| Сторінки (4/381): | « | 1 2 3 4 | » |
* * *
Найстрашніше доживати вік наодинці з пам'яттю.
* * *
Гроші - як птиці: летять і летять...
* * *
Найкоротший шлях не до істини, а до заблудження.
* * *
Закон земного тяжіння: до чого людину тягне, від того вона й відштовхується.
* * *
Тонкість душі не залежить від товщини тіла.
* * *
Коли вмирає геній, людство стає бездарнішим.
* * *
Світ лежить на терезах совісті.
* * *
У деяких людей живі тільки очі.
* * *
Найважче зрозуміти зарозумілість.
* * *
Епітафія: він пережив свої надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163268
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2009
Я - плоть твоя і кров, тату. Чому ж ми мовчимо довгі-довгі роки? Чому ми чужі?
Ти пішов, коли мені був тільки рік. І більше не повертався.
Пам'ятаєш нашу зустріч у мої п'ятнадцять?
Буяло сонце, шаленіла від зросту трава, а ти біг із кузні.
Мене зустріла першою твоя дружина. Обцілувала, назвала синочком і повела вулицею села, що піднімалася вгору.
А ти біг за нами, не маючи сил ні наздогнати, ні крикнути.
Врешті, щось змусило мене обернутися.
- Он хтось біжить.
- То твій батько.
Я зупинився. Ти почав наближатися до мене, а я не впізнавав тебе. Ти був зовсім не такий, яким уявлявся мені по старих фотографіях і розповідях бабусі. І якби ми колись у житті випадково зустрілись, то пройшли б мимо, не впізнавши один одного.
Від цієї думки я увесь здригнувся.
Ти схопив мене в обійми, тричі поцілував у щоки і назвав синком. І пішли ми утрьох у чужу мені хату.
Цілий місяць я гостював у тебе. Ходив на ставок, смагнув на сонці, знайомився з родичами, копав картоплю.
Ми так не розпізнали один одного, не почули поклику генів і нервів, не збагнули жахливості свого становища.
Чому ти пішов тоді, коли мені був тільки рік? Мені так не вистачало твоїх дужих рук, твоїх глибоких очей, твоєї печальної малослівності... За все дитинство я ні разу не вимовив слово "тато".
...Минуло ще п'ятнадцять літ.
Я майже забув про твоє існування і, мабуть, не впізнав би знову. Та одного разу мене кинуло в холодний піт. Був ранок сонячного дня. Моєму синові виповнювався рік.
І я збагнув, тату, що мій син - це теж твоя кров, твої нерви і гени. Але тебе не було в ту мить із нами, не буде і в інші...
І цю порожнечу не переступити, не заповнити, не загоїти ні мені, ні твоєму онукові.
1982
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161744
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.12.2009
* * *
Була політично незайманою - ніколи не ходила голосувати.
* * *
Не оволодієш українською мовою - вона оволодіє тобою.
* * *
Якщо сила - у красі, то краса - у силі.
* * *
Ставши зіркою, не палай надто яскраво - можеш швидко згоріти.
* * *
Істина - сліпа. Але у неї ідеальний слух.
* * *
І музикою можна вжалити, якщо довести її до рівня гримучості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161480
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2009
* * *
Пішла смуга везіння - перетвори її в злітну.
* * *
Добре бути птахом високого польоту - можна перелітати з однієї гілки влади на іншу.
* * *
Хочу зробити з українців гомо сапієнс, а вони все більше стають гомо сукієнс.
* * *
Чоловік - це часове поняття, жінка - просторове.
* * *
Прихована правда завжди перемагає відверту брехню.
* * *
Найкраща супутниця життя - штучна жінка.
* * *
Перемогти корупцію зверху неможливо. Зверху її можна тільки очолити.
* * *
Результатом кожних чергових виборів є чергове розчарування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160475
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2009
Ти віддала мені три своїх вечора, три дивовижні зоряні повені, три неймовірні сонячні усмішки. Наші кроки лунали в безодні порожніх вулиць, а мертве листя все сипалось, сипались крізь сито покручених голок і шипіло під натиском вітру.
Я боявся торкнути тебе за руку, щоб не знайти в ній холод. Я не смів тобі глянути в очі, щоб не збагнути їх присуд. Я не міг повісти тобі слово, щоб його не вхопив вітер, оте єдине слово, що мовиться раз у житті, і його неможливо кидати на вітер.
Тричі сонце вмирало на наших очах, і небо жевріло маленькими іскорками. А коли вітер шаленів, здавалося, що він хоче роздмухати грандіозну пожежу, щоб запалити дерева, та йому бракне сил. Але так тільки здавалося... Мляві промені ліхтарів понуро цідились крізь морок і сирість, і по наших обличчях котились притлумлені тіні.
Ми зайшли у завулок. Був останній мій шанс - третій вечір. Я уперше підійшов так близько до твого будинку, до твого життя, до стіни, за яку ти ховалась од світу. О лунке передмістя! Мені шляху до тебе немає - тільки назад, до минулої порожнечі. Бо не мій силует сколихне невагому фіранку в голубому вікні цього дому, не мої кроки відлуняться на незаймано-чистому причілку.
Ми зайшли у завулок... Я зайшов у безвихідь. І не вийти, не винести біль скам'янілий, не ошукати похмуру ознаку... Невже тепер, коли я знайшов тебе - єдину і створену тільки для мене, - ти можеш належати комусь іншому? Невже наші радощі й болі не можуть сплестись в цьому світі назавше? Невже нічого іншого, крім трьох осінніх вечорів, ти для мене створити не згодна, і на безліч тижнів, місяців, років мені судилася самотність?
Я вдивлявся в твоє обличчя, і серце моє відчувало незгоду, а битись за тебе не стало сили, і віддав я себе сліпій течії.
Крізь осінню галузку я бачу тебе у червоному сонці, що велетенською пелюсткою врізається в схилені плечі обрію, залишаючи по собі іскри. Я сховаю тебе, мов малесеньку іскру, у глиб свого смутку, в провалля упертої віри, і неспокоєм-вітром розідму величезне багаття, яке нікого, проте, не зігріє.
Бо як четверте сонце народилося із квітів і жайворонків, ти стала іншою. І - чужою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157358
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2009
* * *
Місячні дзвони
відлунюють у степах
нашими снами.
* * *
У твоїх очах
в'януть знаком питання
дві незабудки.
* * *
Кленовий листок
стрибає по асфальту,
мов жабенятко.
* * *
Кричать журавлі,
прощаючись зі мною...
Мабуть, назавжди.
* * *
Жовті листочки
обліпили автівку.
Квітки на труні...
* * *
Сезонні знижки
на осінню розпуку -
сльози з дощем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157296
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2009
Невже у сяйві плащаниць
Ми не здобудемо нічого,
А лиш колись, упавши ниць,
В собі шукатимемо Бога?
І доторкнувшись до зірниць,
Свій осягатимемо здогад
Про неосяжність таємниць
В безодні сутінку земного...
Кого у пам'яті ікон
Ховає долі рубікон
І Тerra Саннікова гріє?
У людства певний є прогрес:
Вважати, що Христос воскрес,
Співаючи: "Аве, Маріє!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156554
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2009
* * *
У відлунні моїх самогубств -
Тільки марності зболені дзвони.
Я вернувся із пам\'яті губ,
Щоб вином захлинутись червоним.
Щоб завіятись в інші світи
Чи розвіяти зоряні терни.
Я не міг їх ніяк обійти,
Зак душа відбувала свій термін.
Зак судилося віще знаття,
Що уже - непідвладність над нами.
...Я кохав її в межах життя,
А вона мене - поза світами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156330
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2009
Вважати, що Христос воскрес
І бачити себе у ньому -
Такий невтомний інтерес
У кожного, хто має втому.
Але прибув уже експрес
І треба рухатись додому,
Щоб не потрапити під прес
Лункого часу метроному.
Там, на Землі твоїй новій, -
Найяскравіше світло мрій,
Найчарівніше коло дії.
І ти крізь диво голубе
Відправ у сяяня себе,
Співаючи: "Аве, Маріє!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156314
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2009
* * *
Такою створила тебе
Не мати, а вічність.
І от на шляху до небес
Мене твої вічі
Спинили окрай самоти
За мить до відльоту.
…Стоять поміж нами світи
І тчуть позолоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155350
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.11.2009
* * *
Вилити б душу у річку оцю.
Вилити долю із воску.
Вилити б пам’ять свою із свинцю.
Вилити б відчай із мозку.
Все добувається з цього лиття…
Ниють спіткання потоки.
Тільки б з єдиного мого життя
Вилити давні уроки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155347
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.11.2009
Белла АХМАДУЛІНА
* * *
Ніколи простір тут не був грайливий,
та обережний колір-анонім –
і виверт п’яток, ночі мімікрія:
Нема серед черемух ночі, ні.
Та є щось, є! – це думка циферблату,
що зміг звести два гостряки в зеніт.
А пахощі вже не ідуть на благо
годиннику: він недолад дзвенить.
Безкровні форми неба і фіорду.
Порожніх впадин випитий вже цвіт.
Дивинкою японського фарфору
черемухи дрижить розкрилля віт.
Прославивши ніч друзками від ражу,
годинник западає в забуття.
Зір зайнятий приречено й звитяжно
черемховою гронкою буття.
Переклад з російської aleksgun
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155267
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.11.2009
Белла АХМАДУЛІНА
СВІТАНОК
Світа раніше, ніж світало вчора.
О шостій я прокинулась, тому що
так близько у вікні – й мені – бадьоро
капіж бубнив, провіщеннями мучив.
Ось голосок, розірваний на схлипи,
що зріс у струмінь і струнке стогнання.
Маслини перетворюються в сливи:
вода синіє в склянці нездоланно.
Густіше ранок набирає силу,
кида у сніг і слух синичу зграю.
Зіниці пофарбовані, ма’ть, синню,
та синє дзеркало я не узнаю.
Так цілковито сповнююсь я зором,
що рань не веселить, хоч довгождана.
І – ненаситним пестієм простору –
дивлюсь на синій томик Мандельштама.
Переклад з російської aleksgun
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155266
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.11.2009
Ніколай ЗАБОЛОЦЬКИЙ
БОЛЕРО
Атож, Равель, танцюєм болеро?
Для тих, хто музику не змінить на перо,
Є в цьому світі свято величальне –
Волинки звуки тихі і печальні
І цей танок селянський у журбі...
Іспаніє! Я знову весь в тобі!
І мрії викоханої моєї
Переді мною образ твій горить
За гранню недалеких Піренеїв!
Але замовк розтерзаний Мадрид,
Весь у відгомонах жахної бурі,
Й нема із ним Долорес Ібарурі!
Але народ і спів його – живі.
Танцюй, Равель, свій величавий танець.
Танцюй, Равель! І не нудьгуй, іспанець!
Крути, Історіє, всі жорна світові.
Мірошницею будь у час прибою!
О, болеро, священний танець бою!
Переклад з російської aleksgun
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155123
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2009
Євген ЄВТУШЕНКО
ОСТАННЄ ПРОХАННЯ
Що попрошу в людей цих я —
прекрасних, а чи непрекрасних?
Не треба більше нам вождя.
Наш вождь розіп’ятий завчасно.
І викликаючи лиш сміх,
яким втішатися замало,
іще я попрошу у всіх:
не треба, щоб мене не стало.
Я потихеньку так молюсь,
заблуканий — про всіх останніх,
а сам розтанути боюсь,
як в світлі дня промінчик ранній.
І смерті боязкість мою
даруйте; я прошу так мало:
у цім закинутім краю
не треба, щоб мене не стало.
Вчепившись у стрімку траву,
шепочу вже усім і всюди:
я просто не переживу
того. що я живим не буду.
Я словом не прошу своїм
ні орденів, ні п’єдесталу,
за винятком всього одним:
не треба, щоб мене не стало.
Як пахне зошиток старий
з забутим пелюстком жасмину!
Жахливо вибити із гри
красу й жахливість світоплину.
Забуть про смертних — смертний гріх.
О смерте, ти б від нас відстала!
Не треба, щоб не стало всіх,
не треба, щоб мене не стало.
Переклад з російської aleksgun
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155122
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2009
Михайло ДУДІН
* * *
Ти біжиш за вчорашнім днем,
А його уже більш нема.
Він згорів голубим вогнем,
Навіть дим узяла пітьма.
І принада вчорашніх рук
Не зігріла плечей на мить.
Білий сніг на зеленість лук
Забуттям вже крізь час летить.
Білим віддихом розтопи
На шибках крижаний обман.
Чи сліди твої крізь степи
Заміта сивий цей буран?
Ах, як тане у грудях вмить,
Затухаючи, жар вогнів.
Тільки спека іще бринить
Над нещадною білістю днів.
Переклад з російської aleksgun
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155073
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2009
Максиміліан ВОЛОШИН
ПОЛИН
Моє багаття догоряло край пустині,
Шепталося струмливе шелестіння скла.
Кірка душа печального полину
В солодкій млі гойдалась і текла.
В гранітах скель — надламані розкрилля,
Під пагорбами — вигини хребтів.
Землі відштовхнутої спинені зусилля,
Вуста праматері, в яких немає слів.
Дитя ночей, допитливо-сурмливих,
Я сам — твої розкриті очі уночі,
До сяйва древніх зір, таких же сиротливих,
Що в тьму простерли промені-дощі.
Я сам — вуста твої, мов камінь, безголосі!
І вибився із сил в кайданах німоти.
Я світло згаслих зір, я полум’я і досі —
Незряче і німе, безкриле, як і ти.
О мати-бранко! Вже на груди цій пустині
Схиляюсь я у тиші в теплу ніч.
І ватри дим гіркий, і дух гіркий полину,
І гіркість хвиль — залишаться в мені.
Переклад з російської aleksgun
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155071
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2009
Андрій Вознєсєнський
САГА
Ти мене на світанку розбудиш,
провести вийдеш боса і лячна.
Ти ніколи мене не забудеш.
Ти ніколи мене не побачиш.
Затуливши тебе від застуди,
я подумаю: „Боже всезрячий!”
Я ніколи тебе не забуду.
Я ніколи тебе не побачу.
Воду цю у мурашках запруди,
Біржу й Адміралтейство, одначе,
я ніколи уже не забуду
і ніколи уже не побачу.
Не моргають, од вітру сльозяться
карі вишні примхливо й розпачно.
Повертатись – погана ознака,
я ніколи тебе не побачу.
Навіть і повернувшись на землю
по Гафізу, ми без передбачень
розминемось з тобою напевно.
Я ніколи тебе не побачу.
І таким незначним стане в плині
наше нерозуміння з тобою
перед завтрашнім нерозумінням
двох живих з пусткою неживою.
І гойднеться узвишшям невдячним
пара фраз, що летять звідусюди:
„Я ніколи тебе не забуду.
Я ніколи тебе не побачу”.
Переклад з російської aleksgun
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155021
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2009
Анна Ахматова
ХУДОЖНИКУ
Мені твоя все мариться робота,
Твої благословенні ці труди:
Лип, назавжди осінніх, позолота
І створена сьогодні синь води.
Подумай, і тонесенька дрімота
Уже мене веде в твої сади,
Де кожного злякавшись повороту,
В нестямі все ловлю твої сліди.
Чи увійду я під казкову стелю,
Рукою перетворену твоєю
У небо, щоб остуджувать мій жар?
Там стану я блаженною навіки
Й, розпечені стуливши вже повіки,
Там знов я віднайду свій слізний дар.
Переклад з російської aleksgun
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155020
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2009
* * *
Бюро перекладів печалі
Чомусь зачинено вночі.
А словники надій дедалі
Згоряють в полум'ї свічі.
Ми мовчимо на рідних мовах,
Але говорим - на чужій.
І кожне слово - це не промах
У стрілянині в центр душі.
І як тепер благословити
Бентеги всіх своїх прощань,
Коли у нашої молитви
Лише одна на світ печаль?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153831
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.11.2009
* * *
Наступна станція - прощання.
А попередня - самота.
Якщо сльоза твоя - остання,
То значить, знову ти не та.
То значить, знову ти несправжня,
А може, навіть нежива.
Тебе мої мовчанки дражнять
І розчаровують слова.
Коли нам стане зовсім темно
І обірветься світла нить,
Тоді обоє ми збагнемо,
Що потяг вже не зупинить.
5.11.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153646
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2009
* * *
Живи на відсотки любові,
Люби на відсотки життя.
З тобою ми свідки по крові,
Але у планети в гостях.
І хто з нас печалі радіє?
Хто смутками обрій шука?
Дістатись до неба надії, -
Можливо, це доля - така.
О як ми про сповідь просили!
Як прагли веління часів!
...Майбутнє належить красивим.
А ми - у минулому всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152339
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.10.2009
* * *
Я спізнився на потяг.
Але його й не було.
Рейс на Херсон відмінили.
Бо міністр з надзвичайних ситуацій
поїхав на ньому в театр.
Віктюк якраз показував
"Едіт Піаф" на лівому березі.
Міністр дивився прямо із СВ.
А Дєвка Смердючка
носила на таці йому
спітнілі шкарпетки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152135
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.10.2009
Дрес-код
У мене дрес-код
повторюється щотижня.
Але від вівторка до п'ятниці
я стараюсь не повторитися
у джинсових заростях змов,
зашторених віщими снами.
Тримаюсь за протяг в душі,
за квіти в очах
і за промінь до всесвіту.
В краю колотнеч
так легко вважатись собою,
допоки дрес-код
не стане
одвічним
штрих-кодом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152134
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.10.2009
* * *
- Тамаро, - кажу я їй, -
ти чому не медитуєш
двічі на день по20 хвилин
за системою Махариші?
- Навіщо? - відповідає вона. -
У мене соплєй не буває.
- Ну тоді почитай Синельникова,
у нього ж такий креатив!
Вона дивиться на мене
крізь "Газету по-київськи"
і поправляє рожеві окуляри.
- А ти кашу помішав?
Я вкинула в неї останню креветку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151966
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.10.2009
* * *
Шлакам моїм Шлакоблок*
Не дошкулює ніколи.
Я почеплю на кілок
Мрію свою про околи.
Я доберу до чуття
Тишу свою неосяжну.
Сни мої хай прочита
Місяць - невтілений стражник.
І зажадає душа
Світу нової толоки.
Може, то час поспіша
Вимити всі шлакоблоки.
*Шлакоблок - робітничий мікрорайон на околиці Києва
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151965
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.10.2009
* * *
З моєї поштової скриньки
Тобі не надходять листи.
Сьогодні я виставив лінки
На сайті, де паришся ти.
Можливо, і знов не помітиш
Моєї відсутності блог.
На ньому засвічений Фірташ
І зовсім засмучений Бог.
Я - постер. Тому на посту я,
З якого не можна піти.
Це простір зі мною пустує
Чи з простором граєшся ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151281
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2009
* * *
Тарасу Федюку
Заключна серія сезону
Ще добігатиме кінця,
Коли нас всіх зашлють на зону
Овідія, твого творця.
Тримайся, друже, це не простір
З несамовитістю зірок.
Тут буде зовсім інший розстріл
Для всіх, хто робить зайвий крок.
І ми зачепимось за грані
Тонких умовностей буття.
І нас почеплять на екрані,
Але за ширмою звитяг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151280
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2009
* * *
крізь галактичний сон
мені вмикається херсон
і я кричу ну як там браття
без багаття
не холодно вночі
під пам’ятником грітись
чи може вам сичі
заграли на трембіті
щоб ви змогли себе
намацати крізь морок
і втнути до небес
ламбаду на сім сорок
та знову як на зло
один на все село
зненацька прокидаюсь
мов заєць
тремчу в передчутті
всесвітньої розваги
і нишкну та утім
ще повно в діжці браги
отож я сполосну
барильце на осонні
щоб витрясти зі сну
усіх хто у херсоні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151148
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
* * *
За віком ясності ляга
Туман жаги на теплі губи.
Яка невидима снага
Тебе між зорями голубить?
Які несказані слова
Твій подих знов перехопили.
Твого єдиного єства
Душа розправила вже крила.
А над роками озорінь
І за вітрилами призначень
Уже витончується в тінь
Все, що в тобі я не побачив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151147
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
* * *
З обличчям сліз тебе не розпізнати.
Скажи мені, скажи насамкінець,
Якої ти в душі лелієш ватри,
Коли я тільки осені гінець?
Для тебе кожне слово — оборона.
А кожна не застигла мить — весна.
Чому ж твоя рука в моїй холоне,
А серце досі певності не зна?
Стомились за туманами причали,
Занурились у сутінь ліхтарі.
Тепер уже лиш істина між нами.
І ти не розгуби її у грі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151133
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
* * *
Такий холодний вітер ночі!
Такий розхитаний мотив
Мої бентеги рве на клоччя,
Коли без мене поруч ти.
Коли тебе в мені немає,
А я в тобі ще не звучу.
Лиш за вітрами осінь грає
І тінь похитує свічу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151131
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
* * *
Наворожи мені струною
Прощальний поклик далини.
Перегорни цю ніч зі мною
І до світанку не засни.
Ми так надовго загубились,
Що зорі вибились із сил.
Але даровано нам милість
З’єднатись порухами крил.
Тож хай нам грянуть видноколи
Акордом сонячних відлунь...
І серце хай твоє ніколи
Не вхопить часу сивий лунь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151084
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
* * *
Ера циклічного сну
На зашморгованих шиях.
Як, пригорнувши весну,
Вирвати з вирви свій вияв?
І на пекельність епох
Музику власну наклавши,
Попіл минулих незмог
Вкрити собою назавше.
І не уникнувши звад,
І не сполохавши далі,
Серця холодний набат
Перенести на скрижалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151082
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
* * *
Ми розділені смертним гріхом
Зі своїм нерозділеним щастям.
Й не розкриється вічності схов,
Доки нам поєднатись не вдасться.
Доки нам не збагнути, чому
В цьому світі одвіку ведеться,
Що від кожної з придбаних мук
Все пустельніше в просторі серцю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150957
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2009
* * *
Відкриваються дзвони доріг,
Самотою пронизаний всесвіт.
Я хотів завернути за ріг,
Та спинило мене перехрестя.
І нікуди тепер не дійти,
І нікого не треба стрічати.
Залишається пил від мети
І невидимі обрію чати.
І чи варто сказати собі,
Що повинен затямити твердо:
Ти впадеш у земній боротьбі,
Нагороджений небом посмертно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150956
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2009
* * *
Відай, тебе спіткала віда
Про все невідання моє.
Про те, що випущено з виду,
Коли вже хуга дістає.
І строку марності — немає.
І незбагненна — саме ти.
Коли всі подихи — навзаєм,
А всі прощання — з самоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150434
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2009
* * *
Музей розтрачених ілюзій
У місті страчених ідей
Усі роки свої напружив,
Немов до сховища іде.
А на невидимих вже чатах
Стоять повсталі вартові.
У них місця останні в чатах,
Та перші сутінки в крові.
О мій політ у світі кантрі!
О мій привіт серед „ура"!
На краєзнавчій битві карті
Себе давно знайти пора.
Але вкриваються пенати
Туманом віку мовчкома.
Можливо, серед експонатів
І мого імені нема.
Та знов бреду у лиха давні
Недавніх пращурів своїх. ...
Вони застигли у безслав'ї,
А час проповз уже повз них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150433
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2009
* * *
Безжальні дні мої в собі.
Безкарні дні мої у слові.
Уже весь зверстаний набір
Мого життя по краплях крові
На шпальтах вічності... Й у світ
Виходжу крізь рядків лавину,
А мій Друкар уже стоїть,
Нову приладжує пластину.
У нього зміна ще одна,
І треба все роздрукувати,
Докіль хурделиця земна
Не розвела на скронях ватри.
І він вмикає свій верстат,
Щоб довершити долі наклад.
А час, помножений стократ,
Уже вичитує Редактор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150384
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2009
Чим далі – тим важче вміщати
У себе проміння політ.
...Розтрощені зойками шатли
Спіткнулись об зоряний щит.
Вони спалахнули вітрами
Космічної бурі видінь.
І небо, замотане в рам’я,
Хитнулось у зоряну тінь.
Від себе даремно ховати
Оголену сонячність крил.
О небо, звільни нас з-під варти,
Бо канемо в зоряний пил.
О небо, скажи нам, допоки
Блукати іще по межі
Земного падіння у спокій
І зоряних духу кружінь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150383
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2009
ОСІННІЙ ПАРК
Інкрустація дерев
досягла
точки оголеності.
Простір пішов уперед.
А трава все не хоче
утиснутись
в землю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150193
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2009
СПОГАД ПРО НАС
Під небом найтоншого смислу,
Де творяться лінії рук,
Ми музику щастя іскристу
Сплітаємо з листя розлук.
Воно ж обсипається тихо,
Руйнуючи казку очей.
І обрії застує вихор
Бездонного смислу речей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150042
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2009
* * *
Я докори твої переживу,
Але тобі коханішим не стану.
Не знаю вже, у сну чи наяву
Свою палку загоювати рану.
І тишу розміняти на слова,
Які не стануть кутатись у ніжність.
…Серед шляхів залишилося два:
Піти під ніж чи стати на підніжжя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150041
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2009
* * *
Випий до дна —
Тільки мене.
Все, що мина,
Хай промине.
Чара для двох —
Зілля ночей
З інших епох
Струмом тече.
І спалахне
Пам’яті вир.
Випий мене
Порухом зір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149783
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2009
* * *
Поверни мою долю до себе,
Не заплач над хвилинами гри.
Цього віку прощальний перебіг
Нам війне золоті вечори.
І не стане ні поля, ні стебел —
Тільки вічна жага забуття.
І тоді ми впадемо за верби
Невідмоленим криком знаття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149782
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2009
Учора я бачив Чорновола.
Він грав у нарди
в парку імені Шевченка.
Але не на гроші,
а на свободу.
А коли у нього
лишався останній хід,
йому шепнули:
"Двійку бий,
а п'ятірку викинь...
Бо притулимо шість-шість -
будеш знати!"
І ніхто не встиг підказати,
що треба було цю партію
відкласти на вічність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149587
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.10.2009
Об'єктом твоєї снаги
Не буде життя в фотошопі.
Ти мрій про чужі береги,
Та не сподівайся на опір
Всередині збуджених міст,
Які ще не вийшли із міфів.
...І стане загублений зміст
Украденим золотом скіфів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149585
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.10.2009
* * *
Переплелась життя статура
Із потойбічним ремеслом.
А поруч — днів клавіатура
І дім, призначений на злом.
Одного разу дивний голос
Тебе покличе із не-Я.
І ти увійдеш в інше коло,
Де б’ється віку течія.
Думки сплітатимуть дороги
Із неозначень самоти.
Але далекий обрій строгий
Твої ладнатиме мости.
Теплом вечірньої молитви
Війне славетний Оріон,
І вийдеш ти крізь власні битви
В казковий сад, в прийдешній сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149121
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.10.2009
* * *
Від себе відрікаємось все більше,
Себе оберігаємо все менше,
У ніжну свою далеч умістивши
Усі брунатні спалахи буденщин.
А час нас розкладає на розлуки,
А вік нас перековує в слова.
І світ щодня стає все більш округлим,
І в ньому тільки просторінь жива.
Кружляє провидіння пустотою,
Шукаючи притулку для очей…
А ми своє сумління обеззброїм,
Якщо від себе знову утечем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149120
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.10.2009
ПЛОЩА СВОБОДИ
О площе лунких заклинань,
Хто вимостив з тебе підмостки?
З яких фантастичних зітхань
Твої підвелись підголоски?
У заводях рідних площин,
Закуті в слова прямокутні,
Ми навіть без зайвих причин
Спішим присягнути у смуті.
Та маршами серцебиття
Змітаєм очей небозводи…
Під нами твердиня життя —
Асфальтовий простір свободи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149090
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.10.2009
* * *
Вергаючи днів загорожі,
Ламаючи поклик долин,
Стаємо все більше ми схожі
На шелест осінніх краплин.
Долаючи обіг обставин,
Знімаючи маски життя,
З собою все більше лукавим
На самім краю небуття.
От тільки так жаль ті дороги,
Які упірнули в туман.
…Спочатку усі ми — як боги,
В кінці ж кожен з нас — мов шаман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149087
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.10.2009
* * *
Вона доволі груба у коханні,
А я занадто скромний у житті.
Вона мене знесилює страхами,
А я її замкнув у самоті.
І знову день при дні і рік за роком
Сплітаємо себе із протиріч.
А я лише боюсь, що ненароком
Затушимо якусь із наших свіч.
Коли жага світи розколихає,
І в грішники запишуться святі,
Я стану зовсім грубим у коханні,
Вона ж - занадто скромною в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146363
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.09.2009
* * *
Якби я був молодим,
то жлуктав би пиво різних марок
у барах, парках, на автобусних зупинках
прямо з гор́ла,
із чіпсами і горішками.
Бо в мій час було
тільки розведене бочкове "Жигулівське".
Його набирали в бутлі і банки,
несли в общаги, гадюшники і комуналки
і дудлили, заїдаючи тюлькою.
Але я вже застарий для пива,
тому п'ю горілку
раз на тиждень з Ільковичем,
колишнім московським дисидентом,
в гідропарку у Сурена.
- У мене колосальна закуска! - каже Ількович,
дістаючи чорний хліб зі смальцем.
Де він його бере - не довернути розумом.
Але в мене виразка,
тому я замовляю
картоплю по-селянськи і лаваш.
Сурен смажить картоплю,
як шашлик - на шампурі.
Потім розрізає надвоє і поливає олією.
Ми беремо в нього два по 50
для годиться,
потім доливаємо в чарки
з принесеної з собою пляшки.
Сурен це бачить,
але нічого не має проти.
Ількович розповідає
про малоросійських ідіотів,
що засіли у спілці,
про свої афоризми,
якими він убивав Радянський Союз,
про те, як усе життя
дурив КДБ і жінок.
Потім читає нового вірша
з присвятою Горлиці чи Богині.
- Сильна кінцівка! - дипломатично відгукуюсь я,
наливаючи по шостій.
Він радіє, як дитина,
вустами якої глаголить вчорашня істина,
і хвалить мене
за торішнє інтерв'ю про Солженіцина.
А коли у нас усе кінчається,
дістає із засмальцьованої сумки
ще 0,25 коньяку в пластиковій пляшечці.
- Суренчику, ми п'ємо за тебе! -
кричить прийшлому господарю нашої землі.
І потяги метро
розвозять нас на різні береги
могутньої річки життя.
P.S. Минулої суботи
Суренове кафе спалили.
- Оце така у нас тепер конкуренція! -
сказав Ількович
цілком оптимістично. -
На весь гідропарк тільки двоє українців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145598
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.09.2009
Сергій Єсенін
* * *
Ми тепер відходимо потроху
В ті краї, де тиша й благодать.
Може, скоро і мені в дорогу
Тлінні свої пожитки збирать.
О гаї березові поодаль!
Земле, ти! І ви, рівнин піски!
Перед сонмом тих, хто вже відходить,
Не сховати сум ні перед ким.
Надто я любив на цьому світі
Все, що душу втілює у плоть.
Мир осинам, що, розкривши віти,
Задивились у рожевість вод.
Я чимало дум у тиші думав
І пісень про себе досить склав.
І на цій землі, в віках зачумленій,
Щасний тим, чим дихав і що мав.
Цілував жінок я, безперечно,
Квіти м’яв, валявся на траві.
І звірят, як братство наше менше,
Я повік не бив по голові.
Знаю я: гаям цвісти там годі,
Не дзвенять лебідкою жита.
Перед сонмом тих, хто вже відходить,
Відчуваю дрож я крізь літа.
Знаю я, що в цих краях не буде
Нив, що золотяться уві млі.
Ось тому мені дорожчі люди,
Що живуть зі мною на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144681
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.09.2009
* * *
Вулкани пришестя
розставлено навіть в словах.
На острів свободи
накочуються континенталі.
Палатиме осінь
у вогнищах всіх противаг.
Сплітатиме осінь
усі наші гуки астральні.
Перони відмінять
лункої прийдешності рух.
Розчахнуться знов
заґратовані вікна віталень.
Не треба спадати
за обрій знекрилених рук.
Не треба стікати
за край незачинених далей.
Вернімось у простір,
де мріями вічність дзвенить.
Вернімось у себе,
де час охолоджений снами.
Повік поміж нас
не порветься миттєвостей нить,
Докіль пролягатимуть
зорі між нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144679
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.09.2009
* * *
Світ осені залишмо за собою -
У нас ще право сповненості є.
Ніхто не втамував чужого болю,
Бо пам'ять проголошує своє.
Застуджені, прихоплені словами,
Шукаємо у схронах забуття.
Ми іншими на відстані ставали
І мріяли про звичність вороття.
Та нам про неповторність повторили
Дерева шепотінням золотим.
І ми весь час збиваємось на рими,
Щоб впевнитись, що знов усіх простим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144267
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.09.2009
* * *
Молитви час раптово похопився.
Застигла мить святого ремесла.
І в наші дні вгніздилася жар-птиця,
Що великодню писанку знесла.
Розхитувалась ризниця спроквола.
Вже треби заговілися у піст.
Ми в черзі тут благали ще з учора,
Щоб нам топтати знову первоміст.
Між тим вівтар мовчав за прямокуттям,
Просфори підкладались під хрести.
І всі мої шляхи неперебутні
Собою випромінювала ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144266
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.09.2009
* * *
І знов зазвучала
Мелодія див.
Для мого начала
Найкращий мотив.
Це - друга октава.
Це - серце моє.
Невтишена слава,
Що струмом стає.
Нестрачена віра,
Неспинена мить.
Небесна Пальміра,
Де пломінь сурмить.
Де зорі кружляють
По колу душі.
Де всі небокраї
Уже на межі
Між мною і світом
Усталень і мір.
...І росами світить
Твій зоряний зір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143906
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2009
* * *
У ритмі і рухів, і чарів
Кружляєм по колу удвох,
Неначе себе приручаєм
До вічного болю тривог.
Неначе ми встигли забути,
Що світ не існує без нас,
Що всі його давні спокути —
Це наш галактичний баланс...
І музика тихо гортає
Душі полохкі сторінки.
Можливо, аж за небокраєм
Ми станемо знову ніким.
А поки, тамуючи голод,
В надії на зоряний шанс
Кружляємо вперто по колу.
...А коло кружляє по нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143902
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2009
* * *
Я спізнився на потяг.
Але його й не було.
Рейс на Херсон відмінили.
Бо міністр з надзвичайних ситуацій
поїхав на потязі до театру.
Віктюк якраз показував
"Едіт Піаф" на лівому березі.
Міністр дивився прямо із СВ.
А Дєвка Смердючка
носила йому на таці
спітнілі шкарпетки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143889
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2009
* * *
Я з іншого боку безмежних надій
Притьма притуляюсь до неба.
В мені обертається світ, і тоді
Я знаю, яка в нім потреба.
В мені розчиняється час, і затим
Я бачу на відстані долі,
Як пам'ять гаптується сном золотим
У втілень і вимірів колі.
І вже недосяжність минулих століть -
Це не перешкода для серця,
Що здатне покинути будь-яку кліть
Якщо в ньому простір озветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143888
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2009
* * *
Червоні колії пошани
Уже прорізали життя.
Комусь ввижаються Вільшани.
Комусь колишуться жита.
І колобродить вічна спека,
І верховодить печія.
Позавчорашня небезпека
Вже не питатиме, чия.
Застудять голос перегони.
Зірвуть овації вітри.
Неначе, й справді, легіони
Блакитних сонць зійшли згори.
А ти складатимеш і далі
До скриньки місячні гаї.
Докіль бентеги не відчалять
У сиві сутінки твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143747
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.09.2009
* * *
Не самозванець я - вигнанець.
Знавець містерії кіно.
Колись німий домініканець
Мене вживив у кімоно.
Він пережив своє століття
Серед трипільських мовчунів.
І, розчиняючись у світі,
Сточив у сутінки свій гнів.
Мені ж лишив таку розвагу -
До скону рватися з тенет.
Неначе я останній авгур
З інавгурації планет.
Неначе я безмовний привид
Із велемовності віків.
І в мене є один лиш привід
Крутити маревності шків
Й не сподіватися ніколи
На щастя сповнений кінець.
...Бо, той, хто посланий по колу, -
Вже не вигнанець, а гінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143746
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.09.2009
* * *
... Ти літала! Ти знову літала!
Я до цього не звикну ніяк.
І була ця жага — як навала.
І була вся планета — твоя.
І скидалася ніч на пелюстку,
І спиналася ніч на крило.
Ех, давно вже пора у відпустку —
Скільки втоми у сни залягло!..
Але світ все ще не відпускає,
Бо він знає з минулих часів,
Що за іншим витком виднокраю
Відкривається небо не всім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143709
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.09.2009
* * *
Всю ніч крізь протяги ніс потяг
Мене, останнього з живих.
Самотній грак на синім дроті
Відлуння сторожко ловив.
В тумані гасли полустанки,
Мигтіли тінями роки.
І лиш на самому світанку
Мої затихнули думки.
Кінцева станція... Нарешті!
Виходжу в натовп, мов сліпець.
О, не збагну, чому дається
Нам потяг лиш в один кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143708
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.09.2009
* * *
Ти зачепилась за мене
кінчиком серця
й гадала, що знайдеш
рятунок од світу.
Але ж я і сам
не знав,
де приткнутися з болем.
І довго б між нами
гойдалася сутінь,
якби ми не стали
зірками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143602
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.08.2009
* * *
Тонке листя розлуки
вінчає наш відчай.
Пахнуть доли печалі
зойками неба.
От і засніжило болі,
от і затерпли бажання
кригами сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143601
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.08.2009
* * *
Повертаються всі з полювання
І несуть свої здобичі днів.
А на самому дні раювання —
Каяття заполоханий гнів.
І ні в кого не кинуть віками,
І нікого не вибити сном.
…Ті, кого ми так щиро гукали,
Вже лежать під небесним вінком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143554
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.08.2009
ВІДЛУНКИ
1.
Поворухне піски
Лінивий вітер
І знов
за кучугурами
засне.
2.
Настане осінь,
але сни твої
завжди
для мене
березнями будуть.
3.
Мовчали скелі.
Тільки вітровінь
щось прагнула
сказати
між ущелин.
4.
Тебе кохати
вчусь усе життя.
Та й досі ще
абетки
не засвоїв.
5.
Весна в календарі.
А сніг
ще не закінчив
своїх розмов
між небом і землею.
6.
Знов заспішив
годинник мій
знічев’я.
Напевне, я запізнююсь
кудись.
7.
Онук мій спить
так солодко і міцно,
що я йому
позаздрити
прийшов.
8.
Прокинувшись,
дивлюсь на небо.
Вже третій день
оплакує
когось.
9.
Як часто
весняні світанки
нагадують,
що ми колись
були птахами.
10.
Раптом згадав,
що треба
стрічати весну.
Вибіг надвір -
а вже осінь.
11.
Ти гукнула мене
із безодні...
А я подумав,
що то
лиш відлуння.
12.
Ми з тобою так схожі,
мов дві краплі
мовчання,
у яких потонули
всіх слів кораблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143553
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.08.2009
СОН
Мені так спалось, як траві,
Коли її не будять шини.
І промигтіли в голові
Всього майбутнього причини.
І поховалися слова
У недовершеному святі.
І найдухмяніша трава
Мене будила … на розп’ятті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143068
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.08.2009
* * *
Не витерти шпагу об світ,
Скривавлену шпагу!
Тебе він покличе на звіт
За цю неповагу.
І що йому відповіси
Крізь муки сумління:
Чиї тут звучать голоси
На всі покоління?
І хто твої сни голубі
Спровадив до схрону?
І чом не сховатись тобі
У власну корону?
— Навіщо ж у прийми лихі
Штовхаєш ти, світе?
Але у мовчанки глухі
Все небо зашите.
І зблиснуть зірки у траві
На іншу підкову.
Не витерти шпагу об світ,
Немов об полову…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143067
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.08.2009
* * *
Зачухані стіни голодних надій —
Жива петеушна нестерпність.
Приходь і лишайся. І тихо нидій,
Свою притупляючи впертість.
Структура уроку до біса проста,
Як стінку на стінку в кварталі.
Оце тобі, вчителю, внутрішня мста
За зовнішній блиск ідеалів.
Отож викладайся, бо ти — викладач.
Спливає епоха застою.
І завтрашній ректор, округлий, мов м’яч,
Виходить уже із запою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142959
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.08.2009
* * *
На рівні захисту життя,
На рівні припису мовчання
Ти бережи себе, дитя,
Від одинокості звучання.
Ти повтори мені щодня
Свою нестомлену принаду.
Нехай ніколи не спиня
Тебе цей рух по зорепаду.
Відгороди мої слова,
Відворожи свої печалі.
Уже в захмарності сплива
Твоя жага про віщі далі.
І ми відлунюєм живлом
У цьому просторі затято,
Отаборившись за вікном
Свого улюбленого свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142957
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.08.2009
* * *
Змова мовчання спіткала мене.
Змова супроти єдиного слова,
Що мимохіть у душі спалахне,
Та не шелесне між іншими знову.
О, як воно серед пусток сія!
Лід проминання і полум’я згуби…
І прокидається тиша моя
В передчутті гомінкої рахуби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142814
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.08.2009
* * *
В люстерко днів ми бавимось охоче,
Бо помічаєм там тільки себе.
Але якби нам всім розкрити очі,
Яким було б затьмарення небес?
Якими б сталим погляди преситі
У всіх недорозвинених істот?
…Ми зрячими стаєм тієї миті,
Коли на нас не дивиться ніхто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142813
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.08.2009
* * *
Призвичаємось до думок
І марнітимемо не часто.
І безмовності кожен крок
Не мінятимем на причастя.
І притулимось до зірок,
І заплачемо не дощами.
І гойднеться над нами змрок
Ще не сповненими ночами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142340
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.08.2009
* * *
Мармурові сходи
завжди
починаються в небесах,
а кінчаються в морі,
у холодному чорному морі,
де вода
ще не має життя,
а все дно
затуманене
мулом.
* * *
Вечірнього часу
не вистачить і на відлуння.
Сутінки
мають здатність
приглушувати слова
і розмивати велич тиші.
Тож, може,
краще помовчати,
закутавшись
у простір неба?
* * *
Весь вік веду
свій діалог:
сперечаюся
сам із собою.
Вже не знаю,
скільки у мене
внутрішніх голосів.
Душа
наповнює простір,
а час
вислизає у світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142337
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.08.2009
ВАРЕНИКИ
Він лізе у мою тарілку
просто руками,
їсть мої вареники,
а потім витирає пальці
об мій костюм
і тихо каже: “Мовчи, бо вб’ю!”
— Не звертайте уваги,—
говорить його дівчина,—
він контужений… у Кандагарі.
І я мовчу,
хоч хочеться у пику дати.
І не звертаю уваги.
Бо, й справді, ще приріже…
Подумаєш, костюм!
Я взагалі
уже давно
хотів новий купити.
Просто грошей не вистачало.
Усе йшло на вареники…
Але тепер — куплю.
Якщо хоч цілий місяць
буду без вареників.
Зате в порожню тарілку
ніхто не залізе.
Навіть контужений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142246
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.08.2009
* * *
Ми — в криниці життя.
Аж на самому споді.
тільки Місяць вгорі —
наче отвір,
крізь який
можна вийти
у світ.
* * *
Ми йдемо по дорозі,
На якій заборонено
вуличний рух.
Тут стоять
лише знаки біди.
Тут живуть
тільки згорблені тіні.
Тут пантрують на нас
одноокі жалі.
* * *
Можливо, і ми
станемо дорожчими
своїм істинам.
Можливо, й оце
непідробне чекання
колись-то завершиться смислом.
Можливо, пробачать нам все,
крім невласних доріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142245
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.08.2009
* * *
Війна не скінчиться ніколи
У наших головах, однак.
Таємні вишколи від школи
Головорізів і гуляк.
Перезаряджені мушкети
Стріляють скоса по своїх.
Кого в цім світі ти нашпетив
Супроти мертвих і живих?
Хтось упаде у зачумілість.
А хтось відступиться від меж...
Якщо у себе не поцілиш,
То і нікого не уб'єш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141946
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.08.2009
* * *
У сьомім раунді душі
Я не сказав, що ви умрете.
Бо на потоптаній межі
Чужі блукали силуети.
Але від них ішло тепло.
А ми все кутались у хмари.
І заповідане село
Безмовні сутінки тримали.
І ми верталися навспак,
Щоб світ омріяти з підвалин.
А у душі моїй однак
Ще інші раунди тривали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141945
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.08.2009
ПЕРЕГОНИ
Ось триколірна Миша.
А під нею - Павук.
Він уже ледве дише,
Та кусає на звук.
Забашляли Папузі -
Домішали ваги.
Поворкуєм на пузі -
Перекриєм борги.
Операція "Кобра"
Завершилась путьом.
Кролик дуже хоробрий
І легкий на підйом.
Ось на горщику меду
Прибуває сам Грек.
Знає він: попереду -
Битва за велотрек.
Тут проходять змагання
Удогонку за "Так!"
Кулеметниця Ганя
В цьому ділі мастак.
Вже готові оркестри
На Донецьк і на Львів.
Буде нам цілий вестерн -
Перегони хвальків.
Тож давай диктатуру
Хоч якогось Осла!
... Обиратимем здуру
Із найбільшого зла.
16.08.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141769
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2009
* * *
Акустика слів розчинилась в світанку.
Лишилась мелодія твого тепла.
Ніколи тебе не кохав без останку,
А ти до останку зі мною була.
І в грудях дзвеніла, як пісня, як птиця,
Сполохана звуками серцебиття.
А потім злетіла, щоб в небі іскриться
Промінням печалі, розлуки, нестям...
А я, у покори і примхи закутий,
Стою серед муки найдовшої з тиш.
І як в своє серце тебе повернути,
Коли ти струною в безмежжя летиш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141275
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2009
* * *
Вночі на землю впало небо...
Кишіла зорями ріка.
І я по них ішов до тебе,
Неначе вічністю блукав.
Такий незвіданий ще берег.
Такі незаймані світи.
І тільки тиша, тільки шерех,
Як невимовності мотив...
І тільки десь аж на краєчку,
На перехресті ночі й дня,
Від тебе зовсім недалечко
Я сон свій віщий доганяв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141182
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.08.2009
* * *
Твоя самотність — не між нами:
Вона розшукує світи.
І тільки пристрастей цунамі
Нас бережуть від німоти.
Як гірко й боляче зізнатись.
Що ти на березі — одна.
Душі покірної ненасить
Переповила сірина.
Й кому віддати свій рятунок?
Кому відміряти свій страх?
Коли гарячі серця струни
Уже холонуть на вітрах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141181
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.08.2009
* * *
Загорни свою ніжність в торішні листи,
Обійми моє небо жагою.
Посеред всіх розлук і примарностей ти
Не була мені тінню хиткою.
Ти приходила в сни як відлига життя,
Як пташина, загублена в часі.
І якщо я лишу щось для інших звитяг,
То зі мною ти будеш у частці.
Нам ще стільки світів у досвітті знайти!
І віків без вінків пережити...
Загорни свою ніжність в торішні листи
І мене розпізнаєш тоді ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141164
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.08.2009
* * *
За віком ясності ляга
Туман жаги на теплі губи.
Яка невидима снага
Тебе між зорями голубить?
Які несказані слова
Твій подих знов перехопили?
Твого єдиного єства
Душа розправила вже крила.
А над роками озорінь
І за вітрилами призначень
Уже витончується в тінь
Все, що в тобі я не побачив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141163
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.08.2009
Борис ПАСТЕРНАК
ЗИМОВА НІЧ
Мело, мело по всій землі,
На все довкілля.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Як влітку роєм комари
Летять на вогник,
Сніжинки линули згори
До рам віконних.
Ліпила віхола на склі
Кружки і стріли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
На стелю, ніби на нічліг,
Лягали тіні.
Сплетіння рук, сплетіння ніг
І доль сплетіння.
Два черевичка з ніг самі
Упали раптом.
І віск застиглими слізьми
На плаття капав.
І все втрачалося в імлі,
У сиво-білій.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
На свічку дмухала імла,
І жар нестями,
Здіймав, як ангел, два крила
Хрестом над нами.
Мело весь лютий по землі,
І поміж ділом
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141001
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2009
Йосип БРОДСЬКИЙ
Литовський ноктюрн:
Томасу Венцлові
I
Збаламутивши море,
вітер рветься мов лайка з розквашених губ
в глиб студенту держави,
пересічне до-ре-
мі-фа-соль-ля-сі-до вилучаючи з каменю труб.
Не-царівни-не-жаби
припадуть до землі,
І засяє зоря мовби з олова гривна.
І подоба лиця
розтікається в чорному склі,
наче ляпас від зливи.
ІІ
Здрастуй, Томасе. То — мій
привид, що тіло покинув в готелі, мов тогу,
за морями й гребе
проти хмар, поспішає додому в пітьмі,
вириваючись з Світу Нового,
і тривожить тебе.
ІІІ
Пізній вечір в Литві.
Із костьолів бредуть, коми вкривши тремкії
свічок в дужках долонь. У промерзлих дворах
кури дзьобами риються в жухлій траві.
Вище хат Жемайтії
в’ється сніг, як небесних обителів прах.
Із розкритих дверей
пахне рибою. Хлопець півголий
і стара у хустині заганяють корову в сарай.
Запізнілий єврей
по бруківці гримить балаголою
рве віжки
і кричить одчайдушно: “Герай!”
IV
Ти пробач за втручання.
І вважай цю появу за
повертання цитати до лав “Маніфесту”:
ледь гаркавіш,
ледь вище октавою мандрів у млі.
І тому не хрестись,
не ламай в кулаці картуза:
згину перше, як з сідала скресне
грізне півняче “плі”.
Я прийшов, не спитавшись.
Не задкуй в комірчину, мов лань.
За рахунок кордонів розширяє свій радіус
марність.
Мстившись, мов камінь криниці кільцем грязьовим,
над бурштинами хвиль
я дзижчу, ніби той моноплан –
точно Гіренас і Даріус,
та не вражений чимсь.
V
Пізній вечір в Імперії,
злидні провінції.
Вбрід
перейшовши весь Неман, ялинкове військо,
ощетинившись піками, Ковно бере вочевидь.
Вже вапняк багровіє
всіх цих триповерхових будинків,
мерехтить брук, як
спійманий лящ у пивну.
Вгору лине завіса в місцевім театрі.
І виносять на вулицю річ головну,
що поділена на три
без залишку;
протяг шарпає бахрому
занавіски із тюля. Зоря
з глушини оцієї
яскравіша: мов карта у масть нізвідкіль.
І впадає у тьму,
по шибках тарабанячи, гирло кисті твоєї.
Впасти нікуди більш.
VI
Кожна мова вночі
набуває маніри сліпця;
так що навіть “вітчизна” на дотик – як леді Годива.
В павутині кутків
мікрофони спецслужби в квартирі співця
пишуть скрегіт матраса і сплески мотиву
дивопісні без слів.
Тут живе соромливість. Листва, ринувши
вибрати між лицевим своїм боком й зворотним,
лиш обурить ліхтар. Рупор кинувши,
світу тут провіщають про себе, на мурах
наступивши знічев’я, морзянкою ритму,
пульсу, скрипом пера.
vii
Ось і звідки твої
щік мучнистість, безадресність ока,
шепелявість й волосся, що має вже колір
тьмавих струмів чаїв.
Ось і звідки життя наче фраза жорстока
на дорозі до коми.
Ось і звідки тепер,
як продовження вгору його, моєї облатки
туманність в шибках твоїх, бунт гольтіпи
івняку і т.п., темний обрис морів,
сторінок перевернутість в пошуках крапки,
долі, обрію, слів.
VIII
Ось і наша писемність! з моїм, край полів
усамітненим присудком! з хмурим твоїм
домонтарством
підмету! І потужний чорнильний союз,
і якісь вензелі,
поміш римської букви й кирилиці, цілі
із засобом,
як велів Макроус!
Наші відбитки! В м’ятих сирих простинях –
цих розсипчастих звивинах спільного мозку! –
– і у глині закоханих, в дітях без нас.
Чи то просто синяк
на всесвітній щелепі
від зору підростка
і від спроб водночас
відстань визначити від литовської тої корчми
до обличчя, що дивиться мимо,
як монгол косоокий за обрійний тин,
вкласти пальці у рот – вічну рану Хоми –
і, знайшовши язик, на манір серафима
слово перевезти.
IX
Ми так схожі;
ми злилися у суті водно:
ти коптиш зсередини вікно, я іззовні дивлюся.
Один одному суть
ми взаємності дно
амальгаму калюжі,
що не здатна блиснуть.
Покривись — я усмішкою скресну кривою,
на твоє позіхання німотою відмовчусь,
розіллюсь в три струмки
від ста ватів сльози в тебе над головою.
Ми взаємність конвою,
що відлунює в Касторі Поллукс,
нічия — на віки,
пат, рухомості тінь,
що приводиться в дію від жару лучини,
відгук скрику, здача з рубля.
Чим життя більш зіпсоване, тим
непомітніше в нім ми
ока зайвого для.
X
Чим харчується привид? Покидьками в снах,
дертю меж і лускою цифирі:
прагне завше адреси ява зберегти.
Ось провулок стискає фасади, як зуби ясна —
жовтизну підворіть, наче сир простофілі,
хитрий лис темноти
пожира. Місце часові мстить
за постійність свою постояльцем
і життям, засув зсовує всім, —
і епоху затим
я тебе застаю в замусоленій пальцем
наддержаві лісів
і рівнин, до пуття зберігаючій думку і риси,
в особливості позу: в сирій конопляній
многоверстій сорочці, у дзвінких бігуді на щодень
то Литва засинає над плесом
і ти
припадеш до її неприкритих і скляних
півлітрових грудей.
XI
Десь існують місця,
де незмінне усе, як планета.
Це — замінники пам’яті, кислий фіксажу тріумф.
Там шлагбауми на різкість наводить верста.
Там чим далі, тим більше в тобі силуету.
Там сторожа з лиця
моложавіш. Минуле погляне вперед
настовбурченим оком хлопчини в шинелі,
і порушником доля скрадається геть
в справжню старість з плювком на стіні,
в ломоті з нескінченністю в формі панелі
чи то сходинок. Ніч,
мов, і справді кордон, де, як татарва
територіям прожитих років набігом
дійсність вкотре загрожує, ніби крапці тире,
де дрова переходять в дерева і знову в дрова,
де що віко не стисне,
то ява печенігом
як трофей підбере.
XII
Вже опівночі. Сойка кричить
надлюдським своїм голосом і винуватить природу
у безчинствах термометра проти нуля.
Вітовт, кинувши меч і похеривши щит,
поринає у Балтику в пошуках броду
до шведів. Втім, земля
вже завершилась молом, що погнався за,
як по сходинках плоских, по хвилях
зниклою волею.
А зусилля бобра
по будівлі запруди віншує сльоза,
розлучившись з проворною
течією срібла.
ХІІІ
Ніч у листянім краї,
в губернії в колір пальто.
Ось дзвіниці клинопис. Хмара в подобі відрізу
на ряднину суміжній державі.
Внизу
ріллі, скирти, плато
черепиці, саман, колонада, залізо,
плюс озутий в кирзу
представник від держави.
Повітря от-от
наповняють завади, молитва, відгомони
про погоду, новини,
смілий Кощей
з заокруглими цифрами, гімни, фокстрот,
болеро, заборони
безіменних речей.
XIV
Привид бродить по Каунасу. Входить в собор,
вибігає надвір. Шкандибає по Лайсвіс-алеї...
Входить в „Тюльпе”, до столу підсів.
Кельнер, глянувши просто в упор,
бачить тільки серветки, вогні бакалії,
сніг, на розі таксі;
просто вулицю. Б’юсь об заклад,
ти готовий позаздрити. Бо незримість
входить в моду з роками – як поступка тіла душі
наче натяк на завтрашнє, як маскхалат
Раю, як затягнутий мінус.
Бо усі в бариші
від відсутності, від
безтілесності; гори і доли,
мідний маятник, до годинника звиклий без тям,
Бог, що на все це з надхмарності зрить,
дзеркала, коридори,
спостережник, ти сам.
XV
Привид бродить безцільно по Каунасу. Він
є твоє до повітря прибільшення мислі
на мені,
є твій простір в квадраті, ані
рвійна проповідь під оксамитовий дзвін.
Ти не заздри. Причисли
привиди до рідні,
до властивостей кисню – неначе петит,
що розсипаний в сутіні річчю гаркавою,
ніби цокоту мух,
що нездатний втолити, либонь, апетит
Кліо, вдягнутої заставою,
та ласкаючий слух
вже нагої Уранії.
Тільки вона,
Муза точки у просторі й Муза утрати
обрисів, як скнара – гроші,
здатна знову сповна
оцінити постійність: як форму розплати
лиш за порух – душі.
XVI
Ось і звідки пера,
Томасе, вірність до букви.
Ось чим
пояснитись могло притягання. З тяжким
серцем, з хрипким “пора!”
відриваючись від прарідні заболочених вотчин,
не сховати-таки! —
від сторінки, від букви,
від кохання — скажи! —
звуку й смислу, безплотності й маси
й волі — все ж прости
І лице покажи —
до рабства, що дане у м’ясі,
в плоті й на кості,
ось полине ця річ у чорнильність нічної зорі
мимо сплячих у ніші
тихих ангелів:
вище
їх і нетопирів.
XVII
Муза точки у просторі! речей, яких розрізняєш
лиш
в телескоп! Віднімання
без залишку! Нуля!
Ти, хто горлу велиш
уникать причитання,
перевищення „ля”
й радиш стриманість повну! О Музо, прийми
арію наслідку, що проспівана в вухо причині,
тобто спів двійнику,
і поглянь-но на неї і її до-ре-мі
там, в розбавленім чині,
в себе зверху, в кутку,
з точки зору повітря.
А воно – епілог
для сітківки – оскільки вже зовсім безкрає
Наше „дім”, як не кинь,
склад, який повернувся з незмог.
Скільки зябра його не хапають,
та його все латають
світло й тьма залюбки.
XVIII
Є у всього межа:
у зіниці — крайнебо, у відчаю — пам’ять, у росту —
розширяння плечей.
Звук від тіл відокремитись може, як жар,
тихим привидом, Томасе. А сирітство
звуку є мова, ачей!
Відштовхни абажур,
глянь же прямо перед собою,
ось повітря:
в анфас
сонми тих,
хто губою
в нім лишив слід
до нас.
ХІХ
В царюванні повітря! Рівність складу ковтку
кисню. В прозорих і збитих у небозводах
наших видихах поту.
В світі, де, мов сни на віку,
линуть в небо ці “О!”, де свій обрис зоря
віднадходить
продиктованим ротом.
От чим дихає всесвіт. Від
цього й півень наш кукурікав,
попередивши горла насправдішну суш!
Річ мови — повітря.
Небозвід —
хор молекул малих і великих,
а по-простому — душ.
ХХ
Ось від того й він чистий.
І немає у світі речей, бездоганніших
(окрім смерті від втоми)
тих, що відбілюють листя.
Чим біліше, тим антигуманніше.
Музо, можна додому?
Хоч ні з чим! В рідний край,
де бездумний Борей підминає недбало трофеї
уст. В граматику не-
розділовості. В рай
алфавіта, трахеї.
В твій безликий лікнеп.
ХХІ
Над горбами Литви
лине щось у потоках пітьми,
як мольба за весь світ: бубнявий, глухий
плине колом
звук-печаль понад селами аж на Курську
косу.
То Святий Казимир
й Чудотворний Микола
завчасу
ждуть зимову зорю.
І за межами віри
із своєї офіри,
Музо, глянь же крізь рух
на співця тих рівнин, в рукотворну пітьму
по покрівлю занурених,
на співця краєвидів тривожних.
Обгорни лиш сторожею
дім і серце йому.
Переклад з російської AleksGun
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141000
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2009
БЕЗСОННЯ
1.
О Боже мій!
Я все-таки люблю
цю жінку.
Вона від мене
крилася журбою.
Вона до мене
ближчою не стала.
Та я люблю її —
І очі, й губи, й груди…
Хоч самоту свою
ніколи не розвію
в ній.
2.
Розхристане моє багаття,
Самотність відчаю,
величчя безвість,
послухай лиш бо —
як зірки лунають!
Коли ж ти, жінко,
схаменешся в мене?!
Коли почуєш
той жорстокий гомін,
той дзвін набатний,
що, як сонце, гине
в моєму серці?
3.
Спи, кохана.
Нехай Господь сьогодні
тобі насниться.
і розгойдає в зоряній колисці.
А коли зійде ранок,
я знов тебе
до тиші
відпущу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140979
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2009
* * *
Жага моя, і сила, і душа,
І пристрасть, не остуджена у часі...
Любов, яка у безвість не пішла,
А сповіддю застигла у причасті.
Мене ти зачаровуєш до дна
Очима, переповненими небом.
Від них — моя наповненість земна.
І кожна мить — відмолена для тебе.
Цей світ вже невимовністю пропах.
Злетіти нам над ним — холонуть крила.
Гарцюють диво-коні по степах.
А вічність ще нам душу не розкрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140978
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2009
* * *
Все менше ми залежим від надій.
Все більше покладаємось на здогад.
То погляди ховаєм від видінь,
То серцем сподіваємось на Бога.
Навіщо нам розлуки на Землі,
Навіяні туманами зачасся?
І хто із нас від потягів не млів,
І хто не відрікався від причастя?
Не маючи запасу співчуття,
Не відаєм, як Сонце приземлити.
А хтось у всіх Галактиках чита
За нас небесні мантри і молитви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140887
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2009
* * *
Чи встигнемо ми до Успіння
Вмолити сумління своє?
Натуга - опора суспільна.
Безмежжя - веління моє.
Утішимось спадком лукавим
Чи вдарим у вічності дзвін?
Нетлінність невір'ям ославим?
Невинність піднімем з колін?
І скільки нам випаде знати
Жаги неостуджений спіх,
Щоб згадка про Нанебовзяття
Осяянням стала для всіх?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140886
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2009
* * *
Заломились дороги. Стікаються обрії рвійно.
Небеса нависають над садом ампірно.
І сплітають дерева свої переможні обійми.
І полощеться вись в моїх жилах підшкірно.
Ці слова — неозвучені крила заручин.
Ці думки — нерозлущені бубки чекання.
Я тобі заплатив за холодні крижини відлучень.
Я в тобі розтопив остороги сакральні.
Підіймись над склепінням бентежних означень.
Заховай в задзеркалля свої поєдинки.
Ти тотожна печалі Кассандри. Одначе
Нам на душі лягли хризантем валентинки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140817
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2009
* * *
Ти маєш право
бути спільником
солодких змін,
гірких ілюзій.
Бігти назустріч вітрам
і повертатись до себе
з іншим зором,
заповнюючи порожнечі, й смуги,
і відстані проникнень
у життя,
у неможливість іншого пізнання.
Наближення до вибору
відштовхує тебе
від зайвих слів.
Ти виснеш на струні
розважності,
ти розрізняєш неймовірне,
приваджуєш себе
до тих джерел,
котрих торкнулось
сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140816
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2009
* * *
Я був один, коли заплакав час
І задзвеніло небо над птахами.
І у моїх натомлених очах
Схитнулась далеч, стиснути віками.
Це все, що нам покликано нести
Крізь велич неприборканого тлуму,
Крізь безмір і ячання суєти
І обрієм наповнену задуму.
У вічному шукати опертя,
І бачити у плинному нестерпність.
І в мить, коли заповниться життя,
Збагнуть, де починається безсмертність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140482
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2009
* * *
Ось відгук зверхнього свідоцтва:
Давно общипані віки.
І від вчорашнього пророцтва
Втекли у відчай козаки.
Вони блукають до нестями
По чорторийських рубежах
І голосними голосами
Притьма відмолюють свій жах.
Ми їх у святі не забули,
Ми їх не кликали з імли.
Ми лиш зруйновані стамбули
По всіх благаннях рознесли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140480
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2009
* * *
Оператор мого співчуття
Оприлюднює сховані криги.
Він бентегами тишу розтяв
І лишив мені здогадів крихти.
Це - не їжа. Це просто фаст-фуд
Із вкарбованим в тіло штрих-кодом.
І ніхто не помітить, як тут
Закодовані стануть всі згодом.
І штурмує серпанок шурму...
Тільки картка поповнення шлунку
Заблокована ще і тому,
Що у мене зима на рахунку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140450
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2009
* * *
Наближаємось до відлучень.
Віддаляємось від усталень.
Наші подихи суть озвучить
І помчить нас до пекторалей.
І впаде не на скелі битви.
І злетить не на крилах часу.
І не буде в литаври бити,
Доки свій не відтопче заступ.
І замре у мовчанні мрії.
І зупинить збентежень марші.
І усіх нас в зорі зігріє,
Що іскриться у серця чаші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140447
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2009
* * *
Осінь спалює нас
найдавнішим цілунком.
Листя падає в душу
зухвалим вогнем.
Це не просто печаль —
це далекі відлунки
усього, чим колись
Ми іще спалахнем.
Потім буде зима,
потім згасне дорога,
між кремезних снігів
нам остудить світи.
І тоді ми збагнем,
що осіння тривога —
то не просто печаль,
а вогонь ясноти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140330
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.08.2009