| Сторінки (1/50): | « | 1 | » |
Телепатія вічним звучанням в вухах,
Не дає нам спати спокійно,
Й даремно бачити в ваших очах,
Хоробрість вашу наївну.
Не дам я вам більше збрехати,
Не відкладу вам карти назавтра,
Поставте на стіл, й ану не чіпати,
Допоки Бог не піде в відставку.
07.08.2010 2:15:30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218350
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2010
Напишу поему про свою любов,
віддам шану до "пушкінськіх врємьон".
Проковтну останню краплю чаю,
і у бездну своїх снів відчалю,
І ніхто мене не запам"ятає,
ніхто не скаже:"О, а я його знаю".
Ніхто автограф не попросить,
і стовпів на вулиці не повзносить.
Буду жити, і помру у незнанні
визначної слави, зато в "любві".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192400
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2010
Світ наш сильно хворий,
Хворий неземним синдромом.
Всі шукають всюди Бога,
А Бог матюкається нам громом.
"Скоро нам усім кінець" -
Чуєм ми це чи не кожен день.
"Ні, пошле мессію нам творець"-
Тішить цим ще хтось себе.
Бог сидить й сміється:
"Де шукаєте мене ви, люде?
Це не Богом зветься
Це сміття, якого повно всюди."
Ми в цих пошуках здуріли,
Губимо самих себе, чим можем.
Нарко, алко, і екстріми -
Думаєм, що це нам допоможе.
Біль, страх і кохання
Відкривають нам незнані відчуття.
Шлях продовжує страждання,
Від якого не буває вороття.
Хто шукає-той знайде,
Але є те, що не потрібно знати.
Отож думай, чим живеш,
Щоб від Бога потім не тікати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174414
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2010
Я заплутався у власному "Я",
Й причина мені відома і проста,
Занадто довго в ньому колупаюся,
І все дарма, дарма й дарма.
Я не даю собі нічого сам зробити,
Не даючи зимі мене змінити,
Стою на власному порозі,
І не туди і не сюди піти не в змозі.
Стираючі старі сліди, нові не ставлю,
Може завтра зранку, якщо встану,
Я прокинуся і всім ще доведу,
Що я тут є, і ще cкоро не піду.
02,11,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153110
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2009
Нас світанками розстрілює Бог день за днем,
Нам гільйотини майструють з наших почуттів,
Нас мільярди, й кожен, хто ще не помер,
Жадає отримати все те, що колись хотів.
Нам хмари Небо затулили, а кров залила Землю,
Нам Повітря отруїли, й Воду чумою пропитали.
Хто зробив це,хто? - питаєм ми даремно,
Це ми зробили, ми душі всі свої продали.
І стиснувши важкий метал в долонях,
Знову ми підем вже втретій раз по колу,
Один по одному:по руках, ногах, по скронях
Самі незнаючи куди, незнаючи свого дому.
09,10,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149126
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.10.2009
Ідучи по малому, засраному мусором, бомжами, жадними маршрутчиками-таксистами, алкоголіками вокзалу можна побачити невидимий дим крізь листопадневе холодне сонце. Отак ішов я і думав собі, бляха-муха, скільки ж тут всіх одинакових людей, і всі крутяться на одному місці, а скільки тут різноподібної енергетики, і різноподібного менталітету. Я ж іду собі в кедах, джинсах, порватій куртці, чорній шапчі, а хто що вцьому бачить: бідного студента, алкоголіка-малолєтку, молодого інтелігентного хлопчину, ну це навряд чи, а там хто його знає, є ж чудаки на світі...А хто тоді побачить в мені арійця, європейця, українця чи навіть закарпатця? Ніхто, скажу я вам!
І от іду я, значить по тій срані, дохожу до автобуса, хочу сідати в нього, а там картина: в ньому вже розсілися, розляглися чоловік 35-40, я роздумував, чи сідати в нього чи піти фукнути ще каву... Після хвилинного роздуму ситуація сама вирішилась – автобус вирушив з місця, хитаючись по бокам зі своєю надмірною вагою, закриваючи дверцята на ходу, і прищепуючи ними якогось п’яного брудного, неголеного вонючого дідка. Звідки я знаю, що вонючого? Я це бачив, бачив як його вонь дула з нього, просвічуючись на сонці, так само як той дим. А може то був не дим, а той бруд, яких дув від брудної вокзальної швалі, мабуть так...
Після кави і трьох сигарет приїхав другий автобус. Блядь, подумав я, та він же жовтий, прям таки мій улюблений колір. Їдемо, значить після 35-ти хвилинної зупинки ми на Вишково. Сидить там у ньому чоловік 20 і думають кожний про свої дурниці в голові, хтось навіть намагається спорити між собою, щоб зробити революцію, так принаймні революцію в цьому автобусі, чи то навіть революцію в самому собі, хтось везе з собою щойно куплені курячі стегна, і вже думає, як їх буде жерти, сука, обжиратися генетично модифікованими продуктами, щоб їх потім висрати, а всю генетичну модифікованість залишити в собі, щоб приблизити кінець світу. За вікном люди землі орють, будинки будують, стакани перевертають, а він, курва, знищує сам себе, і ще й дістає з цього задоволення. Як його назвати - камікадзе? А хуй там! Камікадзе хоч комусь робить добре, та ще й видовище робить. Ні, камікадзе - це дуже сильні і розумні люди. Я їх поважаю і трохи заздрю, нелегко бути камікадзе.
А ті двоє сидять ззаді теж сільські «псевдокамікадзе». Двадцяти-двадцятидвохрічні юні заробітчани з пачкою синього «Честерфільда» в кармані, прокуреними зубами, лисими головами і повними карманами дурних папірців, себто грошей, як вони їх називають, повертаються додому на тиждень з тяжкої праці, щоб їхати додому, пройобоючи ті брудні папірці на вонюче слабе пиво, палену голілку і малолєтних тьолок. А церез тиждень знов на роботу, блядь, бетончик мішати, чи стіни штукатурити. Нє, стіни штукатурять ті що старші за них на років 10-15, тобто майстри, сука, як їх називають. В тих уже трошки інший менталітет. Вони, блядь ідуть на роботу, нажираючись по дорозі, і , значить, приходить п’ятеро бодунів на об’єкт, зразу просвічуючись хто вони такі перед прорабом. І бухають там три місяці, в перекурах, між бухлом ліплячи йобану штукатурку на стіни. Потім їдуть додому, пропиваючи останні гроші, якщо вони ще залишилися з пачками чарвоних «Прилук» в кармані за гривень і сімдесять кіпійок. Кажуть вдома своїм зажирівшим дружинам - Блядь, жоно добра, ті прораби, падли, взагалі охуїли, не заплатили нам за роботу, а ще й рекет по дорозі нас зафукав, отож прийшли ми такі сині, немиті. Все, не їмо вонючі курячі стегна!!! Дітей забираємо з коледжів і училищ, і так, суки, глупі, тільки гроші просирають на дорогу, а толку з них нуль, підуть зі мною на роботу на наступний сезон.
А вони, тобто їхні діти, й дійсно суки. Ходять собі на пари, пишуть конспекти, протирають штани в аудиторіях, а через п’ять років, чи то навіть через два-три думають, що вони спеціалісти. Непотріб вони, яким кишить наша держава. Одиниці з них шось шарать і роблять добру справу собі і державі, насамперед собі, прям таки, як напис на дверцятах туалету в общазі: «Не наєбеш-не проживеш». І от їде всім цим наповнений автобус. Нє, там є ще я, непонятний, дивлючись у вікно і міцно тримаючий в руці відпиту пляшку «Кока-коли», і водій, тримаючи і крутячи кермом величезного діаметру, і підстрибуючи на кожній маленькій ямі. Бляха-муха, думаю я, його не ковбасить так підстрибувати цілий день і кожен день?, він мабуть і у ліжку увісні так підстрибує... Він тримає в зубах напівскурену сигарету, скурена частина з якої вже ледь-ледь тримається на ній, і здається, що вона зараз упаде, і перетвориться на попіл, якого безліч під його ногами та на них. Звідки я все це знаю, дивлячись у вікно? Знаю, бо бачив це сотні раз, а таке ніколи не змінюється. Ніколи не змінюються колір того диму, не зміниться цей автобус на інший, не зміниться смак тих курячих стегон, не зміняться зачіски юних заробітчан, не зміниться перегар з писків майстрів. Хоча в нас в країні і період змін, та все це не зміниться.
листопад 2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149034
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.10.2009
Я не хотів те зробити, що знов наробив,
Я не люблю втрачати своє світло в вогні,
Не бачачи себе йти незнати куди,
Згорати у полум"ї й залишатись в пітьмі.
Втрачати своє цінне в житті я не готовий,
Тримаючи щось у своїх голих руках
Я це не зроблю ніколи - іще раз повторю,
Воно назавжди залишиться у моїх думках.
Бачити весь світ і відчувати його
Набагато цікавіше чим тонути в екстазі,
Непобоятися обрати все і зразу в одно
І стрімко йти все далі й далі й далі.
Я собі пообіцяю один раз і сильно -
Я більше не стану в таке от добро
Я ніколи не стану небесним світилом,
Допоки не піду лиш за своїм єством.
28,09,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147447
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.09.2009
Він її шукав. Він ночей не спав - так її жадав. Він цілими днями нічого не робив, тільки намагався знайти її. Він міг не спати, не їсти, не пити цілими днями, тільки її шукати. Минали дні, минали ночі. Йому ставало все гірше й гірше.
І от в один світлий момент немов відкрилося небо і з нього пробилося світло. Він відчув її. Він зустрів жінку, в якій побачив усе своє, все те, що він шукав. Йому сподобалося жити, жити так, відчуваючи її. Він радів однією думкою, що вона є, і що вона вже близько.
Йому було начхати, що вона не його, що вона його не знає, не хоче і не належить йому. Він здатен був зробити все, і зробити так, щоб вона стала його.
Все стало світлим і м"яким. Він віддавав їй все, що мав, щоб її заполонити, присвячував їй все, щоб у себе заманити, нехтував усим навколишнім, щоб її здобути. Жінці це не могло не сподобатись. Вона запала його увагу, турботу і пошану. З кожним днем ставала все ближче і ближче до нього.
Жінка й сама не помітила, як стала його. Вона була щасливою. А він ішов все далі й далі. Він хотів спробувати смак неба. Він хотів на небі бути. Вони були одним, одним єством, яке жило в одному дусі. Вони жили, йшли і відчували однаково. Він і жінка плавали і не знали, як жили, поки не були разом.
Але це все в один плавний момент перейшло в щось інше,в щось не те.
І колись він можливо дізнається, що єдиною її аферою є те, що вона не жінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147437
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.09.2009
Дим в”яже повітряні вузли над променями світла. Як вони ніжно зав”язуються і розлітаються над лампою і в моїх легенях. Він знає всі мої думки, всі мої потаємні мрії і бажання і відносить їх на Небо, де вони знайдуть тебе і збудуться цієї ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147184
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2009
Я вчора дуже сильно напився,
А потім цілу ніч мені Тоні Кліфтон снився,
А зранку мене мама розбудила
Й бодунного із дому вигнала
19,09,09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146429
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.09.2009
Сьогодні зранку я встав і думаю: а написати б біблію. Так от.
Бог - творець світу цьому, він сторив його хуй знає скільки днів тому назад. І творив він його хуй знає скільки днів підряд, чи може й не підряд, отже з перекурами.
На перший день він створив Весну. Бо далі після Весни йде її дозрівання, себто літо, потім осінь - результати літа, а потім нездорова хуйня - зима.
На другий день Бог створив Спірт, бо без Спірту навіть Весна здається млявою. З Спірту й почалися всякі поєбеньки: джіни, каньячкі, віна, водкі й піва.
На третій день Бог спав, бо спробував Спірту Весною.
На четвертий день Бог створив сігарєти "Вінстон", бо сігарєти "Вінстон" - то самі кращі сігарєти у Всесвіті, хоч червоні, хоч сині, хоч сірі, хоч білі, "Вінстон" - то блаженство.
На п"ятий день Бог створив Музику, бо вирішив Він, шо без Музики всяка сігарєта, хоч Весною, хоч під Спіртом повна хуйня.
На шостий день Бог створив Жінку, бо зрозумів Він, шо сігарєта просто так не в кайф, а от коли трахнешся, то і курити в кайф, і музику послухати в кайф і півка попити в кайф.
А на сьомий день Бог, випивши добренько Спірту під драйвову Музику трахнувши якусь Шлюху, курив "Вінстон" і дивився на Весняне небо.
От така моя біблія.
18,09,09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146424
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.09.2009
Це не про тебе брат Карамазов нам казав,
Співаючи про свого друга з рестораном,
І не про тебе пили гості,коли у тебе хтось стріляв
Й співали потім там десь під парканом.
Тобі не скажуть "Дякую" чи "Як життя?".
Тебе нема в повітрі світу цього, ти лиш на землі,
Ти трезвим не лягаєш спати, бо боїшся каяття
Ти кажеш, шо нема любові в нашому житті,
Бо лінь тобі відкрити очі й вдихнути все живе,
Ти любиш й ціниш те усе, шо папірове,
І запах той пропитаний злочинством і німе
Приборкання нав"язливих проблем.
Ти все життя продав на службу псам.
Ти сам себе занапастив й зпаплюжив,
І інших лиш цього навчаєш, бо і сам,
Заплутався в лайні по саме дуже-дуже.
Зміни себе, візьми себе, допоки ще не пізно,
Не йди по стопам тих, хто лиш продасть,
Й побачиш ти любов не паперову й не залізну,
А ту, яку нічим й ніколи не здолать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145440
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.09.2009
Тішуся лимонним смаком в роті
Допоки місяць видно, допоки зорі сяють.
Читаючи штрих-коди назвороті,
Їм чіпси, які приємно в роті тають.
Допоки стопи не горять, п"ю чай,
Червоні яблука фотографую,
Й стою я там, де напис "Не влізай!"
З куща ожинового ягоди рахую.
Останнім сонячним проміням я радію,
Шукаю тріщини на прозорому склі,
Й допоки очі не зачервоніють,
Шукаю ще зупинку у бутті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145355
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.09.2009
Вчера мне мой друг сказал, что херовой стала жизнь.
А сегодня я не выпил водки и понял это тоже.
И что мне дальше делать? Я не знаю как мне быть?
Я провел этот день на одном месте и ничего не ел,
Я пил виноградный сок без ничего,
А под вечер наорал на свою собаку и кино смотрел.
Завтра я возьму свое ружье и наконец-то вбью свою собаку,
А затем и кошку пристрелю,
Потом засуну дуло в горло и в себя задергну пулю надобавку.
Ведь может через несколько лет мой сын мне скажет тоже:
Мол, папа, понял я, что жизнь херовой стала.
Так пусть весь этот мир закончится скорей-одна к тебе лишь просьба,Боже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144054
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.09.2009
Як довго будем ми чекати те чого ніколи нам не знати,
Як прожити нам секунду й не дивитися в майбутнє,
Як пробачити минуле й постаратись не забути.
Як нам далі жити так, щоб не чути грім від своїх п"ят?
Десь колись ми прочитали, що ми жити перестали.
Ми злякались що ніколи ми вже не досягнем того,
Про що мріяли й чекали від життя цього дурного,
Що живем ми лиш для себе, і не бачим синість неба.
Й ми забули про гріхи, про обіцянки і страхи,
Ми заплутались у собі самих, ми сховались за повітрям
Нас не видно вже й не чутно, нас вже просто не помітно.
Й ми не знаєм як зробити, щоб хоч біль уже відчути.
Нам вирізували чакри, щоб нічого вже не мати,
Ми раділи в ейфорії і кричали - ми є вільні,
Ми продали Батьківщину й думали, що сильні.
А прокинулись ми з тим, що ми є просто сірий дим.
Нам не сняться кольори, і не літають вже птахи,
На наших гербах вже нема нічого сильного,
Ми розчинилися у сні, у сні ванільному.
Ми кожен кожного продали, от так ми й жити перестали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142941
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.08.2009
Я бачу, а ти мовчиш,
Я чую, як ти кричиш,
Не відчуваю своїх сліз,
А лише голос твій
Проходить мене скрізь
І лише та стіна,
Яка стоїть одна.
Мене не пускає
Туди, де я не буду
Чути, бачити і відчувати,
Де я буду вічно з тобою.
08,03,2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136904
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.07.2009
Спаливши все своє буття в проміннях сонячного світла
В туманностях дурману й неба я тебе знайшов
Мов білосніжна хмара в мене ти проникла
Й звільнила ти мене від всіх земних оков
Я бачив в тобі всі свої ноти і рядки
Не помічаючи ані секугди я був лише з тобою
Й ніколи б не зумів від тебе я піти
Одна така лиш думка з’їдала мене до болю
Мені тебе не вистачало ранком, вдень і уночі
Невистачало навіть і в твоїх обіймах
Невистачало в мріях і у п’яному сні
Невистачало у хімфаковських стінах
Ніколи б не пустив я в думку свою
Слова ті твої рокові
І згадуючи пісню свою рокову
Я поважаю правильність твою
28,02,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136903
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.07.2009
Відколи з тобою перейшов на ти,
Я поважав тебе, любив, радів тобі.
З тобою мав я те, що не знайти
Ні літом, ні зимою, ні удень, ні уночі.
Ти приходила, як сонце з неба,
І залишалася зі мною скільки я хотів,
Тоді я розумів, шо я без тебе
Більше б жити не зумів.
Коли ти йшла, мене боліло,
Я був ображений, убитий,
А іноді бувало так кортіло
Тебе спинити, залишити
Й літав з тобою скільки я хотів,
Хоча ти лиш одна для всіх,
Й тебе я з усіма ділив,
Я був з тобою наче сам, без них.
І поки я живу на цьому світі,
Тебе одну я не покину,
Бо як не як, а кожної миті,
Ти здатна все змінити.
03,06,2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136822
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2009
О, дівчино моя жадана!
На тебе я запав!!!
Скільки мрій в твоїх словах,
У рухах твоїх і кольору в очах!
Тим подихом, що ти слова ті вимовляєш
Я хочу весь накритися й тебе кохати,
І може ти цього й не знаєш,
Але я так хочу себе тобі віддати.
Бути музою твоєю і кумиром твоїм,
Й не ревнувати до всіх інших,
Хто ще так само у ногах твоїх,
Бо їх багато, але я із них найбільний.
Твій шанувальник!
Твій сильний шанувальник!!!
О! Як ти це робиш, як по сцені ходиш.
Мов по квітучому весною полю,
Мов по моїх бажаннях бродиш,
До мене ти прийди, й не буде болю.
14,06,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136795
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2009
Не залишай мене без тебе,
Приходь хоча би раз у мить,
Бо я пропаду, я загину,
А я хочу бігати, кричати і літати.
Пробуди мене зі сна,
Зі сна, що називається життям,
І я піду за тобою
В той довгий, безкінечний шлях.
Забери мене з собою,
Не питай моє ім"я,
Забери, а то прийде нова.
26,07,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136794
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2009
Застигло в мені літо,
Забрало від мене перо,
Й не знаю я де уже подіти
Це димом пропитане горло.
Щосили женусь я за нею,
Хоча вже й не чую її,
Тікає вона знову від мене,
Розмиваючись у літній жарі.
На три години я наближуся до неї,
Щоб розмити ці градусні хвилі,
Й буде все як в останній день Помпеї,
Допоки сонце не побачу на стелі
11,07,2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136728
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Странный весь этот мир. Ты стараешься всем угодить, сделать приятно, принести всё не тарелочке, а они это не понимают, и только скептически смотрят на тебя, в лучшем случае, а то просто пошло посылают тебя. И ты потом понимаешь, что не надо это всё, не надо делать им, делай себе, а они пусть себе делают. Ну а зачем тогда мир? Мир зачем? Люди заблудились, они забыли, что они все живут в этом мире, и это наш мир. Это наш мир любви и добра, мир всего хорошего и прекрасного, зачем мы тогда разносим столько грязи и зла? Зачем? Ведь мы здесь, на этом мире, чтобы делать мир. Люди, понимайте тех, кто вокруг вас, никого не бросайте, никого не отталкивайте, будьте людьми, делайте мир, живите, и вам будет прекрасно, вы будете в идиллии. Это возможно. Просто не делайте зла, не надо, никому не надо. Когда вы делаете зло, плохость, вы это делаете в первую очередь себе, себе. Вам это больше всего отдается. Ваше зло, оно и остается у вас, только вдвойне больше, делайте добро. Добру нет конца, добро насыщенное, полное, бесконечное, вечное, прозрачное. И вы имеете его, но не хотите чувствовать, делайте его всеми силами, любыми способами. Неважно как. Так, как вы его чувствуете. Добро. Оно во всех нас, мы полны его. Оно может длиться вечно, вечно. Вы слышите, вечно! Принимайте добро, отдавайте добро. Чем больше отдаешь, тем больше приходит. По всем законам: кто отдает, тот получает. Кто держит, тот ничего не имеет. Всё очень просто и очень прекрасно. Делайте добро во всём мире!!!
08,07,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136726
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.07.2009
Після двадцятого кола
Я зрозумів, що наше життя -
Це філософська спіраль.
Весна, осінь, літо, зима,
Чим далі все ясніше вже бачиш,
Шо буде далі, і виходи лиш два:
Залити очі, шоб не бачити цього,
Чи просто обірвати цю спіраль...
12,04,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136710
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Дощ, чи може й сніг,
А я не хочу спати,
Співати, літати...
Паде, чи може просто шумить,
А може я не знаю де шукати,
Бо завтра буде, лише вже
Мене не буде в цьому домі,
Де живуть всі ті,
Хто слухає годинник,
І спить, не чуючи дощу...
Бігти далеко, нічого не їсти,
Пити, бо жити треба шукати
Де бути чи просто не жити.
Літати, літати високо, але
Не тепер, скоро, коли вона
Піде, піде я знаю вже скоро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136706
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Багато в житті було внас у кожного:
Стабільностей, монотонностей й проблем.
І як би не так, а всі ми говорим,
Що життя в нас лише одне.
Хтось живе днем сьогоднішнім,
Хтось багато малює собі на майбутнє,
А хтось передумовує лише своє минуле
І прагне його не забути.
А куди йде минувша хвилина?
Нас так учили, що у минуле;
А вона йде у прірву, чорну і пусту
А спогади наші-то лише ми, якщо ми існуєм.
10,08,2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136684
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Ціле життя я буду ганятися
За тією думкою, яку не знайти,
Я буду радіти, я буду плакати
Щоб шлях цей лиш дійти
Ніхто не буде відчувати те що я,
Ніхто не буде знати те що я
Ніхто не буде плавати там де я
І тільки б не втопитися – мета мого життя
Завжди з’являються плями у житті.
Їх малює сірий день чи сірі люди,
Але як не дивно то мені здається –
Самий добрий день і самі близькі люди.
Я обираю те, що люблю, а оминаю те що ненавижу,
Але чомусь по законам природи
Мене обирають ті, кого я ненавижу
І оминають ті, кого я люблю.
30,08,2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136683
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Коли в роті сухість, а в шлунку таргани скребчуть шлункові стіни своїми лапами, а за вікном зависли у повітрі краплі того вонючого, брудного дощу, того, шо без озону, і вони просто висять і думають:”Навіщо?”, а кава сиплаться в шлунок і думає:”А шо тут роблять ці бридкі таргани, і чому вони не тонуть в мені, я ж кава. Чи може я не кава?”. От тоді в ці моменти лунання з колонок “Все в житті можливо!” стає якимось невпевненим, і що нам робити з ним? Їсти ж не хочеться. Навіщо годувати тарганів?
Але гітара біля стіни виглядає такою спокійною й незайманою, немов вона ніколи ще не лапалася п”яними, сильними руками. І це після такої бурної ночі. Її цілу ніч брали, гвалтували, робили з нею все і всяко, вижимали з неї стогіни всіх тонів, все з неї вижали, а вона лежить собі, немов тепер народжена на цей світ. Ще чуть-чуть струни підтянути і вона готова до нових стогінів. Гітара-гітарою, але шо робити з тими набридливими тарганами і тим дощем.
Як кажуть люди треба поєднувати приємне з корисним. На столі десь поміж пачок з сигарет, малюнків, записок і всякого бруду стоїть чашка. Це знак, шо ти її побачив. Чуєш? Це знак! Бери її! Бери її, заповняй і порожній її. І ще і ще. Ця чашка чекає на тебе. Вона твоя. Тільки вона здатна заставити зникнути тарганів і перетворити завислі каплі у повітрі на палкий, пахучий, свіжий дощ. Вона. Це Вона.
Де ти був вчора? Шо ти снив, а шо було насправді? Ех, нічого ти не знаєш. Хоч смак горілки пам”ятаєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136657
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
26 градусів за Цельсієм. Ну кого то цікавить?Га?
Понеділок. Ой, ні, вибачте, середа. Хоча і це всім до одного місця.
Переді мною поставили попільничку, а я ж не люблю гасити сигарету в попільничці, й так ніколи не гасне, а лише димить всім в обличчя і всі кривляться від цього:”Тобі 20 років, а ти ще й сигарету не знаєш по-людськи загасити!”. Но і шо? А навіщо вони мені принесли попільничку, я ж люблю просто викинути фільтр з сигарети кудись в траву, попільничка паплюжить мою тендітну психіку. Ой це я її приніс. Я паплюжник тендітних психік, ха. За останній тиждень я зпаплюжив 78 тендітних психік, ой який я Великий Паплюжник!
Діти в школу з портфелями, а я з ларька з кульком набитим водярою і в окулярах, шоб очі не повилізали з своїх орбіт, діти виймають ручки, олівці, лінійки, а я бухло. О, як це приємно. Міністерство Алкоголізму на одному рівні з Міністерством Освіти. Наша країна процвітає, друзі! Ми робимо її всіма своїми силами.
Перерва.Діти йдуть в парашу курити сигарету на трьох, а я йду до вікна курити сигарету на одного. Я їх перевершив. Я мажорний чувак. Я люблю себе. Чуєте? Я мажорний, блатний чувак, респект мені! Я скурив сигарету і кинув недопалок через вікно в траву. Тепер моя психіка залишиться тендітною. Діти жруть жвачку, шоб ніхто не почув, шо вони курили, і йдуть на урок. А я знов надіваю окуляри, шоб очі не повилізали з орбіт і йду по місту в пошуках пригод.
Діти йдуть зі школи додому, а я валяюся бозна де, зато моя психіка залишилася тендітною…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136656
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Якби я тебе не знав,
Ні я би не помер.
Я би жив у небутті,
Я би ноги всі свої стер
Від утечі по кругу, по Землі.
Якби я тебе не знав,
Я би спав вночі здоровим сном,
Але сном без снів,
Я би кров не називав вином,
І не чув би голоси птахів.
Якби я тебе не знав,
Мені б казали всі на “Ви”,
Й дивилися б очами гніву і жалю,
Тавро б мені до смерті видали,
Не давши ні любові ні свободи життю.
Якби я тебе не знав,
Я б не був тепер і тут,
Я б не існував, я би не літав,
Я б не знав красу й Весну,
Я би не любив і не співав, я би вічно спав.
02,05,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136644
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Бути в пітьмі ванілі,
Й не знати,
Й не кохати,
І лише чекати...
Я вже не хочу і просто не можу.
Набридло лежати і їсти самого себе,
Й дивитися на плями на стіні
Від всіх минулих правил і канонів...
Їсти отруту і пити солодкий чай,
Мастурбуючи свій мозок,
Чекати красивого життя,
Чистити ногті і бути в нехватці Скорпіонів.
Ваніль мене зробила монстром
Для моїх ідей і переконань.
22.11.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136642
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Кохаю ту частиночку себе
Шо десь там собі живе,
Шо десь там себе малює
Шо відкрила всі мої бажання
Манячи мене до себе
Кохаю, палку й гарячу, Тетяночку мою.
Люблю вуста її, переплетіння нашил тіл
Силу ту Вогню й Повітря,шо ми запалюєм
Разом, разом весь світ ми цей здолаєм,
Палаючим Вогнем запалим і здолаєм.
Горілку й диву ми назвем своїм
Своїм чарунком білим
Білим і зеленим, кольором кохання,
Кохання нашого земного й неземного
Кохаю!!! Люблю слова її
Погоду всю, коли вона зі мною
Не знаю я, коли ще знову
Побачу я це все Повітря
Люблю, кохаю, Тетянко, ти моя!!!
12,06,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136604
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Моє вікно мені пообіцяло
Викинути мене через себе,
Чому?
Я не поміщаюся в своєму тілі?
Я не маю свого дому?
Коли?
Я буду лише з Нею наодинці,
І не тікати буду я могти?
Як?
Мене запам”ятаєш Ти?
Чорним, білим чи у повних кольорах?
Куди?
Мені дивитися назавтра?
Щоби вікно мене не з”їло?
Навіщо?
Я живу на цій Землі?
А не літаю у Повітрі?
Хто?
Для тебе я й для себе?
Я не розумію...
18,05,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136603
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Ми побудували собі світ
І існуєм в ньому всі без правил
В нас є великий спільний дім,
Де кожен кожного завжди побачить
Ми не знали що це все так серйозно,
Ми жили, бо нам так добре,
Але коли ми віддалилися від всіх,
Ми назвали все це рок-н-ролл.
Sweet rock’n’roll, sweet rock’n’roll
Sweet rock’n’roll world
Нам казали – ти нездара,
Ти алкоголік, наркоман, ізгой,
Бродяга й лінтюган,
А самі ховалися від всіх своїх бажань,
А нам наш світ все віддавав,
Все те що ми хотіли і навіть не просили,
Ми просто брали все чудове і солодке
Бо наш світ без правил й заборон
Sweet rock’n’roll, sweet rock’n’roll
Sweet rock’n’roll world
10,06,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136591
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2009
Годинник б’є свій ритм
І всі танцюють під нього,
Не пропускаючи ані секунди,
А я не розумію одного –
Чому не чую я його?
Поштарь розносить пошту,
Доца б’є ударку,
А я лежу і думаю:
Чому не роблю я нічого?..
Дим постійно сірий,
Лід завжди холодний,
Люди всім голодні.
А я ж тоді чому все різний?
У байки є завжди мораль,
У алкоголіка чекушка,
Чому ж тоді у мене
Немає ні фіга?
25,02,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136590
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2009
Переповнений місяць
Переповнені чуття, почуття і відчуття,
Й піде це все вже скоро в небуття.
Гнилий серпень
Й так нічого до кінця нам не розкаже.
А ми чекаєм, коли осінь нам себе покаже
Чорний колір
Мені сниться замість кольорових летучих снів
Й страх несе той, що я в житті ще не узрів.
Чи так буде завжди?
Відповідь на це питання я вже знаю давно,
Але чомусь так хочеться знов вискочити у вікно.
Переповнений місяць
Ковтає знову всі мої ноти і рядки.
І коли я це відчути буду ще могти?
Гнилий серпень
Як завжди нам ставить лише питання,
А замість відповідей чути лише одні зітхання.
Чорний колір
вбиває віру у чуття, почуття і відчуття,
А залишає одне і вічне каяття.
Чи так буде завжди?
Я ж знаю точно шо не буде,
Але чому зранку мене знову страх розбудить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136549
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2009
Дай мені час, я ж не залізний,
Подивись на мій бейдж, на дворі ж літо,
Відлуння з твоїх дверей з”їдає мене
До болю, до болю, до літнього болю.
Чому не спиш, коли я би спав,
Чому тремтиш, коли я тверезий.
Не бий мене, не клич, я прийду й так.
Твого знаку мені вистачить на мільйони відчуттів,
Твого запаху – на смерті всіх життів.
Не відчиняй, я не доповзу,
Ти просто дочекайся, я прийду і ввірвусь!
02,07,2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136547
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2009
Коли побачиш ти її,
І не помітиш навіть ти,
Як з’являться на твоїй шиї
Її ті срібні ланцюги.
Бо кожному своє,
І лиш вона одна для всіх
Ті ритми в тобі б’є,
Що чути навіть уві сні.
Ти будеш бити, пити і не їсти
І розуміти, що не спиш,
І якщо вітер не заставить впасти –
В безмежне небо полетиш...
09,04,2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136500
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2009
Живемо ми в одному місті
І народились в один день
І я не знаю як так сталось,
Що я не бачив ще тебе
Я їм, п’ю, сплю і йду до тебе,
А ти стоїш собі одна,
І не тікаючи чекаєш ти на мене.
А я все думаю, що ти не та.
Бувають дні, шо я вже близько
І ніби от-от вже з тобою,
Але я зовсім низько –
А ти керуєш висотою.
Ти недосяжна, але правильна і вічна,
А я такий як є – сьогодні білий,
Завтра чорний, але порожній,
Без тебе зовсім я порожній.
04,05,2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136498
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2009
В останню осінь не бачиш ні минулого,ні майбутнього,так само як не бачиш в осені ні початку ні кінця.Осінь приходить і йде,але остання залишається з тобою на все буття,чи може ти залишаєшся в ній на все буття?..
Ти бачиш ті жовті листя на голих деревах так,ніби бачив їх кожного дня,кожної миті,і ти завжди їх будеш бачити в останню осінь.Ти робиш не те що думаєш,а навіть те,що і не думаєш,і про що не думатимеш і потім,у майбутньому,адже його нема.
Дух і мозок від'єднується від тіла і десь літають,а повертаються лише тоді,коли тіло на грані вимирання,на кордоні між життям і смертю...
...як я люблю,коли ми на тому кордоні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136481
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2009
І після другого ковтка неба
Він дає нам знати,що Він
Прийшов як Бог, щоб показати,
Де є, а де нема того,що ми
Шукаєм ціле життя;
Що я не один, і ти не одна.
І Він горить, бо там, де є дим,
Там є і вогонь, і там не живе брехня...
Й останніми рухами своїх долонь
Він навчив нас цілувати життя.
07,05,2008
Присвячується О.Кривошеєву(Карамазову)
Концерт,присвячений 1020-ій річниці хрещення Русі в м.Ужгород.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136478
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2009
Я з тих, хто вб”є полярну зірку,
І доти буде насолоджуватись світлом,
Допоки не оп”янить воно мене.
Я з тих, хто буде в травні
Траву солодку обнімати,
Бо бачу я у ній себе,
Зеленого й беззахисного,
Німого і простого, і лиш живучого,
Але для когось так жаданого.
Я з тих, хто ніч продасть заради
Сім ковтків горілки,
І ранок на страшний бодун,
І ту красу, що не узріти
Тверезим і кумарним оком.
Я з тих, хто не помічає у своїй кімнаті
Цвітучі рози яскравих кольорів,
А снить у своїх чорно-білих снах
Сади Семіраміди у повних кольорах.
Я з тих, хто не співаючи пів-року,
В двох нотах всю співучість передасть.
Я з тих, хто все життя продасть,
Заради однієї миті з Нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135612
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2009
боюсь коли горілки нема
пахне кінцем
хочу піднятись і взлетіти
і тебе з собою захватити
я спив свої бажання
вони всі кольору горілки
білого й прозорого
сліпого і гіркого
і нескінченного
їх підпалити і вони згорять
так само як горілка
-це ти?
-це ми
з тобою разом
вдихаєм ці світи
нашим спільним подихом
гарячим і гірким
і водночас так солодким
ми полюбили все своє
і стало все для нас солодким
ми називаєм це життям
життям летучим і німим
але таким нестримним і жаданим
яскравим, сонячним й сліпим
голим, білим і глибоким
як подихи оргазму
пелюстки троянд
-о,зараз таке відчуття дивне всередині...
-легкі й прозорі хмари
-як у космосі
-як космозоо
наш космос нам дарує ніч
палку й палаючу
у сам самих
у середині не даючи нам висловити це
бажання, сили, збудження
твоє й моє
й нікого більше
імпровізацій сексу
поезії і прози
неба і землі
цілунки й різні пози
і шию всю твою
тіло мокре і спітніле
стогін твій від задоволення сліпого
мрій збування на секунду
оргазму безсвідомість
все твоє й моє
все
все
всеееееееееееееееееееееееееееееееееее
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135611
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2009
Давай, будемо блукати в одній і великій невагомості,
Й плювати на всі правила й законності.
Не чистити зуби, не платити за проїзд і не спати,
Давай так жити, щоб ніколи не чекати.
Давай ми будем пити, давай не їсти, давай писати.
Бо ж нам то не просити, а тільки віддавати.
Давай віддати все своє, і нове все приймати,
Бо скільки не живеш, і так всього не будеш мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135607
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2009
Ура!!! Я нашел способ, как бросить курить…
Очень ЛЕГКО! Просто взять и не курить.
Более того, я знаю что делать, чтобы не снились кошмары.
Очень ЛЕГКО! Просто взять и не снить кошмары.
Я знаю, что делать, чтобы у нас всегда были деньги,
Очень ЛЕГКО! Просто взять и не тратить деньги.
Ведь так ЛЕГКО просто взять и не делать ничего,
Не правда ли???
А вот и не правда…
Нет такого слова ЛЕГКО, есть слово ТЯЖЕЛО,
А ЛЕГКО – это НИЧТО!
Есть только такие органы в нашем организме –
ЛЕГКИЕ, которые, если мы курим
Даже ЛЕГКИЕ сигареты, превращаются
С «ЛЕГКИХ» в «ТЯЖЕЛЫЕ»!..
Значит ЛЕГКО – это или НИЧТО или ТЯЖЕЛО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135606
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.06.2009
Ти навчила мене лежати в придніпровській траві
Під ритми “Другої Ріки”
Їсти полуниці з губ твоїх солодких,
Ковтати сонячні проміння з твоїх уст безмежних.
Ти навчила мене кохатися під ритми “Дорз”,
На небі бути разом з “Янанебібув”,
Облизувати ніч від сутінків до ранньої зорі,
Шукати сон у вічній і незайманій свободі.
Ти навчила мене ховатись за мільйонами людей
В твої обійми нестримно гарячі і в той же час такі м”які
Вдихати рок-н-ролл в один той самий стогін із тобою
Дивитися в безмежну прірву яскравим поглядом.
Ти навчила мене естетичності блукання в підсвідомості
Лежати на хмарах і відчувати лиш тебе,
Відділятися від свііту земного без пошуків чогось,
А просто мати всю тебе від іскри до вогню.
Ти навчила мене брати мрії всі свої за хвіст
І нишком їх тягнути до себе в кубло
Й їсти їх одну за одною з тобою, з твоїх потаємних місць
То ти мене навчила ковтати неба сьомого дим…
Ти, і тільки ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135585
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.06.2009
Де мій плеєр? Віддайте мені мій плеєр. Єбав я ваш фільм. Шо? Сто грам? Звичайно буду... Шо за фільм? Так, де мій плеєр? Блять, завтра встану, повбиваю всіх Козерогів, заєбали вже. Дайте плеєр, хочу “Ларёк”. Поклич, коли буде готово! Закрий писок, Скорпіоне, досить твоїх розмов чесно-дурних. Так, хто шо їв? Юй, як я широко. Зараз розплутаю навушники, суки, запутались. Поклич, коли буде готово! А де Раки? Чому так сумно і спокійно? Тельці, не до вас тепер. Наливай. Відкрий вікно, душно, курити хочу. Здравствуй, ночь-Людмила. Поклич, коли буде готово! Я завтра не буду. Куди? Йду! Дай раз вкусити, нафіг мені це треба. Заєбав. Блять, я вже сказав, повбиваю всіх Козерогів. Дай мені плеєр! Ну я тобі шось казав? От і ти мовчи. Холодно. Наливай. Які Риби? Ти шо, єбанутий? Риби сплять. Хто? Терези? О, з ним вип”ю. А! Здалося. Буває. Поклич, коли буде готово! Булочка? Яка ще булочка? З ментолом? Коли? А! Було-було. Ні, не зараз. Завтра, коли ж ще? А ти говори, ти – Стрілець, тобі ніхто не заважає, ніхто не слухає. А! Кажеш пофіг. Поклич, коли буде готово! Ну включайся, шо? Батарейка сіла? Хто має запальничку? Дайте мені Лева, хочу сигарету запалити. Ну не чіпай мене! Плеєр включи і все! Ні, не хочу. Завтра. З Водолієм завтра. Наливай! Закрий двері. Ні, вікно відкрий, весна ж на дворі. Листя обпало. А, зато, шо сніг випав,ну блискавка зато шо гроза, бачиш, який град паде?. Поклич, коли буде готово! Близнюки хай живуть, вони не пропадуть. Читай, шо там пише, лише закрий ліве око. Та дай уже плеєр. Я спати хочу. Ні, з Дівами завтра поговоримо разом з Козерогами. Ні, вбивати не буду. Надобраніч. І поклич, коли буде готово! Я теж не сплю, між іншим, ти, ідіоте. Думаєш один такий розумний знайшовся. Звичайно наливай. О! Плеєр включився! Шо, спиш, суко. Спи. Завтра здохнеш. Ні. Вже ні. Давай! Багато! Завтра. Звичайно буду і поклич, коли буде готово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135584
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.06.2009
О, алкоголь…наранок ти зі мною
Ти кумирів всіх моїх ізпив,
Мене вього заполонив,
Ти знов подарував наранок нам
Нові ноти і рядки,
Цих всіх резервуарів повноти.
Ти нас годуєш, ти нас не чуєш,
Ти є в нас, поміж нами,
Ти чуєш нас лише ковтками.
Береш, заводиш і несеш,
Не даючи нам сенсу на життя,
Забираєш нас усіх без каяття.
Сум, воля, правда і блукання,
Все змішалося у нас,
Ти це все розбавив і завбрав весь час.
Ти вічна прірва, яка нас з”їдає,
Мене, Валєру, дядю Юру,
Дениса, і Олега й тьотю Юлю.
Ти їш нас всіх, даруєш нам
Смак наш солодкий і терпкий,
Ти відкриваєш нам усі світи.
Світи яскраві і тверді,
Гіркі і тьмяні і ванільні,
І ритми музики повільні,
Рядки, слова й польоти мрій,
Сон без кольорів, і забираєш небуття,
Не дай, не залишай нас всіх на каяття.
Не залишай, не залишай!
Ти поміж нас блукай
Блукай, лише себе не забирай,
Ти став для нас повітрям,
Легким прозорим і стрімким
Жадано сильним і м”яким.
Ти наша стрімкість, повнота,
Ціль, міра, правда, доброта
Наповненість і сила молода
Не розумій нас, не чуй, на бач,
Себе нам віддавай хоч раз в ковток,
І всі страхи позакриваєш на замок.
Ти наш, ти наш, ти наша карма,
Ми відчули це із перших кольорів,
Бажань польотів без страхів,
Тебе ковтали і всміхались,
Носили у кармані й не чекали,
Шо ти закінчишся, бо знали,
Шо ти вічний і не згасний,
Ти поміж нами ти поміж нас,жаданий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135569
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.06.2009
Будильник, шоста, бодун, сухість, повний холодильник, важко вибрати, брудний одяг,розкуйовджена зачіска, пресс-брифінг за годину, перукар за пів-години, органайзер дзвенить, вода лише гаряча, бодун, канали лише розважальні, пиво лише слабоалкогольне, бодун...Як добре, шо я не шоу-мен!
Сухість, бодун, люди, непонятні, слова, непонятні, пиво, непонятне, дами, непонятні, контракти, непонятні, похорони, непонятні, бодун, непонятний, чи вже не будун?.. Як добре шо я не шоу-мен!
Ресторан, дівки, хміль, вино, продюсер, дівки, коньяк, костюм, дівки, труси, дівки, готель, дівки, мартіні, ліжко, дівки...ранок, бодун...похорони...мої...Як добре, шо я не шоу-мен!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135568
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.06.2009
моє жадання сильне і палаюче в мені
так хочу знов тебе до себе притулити
і кохати всю вічність сигарету і горілку
всю ковтати з тебе
з твоїх мість всіх потаємних
яких ти нікому не відкриєш
лиш мені одному
твоєму вірному й палкому
такому гарячому й німому
мені, твоєму сильному кумиру
шо всі рядки свої напише на твому тілі
мокрому й солодкому
солоному й м"якому
вологому й липкому
яке мене заполонить
до себе на всю мить
ту мить коли ти мене узрієш
й не заміть коли воно прийде
твоїх бажань нестримних всплеск
нагори все підніметься під язиком моїм
де ти літатимеш
й не помічатимеш мене а лише хмари
білі, білі і палаючі
бажанням і горінням твого смаку й оргазму
полоніння аааахххххххххх і оооооххххххххххххххххххх
одно за одним нас разом то все занесе
в краї де ти ще не бувала
в краї де літає разом
разом маєм нас усіх
всі наші ті палкі бажання
нестримності цілуночки кохання
тебе й мене і разом нас
в одному
в одному нас удвох в одному.
дай мозку те відчути
польоти всіх моїх фантазій
мрій, переконань й оргазмів
сил, пісень, віршів і наших снів
яскравих кольорів
без рим, без надлишку зусиль
без всіх формальностей, презервативів
і дум про сиві дні і Україну
хоч я і патріот
хочу на мить не знати неньку Україну
в обіймах твоїх білих і сліпих
тебе лизати й обнімати
себе тобою пригортати
на себе скинути усю тебе
й забрати в світ повних кольорів
де літатимеш зі мною
й благатимеш"давай ёще"
"целуй, бери меня, лижи..,"
а я дивитимусь на тебе
тим поглядом хотючим
і так для тебе заводючим
не дай, не дай забрати
секунду нашу ту гарячу
палаючу і голу
не пофарбовану й таку чудову
тебе дай облизати ще раз і ще і ще
тебе, тебе, мою любов
тебе одну,яка мене заполонила
в той світ, що і сама ще не зуміла
його пізнати з ніг до голови
а лиж навчила нас його кохати
всього такого білого й назайманого
і в той же час такого сивого
мене, тебе, його, її кохати
всім серцем і душою
і не знати, шо буде завтра, за весною
бо Травень нам несе красу
й не забирає
світу цього залишки
а лиш нас молить - не роби
холодностей і вітру некрасу
твори добро завжди і всюди
і нас люби, людей
люби себе і всіх навкруги
ооооооооооооооооооооооооооййййййййййййййййййййййййййййййййй
не можу вже
знов забирає мене
туди кудись
у глибочінь
все
відбери мене у нього
відбери
скажи шо ти зі мною
-я з тобою
-все
не віддавай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135551
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.06.2009
Я філософ в просторі і часі,
А мої резервуари дій пусті.
Я п\"ятого виміру зачаток.
Я син Вогню, Повітря й Сонця.
Не бачив я нічого рідного
На цій Землі і в цьому тілі
І точно не побачу вже ніколи,
Я його зрікаюсь!
Я - енциклопедія почуттів,
Які кружляють навколо мого ореолу,
Я їхнє джерело, я їхня безкінечність.
Я вічний, я незгасний, я Вогонь.
Я сон дитини, перший і кошмарний.
Я радість першої весни і останньої осені.
Я блакить - блакить Небес і блакить Вогню.
Я межиріччя Буття і Небуття.
Я вічна прірва, я Ніщо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135550
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.06.2009