| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Моєму дідусеві
Бог забирає до себе тільки найкращих...
Життя... що це? Який його смак? яке наше рпизначення в ньому? Смак його починаєш відчувати і задумуватись над усіма цими питаннями, тільки коли когось, або щось втрачаєш......коли тобі важко чи дуже добре. (але здебільшого важко, бо коли добре не задумуєшся чому так....)
важко, та ні ти маєш це пережити, ти сильна,ти зможеш... тобі це постійно повторюють найближчі... так я сильна, я хочу бути такою, я зможу, та іноді це так важко перебороти, так хочеться заплакати...та ні я знаю, Той, кого я втратила не хотів би щоб я ..плакала, сумувала, переживала ....та сльози, мов горошини мимовільно котяться з очей, по щічках які Він так любив..
Я вже виросла, та для Вас, для Вас-одного залишилась назавжди "Щебетушкою", живу лиш світлим спогадом про Вас.Світла й тепла думка, яка зігріває мене у найважчі моменти, дотик Вашою долоні на спині, від нашого останнього прощання,очі наповнені слізьми, стривожений погляд, перше бажання нікуди не їхати, немов тримали мене, та ні незважили на це ми, востаннє поглянувши в очі, оті далекі і неспокійні,які буду пам"ятати все життя, незважаючи де буду я,пам"ятатиму шлях до Вашої могили....
Ваше місце за столом... в кімнаті..., вранці стук у вікно, перший вальс, який став для нас останнім,а для мене по особливому дорогим; Вас боліло серце, а моє країлось.... від того що боляче Вам, та Ви цього нікому не показували..
Один дзвінок обірвав все.... все зупинилось, стало неважливим, але я знаю точно Ви є, були і будете вічно живими, живими у моєму серці і душі!!!!А вишні під вікном і ялинки, які ми разом садили, як Ви і говорили, нагадують про Вас.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136433
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.07.2009