| Сторінки (3/286): | « | 1 2 3 | » |
Весна!..
Сонечко виглянуло із-за горизонту і розфарбувало все в рожевий колір. Я стою біля будинку і ловлю, всіма фібрами душі, це чудо весняного ранку... Дивлюсь - іде мужчина з пролісками в руці і в моєму напрямку, але іде з якимись вихилясами...
Марець* надворі - каже...
- Ну і що?..
- А Карл у Клари украв корали...
- Хто сказав?
- Роза!
- Яка Роза?..
- Люксембург!
- Мужик, ти що!?. Перебрав!..
Він робить галантний реверанс, під час якого наступає коту на хвіст, який рядом теж хотів погрітись на сонечку... Кіт, як заверещить!..
Я й проснувся!..
Мужика немає, але кіт верещить,.. за вікном! Ну, не верещить, а виконує арію,.. а подруга йому відповідає...
Сну, як небуло... Ох, ці коти!.. Що поробиш?.. Марець*!..
Глянув через вікно - котів не видно, а на клумбі підсніжники... білі-білі - біліші снігу...
Сонце кинуло перші промінчики на це чудо первоцвіту і вони стали рожевими, як фламінго, які збираються взлетіти,.. як наші романтичні дівчата та жіночки... Весна!..
З Марцем!* Вас любима полована Людства... і хай цвітуть у Вашій душі ці білі-білі проліски!...
* Вікіпедія - Бе́резень, заст. березі́ль, березо́ль[1], ма́рець[2] — третій місяць року в юліанському та григоріанському календарях[3]. Один із семи місяців, що налічує 31 день.
Українська назва місяця пов'язана з березою, що починає цвісти в період з кінця березня до початку травня (до XVII століття).
У XVII столітті відбувається перехід давньоруської назви квітня на березень. Наприклад, у колонтитулах «Анфологіону», виданого Памвом Бериндою 1619 року.
До середини XIX століття словом «березень» позначали четвертий місяць року. Вперше цю назву на позначення третього місяця подає «Місяцеслов» на 1853 рік, хоч після того інші джерела ще довго зберігають її за квітнем. Таке зміщення назви березень спричинене зникненням з української мови латинського наймення март. У гуцульських та східних закарпатських говірках лексему березень у старому значенні використовують і досі.
Проте, на зламі XIX—XX століть найбільш поширеною була назва ма́рець[2], про що свідчить її широке розповсюдження в усіх дореволюційних календарях, лексикографічних працях, фольклорних джерелах, а також побутування цієї назви в сучасних наддністрянських і закарпатських говірках. Українські письменники використовували це слово незалежно від того, з якої місцевості вони були (серед них: Леся Українка, А. Свидницький, М. Коцюбинський, В. Винниченко, І. Франко)[13]. До того ж, наймення марець[g], марец(ъ)[h] можна побачити в староукраїнських пам'ятках XV—XVII століть. Воно запозичене через західнослов'янське посередництво з лат. Mārtius.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
То хто ми,.. посеред зими,
Коли плаче скивавлене небо?..
О, Боже святий, мене ти прости,
Але нам тих "братів" вже не треба...
... Посеред зими, йдуть крадучись кати
І "щастя" несуть в автоматах...
Хіба душі свої нам тепер зберегти,
Нишком сховавшись в зачинених хатах?..
... Народе вставай, час твій нині прийшов,
Час могутньо розправити груди,
Щоб зайда-москаль накінець тут знайшов
"Трупний дух" і кості на полі усюди...
P. S/
Їм знати пора, що друзів нема,
В них ніде у цілому світі...
І поки зима, їм до дому пора,
Щоб їх не було у нашому літі...
24.02. 2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
Сніги,.. сніги замели світ - тривожать душу,
Доріг немає - безпросвітна лише "мгла"...
А я шукаю хоч якісь стежки - знайти їх мушу,
Щоб була думка,.. хоча би розум зберегла...
До вас я, люди, важко йду - збиваю ноги...
І сил немає в імлі тій безпросвітній йти -
Сховали правду за дверми - високі там пороги...
І ні стежини,.. ні дороги - поломані лише мости...
Як би ж то люди, та там не люди, а людці,..
Для них чужі всі наші проблеми,
Хизуючись живуть, купаються у молоці ,..
І розробляють нові й нові схеми,
Як поповняти нами бездоні їхні статки...
А там за них, в снігах-окопах, вмирають діти...
Й не видно цьому ні краю, ні кінця,
Бо треба так щодня співати вміти,
Щоб не згубити ні стилю, ні лиця,..
Щоб завжди вірив їм злиденний наш народ,
Який від "щастя", мабуть вже збожеволів -
Чекає від Бога нездійснених нагород,..
В кишені копійки... і просить лише крапю долі,
Щоб якось дожити до доленосної весни...
... Комедіанти, "наперстники" та посіпаки
Засіли щільними рядами і мнуть сідницями закони,
Заробляють тридцятисеребряні відзнаки,
Надіючись іще на позолочені ікони...
2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
ЗА ЧАСОМ НАВЗДОГІН
І. Терен
Ера крокує століттями.
Йдуть у колону віки,
і у шеренгу орбітами
линуть у Лету роки.
На перехресті космічності
у далині житія
десь за епохою вічності
є половинка моя.
Перелітає монадою
у затяжнім віражі
до візаві за порадою
рідна частина душі.
Якось обійдене долею,
там де веселка ще є,
затуманіє стодолою
перше кохання моє.
І повертає утрачене.
Тане минуле, як лід.
Лине душа у політ.
Наша розлука оплачена.
Я назначаю побачення
рівно за тисячу літ.
ID: 636191
Пан Ігор той Ваш біг за часом я побачив отак:
Нині за часом біжу навздогін,
Піднявши вгору поетичний хвіст...
Аж раптом десь чую пророчий дзвін –
"То в стодолі був найвищий твій зміст..."
Так випадково забрів я в терен,..
Де роки мої мчать орбітами...
Там вина́ стоїть аж двісті цистерн
І дами блистять самоцвітами...
І назустріч мені йдуть віки
Разом з розфуфиреною ерою,..
А в мене за плечами лише роки
І то з прокисшою мадерою*...
... Не встигаю я нині за часом.
Тут для душі незвичний політ,..
Моє серце рида... контрабасом...**
А до вас, на сторінку, поети...
Я зайду ли́ше... за тисячу літ.
* - Мадера – португальске кріплене вино
** - Контрабас – величезна скрипка (біля 1,5а м.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
Сорок днів уже, а ніби це сталось вчора. І не вірится що Тебе вже нема,
що Ти вже стоїш перед Богом на сповіді...
Прийми Господи душу Віталія в райскій свій Сад і дай ЇЙ Блаженство і Радість...
Ми завжди будем пам'ятати про Тебе...
Згасло сонце в очах пісняра і поета,
І вічність відкрила ворота свої...
І стала менша Земля,.. як планета
Та на мить замовкли усі солов'ї...
... Як же любив Ти пісні та людей,
Як же хотів Ти творити й любити
В думах твоїх море нових ідей,
Про це Ти хотів завжди говорити...
Та раптово фатум долі настав -
Упала корона... життя додолу...
І не буде вже... козачих вистав,
І не прийдеш Ти... в стару свою школу.
........................................................
... Спи Віталію праведним сном
Ми не забудем твОї пісні,
Проростуть вони новим зерном
І будуть яскраві й голосні...
Хай буде земля Тобі пухом...
Вічна Пам'ять!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Заглянув сьогодні на сайт і серце вразила гірка новина - пішов від нас у Вічність Людина з великої букви - поет і пісняр Віталій Назарук,.. який так любив поезію:
"Дуже прагну зберегти душу кожного вірша,
Мрію про їх довголіття!
А Ви читайте!!!" - писав він в щоденнику.
Душа-Людина, Патріот, який так хотів жити, творити та всіх любити... Як передчуття в його останьому вірші "Червоний ранок". Де в коментарях - "яка краса, яка краса",.. а там його беззвучний крик у Вічність:
"...Це була казка… Роси зацвіли…
І так хотілось у цій казці жити.
Вітри мовчали, наче не були,
А з ними так хотілось говорити…"
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2020
Та рок Долі, як фатум нежданості звів всі надії в Нуль і нам вже не лишилось нових віршів та пісень Віталія, а лиш спомини його життя та його творчості...
І пригадався вірш 3х-річної давнини:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733877
Читаю і аж мороз по шкірі... Невже це не випадковість і цей фатум був давно задуманий на небесах...
Ох, Віталій, Віталій і чому Ти так рано пішов від нас,.. в розквіті творчих сил і нових задумів - скільки недописаних віршів, скільки недоспіваних пісень...
Всі ми будем пам'ятати Тебе, а Твої пісні та вірші будуть творчим натхненням для багатьох поетів...
Хай Земля буде Тобі пухом, а Пам'ять вічністю...
Господи, прийми Його душу в свій Сад Радості і Благодатності!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Весна,..весна!..
І навіть пеньки розпускаються листям,
Коли по світу крокує весна...
А жінки,.. жінки... -
Очі загоряються блиском,
На щоках виступає румянець,
Аорти наповняються тиском,..
Бо в кожнім мужчині є вже коханець...
Шутка звичайно... Але...
Хай гикнеться Люксембург Розе,..
Чи Цеткін Кларі... *
Коли святкують українські жінки,
Бо вже на порозі
Чоловіки з оберемками квітів...
Лиш би разом у парі...
Йти в завтрішній день...
І горять вже від жару руки -
Накінець дочекались весни....
І не буде вже більше розлуки,
І кольоровими стануть всі райдужні сни...
* - ініціаторки заснування жіночого дня
Щастя і радості всім читачкам і поетесам
"РОЖЕВОГО" сайту!!!
Хай прийде Весна в ваші Серця!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2019
Літо...
По небу котиться розжарене сонце
І раптом дрібненький дощ...
Я глянув в віконце -
Швиденько на вулицю,..
На бруківку намочених площ.
Хай радіє душа,
Хай серце сміється...
Цьому чуду земному...
Бо так без гроша,
Нині чудо дається
Мені лиш одному...
... Очі заплющив - по обличчі краплини.
То сльози,.. та ні - то життя,
Струмочком біжить щохвилини...
Така чиста, така молода -
Первозданна небесна вода...
І серця биття
Наповнило радістю груди...
... Я єднаюсь з Світом,
Я частинка планети Земля...
Може завтра стану я вітром,..
Та сьогодні це пісня моя...
......................................
... Як краплини дощу
Завжди зливаються в ріки,..
Так я Душу свою прошу́ -
Будь в єдності з Світом навіки...
25. 06. 2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2018
Дні біжать, пісочком сипляться між пальці..
А ми живем, себе не поважаєм,
Як божевільні долю тягнемо на п'яльці
І своє щастя, вперто, вишиваєм...
Отак ми і живем!..
А може тихо мрем?..
А кажем, що других навчаєм!..
А попереду одна лише стерня
І страшно коле п'яти...
Зерна уже давно нема,
А сусіди кажуть - "Дурна вас мати
На райське поле це пустила..."
- "Віддайте нам оцей город
І відпочинуть ваші п'яти...
Ви в шароварах танцюйте хоровод
І буде вічне для вас свято..."
"А ми вам грошенят дамо взайми,
Для ваших слуг на витребеньки..."
- "І Боже душі їх прийми,..
Вас забагато в тої Неньки"!..
"І радять нам з усіх сторін,
Як у "радості" і "щасті" жити...
- "І буде вам безмежність змін,
І буде нам чим заплатити...
Ви до серця близько не беріть,
Куди вам йти - на захід, чи на схід...
І що поради часто протележні...
Ви всі поради в закони положіть -
Ви ж вільні... ще і незалежні..."
- "... А прийде час, то внуки всі до нас
Приїдуть долю в нас шукати...
Прийде, прийде такий ще час
І ми всі раді будем їх прийняти..."
- "... А дороги в різні сторони до вас
І доля в нас, як в негрів - смугла..."
- "А ви живіть тепер вже без прикрас -
Земля для вас вже завжди буде кругла..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775071
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2018
Сто років пройшло, як юні студенти та ліцеїсти стали на захист нашої країни. Їхній подвиг ввійшов в історію, як зразок вірності ідеям державності і служіння народу.
Пропоную сьогодні в 21.00 год. в вікнах своїх осель запалити свічки і склонити голови в пам'ять про цих юних Героїв, які віддали життя за нашу Батьківщину.
Пам'ять про їх Подвиг буде вічно жити в наших серцях.
Слава вічно юним Героям!!!
Вірш про їхній героїчний подвиг знаходиться тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141862
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773958
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 29.01.2018
Прочитав вірш Колі Зая і як-то автоматично родилась
відповідь. Відповідь не серйозна, гумористична, але
раз народилась, значить Муза так захотіла то хай буде.
Вірш Колі Зая:
ПРИРОДА ЖЕНЩИНЫ
Природа женщины,-она необьяснима
Необьяснима потому что есть сказать
стихами в форме детектива
Она ведь девушка,женщина и мать...
Она сумеет поиграть воображеньем
мужчины что сладко смотрит на нее
Кому то блажь,кому то отвращенье
Кому то счастье глядя на нее
Какие формы,какой соблазн сюжета
Она из сказки или это просто роль?
А телефон свидетель, бюста добродетель
В стрептизе ракурс в нем то тонкость, соль
Какой вострг нам ноги представляют
Они желанны,писанной красы
Но грудь,она желаньем тем играет
Либидо называют...ну скажи?!
Цветет цветок, желанная с восторгом
прекрасно понимая что мужчины все ее
А может это называют торгом
А может торг,-желание мое?
Желанье есть я в этом уверен
коснутся зримой нежной наготы
сегодня я смотрю на фото восхищаясь
А завтра я уверен,-будешь ты!
дата надходження: 28.01.2018 12:31:53
автор: Коля Зая
А от так я уявив оцю картину...
ПРЕЛЕСТИ ЖЕНЩИН
Ах, Коля,.. Коля, бедный Зая,
На радость жизни не взирая,
Зачем с тоскою так смотреть -
Так можно быстро умереть...
И прелести ихней красоты,
Уже не сможешь больше ты
В своём стриптизе оценить
И потеряешь жизни нить...
А тот цветок, что возле ног,
Который ты сорвать не смог,
Тебя свернет в бараний рог...
И наготой она сверкая,
Пройдет мимо тебя... Бедный Зая!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773885
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.01.2018
З'явився новий матеріал про Віталія Стецулу. Як радісно, що не забувають люди з великою душею про юного обдарованого поета, який нажаль, так рано пішов від нас.
Хоч пройшло тільки 100 днів з його смерті, але вже впорядкована збірочка його віршів. Про це більш детально викладено на цій сторінці:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754562
Викладаю на старій сторінці, щоб ви (поети і читачі) висказали якісь свої персональні моменти з спілкуванні з Віталієм, як в житті так і на сайті... Бо спомини людей про нього та його життя, дуже допомагають Його Душі в тому потайбічному світі... А там в Царстві Господньому, нехай Його Душа займе достойне місце!.. І не жалійте поети та читачі доброго слова для Нього... За це вам воздасця сторицею!..
Дуже жалко, що не встановлена точна дата смерті Віталія. Вона десь між 5-7 жовтня 2017р. А на сторінці "Вони залишаються з нами" ця дата помічена - аж 11.10.2017р. І Ірина Іванюк не внесла ясності в цей момент біографії В. Стецули. Але дуже радує, що на його творчість звернули увагу люди з великою душею, а саме - вчитель англійської мови Дрогобицької загальноосвітньої школи ім.І. Франка, Ніколаюк Галина Василівна, яка зібрала інформацію про життя Віталія.
І зараз з'явилась збірка його поезій.
Значить пам'ять про нього збережеться, не тільки на сторінках сайту, але і в творчості народу України.
Дуже радує, що ця збірочка вийшла так швидко, фактично - 100 днів після його смерті. Дуже нам, на сайті, не буде доставати його філософських та душевних віршів. Але він буде завжди з нами.
Хай його творчість і пам'ять про нього збережуться в наших серцях!
Господи, сотвори Йому Радість в Царстві Твоєму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771015
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2018
Плаче і плаче захмарене небо,
Плаче промозглим, холодним дощем...
Кому ж, сьогодні, дощу цього треба -
Серце стискає зажурений щем...
... Чому це січень такий плаксивий,
Білі сніжинки - дрібненьким дощем...
І дід Мороз - промоклий й сварливий,
Хмурий сховався за голим кущем...
... Ну, діду, згадай хоч раз старину -
Вийми із торби ту злу завірюху...
Та й поморозь,.. як колись в давнину,
Щоб люди додому бігли щодуху...
(Ох,.. що з нами таке нині сталось,
Чому ми зараз такі зманіжені...
Сонце на небі в хмари сховалось -
Сняться ялинам гори засніжені...)
... А дощик дрібненько сіється зранку
Ні морозу, ні сонця - дрібний лише дощ.
Так цілий вечір і так до світанку,
Змиває сліди... із затоптаних площ.
А вітер, сердитий,.. і стогне, і плаче
Сльзами холодними в зимовий цей день...
Невже ти не бачиш, сердитий юначе -
Дід Мороз нині п'яний,.. як старий пень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770087
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.01.2018
Дорогі та творчі поети
З новим Роком я вас вітаю!
Хай щоночі вам сняться сонети
Для милого рідного краю...
І ще вам бажаю кохання,
Щоб серце буяло від нього,
Щоб ви просипалися зрання
Тільки від щастя хмельного...
... Щоночі складайте натхненно
Пісні та вірші для Музи...
Хай ваша душа незбагненно
Відкриє велично всі шлюзи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769102
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.01.2018
Ще один пішов із нашого життя
Замучений, нещасний рік...
І уже останній день календаря
Пустим упав до наших ніг...
............................................
... І чим ми прогніви́ли нині Бога,
Що він забув про Україну...
Тепер тяжка, брехлива в нас дорога
І не держава, а руїна...
Мужі державні забули свою суть, .
Бо їх цікавлять тільки гроші...
А солдати й люди тихо мруть,
Зникають вітром у пороші...
Обіця́нки діячів, елейний спів,
Приспали тихо нашу совість...
І чого б народ сьогодні не хотів -
Вони усе собі на користь...
А підлий ворог давно уже не спить -
Плете підступні, хитрі плани...
Якщо, мужі, упустите ту вірну мить,
То потім сядете на нари...
Бо не простить народ вам вашу жадність,
Яка замішана на крові...
На цю підступну вашу легковажність,
Закони будуть уже нові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769055
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.12.2017
Сідлає вечір ніч над ставом,
Підтягує чарівні стремена...
Керується цим вічним правом...
І хмар нестало - темна глибина...
Сховалась сови в верболози,
А пугач гукає всіх русалок...
Всі мавки витерли вже сльози -
Чекають на нічних рибалок...
І чари, чари над водою
Сном чудни́м пливуть в нічнім тумані...
Щось тихо шепчуть між собою
В високім небі зорі тм'яні...
А місяць хитро так сміється,
Ніби доля їхня у кишені
Вже лежить... І йому не йметься
Її стискати тихо в жмені...
Ох ти і безсовісний хитрун, -
Та ж доля належить тільки Богу...
І ти надщерблений брехун,
Ніяк не зміниш ту дорогу...
А та дорога над водою
Ховаєься у верболозах
І манить, манить за собою
Там де русалки вже не в сльозах...
І залоскочать тих рибалок,
Нещасних, що на ласки ласі
І залишиться від них на ранок
Пуста лиш сітка у баркасі...
P.S.
А рибка плаває в воді
І насміхається над ними...
Бо суть завжди на самім дні
І тисне, тисне наші спини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768376
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.12.2017
Чи то для звіту, чи для причуди,
Cьогодні Муза прийшла в гості.
Жмут думок повісила на груди,
Аж застогнали мої кості...
І загнала свідомість мою в кут,
Змішавши всі мої думки...
Усі думки сплела десятком пут,
Щоб наве́сти лад - треба роки...
І у мертвій тиші холодних стін
Покрились льодом усі думки...
Я бранець їх, ніби серед руїн,
Шукаю хоча б... якісь струмки.
Та я розі́рву холодну тишу -
Знайду і риму, і клятий ритм...
А свою свідомість, тиху мишу,
Заставлю вчити хоч... санскрит.
То все для ві́ршів... То все для Музи...
Сплету шнурочок із дивних слів,
Щоб слова, як кремінь,.. не медузи,..
Щоб запал душі вже не біднів...
...............................................
... А ранок дасть нове натхнення
І сонце родить нові слова...
Світлим стане вже сьогоденння -
Буде для Музи пісня нова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2017
Сьогодні в чаті Іванюк Ірина повідомила, що після важкої хвороби помер Віталій Стецула. І було йому 23роки від роду... Напевне Ірина повідомить нам якісь більші подробиці з життя та хвороби Віталія. Його творча сторінка:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=24977
З його творчості, я прочитав один тільки вірш. Але яким він виявився пророчим...
Я тоді написав - "Проникливо". Тепер добавляю - "І страшно". Я був останім на чий коментар цього вірша він відповів.
Я – це дощ, що шукає земної домівки,
Мені спокій набрид атмосферних садів,
Тепер хочу упасти на груди бруківки
І в підземного серця вслухатися спів.
Прагну втрапить у рідного поля долоні,
І зросити дітей, мо’ якраз підростуть,
І зірвати з дерев кілька вишень червоних,
Хай притлумить їх смак цю гірку каламуть.
Та найбільше багнеться навшпиньках
По карнизу пройтись до забутих вікон
І дивитись прості та домашні картинки,
Замість квітів лишивши коханій озон
Але я - тільки дощ, я - міжсвітній бурлака,
Я колись був живим, та війни круговерть,
Відняла мою суть, коли вітер заплакав,
І вода прийняла новознайдену смерть
За межею крові я бездонно-прозорий,
Хоча спогад цей мій десь тріпоче іще,
Мила, глянь своїм люблячим зором,
Може, ти за дощем і побачиш мене.
23.06.2015
ID: 611370
Рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 05.10.2015 11:32:38
© дата внесення змiн: 05.10.2015 12:55:43
автор: Віталій Стецула
КОМЕНТАРІ
Ніка Той, 26.12.2016 - 16:21
дуже гарно
Єлена Дорофієвська, 14.11.2015 - 16:05
Натхненно
Іванюк Ірина, 31.10.2015 - 12:46
Дуже гарний вірш !
Ілея, 06.10.2015 - 15:56
Красиво...щемно...
ptaha, 05.10.2015 - 20:41
вдалий образ дощу, оригінальний останні рядки проймають наскрізь...
Той,що воює з вітряками, 05.10.2015 - 16:48
Д З В О Н А Р, 05.10.2015 - 16:03
Проникливо!
Віталій Стецула відповів на коментар Д З В О Н А Р, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі
І зверніть увагу на дату - 5.10. 2015 р. Два роки...
Тепер я прочитав всі його вірші, які пронизані болем і безповоротністтю...
Але яка сила духу!.. Могутня людина!!!
І задумався я над його життям, його творчістю та творчістю багатох поетів нашого сайту... І родився такий вірш:
І ідуть від нас такі молоді,
Їм би бігти, творити та жити...
Ідуть, ніби по стоячій воді
І нічого не можна зробити...
Це, ніби страшний небесний фатум, -
Юні падають просто на взлеті,..
А в голові безконечність від дум, -
Їх життя ніби плівка в касеті...
Часто читаю життєві вірші.
Думаю, що ж ви пишите в риму?..
Де в поета крик живої душі?
Чи творчість ваша створена з диму...
З простого диму примарних висот,
Де немає звичайного щастя,
Та безконечних житевих турбот,
За які в небесах нам воздасця...
Ох, ви, наївні великі творці -
У житті не буває щось вічне...
Сьогодні "великі" - завтра мерці
І думи ваші вже потайбічні...
Вчора поетеса Кар-Те написала коментар на смерть другого поета М. Верещаки:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717785
А я сьогодні їй відповів, а потім побачив повідомлення про Віталія... І якось все це вийшло само собою і підсвідомість зобовязала написати цей текст.
Всі поети сайту, згадаймо добрим словом життя та творчість Віталія Стецули.
Хай земля буде йому пухом, а Душа упокоїться в Царстві Небеснім!!!
Згадайте про нього всі його друзі та товариші по перу та життю, бо зараз йому дуже потрібне ваше добре Слово.
Прийми Господи Душу його в Царство Своє!
_____________________________________________________________________
======================================================
А тепер ось і Ірина Іванюк 6.01. 2018р. описала нам непростий життєвий шлях Віталія та його такий житедайний потяг до високого мистецтва... І як шкода, що так рано закінчився його земний політ і він його закінчив уже в небесах.
Текст Ірини Іванюк:
Ви - світло світові (історія життя Віталія Стецули)
Ви - світло світові...
Мф.5:14-15
Напередодні світлого дня Різдва Христового, вважаю своїм обов"язком, а також щирою сердечною потребою, розповісти коротку історію життя простого та водночас надзвичайного хлопця з Дрогобича - Віталія Стецули.
Вперше з його віршами познайомилась років зо два тому, на сайті Клубу поезії. Сказати, що була здивована чи вражена прочитаним, занадто мало, щоб передати те, що тоді відчула...
Глибокі, сильні о́брази... Влучність і краса слова... Сплетінння реального та містично-інтуїтивного, того, що не побачиш на поверхні, а можна відчути тільки душею. За цим авторським арсеналом виразно відчувався його тонкий душевний світ, вразливий та сильний водночас. А ще - приголомшливі своєю потужністю знання, якими володів.
Подумала тоді: "Якщо в двадцять можливо ТАК писати, то років за десять...
п"ятнадцять... двадцять, озброївшись життєвим досвідом, цей поет досягне такого масштабу, який осягають тільки насправді обрані".
Другого жовтня випадково натрапила на інформацію в Фейсбук... Там йшлося про смерть Віталія Стецули, про що повідомляв дрогобичан старший брат поета.
Перечитувала вдруге... Втретє... А тоді відкрила сторінку Віталія на цьому сайті, щоб співставити і перевірити дані... Ніяк не вкладалось в голові, що мова саме про "того" Віталія, про Віталія Стецулу, якого знала за його віршами.
Віталій ніколи не оприлюднював свої фото, ніколи не ділився тим, як і чим живе. Тому смерть хлопця стала справжнім потрясінням для його друзів і шанувальників з Клубу поезії. Та, напевно, це лише один з доказів тієї величезної сили духу, шляхетності та мужності хлопця, який жодного разу нікому не обмовився про тяжку хворобу, якою страждав вже з перших років дитинства.
Віталій хворів на тяжку недугу, внаслідок якої атрофувальсь м"язи. Вже в дитинстві йому було складно ходити,- м"язи не виконували своїх функцій, він втрачав контроль над тілом, часто падав...Було, навіть, важко і боляче ковтати. З часом хвороба прогресувала, викликаючи патологічну втрату ваги.
Та фізичні страждання не зробили з хлопця затворника, не зіштовхнули в прірву відчаю та зневіри, не змусили опустити рук...
В початкових класах Віталій відвідував Дрогобицьку загальноосвітню школу імені Івана Франка. І хоч було неймовірно важко, та він мужньо долав хворобу, усім своїм дитячим серцем тягнувся до однолітків та вчителів. Зносити всі прикрощі кволого тіла допомагав старший брат, який теж тут навчався. Вчителі пригадують, як той часто допомагав Віталію підніматися сходами на верхні поверхи навчального закладу.
Та час, коли хлопчина більше не зміг переступити поріг школи та рідного класу, був невідворотній. Від тоді його розрадою стали візити вчителів додому, які приносили не тільки знання, а й відчуття повноти життя. Траплялись випадки, коли хтось з вчителів занедужував і не міг прийти (часто з причини безпеки самого хлопця, організм якого був особливо вразливим). В такі дні Віталій почувався вкрай нещасливим, наче недоотримував чогось життєво необхідного.
Завершив шкільне навчання майбутній поет з відзнакою. Вже тепер моя донька, яка теж навчалась у цій школі, пригадала випускника, який отримував нагороду, виїжджаючи за нею, в інвалідному візку.
По тому, жага до знань, мета знайти своє місце у цьому світі, любов до життя та до людей, додавали ослабленому хворобою хлопцеві сили далі і далі прямувати вперед.
Новим досягненням стала юридична освіта, яку Віталій здобув дистанційно в Сумському університеті.
І було ще щось особливе... Особливі ліки від болю і відчаю. Те, що робило життя гармонійним, світлим, оптимістичним... Це була поезія. Вірші, які писалися душею, вірою і любов"ю. Любов"ю до життя, до Всесвіту, до людей, до Творця.
Тепер розумію, чому життя Віталія Стецули мусило бути коротким спалахом. Він прийшов у цей світ як місіонер... З метою донести, до кожного з нас, промінчик світла, яким був. Стати прикладом того, яким має бути життя, до котрого ми покликані.
Як часто ми марнуємо час?
Як часто неналежно докладаємо зусиль, щоб вдосконалювати свій інтелект, розвивати фізичні можливості, збагачувати свою духовність?
Як часто нарікаємо на звичайні життєві турботи, відмовляємось долати елементарні життєві труднощі, бажаючи, щоб наше існування було виключно безтурботним, легким і приємним?
Як часто впадаємо у відчай, зневірюємось у власних можливостях, і це при тому, що обдаровані усім необхідним для повноцінного життя?
Як часто забуваємо про інших людей, про їхню потребу в підтримці, в дружньому, теплому слові?
Мусимо ще цього вчитись... Щодня, щомиті, безперервно! Віталій, сам потребуючи підтримки, ніколи нікому не скаржився, не нарікав... Навпаки! Дарував віру і оптимізм, розраду та підтримку. Одними з останніх його слів були слова, сказані в розмові з поетом Клубу: "Коли вже нема надії,- залишається тільки Любов..."
2017 року, весною, не стало матері Віталія, яка присвятила своє життя хворому синові, була його опорою. І хоча у хлопця залишалася прекрасна родина, яка піклувалася про недужого, очевидно, втрата найближчої людини підірвала життєві сили юнака.
Життя Віталія Стецули є прикладом людської гідності і мужності, прикладом безперервної боротьби і перемоги людського духу над нездоланними обставинами.
Його житття - наче нагадування кожному з нас: де б ми не були, якою б справою не займались, наше призначення - бути "світлом світу".
" Ви - світло світові. Не може укритися місто, яке стоїть на верху гори. І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на свічнику, і світить всім у домі".
Мф. 5:14-15
"Ви - рід обраний,... люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви в чудове Своє світло".
1 Пет., 2:9
Хоч в краях кочівного ми листя
З нами в танці невидний вогонь,
Ми - галузочки легкозаймисті,
Освітити б світи до основ.
Заплітаються пальці в закляття,
Кожен дотик - легенький розряд,
Близькість тіла у літньому платті,
Тільки жінка завершить обряд.
Гасне світло. Спалахують зорі.
Небо гладить розливи трави.
Ліс - зелений прародич соборів.
В його казку вчаровані ми.
На цьому острівці у міжсвітті
Один в одному бачимо те,
Що ми - дві сторони того ж міту,
Будівничі зіркових систем.
Ми - єдиного тексту фрагменти
І окремо даремно читать,
Це про нас найдавніші легенди,
Чари в пам`ять вдихають життя.
Тож танцюймо, зростає наш замок
Від підвалин і стін аж до веж,
Це вогонь ми творіння згадали,
Пентаграми веселих пожеж.
Ось небесний нахилиться келих,
Перехлине над вінця могуть,
Коли ми повернемось на землю,
Ми - вогонь, ми - вогонь, не забудь
автор: Віталій Стецула
_______________________
Я не плачу, в них інший дім
Я не плачу, в них інший дім -
Королівство в невидимих обріях,
Бачать нас тут відсутні чи ні
З того Всесвіту боку зворотнього?
На орбітах нічних самоти
Голоси їхні чуються близькими,
Це повтори трансляцій тих,
Що на серця звороті записані.
Та душа не здається, ні,
Тунелюючи простір зондами,
Відчуває ще вплив тяжінь,
Що уже за подій горизонтом.
Якщо схожі люди на Господа
Якщо Він розмовляє знаками,
То, можливо, й травневими бростями
Мертві кажуть до нас: "Годі плакати"
З білих шумів інакшого космосу,
З-під сузір`їв, яких ми не знаємо,
Дістаються до нас відголоски
В полудневу дрімоту розаріїв.
автор: Віталій Стецула
__________________________
Особистість людська - дуже точна й тендітна робота,
У ній кожна деталь має свою причину і сенс,
Круговерть коліщат реагує на зовнішній дотик,
І так легко пошкодить довіри тонесенький ген.
Коли хочеш любить, бережи і чужу ідентичність,
Не втручайся у те, що не можеш сповна зрозуміть,
Бо різке та надмірне наближення може і знищить
Оболонку душі та весь збурити вміст.
Коли хочеш давать, подаруй необмежену волю,
Не вертають в полон, але тільки у щедрості сад,
І відплатять тобі найщирішим визнанням любові,
Дасть торкнутись себе лиш незлякана путом краса.
Не чекай від людей те, що прагнеш для себе самого,
Бо у кожного є своє бачення, вибір та ціль,
Але будь тим вікном, що так вірно чекає з дороги,
Коли навіть веде за собою твій гість заметіль.
Бо любові байдуже до того, що вас розділяє,
Хто лиш рівно іде, хто звернув у неправильний бік,
Вона просто вкриває плащем із невидного сяйва,
Залишаючи кожного вірним самому собі.
автор: Віталій Стецула
___________________________________
ID: 769857
Рубрика: Вірші, Присвячення
дата надходження: 05.01.2018 23:35:23
© дата внесення змiн: 06.01.2018 09:44:11
автор: Іванюк Ірина
________________________________________________________
============================================
-------------------------------------------------------------------------------
Дуже жалко, що не встановлена точна дата смерті Віталія. Вона десь між 5-7 жовтня 2017р. А на сторінці "Вони залишаються з нами" ця дата помічена - 11.10.2017р. І Ірина Іванюк не внесла ясності в цей момент біографії В. Стецули. Але дуже радує, що на його творчість звернули увагу люди з великою душею, а саме -
вчитель англійської мови Дрогобицької загальноосвітньої школи ім.І. Франка, Ніколаюк Галина Василівна, яка зібрала інформацію про життя Віталія.
І зараз з'явилась збірка його поезій:
https://drive.google.com/file/d/1BQjjt9vrD_8y8y61bwoMqlYe6_isDXRX/view
Значить пам'ять про нього збережеться, не тільки на сторінках сайту, але і в творчості народу України.
Дуже радує, що ця збірочка вийшла так швидко, фактично - 100 днів після його смерті. Дуже нам, на сайті, не буде доставати його філософських та душевних віршів. Але він буде завжди з нами.
Хай його творчість і пам'ять про нього збережуться в наших серцях!
Господи, сотвори Йому Радість в Царстві Твоєму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754562
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2017
Всіх грошей, ти не заробиш,
Всіх дівчат, не переводиш...
Та й горілку всю не випєш,
Бо в житті ти просто зникнеш.
То ж лови щастя хвилину,
Закохайся у дівчину...
Загуби у щасті розум,
Не ставай в коханні в позу...
І забудь хто з вас неправий,..
Лиш би шлях ваш був яскравий,
Бо життя таке коротке,..
Не міняй його на "шмотки".
А знайди свій шлях єдиний
І прямуй по нім щоднини...
Будь щасливий і коханий...
Й стане шлях твій бездоганним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754397
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2017
Учитись, учитись і ще раз учитись -
Такий у людей найвищий закон.
Щоб дурнем життя усе не прожити,
Школа дітей всіх бере у полон...
Там спочатку лиш букви, а потім знання,
Кладуть їм у розум за шаром шар...
Ця безцінна наука - життя надбання,
Буде в майбутнім для них, як нектар...
А учитель розумний, як добрий пастух,
Учнів проведе по дебрях наук -
І розбудить їх сумнів, укріпить їх дух,
І багатство душі,.. і міцність рук...
А добра наука дасть багатий врожай -
Пам'ять збереже учителя труд...
Цю науку життя, і душевності рай -
Учні у душах своїх пронесуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753223
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2017
Я стою на горі -
Задивився у даль,
А в очах дві зорі,
Тільки юності жаль...
Лине пісня в душі
Про красу всіх Карпат...
І збудились вірші -
Кожен став ніби брат...
Приспів:
Гей,.. гей... гори Карпати,..
Щось горить в далині,..
Тільки пісню де взяти
Бо ж чудесно мені...
Ніч сховала всі чари,
Лиш трембіта не спить...
В небо манять стожари -
Зупинилася мить...
І з'явилась в душі,
Нова пісня ураз...
Це для тебе вірші
З зачарованих фраз...
Це для тебе слова
Ідуть з серця мого
І ця пісня нова
Теж для серця твого...
Приспів:
Гей,.. гей... гори Карпати,..
Щось горить в далині,..
Хочу пісню цю дати
Бо ж чудесно мені...
Ніч відкрила всі чари
І трембіта не спить...
В небо кличуть стожари -
Зупинилася мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2017
Навіяно віршем Віталія Назарука
ТІЛЬКИ ВЕСНА
"Весну холодну вишивають вишні..."
Віталій Назарук
Віталій
В холодні вечори смакує вишні
І згадує юності сади...
Любовниці усі його колишні
Янтарем* на серці залягли...
Іде весна, а в серці уже осінь...
В сад біжить він, ніби молодий...
І мариться та любка нині й досі,..
А сусідка шепче - "Ти старий..."
А хочеться Віталіку ще цвіту...
Так, щоб в грудях трунком запекло.
Бо він, як соловей згадав про літо...
........................................
(08) ...Та що було,.. те загуло...
(07) Лишився тільки спомин
(06) Про молоду весну...
(05) Як тихий гомін,
(04) Посеред сну...
(03) ... Надія -
(02) Мацну...
(01) Та й...
(00) П...
... (Піду до Бога вже на сповідь)...
* Янтар - смола, яка з часом затвердіває і стає дорогоціністю...
А коли родився ще один варіант. то так тому і бути. А, який, з них, більше до вподоби,
то вже рішення за читачами.
2-й варіант
Віталій
В холодні вечори смакує вишні
І юності пригадує сади...
Усі любовниці його колишні
На серці діамантами лягли.
Іде весна, а в серці уже осінь.
Та в сад біжить він наче молодий...
І мариться та любка нині й досі,..
Сусідка ж шепче - "Ти уже старий..."
А хочеться Віталіку ще цвіту...
Та так, щоб в грудях трунком запекло.
Бо він, як соловей згадав про літо...
Та літо зникло ніби й не було...
Лишився лише спомин про пригоду,
Як ніжний шепіт,.. марево у сні...
Та серце береже цю нагороду -
Ту юну мавку,.. чари і пісні.
Так, що слово за вами поети та читачі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733877
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.05.2017
Сьогодні виповнилося 5-ть років з дня смерті поета нашого сайту МИКОЛИ ВЕРЕЩАКИ.
Пом'янім же Його добрим словом. Хай буде Йому вічна радість в царстві Небеснім!
А його творчість хай буде прикладом для нас... Заходьте на його "Сторінку Пам'яті"
http://www.poetryclub.com.ua/mygbook.php?userid=10645&pg=4
і пом'яніть його Добрим Словом. Хай пам'ять про нього буде завжди серед нас (читати треба з 4-ї сторінки до 1-ї)
Вічна Йому Пам'ять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717785
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2017
. "Поговори же з Музою поете…"
Таки приснилась нині Муза:
-Так, що ж ти не закінчив твір,
Геометрія так тебе просила...
Я нині добра, а не звір,..
А завтра терпіти не хватить сили...
То ж берись швиденько за перо
І напрягай мізки свої ліниві...
Щоб завтра закінченя було,
І я пройдусь тоді по твоїй ниві...
-Я "повинуюсь" моя Фея...
Й напишу закінчення у "сей момент"
Вкраду слова я у Орфея,
Той найкрасивіший з пісні елемент...
Приймай же Музо творчий звіт:
Й веселкою розквітне небо,
Душа попроситься в політ...
Ну,.. що поету іще треба?..
- Щоб був щасливий увесь Світ!..
Отаке закінчення до попереднього вірша.
А початок знаходиться тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707573
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707963
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2016
. "Поговори же з Музою поете…"
Поговори зі мною Музо
І розбуди в душі вогонь...
Хай лине пісня, як в Карузо,
Хай жар іде з моїх долонь...
Хай чують люди віще Слово,
Відкриють очі на цей світ...
Буди в них Совість рідна мово
І хай буяє щастя цвіт...
А можеш Музо ти багато.
Збудити зоряний політ...
І буде в серці уже свято,
І поетичний зрілий плід...
... Й веселкою розквітне небо,
Душа попроситься в політ...
Ну,.. що поету іще треба?..
- Щоб був щасливий увесь Світ!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707573
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.12.2016
Хай нині замовкнуть всі лорди,
Коли із світом говорить поет...
Бо в серці лунають акорди -
Слова,.. як іскри з небесних комет.
Лиш Бог зна,.. що твориться в серці,
Коли істина креше там іскри...
В незримому тому люстерці,
Де небесні танцюють регістри...
Напевне так треба у світі,
Щоб слово Правда стало кристалом,..
Бо правда сьогодні в лахмітті,.. -
Наша совість зіткнулась з "металом".
Люди згубили розум і ціль,
Їх цікавлять лиш влада та гроші.
В їхніх душах буяє лиш цвіль -
Атомна смерть в гнилім макінтоші...
P. S.
А до страшної прірви лиш крок,
Де пропадуть всі гроші... і наші мрії.
Та людство не вчить вічний урок...
... От і сохнуть від жаху наші надії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696529
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2016
І хто ж зоре простори України,
Щоб вивести увесь "бур'ян",..
Щоб народились вже потрібні зміни,
А ще розбудить всіх краян?..
Де довгожданий ходить наш "Мойсей",
Бо в нас кругом одні гапони*?..
І кожний з них прекрасний фарисей -
Сім'я у нього закордоном...
В кожного тут "персональний огород",
Де "косить" він любиму "зелень"...
Йому потрібний наївний лиш народ,
Та декілька простих поселень...
Уже давно продав він нашу Неньку.
Тепер він тягне тільки час...
І ще співає пісеньку простеньку,
Що десь давно чекають нас...
Ой, як їх багато - цілий колектив,
Об'єднаний "палким" бажанням
Будівничих, ілюзорних перспектив,..
Та пісня їхня вже остання...
..............................................
... Бо то не нива - один лише бур'ян...
Чи буде зріти там зерно?..
Бо у нас,.. що не будяк, то важний пан,
А для народу лиш ярмо...
P. S.
О, Боже сили й розуму нам дай
Утриматись в тяжку хвилину...
Бо найцінніший наш блаженний край
Несемо, як малу дитину...
* - Гапон Г. А. - піп, який в 1905р. повів демонстрантів під кулі поліції;
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677427
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2016
Якось так, ненароком і визрів вірш,
під час читання чужих творів...
Проблемний вірш... Та вам рішати його долю.
... Приснилось!.. У лузі косять квіти...
І носять оберемками в палаці щастя.
Там є тепер кому радіти,..
Там де кайдани ложать на зап'ясття.
А з квітів білі, мертві пелюстки
Летять під нетерплячі ноги...
Не виростуть у них нові ростки,
Хіба що в тих пробються, з часом, "роги"...
А живі квіти згинули без бою,
За ілюзорне, показове щастя,
Прикривши шлях минулого собою
І ніби давши їм своє причастя...
Така вже доля у красивих -
Прикрашати радістні чужі моменти,..
В отих брехливих, підступних, нечестивих,
Отримавши фальшиві компліменти...
P. S.
А потім вас відправлять на смітник,
Як непотрібний, зайвий атрибут.
І дальшу долю визначить двірник -
І буде в вас новий,.. невизнаний статут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2016
У бездонне небо дивляться волошки,
Вмилась бірюзою ранішня роса...
Задивився в поле, сьогодні, я трошки.
Ох, яка чудесна там сія краса...
Соняхи розкрили всі свої долоні
І збирають з неба сонячне тепло...
Я, сьогодні, в щасті, у його полоні -
Такого зі мною вчора не було́...
Вітер тихо шепче про гаряче літо,
Жайворон у небі пісню заспівав...
Відлітають роки - є за чим жаліти,
А я суті пісні про життя не взнав...
Де ти, наша правдо, де ти забарилась -
Роки відлітають, а тебе нема...
Ненько Україно, ти ніби наснилась, -
Куди не поглянеш, ти кругом чужа...
Всюди чужі люди, звідки тільки взялись,
Де ногу поставиш, лиш одна стерня...
Всі твої закони імпортом пройнялись,
А правда засохла і цвіте брехня...
Наші депутати народу все служать, -
В "замках" заховались, їх і не знайде́ш...
З ранку і до ночі, живуть і не тужать -
Гарно обіцяють, коли не прийде́ш...
Народ і не знає де Майдан шукати,
Де знайти Мойсея серед "віщунів"...
Серед тих "священих" можна заблукати,
Знайти тільки можна нових брехунів...
P. S.
Ох, не спи народе - Ненька ще не вмерла,
Що би там не сталось, а вона жива...
Визрівають в надрах золотії перла -
Будуть в наших душах ще рясні жнива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673633
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2016
. "Поклич мене гуляти в тиху ніч"
Л. Ігнатова
Поклич мене в гаряче літо,
Де плавиться від спеки ніч,
Де серце мріями зігріте
І ми з тобою віч-на-віч...
Там місяць хитро так сміється
Й зірки ховаються у хмару...
І серце ледве твоє б'ється –
Тривожно слухає гітару...
Вона все плаче про кохання,
Про теплі літні вечори...
А ми з тобою аж до рання...
...І щось шепочуть явори...
... Вже вітер стомлено затих,
І соловейко занімів...
А слів... - величних і святих,
Я так сказати й не зумів...
P. S.
Тепер ця ніч приходить в сни...
Тривожно знову б'ється серце,
Сміються-плачуть ясени, –
Із сліз зібралося озерце...
... А ми все слухаєм гітару
І ночі цій нема кінця, –
Серця злилися в райську пару,
Вознеслись прямо до Отця...
......................................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2016
І сохне нині голова, –
Чому ж так бідна Україна,
Чому удачі в нас нема,
Чому ми знову на колінах?..
І де набра́лось в нас синів,
Які співають - "Ще не вмерла..."?
А кожен з них і ще б хотів,
Що б його "совість" ще щось зжерла...
А тут і ще... малий монгол
Згадав,.. - землі йому замало,
Що предок теж мабуть хохол,
І смачне буде наше сало...
.....................................
... Меморандум-етикетку,
Звернув наш Батько для сусіда
І отримавши монетку,
І нам проблем,.. як піраміда.
Як рішити їх за тиждень,
(Бо обіцяв колись народу?..)
... Став уже народ, як злидень, -
Нема на хліб, а лиш на воду...
А кольоровий наш сусід
Для нас красиві каже байки,
Що нам боятися не слід -
"Ми нафту знизимо потайки"...
А наші дочки та сини,
Гризуть уже в народу кості...
Не бачать тут вони вини...
Та ще й сусідів кличуть в гості.
P. S.
І вічне це питання - як?..
І де подівся в нас козак?
І змін не видно, аж ніяк,..
І душах жадності хробак!..
.....................................
P... S...
І як тут жити Україні,
Хто при́йде їй на допомогу?..
Хіба на голому камінні
Поклони бити лише Богу!?.
І як їй жити,.. Україні,
Щоб процвітала, а не вмерла,..
Що би в небесному промінні,
Була висока,.. як Говерла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661745
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2016
Читаю:
"Тепер цілую дощ у сквері..."
Пишу:
- Ти краще б цілувала черевики,
Вірші писала на папері -
Смішні, ліричні, невеликі...
Сміється...
Не дай Бог сказати це "мастистим",
Які, в уяві, уже сидять на п'єдесталі...
То буде крик такий вже голосистий,
Як карт* на світовому раллі...
Взриве, як ієрихонская труба -
"Як ти посмів, Я тут, як хмарочос,
Я на п'єдесталі вже, хоча й живий...
І Я в поезії вже знаменитий "БОС"!..
P. S.
Отак, сьогодні, він вже "бос"
В своїй маленкій групі,..
А завтра вже "Мислитель" і"Коло́с"...
... Та ніжки глиняні... на дупі.
P. S.
І не обійтися тут вже без квіток,
Коли забрів в поезії ти річку -
Нести, напевне, треба "босу" вже вінок,
А може... свічку...
* КАРТ - гоночна машина без кузова і глушників
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650462
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.03.2016
Даруйте нині коханим квіти,
Даруйте, коли в душі свято.
Вони будуть радіти, як діти
І пісню співати завзято...
Щоки розквітнуть, ніби троянди,
На їхніх схвильованих лицях -
Ніжний запах гірської лаванди
І подив в застиглих зіницях...
Защемить ваше серце тривожно,
Ніби в перше настала весна...
На них погляд застигне побожно,
Як на променях сонця з вікна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
От і пролетіло 12 років, як 12 місяців і на нашім сайті закінчився перший цикл зрілого становлення поезії. Перед цим я зробив невеликий аналіз роботи сайту за цих 12 років...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647442
Картина вийшла трохи сумна - урок для всіх поетів сайту. Але назло цій статистиці, ми живем процвітаєм і маєм певні успіхи. Бо статистика справа виборочна і не може охопити всіх нюансів життя сайту... І вийшло, що ми всі десь там загубились між тими круглими цифрами і живемо, і творимо,на зло статистиці, історію поезії. (Але і цю статистику треба мати на увазі, бо висвітлює вона коварні тенденції в творчості сайту... І якщо поети упустять цей нюанс, то ми так і залишимось на сьогоднішньому дитячому рівні.)
А час іде і у всьому новинен бути прогрес. І я надіюсь, що ми знайдем у собі розум, силу і волю, щоб дальше творчо розвиватись в поетичному напрямку.
Отож вітаю всіх поетів сайту і в першу чергу Батка сайту "КЛУБ ПОЕЗІЇ" Євгена Юхницю з Святом Поезії на любимому всіма нами Сайті!!!
І раз він зародився в березні, як підсніжник то:
ХАЙ ВІН РОСТЕ І РОЗВИВАЄТЬСЯ І СТАНЕ ПРЕКРАСНОЮ [b]ТРОЯНДОЮ[/b]
НА ПОЕТИЧНІЙ НИВІ ! ! !
ПОЕТЕ!
Літ дванадцять уже пролетіло,
Як поети тут Музу рішили знайти.
Усе тут було... і сварки, і діло,
От приєднався до клубу і ти...
Пан Євген розсадив всіх уміло
І шлях показав до мети...
Друкуйте тут віршики сміло,
Але нині не більше... пяти.
Та тут вас стільки злетілось,
Хоч греблю із віршів гати.
Мені теж писать захотілось,
Так рішимо, що хватить і три...
А ви сиплете вірші і сиплете,
Аж болить від них голова...
Треба кави, мабуть, трохи випити -
Від нині... пишіть лише два.
А ви пишете, пишете й пишете -
В поезії скінчились слова...
Ви ж без сну усіх скоро лишете -
Через вас стала Муза вдова...
Загубив і підкови Пегас,
Інтернет завалили віршами,
Немає спокою від вас,..
Вже й на сайт залізли з ногами.
Пишуть і день, і в темну ніч -
Іде із ві́ршів суцільна лавина...
Ними топити можна вже піч
І не потрібна пухова перина...
П. Євген! Вяжіть поетів у стоси
І відправляйте всіх їх у поля...
Хай майстерно кладуть там покоси,
Щоб зріла багатством наша Земля!
Натхнення вам дорогі поети!
Пан Євген творчої Вам Наснаги!!!
Хай Ваша Душа співає за́вжди пісню Весни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648133
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.03.2016
От і підікрався наш ювілей - 12 років життя сайту...
Чому ювілей? Якщо поглянете регістрацію перших поетів, то - 1. 01. 2006р.
А якщо подивитесь коли написані перші вірші, то №3 1-й вірш - 12.03.2004р., №4 - бувший наш модератор Олег Гончарук (який дуже багато вложив праці для становлення цього сайту), зарегістрований - 31.07. 2003р. І перший, хто зайшов на його гостеву сторінку був поет з ніком - "Ангел 2006" (правда - символічно). №5 - перший вірш - 9.03.2004р., №6 - 9.03.2004Р., №7 - пустий, №8 - 1-й вірш - 14.05.2004р., №9 - 10.03.2004р., №10 - 26.03.2004р.
Так що народженням сайту можна вважати березень 2004 року.
Та і цифра 12 дуже символічна в житті людини: 12 місяців, 12х1 років - дитинство,
12х2 - юність, 12х5 - пенсіонери, 12х8 - "Божі одуванчики", 12х9 - "Небожителі"... (Шуткую) (І дай Бог , щоб і в цей час до нас, хоч зрідка приходила в гості Муза)...
Так, як бачите є законі підстави святкувати 1-й ювілей... Головне почати!..
№20 - "Тоня Речная" пише на російскій мові, але першою виклала на сайті новий гімн України (і досить солідно) І один із перших моїх коментарів:
Дзвонар, 08.06.2009 - 17:33
Оценка поэта: 5
Це за спробу! На гімн вірш не тягне.Але дивує друге. З 14 тисяч поетів, які на сайті, сюди зайшли тільки - 5чол. Немає слів! Що така тема вас не хвилює?..То хто ви?.. Люди - де ви?..
№70 - "Джина" з Тель-Авіва -один вірш... І один з перших коментарів Євгена Юхниці;
03.04.2004 - 19:00
Евгений Юхница : Яркий, Джина, абсолютно передавший и настроение и раскрывший тему стих! Так держать!
№100 - "Ірина Бикова" 1-й вірш - 30.03.2004р. 19 - віршів, а коментар лиш -1шт.
№250 - "Гонтарь" - 5 віршів в один день - 13.05.2004р. І все. Він нікого не коментував, його теж - і не оцінювали. І на тому його співпрацювання з сайтом закінчилось...
Як бачите регістрація поетів на сайті проходила досить інтенсивно. Але толку було мало...
Пройшло більше року. Вибираю круглі номери...
№555 - "taty" 2-ва вірша в один день. І знову те саме - вона не коментувала - її не оцінювали... І на тому все закінчилось...
№1000 - "Underworld" один вірш - "не моё" І знову круглий Нуль...
№2000 - "эмилия" 4-ри вірша в один день - 2.12. 2006р. Авторка нікого не коментувала, отримала 2-і оцінки за всі ці роки, але на сайті більше не з'являлась...
№5000 - "Штиль" один вірш - RU 24.06.08р. "Лишь Вампиры". Автор ніщо не коментував, отримав одну оцінку і один коментар. І на тому все закінчилось...
№10000 - "Баловство" віршів - 0. коментар - один -26.08.2013р.
№20000 - "demidora" 14 віршів в 2013 - 2014р.р. 5 коментарів в 2013р. І більше поетеса на сайті не з'являється...
№25500 -"Просто письменник" 0 - віршів, 0 - коментарів...
І останні:
№25984 - "Locuras" рег. 24.01.2016р. Москва. 0 - віршів, 0 - коментарів
Отакий коротенький вийшов огляд сайту... А де ж ми, сажуть поети сайту?.. Десь там між цими цифрами... І не так нас багато, як здавалось на перший погляд...
Щось більше про сайт скаже напевне п. Євген Юхниця. Запрошуємо Вас п. Євген на невелику Промову. А може ще якісь будуть і заходи?...
Єдине, що вимальовується з цього аналізу, це те, що автори страшено егоїстичні...
Хотілось би помилятись... Але як можна зрозуміти те коли закинувши на сайт вірш і вже чекають овацій. А самі нічого не читають, не коментують. І на коментарі часто не відповідають... Уявіть собі, що людина з вами поздоровалась, а ви, задравши носа, пішли собі дальше , нічого не відповівши...
Або отримавши коментар, не зайдете на сторінку цієї людини і не поцікавитесь, шо це за людина, про що і як вона пише,.. не прокоментуєте її вірші.(а часто Це буває корисно, бо ж розширює кругозор). Бо ж даючи коментар вашому Шедевру, людина потратила час і енергію свого організму на аналіз вашого Шедевру. А ви красиво повернулись до неї задом... А потім говорите, Муза піднімає в вашій душі хвилю почутів, натхнення та людяності... Може я трохи грубовато говорю для вашої зніженої душі, але, як кажуть проти фактів не попреш...(аналіз сайту це підтверджує). Та і хотілось би бачити на сайті однодумців з благородною душею та чутливим серцем...
Як говорить Біблія: "Люби ближнього, як самого себе" і буде рай тобі на землі...
Висловлюйте свої думки з цього приводу. Можливо це піде нам на користь, бо всі ми все життя вчимося...
Натхнення всім нам і нових здобутків!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647442
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.02.2016
Гуде тривожно нині дзвін –
Україна знову впала на коліна...
Героям всім земний уклін,
А нам потрібна кардинальна зміна.
Застигла на колінах Матінка моя,
Підняла в небо зраненії руки...
А світ сміється хитро – "А де ж твоя...
Минула зброя?.. Терпи – це твої́ муки!..
Клади синів в родючий чорнозем,..
А ми подумаєм, що в захист твій сказати.
Не спішемо! Ми впевнено повзем...
Й придумаєм, яку подачку тобі дати...
Що? То здичавіла мчить Орда,..
Яка віками рубала нашіх предків.
То було вчора – стекла вода,..
А сьогодні залишилось мало свідків.
Зараз вигода, комерція та гроші –
Це головне у нашому житті"...
Й повзуть по світу ідеї-воші
І процвітають у моральному гнитті...
P. S/
Спам'ятайтесь люди – історія же вчить,
Що щастя на біді не побудуєш...
Якщо прогавиш нині ту єдину мить,
То завтра,.. ох, як гірко пошкодуєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644344
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2016
ПАМ'ЯТІ ЮНИХ ГЕРОЇВ КРУТ . . . ( (Вічна їм пам'ять) )
От і знову прийшов ще один скорботній день - День пам'яті Героїв Крут.
Пропоную сьогодні в 21.00 год. запалити свічки і склонити голови в пам'ять цих юних Героїв, які віддали життя за нашу Батьківщину.
Пам'ять про їх Подвиг буде вічно жити в наших серцях.
Слава вічно юним Героям!!!
Вірш про їхній героїчний подвиг знаходиться тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141862
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639643
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2016
Падає сніг... –
Ювелірна* небесна вода...
Білим кили́мом ліг
На землю мороз-сновида.
Брильянтами сяє небо -
Горить міріадами зір...
Більшого чуда не треба –
Небо спустилося з гір...
І сніг із си́ні небес -
Синьо-біла пушиста вода...
... Діамантами іскриться з-під ніг...
(Куди не глянь -кругом чудеса...)
...І поет душею воскрес -
Хто нині подумати б міг,
Що ніч принесе таке чудо...
В цю тиху різдвяну ніч
Рідними стануть всі люди,
В світлі церковних свіч...
І радість,.. радість усюди...
P. S.
А в нас війна до сих пір -
Гинуть нізащо люди...
Де хто хоче, щоб всюди була Сибір,
Та такого ніколи не буде...
І рано чи пізно
Згине морок підступної ночі...
... Дивляться зорями грізно
Бога всевидящі Очі!.
* Ви подивіться на кожну сніжинку через
збільшуване скло - вони всі різні
і фантастичної форми - ювелірна робота природи.
7. 01. 2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
І зупинився я на роздоріжжі,
І б'ю поклони люди вам...
Не думайте, що у Парижі
Вже дуже раді будуть нам...
У нас такі страшні проблеми,
А ви сліпі ніби тепер...
Про любов пишете собі поеми,
І точите нектар з Адамових ребер.
А час іде і гинуть наші діти...
Україно бідна - ти уже вдова...
І цьому лиш один... може ще радіти,
Та на його могилі виросте трава.
Ми са́мі мусим взяти долю в руки
І все розстивити на правильні місця.
Нічого,.. ми винесем всі муки,
Бо в нас гарячі... і правильні серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015
Читаю на сайті я вірші
І вовком аж хочеться вити...
Чи можна писати ще гірше,
А може полин краще пити?..
Чи гальбу міцної горілки,
Може відро гіркої кави?..
Поети!..
Розпустіть хвости ніби білки
Чи хоча би, як в клітці пави.
І летіть думками по світу,
Не лізьте всі в шосту палату...
Займайте високу орбіту.
Й масуйте голівку кудлату...
Пишіть, щоб гармонія була,
Щоб серце читаючи мліло,
Щоб пісню і муза почула...
... І в риму з'єднайте уміло.
А душею летіть в небеса,
Там для серця піймайте красу -
Стануть слова, як чиста роса...
.........................................
... Таку думку для вас я несу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622375
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2015
. "Поєднаєм красою гармонію слова..."
Єднайтесь браття, єднайтеся люди -
Лиш в єдності в душах звучить метроном.
Без єдності щастя в людства не буде,
Такий в нашім світі найвищий закон...
Ми ж на планеті розумні творіння
І в мріях ми линем до світлих висот.
То ж покажем всім усі свої вміння:
І пісню душі,.. і пориви чеснот...
Хай розуму думка горить в нас завжди -
Поезія ж кличе до світлого дня...
І ти у спокусу, у гріх не впади,
Бо у твоїх руках творіння життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591871
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2015
Як тільки трохи звечоріє,
З ставу підніметься туман
І небо зразу потемніє,..
Тебе обніму я за стан...
....................................
... Як під тобою пахне м'ята,
Від тіла йде терпкий напій...
Для нас настало вище свято -
Я чую тільки подих твій...
Уже упав притихлий вітер,
Не чути навіть цвіркунів...
Лише колишеться твій світер
І тихий шепіт - ..."ти хотів..."
І тільки місяць вийшов з хмари
В саду почались чудеса...
Розсипав блазень свої чари,
А наші мрії - в небеса...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2015
Усе проходить і вянуть квіти -
Гасне тихо юності пожар...
Серце вже не може так бриніти,
Лише в очах ще юний жар...
Цей юний жар душі,... минулих днів
І легкий подих мрій юначих...
Я вічними ідеями горів,
Бо жити я не вмів інакше...
Тепер пройшла пора вже золота
І сумнів тут закрався в душу...
Якщо назад вернути всі літа,..
То вам тепер сказати мушу:
Любіть і бережіть своє життя,
Плекайте ніжно свої мрії,
Завжди прямуйте в майбуття -
Тепер ніхто мішати вам не сміє...
Не піддавайтесь куцим почуттям,
"Сміттям" не наповняйте душу.
Завжди живіть напруженим життям,
Єднайте в пісню море... й сушу...
.................................................
... Шукайте радість в пошуках нового,
У світ ідіть з відкритими очима...
І не беріть нікчемного,.. чужого -
Усе дрібне залиште за дверима.
Нащадки вас ніколи не забудуть,
Бо гарне ви життя для них прожили.
Пісні та справи... пам'ятати будуть, -
Все те, що ви в фундамент положили.
2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2015
. "Це ж скільки розвелося вже поетів"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520573
Дід Миколай
Це ж скільки розвелося в нас поетів,
Які і не вилазять з кабінетів,
Строчать ві́рші, як з кулеметів
Розстрілюючи слово...
А скільки мертвих там сюжетів -
Нема ні каплі від сонетів,
Не чути і кларнетів -
Жмих... і більш нічого...
А в шафах тисячі скелетів
Та сотні всяких ще предметів,
І програшних білетів...
І всі про щастя і... вино.
А скільки поетичних цих "атлетів",
Не виходячи з буфетів
У морі із куплетів
Втопилися давно...
А в поет. спілці ряб із-за портретів
І ще пожованих беретів...
І жадних тисячі "Гамлетів"
Чекають на "РУНО"*...
* - Звичайно на золоте РУНО...
Це звичайно - Шутка.
Не подумайте перестати писати вірші,
бо обідніє творчий клас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524280
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.09.2014
. "Листя яблуні б`є у вікно"
Ниро Вульф
Листя яблуні треться об скло -
Нас ранком духм'яним вітає.
Волосся твоє на груди лягло
І усмішка веселкою грає...
Я усмішку ховаю, як скарб
І серце твоє до свого пригортаю...
Бачу в очах твоїх райдугу фарб
І сама... ніби зірка сіяю...
... Ти ж вкуси моє яблуко спіле,..
Приторний смак залиши на губах,
Дихни ніжно словом сп'янілим...
І я розтану, як димка в лугах...
... Ми з тобою майнем, ніби діти,
По травнево-шовковій траві
І будем безмежно радіти
Впійманій щойно багряній зорі...
... А день заіскриться наш в небесах,
Щастям весняним в очах засіяє...
... Радість і Муза - на терезах...
І Щастя більшого вже не буваає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2014
Ось Петре* сьогодні Тобі булава́,..
Щоб владу всю міцьно тримати руками,
Щоб ясна і мудра була голова,
Щоб завжди з народом, щоб завжди був з нами.
Ти подолаєш всі наші невзгоди
З таким працьовитим, розумним народом.
Ти станеш колись ще світочем моди -
За вміння "служити"**... Та це лише згодом...
А зараз праця, нагальні ділеми,
Бо шлях Президента завжди́ є тернистий,
Бо як стерня виростають проблеми,
А шлях мусить бути і ясний, і чистий...
Твердості Тобі в державній турботі,
Бо на історичну ступив Ти дорогу...
Хай дні протікають за́вжди в роботі,
Бо звіт історії - Всевишньому Богу...
* - Петро - з грецької мови - скала, твердий
** - В усіх демократичних країнах керівники
(по конституції) є слугами народу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503810
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.06.2014
[b]З Новим Роком Вас вітаю
І здоров'я Вам бажаю,
І натхнення і удачі,
Щоб не були дні ледачі...
Хай радіють з Вами друзі
І в родині, і в окрузі...
Море Вам дзвінких пісень,
Щоб щасливим був Ваш день!!![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2013
Хоч ми усі такі сьогодні різні,
Але ж ми діти всі твої плането...
Часто бажання-плани у нас грізні
Та треба наложити на них вето...
Бо усі ми суть і плоть твоя Земля...
Ми переплавим мрії всі у справи
І завтра прославим ми твоє ім'я
Во славу розуму, а не держави...
Ми станем вище захланості "діляг"*,
Введем в божественість любов до брата**...
Тоді пропаде ненависть, жадність, страх -
Відкриті в Вічність будуть "Царські врата"***...
Бо найстрашніше у всьому світі зло -
Поневолити в творчості людину
І таврувати "обов'язком"**** чоло
Та ще й про це кричати кожну днину...
А завдання людини - впізнати світ,
Й нести оці знання своїм нащадкам,
Щоб ніде... і через сотні тисяч літ,
На людську честь людців не було падких...
* - політиків різних "пошибів" та рівнів
** - Друга заповіть Господня -люби
ближнього, як самого себе
*** - Царські врата - стоять у храмах перед вівтарем,
і відкривають символічну дорогу до Бога...
**** - Всі держави накладують на громадян
безмежну кількість обов'язків,
перетворюючи їх на своїх рабів, хоча
держава є елементом в об'єднанні
громадян, які і є найвищою владою
в цьому об'єднанні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2013
Зграю воро́ни лише свою знають,
В них крик божевільний вічно стоїть...
Там лише "падаль" за лакомство мають -
Так було завжди,.. впродовж всіх століть.
І мови не мають... Во́рон вже звик,
Бо ноти й слова у них завжди чужі...
З дзьоба торчить в них кривавий язик...
І хочуть в "орли", всі "високі мужі".
Трупи найвища для них насолода -
Вічно співають про війни й бої...
Каліки та шрами - вся їхня врода,
Так і несуть в гріб... кайдани свої.
Ну, що для них оцей соловейко?..
Хіба ноту у нього вкрасти якусь,..
Та загнати його у траншейку,
Хай там з кулемета стріляє дідусь...
Та і "мати" в них - вічна "кукушка",
З дитям підкидає ідеї свої...
Тож люби їх, сусідко-галушка,..
Виростуть - відправиш на їхні "бої".
Ох, ті орли, яструби чи ворони -
Вкрили вже хмарами наші степи...
І вічно - армії, групи, загони...
Де ж, соловейко, притулишся ти?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2013
Заграй мені скрипалю
Мелодію сумну,..
Бо в серці стільки жалю,
Але не зна... чому.
Напевне то вже осінь
Загля́нула у сад
І вітер листя носить,
І знову листопад...
Та то ж летить не листя,
Та то мої роки -
Калиновії кисті
Попадали з руки...
І котятся жаринками
У росяній траві,
І десь поміж будинками
Згубились в пустирі...
Іграй скрипалю, грай
Свою сумну мелодію,
Буди у серці рай -
Я заплачу, добродію...
... Я все колись віддам,
Усі свої вірші...
І в "Сад" ніби Адам
Піду вже без душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2013
Чому зітхаєш?..
Я ж біля тебе. Я одна...
Чому не граєш
Чаруючу рапсодію,
Де серце, розум і струна
Зливаються в одне?..
Ти ж знаєш,..
Я ніжно так люблю тебе,
Як цю мелодію...
... І завжди в такт звучу́
Оцим величним звукам
Та в пам'яті кручу́
Божественну мелодію...
І в небо руки,..
Як в ченця...
... Душа співає...
Величну пісню,
Де немає
Ані початку,
Ні кінця...
... І я у захваті кричу -
"Візьми іще,.. візьми ще раз
Найвищу ноту цю небесну,
Ще раз веди,..
Ще раз...
Смичком по серцю
І я твоя...
Веди,.. веди мене
У весну...
... У небеса!.."
... І в мить злилися воєдино -
Мелодія, бажання і життя,
Ніби "Купальська" ніч у днину,..
А пісня кличе в майбуття,
І я до тебе лину
Рікою жаги, страсті і буття,
У мрію ту... мою...
Єдину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2013
Сьогодні вночі, як тільки виключили
світло, кіт заспівав свою пісню...
Це таке було соло,.. що словами не описати
і записати неможливо... Бо він же не буде
стояти біля мікрофона...
Ось знову ніч прийшла,
Кругом розсіялась імла...
А в ній сховались миші.
Така весела ця пора,
А миші хочуть
Тиші...
Я теж до тиші звик,
Додолу я приник
І ходжу тихо ніби тінь,
Та в сторону лиш зирк...
Та хто ж там то́пчеться,
Як кінь?..
Та це же наш Сірко́
Усе заглядує в вікно.
Йому потрібне сонце.
Одів на голову рядно
І тре заплакане
Віконце...
А миші, злії миші
Уже не хочуть тиші...
Співають пісню про кота
І ноти усе вище...
На серці тяжка гіркота -
Нема поваги
До кота...
Ах капосні ви миші...
Мене цікавить лише.
Чи пісні гіршої нема...
Про мене милого кота...
А хто про мене пісню пише
Нехай вже творить
Крадькома...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449466
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.09.2013
Чарівна музика Карпат
Лягає сонечком на душу.
І ти уже товариш, брат -
Признатись в цьому вам я мушу.
Незвичний запах всіх смерек
Несе серденько просто в небо.
І вже не ниє поперек,
І щастя більшого не треба...
А сонце десь там угорі
Бальзам зливає крізь смереки.
І я готовий до зорі
Ховатись від жари та спеки...
В грудях цілющий аромат...
І шепіт чарівного лісу...
Ну, де ще краще від Карпат?..
Ну, не брешіть!..
Чи ви продали душу бісу?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2013
Цей вірш родився під враженням
вірша одного юного поета...
Минули дні, минають ночі,
Я не забув жаринки-очі...
Я не забув вогонь твоїх долонь,
Коли на березі, у Сочі,
Шептала тихо - "Охолонь..."
А там були лиш тільки ми
Та хитрий місяць з висоти
Стелив для нас у даль доріжку...
А ти шептала так слова...
Від них п'яніла голова,
Від них і зараз не засну у ліжку...
... Минули дні,..
Тепер я тайно на стіні
Рисую ніжно твій портрет...
І в памяті моїй
Цей юний образ твій
Зайняв найвищий паритет...
... Як тільки літом темні ночі -
З небес сіяють твої очі,
Іскряться в сузірї Вероніки...
... Та все спокою не дає,
Палаюче лице твоє,..
Бо день остався в пам'яті навіки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441649
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.08.2013
Волиня́нин наш Віталій
Вірний нашій цій землі.
Він не їде до Італій... -
Симпатичний він мені.
Любить неньку-Україну -
Пише палкі їй вірші...
Ні за яку таку ціну
Не продасть перли душі.
Та й жінок він также любить,
Про це пише кожну мить...
І в віршах він так голубить,
Що аж серце в них щемить...
Дай же Боже жбан натхнення
Та й здоров'я на сто літ...
Хай співає сьогодення
Про його натхненний звіт...
Щастя та здоров'я Віталію Назаруку
в День його народження!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2013
Я думаю, що всі поети сайту приєднаються
до поздоровлення нашої активної поетеси Наталі Мазур:
Ось такої нині днини,
Серед літа - не зими,
У Наталі іменини,..
З чим вітаємо всі ми.
І бажаєм всі їй щастя,
Довгих та бурхливих днів...
Бо в житті усе це здасця,
Того кожен би хотів...
Хай цвітуть ці дні, як квіти,
Дають радість увесь час,
Щоб могли друзі радіти,
Щоб радів і кожен з нас...
Радості Тобі Наталю та натхнення!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440233
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.07.2013
Ользі Струтинській
Ох, Олю,.. Олю!..
І хто ж твою долю
Взяв і пустив по колючій стерні...
Ти українка
Кохалася в дзвінких
Українських душевних піснях...
Тепер ти далеко...
На крилах лелеки
Завжди хотіла вернутись назад...
Та в нас розруха
І кігтями крука
Людці наводять в країні свій лад...
І хай ти в Італії...
Та в серці конвалії
Для рідної своєї землі...
Це не останій ще час,
Бог обніме беззахисних нас
І ненька ще встане з руїни...
А в твоїй душі
Завжди будуть вірші
Для рідної неньки Вкраїни...
Щастя і Радості Тобі в цей День
І хай буде завжди в душі Весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438271
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.07.2013
Обійми́ мене ніжно за плечі,
Хай вогонь заіскриться в очах.
Хай буде неповторним наш вечір,
Нехай стане казковим наш шлях...
Ми підемо́ в незвідані далі
Де лягає звабливий туман.
Ми забудем земні всі печалі,
А проблеми сховаєм в саван.
З нами будуть лиш зорі та небо
І схвильовані очі мої...
Мені більше нічого не треба,
Лиш обійми ласкаві твої...
Обійми́!.. І в мені розчинися,
Всі бажання та мрії віддай...
І до щастя мого дотягнися -
Тільки так ми потрапимо в рай...
Я же буду з тобою ласкава,
Зацілую я личко твоє...
Стане наша любов величава -
Найдорожче кохання моє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437205
Ты футболку никак не снимала,
Сласть дразнила, рукой провела....
И губами с колен одеяло,
Под кипучесть-пахучесть котла -
Разошедшись, целуя, рвала.
Я - к животику...нет...увернулась,
Мне - кудряшками, да - по бедру.
И рукой (шоколадная глупость)
Под футболку прогладил - в жару.
...Порвалась...ты орёшь...я - ору...
Я держал, пил нектар-страсть девчёнки,
Ты ...буррран - повалила на по́л:
...От сиропов восторженных громких -
В головах расстекался ментол.
Сквозь футболки проник ледокол.
13.07.13 г.
Євген Юхниця
Ты же футболку "с мишкой"* никак не снимала,
Но дразнилку с бананом свела....
И порвалось старинное то одеяло,
Что Бабуля поэту дала...
А Евгений, в слаломе, скользил по кудряшкам
И кружилась его голова...
Хорошо кувыркатся с аптечной** "дуняшкой"
И плевать на дефект ремесла...
И футболка также на "любашке" порвалась,
Черт бери, что за фрукт?.. Ледокол!!!
И хорошо, что сразу милашка призналась,
Что во всем виноватый "ментол"...
А поет все мял и давил печальный банан,
Так что жара хлынула сразу...
Ой, сложите одеяло в его чемодан,
Запрячьте подальше заразу...
Виновато старинное то одеяло
И все беды идут от него...
Так Бабуля*** никому его не давала,
Все держала для внука сего...****
* - олимпийская емблема 1980г.
** - наментолиная (см. стих Евгения)
*** - Бабуля - когда-то юная Муза
**** - в предыдущих стихах Евгения тоже
фигурировало то одеяло...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435402
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437262
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 14.07.2013
"Ти прийди, але я не побачу"
Тетяна Луківська
Це -відповідь на вірш Т. Луківської:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428164#com1921500
Ти прийди! Тебе здалеку нині побачу,
Ти постукай! І я зразу відкрию тобі.
Все, що було колись я навіки пробачу,
Бо чекаю на тебе, похилившись в журбі.
Подзвони! За сотні миль тебе я почую.
Напиши! Я так довго... не читала листи.
Бо без тебе в сльозах я і тужу й сумую -
Все, що було між нами, розумієш лиш ти.
Ти поклич! Я ніза́що уже не спинюся.
За тобою піду на край любої землі.
Я за тебе завжди щиро Богу молюся -
Моє щастя у тобі і належить мені...
Прокричи! Що відстань, коли голос луною...
Ти мені лиш скажи, скажи - "Я вірно люблю!"
На плече я схилюся,.. застигну німою.
Прошепчи… Я ж поруч з тобою завжди стою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2013
Зіграй же Музо щось мені,
Та так, щоб серце защеміло.
Зіграй хоч на одній струні,
Але зіграй натхненно,.. вміло...
..........................................
... Бо серце хоче чуда, казки,
Польоту серця і душі...
Відкинь страхи, зірви всі маски,
Хай від душі ідуть вірші...
Нехай цей вечір стане раєм,..
... Усі ми пишем тут вірші.
Та лише трішки ноти знаєм,
А хочем пісню... для душі.
Трудися,..грай! Хай плаче скрипка,
Нехай ридає, як дитя...
Хай плаче рвучко, ніжно, хлипко,..
Бо так пульсує в нас життя!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2013
Мовчки по Львову сьогодні іду...
Кругом мене Данилові мури -
Старовинні, темні, похмурі...
І проливний... лиється дощ.
Попав у халепу, ніби в біду...
Думки губляться посеред бурі,
Іду у похмурій зажурі
По бруківці промоклих площ...
..................................................
... Ідеш?.. Думки... За калюжами стеж!..
Бо через площі ці треба пройти,
Відкидаючи хмурі думки
В оце ридаюче небо...
..................................................
... Що ж, перете́рплю сердитий цей дощ -
(Для нас не така уже й дивина,..)
Менша буде в висках сивина,
Хоча при́йду мокрий, як хвощ...
А завтра будуть вже нові вірші -
Сонце вмиє заплакане небо
І більшого щастя не треба,
Як пісня весела в душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013
І кожну ніч
Все сниться сон -
Дитячий та наївний...
Що я в саду
Кудись іду,
А на стежині...
Пелюстки із вишень
І я іду
У сад мій дивний,
цвітінням пишний...
... А я іду,
Стежки гублю...
Ще крок, ще два
І я знайду
Цю праведну дорогу...
Ти почекай,
Ти не зникай...
Подай же допомогу,
Бо як тебе знайти,
Стежино моя вірна,..
У мій дитячий рай...
... Іду,..
А вся дорога, як терен...
І на узбіччі стогне клен,
Та серце жалібно тріпоче...
А стежки все нема,
В душі тягуча лиш журба
У проблисках тяжкої ночі.
І де оті мої стежки -
Шовкові, ніжні моріжки,
Бо хто ж по гравію йти хоче?...
А за горизонтом лине дзвін
І будить сонну тишу він.
А я на цей тривожний звук,
Як заворожений іду...
... Чи то на радість чи біду
Сад гіллям тихо шелестить
Та ронить білі пелюстки...
Вони за мною ніби йдуть,
Ростками ніжими встають -
Листками тягнуться у небо...
... І кожну ніч цей дивний сон -
Чудний дитячий клон
Іде по п'ятам все за мною...
І я у щасті, чи з журбою,
Живу щоденно з ним...
Тепер ділю́ся от з тобою,
Бо не можу бути я німим,
Вести розмову лиш з собою...
... О, мій дитячий вічний сон
Чарівний, цей бутон
Весняної черешні...
Ти все життя за мною йдеш
У день вчорашний,..
Сьгоднішний,..
Прийдешний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2013
Порився в старих записах...
Дивлюсь вірш, який вирішує транспортну проблему.
То, що пропадати "добру"...
Користуйтесь альтернативним транспортом!!!
Якщо впізнає хтось себе,
То хай не злиться, то мине,..
Бо то просте є співпадіння...
... Ой, сіла нині на мітлу,
Та мабуть сьогодні не на ту...
Бо щось гризе і тисне
І з переду щось висне...
Мабуть чужа...
Хоча я пристосуюсь,..
До заду трохи я посунусь
І буде добре...
От тільки торба
Ніяк спокою не дає -
Та то моє...
А я так рада -
Лечу з Франківська
До Ленінграда...
В так званий Петроград.
Колиcь там трішки жив Тарас
Тепер доставлю я і Вас.
То я крізь Вільно -
Дуже вільна...
Усім привіт -
Нехай "прикольним"
Буде світ...
А я вже вільна -
Щаслива відьма...
... Відьма-а-а!!!
Проблем нема...
От трішки тре держак -
Подушку би під зад...
А так все добре.
А тобі, що зле?..
Тоді тримайся
Міцьніш мене
І будем скоро
Ми в раю...
Гарантію даю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429841
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.06.2013
На днях прочитал несколько стихотворений женщин-вамп,
феминисток, амазонок и других женщин недовольных миром отношений.
Появилось какое-то странное ощущение. Недовольство в них есть,
но какое-то скомканное, как будто бы сами не знают чего хотят...
Но есть необъяснимые претензии к противоположному полу...
Вот так я представил как они видят мир в критические минуты.
Может я и неправ, но родилось вот такое стихотворение:
Ты надорвал струну
Иллюзий счастья...
Вот ту последнюю,.. одну
На вздохе предпоследнем...
И день упал в объятья ночи,
А я по стременах
Твоего разгоряченного коня
Сошла в Земную пыль...
Хотя и зря,..
Но конь храпит...
Ему конечно не до скачки...
Да и горизонт залит
Заревом огня,..
А ты с протянутой рукой...
... Не надо мне подачки!
Мой взгляд уперся в небеса,
Вся вечность у меня...
Застыла на ладонях...
Мой день испит...
Твой конь храпит
И ты у ног моих...
Лишь страсть проходит сквозь меня,
В созвездие Лебедя летит...
А ночь вошла в свои владение,
Где нету места для тебя.
И в сполохах огня
Я вижу странные видения,
Где вся Вселенная моя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428906
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 02.06.2013
О ні, я не церковний є служитель.
Я інженер, технічний - не людських душ.
І тут пишу́ для вас, не як учитель...
(Але цінностей людських таки не руш.)
Дзвоню і буджу сонну я свідомість,
Щоб ви згадали - живемо лише раз,
Щоб не проспали ви її натомість,
Бо лежить на нас божествений наказ:
Внести своє пізнання цього світу
(Це і є найважче наше завдання)
І на стежині з зоряного квіту,
Стать людиною найвищого звання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422734
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2013
"До поезії треба серцем дозріти..."
Слово поета - дзвін на світанку:
"Гартуйте світогляд у вічній борні...
І ваша пісня зна́йде вас зранку...
Тому, що ідете по гостій стерні."
Треба за правду серцем боліти,
Вмиваючи душу небесним дощем.
Серцем яскраво завжди горіти,
Сумнів сховавши під чорнимм плащем...
Треба багато днів пережити,..
Пройти по життю, як по гострій стерні.
Лише тоді почнем дорожити
Тим днем, що живемо на вічній Землі.
Це дар Господній - серцем горіти...
З вдячністтю треба його в люди нести.
Променем щастя близьких зігріти,
І притому нікого... не обпекти.
Нам би серцем, як сонце... світліти,
На зло морозу і підступній біді...
Лиш би душею ницо не тліти,
А світочем бути на рідній Землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2013
О, Час!.. О, вічний Час!!!
Жорстокий!.. А може справедливий?..
Ідеш ти беззупино... і не жалієш нас.
В твоїй ході здригаються планети
І пилом Вічності сипляться зірки...
А ми, Господні діти, - нерозумні "йеті",
Завжди не знаєм куди йти...
Ми думаєм, що істину знайшли,
А дійсно мучимось в чужих кайданах
І творчо пишем в своїх планах,
Як з'їсти шмат чужої ковбаси...
... Лиш час усе розставить по ранжиру,
Щоб знали ми у всьому міру
Та вкриє шаром мокрої землі...
А нащадки будуть мати віру
Про наш буремний час і велетів-людей,..
Які рвали́ кайдани в лагерях Сибіру
Й чекали світла в темені ночей...
Та час зітре і ці страшні події,
Залишить лиш сучасне і дрібне...
А душогуби ці - страшні злодії
Постануть вже, як "щастя" вигрібне...
... О, час... О, неповторний час...
І скільки сотень, тисяч раз
Ти грав з людьми підступну шутку.
Кидав ти їх в вогонь вируючих подій...
Робив з святого грішну проститутку,
Лишав простих, людських надій...
... О, Час...
Збережи дітей - невинних нас...
І дай нам сили... достойно жити,
Дай розуму й сумління назавжди,
Щоб ми могли корінням своїм дорожити
Й не знати більш духовної нужди...
... О, Вічний Час!..
На Тебе вся надія в нас...
........................................
... О, Час,.. наш час,.. і без прекрас,..
Бо кроки йдуть Твої у Вічність...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417864
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.04.2013
Рано чи пізно весна таки при́йде
У милий наш сад, у серце, у дім...
Мрійте душею і в вас усе вийде -
Я щастя бажаю разом нам всім...
І буде кохання, будуть в вас вірші,
Життя розквітне, як квіти в гаю...
Всміхайтеся ближнім - хіба ви грішні?
І буде блаженство... ніби в раю.
Розкрийтесь душею, полиньте в небо,
Бо серце бажає вітру й вогню...
Суму і туги сьогодні не треба -
Штори знімайте, знімайте броню...
І буде вам радість, і здійснення мрій,
На що ви чекали стільки вже днів
Нехай буде політ у кожного свій,
Хай зродить душа, що кожний хотів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416489
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2013
Сніг іде густий, лапатий,..
Хоч вже квітень - просто "жуть".
І Азаров "злой с лопатой"
Розчищає світлий путь...
"Брат" нас з півночі вітає -
Чистить сніжні "закрома"...
Каже - " Газу вже немає,
То наш "пук" беріть дарма"...
Йдіть до нас в сім'ю "таможню".
Буде добре, як в раю... -
Струнко, смірно, переможно,.. -
Як "гарант" "слова" даю...
Буде газ у вас безплатний -
Бацько сіє вже горох...
Погуляємо ми знатно -
Всі,.. а може... тільки вдвох.
Як не хочете ви в митний,
То вас снігом занесе...
То ж рятуйтесь, всі, хто хитрий,
Бо вже "чукча"* на вас йде..."
* - "чукча" - врозуміні - "пурга", заметіль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415308
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.04.2013
Гей, поети всі до купи!
Хай живуть наші вірші́!!!
Ми ж поети, а не трупи
І вірші́ всі від душі...
Ми без них жити не зможем...
Кожний день вони з нас пруть
І яскравим днем... й негожим
Вірші в нас весь час живуть.
Ми співаєм про природу,
Про любов і про красу.
Пісні творим для народу,
Для артистів - шваль й попсу...
Чи ми зможем жить без Музи,
Без віршів і без пісень?..
Німці, шведи і французи -
Всі помрем ми в один день...
То ж спішіть писати твори
Про земне людське життя.
Де є сміх, а може горе -
Це ж усе наше буття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411101
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.03.2013
Ти така зачаровано ніжна,..
Про таку я вже мріяв у снах.
Твоя сукня - м'яка, білосніжна
Просто тає у моїх руках...
Твоя шкіра така шовковиста,..
Волосся тривожить, як буйнії сни.
Вночі просипався разів я так триста,
Ну, як дочекатись тієї весни...
І я шепотів,.. що тобі не гожуся
Та ти тулилась до серця мого...
Ніжно ласкала, як в дитинстві матуся
І став я величним, і став ОГО-ГО!..
Шепотіла: "А казав, що не любиш..."
Цілував, умовляв - і все це нараз.
А вона - " Ти бач, як ніжно голубиш,..
Ну коханий, ну ще один хоча б раз..."
Що далі?..
Чим закінчились наші зітхання,
Це вічно тривожне чекання весни?..
Ти у сни все приходила зрання
І мрії сіяли в проміннях ясних...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2013
Не б'ю я у церковні дзвони.
Я б'ю в той дзвін, що є в серцях.
І хай померкнуть всі закони,
Поки наш розум не зачах...
Бо суть найвища - наша совість.
Вона торує кожний крок.
Сама життєву творить повість,
А для потомків в ній урок...
Вона в душі будує плани
На весь тяжкий життєвий шлях...
Й не сипте сіль близьким на рани,-
Які за правду і в боях...
Допоможіть же словом другу,
Простіть і ворогу все зло.
Гоніть із серця всю наругу
І гляне сонце у вікно...
В вікно душі уже святої,
Хрустальної... і без гріха.
І буде серце вже в спокої,
Бо щастя більшого нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406738
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2013
Ось і пройшов рік, як немає з нами поета-громадянина Миколи Верещаки...
Як живеться нам живим поетам? Як живе сайт "Клуб поезії"?..
Клуб помолодшав і навіть дуже. Можна уже називати - "Клубок з поезії". Бо пишуть юні даровання дуже екстравагантно та вільно. Деколи навіть не розумієш, про що іде мова. (Ні я не ворчу на новизну, але деколи хоч трохи треба керуватися логікою...)
Але не про це мова. Чи чогось навчила нас творчість і смерть Миколи?.. Бо все, що в світі робиться повино бути уроком для живущих. На своїй же смерті не навчишся...
От і недавно прочитав цікавий вірш автора Попелюшки - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393454
Все на ту ж тему людської психології, цінностей життя та його печалі-радості...
Але знов і знову спливає образ Миколи... Його бажання жити і творити для людей, для Батьківщини... Як це дисонує з цими криками юних поетів, які нічого не бачать крім власного мозоля, кохання чи дипресії і вже готові різати вени та кидатися з даху. І кричать, кричать про свої душевні муки на весь світ... Читаєш і думаєш, а чи вам треба на літературний сайт? А може краще до психолога, або ж вже до психіатра, щоб хоч трохи зменшити ваш душевний біль, бо за ним ви світу Божого не бачите і пишете про одне і теж саме в десяти , а то і сотні варіантах. (Притому часто досить примітивно.) А навколо такий великий та прекрасний світ і вам в ньому жити і жити, жити і творити...
То ж читайте і учіться в Миколи Верещаки сприймати навколишній світ. Багато років він був прикутий до ліжка, але не втратив ясної думки і реального світосприймання. Таке життя повино давати теж певні уроки, бо не все так просто в нашім світі.
Будьте уважні до людей. Деколи сусід, на якого ви рідко звертали увагу, може бути унікальною людиною, в якого вчтись і вчитись...
Пом'янім же Миколу Верещаку в річницю його смерті!
Хай память про нього живе вічно в наших серцях!
Мир праху Його!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013
. "Пришел конец Армагеддону..."
Серж Антонов
Пришел конец Армагеддону...
Не верю никому, только Антону.
Ведь он реально молодец,
Узнав когда придет конец...
Возвел глаза он в небеса -
Какой же астероид? Там краса -
Сиянье звезд... и хитрая луна...
И в чистый ум,.. без бодуна,
Сверкнула мысль, как гром,
Что правда верная лиш в том,
Что в Бога праведный закон -
И персональный каждому "Армагеддон"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386583
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.12.2012
. "Не даруй мені більше жоржини..."
Марія Радіонова
Не даруй мені більше жоржини,
І не клич мене більше у ліс...
Я не хочу вже більше малини
Бо не ангел ти,.. а просто біс.
І ілюзій не хочу з тобою,
Бо слова всі пусті, як вода...
Йду від тебе сумною ходою,
А на стежці одна лобода...
Пройдуть роки - тебе не згадаю,
Тільки часу того мені жаль...
В нашій пісні не було розмаю
От і вітер відніс її в даль...
Ти шукай собі іншу кохану,
Я забуду навіки цей день...
А з малини складу ікебану -
Тепер хочу я спілих више́нь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2012
Відкрита душа, як прочитана книга,..
Бо стигне у серці вже юності жар.
Ще й осінь надворі і дощ ніби крига,
Ось і гасне в душі... весняний пожар.
І дні не ідуть, а летять метеори...
І кожна іскринка загублений день.
А предвічні ідеї гаснуть, як зорі...
І хочеш чогось,.. як в дитинстві више́нь.
Ох, дні ці осінні,.. сумні та дощливі,
Ви гасите радість, веснянний порив...
Бо весною радієш навіть і зливі,
А тут ніби в серці відкрився нарив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378659
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2012
Тече й пече років стрімкий потік,
Руками я гортав пекучий жар...
І так завжди, щодень, і кожний рік
Нові слова писав я в свій буквар...
Я думав, що сліди,.. а то горіли роки.
А за спиною космічна лише пиль...
Й пусті слова людей і їхні кроки -
Імітація організаторських зусиль...
А де ж величний "Божий" дім,
Що обіцяли нам керманичі "великі"?..
... Лиш гіркі сльози нам усім -
Шкарпетки рвані та діряві черевики...
Ми "ідем" й будуем їм сімейний рай,
В думках іще надіючись на чудо...
Та чудо тільки в казці - твердо знай
Бо другого виходу не буде.
Лише в твоїх таких міцних руках,
Є рішення одвічних всіх проблем.
Отож відкинь тисячолітній страх
І стань у долі гідним королем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375657
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.11.2012
Настала нині твоя днина -
Твій звіт за пройдене життя.
Упала з серця тяжка брила
Й пішов до Бога навмання...
Жив,.. мучився, і сумнівався,
І ніс всю творчість для людей.
А шлях узяв і перервався,
Тепер всі ролі хоч в музей...
Шукав незвичні ще дороги
В кіно, театрі та й в житті...
Не знали втоми твої ноги
Ні босоніж,.. ні у взутті...
... Ти йшов і йшов - не спотикався,
Хоча непросто ниву перейти.
Твій шлях сьогодні перервався
Та ти досяг найвищої мети...
Бо пам'ять буде у народі.
Не заросте і ім'я бузиною...
Слова та ролі будуть в моді -
Іскритися та жити новизною...
22. 07. 2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353133
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.07.2012
Сьогодні, 24.07.2012р. знову ця стаття попалась на очі. Подаю вам в оригіналі.
http://www.utro.ua/ru/zhizn/uchenye_predrekayut_polnuyu_ostanovku_vremeni_vo_vselennoy1340615319
25 июня: 12.06
Согласно гипотезе ученых из испанского Университета Саламанки, в далеком будущем время во Вселенной остановится.
В научной статье, опубликованной в журнале Physical Review D, ученые утверждают, что время во Вселенной постепенно замедляется, а в будущем может и вовсе остановиться, пишет ЕвроСМИ.
Специалисты предположили, что теория о непрерывном расширении Вселенной под воздействием темной материи, не верна: это не Вселенная расширяется, как принято считать сейчас, а время замедляется.
Время, по данным ученых, замедляется настолько медленно, что население Земли этого просто не замечает. Однако в какой-то момент, когда Земля уже прекратит свое существование, время остановится полностью, и Вселенная будет выглядеть «замороженной».
Точку зрения испанских коллег поддерживает и Гарри Гибсон, космолог из Кембриджского университета: «Дело в том, что современная наука считает: время появилось в эпоху Большого взрыва - а если оно появилось, то когда-нибудь может исчезнуть».
Отака "розумна" замітка з'явилась інтернеті.
КІНЕЦЬ СВІТУ . . .
Вона важко відкрила очі...Ніч... і гнітюча тиша... В голові теж пустота - одна вата. Глухо і пусто. Ні звуку, ні проблиску, ні думки... Відчуття, що у Всесвіті зупинився Час!?. Котра година?.. Ввімкнула настольну лампу. Час дійсно зупинився - друга година ночі і стрілка стоїть мертво. Застигла... і ані руш... Зіниці розширились до неймовірності. Боже мій, невже це сталося!.. Вчора в інрернеті прочитала, що Час у Всесвіті може зупинитися... Невже це сталося сьогодні... За вікном тільки сіра темінь чи туман... нічого не видно - ні світла, ні звуків... Що робити,..що робити?.. Це ж світ почне зараз розвалюватись на атоми, електрони, кварки... Це ж зараз тіло почне танути, як лід... Живе тіло... і від нього почнуть відриватись атоми... і від всіх предметів теж саме. Все перейде в аморфну масу елементарних частинок,.. в сірий туман. Як це страшно, коли твоє тіло почне танути, як лід... Що робити?.. Як це страшно, коли тебе розірве на безліч неосмислено малих частин... Що робити?.. Може обманути цей процес... та померти самій?.. Але як? Отравитись?.. Чим? Випригнути з вікна?.. Другий поверх - поламаю тільки ноги... А дах, 9-й поверх. Ідея! Кинулась по сходах наверх. Двері на дах закриті на великий висячий замок... Попленталась понуро вниз. Ось і двері її квартири, відкриті... Ключ! В кого ключ від даху?.. Думка вдарила якось дуже раптово і вона мимоволі закрила свої двері і кинулась до дверей напроти. Дзвінок... Нікого... Ні, хтось іде... Двері відкрив хлопець років 25-ти. Сонно тре очі і ніяк не второпає нащо цій дівчині в другій годині ночі ключ від даху... А вона судорожно стиснувши в руці годинник, що зупинився старається пояснити про кінець світу, який уже на порозі... - Ідіть до дому спати, що за дурниці... Він штовхнув її двері та вони були закриті. -Дайте ключ, я відкрию. ... - А ключ в квартирі... - О, боже мій, що з Вами робити... - Та що можна робити?.. Нас всіх розірве... Зараз буде кінець світу, час зупинився!.. -Заходьте до мене і давайте все спокійно пояснюйте... Вона поспішно зайшла і почала збивчиво пояснювати про час та кінець світу, показуючи на стрілку годинника, яка зупинилась... рівно о другій... Руки її беззупино трусились...
Він взяв в свої руки цей годинник. Подививися з усіх сторін... і завів пружину...
Секундна стрілка стрімко побігла по кругу... В її очах застигли: здивування і страх, і захоплення, і радість... Які щосекундно міняли одне одного... Вона стрімко підбігла до вікна. В домі напроти гримнули вхідні двері, на 3-му і 5-му поверхах світились декілька вікон. По дорозі проїхала автомашина. На тротуарі двоє мужчин про щось голосно сперечались... Місто жило звичайним ритмом...
- Ви врятували мені життя!!!
Вона стрімко кинулась йому на шию, міцьно стиснувши руками. Сльози горошинами котились по її обличчю... В пориві неземної радості вона зацілувала все його лице і не могла ніяк зупинитись.
Він ніяково топтався на місці, але така бурна реакція сусідки зробила свою справу... і він на руках поніс її в свою кімнату...
Ранок розбудив їх веселим сонячним променем... Секундна стрілка бігла круг за кругом і здавалось, що цим кругам не буде кінця...
Ранок був світлим і погожим. Життя здавалось прекрасним!!!
Він і вона світилися радістю. Вони голосно сміялись. Вчорашня пригода видавалась такою далекою та наївною, ніби сон... Їхні слова ніби бігали по кругу. Вони то згадували все, то буйно реготали... Час для них дійсно ніби зупинився...
Час замкнувся в кільце!..
Кінець став початком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351216
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.07.2012
На вулицях Києва повно красунь. До «Євро-2012»
"У зв’язку з «Євро-2012» на вулицях Києва
з’явилося багато красунь." (За повідомленнями ЗМІ)
На вулицях Києва повно красунь –
Звабливих, струнких, довгоногих…
Ах, Євросоюзе, кордон пересунь -
Візьми їх до себе, на Бога.
Ах, Євросоюзе, і нас забери,
Бо ми опинились в кюветі -
Від кризи позбав нас, позбав від хандри…
Поглянь - в нас гарненькі коб’єти!..
Є шість стадіонів до Євро, єй-Біг,
І аеропортів є стільки ж,
А скільки збудовано кращих доріг!..
Готелів зіркових - тим більше.
А ще б Кубок Світу дозволив колись
І Олімпіаду улітку…
Ех, Євросоюзе, дивись, не барись -
Бо в Штати поїдуть дівчатка!..
18.06.2012
ID: 344772
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 18.06.2012 15:40:43
© дата внесення змiн: 18.06.2012 15:52:08
автор: Le Magnifique
ВІДПОВІДЬ ОДНОМУ ЕКСТРАВАГАНТНОМУ ПОЕТУ . . .
Відповідь від усіх українських жінок:
На вулицях Києва повно красунь -
Про вроду поетам є що сказати...
А вірші свої в одне місце засунь -
Ти ким зібрався тут торгувати?..
Це мати твоя, сестра і коханна -
Це щонайвищий наш генофонд...
А ти,.. душа твоя п'яна чи "драна"...
Уявив,.. що ти поетичний бомонд?..
І тобі зараз все уже можна -
Й рот розкрив на саме святе...
Та жінка прямо тобі скаже кожна,
Що в твоїй голові.. щось не так і не те...
Про вроду та гідність жінки-вкраїнки
Поети віками складали пісні...
А ота "мазня" для нашої жінки -
Образа!
P. S.
І слово нікчемне, і думи прісні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344782
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2012
Останньою надія в нас вмирає,
Бо віра в надії завжди живе...
Ніхто ж майбутнього не знає...
І час у вічності пливе.
А ми на тій дорозі ніби діти,
Шукаєм радості свого життя.
Та друзям пишем смішні звіти,
Як досягнути майбуття...
... Сміється щастя хитро так над нами
І час розставив пасткИ нам давно.
На все у нього свої плани,
А нам - ілюзію-кіно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344389
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2012
Розпустився жасмин -
Море білих хмарин...
І збудив чоловічу уяву...
Ніжний запах куща,
І букет з-під плаща
Розтривожив "принцесу" біляву...
Білосніжний жасмин -
Аромат для мужчин,
Творить чудо у серці жіночім...
І усмішка сія -
Теплі, ніжні слова
Розбудилися в серці дівочім...
Це буяння весни
Розтривожили сни
І несуть усі мрії у небо...
Теплі, ніжні слова,
Аж хмільна голова...
Як же мало для щастя нам треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2012
"Їх взяло у солодкий свій полон
Шалене, дике, пристрасне кохання"
Рижулька
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333364
Взяло кохання їх в полон
І душам захотілось казки...
В коханні є такий закон -
Все починається із ласки.
Налились губи ніби вишні
І серце проситься з грудей.
Усі принади стали пишні -
Чудний закон природи цей...
.......................................
... Сплелися руки у єднанні -
Єдиний подих, єдиний рух...
Тіла сплелися у коханні,
А дві душі - в єдиний дух...
І ніжність й ласка все вєдино,
І душі знялись в небеса...
Кохання стало божим дивом -
Бувають в світі ж... чудеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2012
Іду поволі у німій юрбі -
Кругом снують усякі люди...
І я такий же,.. як всі -
Раби брехні, обману та облуди.
Лише думки спокою не дають
І метрономом б'ють у підсвідомість.
Рядками буйними встають
І дзвоном гупають у совість.
І вже в душі кричить вона,
І не дає мені спокою...
У простір кидає слова,
Гримить ієрихонскою трубою...
Просніться вже... Вставайте люди!..
Бо ви живете лише раз
І іншої можливості не буде...
Та слухайте душі наказ,
Бо ж ви творіння боже... - Люди!
Не дозволяйте робити з вас тварин,
Виконувати чужу, підступну волю.
Бо зневажати будуть дочка й син
За те, що ви віддали їхню долю...
Не спіть!.. (Я спати вам не дам...)
Гуртуйтесь в єдності рядами.
У єдності брехня не страшна нам...
В моноліті душ брехня не пройде поміж нами
І довгожданий ми збудуєм Храм,
Де пісню Правди вознесем вже самі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329558
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.04.2012
Тепле море, темний берег
І доріжка біжить в даль...
В душі пісня, в руках келих -
Відійди моя печаль...
Ясний місяць, зірки, море,-
Що потрібно для душі?..
І сіяй моя ти зоре -
Буде пісня і вірші...
...................................
... Юні роки відлетіли,
Як вчорашній цей прибій.
Вже і друзі постаріли,
Лише я ніби не свій...
Все стою і ловлю тишу
Та вслухаюсь в шурхіт хвиль.
Десь я юність тут залишив -
Ні душі... на сотню миль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328753
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2012
Усі жінки марять коханням -
Бажання переводять у сни,
Млосно просипаються зрання
І чекають дарунків Весни...
А ми їм приносимо квіти,
Ніби сотні усмішок весни...
Любі завжди мусять радіти -
Так і збудуться мрії та сни...
Тож будьте завжди веселі й красиві
І сонце засвітиться в ваших очах...
Будьте безмежно та ніжно щасливі
І всі турботи перетворяться в прах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320153
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2012
На земле, что две дороги?
Обиваем на них ноги,..
Куда ехать, куда идти -
Не видать конца пути...
Да, нет. Одна дорога,
Что началась от порога
И пошла незримо в даль.
На дороге той печаль
Все терзает сердце, душу,
Но судьбу я не нарушу...
Та дорога лишь моя,
По ней катится Земля.
И началась от рожденья...
Шли по ней все поколения,
И всю жизнь по ней все шли,
Пели песню от души,..
Чтоб прийти вот наконец,
Там где ждет нас всех Творец...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316093
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.02.2012
Дзвонар: От і не стало ще одного вірного сина України - поета Миколи Верещаки...
Важке було в нього життя та складна доля.
Та він гідно проніс всі тяготи долі через все своє життя і був достойним сином свого народу. Аж до останної хвилини мав чітку думку і життєву позицію.
Він може бути прикладом моральної стійкості та незламності духу.
Спи спокійно, Микола, ми збережем світлу пам'ять про тебе у часі...
Твої вірші будуть говорити з майбутніми поколіннями замість тебе.
Хай буде земля Йому пухом...
Вічна Йому пам'ять!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313782
Але не це мене шокувало. Бо всі ми смертні, тимчасові в цьому світі.
А те як наші поети, співці людських душ та високих душевних поривань, продовжували клепати свої "геніальні" твори про "свої Душевні страдання" від
загубленого кохання. І менше 10% поцікавились хто ж такий М. Верещака, але більшість, взнавши, про його смерть, (зайшовши на сторінки, де про це говорилось), не знайшли в своїй душі жодного слова співчуття...
Що ж ви за поети, пробачте за різкість, ви торгаші своїми емоціями і крім своїх персональних "мозолів", які "тиснуть" вас в цю хвилину, нічого не відчуваєте...
Ви ж живі люди і рано чи пізно до вас прийде така ж хвилина, як і до Миколи...
То ж будьмо Людьми і пом'янім світлу пам'ять про нього своїм словом.
Інфориацію про нього зібрав на сторінці:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313782
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
Помер Микола Антонович Верещака.
Хай буде земля йому пухом...
Вічна йому пам'ять!!!
І немає Миколи -
Гуде вічність, як дзвін...
Вже не скажеш ніколи -
Я тобі відповім...
Твої вірші, як гори
Все росли з-під руки...
Закривали і горе -
Твої тяжкі роки...
Але ти нездавався.
Ти і жив, і творив...
От і шлях перервався,
Бо так дано "згори"...
Але твої творіння
Будуть з нами завжди,
Бо поети всі вірні
України сини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313782
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.02.2012
Візьму у жменю я зірок
Та і засію людські душі...
Добра і сонця це урок -
Нехай не киснуть, як ті груші.
Нехай горять завжди добром,
Серця зігріють побратимам...
... Завжди питання став ребром, -
Чи буде жито в наших нивах...
Чи виросте лише кукіль
Та роз'їсть колючками серця,
Бо ж летять ворони звідусіль
І тій біді нема кінця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312576
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2012
А кохання це - мить,
Коли серце щемить
І душа піднімається в небо...
Я що сили кричу,
Я собі не прощу,
Бо кохання ще нині не треба...
Та не слухай мене...
Так життя все мине,
А коли ж для душі буде свято?..
Ти прости у цю мить,
Коли совість кричить,
Але радості було багато...
Я людина проста...
В мене серце й душа
Із сумлінням ведуть цю розмову...
А життя, як той цвіт,
Не осилить всіх літ...
І вертаюсь в проблему я знову...
А любов хай живе,
Бо кохання не вмре,
Поки люди живуть на планеті...
... І сумління мовчить
Та і серце вже спить,
Лиш душа зняла крила на злеті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2012
От і знову прийшов ще один скорботній день - День пам'яті Героїв Крут.
Пропоную сьогодні в 18.00 год. запалити свічки і склонити голови в пам'ять цих юних Героїв, які віддали життя за нашу Батьківщину.
Пам'ять про їх Подвиг буде вічно жити в наших серцях.
Слава вічно юним Героям!!!
Вірш про їхній героїчний подвиг знаходиться тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141862
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309924
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2012
Таке у нас життя... І що для нас планета,
Коли найбільша цінність хутір наш?..
І затягнула жадність нас в свої тенета.
Солодким здався вже чужий лаваш...
І хочеться відняти цей шматочок хліба,
Бо людська жадність вже не має меж.
Та навчати жити фелаха і таліба,
Тебе, мене, і вас навчити теж...
Отак і вчать вклонятися чужому богу...
Той бог мальований, звичайно, на грошах.
І приділяють всім увагу й "допомогу",
І свій закон провірять так, як на мишах...
А ви раби з персональним* номером на шиї
І вільні аж... до отої крайньої верби.
Фірма "кока-кола" приготує вам помиї,
А "вічний Вова" "позичить з газом" вам торби.
І носіть ви шаровари, ніби калісони,
Та радуйтесь, що бульба ще росте,
Що визрівають в огороді патісони,
І свинка салом вкрилася уже...
А долю вам уже давно оприділили,
Хоч ви не знаєте, що ходите в ярмі.
Недоторка́ністю когось нагородили...
Добровільно!?. Бо так ви хочете самі...
Ну, як вам зад надерти,.. як колись Адміну.
Чи по-новому, як тепер... Кадафі.
Трудитись, як... - у першу чи у "третю" зміну?..
... І ні́чого "зудіти", що все це "нафік"...
А для смиреності знайдем дієві сили -
Запишуть вас, звичайно, в терористи...
І буде вам тоді весь світ уже не милий,
Коли дубинкою - разів так з триста...
Якщо і це не допоможе - за решітку...
Головне, щоб були всі послушні, як раби..
На руку чи на лоб поставим "чіп", як мітку
І знову вільний... аж до найближчої верби.
* - індитифікаційний номер особи
́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309077
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2012
І падав дощ, а випав снігом.
Зіграв мороз цю шутку з ним.
І я зайнявся лижним бігом...
Ліс не шумить... став вже німим.
Застигла сосна в білій шубі
І клен скрипіти перестав...
Іній завис навіть на дубі -
У лісі "тихий час" настав...
А сонце чудо підсвітито,
Всю голубінь покриту млою...
І в лісі стало справжне диво,
І стала казка чарівною...
... А з неба сипляться алмази,
Хоч просто шапкою збирай...
... Я впав уже чотири рази,
Але в душі прекрасний рай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308647
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.01.2012
. І знов... дзвоню у віщий дзвін,
Буджу увагу вашу і свідомість...
Та чи розбудить душу він,
Чи в суєті розчиниться натомість?..
І знову звертаюсь я до вас,
Знов... розбудити хочу я наснагу.
Знову й знов... У безконечний раз...
... Хоч так приверну вашу я увагу...
В житті шукати треба вищу ціль,
Ви ж на Землі живете тільки раз.
Чому ж життя - у п'яну заметіль,..
Коли для вас божественний наказ:
Впізнати суть життя на всій Землі,
Відкрити незвідані ще далі...
(Будити вас - задача на мені,
Будити! І геть усі печалі...)
А ви розкрийте всі таланти,
Відкиньте дрі́б'язок в смітник.
Живіть, як боги, як Атланти,
Поки ваш розум не поник...
Бо прийде час і треба - в Вічність
І стидно йти з пустим мішком...
... (Буття сувора є циклічність,
При чом... тут кофе, "кайф" і ром...)
І скажуть читачі, що хоче цей автор від нас... Ну ніяк не тривожить цей вірш (як і інші його) нашу уяву. Отут якраз і зарита "собака". Бо так вже влаштована людина:
Холодным январским утром на станции метро Вашингтона расположился мужчина и стал играть на скрипке. На протяжении 45 минут он сыграл 6 (шесть) произведений. За это время, так как был час пик, мимо него прошло более тысячи человек, большинство из которых были по дороге на работу.
За 45 минут игры только 6 человек ненадолго остановились и послушали, еще 20, не останавливаясь, бросили деньги. Заработок музыканта составил $32.
Никто из прохожих не знал, что скрипачом был Джошуа Белл — один из лучших музыкантов в мире. Играл он одни из самых сложных произведений, из когда-либо написанных, а инструментом служила скрипка Страдивари, стоимостью $3,5 миллиона.
За два дня перед выступлением в метро, на его концерте в Бостоне, где средняя стоимость билета составляла $100, был аншлаг.
Игра Джошуа Белла в метро является частью социального эксперимента газеты Вашингтон Пост о восприятии, вкусе и приоритетах людей. Главными вопросами эксперимента были: в будничной среде в неподходящий момент ощущаем ли мы красоту? Остановимся ли чтобы оценить ее? Распознаем ли талант в неожиданной обстановке?
Один из выводов из этого эксперимента может быть следующим:
Если мы не можем найти время на то что бы ненадолго остановиться и послушать лучшие из когда-либо написанных музыкальных произведений в исполнении одного из лучших музыкантов планеты; если темп современной жизни настолько всепоглощающий, что мы становимся слепы и глухи к таким вещам — тогда что же еще мы упускаем в жизни...
Що тут можна ще добавити?..
Так і живем - захоплюємся дріб'язком, пропускаючи мимо уваги велике...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308336
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2012
Вітаю усіх поетів сайту
Ще раз з Новим незвичайним Роком!!!
Віршів кожному по гігабайту... -
І до перемог... парадним кроком.
Вам щастя, натхення й удача,
Усміхнуться на кожному кроці...
Буде під силу люба задача
У цьому незвичайному році.
Будете добрі, ласкаві, ніжні...
Й ваше серце розквітне щасливо.
Ваші душі будуть білосніжні -
Тепер завжди... таке буде диво.
Все це від вас залежить звичайно,
Що завтра буде на нашій Землі.
Тож працюйте й творіть житєдайно -
Душі й серця хай горять, як в вогні.
Кожному щастя прийде окремо,
Всі ви впізнаєте радість життя...
Всі дні будуть... прожиті буремно -
Що день то стежина вже в майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303689
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2012
Платон мне друг,
но истина дороже!
А если оказалось вдруг,
Узнавши истину по коже
Мурашки роем побегут.
Начнутся бунт и войны!
Так вот поэтому и лгут,
Чтоб мыслям быть покорны!
И вот вопрос мне не даёт покоя
Который день мне мысль слышна:
Коль из-за истины восстанут волны моря -
Накой нам черт та истина нужна?
17.04.11
ID: 255326
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 21.04.2011 23:26:16
© дата внесення змiн: 21.04.2011 23:26:16
автор: Shehovtsov
_______________________________________________
Прочитал стихи и действительно
пробежали по коже мурашки...
Пришлось писать уважаемому автору ответ.
"Платон мне друг,
Но истина дороже..."
И если истину узнал ты вдруг,
То отворачиваться негоже,
А то друзья твои все побегут,
Да надают, в сердцах, еще по роже...
Ну, а если из тебя мыслишки прут,
Что из-за истины начнутся войны.
И призываешь - пусть поэты лучше лгут,
Что бы рабы всегда были покорны...
.....................................................
... Мыслишки не зря тебя грызут изгоя...
Что будет если правды пропадут слова?
И негде не будет в жизни нам покоя...
Да и поэзия рабам... разве нужна?
(Рабов-поэтов было довольно
Да все ушли в пустую даль...
Никому о том не стало больно...
И только стойких было жаль.)
А Платон отдал бы душу сразу,
Узнав, что мысли излагал он зря.
Что с истины... сделали проказу
Да набиваются еще в друзья...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300978
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 19.12.2011
О, скільки нині є поетів яким здається,
що тільки в наркотичному чаду,
слухняним буде слово...
"А ти ще граєш у поета . . ."
Автор JuJu
Ти нині граєш в дурня, чи в поета.
Дивись, а сонце повернуло вже на схід.
І де твої вірші - та лямда, бета?..
Мабуть тобі давно писати вже не слід.
Як музику Орфей, "дурман" ти любиш.
Тепер уже дарма - люби, чи не люби.
Бо що було... усе, як дим загубиш -
Остався малий крок і ти біля труни.
Тобі з колін ніколи вже не встати
Й не буде у тебе ніяких перемог...
До ранку будеш мовчки ти "конати" -
Твоє життя не рай і в ньому ти не "бог"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299779
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2011
Скажіть мені чом на дворі
Осіння мряка пише вірші?
Ми злі, голодні, як звірі...
Але ж не крайні ми, не гірші.
Чом мокнуть душі під дощем,
А ми так і не маєм щастя...
Чому в серцях осінній щем,
Коли же нам за це "воздасця".
А ми все терпим, все ідем...
За нами в вирвах лиш дорога.
Де ж наш обіцяний едем?..
І що в молитвах просим Бога?
А що, як крок перетворим у страшний біг,
Ламаючи усе на своєму шляху...
Не розбираючи доцільності доріг
І перетворим всі ілюзії в труху...
Молю я Бога - розуму нам дай
І в першу чергу тим владикам.
Нехай забудуть про свій рай,
Нехай згадають про велике...
Бо все проходить лиш вічний час,
Та ще велика пам'ять у народу.
Все стає на місце раз у раз,..
А потім важко вибратись з-під споду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299194
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2011