| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Ти говориш, що любиш дощ, та коли він іде, ти відкриваєш свою парасольку...
Ти говориш, що любиш вітер, та коли він дме, ти піднімаєш комірець...
Ти говориш, що любиш сонце, та коли воно палить, ти ховаєшся в затінку...
От цього я і боюсь...
Адже ти говориш, що кохаєш мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151029
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2009
Як добре було б мати такі окуляри, які, наче рентгенівський промінь,проникали б у найпотаємніші закутки людської душі і відкривали нам її справжню сутність.Ми так часто помиляємось в тих, кому віримо...Кожен мріє знайти справжнього друга - тільки потрібно впізнати його в тому, хто поруч.Жевріє маска на обличчі,
Підібрана ситуацією,
І лише в моменти закулісні
Ця маска зазнає руйнації!
Де справжня сутність і душа?!
Усе злилось із віртуальністю,
Та чи стаємо ми колись
Самі собою у реальності?
Ти у житті виконуй роль,
Свою єдину й неповторну
І не ходи на повідку
Так інстинктивно й рефлекторно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145982
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.09.2009
Не шукай мене у своєму серці.Мене там немає.Немає серед рядків твоєї порожнечі.Не потрібна.Тобі не потрібна.Та не скажу тобі більше ніколи:"Стій.Мені потрібна твоя порожнеча".Не скажу.Тепер буду мовчати.
Я відпускаю тебе мовчки.Іди.Іди з мого серця.Воно тепер, як зів'яла троянда.Лиш зберу пелюстки кришталевої імли в долоні.Та збережу як пам'ять про тебе.За те, що колись був у моєму житті, за те, що значив в ньому більше за мене саму.А тепер відпускаю.
Немає більше блакитного неба серед байдужості.Немає більше спраги серед пустелі. Зронені сльози я витру зі своєї душі.І покладу їх, як червоні троянди сонця, на могилу почуттів.Не нахиляйся до них, щоб відчути.Вони мертві.Холодна осінь накрила їх вуаллю дощу, наче сльозами.І змила світлі спогади, у яких ти плеканий.
Мовчанка.Між нами мовчанка.Як довга дорога з уст безмежності.Крутими серпантином простелилась від одного серця до іншого.Не плач.Я пам'ятатиму тебе доти, доки буду жити.
З бурхливого океану своєї долі винесу той попіл хвилин, коли дотикались наші погляди.Я з пекучого вогню витягну той аркуш свого минулого, на котрому є твоя тінь.Я в нічних сутінках знайду світло.Світло заради тебе.Запалю його як відгомін розлук і болю.Щоб згадати, як ти колись навчив мене любити.Як показав дві сторони медалі.І пішов назавжди.Я поставлю три крапки.Три крапки після тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145975
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.09.2009