| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Я слухаю дощ..як він цілує ніжно наші вікна,
і прохолода, що панує надворі до мене привітна..
А він шепоче мені на вушко, що любить цей змарнілий світ,
і ніяк не може ним намилуватись ось вже скільки літ...
А дощ...він падає з небес невинно посміхаючись,
за кожен сантиметр асфальту так міцно тримаючись...
Він освіжає...він надає нам більше життєвих сил,
але на ранок зникне він, і буде все так як Бог захотів..
Я слухаю дощ...кожну ноту спиняючи сумної пісні його,
він хоче бачити поряд себе когось рідного, але кого?
Зажурений...Без кохання і дощ стає холодним,
а де в доща душа? але здається він хоробрим..
Я слухаю дощ...він ніжно шепоче, що любить цей світ,
що його кохання не минає ось вже скільки літ,
Я так хотіла відчути його поцілунок на своїх губах,
і побачити його образ хоч на мить, у твоїх очах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134453
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2009
він малював, спочатку від любові малював,
але коли взаємносіі від господині не пізнав..
то молодий юнак її вподобі демона зобразив,
і з тим палючим болем, все своє життя прожив...
Три демони з якими він щомить боровся все життя,
і щоразу картину робив страшнішу, доводив до пуття..
І все життя, війна війною, розплата за гріхи,
здається ж, на полотні щось хороше зобрази...
Тепер плати, плати своїм складним життям,
бо ти дав свободу своїм думкам та гріхам..
Ти винен сам, але ти боровся та кохав,
і від цього кохання ти знову її малював..
Великий митець і коханий батько та чоловік,
але ще в молодочті він зробив великий гріх..
тепер він поплатився своїм тяжким життям,
але його картини, і зараз недають спокою нам..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134451
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2009