| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Почув в одній чудовій передачі
Про силу слова, що несе нам вдачу.
Про слово, що нас милує й карає.
Про слово, що нас любить й захищає.
Про слово Боже, що читаємо в молитвах.
Про ті слова, які даємо в клятвах
Всі ці слова, то є велика сила,
Яка кодує нас на дії та на вчинок.
Тому використовуйте будь ласка
Обачно силу цю дієву.
Вживайте більше ніжних слів, люб’язних.
Кажіть коханим про їх вроду й мудрість.
Дітей своїх любіть і балуйте словами,
Які їм в душу западуть навіки.
Батьків згадайте, висловте подяку.
Друзяку підбадьорте добрим словом.
І не кляніть сусідку «чорнороту»,
Бо все вернеться Вам обов’язково.
Хваліть, кохайте, насолоджуйтесь прекрасним,
Тоді обов’язково буде все як в казці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2011
Янгол охоронець, Всемогутній Боже,
Всі Святі і Матір Божа.
Вас молю мене почути,
І навчати і зі мною бути.
Прошу Вас мені пробачить,
Всі гріхи що скоїв необачно.
Захисту прошу і розуму ясного,
Щоб почути слово те що каже Боже.
Прошу Вашого постійного втручання
В кожне слово, погляд й побажання.
Щоб нащадки поважали та любили,
Щоб дружині був завжди я милим,
Щоб батьки пишались своїм сином,
І щоб жоден не проходив мимо.
Прошу щоб було міцне здоров’я!
Прошу щастя, щоб лило рікою!
Вдача щоб мене не залишала,
Навпаки, завжди допомагала.
Миру, злагоди прошу й достатку,
Успіху в ділах, родині статку.
Прошу Вас наснаги, коштів й часу,
Щоб створить добра аж повну чашу.
Люди щоб поганим словом не згадали,
А за добрі вчинки, просто поважали.
Для батьків прошу я довголіття,
Дай нарешті спокій їм та ще й порозуміння.
Господи прости нестриманість в бажаннях,
Лиш не залишай на цій дорозі даній.
Будь зі мною поруч в мріях та бажаннях,
А також у всіх моїх ділах й діяннях.
І в останнє попрошу Благословення,
На цей день, на працю дай натхнення.
Наставляй мене на вірні вчинки,
Для молитви теж прошу годинки.
Дякую Тобі, що був зі мною,
Що почув мене, прикрив Собою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2011
Дивлюсь у даль, за клином журавлиним,
Думки мої рояться, як комахи,
А поруч з ними мрії розлітались,
Мабуть ніяк вони не зговоряться.
Не зговоряться хто з них важливіший,
Не вирішать кому віддати першість,
Та й байдуже, мене це не хвилює,
Мене цікавить, зовсім інше.
Чомусь згадалась дівчина в спідниці,
Яка з відерцем до криниці йшла,
А потім із дитинства два сюжети,
І знов та сама дівчина прийшла
Згадалась хвиля та, що камінці жбурляє,
Які спокійно начебто лежать на берегу.
Так і помчав би я за клином журавлиним,
Що десь летить у далину.
На небі перша зіронька з’явилась,
Вже вечір світом цим заволодів,
А незабаром ніч своїм чудовим покривалом,
Укриє землю й стане все другим.
Ну що ж, вже треба вгамувати мої мрії,
Думки до ладу привести й згадати,
Що без думок та мрій людині, ні не існувати,
Тому вони насправді є важливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137444
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.07.2009
В душе померкло б всё и тьма, там поселилась
Когда бы из души изгнать любовь и милость.
С другой же стороны, есть к этому стремленье,
Изгнать все то, что нам приносит радость и веселье!
Болит моя душа и сердце кровоточит,
И не хватает для страданий ночи,
Блаженство вспоминал и страстью себя мучил.
Кинжал бы в руки взял, чтобы закончить случай.
Но замерцал в груди, какой то лучик света
И выбил из руки он лезвие стилета.
Ударилось о пол и жадно так сверкнуло,
Как будто чей-то взгляд, лишь кожу полоснуло.
Не пить тебе сегодня мою кровь стальное жало.
Бороться за любовь, мне что-то подсказало.
И я пойду на бой, и стану полководцем,
И заслужу любовь, и буду с ней бороться!
А кто не знал любви, тот всё равно, что не жил,
Он как слепец в пути в оборванных одеждах.
Откройте же сердца и распахните души
Пусть в них живет любовь, пусть изгоняет ужас.
Жизнь с любовью незримыми нитями связаны.
Им одной без другой, не прожить не мгновения.
Прерывается жизнь – и любовь, рассыпается птичьими перьями.
Вот извечный закон, предназначенный всем поколениям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137143
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.07.2009
І знов прийшло веселе свято
Так, день чудовий, не сумний,
Мені уже шістнадцять років,
Я маю паспорт, ще й який,
На ньому герб та моє фото,
На фото я геть молодий…
І от у перше поголився,
З дівчиною щось закрутив.
Прийшов до армії - два роки
Вітчизні чесно відслужив.
Додому радо повернувся,
Границю, десь там залишив.
Перешагнув в життя доросле,
Де світ жорстокий й руйнівний,
Нікому він не дасть поблажок.
Іще один рік пролетів.
Зустрів кохання, одружився,
Вже за плечами двадцять п’ять,
На світ з’явилась мила донька,
Так і чому тут сумувать?
Але минає тридцять років,
Вже тридцять два і тридцять шість.
І свято наче і не свято,
А так, лічильничок років.
Рахує він чомусь так швидко,
Те, що на світі я прожив,
От обертаюсь й розумію,
Що ще й нічого не зробив.
Але не треба сумувати,
Є люба жінка, рідний дім,
Дитятко миле підростає,
Щоб радувать своїх батьків.
Мої роки, мій скарб життєвий,
Який не треба від людей ховать,
А навпаки роздати рівними шматками,
Щоб перестали милі сумувать.
Не треба думать про погане,
Потрібно жити впевненим життям
І впевненість оця надійно стане
Шляхи земні охоронять!
Потрібно мріяти та планувати
І досягати бажаной мети,
Тоді щасливих днів, я обіцяю,
У тричі збільшиться, як хочеться тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137134
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.07.2009
Я торкнуся твого тіла,
Наче пензлем проведу,
А якая ж ти вродлива,
Я тебе боготворю!
Зазирну у твої очі,
З них кохання ллється,
Потім ніжно пригорну,
А ти посміхнешся.
Поцілую ці вуста,
Що мені шепочуть,
Як нам добре, й про кохання,
Що нам серце точіть.
Обійму твій чудний стан,
Проведу по стегнам.
Ти уся здригнулася,
Калатає серце.
Дихання таке важке,
Мить остання, слушна,
Т-а-к. Мені відповідаєш,
Шепотом на вушко.
Я тремчу, не маю сил
Цього більше ждати.
Підхоплю тебе на руки,
Я готовий мчати!
Ось вона жадана мить!
Так, усе збулося.
І як гарно розпустила
Ти своє волосся.
Насолоджувались ми,
Й не насолодились!
Я бажаю, щоб ця мить
Все життя продлилась!
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136702
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Від нас пішла іще одна талановита ОСОБИСТІСТЬ.
Тепер не бачить нам тієї Місячной Ходи,
Тепер не заспіває нам той хлопчик,
Яким Він залишився на завжди.
Яке творив Він шоу нам на радість,
Як викладався Він на сцені та пітнів,
Як здійснював Він заповітні мрії,
І все ж таки, Він кращим світ зробив!
Із цього світу йдуть прекрасні люди:
Тальков і Цой, Абдулов й Поліщук,
Андрій Краско, Ян Арлазоров,
Це ті, що з нами завжди поруч будуть!
Вони нам дарували світ і радість,
Своїм мистецтвом просвітляли нас,
А зараз залишилась лише пам’ять,
Яку не можна нам заплямувать.
Не розумію тих писак бездарних,
Які залізли у «білизну» цих ОСІБ
І вивертають начебто важливі факти
Про їхні слабкості й життєвий гріх.
На шпальта преси жовтой ллють багнюку
І порпаються у лайні як хробаки…
Пробачте любі за ці порівняння грубі,
Але не в силах я здержаться в цій строчцí.
Я закликаю Вас згадати стару мудрість,
Що від батьків та прадідів дійшла до нас,
Що про мерців поганого не кажуть,
А поважають! Поважатимуть і Вас.
Хай буде їм земля ця пухом,
Хай буде вічна пам’ять і небесний Рай,
Я пропоную пам’ятати тільки гарне
І людям все найкраще віддавать!
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136531
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2009
Як виникають почуття?
Чи то любов, чи то ненависть,
Чи заздрість чорна, як смола,
Чи радість світла й небувала.
Як виникають почуття?
Коли торкнешся ти печалі,
Або біда приходить в дім,
Тоді, так боляче, так лячно,
А ще й якщо на самоті
Ти вирішив з бідою биця,
То мало заздрить хто тобі.
Бажають всі відсторониться,
Й не заважати боротьбі.
І навпаки, приходить радість,
І щастям світиться твій дім,
Тоді до тебе линуть люди
Ділитись почуттям своїм.
Вони бажають поділитись,
Усім найкращим, що в них є,
Та поруч з тими залишитись,
Хто щастя роздає своє.
Є різні люди в цьому світі,
І різні мають, і талант, і вдачу,
Одним фортить немов скаженим,
А інший той Фортуни і не бачив,
Тому і виникають почуття,
Бо в кожної людини є бажання,
Бо кожен мріє мати СПРАВЖНЄЄ життя,
І бути цій Фортуні вдячним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134216
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.06.2009
Мої шановні та талановиті друзі,
Ви обдаровані усі!!!
Завжди із Вами поруч Муза,
Пегас крилатий, як у сні.
Я майже всі читаю вірші,
Які творить наш любий клуб,
І дуже гордий я всім серцем,
Що можу з Вами поруч буть.
Ви вибачте мені шановні
За те, що відгук не пишу,
На цю яскраву Вашу творчість,
Я нею дуже дорожу.
Не можу я критикувати
Ту творчість що творите Ви
Та й оцінити дуже важко,
Бо серце теж моє болить.
Болить, коли чекаєш відгук,
На ті рядки що народив,
А тільки ти його отримав
Тоді ж одразу і зрадів.
Зрадів, бо світ це немовля побачив,
Бо однодумці в мене є.
І тільки друзі правду скажуть
Тобі в обличчя, як все є.
І знов з’являється натхнення,
І знову виникають почуття,
І знов народжується тема
Для створення новенького вірша.
Ще хочу я перепросити,
За те, що відповідь не дав
На Ваші відгуки за вірші,
Що на сторінку я кидав.
Я відповідь надам Вам віршем
Та побажаю геть усім,
Щоб Ваша творчість не згасала,
Талантом радуйте весь світ!!!
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134176
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.06.2009
На погляд мій, в миру існує хибна думка,
Що начебто Господь, з ребра Адама,
Йому на втіху та для допомоги
Створив оцю, сучасну Даму.
Погляньте лиш на ці шикарні груди,
На довгі ніжки та пухкенькі губки,
На стан гнучкий, на їх виразні очі,
На це найкращєє творіння Боже.
На їхню слабкість та на їхню силу,
На це волосся, що кидає хвилю.
Погляньте с заду, с переду та з боку
Відчуєте, як ця краса впадає в око.
Ці губки, створені для поцілунків,
А ніжки, варто на руках носити.
Творіння це лише для милування,
Для ніжності, для віри й споглядання.
Грудей торкнешся так і обомлієш,
Неначе в них існує якась сила,
Яка без розуму без волі залишає,
Хоч будиш ти на світі самим сильним.
Коли сумує це творіння Боже,
То ладен ти дістати зірку з неба,
Розбити скали, розтопити кригу,
Аби дістати те чого їй треба.
Погляньте! Й зрозумієте одразу,
Що те ребро, взятé було в Адама,
Не за для того, щоб йому створити втіху,
А за для того, щоб коли побачиш Даму,
Увесь би рід та й дякував би Богу,
За цю прекрасну, досконалу вроду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133953
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.06.2009
Я відчуваю потяг до пера.
І все частіш мої думки,
Залишитись бажають на папері,
Беру перо і чистий аркуш, починаю.
Про що писатиму я навіть і не знаю,
Але думки мої лягають рівними рядками,
В них все моє життя, всі відчуття й бажання…
Чи відчували Ви колись кохання,
Таке, яким його побачив я?
Воно прекрасне, чисте, ніжне, миле,
Велике й щире, як усе буття!
Воно манить до себе й окриляє,
На подвиги штовхає й в забуття!
А інколи від нього світ не милий,
Не знаєш де себе подіти, що зробить,
Щоб вгамувати біль у серці,
Яке нестерпно так болить!
КОХАННЯ! ЧИСТЕ, НІЖНЕ, МИЛЕ…
Я дякую судьбі та Богу,
За те що дав мені відчути почуття,
Яким хворіють лиш щасливі люди,
А я щасливий, в мене є сім’я.
Є мила та коханая дружина,
Є донечка немов те Янголя,
Є рідна мама, що зростила сина,
І батько що навчив любити це життя.
Я дякую Тобі великий Боже,
За те, що поруч Ти завжди зі мной
За те, що Ти мене навчаєш жити
І що біду обводиш стороной.
Я дякую Тобі, великий Боже!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133871
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.06.2009
Останнім часом серце болем крає думка,
Чому ж тобі так не щастить на світі
Моя прекрасна, ніжна ненька Україна?
Куди ж поділись твої рідні діти,
Які в часи далекі називались КОЗАКАМИ?
Де ті що яро захищали свою землю,
І мали честь, і гордість й віру?
Куди поділись ті, що привели нас до СВОБОДИ?
Та не навчили з нею, що робити?
Залишились лиш ті,
Що знов ЇЇ поставить на коліна мріють
Що мріють розірвати, розлучити,
У ярма знов народ загнати, і так жити.
Чому ж нам так не таланить, рідненька?
Є милість Божа, є прекрасні землі,
Є ріки, є ліси, є віра,
Яку постійно скривджують ОБРАНЦІ,
Піклуються вони лиш про свої кишені,
Не розуміючи, що піклуватись треба,
Лише про милість Божу та Його благословення,
Яке так необхідне в час останній,
Коли стоїш пред Ним, а Він рішає,
Куди ж тебе подіти, як воздати,
За ті твої діла, що коїв ти живучі.
Задуматись вам треба депутати,
Та вспомнити, що всі ви від Народу,
Згадати прадідів, що були КОЗАКАМИ
І що боролись за свою свободу,
За свій народ, за дружбу й поєднання,
А не за владу, що вас сильно манить.
Як гидко бачити нещирість вашу,
Як боляче це все в душі тримати,
І я готовий виплакати очі,
Щоб більше у житті цього не бачить.
Верховна Рада це ж Верховна Сила,
Яка повинна захищати й берегти,
Так схаменіться ж, любі депутати,
Щоб соромно нам не було на цій землі.
Згадайте Бога, бо усе Він бачить,
Подбайте про оту останню мить,
Коли стоїш пред Ним , а Він гадає,
Куди тебе подіти, що робить?...
05.06.2009р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133652
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2009