі вже майже смеркло.
Одяг ніжно на поверхні тіла
На дворі осінь,як ти й хотіла.
Нечупара-туман залізає у хату,
Рішуче розсуває фіранки,
Гарячка у чашці чинить опір завзято
Прохолоді,що віщує ранок.
В твоєму світі зараз миру нема-
В чашці з чаєм підводна війна.
Жовтяки на асфальті і подих дитини,
Відчуваєш вітрище вухами.
Холодний і чужий,що сонячної днини
Не мовчить і все дмухає,дмухає...
Я буду собою в своєму місті,
Я - неначе летюче листя.
Уночі,як свідомість суне пальці в розетку
І лежатиме поруч зі мною,
Ти дістань гаманець і підкинь-но монетку
Як я буду - жива чи з тобою?
Восени не буває "раптово"
Пам'ятай - я тут цілодобово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130535
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009