| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Дупа - орган надважливий.
Що нам всі багатства світу,
Насолоди і бажання,
Коли ні на чім сидіти!
Екзистенція безглузда,
Як нема у індивіда
Дупи, що про неї музи
У своїх співали гімнах!
Особистості ходити
Є без дупи неможливо,
Бо ж ростуть із неї ноги
Та несуть її над світом.
Неможливо навіть їсти
Без омріяної дупи -
Їжу-бо перетравити
Й вивести із організму
Бідолашна дупа мусить.
Ти без неї - не людина,
Бо прикрить не можеш сором,
Бо нема на що вдягнути
Модні штані чи спідницю.
Дупа - то вінець творіння,
То шедевр і гордість Бога,
В ній сидить людське сумління
І стирчать із неї ноги.
Дупа - то носій моралі,
Найстражденніша частина
Тлінного людського тіла,
Центр космічного порядку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132027
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2009
Вуха - це відростки парні,
Що стирчать з боків обличчя.
В нас вони, до речі, гарні,
Нам вони, до речі, личать.
́Що людина є без вуха?
То калічка є стражденна -
В голові, як в танку, глухо
Щогодинно і щоденно.
Ти без вух неначе голий,
Без прикрас і без сережок;
Проглядає мозок кволий
Через д́ірки обережно.
Ще без вух є неможливо
Гарну зачіску зробити,
Бо волосся твого грива
Має на вух́ах висіти.
Коли вухо виростає
Скроні перпендикулярно,
Тим вухань пишатись має,
То є круто і шикарно.
То антени є космічні,
Що сигнали всі приймають,
То локатори одвічні,
Що зі світом нас єднають.
Вуха наша є окраса,
Еволюції надбання,
І без них людської раси
Неможливе існування!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131922
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2009
Руки - верхнії кінцівки,
Клєшні, ратиці, граблі...
На відміну від корівки,
У людини їх лиш дві.
Гарні нігті - їх окраса,
І волоссячко густе
(Хоч дівчина волохата-
Це не те, не те, не те!).
В них тримають різні речі -
Ложки, в́иделки, носки,
І руками ми, до речі,
В рота пхаємо шматки.
Моя руця мене чуха,
Відганя жуків і мух,
Колупа і ніс, і вухо,
До небес підносить дух!
Хліб трима моя десниця,
З шуйці сала шмат стирчить...
Можу ними гладить кицю,
Можу ними їсти й пить.
Руки з різних місць зростають -
В кого з плеч, а в кого з дупи,
Але рук не обирають,
Як би це не б́уло тупо.
Руки є універсальні,
Ноги можуть заміняти,
Наші руки - унікальні,
Кращих марно і шукати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131921
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2009