| Сторінки (3/226): | « | 1 2 3 | » |
- Яка ж я гарна! - Кружляла Сніжинка, розглядаючи своє відображення у кризі. - Шкода, що крім мене ніхто цього не помічає.
- Дивовижно, - засміялась красуня, коли її поніс стрімко Вітер. - Хочу ще так само, татко.
- Ой, що це? - Крихітка раптом завмерла. Здалеку лунав сміх.
- Це дітки граються снігом, - промовила матінка Зима.
- Я хочу до них! Татко, відішли мене туди, - попросила Сніжинка.
- Ех! - Прорипів дідусь Мороз. - І навіщо воно тобі? Адже діти вмить вкатають тебе у сніговик або палац.
- Ой, як цікаво, - мрійливо посміхнулась маленька дослідниця вогниками на сонці, - я і справді туди хочу.
Всі зрозуміли, що відмовляти не варто. Сніжинка все одно відстоїть своє.
Фу-у-у-у-у! І татко щосили відправивив мандрівницю до дітей.
- Оце такої! - Захопливо промовила маленька красуня. - Що це?
- Я Сніговик! - Гордо промовив білий велетень.
- До вас можна?
Та поки Сніжинка питала, то вже і на голову до Сніговика підсіла:
- Ой, як тут тісно.
В цю мить татко Вітер підхопив крихітку та поніс далі. Сніжинка вже закружляла навколо дівчинки та швидко всілась на червону рукавичку.
- О, яка гарненька сніжинка, - промовила господиня рукавички та наблизила її до своїх очей. Раптом дівчинка закашляла.
- А де ж вона поділась? - Здивувалась дівчинка, яка до цієї миті бачила Сніжинку...
- Розтанула, - дмухнув тато Вітер.
- Розтанула, - промовила сумно мама Зима.
- Розтанула. - Скрипнув дідусь Морозець.
- Нічого, - відгукнулась крапля з рукавички, - хтось, та встиг помітити мою красу.
І вже через хвилину вона стала Крижинкою. Та то вже інша казка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730087
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2017
Дощ насичує місто
Ароматом кави.
Пронизливо,
Наче духм'яна радість,
Ще вдосвіта
Пробуджує весну.
Весело та просто,
Краплинами
З вогким ароматом
Прокидається
Насичене місто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584077
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.05.2015
Поденно викрадена осінь
З дорожніх знаків припинань,
Де очі напівтемряви
Гіпнотизують
Множинні варіанти перехресть:
Сьогодні та завтра,
Вчора та минулого разу...
Неочікувана швидкість емоцій -
Прохолоджені думки дороги....
Та коли ж це незабаром?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584067
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 28.05.2015
Не пиши, не малюй.
Розкрилась я раптом.
Не пиши. Розповім,
Що фарб недостатньо.
Мить майнула
Чужим життям
У моєму дні
Ще задовго до тебе.
Лишилась безвідомість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532457
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2014
Загублені нариси твору,
Закинуті у забутих сторінках
Втраченого записника.
Вицвілі літери забутих емоцій
Самим автором
Оживуть раптом
Під здивованим поглядом:
"Невже це моє?"
Тепер цей твір надихне
Вже по-новому,
Розпластаний на листочку
Такого сіро-гірчичного
Тоненького та висмиканого
Блокноту.
Критика йому зайва.
Лише посмішка минулому...
Невже це я?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526546
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 28.09.2014
Зурочене словами ім*я твоє.
Дивацька слава...
Не бавиться всесвітом
Душа гурмана,
А так бажала.
І не змогли стоптати
Каштанові будні
Надзвичайні літери імен,
Переписати наш постмодерн,
Зурочене ім*я...
Але хіба важливо,
Кому із нас вручено сотні "Не"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521710
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 05.09.2014
Жив в одній зграї малюк горобчик, який був дуже неслухняним. Що б не казали йому старші горобці - робив все навпаки. Одного разу нашому горобчику захотілось втекти і він втік від своїх.
"Воля! Воля!" Радісно махав крилами малюк. Проте незабаром його крильця втомились. На однім із дерев горобчик побачив гніздечко. Туди він присів відпочити та задрімав.
Збудило його злісне: "Кар! Кар! Кар!". То лиха ворона вернулась до свого гнізда. Горобчик злякався та давай щодуху втікати, проте ворона наздоганяла його, намагалась задзьобати. Тут малюк злякався вже не на жарт. "І чому я не слухався старших горобців?"- Подумав він. А ворона вже була зовсім близько.
Коли раптом наш мандрівник почув цвірінькання. То його зграя шукала. Горобчик щосили полетів у бік своїх. Горобці гуртом відігнали ворону.
З тих пір наш горобчик став слухняним і більше ніколи не потрапляв у такі пригоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502407
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.05.2014
З'явився на світі сад - такий загадковий, що задивлялись на нього всі. Якось пройшла тим садом юна дівчина Весна. Погладила вона ніжно дерева та землю і з'явились бруньки та зелена травичка.
Незабаром зазирнула до саду молода панночка Літо. І так тепло обійняла той сад, що у відповідь їй все забуянило та почало стигнути.
Наступною до саду зайшла пишна пані Осінь та злегка зачепила плечем дерева - рясно попадали врожаї, вдруге зачепила - позлітало листячко.
Після Осені до саду зазирнула сива пані Зима. Побачила голі кущі та дерева, пошкодувала їх. Стряхнула своєю білою хусткою та вкрила все пишним сніговим килимом.
І лише ялинка так і лишилась зеленою навіть під білою ковдрою. Та вона не сумувала, бо знала, що її незабаром прикрасять для діточок - адже скоро Новий рік.
А дівчинка, яка бачила прихід цих гостей, знала, що не варто вірити у дива, краще за ними спостерігати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502041
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Жила колись у однім хліві Кізонька. Та не сама. Були у неї три сестри старші, які весь час глузували з неї.
Якось одного осіннього дня Кізонька паслась у подвір'ї та помітила на одній з яблунь яблучко. І так їй захотілось скуштувати те єдине, та дістати сама вона його не могла. Тоді попросила своїх сестер про допомогу. Та ті її вкотре присоромили: "Що це ти собі вигадала? Яблука захотіла? Ме-ме-ме"...
Кізонька вернулась до саду, продовжувала пастись та не помітила, як настав вечір. На небі з'явились місяць та зірочки.
"Кізонько, мила, чом засумувала?"- То Місяць звернувся до неї. Кізонька розповіла про яблуко, про те, як її висміяли сестри.
"Не сумуй, - втішив Місяць, -мої помічниці зірочки тобі зарадять". Зірочки створили драбину, по якій Кізонька дісталась такого омріяного яблучка, скуштувала його, подякувала зірочкам та Місяцеві, розбалакалась із новими друзями та не помітила, як настав ранок.
"Ой, що ж це я, вашого часу згаяла?"-Засмутилась Кізонька. Та зірочки весело защебетали: "Ходи до нас, будеш разом з нами!"
Кізонька погодилась. З того часу на небі можна побачити зірочку з ледь помітними ріжками. Та інколи чути таке далеке: "Ме-ме-ме"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501885
рубрика: Проза, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.05.2014
Пан Степан збирав квітки
Та натрапив на мішки.
Там сиділи мишки
Та читали книжки:
Перша миша вчить абетку,
Друга – книжку по складах,
Третя миша вчить вже цифри,
А четверта – по рядках.
П’ята – вірші прочитала,
Шоста миша – всі казки.
Сьома миша книжку пише,
Восьма – читанку взяла,
А дев’ята та десята першу вчать,
Бо та мала.
Так Степан побачив мишок,
Загорівся був і сам,
Захопив десяток книжок,
Та й побіг читати в сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486479
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.03.2014
Гойдає місто
У колисці стихії,
Де відлунням паралелі
Звучать рейки.
А у Дніпра аритмія.
Чуєш???
Колисає місто:
" Спіть, мої хороші..."
Завтра буде вже завтра.
"Спіть мої хороші"...
Крізь шпарини плачуть калюжі
Вчорашнім дощем.
Загойдує стихія
Втомлені самолюбства:
"Гойда-гойда".
Спіть, допоки спиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2013
Синіми нитками
На тлі бездушності
Вишито холодне життя.
То не примара
До тебе примружилась.
То осінь несе
Чуже каяття.
Не хочу зітхати,
Що знов мені прикро,
Втома болюче зника...
Та завтра ввімкну
Знову світло -
До вимикача
Потягнулась рука.
Синіми нитками?
Може то хмарами
Тоне прозора імла...
Зеркало блиснуло...
Може і правда?
То осінь-примара прийшла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460225
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 13.11.2013
Крапками, комами, крапками
Сірими, синіми, жовтими
Дорога взувається до осені.
Надто вже тихо і лагідно
Мелодію пісня наспівує.
Зникає остання для нас хризантема.
Шукаємо скомкані, згорнуті
Затишні, грайливі і лагідні
Літери абетки надірваної.
Такі вони давні, неюні
Зривають, злітають, виринають
З наших уяв нескінченно.
Замерзлі до ознобу, чорнила холодні
Застигають між пальців
Крізь рядків безпринциповості.
Немає від осені слова -
Лише каштани, втоптані
У підошви твоїх черевиків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454613
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 15.10.2013
Збентежений вітер
Б'є каштанами
По голих скронях
Асфальту,
Зневічені від божевілля
Вікна стосунків,
Залатані спробами,
Затерті багряними
Ковдрами...
І лише у далеких
Маєтках уяв
Ти так затишно
Насолоджуєшся
Кавою із корицею,
Не виринаючи
З чужою мрії...
Вже позавтрім
Все буде для інших...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2013
Перша скрипка! Твоє натхнення
Обіймає кожен поцілунок ночі...
Перший мінор! Дзвінко хлюпочуть
Паводки настрою -
То плачуть зливами серця хмарин,
То сварять громом світила,
То заходяться цвіркунами
Натхненні сріблясті вечори.
І вже першою нотою
Заворожує світ, убаюканий
Таким різнобічним щастям дивацтва.
Ти лишень послухай,
Як зростають а-капельно
Світанки мінору
В мажор життєвих струн!
... Ти це зможеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440059
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.07.2013
Стираю гумкою
Похибки минулого,
Старанно перекочую
Місячні хвилі
Між дзеркал відлуння.
Рятую скелі
Від чужого самогубства
І втомлено зазираю
У зіниці
Згорнутих годинників.
Ще донині не вірила
У існування
Самозаперечуючих думок...
Та, може, це наш із тобою
Вай-Фай?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435848
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 07.07.2013
Та, що у білій сукні,
З бурштину намисто вдягла
І з вітром гуляла під руки,
У вальсі з теплом відбула;
Перлинами краплі ловила,
Щоразу до неба молилась,
Веселку тримала за край,
Збирала вчорашній врожай.
І знову вона полетіла
Кудись, в невідомі світи,
Тримаючи птаха за крила...
Ах осінь, бешкетнице біла,
Своє загубила намисто,
Бурштином гуляла по місту,
Години лічила, хмарини,
Чіплялася за горобини...
Бешкетнице, осіне біла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433748
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.06.2013
Натхнення білим полум*ям
Сонце зчитує
З Ваших сторінок.
Вселяє душу у безмежність
Чужих о́бразів...
Відболівше втілено
У щастя для кожного.
Коли зачерпаємо
Краплю чорнила,
Тоді зітхне натхненно
Біла душа,
Якій завтра світатиме
Біле полум*я сонця -
Воно зписане з Ваших віршів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426018
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 19.05.2013
Бери від дерев усе,
Чого забажаєш:
Весняну буйність,
Літній спокій,
Осінню ностальгію
Чи зимовий сон.
Бери, та не питай
Навіщо.
Так буде затишніше
Для нас.
Черемшина - то доля
Для тебе.
Шкода,
Бо я звичайна вишня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426015
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.05.2013
Над відблиском хмар
Нахиляється літо.
Де ти, проміжок щастя,
На ймення весна?
Битим склом
Стоптані дороги,
Шляхи вкриті
Відгуками минулої зими.
Над відблиском хмар
Нахиляється літо.
А я схиляюсь
До віддзеркалення літніх
Калюж босоніж!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424166
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.05.2013
Під ногами волочаться будні,
Сивим димом
Навіюють нудьгу.
Заплутана скважина
Наспівує пісню павутиння,
Де злиплись міжбудення.
А ти знову
Невтомно перехиляєш
Чарку суспільства,
Щоб похмелитися
Чужою сповіддю.
... Зніми налипші будні
З чобіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389371
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2013
Стану здобиччю
Скелястих сходів.
Нехай полюють вовкулаки
На мої думки.
Чуєш, як скреготять ікла
Об муляжі?
Нехай гризуть,
Нехай думають,
Що то справжній смак мрій,
А не позолота.
Не лишу їм і шматочка.
... А думки свої загорну
У складень власних віршів.
Вже світає.
Незабаром прийду.
Там на мене чекають мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372317
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 21.10.2012
Пише мелодію тихо й повільно,
Так ненав*язливо краде тепло.
Пісня за піснею,
Небо вже плаче,
Осінь пробралась стихією в душу,
Крапає музика там за вікном.
Я зачиняю і знову забуду
Обіцянки літа, вишиті сонцем...
Крадене щастя мінором востаннє,
Я залишаю для інших.
Іду до мажора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369464
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 08.10.2012
Окрилена щастям,
Ступаю босоніж.
Під ноги постелено килим -
З пухнастих дерев.
Лоскоче листя,
Шепоче вітрами...
Стоп - знято!
Наступний дублює
По-новому день.
Забуто, заснято.
Нагадує осінь
Про сонце і наступну мить -
Життя.
А поки реклама -
То вип*ю я кави,
А далі роззуюсь і знову піду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369215
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 07.10.2012
Бери від дерев усе,
Чого бажаєш:
Весняну буйність,
Літній спокій,
Осінню ностальгію
Чи зимовий сон.
Бери, та не питай навіщо.
Так буде затишніше
Для нас обох.
Та черемшина,
То доля для тебе.
А я лише звичайна вишня.
Шкода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365806
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 22.09.2012
Коли вам кажуть, що все дуже просто – не вірте, бо є декілька варіантів – або недуже просто або дуже непросто. У цім житті просто так нічого не дається. По собі знаю.
Ще років 6 тому відкривала свою справу, але не мала і гадки про те, що так швидко справи підуть в гору, інвестори з’являться самі по собі, успадкую тітчине майно...
І, гадаєте, мені вельми пощастило? Можливо, бо в особистому житті налагодилось ще не так давно. Точніше, налагоджується. Вже місяців зо два, як познайомилась на виставці відомої художниці зі своїм Тарасом. Потроху, помалу, та і зав’язались наші стосунки.
Я вже почала розуміти, що мої почуття до Тараса ростуть з кожним днем. Байдужою бути не зможу. Але ж підкралися сумніви – чи він має симпатію до мене, чи до моїх коштів? Як би це зрозуміти? Хоч бери та шпигуй за ним... Чи в невидиму перетворитись. Чи так, щоб стати іншою собою. Неначе близнючкою...
Цікаво, бо близнюки ще з дитинства мені симпатично-загадкові. Ох, як гарно все природою закладено. Чому ж у мене немає такої сестри, щоб ми були настільки схожими, щоб ніхто часом не міг би відрізнити нас?...
Це ж ідея! Стати своєю близнючкою, а самій наче кудись поїхати.... Треба помислити. Так, Тарасу про своїх родичів ще поки нічого не розповідала. Цим, значить, і скористаюсь.
Але що б таке вигадати? І так, щоб коханий ні про що не здогадався...
Буде, значить, у мене сестра близнючка, повна мені протилежність. Вбрання має бути сумних кольорів, сама скромність. Та і зачіска відповідно цього образу. І декілька запасних речей, щоб не викликати підозри. зватимуть її Христею. Буде такою собі вчителькою з вельми малими прибутками. Так, уява є... Піду, на горі пошукаю, може що тітчиного знайду. А Тарасу зателефоную, скажу про відрядження на два тижні і нехай за Мурликом пригляне, а за сестру мимохідь скажу. Далі побачу, що буде.
Ось воно як! Ледь влізла у тітчину сукню, але ж що робить вбрання – відразу ж іншою стала. Себе не впізнала б і сама... Це те, що мені треба! Ще і валізку знайшла стареньку. Точніше, не те, щоб зношена, просто така давня. Тітка мала за звичку гарно зберігати речі. Навіть цю сукню неначе вчора пошили. Єдине, що такої тканини зараз у продажу немає та і фасон давно вийшов з моди, а назад не повернувся. Потрібно ще декілька речей до валізи. Краще за все буде знайти у секонд-хенді. Доведеться входити у ту роль.
У магазин пішла у «новому» вбранні – тій сукні, що вдягла. Продавщиця – молода дівчина так жалібно подивилась у мій бік, допомогла вибрати спідн6ицю та кофтину. Точнісінько те, що мені і треба було. Навіть знижку зробила.
Після такого дивного шопінгу вирішила зайти до улюбленої кав’ярні, що неподалік мого будинку розташована. Вже там мене не впізнали. Попросила меню, то офіціант так по-дивацькому подивився на мене та сказав, що кав’ярня недешева. Він що, знущається? Майже щодня заходжу до цього закладу. Замовлю собі круасани та каву, бо апетит зник, а, загалом, і круасанів не дуже то хочеться, бо той офіціант все ще підозріло в мій бік дивиться...
Додому повернулась, поставила валізу з речами посеред кімнати, пішла до ванної. А коли вилізла із ванної та подивилась у дзеркало – ой, хто це, я чи то не я? Навіть волосся не моє, ніби хтось його відростив та забув стрижку зробити. Ще ж місяць тому постриглася. Такого вчора ще не було. Гаразд, та для образа Христі згодиться. Знову вбралася у тітчину сукню та пішла до кухні. Все ж апетит з’явився. Десь у мене були напівфабрикати – налисники із сиром. Люблю таке до чаю. Та коли зазирнула до холодильника, то зрозуміла, що не хочу налисників. Що ж це таке? Може це яєчню приготувати? Але з яких то пір? У мене завжди яєчня як мінімум згорить, тому їсти не готую. Але нехай буде горіла, якщо так хочеться.
За 10 хвилин знову сиджу на кухні та їм яєчню – вперше в житті щось вдалось приготувати без сумних наслідків. Мені якось не віриться. О, двері вхідні відчиняються, То Тарас іде. І поки нервово гадаю, що то його робити, коханий заходить до кухні.
- Доброго вечора, - здивовано вітається Тарас, -а Олеся вже поїхала у відрядження? То ви, значить, Христя? Радий познайомитись. Здивування в його голосі поступово переходить у помітні нотки розчарування та жалібності.
- Доброго вечора, - тихо промовляю я, Христя, - так, Олеся вже у відрядженні. Мені теж приємно познайомитись. Ой, що це я? Може, складете мені компанію щодо вечері?
Тут очі Тараса загорілись:
- Ви знаєте, не відмовлюсь. У вас так смачно пахне.
Після невеличкої паузи на початку вечері, розмова продовжилась. Вже почала розуміти, що я не я і доля не моя. Мене і справді коханий сприйняв за сестру-близнючку, так що не доведеться надалі награвати. Вже пів справи зроблено. Тарас навіть яєчню похвалив і, як не дивно, посуд помив. Хоча зі мною, Олесею, він так жодного разу не поводився. Пішов Тарас додому, коли я вже Мурлика годувала. І хоча кіт теж із певною відстороненістю дививсь у мій бік, але їжу прийняв. Гаразд, а чому ж кіт мене тоді не впізнає?
Та ну це все. Завтра піду до офіса, дізнаюсь, як ідуть справи.
А день наступний почався не менш підозріло. Замість будильника мене розбудив кіт, який, як виявилось, спав біля мене. Такої! Кіт, який ніколи не лягав поруч, опинився на моєму ліжку.
Зібралась до офісу, вдяглась у блузку зі спідницею, що новопридбані у «бутіку» та за звичкою захопила документи. На вході привіталась із охороною, ті мені не відповіли. Коли зайшла до приймальні, секретарша Світлана, не піднімаючи голови, попросила зачекати на дивані. Тоді я дістала папери та поклала на стіл секретарші. Світлана підняла голову:
- Ви що, знущаєтесь із мене? Звідки у вас ці папери?
Та й інші працівники наче змовились. Зайшла бухгалтер:
- Ой, доброго дня! А ви так схожі на Олесю Дмитрівну, а вона ніколи не казала, що у неї є сестра, та ще й близнючка.
- Так, мене звати Христина Дмитрівна, так склалось, що на певні часи наші дороги розійшлися, - відповіла Ярині, бухгалтерці, - вона дала мені ці документи, сказала, що Ярина Іванівна має їх підписати.
Ярина Іванівна мовчки взяла ці документи та вийшла. Тут мене охопили сумніви – кого ж насправді я найняла на роботу. Якщо я начальниця, то мені посміхаються, а якщо якась там собі Христя, то зі мною не потрібно знатися? Потрібно обдумати з приводу своїх підопічних. Тут у Світлани задзвонив телефон. Секретарша комусь напівшепотом повідомила, що Олеся Дмитрівна на два тижні у відрядженні і що можна буде скористатись цим. Потім озирнулась у бік дверей і ще більше перейшла на шепіт. Почула лише слова «пароль» та «папери, дурень». Виходить, вона про мене забула та не бачить мене у цім приміщенні. Тоді я вийшла з приймальні так само непомітно для Світлани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355142
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.08.2012
Ти диви, як смачно позіхають зірки!
Вони солодко заколихують діточок своїх,
Наспівують колискові для них
Диханням дерев,
Заповідають їм тишу як скарб,
Вмивають їх перед сном росами босоніж.
Так чому ж находить така ностальгія
При багряно-сивих хмаринах
На їх останньому подиху?
Адже завтра народиться вже нове життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350768
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.07.2012
Взуваю прозорі сандалі,
Вдягаю синє небо
З білим мереживом хмарин,
Вмиваюсь приторно-солодкою росою
Прохолодних яблунь.
Тішусь барвами простору,
Потопаю у зелені,
Що поза річкою,
Вдихаю гаряче літо,
Що самотньо минає міста.
Це воно, моє...
Те село, що гарячим піском
Лоскоче душу.
Це воно, Немильня.
Прикро, що далеко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350076
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.07.2012
Смакую вірші. Ням!
Духм*яні, свіжі,
Лишень зчитані з блокноту,
Які апетитно надихають
На спокусу дня.
За столиком життя
У затишній кав*ярні
Меню сьогодення.
Зачитаюсь свіжими творами...
Час бігти.
Проте...
Можна мені ще феліжанку
Гарячої прози?
(надихнув твір Є. Юхниці " В журналі дата підійшла". Упс. )))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2012
Чиїсь крила кликали:
"Там воля, лети!"
Чиїсь слова вабили:
"Зникай, іди.."
Та не вистачило
Сміливості
Злетіти так високо,
Зникнути так раптово...
Лише поступово,
Розчинившись у часі,
Піду, не завертаючи,
Повз надлюб*язних посмішок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345950
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 24.06.2012
Дівчинка-розбишака
Розкидала хмаринки краплями
На землю,
Зі сміхом прокотилась
На блискавках,
Упереджено грала мажор
На кларнеті пожовклих дерев.
Пустувала забутим парком
На розкиданих хмаринах,
Власноруч вязала
Веселку край неба...
Це вона, Панночка Осінь,
Вічна бешкетниця.
( присвячую своїй донечці Софійці)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345166
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.06.2012
Небо моторошно зітхає
Нічним містом,
Зриваючи світло
З битих ліхтарів.
Надягає зливи
Під зростаючий тупіт,
Здіймає хвилі
Із асфальту.
Така вже доля
Вмитого вкотре міста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342205
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.06.2012
Присмачу твої будні
Гарячою казкою,
Вдягну небу
Капелюшок із хмарини,
Взую землі
Зелені черевики,
Вберу світ
У барвисте намисто,
Заспіваю вам пісню
Пташиними голосами.
То я - ваше літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338724
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.05.2012
Грайливо листям дерева
Тріпочуть вечірню вуаль,
Де меланхолія літа старого
Потроху навіює жаль.
Ніщо не зникає безслідно,
Здається, у серці життя,
Лише у безлюдність емоцій
Проникне душа скрипаля.
Заплаче грайливо тим листям,
Сміятиметься, мов немовля,
А літо згоратиме містом,
Пожовкне потроху земля.
Так мовчки, спонтанно, безслідно
Залишиться місто безлітньо,
Безлюдно накрите вуаллю,
Без скрипки, жалю і рояля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337990
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.05.2012
Невідомий світанок
Розтопив кригу
Забороненої долі,
Заворожив собою
Золоту глибу,
Зігрів її душу,
Обійняв мільйони думок
Чужого дня.
Так народилось
Нове натхнення
Під назвою
Життя.
(Присячую своїй донечці!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337775
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.05.2012
Пробудилось літо
У зимові ночі.
Стиглим персиком
Навіяло
Жадібні спогади
Снів пахучих,
Чорничні радощі
Вкрапало
У беззаперечну вічність
Долонями ягід.
Так солодко й ароматно
Спиться...
Які ж іще мрії зимові
Насняться?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337540
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 15.05.2012
(1)
Нам літо пахощами зелені горить,
Де ми зустрілися в той день з тобою,
Там, де питала перша мить,
Чи так зплелися почуття з весною.
Приспів: Чому в очах твоїх
Збирається весна сумна?
Чому в очах твоїх
Потоне все одно вона?
Чому весна сумна
Крізь простір йде до нас обох?
Чому вона одна,
А ми лише удвох?
(2)
А ночі жаркі в серці залишились
Богами сонця у нічних зірках,
У щасті жити нам веліліи,
Проте судилось потонути в буднях.
Приспів.
© Тетяна Шабодей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274759
рубрика: Інше, Авторська пісня
дата поступления 12.08.2011
Як по росі
Серпанком білим
Веселка мимохідь майнула,
Блиснула сонячним
Світанком
І пожурила вітром
Озеро свідомо.
Так ковзали думки
Всім світом,
Піснями ранок
Зустрічали,
А сонячне багаття
День розпаляв.
Нехай у цім багатті
Всі нещастя зникнуть,
Невтіха разом з тим
Зотліє.
І лиш веселка
Донесе до душ
Ще радість.
Так варто брати
У життя своє.
Його дано нам мало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274417
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2011
Грайливо листям дер́ева
Тріпочуть вечірню вуаль,
Де меланхолія міста старого
Потроху навіює жаль.
Ніщо не зникає безслідно,
Здається, у серці життя,
Лише у безлюдність емоцій
Проникне душа скрипаля.
Заплаче грайливо тим листям,
Сміятиметься, мов немовля,
А літо згоратиме містом,
Пожовкне потроху земля.
Так мовчки, спонтанно, безслідно
Залишиться місто безлітньо,
Безлюдно накрите вуаллю,
Без скрипки жалю і рояля...
(вибачайте за рими))))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274327
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.08.2011
Не бійся змалювати
Бога вугіллям,
Коли пронизливо
Гуляє душею вітер.
Той образ буде надією
Твоєю і чужою.
Буде підказкою
Чиємусь
Життєвому шляхові.
Не бійся створити
Образ,
Проте бійся приміряти
Його на себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273590
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 04.08.2011
Пишу віршовану стихію,
Яка заблукала між світів,
Де їй між долями судилось
Зійтись у полум’яні дні.
Схрестились ночі між зірками,
Їм втіху Всесвіт дарував,
Стихії доля – карі очі,
Що знов забули про останнє лихо.
Пишу, забулась про примару,
Про мрії уночі казкові,
Прокинусь з першим
Шелестом сторінки...
Хмарина втіхи
Вмить розчиняється...
Мої загублені світи,
Моя віршована стихія....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267158
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2011
Цілую емоції твого болю,
Що створений суспільством,
Пригортаю сльозами,
Нав*язаними чужою вірою,
Втілюю щастя твоє у майбуття,
Малюю крейдою зірок
Імена твоїх союзників...
Та чомусь ти не чуєш
Тих слів, якими втішаю тебе,
Моя самотність,
У шелесті беззвучності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261221
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 23.05.2011
Гаряче співають
великодневі солов*ї,
Мелодію весни втілюють
у воскресіння
Для душ, які у пошуках
власного і нині,
Для надій, загублених
між століттями.
Пісні їх палко
серцями оживають,
Неначе теплі весняні дні
Після морозних ночей.
То вони, птахи-вісники,
Несуть щирий спів
У воскресіння душ безсмерття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255810
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.04.2011
Ти зробив мені каву
Із боляче.
Додав туди чужі поради,
Що мариновані
Суспільством,
Заправив
Вершками байдужості.
Підніс це
На розносі беземоційності,
Доповниши
Десертом свавілля...
Пробач, та твоя кава
Надто холодна.
Піду, заварю каву
На власних емоціях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254887
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 19.04.2011
Все почалося з вух. Ні, з крил. Ні, мабуть, таки з очей. А, може, все ж почалося з нудного дня, в який раптово вплутався кажан. Він влетів у приміщення, де не мав бути, навів на народ паніку, спокійно лежачи у ванній. Лише своїми крихітними оченятами позирав на людей. Довелось втрутитись, просто звільнивши неочікуваного гостя, загорнувши по-дивацьки у рушник. Бідолашне мишенятко позіхало, намагалось зрозуміти – що ж від нього хочуть. Та коли опинився кажан на волі, його очі із німою вдячністю подивились на рятівницю.
А потім...Історія не забулась, просто відсунулась на задній план. Та з цього і розпочалося.
Знову настав новий тиждень. Як не дивно, з понеділка. Ще вранці пішла містом новина, що тиждень тому зник Князь, якому влада нещодавно надала титул. Визнали за ним право земель, які він начебто успадкував від предків. Ніби він за походженням українець, але донедавна мешкав у Франції. Це все, що було мені відомо.
На розшук подали його водій та хатня працівниця, як оголосили в новинах.
То це ж який дім треба мати і які кошти, щоб найняти працівників? Є підозри, що його викрали, а у всьому винні вибори до мерії, бо нібито князь мав балотуватися. Князь на прізвище Князь... Якесь дивацьке співвідношення.
А, годі, ці вибори ніколи нікого до добра не доводили.
А мені якось зі здоров’ям не ладилось. Відпросилася до лікаря... Добре, що чекати чергу не довелось. Дав терапевт лікарняний на п’ять днів, сказав, щоб добряче відіспалася. Що ж, буду. А на вечір, сидячи у кріслі з чашкою чаю і думати не могла, що спокою не матиму.
Порушив той спокій стук у двері балкона. Ніби щось кинули. Думала, підлітки тішаться. Вийшла на балкон, але замість каменя побачила кажана. Та що це таке? Мені з кажанами просто щастить. Подумала, що все одно шкода живності, тому своїм купальним халатом обгорнула гостя, якого потім на певний час помістила у трилітрову банку, що призначалась для консервації. А лелик реагував на все спокійно, наче чекав від мене щось.
Пішла до ванної, щоб можна було подумати наодинці. Та не довелось думати, бо хвилин за десять почувся дикий шум на кухні. Та що це таке сьогодні коїться? Загорнувшись у купальний рушник, побігла на той шум.
О ні! На кухні ( і як він сюди потрапив?) стояв якийсь чужак. Хотіла було викликати міліцію, але... спинили очі того молодика. Щось у них було знайоме і, водночас, спокійне.
Коли нарешті віддихалась, то спитала, що цей чоловік тут робить. А відповіді не пролунало, лише його очі подивились у бік столу...
О, Боже! Там та банка з кажаном. Банка перевернута, кажана немає... Що це все означає, нарешті? Голова обертом пішла...
- Сядьте, будь-ласка, я наллю Вам чаю, - пролунав раптом голос з боку дивного гостя. – Вибачте, не хотів Вас лякати. Навіть не сподівався, що все так станеться. Де у Вас ще одна чашка?
Я мовчки кивнула у бік навісної шафи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252650
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2011
Пробач, що догоріла
квітом маку влітку,
Що не змогла пробачити собі.
Була тоді я щастя твого свідком,
А потонула у самотності й журбі
І колосом, мов жито, збагатила ниви
твого життя,
Там, де мене нема.
Пішла за обрій тим туманом синьо-сивим,
між забуття
У час, коли навік сама.
Пробач, вже догораю обрієм вечірнім
Відходить біль мій краєм світу.
Не буде небо вже твоє безхмарно-синім.
Не буде... Але я б хотіла жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2011
Хвиля за хвилею,
Настрій за настроєм.
Світ крижаний.
Тоне повітря
Крилами ластівки.
День несумний.
Дуже солодка
Кава холодна.
Я не п’яна.
Просто втомились
Зустрічного ноги.
Просто весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248657
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.03.2011
Марю царством снів,
Де відсутні біль та турбота,
Де немає образ та втом.
Там наявні
Щирість почуттів
Крізь порозуміння.
Хмари мрій...
Боляче повертатись
До буденності,
Зіскакуючи з веселки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248427
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 20.03.2011
Зітхаю аритмією
Нічного міста.
Дахами пульс
Вимірюю,
Звіряю данні
З історією
Його хвороб.
Неймовірна насолода
болем...
Навіщо ж нам
Невиліковне місто?
Введу ритм
У його аорту!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243682
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 26.02.2011
Шумить під вербою
Кужілка -
Невидима нитка прядеться.
Це Король
Конопляний,
Це Король
Полотняний
Узявся надбати прозорих
Сувоїв.
Заплуталось в нитках
Волосся -
Чи промені Місяця-Сонця?
Це Король
Полотняний,
Це Король
Конопляний
Засновує Місто
Жагучим Серпанком.
Веретенце співає
Під серцем.
Зітхає душа
Вишивана.
Це Король
Конопляний,
Це Король
Полотняний
Під лісом кав*ярень
Чекає свою
Королівну.
Присвячується О.З. Розташований вірш з дозволу атора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237607
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 29.01.2011
Не пиши, не питай, не шукай.
Іще вчора я зникла
З твоїх паралелей.
І не вхожу космічним
Кораблем у твій простір,
Бо згоріла там моя зірка,
Що іменована коханням.
Не пиши зникле ім*я,
Не питай напрямок
У мого щастя.
Не шукай звичне слово
На сніданок у коктейлі
Почуттів.
Я астрал без імені,
Що перетинатиме віднині
Лише власні паралелі
Свого космосу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236497
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 23.01.2011
Що цей сніг,
Що на душі мені,
Нащо той огарок свічки
На столі?
Воскову фігуру
Я ліпила з них,
Плакала, сміялась,
Хоч і не до втіх.
Я ліпила. Мріяла.
Танув в руці віск...
Додала я ляльці
Прядку своїх кіс...
Та фігурка дивно,
Безтурботно вразила,
Але потім лялька
Душу позабавила,
Позабавила і лишила
Розуму і втіхи.
На щоці краплина воску
Захолола тихо.
2000;2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235951
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 20.01.2011
Розчиняюсь глибою у твоєму
Часовому вимірі,
Де з самого початку
Ти для мене запатентував ліміт...
Як соромно перед собою,
Намагаюсь зібратись по піщинках,
Яким не вдалось розчинитись...
Може, незабаром зайду
У інший безлімітний вимір,
Де обмежень для мене
Не існуватиме.
Лише приберу залишки
Власного ЕГО з твого ліміту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232916
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 04.01.2011
Пишу ім*я твоє
Мелодією скрипки
Страдіварі
Мінорно та мажорно
Водночас.
І музика хай лине
До душі твоєї,
Щоб чути було
Пісню скрипаля.
Як сумно й радісно,
Що нам даровано
Багато спільного обом,
Що струни скріплюють
Дивацький наш союз.
Навіщо ж свічкою
Читала я твоє ім*я?
Щоб чути той мінор-мажор
У скрипаля?
Пробач, та іншою
Не зможу бути,
Щоб збудувати
Інші принципи в собі.
А що союз між нами дасть -
Ніхто не скаже.
Проте, нехай життя вузли
На наших струнах
Не зав*яже.
Та іншими ми стати
Вже не здатні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232508
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 02.01.2011
Штовхаю човен
Крізь порожнечу,
Що зависає
У сиво-багряному повітрі,
У яблукові місяця,
Який поступово
Перетвориться
У молоде вино.
До човна емоцій
Захований ковчег оберегу.
Так непомітно
Догорає життя
На тлі безодні
Сивиною дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230281
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 21.12.2010
Якщо хочеш - забудь мою долю
До останнього слова з перших хвилин.
Тільки знай, ім*я моє
Більше не оживе
В епіграфі пророцтва,
А уламком минулого
Залишиться на твоїй площині
Байдужості.
Я тобі давно пробачила,
Але ніколи не пробачу собі.
Жени мене, забудь моє ім*я
Серед імен власності,
Якщо ти того так прагнеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230104
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 20.12.2010
Лише надія на кохання, мов наркоз, оберіга від болю розтинів життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228286
рубрика: Інше, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2010
Дивись, у що я вбралась!
Красою дівочою
Зваблювати буду
Дуба молодого,
Що там, за річкою мешкає.
То мені Матінка-Зима
Дарувала цього капелюшка
Білим дмухом сивої ночі.
Погадаю на крижинках.
Нехай скажуть мені,
Юній горобині,
З ким в долі мені бути.
Ой, не судіть мене, молодую,
Хай горобиною звуся,
Але ще ж я дівую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2010
1 жовтня – Відпустка розпочалась! Ура! Але чому «ура», коли тієї відпустки невідчутно? Гаразд, дощі дощами, та треба все ж таки гайнути у веселі села. І що? Знову там здичавію? Ще б пак, не знаю нікого з дачників, з місцевими ніколи не спілкувалась. Хай так.
2 жовтня – Вже день закінчується, буду грітися біля вогнища та думати про щось позитивне. Але що? Чому нічого такого позитивного на думку не спадає? Принаймні, те вогнище сама втіха.
3 жовтня – Вранці: ой, як не хотілося вставати та дозбирати той врожай на городі. Але ж треба таке – знайшла пару черевичків на моїй копанці. І як вони сюди потрапили? Їх же вчора і близько там не було – це я добре пам’ятаю. А тут вони лежать собі – чорні, гарненькі та ще й нові – дамські черевички. Ну хто міг мені їх закинути та з якою метою? Ну годі, піду, у сусідів попитаю...
... Нічого не розумію і цього разу – ніхто нічого не бачив, ніхто нічого не знає. Але це ще не все – це ж треба, черевики мого розміру. Приміряла – як то на мене шиті. Сміх та й годі.
6 жовтня – Повернулась додому і привезла із собою ті черевики, бо все одно господиню їх я так і не знайшла. А залишати їх там якось шкода. Ой, забулася, мені ж сьогодні на зустріч до подруг. Так, що то його вдягнути? Хм... О, здається, є така собі чорно-біла трикотажна сукня. Нічого, що вона моїм колегам не подобається, проте вона моя. Так, і сумочка є. Доречі, і черевики саме до цього вбрання. Ну то все, гайну...
7 жовтня – Гарно вчора погуляли, щось мені дівчата казали за ті черевички. А що казали? Що я ніби та Попелюшка, ось тільки без Принца. Щось у цім є. Загуляли мій Принц разом зі своїм коником.
Вечір цього ж дня. І не думала сьогодні щось писати, та обставини змушують. Пішла до магазину, то довелося вислуховувати:
- «Дівчино, а ви сьогодні ввечері вільні?»
- «Дівчино, а у мене син неодружений, давайте я Вас із ним познайомлю.»
Ти ба, що це із народом? Вони що, всі змовились? Вже буду гадати, що черевички чаклунські.
8 жовтня - Вранці розбудив дзвінок мобільного. То давній знайомий об’явився: «Слухай, а що ти сьогодні під вечір робиш?».
Коли пояснила, що на вечір ще жодних планів, Степан зрадів. Бачте, йому раптом захотілось зі мною на концерт. Жодного разу не звертав на мене увагу, а тут вже так. Здивував ти мене, Степане, здивував. Між іншим, до тебе справи не маю, а що з тобою коїться?
Маю на думці лише одну людину, хоча знаю, що Він навряд чи зверне колись на мене увагу. Шкода... Може Йому написати повідомлення: «Володарка чарівних черевиків просить вийти на зв’язок свого Принца». Ще б пак, здивується.
Та що це я розмріялася? Піду вже наводити лад у хаті, бо вечері на концерт все ж піду, хоча і без Степана.
9 жовтня – Ой, що вчора коїлося... Прийшла до театру, ледве вільне місце знайшла, бо спізнилась. А коли розпочався антракт та увімкнули світло, то аж мову втратила, бо поруч сидів... Він. Ще вчора і мріяти про це не могла. Та пішли вже разом на каву, заодно зустріла Степана, довелось зіронізувати його ображений погляд. проте зустріч із Принцом скінчилась тим, що провів мене додому, на каву не зайшов.
10 жовтня – Чи то наснилось, що надійшло повідомлення із текстом: «Привіт, Черевичнице, Як справи? Ще зустрінемось? За 2 тижні повернусь із відрядження.»
Цілих 2 тижні! То Він не забув про мене???
Ввечері на форумі прочитала статтю: «Хто знайшов дивні черевики – чорні, жіночі, прохання повернути за винагороду.» Що за дивацьке оголошення? Це якийсь жарт? Ніби хтось кепкує таким чином.
14 жовтня – Донині черевики ті не взувала і все спокійно, але ні, вчора ж Степан зателефонував, намагався мені щось довести – ніби так себе порядні дівчата, як я, не ведуть. У відповідь я йому лише розсміялася та спитала – з яких це пір він мене вважає порядною. Кинув слухавку.
16 жовтня – Такої! Явився Степан зрання з квітами, просив пробачення. Відповіла, що не ображаюсь, але на каву не стала запрошувати. А він, бідолаха, так на це розраховував. Знав би, як мені його пробачення треба. Чи це так, що засватана дівка завжди бажана? нічого, що я несватана.
17 жовтня – По обіді була в душі, а коли подивилась на мобільний, виявився пропущений дзвінок. Думала, що Степан знову за своє. Номер не визначився. А через годину прийшло повідомлення: «Пробач, не зміг до тебе додзвонитися. Як справи, Черевичнице? Правду кажучи, вже скучив за тобою.»Так ось хто це телефонував! Тішить, що про мене не забувають. Проте шкода, що відповісти не можу. Варто набратись терпіння, чи то надії? Мабуть, і те, і інше.
19 жовтня – Пишу, звісно, бо взула чарівні черевички. І треба ж таке – зустріла колишнього однокласника, якого вже 10 років не бачила. Тим паче, із класом не товаришувала.
А це що? Довелось слухати, як я змінилась (десь я це вже чула), ще й номер мобільного у мене випросив. Ну, Сергію, а тобі вже що від мене треба?
А надвечір Сергій сам зателефонував. Була слухала про його роботу за кордоном, про те, як у нього не склалося із колишньою, про те, як я його здивувала при зустрічі вродою... А що, гадаєш, забулась, як ти мені лінійкою у лоб цілив? Е ні, шановний.
24 жовтня – Здається, саме сьогодні Він із відрядження повертається. Не буду турбувати, бо людина з дороги.
За 2 години сам зателефонував, запросив на каву. Сказав, що має для мене подарунок. Доведеться вбиратись у щось особливе. О, маю бузкову сукню. Є і до неї кофтина. Чудово!
25 жовтня – Ох! І було ж вчора! Зізнався мій Принц, що весь цей час з останньої нашої зустрічі думав про мене. Аж не віриться – запропонував шлюб! Але що таке казав про черевики? Ага, ніби вони йому знайомі, що такі ж бачив на своїй сестрі. Компліментів вистачило.
Звісно ж, дала згоду, бо як інакше? Донині не віриться, що буду поруч із коханою людиною.
5 січня – Відгуляли весілля, відбули. Тепер вже на краще! Та черевички віддала сестрі чоловіка, бо як виявилося, що то її.
Оксана навіть не здивувалася тій історії, що пов’язана з ними. Посміхнулась лише, сказала, що так треба. Пообіцяла, що тепер наша черга відгуляти на її весіллі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224009
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2010
Скло оголюється... Стерильно...
Вкотре намагаюсь лишити сліди... відбитки власних долонь. Знову зникають, ледь з’явившись.
Видихаю ніздрями ефектно будень суспільства, пишу ім’я... Марно. Ніби й не лишала, ніби не намагалась залишитись у часі. Як моторошно.
Сміються, шепочуть іони цивілізації: «Не намагайся, даремно. Ти сама, така, як і інші, що згорять у втраченому вимірі. Чи, гадаєш, сприйме тебе вікно суспільства, коли будеш прагнути проникнути за його межу? Дороги назад немає. Полюби пластикові рами».
Скло... Скло... Скрізь. Танцюю на стерильній скляній підлозі. Відбитки так само зникають, не з’явившись. Ще! Ще! Ще!
Вікно модерну з ефектом самоочищення? Чи просто знущання цивілізації із самої себе крізь часовий простір у пластикових рамах обмежень?
Гіркну від кінця, що розташований на початку, від поза правових ідей, що втікають далеко за межі суспільного вікна.
Фламенко на скляній підлозі. Нехай сама, та, може, вдасться наслідити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223878
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2010
Ім*я твоє пишуть зорі
Чорнилами ночі
Зліва направо,
Зправа наліво,
Ворожать музикою
Пізньої квітки.
Вщент малюють
Хвилями долі,
Знімаючи для нас
Ролики,
Що потім іменуємо
Життям.
Так далеко
Ненароджене
Власне щастя...
Зірку не дістати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219569
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 01.11.2010
З ваших стежок
В*яжуть сонети
Чиєїсь долі,
Щоб узаконити
Суспільство
Ще до створення.
Урбанізоване бажання -
Колекціонувати
Камінчики за пазухою.
Мабуть, то ваша
Краща зброя?
Ще вчора була
Власна стежка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219563
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 01.11.2010
Напочатку було Щастя. Воно було скрізь, тішило своєю присутністю все навколо і, здавалося, його б мало вистачити на всіх і назавжди...
Але прийшло Людство і захопило те Щастя для себе, почало його мурувати у емоції, у жадібність, у брехню, у війни...
А Щастя, втікаючи від невдячних, переховувалось серед хмар, зірок, тварин. Та надовго не вдавалось переховатись, бо його знову знаходили та полонили. І, врешті-решт, втомившись від втечі, Щастя стало міркувати над майбутнім і зрозуміло, що варто просто перетворитись на щось таке, щоб приносило Людству натхнення... Думало, гадало... і не помітило, як стало кавовим деревом.
З тих пір Людство не переслідує Щастя, а насолоджується кожним його духмяним ковточком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212827
рубрика: Проза,
дата поступления 25.09.2010
Три крапки
На початку та в кінці
Розсіялися словом.
В дощі повільно
Нищаться вуста,
У правду вірують
Утомлено.
Три крапки
Міжпросторовими
Знаками
Спливають до землі,
Горнуться
Словом до розуму
Наприкінці.
А на початку стояли
Три коми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212823
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 25.09.2010
Дивно:
Смак осені у полину...
Духмяно -
Чебрецевий аромат хатини,
Що забута часом.
Так нав'язливо -
Симфонія минулого літа
У сушених хмаринах.
Дивуєшся...
Вдихаєш,
Відсторонюєшся -
Минуле сьогодення
З твого щоденника
Спишуть завтра...
Дивно... Духмяно...
Полин... Чебрець...
Мелодія вже зіграна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209955
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 08.09.2010
Затули мною хвилю,
Щоб небо догравало
Сьогоденням
До світання,
Щоб чари безодні
Не відігрались
На піщаних з́амках,
Вселяючи надії
Безодневих ́образів.
Ще вчора я не питала,
навіщо тобі з́амок із піска,
Коли є камінець на душі.
То ж краще збудуй
Власний палац
Із того каменя.
Тобі його вистачить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207412
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.08.2010
Краплями знизую
Небо в море,
Тишею
Вистеляю простір,
Що протимовить собі
Ще на початку,
Штормую крилами
У душу неба,
Яке плаче забутими
Нами словами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207407
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 23.08.2010
Море пінить
Буйки життя,
Перетворює чорне в біле
І навпаки.
Місяць помаранчово
Гойдає човни,
Підпалює зорі
Один за одним.
Заплітають у коси
Сотні думок дівочих,
Намагаються втілити
Афрощастя
Одне за одним...
Ніхто не відміняв
Пухнасте
Чорно-біле море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207269
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.08.2010
Пил зірковий
Струшуєш на карту,
Обираєш безвихідь,
Заповідаєш тліючим долям
Вдалої смерти.
Проносишся,
Збиваючи метеорити
На голови...
Впевнено надаєш
Стереотипи
На завтра,
Протираючи веселку
Поруч
Великої Ведмедиці.
Ходи шляхами чужих
Зірок...
Та про власну
Не забувай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203379
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.07.2010
Твоїми садами емоцій
Блукаю вічність,
Щоб знайти
Стиглу сливу надії,
Скуштувати
Плід спокуси,
Зачерпнути із джерела
Бажання.
Але запізно:
Вічність минула,
Джерело засохло,
Зарано,
Бо слива ще
Не достигла.
Шкода -
Плід спокуси
Виявився червивим.
Тепер шукаю вихід
Із твого саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203054
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 27.07.2010
Квітом маковим
Дотліває день,
Що вплів
У вінок русалчин
І свій цвіт,
День, що
Тішив барвами
Коси поліських мавок.
А мавки
Гадали на маврів,
Пускали на води
Візерунки сподівань,
Черпали вогняні сили...
Папороть на ранок
Зів*яла,
Не встигла
Мрії макових мавок
Втілити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200005
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 08.07.2010
Ще вчора написала початок,
Про кінець забула пригадати.
А вже сьогодні почалось
Із призабутого кінця,
Оминувши вступ черговий раз.
Так навіщо ж було писати
Вчора план, завернувшись
У інший вимір
Співзвучності власному?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198270
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 28.06.2010
Між нами час
Твоїм годинником
Спізнився,
Ніби мало бути
Інакше...
І лише ніч-свідок
Упевнена,
Що перепони часу
Розчинять світила
Спільних думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198268
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2010
Давай,
Востаннє поцілуй
І небо нехай
Не плаче нами,
І не зітхає
Хмарами той
Дивний простір,
В якому волю
Ти шукав.
Давай,
Цілуй безодню
Зіницями
Чужої безтурботності,
Бо в ній
Та єдина мить,
А поруч -
Сірість величі
Ненаших буднів.
Небо сльози
Витирає серветкою
Літніх гарячих барв.
Нехай же
Плаче небо
Від поцілунків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195859
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.06.2010
Відкрий листа,
Де день вчорашній
Написав тобі: "Навіщо?"
Спитав трикутний світ твій:
" Чуєш? Знову тиша?"
І опускав до скриньки
Перше слово,
Зачекав на твою волю.
А лист спізнився,
Як спізнилась доля.
Відкрий листа
І між рядків
Читай наступне:
"Що ж, тримайся, друже".
Присвячую моїй знайомій С. С.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194536
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2010
Складаєш піраміду
Із очей,
Намагаєшся
Примусити
таким чином
Розгледіти світ
Під іншим кутом. )))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194366
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2010
Так захотілось голубом
Проникнуть у твоє сузір'я,
Де Вчора і Сьогодні
Поєднались в часі,
Та скинути свій час,
Мов перше пір'я
І закружляти
У щасливім вальсі.
Кружляти і кружляти,
Щоб про все забутись
Крім нас обох,
Крім того вальсу.
Кружляти в щасті,
Щоб назад не повернутись
І після танцю
Втратить пір'я часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194363
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2010
Ти в моїм серці лишив сонце літа,
Пісок і хвилі морські,
Зірок прохолоду і місяця світло,
Лишився у серці моїм ти такий
Чутливий і добрий, щирий, привітний,
Розкішний і ніжний водночас мені.
В моїм ти житті мов сонячне світло,
Питав, чому очі у мене сумні.
Я ніби то знала, розлука що близько;
Тебе покохала за мить лиш одну.
Мене освіжили солонії бризки
Коли запитала: "Розстатись?" "Чому?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194073
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2010
Пробач, та мушу йти...
Від самої себе.
Ключі давно згубила
Від почуттів;
Саме тому прагну
Здобути дублікат
Минулого щастя.
... Як то, навіщо
Мені дублікат?
Маю пригадати спроби
Ощасливити юність.
Відчути прохолоду
Того часу...
Та ні, то щось схоже
На протяг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192016
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2010
Здійснилось!!!! Презентація першої збірки Тетяни Шабодей!!! Всім бажаючим - вечір творчості житомирської поетеси відбудеться 20 ЧЕРВНЯ у "Кавоманії", що на вул. Московській у м. Житомирі. Початок о 15:00. Вхід вільний, вихід за філіжанку кави!!!! )))
Це буде чудовий вечір для кавоманів, поетоманів під назвою "Епітет кавового щастя"! Буде можливість придбати збірку з автографом! Проте кількість збірок обмежена!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190863
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010
І знову обійму
Примару сподівань,
Що вкотре
Міжденними
Проміжками
Гуляє у моїй уяві.
Вислизне із обіймів
Ще до початку,
Забравши із собою
Бажання.
Так чому ж
Так вабить
Та сила примари?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190421
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2010
Бетонна пустеля;
Голодні гієни.
Створені за модою
Суспільства
Між штампами часів...
Маріонетки
Чужих епізодів
Обирають нав*язливі
Чужі емоції.
Знову відігр́аються
На твоїй ролі,
Б*ючи зверху
Бетоном,
А горлянку
Триматимуть гієни
З усіх сторін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189035
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
Мені здається:
Завтра не настане
У мені одній.
А прийде до нас обох
З бузкового узбіччя.
Не обійме мене
Вкотре день самотньо,
А обійме обох вже
По-новому.
Квіт каштаново
Запалає травнем
Пахучим.
Запалить співзвучно
Надію під літо.
І якщо
Ще не благословили
Нас почуттями весни
Цвіт яблуневий
Та каштановий,
То благословлять
Жито й волошки,
І небо, що з нами,
Русальчиним літом.
І завтра настане,
Здається,
Вже не одній мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189025
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
Навіяно мріями
Білого вечора,
Насичено щастям
Буденного сну
І пальцями хмар
Білосніжно обіцяно,
Обіцяно небо,
Ніби весну,
Якого всі барви
Розтанули
В білому,
Біло-духм*яних
Вечірніх словах,
Такому романсі
Веснянки
Наївному,
Наївно-безпечних
Весняних часах.
Візьму ті часи,
Що від білого вечора,
Вечора-мрійника,
Романса-весни...
Знову буденність
Казково-обіцяну
Втілю у слово
Веснянки-краси.
І хай білий вечір
Тебе не минає,
Солодким дурманом
Тебе обійме,
Птахами закличе
У літо, у гаї,
У біло-зеленії ночі
Веде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187542
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2010
Мистецька ґільдія “Nеабищо” наприкінці 2000 року оголосила новий напрямок у літературі – постфутуризм.
Постфутуризм у перекладі означає післямайбуття, в означеній формі вживається нами частіше. Називаємо себе післямайбутами: тими, що належні до часопростору після майбутнього. Це означає, що цим самим, ми не лише заявляємо про новий етап у розвитку літератури, ми заявляємо про свою ІНШІСТЬ.
Післямайбуття можна інтерпретувати наступним чином:
- мистецтво, що не належне часові, стоїть за межами окресленого часу;
- покоління, якому в радянські часи було обіцяне світле майбутнє, що мало справдитися до 2000 року (Апокаліпсису), і яке так його й не дочекалось, переживши такий Армаґедон, продовжує жити далі;
- в ’90-ті 2000-ий рік езотерично сприймався як Межа, за якою майбутнє бачили, як щось надзвичайне, таке, що виходить за межі розуміння, й нині ми не в силах впевнено говорити про наше “завтра”; існування майбутнього, як чітко окресленого явища стерлося, мабуть, вже надовго; до того ж, астрологами цьогочасності приписано початок нової епохи Водолія, ознакою якої стає поява творчих, ґеніальних постатей. Мабуть, це про НАС.
http://neabyshcho.blogspot.com/ - там Ви знайдете більше інформації про таких собі постфутуристів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186511
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010
Вимірюю жовтнем
Полуничні сніги,
Липнем співзвучую
Яблуневому туману,
Січнем збираю
Морську журавлину,
Березневим вечором
Мрію
Про соняхо-волошковий
Едем...
А хто сказав,
Що мрії нездійсненні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185243
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2010
З нас пишуть сьогодні,
Перебуваючи у стані
Післямайбуття.
Вриваємось у прочинені
Чужі думки
Хижих митців.
Забираємо банальність
До кишені,
Випускаємо на волю
Жабки-емоції,
Равлики-складні,
Метелики-думки.
Зачерпуємо натхнення
Зі сповіді
Біг-Мордів.
Конфіскуємо критику
У Великої Крапки...
Та врешті-решт,
Нехай пишуть сьогодення,
Щоб Неабищо було
Станом того післямайбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185040
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010
Сьогодні казка ночі пролунає,
Сьогодні принесе в собі добро.
І кожен образ щастя упізнає,
До того ж, збереже твою любов.
Повіриш в щастя - оживе сузір'я,
Що вірою твоєю буде жити.
Повіриш в долю - будеш ти щасливий.
Важливо - вміти щастя попросити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184839
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010
Відлунням бажань
Є солодка отрута,
Згірклі задуми,
Охолонувші надії.
Виделкою післябуття
Зачепили крихти
Позаминулого.
А тут, між іншим,
Заброньований столик
Сьогодення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184673
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
Прокинутись оголеною-
Без думок і мрій,
Без сподівання і турбот,
Без налаштування
Позитиву в світ...
Так моторошно, лячно.
Ніби й не жила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184565
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
Коли насняться щастя три акорди,
Візьму за свідок каяття,
Іду до тебе, біль, свідомо,
Не уникаючи життя.
На пустирі зустріну стежку,
Що проведе крізь несвідомість.
Блукати буду обережно,
Обравши другом підсвідомість.
А на веселці втому загублю,
На місяцеві - всю буденність,
На сонці смуток весь спалю,
А на зірках - жалоб терени.
І хай акорди долю звеселять,
Розгублять спомини самотні,
Бо те, що маю - варто мать,
А ті акорди дарувати щастя згодні.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180792
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2010
Боляче... Мулько...
Зв'язані у вузли струни,
Акорди загинули
Ненародженими.
Не пролунає
Симфонія щастя та суму,
Бо кожна струна
Обірвана
Ще до перших спроб
Ожити.
Так буває -
Помиляється навіть
Маестро...
Лячно... Боляче...
Вузли назавжди.
(присвячено тематиці аборту)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177955
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2010
Такі далекі схили.
Ковзаю по них
Поглядом мрійливо.
А десь,
На сивих пагорбах неба
Янголи вірують...
Там стрілися
Сполохані світи
І за грайливим сонцем
Пішли услід
Узбіччям.
Загублена дорога,
Що через Едем
Пір'ям простелена.
Збереться
До пагорбів світанку
У багаття усе минуле.
Дорога до Едему?
Шукайте, краще, стежку,
Що веде до себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177390
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2010
Розплющені погляди
Крізь багатоповерхові
Сподівання.
Мохом нарощені роки
Лишають надію
На сором'язливих
Гілляках верби,
Що перечіпилась
За підніжжя гори.
Колись, за відсутністю
Убогих визирань,
Винайдуть початок творінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177389
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2010
Випадково
Загорнула пам*ять
У таку давню подію.
Згадати?
Загойдається мереживом
Ненаситне щастя,
Згорнеться тим часом
Для когось у капелюшок.
Знову відкриється
Загорнута сторінка
З лушпинням...
Та ні, то лише емоції,
Лушпиння
Ніхто не лишав
У архіві спогадів.
Загойданий
Паперовий капелюшок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177145
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2010
Кераміка місяця
Постукує
Об гойдалку полюсів,
Зневажливо
Дряпає риси
Зіркових посмішок.
Грифом спиняє
Крапки світил,
Іноді перетворює їх
У коми -
Чиїсь стрімко-запізнілі
Бажання.
Та сертифікат на сировину
Варто поновлювати
Вже тепер.
Кераміка надщерблена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175127
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2010
Барвисте небо спопеляє край вікна
Коли ранкові сходи сонце будить,
Іду сама і знов одна,
Та вкотре щастям небо сиве буде.
Не лишить нас надії в забутті...
Не буде бавити тепер снігами,
А ти, мій друже, в зелен сад іди,
Там килим щастя у твоїм житті.
І вщент мороз розіб*ється красиво,
Коли пестляве сонце поцілує нас,
Розчиниться зима безсило....
І вже весни настане час!
Мій друже, піднімись по сходах сонця,
Щоб руку міг подати і мені,
Настане час, розтане крига правди,
І будемо в цім світі не одні!!!
1999рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174908
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2010
Знову соромно за радість,
За непродані поцілунки
Нафарбованих позовів.
Поступовість відійшла
До заіржавілих труб.
На безкінцевий обсяг
Залишилась сантехніка.
Чому на цей раз соромно?
Трішки фарби
Для стертого настрою.
Не пошкодуєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174322
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2010
Щастя гірке
Болем чужим сповито,
А у очах
Стигле нескошене жито.
Смутку гербарій
У полі зеленім сховали,
Плакали зорі,
Та правди всієї не знали.
А забуття,
Награне хвилею осені,
Житнії очі
Шукають його ще досі.
Щастя гірке
Болем чужим сповито.
Чи треба кому
Те нескошене жито?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174282
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2010
Дарує сонце сопілку щастя,
Що з променів його
Сплели зірки,
Самому небу -
Такому безпечно-нахмареному...
Загр́ає веселкову музичку,
Будячи вітерець.
І той піде в танок так радісно,
Що все навколо зрадіє
І допізна гулятиме у святі
Тієї сопілки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174032
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2010