Тінь вітру

Сторінки (1/2):  « 1»

Що таке життя?

Таке  маленьке  слово  -  життя  і  так  багато  означає,  хоча  з  цим  можна  і  посперечатися.  Для  когось  це  все  ...  повітр'я,  вода,  просто  сонце  над  головою,  а  для  інших,  просто  момент  який  може  обірватися,  як  плівка...хоча...все  наше  життя  немов  кадри  великої  плівки,  яка  от-от  закінчиться...можливо  останніій  кадр  буде  хорошим,  а  може  Ні!  кожен  проживає  цю  плівку  по-своєму,  а  деякі...а  деякі  просто  псують  свої  кадри  незадумуючись,  що  кожен  кадр  є  унікальним.
Багато  моментів  ми  пропускаємо,  потім  жалкуємо,  переживаємо  в  голові  все  знову...але  пережитого  не  повернути,  воно  ніколи  не  повернеться.  Якби  знати,  що  робити  правильно,  а  що  ні,  де  потрібно  оступитися,  а  де  впасти...  Якби  ...  нажаль  усього  ніхто  незнає,  інтуїція  та  везіння  от  на  що  потрібно  мати  надію...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149297
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.10.2009


Прірва

Життя,  як  несамовита  ріка,  життя,  як  поле  бою,  життя,  просто  постійна  боротьба  за  щастя,  за  волю,  за  свої  мрії  і  вподобання.  Інколи  ти  все  життя  біжиш,  борешся,  лізеш  через  хащі  чужих  думок,  проблем,  а  потім  враз  спотикаєшся…  спотикаєшся  від  незвіданої,  страшної  прірви,  яка  лягла  тобі  під  ноги.  Ти  стоїш  і  плачеш,  кричиш,  репетуєш,  а  потім  розумієш,  що  все  марно.  Всі  твої  вчинки,  дії,  прагнення  були  пустими,  марними  і  розбилися,  як  фарфорова  фігурка.  Важко  стояти  над  прірвою…  вона  заставляє  дивитися  на  світ  по  –  іншому,  серце  битися  сильніше,  груди  підіймати  з  новою  силою,  душу  –  кричати  про  себе.  Ти  так  прагнула  до  кращого,  а  вийшло  тільки  гірше,  ти  вкладала  максимум,  а  вийшло  мінімум.  Ти  цілилась  в  його  серце,  кидала  в  нього  погляди  –  стріли,  згодом  почала  настирливо  стріляти  пулями.  Але  їх  було  мало,  тільки  дві…  одну  запустила  собі  під  серце  з  його  іменем,  а  другу…  Цілившись  в  нього,  отого  єдиного,  ти  промахнулась,  і  не  попала  в  бажане.  Жаль,  туга,  ненависть  сковують  тебе  перед  прірвою,  і  ти  мовчиш  не  знаю  що  робити…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140706
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2009